Українські діти проти расизму

Свою «Червону картку расизму» показали цього року учні української суботньої школи при Товаристві «Українсько-грецька думка»,  які долучилися до ініціативи Football Against Racism in Europe «FARE», висловлюючи ставлення до цієї фобії усіх українців Греції та світу. 25 жовтня на афінському стадіоні «Панатінаїкос» відбулося незвичайне свято футболу «Футбол проти расизму», де діти різних національностей зустрілися з грецькими футболістами, щоб спільними зусиллями послати в суспільство потужний сигнал боротьби проти расизму і закликати з більшою чутливістю відноситися до всього відмінного чи особливого.

Цьогорічний захід був організований спільними зусиллями мера грецької столиці Нікітаса Какламаніса, голови Організації молоді та спорту Афінської мерії Васіліса Кікіляса та президента Ради негритянських європейських жінок Греції Івет Тзарвіс за підтримки Міжнаціонального центру Департаменту міґрантів мерії Афін та клубу «Панатінаїкос», який гостинно надав для проведення заходу свій легендарний стадіон. Присутніх  вітали Васіліс Кікіляс та Івет Тзарвіс. Відбулися матчі між дитячими командами, а також дружній матч команди Всегрецької спілки футболістів та збірної команди міґрантів. Врешті, всі діти отримали подарунки, медалі та почесні грамоти,  а також мали можливість отримати автографи відомих гравців грецьких футбольних клубів.

Потрібно допомагати людям пам’ятати

На наше прохання президент Ради чорношкірих європейських жінок Греції Івет Тзарвіс відповіла на кілька питань:

-Яка основна мета Ради і чим вона займається?

-BEWC – це міжнародна організація темношкірих жінок Європи, яка розпочала свою діяльність в 2007 р. Її основною метою є виявлення проблем негритянських жінок. Доконаним фактом є те, що чорношкіра жінка поза межами своєї батьківщини має три найважливіші проблеми: а) є жінкою; б) є міґранткою; в) є чорною. Ці три фактори роблять її особливо вразливою в суспільстві, де вона має нижчу зарплатню, менше шансів знайти роботу, більше складностей її отримати чи втримати. Завданням Ради є політизація цих питань, навчання та всебічна підтримка цих жінок. З цією метою проводиться маса різноманітних заходів: семінари, конференції, презентації в Європарламенті, участь у європрограмах тощо.

-Чи африканки Греції є суспільно активними?

-Хороше питання. Вони досить активні коли мова йде про забезпечення їх культурних потреб. В інших питаннях потребують підштовхування. Хоча, надзвичайно показовою була боротьба чорношкірих жінок Греції за права другого покоління. Рух «НІ расизму з колиски» зародився в моєму кабінеті з ініціативи африканок в 2005 р. Через стільки років можемо говорити про результат!

-Чи відрізняються проблеми темношкірих жінок від проблем будь-якої іншої жінки-міґранта?

-Коли Ви останній раз бачили чорношкіру жінку-продавця в бутику? Або гіда-перекладача? Або офіціантку в ресторані? Одна моя приятелька після тривалих пошуків знайшла роботу в кондитерській. Першими словами власника були: «Вперше беру на роботу темношкіру жінку. Подивимося як це сприймуть покупці».

-На Ваш погляд, грецьке суспільство є терпимим до іноземців чи не дуже?

-Вважаю, що загалом греки завжди були дуже гостинними і виказували свою доброту по відношенню до іноземців. Але зараз економічна ситуація дуже ускладнилася, греки почали переживати за своє майбутнє, за майбутнє їхніх дітей. Зростає недовіра і все збільшується кількість расистських виявлень.

-Чи аналогічні до сьогоднішнього заходи є результативними в контексті боротьби проти расизму та нетерпимості?

-Вважаю, що заходи на кшталт FARE допомагають людям пам’ятати, що є така тема. Подразнюють свідомість місцевих жителів і спонукають замислитися, що поруч, в їхній країні живуть люди, які мають масу проблем. Але перш за все зближує дітей між собою, тому що футбол – командна гра. Якщо не співпрацюєш, не маєш найкращого результату. Тут зароджується дружба між дітьми, які в буденному житті ніколи би не зустрілися.

-Що нам, дорослим, потрібно робити для того, щоб діти всіх національностей відчували Грецію своєю батьківщиною?

-Гадаю, контакт у школі робить свою справу. Діти міґрантів, з якими доводилося розмовляти, незалежно від кольору шкіри чи країни походження їхніх батьків, володіють грецькою мовою, святкують грецькі свята, знають, люблять і шанують грецькі цінності та традиції, нарівні зі своїми грецькими ровесниками слухають одну і ту ж музику, мають однакові об’єкти поклоніння. Почувають себе греками.

-Дякую за змістовні відповіді.

Галина МАСЛЮК-КАККУ. Світлини автора

І. Тзарвіс з учнями школи Денисом Підгаєцьким, Марією Вахулович, Павлом Бабієм.	Денис Підгаєцький з новими друзями.	Готуючись до поєдинку.	Мама Марії Олена Умриш приєднується до акції.	Першокласниця Марія Вахулович всюди перша.