Х. Какуліду (ліворуч) і Наталія Басенко.

Після закінчення доповідач розмовляє з Г.Аврамідісом, українським греком з Криму

І справді, доповідь української дослідниці викликала не тільки здивування і зацікавленість, але й зворушення від того, скільки зусиль докладали і продовжують докладати представники грецької громади України для збереження рідного слова, традицій, який тісні стосунки пов’язують грецький народ з українським. Життя, творчість, історія, витримки з ориґінальних текстів цілої плеяди грецьких поетів та письменників, серед яких Амфіктіон Дімітріу, Акрітас Харлімпій, Галла Василіс, Лаго Григоріс, Телєнчі Данііл, Тишлєк Михаіл, не кажучи про такі яскраві особистості як Савва Ялі, Дімітріос Папус, Георгій Костоправ, Дмитро Демерджи, Леонтій Кир’яков, промайнули перед очима слухачів. В залі не залишилося жодної  байдужої людини, коли розповідаючи про кожну наступну особистість, доповідач повідомляла: «Репресований і розстріляний в 1937 р. за те, що був ГРЕК, як великими червоними буквами писалося в слідчій справі, заведеній на кожного «ворога народу»». Як, наприклад, обдарований грецький поет Маріуполя Георгій Костоправ став однією із перших жертв у списку так званої «грецької операції», в результаті якої в 1937-1938 рр. внаслідок сталінських репресій були знищені  5783 представників грецької інтеліґенції.

Леонтій Кир’яков, поет з Сартани завжди вів активну роботу з відродження румейської літератури, продовжуючи справу свого вчителя і наставника Георгія Костоправа. Він переклав на грецьку мову шедеври світової літератури: «Слово о полку Ігоревім», «Витязь у тигровій шкурі» та ін, а також багато творів О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, Т. Шевченка, Л. Українки, М. Рильського, І. Драча, Д. Павличка та ін. В одному зі своїх інтерв’ю поет зазначає, що до 1937 р. в Україні дозволяли писати грецькою мовою, потім почалися репресії, розстріляли багато грецької інтелігенції, не зважаючи на те, що більшість були комуністами. Завдяки визначним особистостям, які не дивлячись на набезпеку заохочували талановиту молодь творити грецькою мовою, зберегли радянські греки частину своєї самобутності, не дали знищити все, і додає: «Нічого не вартий народ, який не знає своєї мови».

Але життя продовжується і наше завдання пам’ятати всі безневинні жертви терору з тим, щоб це ніколи не повторилося, вважає українська дослідниця Наталія Басенко-Кормалі. Багато втрачено, дякуємо всім тим, що нехтуючи небезпекою зберігали для нас нашу спадщину. Великий і талановитий грецький народ, який знайшов на землі України другу батьківщину. Пані Басенко розповіла присутнім про величезний український вплив на творчість греків – поетів Приазов’я. «Українська мова засвоювалася нашими ромеями через багатство пісенного фольклору України, що вже давно став невід’ємною частиною грецького побуту. Знання української мови, поряд з російською, традиційне для  грецької інтеліґенції Приазов’я. Наш просвітитель та історик Феоктист Хартахай відомий своєю знаменитою промовою над могилою Великого Кобзаря. Як він сам зазначав, вона була промовлена «рідною українською мовою». Українською мовою писала свої дослідження з ромейської літератури Кассандра Костан.  Відомий діяч грецької культури Савва Ялі написав українською свою книгу «Греки УРСР» («Рух», 1931, Харків). Володів українською і Георгій Костоправ, про що свідчить його автобіографія українською мовою. Учні та послідовники Костоправа Антон Шапурма та Леонтій Кир’яков залишили нам унікальне рукописне видання грецьких перекладів «Кобзаря», як дар поваги ромейских поетів великому співаку України. Грецький ромейський поет Павло Саравас перекладає грецькою поезію Шевченка та присвячує йому ряд своїх творів.

Минають дні,

Течуть століття,

Дрібне, мов сон, зникає в мить…

До тебе ж кожне серце в світі

Любов’ю вічною горить.

На заключення Наталія Басенко навела слова доньки ще одного відомого поета з селища Сартана Дімітріоса Папуса Анастасії, яка, на жаль, не зберегла мову своїх пращурів: «Якою би мовою не творили греки, вони завжди залишаються греками, розумом і серцем, тому ще це не тільки талановитий народ, але народ, який ніколи не забуває про своє коріння».

Галина МАСЛЮК.