ВЕСНА ІДЕ - ЄДНАННЯ І ЛЮБОВ НЕСЕ
Весна іде... У повітрі пахне радістю і ще чимось таким дивовижно ніжним і надзвичайним, що хочеться побути наодинці із матінкою-природою, доторкнутись до неї тілом і душею, поєднатись в одне, адже людина – це частинка природи, невід'ємна її половинка, яка відчуває її подих, її настрій, її почуття.
Ми – кровинка твоя, Україно.
Весна іде... На прогрітих пагорбах уже з'явилися перші весняні квіти підсніжники – ще несміливі, тендітні, але вперто нагадують всім, що вже не за горами весна-красна, нагадують мені твоє тендітне біле личенько, Україно, твою ніжність і
невинність, твою лагідну вдачу, рідна моя земле.
Весна іде... Все в природі оживає, наповнюється життєдайними соками землі, і людське серце, пробуджене від «зимового» холоду, тріпочеться від щастя, бо весна поселяє у ньому тепло, радість, надію.
Ми – надія твоя, Україно.
А яке небо! Несказанно чисте, синє-синє, немов очі твої, Україно, як волошки у житньому полі поглядають ласкаво і ніжно. Перелітні пташки поспішають, повертаються із вирію додому. Вони нагадують нас, українців діаспори, що кожної миті думками линуть до тебе, Україно, у найкраще місце на землі.
Весна іде... Все живе радіє, всюди панує гармонія і злагода, адже несе красуня на своїх крилах Воскресіння Господнє, серце кожної людини наповнює любов'ю, натхненням, радістю, щастям, надією.
У чарівну музику весни щодня вплітаються нові звуки, дивовижні мелодії та маленькі виконавці, і створюється неповторна чарівна симфонія, яка звучить над весняним небом і наповнює серце людини світлом і теплом.
Ми бережемо і примножуємо твою родину, Україно.
Такі відчуття і думки сколихнули мене на святі Весни, яке підготувала і провела з учнями молодої школи вчителька дитячого садочку п. Наталя Леньо. Присутні відчули подих весни в українській світлиці: звучання дзюркотливих струмочків, що навперебій поспішають в обійми до річки-матері, запах перших весняних квітів, що встелили землю барвистим килимом із бабусиної скрині, дзвінкоголосий спів маленьких перелітних пташок – дітей українських, які повертаються до рідного краю і несуть на крилах весну, надію і мрії її нового покоління.
«Весна іде – свято Великодня несе», - говорила вчителька до вихованців молодшої школи. Під її вмілим керівництвом в
українській світлиці ожили споконвічні традиції і звичаї нашого народу. Діти в українських вишиванках, взявшись за руки, заповнили великодній кошик, підкреслюючи цим єднання великої української родини, її непоборність і силу. Великодня свічечка яскравим полум'ям миготіла у світлиці, і гості свята полинули у роздуми над істиною життя, відчули духовне оновлення. Під чарівні мелодії весни учні подарували батькам перші весняні квіти підсніжники, заспівали веснянки. Діти підготувалися духовно до зустрічі Воскресіння Христового, до освячення паски.
Тож, дорогі українці, зберімося всі за Великоднім столом і при запаленій свічечці наповнімо наші серця любов'ю.
Хай милосердям всіх освятить Бог, хай вас минають заздрощі й зневіра, з Великоднем у серці без тривог, весну стрічайте в запашнім цвітінні.
Ольга СТАСИШИН, вчителька другого класу української недільної школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка».
ШУКАЮЧИ НАРОДНУ МУДРІСТЬ ЧЕРЕЗ РІДНУ МОВУ
Під веселий дзвіночок трамвайчика швидкочитючи скоромовку, учні здійснили подорож до королівства мови. «Мово українська, рідна, солов'їна, відчини нам двері у свою країну, допоможи знайти народну мудрість у нашій казочці», - зверталися учні до Королеви Мови, яка зустріла їх хлібом-сіллю, ласкавою материнською посмішкою, дзвінкою піснею, та ще й українськими гречаниками. Під супровід української народної пісні «Гоп, мої гречаники» діти частувалися гречаниками-словами, а Колесо Мудрості вже готувало для них бабусину скриньку із зернятками мудрості–прислів'ями, «теплими» і «холодними» словами. Діти залишилися задоволеними словниковою роботою.
З метою досягнення повного розуміння твору, його центральної ідеї, було використано прийоми і методи розвитку техніки читання, - розповідає вчителька молодших класів Ольга Стасишин, -такі як: 1. Робота з квадратами Шульте (вправи на розширення поля зору); 2. Український словотвір. Гра «Знайди закодоване слово»; 3. Система роботи над текстом (очима-тихо-вголос); 4. Види читання «блискавкою», «дощиком», вибіркове читання через віконечко-віночок, де через віконечко-віночок діти шукали у казці народну мудрість. Працюючи за цією системою читання, учні вчаться працювати самостійно, робити висновки, знаходити головну думку тексту, - підсумовує пані Ольга.
Найголовніше, що видно неозброєним оком, - зазначає директорка школи Оксана Наконечна, - робота вчителькою проводиться систематично, є великі кроки поступу у вивченні мови. Велике спасибі також батькам, які докладають великих зусиль для підтримання рідного слова у дітей, виховання любові до України, до всього українського. Всі дорослі, що були присутні на уроці, разом з дітьми подорожували Казкою, вчилися народної мудрості, і взяли для себе трішки того казкового, чарівного, яке так потрібне нам, дорослим, сьогодні, у ці непрості часи. Давайте будемо вчитися простоти і мудрості, тепла і доброти у наших дітей. То ж хай завжди Казка навчає люд як по правді жити, щиро дружбу берегти, рідний край любити.
ГРЕЦІЯ ЗУСТРІЛА КОМІСІЮ МУШ МОРОЗОМ
Атестація пройшла в сьомому, дев’ятому та одинадцятому класах з українознавчих предметів – українська мова та література, історія та географія України. Так як гості з України відвідують школу не вперше, діти зустрічають їх радісно, з жартами. Тестування завершилося успішно, відбулася бесіда окремо з кожною дитиною, а також своєрідна психологічна підготовка дітей дев’ятого класу до складання перших іспитів у травні цього року. Дякую вам, що ви ходите в українську школу, - звернулася до старшокласників «міжнародна мама» (так п. Людмилу Іванову називають поміж себе діти закордонних українців), висловивши перед тим задоволення жвавістю 9-тикласників та їх нової вчительки Наталі Покотило на уроці географії - я розумію, що це дуже важко. В свою чергу, ми зробимо все, що від нас залежить з тим, щоб ви могли зайняти достойне місце в житті, отримавши освіту за бажанням. Незалежно, в якій країні це буде. Відтак директорка МУШ дала дітям практичні настанови, побажала успішної підготовки до іспитів та попрощалася до травня.
СВЯТО ОСЕНІ В МОЛОДШІЙ УКРАЇНСЬКІЙ НЕДІЛЬНІЙ ШКОЛІ В АФІНАХ
Щедрість ‒ це заповідь Осені, тому привела вона з собою також і Урожай (Турецька Олександра). Щедрий Урожай запросив усіх на осінній ярмарок, де милували око запашні овочі та фрукти, а на столі, застеленому вишитим рушником, красувався український оберіг, символ достатку, доброти, злагоди в родині. Веселий Гарбуз (Марко Кириєнко) ходив по городу та все питав свого роду: «Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?».
Красуня Осінь (Лило Іринка) разом з Вікторією Юріною пригостили всіх присутніх солодким та смачним печивом.
В кінці свята діти взяли участь у навчальній вікторині, метою якої було «виявити» овочі, щоб зварити смачний український борщ, а також відгадали багато-багато загадок.
Свято показало традиції і звичаї українського народу, багатство і розмаїття української народної творчості.
На закінчення «Осінь» побажала всім присутнім доброго здоров’я, щоб було що продавати, і за що купити, щоб був завжди веселий і щасливий український славний рід.
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ПИСЕМНОСТІ В АФІНАХ
Вчителька запросила дітей погортати разом сторінки усного журналу, з якого можна довідатися про тернистий шлях становлення і розвитку української мови, української писемності в різні історичні періоди. Молитву «Благослови мене Господи!» Я. Гояна розповіла учениця 9-го класу Любінецька Софія. Кожна сторінка журналу супроводжувалася українськими піснями. Діти брали активну участь у розмові. Велике зацікавлення викликав у присутніх зведений календар, що зібрав
заборони щодо утвердження української мови впродовж багатьох століть. По черзі читали учні вироки рідній мові, що виносили різні правителі в різні часи:
Активну участь в усному журналі взяли учні 9-го класу: Баглай Володя, Нагайський Максим, Ревага Мар’яна, Цап Віталій.
Вчителька щирими словами закликала дітей захищати своїми долонями крихітну свічечку літери “і”. А також оберігати місячний серпик букви “є”, що зрізаний з неба разом з ниточкою. Кажуть, що мова наша солов’їна. На земній кулі існує близько трьох тисяч мов. І серед усього цього розмаїття наша українська мова по своїй красі, по милозвучності займає друге місце після італійської. Остання сторінка журналу звеселила всіх чудовими українськими гуморесками у виконанні Павла Бабія та Олександра Кривого.
На закінчення пані Оксана сказала: «І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою». Ці слова щиро відгукнулися в серці кожного присутнього. Приємно, що за тисячі кілометрів від Батьківщини українські діти вчать, шанують та всім серцем люблять зболіле, рідне материнське слово. Низький уклін всім, хто докладає титанічних зусиль та навчає молоде покоління рідній мові, історії, звичаям та традиціям нашого народу.
БУКВАРІ І ЧИТАНКИ В АФІНСЬКІЙ УКРАЇНСЬКІЙ СУБОТНІЙ ШКОЛІ
Під звуки національного гімну кращі учні школи – Олеськів Микола (11 клас), Умриш Марія (5клас), Підгаєцький Денис (5 клас), Ізмайлова Мар’яна (4 клас) внесли державний прапор України. Священики грецької православної церкви о. Михайло (Юрін) та о. Василь (Лило) відслужили молебень за успішний початок навчання українських дітей в школі, поблагословили присутніх на хороші діла, покропили першокласників свяченою водою.
Знаменними на святі, як завжди, були діти: від 5 років в дитячому садочку до 17 років в одинадцятому класі. Королева Знань (Юріна Таня, 7 клас) привітала першокласників. Перша вчителька Вікторія Юріна причепила своїм маленьким учням дзвіночки з синьо-жовтими стрічками. Учениця першого класу Іринка Лило заспівала пісню «Перший дзвоник».
Голова Товариства Галина Маслюк вручила першокласникам подарункові букварі, а також зробила символічний надріз на дерев’яному ключі, який подарувала Королева Знань дітям, щоб відкрити двері в Країну Знань. У своєму зверненні до присутніх Г. Маслюк привітала присутніх з 20-ю річницею незалежності України та 10-ю річницею нашої школи, зазначила, що дати ці хоча й не такі великі, але декларують про пройдений проміжок часу зі всіма подоланими труднощами, проблемами та досягненнями. Голова товариства щиро подякувала вчителям Оксані Наконечній та Вікторії Юріній, самовіддана десятирічна праця яких привела нас до сьогоднішнього результату, всім батькам, які попри складності повсякденного життя розуміють необхідність вчити своїх дітей рідної мови, звичаїв та традицій наших прадідів, керівництву Грецько-Британського коледжу за неоціненний благодійний внесок, завдяки якому школа може функціонувати і діти навчаються в облаштованих приміщеннях; відмітила деякі негативні моменти, що кинули тінь на радісне свято Дня Незалежності в Україні, навела цифри коштів, що виділяє північний сусід України Російська Федерація на підтримку російської мови та громад в світі, і висловила оптимізм щодо зміцнення молодої української громади Греції, доказом чому є розростання школи, виховання в добрих українських традиціях другого покоління українців, дітей від змішаних шлюбів. Молода українська громада достойно влилася в сім’ю діаспорного українства і за час свого короткого існування доказала, що готова гордо нести звання Українця.
Після свята діти були запрошені до солодкого столу, який гостинно підготувало керівництво Грецько –Британського коледжу. Потім всі учні пішли на перший цьогорічний урок під назвою «Україна – наш спільний дім».
Навчальний рік для українських дітей в Афінах розпочався. Нехай він буде приємним, цікавим і насиченим для всіх – учнів, вчителів, батьків.
Оксана НАКОНЕЧНА, директор української суботньої школи при товаристві «Українсько-Грецька Думка»,
Світлини: Оксани ЧАУС, Олени УМРИШ.
КАЗКОВІ ГЕРОЇ ПОПРОЩАЛИСЯ З УКРАЇНСЬКИМ БУКВАРИКОМ У ГРЕЦІЇ
Останній дзвінок пролунав для дітей української недільної школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка» в суботу 18 червня ц.р. Під звуки останнього дзвінка діти молодшої школи під керівництвом вчительки першого класу Вікторії Юріни попрощалися з Буквариком, передавши естафету випускникам дитячого садочка при товаристві, які на наступний рік займуть своє місце за партами. Попрощатися з Буквариком прийшли казкові герої – Червона Шапочка, Мальвіна, Буратіно, Лисичка, Вовк, Лісовик. Буратіно приніс на свято Ключ знань, який традиційно з року в рік передається найменшим вихованцям школи. Основними персонажами свята були Пані Дзвіночок (Тетяна Юріна, 6-й кл.) та Дзвінок (Ярослав Пришляк, 11-й кл.), який так забарився в школі, що ледве встиг сповістити школярів про закінчення навчального року та початок літніх канікул! Ведучою свята була вчителька географії Жанна Ворощук.
На святі, окрім батьків, бабусь та друзів, були присутні гості з Києва, представники Міжнародної української школи пп. Галина Пархоменко та Олександра Кіріна, які цього ж ранку провели державну підсумкову атестацію в четвертому класі та річне оцінювання в інших класах, і вручили учням табелі оцінювання. З нагоди закінчення молодшої школи вчителька четвертого класу Ольга Стасишин урочисто вручила своїм вихованцям
грамоти за сумлінне навчання та подарунок – українську книгу.
На закінч
ення свята директор школи Оксана Наконечна подякувала всім дітям, батькам та педагогам школи за плідну співпрацю та побажала гарного відпочинку аж до зустрічі у наступному навчальному році.
Свято завершилось короткою презентацією щойно виданої Товариством «Українсько-Грецька Думка» книги творів Тараса Шевченка та статтей про життя та творчість українського Кобзаря «Заповіт». Голова Товариства Галина Маслюк представила також присутнім видавця книги української авторки Маріанни Маліної «Фіолетові діти» в перекладі грецькою мовою Деспіну Георгіу та подякувала їй за поширення сучасної української літератури в грецькому читацькому середовищі.
ЧОРНОБИЛЬСЬКА ТРАГЕДІЯ – НАВІЧНО В ПАМ’ЯТІ НАРОДУ
Iван Драч "Чорнобильська мадонна":
За безладу б
езмiр, за кар'єри i премiї,
немов на вiйнi, знову вихiд один.
За мудрiсть всесвiтню дурних академiй
Платим безсмертям - життям молодих.
26 квітня 1986 року... Була весна - квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль лише за 130 кілометрів від Києва дізнається весь світ. Такий сумний, і водночас потрібний урок–застереження, урок–пам’ять пройшов в старших класах української недільної школи при Товаристві «Українсько-грецька думка» 9 квітня. На урок були також запрошені учні 4-го класу. Вчитель географії Ворощук Жанна розповіла дітям про екологічні катастрофи у світі, зокрема, трагедію Чорнобиля. На дошці висіли карта України, стінгазета, виготовлена учасниками екологічного гуртка школи, а також доступна схема хімічних розпадів радіоактивних елементів. На уроці прозвучали вірші, присвячені українській трагедії, що потрясла світ. Вчителька вдало підвела дітей до прослуховування пісні у виконанні Анатолія Мокренка «Два кольори». Пані Жанна закінчила свою розповідь про новий саркофаг, що заплановано докінчити до 2015-го року. В кінці уроку всі присутні переглянули документальний фільм «Чорнобиль 1986 – 2006». До речі, один з дуже небагатьох фільмів українською мовою. Як сказав Норберт Вінер у фільмі, ми змінили своє довкілля так радикально, що тепер мусимо змінювати себе, щоб жити в цьому новому довкіллі.
Минає 25 рокiв, а чорний день Чорнобильської трагедiї продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi. Цей день не минув безслiдно, вiн розплодив по свiту багато трагедiй; вiн буде завжди об'єднувати всiх одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю. Чи випадково, чи ні, але трагедія в Японії сталася через 25 років після Чорнобиля.
НАКОНЕЧНА ОКСАНА
МИНУЛЕ ТА СУЧАСНЕ В ІСТОРІЇ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
Відкритий урок на тему: «Софія Київська: віхи історії», який провела вчитель історії Алла Лобач, відбувся 2 квітня в українській недільній школі при Товаристві української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка». На уроці були присутні представник посольства України в Греції Ілля Олійник, голова товариства Галина Маслюк, вчителі школи, члени товариства. Клас був прикрашений високої якості фотографіями: сучасний вигляд собору Софія Київська, пам’ятник Ярославу Мудрому, внутрішня окраса собору. «Місячна соната» Бетховена ввела присутніх в чарівний світ мистецтва. У цьому році в Україні відзначають 10
00-ліття Софії Київської. Вчителька з перших слів зуміла зацікавити дітей та дорослих фактами побудови собору, передала атмосферу епохи правління Ярослава Мудрого. «Справжньою перлиною давньоруської архітектури, найвеличнішою спорудою Києва часів Ярослава Мудрого став собор Святої Софії. Ярослав подбав, щоб головний храм держави було прикрашено «всякими красотами.., золотом, сріблом і коштовним камінням». Вражали настінні зображення – фрески та мозаїки, з-поміж яких багато було присвячено засновникові храму – князеві Ярославу Мудрому, іншим історичним постатям того часу. Київська Софія символізувала поєднання божественного начала й державної влади. Собор одночасно був головним, митрополичим храмом Русі і місцем здійснення найурочистіших державних церемоній – сходження на великокнязівський престіл, прийняття чужоземних послів тощо». Діти Кривий Саша та Олеськів Микола розповіли вірші українських поетів Василя Стуса та Романа Завадовича про Софію, а також Юріна Тетяна прочилала легенду про створення храму. Діти активно відповідали на питання вчителя. Про особистість постаті Ярослава Мудрого в українській історії розповів Нагайський Максим. Після пояснення матеріалу відбувся перегляд документального фільму про Софію Київську, наданий посольством України в Греції, як і апаратуру для його перегляду.
Як виявилося, дуже мало дітей побувало в Києві і в соборі, і тому всі з особливою увагою дивилися кадри, де чудово і в доступній формі розповідали про минуле та сучасне собору. Присутні могли подорожувати під арками храму, насолоджуватися фресками, мозаїкою, іконописом. Після уроку у всіх залишилося відчуття приналежності до давньої історичної правди, яка проглядається в розписах на стінах собору, до сильної старовинної нації українців, до якої належав Ярослав Мудрий. «І що б не робили політики, церковнослужителі деяких конфесій, яким сьогоднішня влада України відкрито віддає перевагу, від української держави ніколи не відійде Софія Київська, бо вона належить цьому вільному гордому народу – українцям», - такими словами закінчила урок Галина Маслюк.
ОКСАНА НАКОНЕЧНА
ТУРБУЮЧИСЬ ПРО ЖИТТЯ
Проведення даної програми було ініціативою Ради правління Товариства«Українсько-грецька думка», зазначила його голова Галина Маслюк, яку одностайно підтримали всі викладачі нашої суботньої школи і, відповідно, батьки дітей. Мету нашого Товариства ми завжди бачили в досить широкому змісті, чим, мабуть, і завдячуємо дуже прихильному ставленню до нашої діяльності місцевих органів та організацій. Вважаємо, що нашим завданням є не тільки збереження рідної мови, культури та традицій, але й виховання дітей активними учасниками суспільного життя Греції, країни, де українці з’явилися лише в 90-х роках минулого століття, і де їм уже вдалося сформувати про себе позитивну думку. Звісно, нам залежить на тому, щоб українські діти, серед яких, звичайно, дуже багато дітей від змішаних українсько-грецьких шлюбів, були всесторонньо розвинутими, цілеспрямованими, щоб мали можливість робити вибір для свого майбутнього життя і, що дуже важливо, вміли зробити вірний вибір тощо. В окреслених рамках, гадаю, є цілком зрозумілим бажання та прагнення вчителів школи та батьків вберегти наших дітей від такої великої загрози як наркотики, алкоголь, чи будь-яка інша залежність, що набрало в теперішній час розмірів справжньої епідемії.
Профілактика – це робота спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки, виявлення негативного впливу на життя і здоров’я людини та запобігання такому впливу, пояснює психолог Марія Корізі. Коли ми працюємо з дітьми, для отримання кращого результату намагаємося, щоб чисельність групи не перевищувала 10-12 чоловік. Програма для однієї дитячої групи складається з 3-ьох двогодинних зустрічей. Протягом цих зустрічей ми намагаємося через доступні можливості дітей (інстинкт, емоції) шляхом гри, малювання, обговорення та групової творчості «активізувати» необхідні для життя кожної людини якості. Хоча маленькі діти, здавалося б, знаходяться ще дуже далеко за межами проблеми, можна спостерігати такі негативні фактори як страх, стрес, самотність, агресія, почуття покинутості, погорда, необачність та багато інших, які з часом можуть призвести дитину до автокатастрофічних дій чи помилкового вибору. Так, за допомогою вправ у вигляді гри, ми намагаємося викликати в дітей впевненість у собі, почуття власної гідності, встановлення границь у наших відносинах з іншими людьми, вміння управляти почуттями гніву, страху і, в ширшому розумінні, відшукати оптимальний спосіб висловлюватися та володіти своїми емоціями, самовдосконалюватися – фактори, що вважаються необхідними для хороших та врівноважених відносин людини як і з самим собою, так і з членами родини чи, взагалі, з широким суспільним загалом.
Ми намагаємося навчити дітей найважливішому, захоплено розповідає голова організації «Турбота про життя» Дімітріс Теодоролеас, а саме, формувати свою думку, відстоювати її, і вміти сказати «ні» в потрібний момент. Ми всі повинні вміти говорити «ні». Діти повинні розуміти і сприймати, що батьки в якийсь момент вимушені відмовити їм у чомусь, так і самі вони з маленького віку мають вміти відмовитися від цукерки, яку хтось незнайомий їм пропонує на вулиці. Завдяки почутому, побаченому, пережитому під час спеціалізованої профілактичної програми діти вчаться сказати вирішальне «ні» в потрібний момент, що без перебільшення може спасти їм життя в майбутньому. І це не просто високі фрази. Кожна пересічна людина знає, що спробувавши один раз, небезпека попасти в залежність від тієї чи іншої речовини, зростає шалено. Не один з нас, наприклад, складно пережив одне з найпростіших, спробу кинути палити. Серед фахівців існує такий термін як «період заручин», коли дитина чи вже старша людина вперше «познайомившись» з тютюном, алкоголем чи якоюсь наркотичною речовиною, відчуває таку ейфорію, відсутність проблем, що сміливо порівнюється зі щасливим періодом закоханості.
Розмовляючи з паном Теодоролеасом розумієш, що це не просто лікар, захоплений своєю улюбленою справою, це – Людина з великої літери, яка присвятила своє життя служінню ближнім за всіма Божими заповідями. Увага, з якою він відноситься до кожної людини, що опинилася на узбіччі життя, покинутої чи занедбаної, обділеної чи просто нещасної, викликає величезну повагу, але й щирий подив. Розповідаючи про метод лікування, який він використовує в своїй лікарні з тим, щоб раз і назавжди вирвати людину з лещат нещадної залежності від наркотиків чи алкоголю, очі лікаря блищать, а ентузіазм просто передається співбесіднику. Раптом розумієш, що ми всі, кожний на своєму місці, могли би зробити для цієї справи щось, чого не робимо. Те, що ми робимо для детоксикації хворих, можна сміливо порівняти з чудом, - продовжує тим часом пан Теодоролеас, - безпечний надійний і, що найважливіше, результативний метод, який при належній психологічній підтримці спасає життя та повертає людей до повноцінного життя. Наш метод не має нічого спільного з терапіями, під час яких хворому дають якийсь замінник наркотика. Ми інформуємо наркозалежного про всі відомі на даний момент методи і тільки ті хворі, які обирають шлях повної відмови від психотропних речовин, можуть стати нашими пацієнтами і пройти повний шлях детоксикації, психологічної реабілітації аж до повноцінної реінтеграції в суспільне життя. Цим я хочу сказати, - додав на закінчення пан Теодоролеас, - і закликаю всіх небайдужих передавати далі, що людина, яка попала в біду, потребує розуміння і ласки, а не цькування та осуду, і що завжди існує спосіб видужати, якщо для цього є серйозне бажання. Але всі ми повинні розуміти, що найважливіше – виховувати наших дітей впевненими в собі і з власною особистою думкою. Тоді в кризовий момент, який обов’язково прийде, ваша дитина матиме мужність сказати своє впевнене «ні».
Сподіваємося, що наші діти будуть саме такими, адже стільки педагогів докладають до цього зусиль. Ми дякуємо голові організації «Турбота про життя» п. Теодоролеасу за те, що моментально відгукнувся на наш заклик і запропонував до наших послуг своїх найдосвідченіших фахівців. Велика вдячність також психологам Маносу Кукідісу та Марії Корізі за приємну співпрацю. Тим часом з 19 лютого по 5 березня в українській недільній школі при Товаристві «Українсько-грецька думка» відбулася програма для учнів 6-11 класів віком від 11 до 16 років.
Довідка:
«Турбота про життя» є неурядовою/некомерційною організацією, яка працює в сфері психологічної та соціальної підтримки вразливих соціальних груп. До сфери її діяльності відносяться в тому числі заходи, пов'язані з попередженням вживання психотропних речовин на початковому, середньому та вищому рівнях, та реінтеграції в суспільне життя колишніх залежних у співпраці з іншими місцевими та міжнародними організаціями. Організація заохочує небайдужих до волонтерської діяльності з метою захисту інтересів суспільства, в якому живуть ці волонтери, а не інтересів окремих установ чи компаній. Її ціль – звернути увагу та викликати співчуття суспільства до проблеми залежності, залучити волонтерів до соціальної підтримки та догляду за людьми із соціально вразливих груп населення, безперешкодно реінтегрувати колишніх залежних у суспільство, інформувати суспільство про нові терапевтичні підходи до токсикозалежних, розповсюджувати повідомлення про шкідливість токсичних речовин, а також залучити місцеві органи самоврядування до активної участі у цій діяльності.
ГАЛИНА МАСЛЮК
