ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ПИСЕМНОСТІ В АФІНАХ
Вчителька запросила дітей погортати разом сторінки усного журналу, з якого можна довідатися про тернистий шлях становлення і розвитку української мови, української писемності в різні історичні періоди. Молитву «Благослови мене Господи!» Я. Гояна розповіла учениця 9-го класу Любінецька Софія. Кожна сторінка журналу супроводжувалася українськими піснями. Діти брали активну участь у розмові. Велике зацікавлення викликав у присутніх зведений календар, що зібрав
заборони щодо утвердження української мови впродовж багатьох століть. По черзі читали учні вироки рідній мові, що виносили різні правителі в різні часи:
1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
1884 рік – закрито всі українські театри.
1908 рік – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
1914 рік – російський цар Микола ІІ зліквідовує українську пресу – газети і журнали.
1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 рік видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.
Активну участь в усному журналі взяли учні 9-го класу: Баглай Володя, Нагайський Максим, Ревага Мар’яна, Цап Віталій.
Вчителька щирими словами закликала дітей захищати своїми долонями крихітну свічечку літери “і”. А також оберігати місячний серпик букви “є”, що зрізаний з неба разом з ниточкою. Кажуть, що мова наша солов’їна. На земній кулі існує близько трьох тисяч мов. І серед усього цього розмаїття наша українська мова по своїй красі, по милозвучності займає друге місце після італійської. Остання сторінка журналу звеселила всіх чудовими українськими гуморесками у виконанні Павла Бабія та Олександра Кривого.
Кричить дядько на базарі
Гей хто купить зайця?
Вміє грати на роялі
І на балалайці!
Вкупі з зайцем продається
симпатична гуска.
Вміє польку танцювати
І насіння луска.
З ними півень теж учений
Як зозуля кука.
Купіть зайця, півня й гуску –
По червінцю штука.
Разом з ними у ансамблі
Продається бобик
Лапки сірі, хвостик білий,
І руденький лобик.
До душі припав собачка миловидній жінці:
Скільки ж коштує ваш бобик?
Чотири червінці!
Що ж ваш бобик так, як заєць
На роялі грає?
Чи танцює так як гуска,
Чи пісні співає?
Ні! Мій бобик, – дядько каже, –
Не навчивсь нічого…
То чого ж ви так багато хочете за нього ?
А у дядька очі хитрі
І лоб не порожній:
Бобик, тітко, в тім ансамблі –
Керівник художній.
На закінчення пані Оксана сказала: «І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою». Ці слова щиро відгукнулися в серці кожного присутнього. Приємно, що за тисячі кілометрів від Батьківщини українські діти вчать, шанують та всім серцем люблять зболіле, рідне материнське слово. Низький уклін всім, хто докладає титанічних зусиль та навчає молоде покоління рідній мові, історії, звичаям та традиціям нашого народу.
