UGD logo-small

"Незгасима свічка" українського болю в Афінах

UGD logo-small

Пам'яті жертв Голодомору

6 квітня ц. р. в Австралії розпочалася Міжнародна акція "Незгасима свічка". Метою проведення акції є залучення світового українства до міжнародних та державних заходів з відзначення у 2007-2008 рр. 75-х роковин геноциду українського народу. Згадана акція ініційована Міжнародним координаційним комітетом Світового Конгресу Українців (МКК СКУ) з відзначення 75-х роковин Голодомору 1932-33 рр. в Україні та підтримана Секретаріатом Президента України, Міністерством закордонних справ України, Українською всесвітньою координаційною радою.

Продовжуючи естафету вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-32 рр. в Україні, "Незгасимий вогонь" 21 - 22 вересня перебував у столиці Греції Афінах. 21 вересня о 10 годині ранку в Посольстві України в Греції відбулася офіційна передача "Незгасимої свічки" послом України в Угорщині п. Д. Ткачем послу України в Греції п. В. Цибуху. Пан Ткач розповів присутнім про заходи, які пройшли в Угорщині, зокрема, про зворушливі хвилини в приміщенні угорського парламенту. Після слів подяки послу України в Угорщині за те, що поділився виділеними для цієї країни днями, пан Цибух наголосив на важливості проведення такої акції в Греції та передав смолоскип Голові Товариства української діаспори в Греції "Українсько-грецька думка" п. Галині Маслюк. Пан посол зазначив, що саме з ініціативи цього товариства "Незгасима свічка" потрапила в Афіни. "Священним обов'язком кожного українця є пам'ятати про безневинні жертви Голодомору та шанувати їх пам'ять, задля майбутнього, з метою уникнення повторення цієї жахливої трагедії у прийдешніх поколіннях", - зазначив В.Цибух.

В свою чергу п. Г. Маслюк підкреслила, що метою проведення акції "Незгасимого вогню" в Греції є донесення правдивої інформації про Голодомор в Україні 1932-1933 рр. до широкої грецької громадськості та досягнення визнання цієї жахливої трагедії грецьким парламентом. "Україна пам'ятає - світ визнає", процитувала вибитий на смолоскипі надпис п. Маслюк, наголошуючи на тому, що тільки тоді, коли українці говоритимуть про цю жахливу, але десятиліттями замовчувану трагедію свого народу, є шанс на її визнання світовим співтовариством.

На поминальному мітингу, що відбувся біля погруддя Тарасу Шевченкові, встановленому біля Культурно-Інформаційного Центру України, з короткими вітальними промовами виступили також Голова Комітету "Україна-33" пані Ґеня Кузен (Франція) та відомий український митець, історик і дослідник Микола Сядристий, які прибули до Афін на запрошення Товариства Української Діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка", щоб взяти участь у тематичній конференції, що проходить в грецькій столиці в рамках заходів естафети "Незгасимого вогню". Ґеня Кузен - українка з Франції - 25 років свого життя віддала справі визнання Голодомору у світі як геноциду українського народу. Взявши до рук "Незгасимий вогонь", вона поцілувала смолоскип і висловила сподівання, що прийде хвилина, коли весь світ буде знати про злочин, скоєний проти українського народу. Микола Сядристий впевнений, що без розуміння українського Голодомору 1932-33 рр. в Україні неможливо зрозуміти ХХ століття взагалі. Це є сімдесят три атомні бомби Хіросіми. Сказати, що Голодомору не було, це рівнозначно заперечити існування Греції як країни. А документами, які підтверджують цей злочин, можна обклеїти увесь Парфенон і встелити всі дороги, що ведуть до Акрополя, додав пан Сядристий.

Голова Товариства Галина Маслюк передала свічку в руки учениці недільної школи Лілі Куклі. Адже шлях до визнання довгий і молодше покоління повинно пам'ятати про цю трагедію і робити все можливе, щоб вона ніколи не повторилася.

Після урочистої передачі вогню присутнім була представлена літературно-музична композиція "Реквієм", у виконанні квартету "Українські Барви", який прибув до Греції з України з метою участі у поминальних заходах. Зазначена композиція складалася з українського фольклору та балад присвячених темі Голодомору в Україні 1932-33 років.

Після мітингу в українській дипустанові "Незгасимий вогонь" було перенесено до Кафедрального собору Грецької Православної Церкви, де з благословення блаженнійшого Архієпископа Афінського та Всієї Греції Ієронімоса відбувся поминальний молебень українською мовою.

Ввечері цього ж дня "Незгасима свічка" також освітила панахиду в Греко-католицькій церкві (ГКЦ) Святої Трійці (м. Афіни), де за великого зібрання української громади Греції та за присутності українських дипломатів відбулася поминальна служба грецькою та українською мовами. Екзарх ГКЦ владика Дімітрій, який разом з українським священиком правив службу за загиблими під час Голодомору 1932-1933 років, висловив щиру підтримку Україні в питанні визнання світовою спільнотою Голодомору та наголосив, що ГКЦ готова надати необхідну підтримку українській громаді в Греції в її зусиллях щодо визнання цієї жахливої трагедії грецьким політикумом та підготовці відповідного звернення до офіційних чинників країни.

22 вересня ц.р. в рамках проведення в Греції акції "Незгасима свічка" відбулася тематична конференція та виставка архівних матеріалів "Голодомор 1932-33 - хронологія запланованого злочину проти українства".


nezhas-svichka-01

Україна пам'ятає - світ визнає

Конференція в афінському Будинку книги 22.09.2008

nezhas-svichka-0122 вересня ц.р. в рамках проведення в Греції акції "Незгасима свічка" в афінському Будинку книги відбулася тематична конференція та виставка документальних та фотоматеріалів, зібраних Миколою Сядристим, "Голодомор 1932-33 - хронологія запланованого злочину проти українства" за організацією Товариства "Українсько-грецька думка" та під егідою Посольства України в Греції.

Після коротких привітань Голови Товариства Галини Маслюк та Посла України в Греції, координатор конференції, журналіст українського походження Костас Оніщенко надав слово почесному гостю конференції, голові парламентської групи дружби Україна-Греція пану А. Карамаріосу, який, подякувавши організаторам за запрошення, акцентував важливість проведення таких заходів для донесення правди до грецького суспільства. Пан Карамаріос дав кілька питань доповідачам та висловив своє запевнення, що ця трагічна сторінка української історії має право на визнання та вічну пам'ять усього людства, наголосивши при цьому, що в даний момент може висловити лише свою особисту приватну думку.

Основними доповідачами конференції були Микола Сядристий - науковець, дослідник, народний митець України, Ґеня Кузен (Франція) - голова комітету "Україна-33", пр. Нікос Лігерос (Греція) - викладач університету, стратегічний радник, спеціаліст у питаннях визнання голодоморів.

nezhas-svichka-17Цікавими та змістовними були доповіді запрошених дослідників. У своїх виступах вони розповіли присутнім про нові факти та документи, які беззаперечно свідчать про те, що Голод в Україні був і, більш того, був цілеспрямований і добре організований. У цьому можна було переконатися, уважно переглянувши виставку М. Сядристого, де не бракувало документів, існування яких так цинічно заперечують опоненти визнання Голодомору Ґеноцидом. У своїх виступах доповідачі дали оцінку та зробили аналіз для чого і кому це було потрібно і чому таке жорстоке випробування українського народу до цих пір замовчується.

Кульмінаційним моментом став виступ голови комітету "Україна-33" Ґені Кузен, яка французькою мовою прочитала свій вірш "Голод". Біль, який звучав у її голосі пронизував свідомість і поставав навколо мільйонами опухлих дитячих тіл, які молилися до Бога за одну крихту хліба. Блискучий переклад вірша грецькою мовою пр. Нікоса Лігероса остаточно переконав присутніх у необхідності покарання винуватців та остаточного визнання Штучного Голоду цілим світом.

nezhas-svichka-13Велике враження справив на присутніх яскравий виступ професійного квартету "Українські Барви", який прибув до Греції з України з метою участі у поминальних заходах. Потужна літературно-музична композиція "Реквієм", до якої увійшли твори, присвячені темі Голодомору в Україні 1932-33 років, промовляла до серця кожного слухача страшним болем змордованої української душі. А символічна чорна хлібина, привезена з Києва, яку керівник квартету Оксана Стебельська віддала до залу, стала німою клятвою присутніх, що покладуть всі свої сили на те, щоб такої трагедії ніколи ніде в світі більше не повторилося.

Таким чином в Греції було вмуровано ще одну цеглину до скорботної стіни пам'яті, яку десятиліттями будують українці в напрямку інформування світової спільноти про злочин сталінського режиму проти українського народу та визнання його Ґеноцидом української нації.

Нагадаємо, що на даний момент 17 країн світу визнали штучний Голод 1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу. Це наступні країни: Австралія, Арґентина, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чеська Республіка.

Галина Маслюк nezhas-svichka-02nezhas-svichka-03nezhas-svichka-04nezhas-svichka-07nezhas-svichka-06nezhas-svichka-05nezhas-svichka-08nezhas-svichka-09nezhas-svichka-12nezhas-svichka-14nezhas-svichka-15nezhas-svichka-16nezhas-svichka-10nezhas-svichka-11


00

ІІІ Форум української діаспори в Греції (2008)

о.Евія, Греція - 6-16.09.2008
09
Вже втретє зібралися українці Европи на Форум української діаспори, який проходив у Греції на острові Евія з 6-го по 16-те вересня 2008 р. У ІІІ Форумі брали участь представники 12-ти країн: Естонії, Литви, Латвії, Росії, Чехії, Австрії, Франції, Португалії, Данії, Угорщини, Греції та України. Цьогорічний Форум проводився під егідою Европейського Конгресу Українців та Посольства України в Греції, у співпраці з Національним педагогічним університетом ім. М. Драгоманова, Київським державним університетом ім. Т. Шевченка, Українською Радою Миру та Міжнародною українською школою. Провідною темою Форуму звучала освіта - "Освіта українців та для українців за кордоном: стан та перспективи". Саме життя визначило тему. В діаспорних колах найбільша увага, безумовно, приділяється питанням збереження рідної мови, звичаїв та традицій. Зараз, назустріч дітям заробітчан іде міністерство освіти України. 11 місяців тому була створена Міжнародна українська школа, покликана давати середню освіту України її громадянам, які тимчасово чи постійно проживають за кордоном. В рамках Форуму директор Міжнародної школи Людмила Іванова проводила семінари для вчителів недільних шкіл закордону. Секцію вчителів української мови проводив директор інституту філології Київського педагогічного університету професор Анатолій Висоцький.
Багато учасників Форуму із зацікавленням відвідували історичні бесіди, адже всім хотілося почути різні точки зору та подискутувати над неоднозначними питаннями в трактуванні української історії. "Складний шлях становлення української нації: від Б. Хмельницького до сьогодення" - була основна тема проведених дискусій.

Взагалі, програма цьогорічного Форуму виявилася надто напруженою. Форумчани жили по хвилинах, і вільного часу для відпочинку було обмаль. Проте, де б не збиралися українці - на пляжі, в морі, в ресторані, на семінарах чи на бесідах - всюди жваво обговорювалось все, що хвилює, всі інтенсивно обмінювались досвідом, ділилися спогадами. Учасники Форуму, серед яких директори недільних шкіл з вищезгаданих країн та особи, причетні до вищої освіти в країнах проживання, результативно працювали на семінарах з питань освіти, вимальовували шляхи співпраці. Найголовніше те, що жодне слово не було кинуте марно, всі плани мають реальне підґрунтя і реальні шляхи їх вирішення. Саме тут можна було отримати такі знання, яких не дає жоден вуз - це практичне вміння роботи з дітьми в нестандартних ситуаціях. Ось, наприклад, жодна методична література не пише, як працювати з різними віковими категоріями дітей в одному класі. А директор школи з Естонії Лариса Житник у співпраці з викладачами Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова на чолі з професором Висоцьким вже кілька років опрацьовує таку методику на своїх уроках і щиро поділилася своїм досвідом з іншими викладачами. Щире взаєморозуміння створило і на цьогорічному Форумі теплу родинну атмосферу і, найголовніше, породило міцні дружні відносини, які будуть продовжуватися і взаємодіяти ще довгий час. Всі учасники освітніх семінарів отримали брошури, видані Товариством "Українсько-грецька думка" з доповідями про стан освіти в окремих країнах. В кінці Форуму було підведено підсумки конкурсу, оголошеного Товариством на кращий матеріал про українську освіту. Переможцем конкурсу було визнано Володимира Строя з Латвії, який окрім пам'ятного диплома отримав невеличкий подарунок на пам'ять.

Надзвичайно результативною стала зустріч представників української діаспори, а саме викладача кафедри славістики Сегедського університету (Угорщина) Наталії Шайтош, директора інституту філології Національного педагогічного університету професора Анатолія Висоцького, директора Міжнародної української школи Людмили Іванової, аташе з питань освіти та релігій посольства України в Греції Наталі Косенко та директора недільної школи при Товаристві "Українсько-грецька думка" Оксани Наконечної у Міністерстві освіти Греції з директором департаменту з питань европейської освіти Меліною Пападакі. Тільки віч-на-віч з професором Стелою Пріоволу, яка очолила перше відділення славістики грецького університету, вдалося довести до логічного завершення справу про співпрацю Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова з Афінським університетом, договір про співпрацю з яким був підписаний ще два роки тому, але ніколи не увійшов в дію. Лише зараз, що стало великою несподіванкою для всіх, договір вдалося поновити і намітити конкретні кроки співпраці на найближчі місяці. Це стало серйозним рухом вперед і вселило надії, що вже наступного року в Афінському університеті почне викладатися українська мова.

Конструктивною, цікавою, плідною стала конференція, проведена представниками Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка на чолі з директором Володимиром Різуном. Засоби масової інформації - другий за значенням напрямок для української діаспори. Тому без журналістів не обійшовся жодний з грецьких форумів. Власне, ІІ Форум, який проходив у 2007 р., був присвячений саме питанням ЗМІ за кордоном. Найкращим його результатом стала жвава співпраця між діаспорними та українськими виданнями, а також величезна координаційна роль ведучого київського університету. Як і минулого, так і цього року у Форумі взяли участь викладачі та студенти інституту журналістики. Цього року питання були вже більш практичними, підвищення кваліфікації, стажування тощо. Протягом 10 днів молоді журналісти взяли бліц-інтерв'ю у представників всіх країн, які будуть опубліковані окремою збіркою за матеріалами Форуму. Надзвичайно важливою була також участь у Форумі директора інституту народознавства цього ж університету Миколи Обушного, який, як і всі інші його колеги з різних університетів України, подарував Товариству цінні книги для бібліотеки.

Варто зазначити, що активну участь у роботі Форуму взяв Надзвичайний та Повноважний посол України в Греції Валерій Цибух та інші дипломати українського диппредставництва в Греції. Почесним гостем Форуму став начальник Управління з питань закордонного українства Василь Боєчко, який під час зустрічі з представниками української діаспори та України, а також на заключному концерті привітав учасників від імені Міністерства закордонних справ України та детально розповів про кроки, які роблять Президент України, уряд, міністерства та відомства в напрямку підтримки української діаспори та піднесення іміджу України на світовому рівні. Цікавим стало спілкування форумчан з Надзвичайним та Повноважним послом України Юрієм Щербаком, який надзвичайно активно працював протягом усіх десяти днів роботи, а також новообраною заступником президента Світового Конгресу Українців та головою Европейського Конгресу Українців Ярославою Хортяні з Угорщини.

Заключним акордом заходу, вже традиційно, є Гала-концерт. Як заведено, нестандартне шоу, імпровізації, сценки, українські танці, розважальні номери. Артисти - без винятку всі учасники Форуму. Величезне враження на гостей справили чудові українські танці у виконанні молодіжного танцювального ансамблю "Джерело" з Чехії під керівництвом Дарії Любачівської. Але, найосновніше, всі десять днів в Еретрії звучали українські пісні. Сумні, веселі, стрілецькі, жартівливі, з різних куточків України, з різних куточків світу, які так вдало об'єднують нас в одну велику українську родину.

Форум завершився, сумно було прощатися, але окрім теплих спогадів завжди залишається надія і прагнення наступної зустрічі.

До зустрічі, українці!

Галина Маслюк

 

DSC_0472

Фестивальна преЛЮДІЯ (Оповідання-драма у двох діях. ІІ Форум української діаспори в Греції)

Ірина Виртосу

Оповідання-драма у двох діях

2007 рік
DSC_0472
 
Дійові особи: Галина Андрій Орест Оксана Костас Інна Тетяна Ро'ман Високопоставлене ліцо' Хтось Студентки Інституту журналістики Моє "скромне" я
Дія перша Греція. Острів Евбея. Готель "Мармарі бей". Вітальня. Спокій світла. Простота інтер'єру. Геометричний орнамент обшивки диванів. Простір. Несподівано простір звужується аж до двох диванчиків і крісла навколо стола. На столі недбало лежать списані папери, кілька книжок і блокнотів. Попільничка. Дві пляшки пива. До звуженого простору стрімко наближається струнка симпатична жінка. "Галина - то Бог", - так про неї якось сказав Орест (ця дійова особа з'явиться пізніше). Ми, дівота з Інституту журналістики, потім перевірила: справді. І не Бог, а Божище! Щоправда спочатку ми щиро думали, що вона грекиня тільки з гарною українською мовою. Чорнява, засмагла, неукраїнський розріз очей. А потім полегшено зітхнули: нехай географічно-кліматичні умови проживання і позначаються на найукраїнськіших українцях, та це тільки зовнішній вплив. Оте що горить у серці - запалене не афінськими пожежами... - Андрію, ти не встигнеш! - Галино, дай мені робити свою роботу, - Андрієва, нашого балеруна, губа поповзла на ніс. Я уважно за нею спостерігаю. Ні, начебто не натягується, навіть не чіпляється кінчика носа. Дивно. Але ж і рухлива! Його обличчя - то екран, на якому можна побачити, як швидко-швидко снують думки. Від того руху думки й творчої миті на обличчі геть зморшок не видно - усе ховається, розгладжується, не "там" зморщується. Знервована Галина глянула на мене. - Чому ви хвилюєтеся? - здивовано заспокоюю. - Ми все встигнемо. Коли концерт? - недбало запитую, потягуючи пиво з Андрієвої пляшки. - У п'ятницю! - фальцетує Галина. - Чудово! А сьогодні що? - Середа. Дванадцята година ночі! - Я ж казала, що встиг... Сьогодні що? Середа? - Уже четвер... - зауважує хтось. А як усе гарно починалося. Зустріч-знайомство з українською діаспорою, варіації на тему українського танцю студенток-журналістів - і бац ми вже "цвях" фестивальної програми "На Спаса". Ще дико спокійні вивчаємо танцювальні фігури на місцевому пляжі, від чого здивовані греки застигають, як їхні кам'яні тисячолітні статуї. Щось там наспівуємо під акомпанемент Перця. А потім починаєш усвідомлювати, що часу бракує так, як і сценарію, костюмів, музики, людей. За великим рахунком, можна було б фестиваль відтягнути на день-два, але ж приїжджає високопоставлене ліцо. Ніц, ніяк не можна "Спас" перенести. Ліцо - важливе, ігнорувати його нам просто не дозволяє совість (чи оргкомітет?). Прокидаюся від спогадів через те, що по праву руку істеричить Андрій. Я розглядаю його, мов комаху під лупою, - колоритний експонат. Високий, ставний, дещо жіночний, кучеряво-кручений. Його хода - експозиція в літературі, мова - гра на сцені, усмішка - завжди в об'єктив. Манірність, знервованість, креативність, рухливість... На столі росте гірка недопалків, час від часу попільничка совається туди-сюди, зачіпаючи недбало кинуту, зібгану пачку з-під цигарок. Недопите пиво... Його пальці занурюються у волосся. Андрій завмирає: ловить думку, яка так і бігає навколо його рота - раптом кам'яніє розкритий рот, шикуються зуби, мов солдати перед генералом-язиком, напружуються окуляри, заплющені очі не затремтять. - О-о-о-о...о-о-о...о-о...о... - наче входження в нірвану. - Та-а-а-ак...та-а-а-к...та-а-к...та-ак...так... - ніби качка до своїх мокропузих. - ТАК! - і розслаблюється. Такий блаженний, упіймав думку! Потягнувся за пивом. Усміхнувся ближчій дівчаті. Замуркотів. Потім схопився за олівець і почав строчити сценарій на вже завтрашній фестиваль. Про таких, як Андрій кажуть, що вони Божі люди: творчі, натхненні, раптові, знервовані, хвилинні. Вони абсолютно не пристосовані до практичного життя. Ні, випрати речі чи насмажити яєчню він може (чомусь я в цьому впевнена), але на щось практичніше (дерево посадити, хату змурувати, дитя в школу провести) - навряд чи. Акуратно застелене ліжечко, простирадло в цяточку, мереживні фіранки на вікнах, герань на підвіконні й злегка чутний аромат смаженої картоплі спільно з учорашнім борщем - це однозначно не Андрієве гніздечко. Я чомусь уявляю, що в нього шовкові простирадла, під ліжком далеко-далеко сховані шкарпетки, попільнички в кожній кімнаті, і... стерильна чистота... мабуть... За творчими потугами поблажливо, благословенно, ліниво, спокійно спостерігає Орест. Він, наш куратор і путє-водітєль, регулярно підносить до свого рота пляшечку пива і вливає в горляночку грецьку гидоту, мріючи про справжнє, українське. Для нього мистецькі муки Андрія - це очікування чогось важливого опісля репетиції. Путє-водітєль поволі поглядає на годинник, вираховує, скільки ж залишається часу для здорового сну, і так само ліниво педалює Андрія: - Ти ще довго? Ще скільки тобі? Там горить! І тут не терпить! Ну? Наївний, наївний Орест. Він і не здогадується, що його сьогоднішня безтурботність возведеться у квадрат квадрата і перетвориться на жіночу істеричність, тільки-но дізнається, що Андрій витанцьовуватиме свої "па" не біля готельного басейну, а на головній грецькій сцені. Який жаль! А поки що куратор куняє в кріслі, щось блаженно булькочучи. Пригадую, коли зустрічав нас в афінському аеропорту - це зовсім інший персонаж: суцільна діловитість, ледь уловима незадоволеність, мовляв, чого ми припхалися раніше від усіх. Орест - глиба. Витесана майстром. Не зовсім Пігмаліоном (той все-таки жінку творив), але старанним каменярем. На перший погляд - похмурий, вічно зайнятий: тому туалет покажи, тому квиток купи, того в готелі розмісти, тому соску дай... Крокує наче голова колгоспу "Червоне дишло" за черговим орденом. За сумісництвом він ще й завгосп жовтих футболок, тож завжди чистенька, свіженька ознака форуму лежить на його плечах. Ну викапаний тобі хлопчик-горобчик! ...Прокинувся, оцінив обстановку, усміхнувся, як чеширський кіт з казочки про Алісу. Приваблива усмішка! Дуже щира - чи б то радісною вона була, чи ні. І знову поринув у сон-очікування. Я помічаю Оксану, яка щиро хоче допомогти Андрію, однак він нетерпляче відмахується, ігнорує будь-яке втручання в його святилище, оповите цигарковим смердючим димом. Оксана миттю оцінює творчу атмосферу й не наважується в неї занурюватися, зникає в ліфті. Я ще нічого про цю енергійну жіночку не відаю. А вона - справна молодиця, бистра, про таких кажуть - у руках горить. Але інше мене вразило в ній - вона знала на ім'я всіх учасників форуму. Навіть вивчила напам'ять моє неукраїнське прізвище, до якого я так ревно ставлюся. За Оксаною, отримавши відкоша від балеруна, підтюпцем біжить Інна - вертлява дівчина. Її активність затягнула першу теплу зустріч діаспори: збирається Галина дякувати за увагу, аж гульк - Інна, і вже нашіптує на вухо Богові про котрогось із забутих, не згаданих, але важливих! Спекавшись усіх потенційних помічників, Андрій занурюється в роботу...  
Дія друга   Басейн. Імпровізовані сцена й куліси. Командний голос Андрія. Куди ділася його манірність? Тра-та-та - встаньте туди, тра-та-та - зробіть те-то... Руку підніміть, ногу опустіть, усміхайтеся. - Головне усміхайтеся... - А коли спідниця на сцені впаде? - Усміхнулися, підняли спідницю і танцюєте далі... - оксамитовий голос Андрія начебто заспокоює. Але не надовго. Дістає із сумки сувій чорної, цвинтарного ентузіазму тканини. - Дівчата, це ваші спідниці... - ??? - гоголівська сцена "До нас їде ревізор". Укотре згадується Галинине: "Ви не встигнете!" Ще не отямившись, як ритмічно, такт за тактом, зазвучав суворий голос: - Тут дев'ять метрів тканини, - такт! - Берете ножиці й кожна відрізає собі метр, - такт! - Потім підперізуєте її, - такт! - Ось вам спідниця, - такт! Нічогенький собі креатив! Дівчата від такого костюмного ходу на мить німіють. Стрес за стресом! Тільки ж ось-ось відійшли від шоку "гамівних сорочок", себто тунік грецького пошиву, надто широких, незграбних і грубезних, - а в них журналістська дівота мала бути тендітними мавками-русалками. Яка гарна казка "Попелюшка"! Там звичайна гарбуза з пацюком перетворюється на вишуканий екіпаж з усміхненим кучером, благеньке дрантячко - на елегантну сукенку, а срібні черевички дарує добра тіточка Фея. Е-е-ех! Де ті срібні черевички? - Босі! Бо-о-сі! - розпинається балерун. І тут з'являється справжня тіточка Фея, пані Тетяна, яка за дві години організовує вісім заквітчаних, стрічками прикрашених, із паском спідничок. ...Андрій глянув на годинник, подумки перехрестився і зник... За хвилину пароплав віз нашого танцювального майстра в Афіни, десь там його чекала Велика сцена. А тут розігрувалася маленька драма. Орест розширював словникові межі крутими слівцями, поки що тихо. В очікуванні вечірнього дійства, де він виконуватиме роль наглядальника, музикальника і регулярного кричальника, його розпирало від відповідальності: Андрій, Божа людина, запалив творчий вогонь, а хмизу принести не встиг. Хоч сам гори, Оресте. І він горів. Ох як він горів! (А в момент найвищого горіння його мова урізноманітнювалася, змістовно глибшала, гучнішала). ...Українські віночки із запашної рути-м'яти, барвіночку, любисточка, маку. Віночку, ти ж мені долю покажи, до милого припливи... Як душевно закликала молода дівчина свого судженого, віночок плела квіточка до квіточки, щоб міцно тримався, у воді не розпався, на вітрові не розвіявся, на сонечку не змарнів... - Оресте, нам треба знайти якесь сіно чи гнучке гілля, щоб сплести вісім вінків, - це вже я мудрую над декорації фестивалю. - До Галини... Я до Галини. Вона: - До Оксани... Я до Оксани. Вона: - До Костаса. Мій чоловік вам посприяє. Ну звісно, хто ж краще допоможе сплести магічний український віночок, як неукраїнець. Костас - усміхнений олов'яний солдатик. Міцний, як дубочок. Допитливий. А зі своїм ціпочком - справжнісінький-тобі страж наших душ від розчарування й утоми і наших тіл - від змій. Разом з ним легко, цікаво й невимушено ми подолали десятикілометровий забіг, як дев'ятикілометровий. Його розважлива усмішка, геніальна толерантність до моєї жахливої англійської заспокоює. За хвилину квартет із Костаса, Ореста, мене й танцівниці вечірнього дійства за готелем скубемо гілля дерева, яке на готельній території суворо заборонено шматувати. Будуть вам українські віночки! ...Ближче до вечора і музика на диск записалася, і танець пострункішав, і вісім віночків лежали, тугенько зв'язаних. Навіть з'явився час, щоб пообідати, вишиванки випрасувати, стрічки в коси заплести. Жевріла надія, що Андрій встигне до свята, але танцівниці-журналістки стиха молилися, щоб не на його початок. Спільна відмова від "гамівних сорочок" для інсценування виходу таємничих мавок гуртувала танцювальний колектив студенток не танцювального Інституту журналістики. ...Офіційно-урочисті слова були мовлені високопоставленим ліцом. Потім ще кимсь. І кимсь ще. А тоді, коли Андрій бачив вогні Мармарі, та ще не міг його дістатись, коли Орест тасуючи диски, як карти в колоді, шукав перший музичний трек, а за кулісами як і скільки їсти часник навчали Ро'мана (молодий парубчина, ввічливий, уважний - усім футболки роздавав, боявся, щоб когось не пропустити, на вечірці з усіма дівчатами кружляв, боявся, щоб не пропустити?), почалося дійство... Сплелися в одне коло сотня небайдужих рук, усмішка і життєвий рух укупі - й резонанс, і землетрус далеко не сейсмічний... Танцює гопака грекиня, вкраїнський хлопець випива наливку несвою... Столи відсунуті, басейн стиснувся увесь, а ніч від сміху, страху, танцю, легкості, п'яну нагрілася, і вітер не згасив вогонь сердець. І ти - у дикому танку, біжиш, не чуючи землі, ні музики, ні ритму - тільки сміх... Весілля... Розливайте в чаші... Музи'ки, га'йда у танок... Хто ліпше? Хто справніше? А хто швидше?.. І мріяти, стиснувши чиюсь руку, обійми, ось широка спина, друга, третя... Вишиванки, сукні, кожушки... Розбита склянка, вже порожня пляшка... Вода в басейні закипає... Вогонь горить... Вінки у купці на воді... Енергія з долоні у долоню - приймаю я її... Й лечу з тим божевіллям у майбутнє... Завіса

23 вересня, 4:10 ранку Ірина Виртосу

   

Координати для відгуків:

+3 8 (097) 769 000 7

rivari@rambler.ru

 
DSC_0202

ІІ Форум української діаспори у Греції (2007)

DSC_0202 Місяць вересень для українців з давніх - давен був місяцем збирання врожаю, закінченням сільськогосподарських робіт. Так і для українців Європи і Канади цьогорічний вересень став знаменним. В Греції на острові Евія в Мармарі з 1 по 11 вересня 2007 з'їхалися близько 130 українців з Європи, Канади та України, щоб провести 2 Форум української діаспори і відзначити величне свято Спаса. Концертну програму готували члени делегацій Латвії, Литви, Естонії, України, і вона була представлена костюмованим дійством "На Спаса". Присутні могли ближче познайомитися з українськими звичаями та національною культурою. На все Мармарі звучали українські пісні, чарівні дівчата в українських строях, віночки з живих соняхів, справжній коровай на вишиваному рушникові - далеко не все, що відбувалося на вечорі. Студенти Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка виявилися активними діячами концерту. Великого розголосу набув концерт на острові Евія, і сюди приїхали українці, які живуть поруч. Так Товариство поповнилося справжніми прихильниками української ідеї.

Заключним акордом свята був виступ грецького хору під керівництвом п. Еви Васілопулю з м. Карістос. Хор неодноразово брав участь у різноманітних фестивалях, зокрема у балканських хорових співах, де зайняв призове місце. Грецький танцювальний колектив з м. Мармарі під керівництвом п. Анастасії Бурну подарував гостям хвилини насолоди справжніми грецькими танцями. Цей танцювальний колектив буде представляти о. Евію на Олімпіаді 2008 у Пекіні. Вперше разом з Форумом проводилась міжнародна конференція журналістів RUNE MEDIA. На ній були присутні Голова RUNE MEDIA Віктор Чернишук (Литва), головний редактор місячника "Український журнал" Ленка Кнап (Чехія), представники ЗМІ з Латвії, Естонії, Болгарії, Греції, Чехії, України. До учасників Форуму звернувся з вітальним словом Перший Президент України Голова Української Ради Миру п. Л. Кравчук. У своєму виступі він зазначив необхідність проведення таких Форумів з метою популяризації України на міжнародній арені. Українська Рада Миру другий рік поспіль є співорганізатором Форуму українців у Греції, а також співпрацює з Товариством "Українсько-грецька Думка". Леонід Кравчук нагородив Почесною Відзнакою Української Ради Миру Голову Товариства української діаспори у Греції "Українсько-грецька Думка" Галину Маслюк за багаторічну плідну громадську діяльність заради збереження миру і злагоди, відданість справі України і утвердження слави України на міжнародній арені. УРМ лобіює інтереси закордонних українців в Україні, є одним із ініціаторів відновлення програми підтримки закордонного українця. Під час перебування на Форумі Голова Української Ради Миру дав інтерв'ю засобам масової інформації та провів прес-конференцію для представників ЗМІ Європи та Канади. Програма Форуму була насиченою і цікавою. Нікого не залишила байдужим подорож у Дельфи, де в стародавні часи долю людей творили оракули. Відвідання Акрополя, старовинного району Плака, археологічних пам'яток в Афінах дали можливість гостям доторкнутися до історії людства. Як розповідала одна із учасниць Форуму, саме відчуття, що ти ходиш по каменях 2500-річної давності, робить тебе гордим і доводить до стану запаморочення. Кожен день, крім відпочинкової програми на березі моря( хоча і там проходили словесні дебати), мав пізнавальну мету. А це цікаві зустрічі на тему шкільництва та освіти в діаспорі з виступами та реальними ідеями про співпрацю з Національним педагогічним університетом ім. М. Драгоманова, з Інститутом журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка( представники обох вузів були присутні), вечір питань і відповідей на історичні теми з доктором історичних наук, завідувачем відділом новітньої історії та політики Інституту історії України НАН України Г. Касьяновим, який два роки поспіль є бажаним гостем Форуму. Вдруге присутня на Форумі Голова Європейського Конгресу українців, Голова самоврядування Угорщини п. Я. Хортяні коротко і влучно висловилася про цьогорічний Форум: "Кожного року все краще". Цікавою видалася бесіда на тему "Витоки та розвиток української мови" з доповідачами академіком АПН України, професором, завкафедрою стилістики Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова п. Мацько Л.І. і професором, директором Інституту української філології Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова п. Висоцьким А. В. Так звана стара діаспора не розуміє російської мови, і, приїжджаючи в Україну, виникають курйозні випадки на вулицях столиці. Велася активна розмова від зародків писемної мови на території України аж до сьогоднішніх днів. В розмові торкнулися питання суржику української мови, її діалектів. Спонсорами свята виступили концерни "Немирів" і "Кока-Кола", власник готелю "Marmari Bay" в Мармарі п. Танасіс Зафіріс. Другий Форум української діаспори у Греції закінчив свою роботу. Учасники роз'їхалися по своїх домівках і повезли у серцях частинку теплого Егейського моря, години плідного спілкування, нових друзів. Студенти Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка вже розробляють програму співпраці і допомоги україномовним діаспорним виданням у Греції. Після приземлення на батьківщині посипалися повідомлення з ностальгією за проведеним часом. Так як і діаспорні українці живуть від зустрічей до зустрічей, тепер будуть жити і учасники Другого Форуму української діаспори.

Прес-служба Товариства


404

404: Not Found

Sorry, but the content you requested could not be found