– На Вашу думку, Україна остаточно втратила Крим, попри незаконний референдум, на результати якого опирається російська влада?

– Крим втратили і, гадаю, ще до агресії. Існує інформація, що втручання в Криму готувалося, на інформаційному, в основному, рівні щодо місцевого населення, щонайменше два роки. Майдан і загалом ситуація в Україні були тільки приводом для інтервенції.

– В якому відсотковому співвідношенні виражаються, на Вашу думку, проросійські та прозахідні уподобання українського народу (без врахування іноземців, як відомо, Україна не визнає подвійного громадянства)?

– Гадаю, громадяни України, як і цілого світу завжди і всюди, висловлюються, керуючись їх економічними статками. Я не думаю, що для жителів Криму, які висловилися за приєднання до Росії, важливо, яка мова буде офіційною, чи їхні права ущемлялися кимось. Питання в тому, що в попередній час їх переконали в тому, що ставши частиною Росії, відбудеться моментальне покращення їхнього економічного стану, підвищаться зарплати та пенсії. Саме це було переконливим аргументом, на який робила ставку Росія, вона не розраховувала на свою армію. На мою думку проросійські та прозахідні уподобання українського народу існують лише в площині фінансових гарантій, не більше.

– Після столітніх безплідних спроб становлення Української держави минуло щойно 22 роки від проголошення незалежності, і перед нашим народом знову загроза розчленування країни. Виросло однак покоління, яке не цікавить, що було в минулому. Вони хочуть бачити Україну єдину, міцну та незалежну. Чи наша нація зміцніла настільки, щоб відстояти свою Батьківщину?

– Проблема України, на мій погляд, полягає в тому, що вона не вибудувала демократичні структури та інституції, а існуючим не довіряють. Бачимо протягом усіх минулих років, керівники, що обіймають ключові посади, накопичують міфічні статки протягом кількох років, які, очевидно, є присвоєнням результатів важкої праці українського народу. Сильна країна, згідно до Вашого питання, передбачає сильні незалежні інститути влади, які би взаємоконтролювалися, викликали довіру та відстоювалися би громадянами, що володіють знаннями та користуються авторитетом.

– Якщо Вам вдалося спілкуватися з представниками тимчасового уряду України, в який спосіб вони планують спасати країну від банкрутства?

– На жаль, як висновок від спілкування з українськими можновладцями, велику частину економічного спасіння країни вони покладають на зовнішню допомогу. Я не відчув, що існує якийсь чіткий план, який базувався би на власних економічних силах. Одночасно очевидно, що в даний момент сукупність політичних сил країни зорієнтовані на вибори та на відсотки, які отримає на них. Це може мати негативний вплив на зобов’язання, які ці сили візьмуть на себе перед українським народом. Ці рішення можуть бути або безпосередньо шкідливими для економічної стабільності країни, або не зможуть бути виконаними, викликаючи нове незадоволення народу та наступну втрату довіри до політичних сил.

– Яку оцінку об’єктивності висвітлення подій в Україні Ви би дали грецьким ЗМІ?

– Грецькі засоби масової інформації передають багато міжнародних новин, з різних країн, з різних міжнародних агенцій. Отже, в великій мірі точка зору співпадає із позицією Заходу щодо подій у світі, погляд американських та британських ЗМІ. Однак, існує особливість щодо репортерів, які висвітлюють події в країнах колишнього Радянського Союзу. Як правило, вони базуються в Москві, і джерела, з яких вони отримують інформацію, не можуть забезпечити неупереджене висвітлення подій.

– Спасибі.

Розмовляла Галина МАСЛЮК.