ГОЛОВІНА ОЛЕКСАНДРА – 11 років (27.06.2007), є ще старший брат Іван (14 р.). Зріст: 146; Розмір взуття: 36-37.
Її татко Головін Дмитро Володимирович у серпні 2014 року був призваний на військову службу за мобілізацією, як доброволець, приховавши те, що сам виховує двох діток (дружина покинула сім’ю раніше, не підтрималвши Євромайдан виїхала в Росію)… Дмитро був навідником у 17-тій окремій танковій бригаді. Загинув 1 лютого 2015 року при обороні опорного пункту “Саша” у с. Троїцьке Попаснянського р-ну Луганської обл., під час нападу російських окупантів. Найважче було про загибель татка повідомити дітям.
Фактично сиротами залишилися двоє дітей – Олександра та її старший братик Іван, бо крім дідуся й бабусі у дітей нікого не залишилося…
Олександра навчається у шостому класі. Радіє з того, що у них дуже хороша та добра класна керівничка, яка чує та розуміє дітей. Тому всі учні прислухаються до її порад і настанов. Вчиться наша іменинниця, як сама каже: «нормально, хоча знаю, що можна було б краще. Сподіваюся, що я виправлюся, так як розумію що знання дуже потрібні».
Саша має цікаві захоплення – їй подобається кататися на роликах та скейті. Однак рухливість та любов до хлопчачих забав не позбавляють юну леді жіночності. Дівчинка має добрий та ніжний характер, любить гратися з подружками, робити їм зачіски та має гарну посмішку.
Раніше Саша хотіла стати перукарем, але тепер зрозуміла що мабуть буде ветеринаром, адже лікувати і доглядати тваринок їй дуже до вподоби. Своїм найбільшим щастям вона вважає домашніх улюбленців, котрих бабуся жартома називає зоопарком. А й справді, у дівчини є папужка Кеша, хом’ячок Кексик, рибка Мартін, пекінес Жужа, дворовий пес Барсик та три котики, а тепер до них ще приєднався слимачок Турбо.
У цьому році Саша спробувала займатися в басейні та танцювала Хіп-хоп, але, як сказала її бабуся: «це не твоє». Тому, поки що, переважає захоплення створювати зачіски та доглядати за тваринками.
Дівчинка каже: «Дякуючи волонтерам, людям які пройнялись нашим горем і підтримують нас я почала розуміти, що світ не такий поганий, і в ньому є набагато більше хороших людей. А не тих що вбили мого тата».
Юна панянка має не лише багато захоплень, а й виконує і обов’язки по господарству. Вона є прекрасною помічницею на грядках, на кухні, слідкує за порядком всюди. Оскільки, Саша з братом Іванком живе з бабусею та дідусем, то в першу чергу намагаються їх не засмучувати, та в усьому їм допомагати. Адже вони їх найбільше люблять.
Майбутня ветеринар Олександра є юною патріоткою своєї країни, про яку дитина каже з великою повагою: «Україна для мене, це країна де я народилась і живу. Країна в якій йде війна, де загинув мій татко. Наша держава дуже гарна, як людьми, так і природою, історією і традиціями. А політиком, я б не хотіла бути, але як би так сталося, то найперше припинила б війну».
Життя змусило дітей з родини Головіних рано подорослішати. Але, від нас також залежить їх щасливе дитинство, котрому ми можемо посприяти, допомігши їхнім опікунам речами, фінансово, чи бодай морально. Інформація про батька дівчини є у Книзі пам’яті, деталі за посиланням http://memorybook.org.ua/4/golovin.htm