Тому журнал Музеї України, усвідомлюючи певну парадоксальність моменту – з одного боку стихійний, несанкціонований демонтаж пам’ятника, з іншого боку – кривавий кат нашого народу, що не може перебувати у центрі європейської столиці, патріотичний акт кращої молоді, готової до тюрми за ідею, категорично підтримав знесення ідола! Ось моя публічна заява –

Журнал Музеї України вітає демонтаж напівзаконного монумента кату українського народу Леніну В.І. у місті Києві.

Такі знаки є рудиментом антинародного, антиукраїнського режиму, засудженого людством.

На руках комуністів – кров мільйонів людей!

Просимо Президента України Януковича В.Ф. нагородити всіх причетних до законного демонтажу, згідно Указу Президента України Ющенка В.А., державними відзнаками! За економію бюджетних коштів.

Редактор Віктор Тригуб

Демонтаж Леніна- вимога законодавства! До відома критиків сьогоднішньої акції ВО “Свобода”: Конкретно цей бовван Ульянова Постановою Кабміну від 3.09.2009 виключений із державного реєстру пам’яток. При цьому скасовано Постанову Ради Міністрів УРСР про його туди занесення. Крім того, Міністерством Культури України в тому ж році всі пам’ятники Леніну та особам причетним до голодоморів та політичних репресій визнані такими, що не підлягають занесенню до реєстрів пам’яток. Це означає, що відповідно до Закону “Про охорону культурної спадщини” вони втратили статус пам’яток та не підлягають охороні державою. Крім того, є чотири чинних Укази Президента (один Кравчука і три Ющенка) про демонтаж цих пам’ятників. Те, що київський істукан ще стояв – це невиконання закону з боку КМДА.

Несподівано, патріотів потужно підтримав Мінкульт – Пам’ятник Володимиру Леніну у центрі Києва, зруйнований у неділю, 8 грудня, не був об’єктом культурної спадщини. І, ймовірно, був “безхозним”. Про це сказав Віктор Вечерський – заступник директора Департаменту охорони культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури.

Як ми розуміємо, вже готова офіційна позиція відомства, що унеможливлює кримінальне переслідування хлопців. Якщо так – то від сили штраф, а не тюрма! Поки що є лише наша заява на підтримку, потужно поширена в мережі. Просимо інші структури і відомих людей публічно захистити патріотів! То дуже важливо!

Приємно вразила принципова позиція легендарного майстра мікромініатюри, філософа, поета Миколи Сядристого, члена редколегії журналу. Відразу зателефонував, попросивши зробити нарізки з його публікацій про злочини Леніна. Що я з задоволенням і зробив!

— У політиці не можна смикатись, — переконаний Сядристий. — Це натягнутий канат над прірвою. Якщо ідеш в один бік — іди. Політика — це доля. У помічники треба обирати людей розумних, зі своєю позицією і вірних тобі, а не таких, хто підлаштовуватиметься під тебе. На жаль, політика за суттю своєю — дволикість і нагромадження компромату. Чого вартий один з листів Леніна Інесі Арманд: «З політичними противниками треба поводитися просто — треба припирати їх до стінки й поступово втоптувати в болото».

Ми й далі живемо, по суті, за радянської влади. Вона лише політично загримувалася. Вчорашні партійні та комсомольські вожді, колишні «відповідальні працівники» не зникли — просто переодяглися в демократичні шати і трансформувалися в нові партії. Це дає змогу контролювати грошові потоки, робити власний бізнес. У роки «прихватизації» більшість директорів підприємств та радгоспів, голів колгоспів стали, по суті, їх одноосібними господарями, скупивши за безцінь акції та майнові сертифікати у своїх працівників. Ті, хто вже постарів або відійшов в інший світ, встигли переоформити свої ТОВ та ЗАТ на дітей і родичів.

Окрім того, на його думку, наліплювання ярликів своїм політичним конкурентам йде передусім від незнання історії та достеменного змісту термінів, їх зв’язку між собою. Адже, як свідчать документи, в тому числі на виставці, організованій Миколою Сядристим, «марксизм—нацизм—фашизм—ленінізм—комунізм» мають багато спільного. Приміром, Гітлер і Муссоліні завжди вважали себе учнями Леніна. «Я завжди вчився у своїх противників, — казав фюрер, — вивчав революційну техніку в Леніна, Троцького, інших марксистів». «Я вчився в більшовиків і не боюся говорити про це…». «Я не борюся з марксизмом. Я лише виконую його заповіти». «Що я помітив? Із соціал-демократів ніколи не виходили добрі націонал-соціалісти, а з комуністів виходять відмінні!». У зв’язку з цим Гітлер дав вказівку — приймати в партію нацистів усіх колишніх комуністів. А також призначив головним прокурором рейху колишнього комуніста і чекіста Рональда Фряйслера, а головним ідеологом Німеччини — Альфреда Розенберга, який свого часу подавав заяву про вступ в РСДРП.

Закликати ж до реабілітації Сталіна та прагнути «залізної руки», вважає Микола Сергійович, можуть лише люди, які не знають історії або прагнуть зла своєму народові: «Той страшний терор у країні, відверте знищення духовенства, інтелігенції та селянства, масові розстріли козаків на Кубані та «куркулів» в Україні розпочалися за вказівками Леніна, а Сталін, як вірний ленінець, лише все це продовжив. У 1921 році в 20 областях Росії вже існувало 48 концентраційних таборів, створених за вказівкою Леніна, переважно для «реабілітації ворогів народу» та перевиховання «непевних елементів». Сталін лише продовжував справу свого вчителя, створюючи нові й нові страшні ГУЛАГи. Тож термін «сталінізм» був вигаданий Троцьким, щоб відвести удар від Леніна і тієї партії, яку вони створили і яка провела страшний геноцид проти власного народу. «Куркулі — …це кровожери… Це павуки… Це п’явки… Це вампіри… Нещадна війна проти цих куркулів! Смерть їм!». Це слова Леніна (том 37, стор. 39–41). А ось що пише Й.Сталін (том 13, стор. 231): «Куркулі розбиті, але вони далеко ще не добиті. Більше того, — вони не швидко ще будуть добиті, якщо комуністи позіхатимуть і будуть благодушними, гадаючи, що куркулі самі зійдуть у могилу в порядку, так би мовити, стихійного свого розвитку».

На переконання мого співбесідника, історія — це величезні перегони людських обманутих мас по історичній савані: «Якось прочитав і здивувався, що на Кавказі овець пасуть гірські барани. У нас це, для порівняння, — політичні діячі, які ведуть за собою «в пошуках щастя» овець з однієї політичної формації в іншу. Свого часу Ленін, який приїхав із Швейцарії за німецькі гроші для захоплення влади в Росії, після революції на з’їзді комсомолу заявляв, що всі, кому не більш ніж 35 років, житимуть при комунізмі. А ось ще «зриміші» його обіцянки: «Коли ми переможемо у світовому масштабі, ми, думається, зробимо із золота суспільно відхожі місця на вулицях найбільших міст світу» (т.44, стор. 225). Урядовии кур’єр

В інтерв’ю для RegioNews Микола Сядристий розповів про створення виставки і про те, чому її не відвідують представники української влади.

Тексти, представлені на виставці, можна прочитати в залі постійно діючої експозиції мікромініатюр народного художника Миколи Сядристого на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Розкажіть, будь ласка, з чого створювалася виставка «Історико-політичні витоки комуно-фашистського терору і голодоморів у XX столітті». Про що вона повідомляє?

Тут зібрані шедеври антилюдяності! На цій виставці − тексти Гітлера, Леніна, Муссоліні. В них ідеться про те, що вони думали про партію, народ, натовп і про методи захоплення влади. Ці люди були зайняті тільки одним − владою! Вона заміняла їм жінку. Таких людей я називаю «компенсантами». Серед них були лише імпотенти та гомосексуалісти.

Згадав, як Геббельс про них казав: «… в Європі є тільки дві людини, які створили новий тип державності − це Ленін і Гітлер».

Гітлер же стверджував, що найкращому навчався в комуністів. Ленін стверджував, своєю чергою, − це видно з текстів, − що робити революцію в Європі − неможливо, бо там, на Заході, суспільство перебуває в культурному рабстві. Тобто, в Європі немає такої кількості дурнів, як у Росії. Тому зробити революцію, як це зробив Ленін, неможливо. Продовжуючи свою думку, він нам каже: було б добре, якби нам допомогли італійські фашисти. Всі ці слова − з його особистих висловлювань. Якщо прочитати їх, то можна зрозуміти, що між Леніним, Муссоліні та Гітлером − жодної різниці немає! Тільки у Гітлера ворогами були євреї, а у Леніна − 80% населення, селяни. Ось в 11 томі, на 222-й сторінці, читаємо: «… ми боремося проти селянства взагалі. Проти більшості населення».

Це рідкісний випадок в історії, коли одна людина перемогла цілу країну, завдяки невсипущому контролю за суспільством та технологіям, які він застосовував. А технологія досить проста − терор, залякування і знищення усіх ворогів. «Розстрілювати всіх: винних і тих, хто вагається, не допускати ідіотської тяганини, а решту − закривати в концтаборах».

Що Ви особисто можете сказати про лідерів терористичного режиму?

Вони − маніяки! Дуже організовані і не дурні. Вони вирубали в минулому сторіччі 150 млн життів. Комуністи − 100 млн, а фашисти − 50. І тут, на виставці, показана вся технологія.

Радянська влада мала 320 концтаборів і рубала там людей мільйонами. 18 млн осіб було репресовано. Про який тут говорити гуманізм або соціальну рівність? На цій виставці показана трагедія. Тут відповіді на всі запитання, які ви можете поставити щодо тієї влади.

Наприклад, ви запитаєте, звідки з’являлися бандити? Ленін розповідає, звідки: «ми повинні організувати для справи жебраків, босяків і повій». Або ось ще що він пише: «… у нас село дуже слабке, ми повинні розколоти його на два ворожих класи та створити громадянську війну, як у місті. За правилом − розділяй і володарюй». Тобто, одна частина дурнів повинна була рубати свою частину, інша − другу.

Вернадський, спостерігаючи за цією діяльністю, писав, що на поверхню під час революції вилізли злодії, грабіжники, вбивці і злочинні елементи. Звідки вони? Прийшли на замовлення Леніна.

Що Вас здивувало у вивченні документів, які зібрані на цій виставці?

Є цікаві взаємозв’язки. Ось, наприклад, Гітлер каже: «… я навчався у Леніна, у марксистів, у своїх ворогів. У більшовиків − і не боюся говорити про це». Він заявляв про це у своїх текстах.

Читайте, що каже Маркс: «…ми повинні боротися зі слов’янами, які приречені і мають бути германізовані за допомогою перевиховання». «Слов’яни не здатні створити сучасної держави», − каже Енгельс.

Те, що висловлюють Маркс та Енгельс, повторює й Гітлер, але більш жорстко. Він діяв також їхніми методами.

Як Ви вважаєте, чи досягли «герої» Вашої виставки, диктатори, своєї мети?

Так, вони досягли, чого хотіли. Запустили лавину, яка знищила 150 млн осіб. Будь-яка ідея, запущена в суспільство, може знищити колосальну кількість людей. Це як зійти на Еверест, жувати карамель і раптом зрозуміти, що вона, карамель, не подобається, − і виплюнути її з рота. Вона буде котитися, а через триста метрів від неї вже гуркіт іде лавиною. Ось ідеї схожі на лавину. Вони запускаються так само.

До того ж, натовп любить оригінальні ідеї. Натовп, як тварина, бачачи перешкоду перед собою, хоче швидко стати раптом щасливою.

Люди не вірять у те, що суспільство можна перетворити поступово, без революцій і радикальності. Хочуть все зробити одразу, тому беруть вила, роблять революцію − і колють усіх підряд. http://regionews.ua/node/81730

Дослідити злочинну діяльність Леніна, Сталіна, Муссоліні, Гітлера проти нашого народу і дати їй правову оцінку, давно пора! Поки маємо лише засудження фашизму комуністами! Однобоко! Всі ті ідеології не треба забороняти! Вони все-одно випливуть, трансформуються, якось десь реалізуються… То нормальний процес. Не можна прощати масового вбивства людей! Ленін і є ідеологом та практиком з масового вбивства народів, тобто злочинцем, покарання якому не має терміну давності! Вдумайтесь! У нас ще досі бовваніють сотні монументів злочинцю-терористу! І за демонтаж того історичного абсурду, незалежна Україна, проти якої жахливо боровся Ленін, готова зламати життя патріотичним громадянам!

Давайте спробуємо використати цю ситуацію з розумом, аби почати шукати компромісний вихід з єврореволюційного глухого кута! Президенту України слід видати Указ про негайний демонтаж монументів лідерам комуністичного режиму, що брали участь в терорі. Просто перемістити їх до музеїв. Соромно дивитися на головні площі міст, де стоять пам’ятники відомим міжнародним терористам-комуністам, організаторам репресій! Ту ганьбу слід припинити негайно!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України».