Ще один крок до визнання
 |
| Мер Зографу Янніс Казакос |
Щиру підтримку питання визнання Голодомору 1932-33 рр. актом ґеноциду українського народу знайшли українці Греції в особі мера Зографу Янніса Казакоса. Ми знаємо, що це кропіткий довгий процес, тому що правди ніхто не любить і право на неї потрібно самовіддано відстоювати, звернувся до присутніх пан мер. Але ми є поруч з вами і разом з вами домагатимемося від грецького уряду визнання. І воно прийде. Нехай не відразу, нехай з трудом. Але правда візьме своє.
 |
| Нікос Лігерос в оточенні членів Товариства «Українсько-грецька думка» |
Вкрай дивною прозвучала для нас відповідь представника грецького уряду після офіційного звернення Посольства України в Греції з проханням розглянути питання визнання Голодомору українців ґеноцидом, звернувся у свою чергу до присутніх Посол України Валерій Цибух. Пан посол, який окрім виконання професійного завдання, поставленого Президентом України Віктором Ющенко, протягом багатьох років з готовністю підтримує найменшу ініціативу Товариства у вирішенні цієї складної мети, розповів, що грецька влада побоюється визнати Голодомор, щоб не створити додаткові проблеми в дипломатичних відносинах з противниками визнання української трагедії, як це сталося у випадку офіційного визнання Грецією ґеноциду понтійців, що викликало погіршення ситуації у грецько-турецьких відносинах.
Галина Маслюк
Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років
28-29 листопада 2009 р. Пам’яті багато не буває. Вона або є, або її нема. Пам’ятати невинно убієнних — не гріх, а християнський, просто людський обов’язок.У ці дні в Україні відзначають річницю трагедії Голодомору. В суботу, 28 листопада, розпочався відкритий інтегрований урок з історії України та української літератури в старших клас
ах української недільної школи при Товаристві української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка». Вчитель історії Алла Лобач озвучила епіграф до книги-меморіалу «Голод–33», написаної подружжям Володимиром Маняком та Лідією Коваленко. «Літа 7441 від Сотворення світу (літа 1933) від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів (До Книги буття українського народу, - якщо таку книгу буде колись написано)».
Діти зачитали свідчення людей, які пережили Голодомор. Кожен по-своєму переживав трагедію українського народу. На уроці прозвучали висновки Міжнародної комісії по розслідуванню Голодомору в Україні у 1932–33 рр, а також причини, які викликали цю трагедію. Вчитель української мови Оксана Наконечна розповіла пр
о письменників діаспори, які десятиліттями поширювали правду про Голодомор своїми творами. Прозвучали імена Василя Барки з його романом «Жовтий князь», а також Уласа Самчука з твором «Марія», про які розповіли учні старших класів. В пам’ять про померлих прозвучала «Молитва за убієнних голодом» Катерини Мотрич, яка тонкою струною відізвалася в душі кожного. Особливу зацікавленість у присутніх вчителів, батьків, дітей, гостей викликала виставка книг, написаних на тему Голодомору та виданих як в Україні, так і в українській діаспорі. Страшні картини голодного українського села постали перед дітьми та дорослими у світлинах. Скільки б разів не зверталися до теми Голодомору, вона завжди буде хвилюючою, трагічною. Скорбною хвилиною мовчання сьогоднішні діти української діаспори Греціїі пом’янули невинно померлих та ненароджених в Україні в 1932-1933 роках.
Поминальні заходи продовжилися в неділю, 29 листопада, панахидою у православному храмі Св. Миколая в Піреї. Багаторічні намагання української громади донести правду про Голодомор до грецького суспільства не були марними. Вперше ініціатором заходу відзначення скорботної дати стала грецька сторона. Панахида організована Грецько-Українською палатою під егідою Посольства України в Греції. Молебень за померлими правили Митрополит Пірейський Високопреосвящений Серафим та український священик о. Михайло Юрина. На службі Божій за померлих в Україні від Голоду в роках 1932-1933 були присутні працівники дипломатичного представництва України в Греції, української громади, ділових та культурних кіл Греції. Після закінчення панахиди до присутніх звернувся член Спілки письменників Греції Хрістос Адамопулос, який з цієї нагоди написав твір «Коли на землі заспівають псалом миру?», випущений брошурою за фінансової підтримки заступника генерального секретаря Грецько-української Палати Герасімоса-Ніколаса Бугаса. Пристрасні слова письменника переконали навіть тих, в кого ще залишалась тінь сумніву в тому, що цей злочин проти українського народу і цілого людства був здійснений, - зазначив у своєму слові посол України в Грецькій Республіці Валерій Цибух.
«Не розуміють варвари і кати…, що кожного разу, коли вмирає людина, «вмирає і знищується ціле творіння Боже». Кожного разу, коли народжується людина, «Творіння шести днів народжується знову зовсім новим», схвильовано говорив пан Адамопулос. І продовжив: «Уявіть тепер, серед стількох мільйонів жертв Голодомору вмирало і знищувалось ціле «Творіння шести днів Бога»(!). І якщо це не вважається злочином проти людства, що тоді?! Що можна сказати тоді про забуття для нас і для дітей наших?». «Голодомор від самого початку був задуманий для систематичного знищення народу, який прагнув існувати, бути вільним і мислити по-своєму», впевнений Хрістос Адамопулос, який готовий активно долучитися до борців за визнання Голодомору 1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу і злочином проти людства.
Завершилися заходи поминальною панахидою у греко-католицькому храмі Св. Трійці за участю екзарха ГКЦ владики Дімітріоса та українського священика о. Тараса Когута. «Злочин Голодомору 32-33 рр. в Україні повинен бути визнаним грецьким парламентом та всією світовою спільнотою», - зазначив у своєму зверненні до присутніх владика Дімітріос. В цей вечір сотні українців Греції з запаленими свічками в руках і полум’ям жалю та скорботи в серцях зі сльозами на очах молилися за душі загиблих земляків. Церковний хор відспівав церковні псалми та молитву за Україну. У своїй промові до земляків посол України в Греції Валерій Цибух зазначив, що ми, сьогоднішні українці, не вправі забути мільйони жертв цієї страшної трагедії.
Прес-служба Товариства «Українсько-грецька думка»
"Український Голодомор - геополітичний, що має ідеологічне підґрунтя..."
Інтерв'ю з Нікосом Лігеросом, 28.09.2008
Мій співбесідник, пр. Нікос Лігерос, відома людина в Греції та усьому світі. Надзвичайні якості, що зараховують пана Лігероса до десятки найрозумніших людей планети, роблять його не тільки блискучим науковцем, митцем, філософом тощо, але й надзвичайно гуманною людиною. Божий дар, впевнений п. Лігерос, повинен служити людству в ім'я вищої Справедливості. Таким чином до сфери діяльності грецького вченого органічно попали питання поневолення Кіпру, визнання Ґеноцидів вірмен та понтійців, а також Голодомору-1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу. Пан Лігерос був одним із основних доповідачів на Конференції "Голодомор 1932-33 рр. - хронологія запланованого злочину проти українства", яка пройшла 22 вересня в Стоа вівліу (Будинку книги) грецької столиці за організації Товариства "Українсько-грецька думка" під егідою Посольства України в Греції в рамках міжнародної акції "Незгасима свічка". На наше прохання він відповів на кілька питань.
- Пане Лігерос, як Ви почали займатися Голодомором?
- Мій український приятель К. Оніщенко, знаючи, що я теоретично займаюся ґеноцидами та їх визнанням, попросив мене дослідити Голодомор. Великий поступ у цьому напрямку однак було зроблено за допомогою архівних матеріалів моєї іншої подруги українського походження Евгенії Степанівни Кузен з Франції. Але те, що дійсно пояснює моє захоплення, це потреба людської гідності.
- Як стратегічний радник, ви займаєтесь також питанням Ґеноциду вірмен та Ґеноциду понтійців. Чи могли б ви назвати якісь відмінності. Чи існує щось, що вирізняє Голодомор серед інших Ґеноцидів?
- Український Голодомор має одну особливість в сенсі визнання ґеноцидом, що є незвичним моментом для дослідників, які займаються питаннями визнання. Класичні ґеноциди є расовими. Український Голодомор не починається з расових рамок, але з геополітичних, що мають одночасно ідеологічне підґрунтя. Радянський режим має проблеми і потрібно негайно прийняти рішення. Одне з цих рішень власне і стане в майбутньому основою ґеноциду. Ще одна складність заключається в тому, що жертви рідко борються разом, тому що мертві зустрічаються разом лише внаслідок якогось результату. Протилежно цьому, кати вчаться на досвіді минулих ґеноцидів. Так, Гітлер говорив про ґеноцид вірменів: "Хто буде пам'ятати про це потім?". Якщо ми дослідимо геостратегічно як діє ґеноцид згідно вісьми фаз Стантона, ми побачимо, що завжди застосовується винищення з центру. Питання полягає в тому, щоб це не стало видимим і зрозумілим ззовні. Якщо ми розглянемо детально ґеноцид вірменів, побачимо: починається в 1896 р., стає видимим в 1915 р. і розвивається аж до 1923 р. Одночасно маємо ґеноциди понтійців та ассирохалдеїв, які розчиняться в основному. В будь якому випадку всі три ґеноциди проявляться пізніше. В цій процедурі застосовується техніка масового переміщення населення. Це стало основною ідеєю понтійського ґеноциду, коли кліматичні умови були використані для зникнення мас. Згідно з цим, Сталін, вирішуючи свої проблеми, використає засоби масового винищення населення.
- Що, на вашу думку, робить Голодомор невидимим? Чому навіть сьогодні про нього уникають говорити?
- Перш за все, при Голодоморі ви побачите, що закриваються кордони, система стає герметичною. Спочатку зникне населення в серці, починаючи з центру і обережно поширюючись до периферій, аж поки не стане необхідно жорстким в разі опору. В цій технології маємо одночасно поступове перетворення людини на тварину. Цим, в першу чергу, викликається почуття вини в жертви, за те, що вижила і, по-друге, вижила за рахунок іншої жертви. Якщо посадити двох людей в одну камеру, через деякий час між ними почнуться проблеми. Якщо ж посадити двох людей в різні камери, за деякий час вони швидше всього об'єднаються проти вас. Зокрема, треба сказати, що цей метод був застосований в Греції за часів Хунти. На одну камеру, де було 25 осіб, видавали одну картоплину. Якщо застосувати цей метод в такої величини країні як Радянський Союз, можна було зтерти з лиця землі мільйони душ.
Якщо уважно вивчити документи, що ми маємо в розпорядженні, ви побачите, що було масово переміщено понад 2 мільйони людей в надзвичайно віддалені райони. Здійснюючи масове переселення, заберіть від людей їх землю та можливі способи їх перепису. В результаті вони опиняються на чужій землі. І тут, по суті, українці опинилися чужинцями на своїй українській землі. Це є система, де використовується психологічна війна з метою позбавлення жертви національної свідомості. Багато міґрантів, опинившись за кордоном, вважають, що знаходяться у ворожому середовищі. Вони повинні зрозуміти, що найгірше опинитися міґрантом у власній країні, коли не маєш з ким говорити, тому що всі є чужими, і свої - теж чужі.
Отже, коли ми маємо ідеологічну основу, як у випадку українського Голодомору, була необхідність перетворити проблему з ідеологічної на геостратегічну так, щоб вона стала сприйнятною для громадянського суспільства.
Розмовляла Галина Маслюк
Ми повинні пам'ятати про трагедію рідного народу
Інтерв'ю з Ґенею Кузен, 27.09.2008
Моя співбесідниця Ґеня Кузен народилася у Франції в україномовній родині. Батьки її виїхали з України ще молодими, проте через все своє життя зуміли пронести український запал і цьому навчили трьох доньок. В родині звучало рідне слово, українська пісня, читалися газети і журнали українською мовою, і ніколи не згадувалися страшні часи Великого Голоду. Через збіг обставин пані Ґеня почала займатися справою Голодомору, а пізніше очолила асоціацію "Україна-33". Один із трьох синів пані Кузен є біля мами, допомагає у визнанні Голодомору у світі і продовжує двадцятип'ятилітню справу неньки. Жінці, яка достеменно цікавилася трагедією українського народу 1932-33 рр. довго не відкривали візи в Україну. І вперше вона відвідала Україну лише у 1992-му році. Потрапивши на батьківщину своїх дідів п. Ґеня довго подорожувала її дорогами, відвідала постраждалі села, спілкувалася з очевидцями трагедії. Саме ці свідчення живих людей українського походження дослідниця вважає найважливішим документом у справі визнання Голодомору. Диву даєшся, де могла людина, яка народилася поза Україною, так щиро, відкрито і твердо навчитися любити Україну? Пропонуємо вашій увазі нашу розмову із галичанкою Ґенею Кузен з Франції.
- Пані Кузен, що спонукало Вас у Франції зайнятися питанням визнання Голодомору?
- У 80-х роках чисто випадково я зустрілася з жінками, які розповіли мені про Голод в Україні. Жінки соромилися тих розповідей, вони говорили зі сльозами на очах. Для мене це було відкриттям, я до цього часу нічого не знала, хоча мої батьки виросли в Україні, але нам, дітям, ніколи про цю трагедію не розповідали. Коли не знаєш, то серце не болить. А після цієї зустрічі моє життя набрало нового змісту, і всі сили я спрямувала на викриття злочину XX століття.
- Яким чином Ваш комітет "Україна-33" збирав документи, свідчення, архіви?
- Вся моя сім'я зайнялася збором інформації для пізнання трагедії. Мої сини працювали з архівними документами американського конґресу, секретними архівами Великої Британії, де описувалася трагедія Голодомору в країні в 1932 -1933 рр. Наш комітет працював з тогочасними газетами, які виходили в Італії та Німеччині. Адже тоді у столиці України Харкові були посольства вищеназваних країн, і туди передавалася правдива інформація з України. Також французькі газети писали про Голод в Україні. Ми мали змогу це все читати.
- Як Ви бачили, Греція - країна, яка знає дуже мало про українську трагедію ХХ століття. Франція теж не визнала ще Голоду 1932-33 рр. Ґеноцидом. Чому Вас навчили 25 років роботи в цьому напрямку? Висновки з вашого досвіду.
- Як на мене, ви в Греції дуже гарно організували всі заходи, присвячені "Незгасимій свічці". Ця акція має великий відголос у цілому світі. Всього за один раз неможливо зробити. А якщо по крупинці робити одну справу, то вона обов'язково вийде. Комітет "Україна - 33" існує з 1980 року неофіційно, а в 1987 році ми зареєструвалися на державному рівні, щоб надати справі важливості і в подальшому працювати цілеспрямовано і поширювати правдиву інформацію про Голодомор в Україні в ті страшні часи. Ми дуже багато разів готували у Франції конференції, виставки із залученням громадськості, і в першу чергу, депутатів різних рівнів, науковців, істориків. В засобах масової інформації неодноразово виходили статті, повідомлення на цю тему, щоб ознайомити французький народ із трагедією. Не треба опускати руки, а працювати.
- Якими повинні бути наступні кроки українців в напрямку визнання українського Ґеноциду?
- Безумовно, важливо звертатися до депутатів, істориків, науковців, щоб Голодомор було вписано чорними літерами в усіх книгах історії, щоб діти в школі, студенти у вузах були знайомі зі сторінками історії українського народу 1932 -1933 років. Ми перевіряли у французьких школах підручники історії, де дуже мало повідомляється про Голод 33-го. Наші діти, внуки повинні знати про трагедію рідного народу, пам'ятати про неї і ніколи не допускати подібного.
Розмовляла Оксана Наконечна
"Незгасимий вогонь" в Греції
Прес-реліз, 25.09.2008
За ініціативою Товариства української діаспори в Греції та греків філоукраїнців "Українсько-грецька думка", в грецькій столиці пройшли заходи в пам'ять 10 мільйонів замордованих штучним голодом українців в 1932-33 рр. з метою інформування про цю трагічну сторінку історії України грецького суспільства.
Таким чином Товариство "Українсько-грецька думка" підключилося до ініційованої Світовим Конгресом Українців (СКУ) та підтриманої Президетом України Віктором Ющенко акції "Незгасима свічка", яка розпочалася з Австралії, пройшовши через Канаду, США, Колумбію, Еквадор, Перу, Бразилію, Парагвай, Арґентину, Чилі, Великобританію, Швецію, Естонію, Латвію, Литву, Білорусію, Польщу, Німеччину, Бельгію, Францію, Іспанію, Португалію, Італію, Сербію, Хорватію, Угорщину, Грецію, продовжить свій шлях до Румунії, Молдавії, Казахстану, Росії, Вірменії, Грузії і завершиться відзначеннями в столиці України Києві.
Церемонія передачі "Незгасимого вогню" пройшла в неділю 21 вересня у приміщенні посольства України в Греції біля погруддя Т. Шевченка. Спеціально виготовлений СКУ смолоскип з надписом "Україна пам'ятає - світ визнає" посол України в Угорщині Дмитро Ткач передав своєму колезі послу України в Греції Валерію Цибуху, який, в свою чергу, передав священий вогонь голові Товариства "Українсько-грецька думка" Галині Маслюк. В цей же день відбулися панахиди в Афінському кафедральному соборі за благословення Архиєпископа афінського та всієї Греції Ієронімоса та грецько-католицькій церкві Св. Трійці, де Екзарх ГКЦ владика Дімітріос визнав Голодомор ґеноцидом.
Заходи, які відбувалися під егідою українського посольства в Греції, завершилися конференцією, яка відбулася 22 вересня в Будинку книги. Основними доповідачами були пр. Нікос Лігерос (Греція) - викладач університету, стратегічний радник, спеціаліст у питаннях визнання голодоморів, Ґеня Кузен (Франція) - голова комітету "Україна-33", Микола Сядристий - науковець, дослідник, народний митець України. Паралельно пройшла виставка документальних та фотоматеріалів, зібраних Миколою Сядристим, під назвою "Голодомор 1932-33 - хронологія запланованого злочину проти українства".
Таким чином робляться спроби до визанння світовою спільнотою злочину сталінського режиму проти українського народу та визнання його ґеноцидом української нації.
На даний момент 17 країн світу визнали штучний голод 1932-33 рр. в Україні як Ґеноцид українського народу. Це наступні країни: Австралія, Арґентина, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чеська Республіка.
У всіх заходах взяли участь члени квартету "Українські Барви", який прибув до Греції з України з метою участі у поминальних заходах. Ними була представлена літературно-музична композиція "Реквієм", яка складалася з українського фольклору та балад присвячених темі Голодомору в Україні 1932-33 років.
Прес-служба Товариства
"Незгасима свічка" українського болю в Афінах
Пам'яті жертв Голодомору
6 квітня ц. р. в Австралії розпочалася Міжнародна акція "Незгасима свічка". Метою проведення акції є залучення світового українства до міжнародних та державних заходів з відзначення у 2007-2008 рр. 75-х роковин геноциду українського народу. Згадана акція ініційована Міжнародним координаційним комітетом Світового Конгресу Українців (МКК СКУ) з відзначення 75-х роковин Голодомору 1932-33 рр. в Україні та підтримана Секретаріатом Президента України, Міністерством закордонних справ України, Українською всесвітньою координаційною радою.
Продовжуючи естафету вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-32 рр. в Україні, "Незгасимий вогонь" 21 - 22 вересня перебував у столиці Греції Афінах. 21 вересня о 10 годині ранку в Посольстві України в Греції відбулася офіційна передача "Незгасимої свічки" послом України в Угорщині п. Д. Ткачем послу України в Греції п. В. Цибуху. Пан Ткач розповів присутнім про заходи, які пройшли в Угорщині, зокрема, про зворушливі хвилини в приміщенні угорського парламенту. Після слів подяки послу України в Угорщині за те, що поділився виділеними для цієї країни днями, пан Цибух наголосив на важливості проведення такої акції в Греції та передав смолоскип Голові Товариства української діаспори в Греції "Українсько-грецька думка" п. Галині Маслюк. Пан посол зазначив, що саме з ініціативи цього товариства "Незгасима свічка" потрапила в Афіни. "Священним обов'язком кожного українця є пам'ятати про безневинні жертви Голодомору та шанувати їх пам'ять, задля майбутнього, з метою уникнення повторення цієї жахливої трагедії у прийдешніх поколіннях", - зазначив В.Цибух.
В свою чергу п. Г. Маслюк підкреслила, що метою проведення акції "Незгасимого вогню" в Греції є донесення правдивої інформації про Голодомор в Україні 1932-1933 рр. до широкої грецької громадськості та досягнення визнання цієї жахливої трагедії грецьким парламентом. "Україна пам'ятає - світ визнає", процитувала вибитий на смолоскипі надпис п. Маслюк, наголошуючи на тому, що тільки тоді, коли українці говоритимуть про цю жахливу, але десятиліттями замовчувану трагедію свого народу, є шанс на її визнання світовим співтовариством.
На поминальному мітингу, що відбувся біля погруддя Тарасу Шевченкові, встановленому біля Культурно-Інформаційного Центру України, з короткими вітальними промовами виступили також Голова Комітету "Україна-33" пані Ґеня Кузен (Франція) та відомий український митець, історик і дослідник Микола Сядристий, які прибули до Афін на запрошення Товариства Української Діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка", щоб взяти участь у тематичній конференції, що проходить в грецькій столиці в рамках заходів естафети "Незгасимого вогню". Ґеня Кузен - українка з Франції - 25 років свого життя віддала справі визнання Голодомору у світі як геноциду українського народу. Взявши до рук "Незгасимий вогонь", вона поцілувала смолоскип і висловила сподівання, що прийде хвилина, коли весь світ буде знати про злочин, скоєний проти українського народу. Микола Сядристий впевнений, що без розуміння українського Голодомору 1932-33 рр. в Україні неможливо зрозуміти ХХ століття взагалі. Це є сімдесят три атомні бомби Хіросіми. Сказати, що Голодомору не було, це рівнозначно заперечити існування Греції як країни. А документами, які підтверджують цей злочин, можна обклеїти увесь Парфенон і встелити всі дороги, що ведуть до Акрополя, додав пан Сядристий.
Голова Товариства Галина Маслюк передала свічку в руки учениці недільної школи Лілі Куклі. Адже шлях до визнання довгий і молодше покоління повинно пам'ятати про цю трагедію і робити все можливе, щоб вона ніколи не повторилася.
Після урочистої передачі вогню присутнім була представлена літературно-музична композиція "Реквієм", у виконанні квартету "Українські Барви", який прибув до Греції з України з метою участі у поминальних заходах. Зазначена композиція складалася з українського фольклору та балад присвячених темі Голодомору в Україні 1932-33 років.
Після мітингу в українській дипустанові "Незгасимий вогонь" було перенесено до Кафедрального собору Грецької Православної Церкви, де з благословення блаженнійшого Архієпископа Афінського та Всієї Греції Ієронімоса відбувся поминальний молебень українською мовою.
Ввечері цього ж дня "Незгасима свічка" також освітила панахиду в Греко-католицькій церкві (ГКЦ) Святої Трійці (м. Афіни), де за великого зібрання української громади Греції та за присутності українських дипломатів відбулася поминальна служба грецькою та українською мовами. Екзарх ГКЦ владика Дімітрій, який разом з українським священиком правив службу за загиблими під час Голодомору 1932-1933 років, висловив щиру підтримку Україні в питанні визнання світовою спільнотою Голодомору та наголосив, що ГКЦ готова надати необхідну підтримку українській громаді в Греції в її зусиллях щодо визнання цієї жахливої трагедії грецьким політикумом та підготовці відповідного звернення до офіційних чинників країни.
22 вересня ц.р. в рамках проведення в Греції акції "Незгасима свічка" відбулася тематична конференція та виставка архівних матеріалів "Голодомор 1932-33 - хронологія запланованого злочину проти українства".
Україна пам'ятає - світ визнає
Конференція в афінському Будинку книги 22.09.2008
22 вересня ц.р. в рамках проведення в Греції акції "Незгасима свічка" в афінському Будинку книги відбулася тематична конференція та виставка документальних та фотоматеріалів, зібраних Миколою Сядристим, "Голодомор 1932-33 - хронологія запланованого злочину проти українства" за організацією Товариства "Українсько-грецька думка" та під егідою Посольства України в Греції.
Після коротких привітань Голови Товариства Галини Маслюк та Посла України в Греції, координатор конференції, журналіст українського походження Костас Оніщенко надав слово почесному гостю конференції, голові парламентської групи дружби Україна-Греція пану А. Карамаріосу, який, подякувавши організаторам за запрошення, акцентував важливість проведення таких заходів для донесення правди до грецького суспільства. Пан Карамаріос дав кілька питань доповідачам та висловив своє запевнення, що ця трагічна сторінка української історії має право на визнання та вічну пам'ять усього людства, наголосивши при цьому, що в даний момент може висловити лише свою особисту приватну думку.
Основними доповідачами конференції були Микола Сядристий - науковець, дослідник, народний митець України, Ґеня Кузен (Франція) - голова комітету "Україна-33", пр. Нікос Лігерос (Греція) - викладач університету, стратегічний радник, спеціаліст у питаннях визнання голодоморів.
Цікавими та змістовними були доповіді запрошених дослідників. У своїх виступах вони розповіли присутнім про нові факти та документи, які беззаперечно свідчать про те, що Голод в Україні був і, більш того, був цілеспрямований і добре організований. У цьому можна було переконатися, уважно переглянувши виставку М. Сядристого, де не бракувало документів, існування яких так цинічно заперечують опоненти визнання Голодомору Ґеноцидом. У своїх виступах доповідачі дали оцінку та зробили аналіз для чого і кому це було потрібно і чому таке жорстоке випробування українського народу до цих пір замовчується.
Кульмінаційним моментом став виступ голови комітету "Україна-33" Ґені Кузен, яка французькою мовою прочитала свій вірш "Голод". Біль, який звучав у її голосі пронизував свідомість і поставав навколо мільйонами опухлих дитячих тіл, які молилися до Бога за одну крихту хліба. Блискучий переклад вірша грецькою мовою пр. Нікоса Лігероса остаточно переконав присутніх у необхідності покарання винуватців та остаточного визнання Штучного Голоду цілим світом.
Велике враження справив на присутніх яскравий виступ професійного квартету "Українські Барви", який прибув до Греції з України з метою участі у поминальних заходах. Потужна літературно-музична композиція "Реквієм", до якої увійшли твори, присвячені темі Голодомору в Україні 1932-33 років, промовляла до серця кожного слухача страшним болем змордованої української душі. А символічна чорна хлібина, привезена з Києва, яку керівник квартету Оксана Стебельська віддала до залу, стала німою клятвою присутніх, що покладуть всі свої сили на те, щоб такої трагедії ніколи ніде в світі більше не повторилося.
Таким чином в Греції було вмуровано ще одну цеглину до скорботної стіни пам'яті, яку десятиліттями будують українці в напрямку інформування світової спільноти про злочин сталінського режиму проти українського народу та визнання його Ґеноцидом української нації.
Нагадаємо, що на даний момент 17 країн світу визнали штучний Голод 1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу. Це наступні країни: Австралія, Арґентина, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чеська Республіка.
Галина Маслюк
