Голодомор

Η Παρουσίαση της έκθεσης φωτογραφίας της Λιουντμίλα Οβσιγιένκο με τίτλο «LViving»

Η Παρουσίαση της έκθεσης φωτογραφίας της   Λιουντμίλα Οβσιγιένκο με τίτλο «LViving» πραγματοποιήθηκε στο Ουκρανικό κυριακάτικο σχολείο του Συλλόγου «Ουκρανο-Ελληνική Σκέψη», που φιλοξενείτε από το 20-ο Γυμνάσιο Αθηνών, Ζυμπρακάκη 44-48, Κάτω Πατήσια, το Σάββατο 1 Οκτωβρίου 2016. Οι μαθητές, δάσκαλοι, γονείς και οι φίλοι του ουκρανικού και του ελληνικού σχολείου είχαν δυνατότητα να δουν ιστορική, μεσαιωνική πόλη Lviv - πνευματικό, πολιτιστικό, επιστημονικό, εκπαιδευτικό και βιομηχανικό κέντρο της Ουκρανίας με τον τρόπο που το βλέπει Λιουντμίλα Οβσιγιένκο. Η Λιουντμίλα Οβσιγιένκο είναι τεταρτοετής  φοιτήτρια του  τμήματος τέχνης του Πανεπιστημίου Τεχνολογιών και Ανθρωπιστικών Επιστημών “Kazimierz Pulaski” στην πόλη Ράντομ της Πολωνίας. Γεννήθηκε στη Σούμι της Ουκρανίας και στα δεκαοκτώ μετακόμισε στην πόλη Ράντομ της Πολωνίας, όπου ξεκίνησε τις προπτυχιακές της σπουδές στο ίδιο πανεπιστήμιο. Σήμερα, είναι μέλος του συλλόγου φοιτητών, μέλος της συγκλήτου του πανεπιστήμιου και επικεφαλής του ουκρανικού φοιτητικού συλλόγου του ιδίου πανεπιστημίου στην Πολώνια. Από το 2013, είχε περισσότερες από 15 ατομικές εκθέσεις και περισσότερες από 20 ομαδικές. Οι εν λόγω εκθέσεις έλαβαν χώρα στις Ουκρανία, Πολωνία, Φινλανδία και Ελλάδα. Έχει διακριθεί σε εθνικά και διεθνή φεστιβάλ τέχνης όπως το 45^ο Διεθνές φεστιβάλ τέχνης «FAMA GAZ-SYSTEM TERMINAL SZTUKI» FAMA. Συγκεκριμένα, στην κατηγορία της φωτογραφίας και των πολυμέσων. Τέλος, έχοντας  ερεθίσματα από τη Σύγχρονη Τέχνη φιλοδοξεί να εντρυφήσει στον τομέα των της φωτογραφίας και των πολυμέσων. Το Λβιβ της δυτικής Ουκρανίας – το «Μικρό Παρίσι» της Ανατολικής Ευρώπης Το “Lviv” είναι η μεγαλύτερη πόλη στη Δυτική Ουκρανία, πρωτεύουσα της Γαλικίας και η έβδομη μεγαλύτερη πόλη σε ολόκληρη τη χώρα. Η πόλη Lviv αποτελεί ένα από τα πολιτιστικά κέντρα της δυτικής Ουκρανίας. Το όνομα της το έχει λάβει προς τιμήν του Λέοντα, του μεγαλύτερου γιου του Βασιλιά των Ρους, Ντανίλο της Γαλικίας. Πέρα από το όνομά της, η πόλη συχνά «στολίζεται» με πολλά επίθετα και άλλα ονόματα όπως: «Η πόλη των λιονταριών», «Μικρή Βιέννη», «Μικρό Παρίσι», «Πολιτιστικό κέντρο της Ουκρανίας» κι άλλα. Το ιστορικό κέντρο της πόλης, με τα παλιά κτήρια και τα πλακόστρωτα σοκάκια επέζησε τη Σοβιετική και Γερμανική κατοχή, καταφέρνοντας να παραμείνει αλώβητη κατά τη διάρκεια του 2^ου Παγκοσμίου Πολέμου. Η αρχιτεκτονική της πόλης αντανακλά πολλά ευρωπαϊκά στυλ και τάσεις τα οποία αντιπροσωπεύουν διαφορετικές ιστορικές περιόδους. Η πόλη έχει ανεπτυγμένη βιομηχανία καθώς και ιδρύματα ανώτατης εκπαίδευσης όπως τα «Lviv University» και «Lviv Polytechnic». Η πόλη Lviv αποτελεί επίσης την πατρίδα πολιτιστικών ιδρυμάτων παγκόσμιας κλάσης, συμπεριλαμβανομένης της Φιλαρμονικής Ορχήστρας αλλά και του περίφημου θεάτρου Όπερας και Μπαλέτου της Lviv. Το φημισμένο κέντρο της πόλης ανήκει στον Κατάλογο Παγκόσμιας Κληρονομιάς της UNESCO. Ένα αξιοσημείωτο επιστημονικό δυναμικό είναι συγκεντρωμένο στην πόλη, από τον αριθμό των γιατρών, υποψήφιων επιστημόνων και επιστημονικών οργανισμών. Η πόλη Lviv είναι η τέταρτη στην Ουκρανία. Η πόλη Lviv είναι γνωστή για τις αρχαίες ακαδημαϊκές παραδόσεις της, οι οποίες ιδρύθηκαν από τη σχολή «Κοίμηση της Θεοτόκου» και το κολέγιο Ιησουϊτών. Περισσότεροι από 100.000 φοιτητές σπουδάζουν ετησίως σε περισσότερα από 50 εκπαιδευτικά ιδρύματα της τριτοβάθμιας. Μαντώ Γαβριήλ Παρουσίαση του Λβιβ

---

by administrator2

Презентація фотовиставки "LViving"

Презентація виставки фотографій "LViving" відбулася у суботу, 1 жовтня 2016 року  в приміщенні 20-ї Гімназії, Като Патісія, міста Атени, що гостинно приймає в себе українську Недільну школу при Товаристві "Українсько-Грецька Думка".  . Автор та ініціатор фотовиставки - молода, енергійна, талановита та перспективна Людмила  Овсієнко, уродженка українського міста Суми. Учні, вчителі, батьки та друзі української та грецької шкіл мали можливісь познайомитися зі стародавнім містом Львів - духовним, культурним, науково-освітнім та промисловим центром України у спосіб, як це бачить Людмила Овсієнко. Львів - місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галличини та центром Західної України. Назва «Львів» дана місту на честь князя Лева Даниловича, молодшого сина засновника Львова Данила Галицького. Щодо Львова традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто Лева». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «місто левів», «місто сплячих левів», «Королівське місто», «Перлина корони Європи», «Місто-музей», «столиця Галичини», «маленький Париж», «маленький Відень», «український П′ємонт», «Бандерштадт», «культурна столиця України» та інші. Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам′яток архітектури в Україні. У 2009 році Львову наданно звання Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості. В архітектурі Львова, яка не сильно постраждала підчас війн 20 століття, відображено багато європейських стилів та напрямків, які відповідають різним історичним епохам. В місті знаходиться багато навчальних закладів, такі, як Львівська Політехніка та Львівський університет. Значний науковий потенціал зосереджений в місті за кількістю докторів наук, кандидатів наук, наукових організацій Львів став четвертим містом в Україні. Львів також відомий древніх академічних традицій, заснована Братства школи Успенського і єзуїтського колегіуму. Понад 100 000 студентів щорічно навчаються в більш ніж 50 вищих навчальних закладах. Презентація Львова Біографія Людмили Овсієнко     «

---

by administrator2

15-ТИЙ РІК ПОСПІЛЬ ЛУНАЄ ДЗВОНИК В НЕДІЛЬНІЙ ШКОЛІ ПРИ ТОВАРИСТВІ

Перший місяць осені нерозривно пов’язаний із початком навчального року. Це одночасно привід для радощів і клопотів для батьків, дітей і вчителів. У суботу, 17 вересня, розпочався навчальний рік і в недільній школі при Асоціації української діаспори в Греції «Українсько-Грецька Думка», яка розташована за адресою: Ζυμπρακάκη 44-48,Κάτω Πατήσια, 20^ο Γυμνάσιο Αθηνών. Урочисте відкриття зібрало багатьох представників української громади Атен. Після вітальної промови директора школи Ганни Павлюк, отець Афанасій  настоятель храму Святого Андрія, котрий з радістю допомагає та обіймає українського походження парафіян, освятив урочисте зібрання, поблагословив усіх присутніх, побажав успіхів у новому навчальному році, а найголовніше миру та злагоди в Україні і в цілому світі. Перший секретар Посольства України у Грецькій Республіці пан М. Тьокін передав побажання плідного навчального року від себе особисто та усього колективу посольства, та зачитав привітання від Надзвичайного і Повноважного Посла України в Греціії пана В.Шкурова. Представники української волонтерської спільноти Греції подарували учням та розгорнули в недільній школі прапор України з підписами воїнів, які сьогодні знаходяться на лінії вогню та віддають своє життя за Незалежну і Соборну Україну. Присутні на урочистій лінійці пом’янули хвилиною мовчання усіх полеглих захисників Батьківщини. Після спільної молитви, за традицією, директор школи пані Ганна разом з ученицею 7-го класу передали першокласникам ключ до школи, а разом з ним і ключ до знань – український буквар, щоб за словами вчительки, він відчинив їм двері у країну рідної мови, навчив як піклуватися про неї і захищати її. Тепер для них починається новий етап життя - збору меду науки. І для опанування величезної кількості знань потрібно багато працювати, як це вміють робити невтомні бджілки. Перший урочистий урок для старшокласників і батьків був присвячений 25-тиріччю Незалежності України – урок освідчення в любові дорогій і милій серцю Україні, що народила нас, дала нам щастя відчути найвищі почуття – любов та патріотизм. Присутні мали змогу поринути в історію України від найдавніших часів становлення української державності в Київській Русі і аж до сьогодення. Захоплююча розповідь вчительки історії пані Марії Ласій була надзвичайно цікавою не тільки для учнів, але і для батьків та гостей. Змістовно та жваво пройшов перший урок для маленьких вихованців, на якому вчителькаки молодшої школи Яна Гончар та Вікторія Тимчишин цікаво розповіли про національні символи України, їхній зміст та значення, а також створили разом зі своїми вихованцями барвисту карту Україну. Варто зазначити, що вчительський колектив у цьому році обновився та поповнився новими обличчями. Показово, що до школи тягнуться не тільки діти, але й дорослі, які, незважаючи на свою завантаженість, не можуть протистояти поклику поділитися своїми знаннями та досвідом з молодшим поколінням. Олена ПЕЧАК, світлини Яни ГОНЧАР.  

---

by administrator2

Українська діаспора Греції святкує 25-річчя НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! В. Симоненко 28 серпня 2016 року, біля пам'ятника Т. Шевченка, що в парку Гуді муніципалітету Зографу міста Афіни, українська діаспора Греції відзначила День Незалежності України. Молебень за Україну відслужив священик УГКЦ отець Тимотей. Церковний хор виконав ряд пісень про Україну, які перепліталися поезіями, прочитаними дітьми та чарівними українками. Радник Посольства пані Наталя Косенко зачитала вітання Надзвичайного та Повноважного Посла України в Грецькій Республіці пана Володимира Шкурова до української діаспори. День Незалежності України українська громада вшанувала у день Успіння Пресвятої Богородиці. У дарунок усім Маріям, пані Марія Гринюк прочитала власну поезію “Не плач Божа Мати”. Згадано і про Івана Франка, 160- річчя якого усе світове українство відзначило 27 серпня. Родич Івана Франка — пан Зеновій Франко звернувся з вітальним словом-подякою до всіх присутніх. Пані Олена Хіміч вшанувала пам'ять великого поета, прочитавши його поезію “Моя любов”. На закінчення пані Ганна Павлюк звернулася до присутніх з словами Захара Беркута з однойменної повісті І. Франка: “Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас”. Приємною несподіванкою була присутність друзів з Грузії, які долучилися до вітального слова-підтримки, поваги до України та любові до нашої нації. Волонтерська спільнота "Грекобандерівці" організували виставку-ярмарок українських сувенірів. На закінчення у виконанні хору та всіх присутніх пролунав Гімн України. Нехай наша Україна буде сильна і багата. Нехай наша земля буде вільна і єдина. Єднаймося браття, бо ми українці — славний народ.

Ганна ПАВЛЮК. Світлини Яни ГОНЧАР.

 

---

by administrator2

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В ГРЕЦІЇ

День, що отримав назву Дня пам’яті жертв голодоморів, щорічно припадає на четверту суботу листопада, коли українці по всьому світу запалюють на підвіконнях своїх домівок Свічку Пам’яті за мільйонами безневинних жертв цинічно спланованого тоталітарним радянським режимом штучного Голодомору в Україні. Цього року День пам’яті припадав на 28 листопада і з самого ранку вихованці, вчителі, батьки та гості української недільної школи при товаристві «Українсько-Грецька Думка» розпочали свій день з вранішньої молитви в пам’ять мільйонних жертв українського народу. Молитву провів священик парафії УГКЦ Св. Миколая о. Орест Козак. Вчителька молодшої школи Вікторія Тимчишин, яка підготувала та вела захід, розповіла присутнім про страхітливі події 1932-33 рр. Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування призвела до вбивства мільйонів селян. Радянська влада водночас здійснювала експорт зерна за кордон, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі приречених на голодне вимирання українських територій, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих із-за кордону. За різними оцінками число жертв сягало від 3-ьох до 7-ми мільйонів. А тим часом світ замовчував цей жахливий злочин. Пані Вікторія назвала 24 країни, які офіційно визнали Голодомор геноцидом Українського народу, розповіла про встановлення довгоочікуваного Меморіалу жертвам Голодомору у Вашингтоні і пояснила дітям, чому важливо вшановувати цю дату і ніколи про неї не забувати. Отець Орест наголосив дітям, зокрема, що не можна викидати жодної крихти хліба, тому що вона може спасти життя тим, кому може і сьогодні її бракує, як багато людей доклали зусиль до того, щоб цей злочин проти українського народу було визнано Геноцидом і як багато людей загубили життя, намагаючись донести людям правду про цю трагедію. В свою чергу, голова товариства Галина Маслюк розповіла про зусилля, докладені українською громадою Греції задля визнання Великого Голоду 1932-33 рр. в Україні геноцидом українського народу грецьким урядом. Щороку матеріали про Голодомор англійською, французькою та грецькою мовою поширюються в грецькому суспільстві з метою його інформування. Грецький дослідник геноциду Нікос Лігерос зазначав, що «доки продовжується геноцид пам’яті, продовжується геноцид народу», - зазначила пані Маслюк, вказуючи на те, що сьогодні в Україні знову безневинно вмирають люди, і закликаючи молоде покоління українців у Греції продовжити розпочату батьками справу. Ми повинні добиватися, щоб увесь світ визнав Голодомор 1932-33 рр. Геноцидом українського народу, тому що втрати цієї трагедії є надто великими, адже ми не тільки рахуємо мільйони загиблих людей, дітей, ми рахуємо і мільйони ненароджених українців. *** 28 листопада 2015 р. у Церкві Святої Трійці в Афінах відбулася панахида за жертвами Великого Голоду в Україні, яка була відслужена парохом української церковної громади Греції о. Орестом Козаком. У панахиді взяли участь Посол України в Грецькій Республіці Володимир Шкуров, колектив Посольства спільно з українською громадою. Український церковний хор виконав журливу пісню Богдана Лепкого «Журавлі», а вихованка української недільної школи при товаристві «Українсько-Грецька Думка» Христина Пападопулю продекламувала вірш «Голодомор». Галина МАСЛЮК. Світлини Яни ГОНЧАР.      

---

by Administrator 1

ЗРОНІТЬ СЛЬОЗУ І ХАЙ НЕ ГАСНЕ СВІЧКА...

Карту України з чорними кордонами областей, де вирував Голодомор, створили під керуванням вчительки п. Оксани Басенко-Кисилиці учні 3-4-их класів. Пізніше, під час основного заходу, учні молодшої школи виставлять на власноруч створеній карті рідної України чорні хрестики пам'яті. Бо вони вже добре знають, що в Україні 1932-1933 років дітки вмирали від голоду і їхні місця за партами залишилися порожніми...

Збудуймо пам'яті негаснучий собор

Захід розпочався вступним словом директорки школи пані Наталі Басенко, яка наголосила, що сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе: що з нами сталося? Сміливішає пам'ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписати історію. Але з пам'яттю народу нічого не вдієш. Її слово підхопили старші учні. У своїх виступах діти запевнили, що пам'ять про мільйони невинних людей, що були без жалю винищені Голодомором – не вмирає. Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисно сплановане винищення Голодом. Влада забрала у людей все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. Народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, в Україні щодня вмирало голодною смертю 25.000 чоловік, щогодини – 1.000, щохвилини – 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7-ми до 10-ти мільйонів людських життів. Пам'яті замучених Голодом отець Василь Лило відслужив панахиду. Урочисто прибрана кімната наповнюється вогниками у руках дітей. Священик звертається до присутніх з Божим словом і просить згадати у наших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час Голодомору. Пам'ятати про тих, хто недожив. Пам'ятати тих, хто недолюбив. Пам'ятати про живих і ненароджених. Згадуючи одного – пам'ятаймо про мільйони. Просить всіх разом звернутися до нашої історії, і вийти після цього духовно чистішими, мудрішими. Нехай у мільйонах маленьких вогників згорить страшний спадок Голодомору. Нехай шлях у майбутнє буде прямим і світлим. Щоб шлях у майбутнє був чистим, продовжує голова товариства пані Галина Маслюк, ми повинні пам'ятати, що Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років двадцятого століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Хай пам'ять про усіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі. «Ви, молоде покоління українців у Греції, повинні відчувати себе частинкою української діаспори, великої української родини, як ми ще називаємо світове українство. І так як українська діаспора протягом довгих десятиліть радянського нашестя розповідала світу правду про страшне лихо нашого народу – штучний Голод 1932-33 років на родючих чорноземах Батьківщини, зберігати та вшановувати пам'ять про невинно загиблих. Доки існує ґеноцид пам'яті – продовжується ґеноцид народу, - наголосила п. Маслюк, - отже наше з вами завдання будь-якою ціною добиватися визнання Великого Голоду ґеноцидом українського народу». Пані Галина повідомила, що в Україні та за її межами розпочалася кампанія написання послань до поколінь, які матимуть обов'язок відзначати соті роковини Голодомору. Напередодні відзначення 80-их роковин Голодомору-Ґеноциду по всій Україні та в діаспорі писатимуть листи-звернення до нащадків. Зібрані листи стануть окремим томом Національної книги пам'яті. Запросила усіх присутніх взяти участь у цій кампанії, залишивши на приготовленому з цього приводу банері свої послання. Учні закінчили виховний захід словами О. Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих», - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу. Мільйони людей, які загинули голодною смертю, не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

Ганна ПАВЛЮК, світлини Оксани ЧАУС.

---

by ukrgrdumka

ЗЕРНЯТКА ПАМ’ЯТІ І НАДІЇ У СКАРБНИЧЦІ ДИТЯЧОГО СЕРЦЯ

«Хліб – це наше найдорожче багатство, життєдайний символ рідної землі», - так розпочала урок вчителька, підводячи дітей до висновку, яку велику роль відіграє маленька скибочка хліба у житті людини. Що таке життя? Чи мають право інші люди вирішувати за наше життя, – ставила проблемні питання п. Вікторія, даючи таким чином можливість учням поміркувати і оцінити найважливіші цінності особистості, людської гідності. Вчителька у доступній формі розповіла маленьким школярам про страшні картини голоду в Україні, звертаючи особливу увагу на маленьких жертв голоду – дітей, які замість теплого материнського молочка, ласкавої усмішки зустріли велику чорну безодню - смерть. «Вони так хотіли жити, радіти сонечку і квітам, бігати по шовковій зеленій травичці, радіти життю. Замість того знесилені від голоду, жалібно відкриваючи маленькі ротики, просили їсти, та не було що... Злі люди вирішили за всіх нас, українців, що ми не повинні жити, що українська нація не повинна існувати. Забирали все, що було в домі: пів бурячка, жменьку полови, гнилу картоплину… Тільки один Бог допомагав дітям Голодомору, беручи їх на небо вже ангеликами», – говорила пані Вікторія, із сумом розповідаючи і показуючи учням, як виживали українці у тих важких умовах, як вміло поєднували вони «продукти матінки природи» для того, щоб не зламатися, вижити, зберегти нашу українську націю.

На уроці всі ознайомилися із новою збіркою художніх творів про Голодомор для дітей «Зернятко надії», яка вперше вийшла в Україні. Обговорили оповідання Анни-Марії Волосацької «Страшний сон», підвели підсумок, що де страва, там і Бог, що потрібно допомагати тим, хто цього потребує; прочитали молитву-подяку Господу за «наш повсякденний хліб».

«Діти, що ми можемо зробити для тих, що померли від голоду?» - запитала учнів вчителька Ольга Стасишин, підводячи їх до розуміння, що ми повинні пам’ятати їх, бо вбиті Голодомором загинуть без нашої пам’яті.

Вчителі та учні під мелодію пісні «Свіча» у виконанні Оксани Білозір пов’язали по одній чорній стрічці на дерево пам’яті, щоб його коріння глибоко вкоренило у наші серця віру і пам'ять про жертви Голодомору, а також під керівництвом пані Вікторії хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих. Дитячі головки жалібно похилилися у скорботній тиші, поклали ще одне зернятко пам’яті у скарбнички своїх сердець. Всі присутні на уроці взяли із собою по одній скибочці пісного хліба – як символ пам’яті про минуле і надії на майбутнє, майбутнє, багате піснею і хлібом.

«Український народ - це сильна і розумна нація, і тому, як не протистояли злі сили, проте українці витримали, вижили і продовжили славний хліборобський рід, славні і надзвичайно глибокі культурні традиції», - розповідала дітям Оля Стасишин, вселяючи в їх серця віру в майбутнє української нації та всього людства. Саме НАМ належить далі нести ті знання крізь віки. Аби ми не загубилися на такій великій планеті Земля, аби могли протистояти нищенню нашої нації, природи та культури, бо наше життя належить тільки нам.

---

by ukrgrdumka

26 ЛИСТОПАДА – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ

Так в українській недільній школі при Товаристві української діаспори в Греції «Українсько-Грецька Думка» в старшій школі пройшов урок пам'яті «Страта голодом українського народу», проведений вчителем історії Аллою Лобач.

В суботу, о 10 годині ранку в посольстві України в Грецькій Республіці зібралися працівники посольства, представники українського духовенства, української громади в Греції. Священики української православної церкви о. Василь Лило та української греко-католицької церкви о. Тарас Когут відслужили панахиду за невинно загиблими та ненародженими душами від страшної кари Голодомору в Україні 1932-33 рр. Із закликом пам’ятати про цей важкий злочин проти людства звернувся до присутніх о. Василь Лило. Посол України Володимир Шкуров у своєму слові зазначив, що в цей день в Україні та в цілому світі проходять заходи вшанування пам’яті жертв цієї сумної для української, але й інших постраждалих націй події. Пан посол, зокрема, зазначив, що з 2006 р. в Україні діє закон, згідно якого Голодомор 1932-33 рр. визнається ґеноцидом українського народу, а українські вчені провели за роки незалежності суттєві дослідження для кращого розуміння того, що відбулося в ті роки в Україні.

В неділю, 27 листопада, об 11.30 панахида за жертвами Голодомору 1932-33 рр. в Україні відбулася також в храмі Живоносного джерела в Малакасі. Панахиду відслужив о. Василь Лило, який звернувся до мирян зі словами про те, що наш святий обов’язок пам'ятати про трагедію Голодомору 1932-33 рр. з тим, щоб вона ніколи не повторилася, про дітей, які не народилися, про те, як систематично нищили українську націю. Отець наголосив, що за нашу з вами незалежність заплатили невинно померлі люди. І єдине, що ми можемо робити, - це ніколи не забувати про страшні сторінки нашої історії, і молитися за невинні душі наших предків. Ми є християнським народом. До цієї пам'яті нас закликає християнське сумління. В єдину молитву злилися голоси українців Греції, які щиро молилися за страшні втрати українського народу від спровокованого злочинним радянським режимом голоду на родючих чорноземах нашої Батьківщини. В єдине полум’я злилися мільйони запалених українцями в усьому світі свічок Пам’яті. Доки ми пам’ятаємо, світ визнаватиме найстрашніший злочин проти людства, скоєний проти Українців у минулому столітті. Участь у панахиді взяв радник посла України в Греції Ілля Олійник.

27 листопада панахида за жертвами Великого Голоду 1932-33 рр. відбулася також в греко-католицькій церкві Св. Трійці в Афінах. Участь у панахиді взяв Надзвичайний та Повноважний посол України в Греції Володимир Шкуров.

Оксана НАКОНЕЧНА, Галина МАСЛЮК.

Світлини Олени ГАЛУШКИ, Сотіріса КОТЗЕЯННІДІСА.

---

by ukrgrdumka