26 січня 2010, Аскольд Лозинський

25 січня 2010 у штаб-квартирі Об’єднаних Націй (ООН) в Ню Йорку, заходами Постійного Представництва Російської Федерації (РФ) при ООН відбулася презентація «Международного Совета Российских Соотечественников”. Презентація в основному звелася до лиття помиїв на сусідів РФ де знаходяться російські діаспори. Найбільше дісталось Україні, а також і Латвії. Були промовці, які уболіваючи за важкий стан російської мови, вказаували, що є багато регіонів України де російська діаспора фактично не діаспора зовсім, а радше корінне населення. На завершення обливали брудом як завжди ОУН-УПА, Шухевича та Бандеру та надання їм Україною почесних  звань.

Моя колега, яка представляла неурядову організацію при ООН – Американську Асоціацію Кримських Турків-Татар, і я, від неурядової організації при ООН – Світового Конґресу Українців, звернули учасникам увагу, що для кращого діалогу, пошани та співпраці зі своїми сусідніми націями бажано позбутися імперських тенденцій та зазіхань, говорити про корінні російські території в межах України – це нісенітниці, бо території концентрації росіян в Україні – це наслідки імперської політики депортацій (напр. татар з Криму в 1944 році), репресій та Голодомору і штучного поселення туди росіян. А крім цього такі ствердження підважують територіяльну цілісність та суверенітет даної держави, з якою росіяни повинні жити в згоді. Також звернено увагу, що корисним було б у процесі захисту людських і національних прав замість України, де більшість населення розмовляє російською мовою і де є тисячі російськомовних шкіл фінансованих з державного буджету України, краще глянути на РФ, де є міцевості концентрації українського населення, але немає жодної української школи, яка фінансується з держаниого бюджету РФ.

Російські представники намагались відбріхуватися у відповідь, але голова МСРС Пьєр Шереметьєв, шляхецького російського роду ще царських імперіалістів (ім’ям яких названо летовище в Москві), з певним обуренням дав сигнал припинити конференцію. Модератор так і розпорядилася.

Не дивним було, що двома найгрізнішими обвинувателями України були: один народний депутат Верховної Ради України Вадим Колесніченко, а другий – депутат Верховної Ради Криму Сергій Цеков. Тому не дивно, що російська п’ята колона та Кремль активно і свобідно працюють проти України. Але до якої міри!

Дозвольте коротко придивитися до біографій цих двох представників. Сергій Цеков – це заступник голови МСРС, голова російської діаспори в Криму, близький друг відомого російського шовініста Константіна Затуліна, який відомий в Україні своїми закликами до сепарації Криму від України, за що він заслужив собі звання «персона нон-ґрата». Вадим Колесніченко крім функцій нардепа виконує функції голови руху правового захисту російськомовних в Україні. Обидва, до речі, члени Партії Регіонів, від якої обидва вибирались до своїх сьогоднішніх державних постів (Цеков фактично балотувався в Криму в 2006 з блоку «За Януковича») та великі прихильники кандидата у Президенти України Віктора Януковича. Як то кажуть: з яким пристаєш, таким і стаєш. Цікаво, чи вони впливають на Віктора Януковича, чи він на них?

Щодо обвинувачення проти ОУН-УПА, Шухевича, Бандери, то це в основному виходило з уст Вадима Колесніченка. Приглянувшись до його біографії, я зрозумів чому він такий знавець історії – він бувший колгоспний агроном. Отже там у колгоспі, напевно, і вивчав історію!