ГЛУШКО (ШЕПЕЛЮК) МАРГАРИТА – 13 років (2.09.2005). Має ще 2 сестер та 2 братів:
Женев’єва (6 р.), Домініка (9 р.), Віталій (16 р.) та Денис (17 р.). Її зріст: 158 см; Розмір взуття: 36-37.

Її вітчим, Шепелюк Олексій Борисович, до моменту загибелі повністю замінив дівчинці батька, виховув її, як свою рідну. Майор Шепелюк був командиром зенітно-ракетної батареї зенітного ракетного-артилерійського дивізіону. Підрозділ майора Олексія Шепелюка брав участь у боях під Іловайськом. Після здобуття Іловайська він дістав завдання увійти до групи підсилення підрозділів Збройних сил на передовій, але саме у цей час через кордон перейшли озброєні підрозділи російських військ, які відразу ж відкрили вогонь на ураження по українських військових. Підрозділи українських захисників швидко опинились у оточенні, а їхня бойова техніка була виведена з ладу. За цих умов Олексій Шепелюк разом із іншим офіцером — командиром зенітно-ракетного дивізіону Олексієм Кондесюком прийняв рішення — щоб не потрапити в полон, піти на прорив оточення. Але під час виходу з оточення підрозділ українських військ потрапив у засідку. Більшість групи прориву дістала важкі поранення, у тому числі й командир підрозділу Олексій Кондесюк. Олексій Шепелюк спробував урятувати бойового побратима, але при наближенні до свого товариша сам дістав важкі поранення. Офіцерів оточила група з 12 російських десантників. Не бажаючи здаватись у полон, українські офіцери підірвали себе гранатами разом із путінськими вояками. Оскільки тіло Олексія Шепелюка не було знайдено, тривалий час він вважався зниклим безвісти. Полеглий герой був похований як невідомий у Дніпропетровську, і лише 13 липня 2015 року Олексій Шепелюк був ідентифікований за аналізом ДНК.
Після ідентифікації полеглого воїна Олексія Шепелюка було урочисто перепоховано у його рідному Ніжині.
Удома в Олексія Шепелюка залишились батьки, дружина та п’ятеро дітей.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Про себе Маргарита говорить так: “я звичайна дівчина, навчаюсь у школі та відвідую гуртки. А ще дуже люблю свою родину. Люблю заплітати своїх менших сестричок”. Дівчина уже у 8-му класі. Загалом навчання їй дається легко, тому вона чудово справляється з усіма предметами і є «хорошисткою». Зі шкільної програми найбільше до вподоби малювання, фізичне виховання, трудове навчання, біологія та українська мова, трохи складніше з алгеброю та геометрією.

Маргарита відвідує школу мистецтв, зокрема уроки малювання, які захопили її повністю, адже там вони не лише малюють, а й роблять різноманітні творчі роботи, про які вона каже: «назавжди в моїй пам’яті залишиться одна із робіт на конкурс, це «Різдвяний Ангел», яку я робила кілька місяців, і найбільшою несподіванкою було те, що вона зайняла 1-е місце зі 171-ї роботи».
Окрім того, дівчина із-задоволенням відвідує гурток технічного дизайну. Багато речей вона виготовляє власноруч (шпильки, зажими для волосся, скриньки та рамки для фото), вчиться самостійно робити модні зачіски. Саме з цими захопленнями і пов’язує свій вибір майбутньої професії – мріє бути або професійним дизайнером зачісок, або флористом, а також марить коли-небудь побувати на показі мод за кордоном.

Зі знаменитостей Маргариті до вподоби співак Монатік, хотіла б зустрітися з ним особисто, так як дуже подобаються пісні в його виконанні. Серед героїв книжок та фільмів симпатизує Гаррі Поттеру та його друзям.
Маргарита дуже любить тварин, особливо котиків, собачок та морських свинок. Раніше мала дві морських свинки Масяню та Веню, котів Беллу та Іксика і декоративних кроликів. Тепер улюбленицею сім’ї є кицька яка тимчасово у них мешкає, її звати Лола, породи сфінкс, і нещодавно вона привела двох чудових кошенят.

Маргарита свідомо говорить, що авторитетом для неї можуть бути лише люди, які власним розумом та працею, а головне чесно, змогли досягнути своїх цілей та здійснити найзаповітніші мрії, і у яких завжди є чому повчитись. Для юної красуні такими людьми є мама Шепелюк Марина та полеглий татко Олексій. Саме з них дівчина бере приклад в усьому: спілкуванні, відношенню до навчання та праці, людей, тварин, природи та загалом до життя.

Про свою маму Маргарита говорить із захопленням та гордістю: “моя мама завжди рада прийти на допомогу нам та іншим. Вона відкрита новим знайомствам, узагалі всьому новому, готова сама вчитись чомусь цікавому та корисному. Вчить бути чесною.Мама у нас строга та досить вимоглива, але водночас підтримує нас в усіх починаннях, поразках та досягненнях.” Дівчина дуже любить свою родину, мріє, щоб усі були здоровими та щасливими. Марго тішиться, що у них така велика сім’я і вони усі досить різні та мають різні уподобання. Найголовніша у сім’ї , звісно, мама, але і старшого брата Віталика, якому так рано довелося подорослішати та стати єдиним чоловіком у сімействі, поважають усі та слухають. Свою найдорожчу матусю донечка завжди готова підтримати посильною допомогою по дому та обіймами, і головне, вона намагається її не хвилювати та не засмучувати.

Між іншим, у сім’ї Шепелюків кожен має свої обов’язки. Маргарита залюбки миє посуд, прибирає вдома, готує їсти, розвішує та знімає попрану білизну, допомагає молодшій сестричці з уроками. При потребі вона може посидіти з двома своїми сестрами, меншими за віком, оскільки серед дівчат Марго найстарша. А є ще і старший брат Денис з татового першого шлюбу, котрого Марго завжди рада бачити та спілкуватись.

Про Україну дівчинка говорить цілком серйозно та виважено: “це моя Батьківщина, за незалежність якої віддав життя мій любий татко, якого нам усім дуже не вистачає. Дуже хочу щоб війна скоріш припинилася, і щоб в нашій країні більше нічого не руйнувалося. Ні споруди, ні людські долі. І щоб ми усі крокували тільки вперед з вірою в те світле майбутнє, яке для нас виборюють”.

Каже, що політиком бути не хоче, їй більше до вподоби творчі професії. Хоча, свідомо та розсудливо, як для свого юного віку, Маргарита сприймає політичне життя України, каже, що треба змінити тих, хто не може керувати країною, на молодих, розумних, чесних та принципових людей, яким рівень життя українців та авторитет країни на світовій арені не байдужий. І тоді вони зроблять цікавішим навчання у школі та удосконалять нашу медицину. І саме основне, зупинять ту війну, яка несе такі страшні втрати та горе у наші родини.

Маргарита завжди відкрита для спілкування, а інформація про вітчима дівчини є у Книзі пам’яті: http://memorybook.org.ua/28/shepeluk.htm