ВІЧЕ НА ПІДТРИМКУ КИЇВСЬКОГО МАЙДАНУ В АФІНАХ
Дорогі земляки,
Запрошуємо Вас взяти участь у Віче на підтримку київського Майдану, покликаного застерегти президента України Віктора Януковича від підписання Переяславської угоди №2 (угоди щодо приєднання України до Митного союзу).
Акція проводитиметься о 18.00 за київським часом по всій Україні та в діаспорі одночасно.
у вівторок 17 грудня 2013 р. о 18.00
для передачі Резолюції представникам української дипломатичної місії в Греції.
Нагадаймо українському уряду, що вони українці, а не російські служаки.
Лише гуртом зможемо!
Тільки разом переможемо!
Діти "Українсько-Грецької Думки" шлють вітання героям Майдану
{youtube}lPB14pwj6oc&feature{/youtube}
Пишаюся нашим народом і щиро жалію, що зараз не з ним
Таке повідомлення надійшло на адресу Товариства від Наталки Ананевич. Воно супроводжувало наступні фотографії:
УКРАЇНЦІ ГРЕЦІЇ ДОЛУЧИЛИСЯ ДО МАРШУ МІЛЬЙОНА В УКРАЇНІ
Представник організаційного комітету підтримки Євромайдану в Греції п. Оксана Ревага зачитала підготовлений комітетом лист до президента України п. Віктора Януковича, і звернулася до присутніх з пропозицією поставити під ним свої підписи.
«Пане президенте,
Члени вами призначеного уряду викликали нестабільність в Україні і своїми діями спровокували революційний стан. Ваші дії розцінюються більшістю народу як зрада Батьківщини.
Майдан розпочався, коли уряд Азарова прийняв рішення призупинити підготовку до підписання Угоди з Євросоюзом», - зазначалося, зокрема, в листі, з наступними вимогами – відправити уряд у повному складі у відставку, притягнути до кримінальної відповідальності усіх, хто віддав злочинний наказ із застосуванням насильства розправитися з мирним Майданом, підписати Угоду з Євросоюзом, змінити владу і систему влади в країні, провести реформи на основі європейських цінностей в рамках Угоди з ЄС тощо.
До присутніх українців звернулася голова товариства «Українсько-Грецька Думка» Галина Маслюк: «Ми перебуваємо з вами в країні Європейської Спілки, яка переживає зараз не найращі часи і, звичайно, кожному з вас, як і мені, щодня дають масу питань і висувають контраргументи щодо доцільності вступу нашої країни до ЄС. На ці питання потрібно обов'язково відповідати і пояснювати. Якби керівництво України було спроможне користуватися не інтересами власної кишені, а національними державними, наша країна, використовуючи своє географічне положення та природне багатсво, могла би стати незалежною зоною між Заходом та Сходом, і не вступати в жодний союз. Але так як на це годі сподіватися, ми всі разом маємо показати світу, що бажаємо жити в цивілізованій демократичній країні, де розуміють, що таке совість, людська гідність, права людини, чинне законодавство тощо.
Сьогодні на Майдані в Києві нове мото: «Я запрошую тебе на побачення. Зустрінемося на Майдані. Ти мене легко впізнаєш. Зі мною буде мільйон...». Ми, українці Греції, частинка цього мільйону, серця, що б'ються в унісон з сотнями тисяч сердець в усьому світі. Тільки таким чином нас почує світ!». Представники товариства роздавали зацікавленим перехожим брошуру «Українська Повстанська Армія: історія нескорених», видана товариством грецькою мовою.
Після двогодинного мітингу на площі Конституції українці перемістилися під посольство України в Атенах, де провели маніфестацію, скандуючи лозунги та співаючи пісень. На вимогу учасників акції протесту черговий дипломат посольства прийняв звернення з підписами. Було узгоджено найближчим часом провести зустріч з активом громади з тим, щоб обговорити пропозиції та побажання громадян. Українці Греції вирішили організувати рахунок для збирання коштів для потреб Майдану в Києві та обговорили свої подальші дії.
Галина МАСЛЮК, світлини Сотіріса КОТЗЕЯННІДІСА, Яни ГОНЧАР, Оксани ЧАУС, Андрія КОЛОСІВСЬКОГО.
{youtube}9Vn_Yr20r-k{/youtube}
ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ ВШАНОВАНО В ПОСОЛЬСТВІ УКРАЇНИ В ГРЕЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ
«Голодомор став жахливою Голготою Українців! Голодомор був Геноцидом українського народу! - звернувся до присутніх українців зі словами щирого співчуття віце-президент Грецько-Української Палати Герасімос Бугас. Жертви Голодомору закликають: «Навчіться відпустити, залишити позаду, але ніколи не викреслюйте з пам'яті». Браття Голодомору, може тимчасово не вродила вшениця в Україні, але ВИ засіяли плід Свободи та Незалежності для 
нинішніх нащадків. Ви НЕВМИРУЩІ, тому вічною буде пам'ять про вас!».
Присутні вшанували пам'ять жертв Голодомору хвилиною мовчання і запалили свічку пам'яті. Священик греко-католицької церкви Св. Трійці о. Любомир Даців відслужив панахиду за загиблими. Віддати дань пам'яті жертвам страхітливого злочину проти батьківської нації прийшли учні українських шкіл товариств «Українсько-Грецька Думка», «Берегиня», «Трембіта», які вслід за дорослими підготували тематичні композиції. Прикрасою вечора став виступ зведеного хору української громади. Присутні мали можливість переглянути тематичну фотовиставку, підготовлену українською дипустановою України в Афінах та виставку малюнків учнів суботньої школи Центру «Трембіта». Учні суботньої школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка» за допомогою вчительки молодших класів Оксани Басенко-Кисилиці на очах присутніх створили карту України, обрамлену траурним кордоном, виділивши чорними хрестами області, найбільш постраждавші від Штучного Голоду 1932-1933 років.
Найменші вихованці українських шкіл в Афінах забрали із собою додому незгасимі «вогники пам'яті» - свічечки, які, віримо, нам дорослим, вдалося запалити в чистих дитячих серцях. Душі невинно полеглих та ненароджених можуть умиротворитися, вдячні нащадки достойно зберігають пам'ять про велику жертву, принесену ними в ім'я майбутньої Свободи, Незалежності та Утвердження Українського Народу.
Галина МАСЛЮК. Світлини Оксани ЧАУС.
УКРАЇНА ПАМЯТАЄ – СВІТ ВИЗНАЄ. 80 РОКІВ ВЕЛИКОГО ГОЛОДУ В УКРАЇНІ
На станції метро «Арсенальна» представники молоді пошили в одне полотно послання людей з різних регіонів України тим співвітчизникам, які будуть вшановувати пам'ять жертв голоду через 20 років. Полотно з посланнями від молодого покоління Греції, українців, але й греків, що знають та співчувають дружньому українському народу, привезли до Києва голова та заступник голови товариства української діаспори в Греції «Українсько-Грецька Думка» пп. Галина Маслюк та Оксана Чаус. На ньому, зокрема, розписався відомий грецький вчений, дослідник геноциду, серед яких і Голодомор українців, проф. Нікос Лігерос. Нас особливо зворушили надписи учнів суботньої школи, що ось уже як 12-ть років діє при нашому товаристві, - розповіла в інтерв'ю телеканалам Галина Маслюк. Щороку ми відзначаємо цю сумну дату, і 
наші діти, не зважаючи на велику відстань від материнської землі, дуже добре відчувають її. В своїх посланнях вони закликають пам'ятати, не прощати, добиватися визнання. Адже, доки продовжується геноцид пам'яті, продовжується геноцид українського народу, в чому ми можемо пересвідчитися вже на власному досвіді, - додала пані Маслюк.
Окрім представників з Греції участь у скорботних заходах взяли представники діаспорних організації Америки, Канади, Австралії, Великобританії та ін.
З'єднане полотно буде зберігатися в меморіалі.
Кияни та гості столиці мали можливість взятии участь у всеукраїнській акції "Запали свічку пам'яті" на території Національного меморіалу пам'яті жертв Голодомору з 13:00 до 20:00. Громадський комітет із вшанування пам'яті жертв Голодомору закликав усіх українців світу запалити свічку пам'яті на своєму вікні та прийти на жалобні заходи. О 16:00 відбулася також загальнонаціональна хвилина мовчання, під час якої мільйони українців запалили свічки біля Меморіалів Голодомору та на вікнах своїх домівок.
Галина МАСЛЮК, світлини Оксани ЧАУС.
ЯК ГОЛОДОМОР ЗРОБИВ НАС НАЦІЄЮ
Нагадаємо, в Україні 23 листопада відзначили 80-ту річницю Голодомору 1932-1933 років - День пам'яті жертв Голодомору. Цьогорічне вшанування пам'яті жертв Голодомору присвячене доброчинцям - тим людям, які в непростий час чинили добро, рятуючи від голоду співвітчизників у 1932-1933 рр.
Вперше пам'ятна дата була встановлена в 1998 р. указом Президента Леоніда Кучми і називалася Днем пам'яті жертв Голодомору. У 2000 році назва була змінена на "День пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій". У 2007 році, згідно зі зміною, внесеною указом Президента Ющенка, став називатися Днем пам'яті жертв Голодоморів. Відзначається щорічно в четверту суботу листопада.
Голодомор 1932-1933 рр. став наслідком організованих заходів керівників УРСР та СРСР, викликав масову загибель сільського населення України і півдня Росії, переважну більшість якого становили українці. Українське селянство становило серйозну загрозу Радянській владі на території України. Під час голодомору, за офіційними даними, загинули близько 9 мільйонів, а за неофіційними - до 13 мільйонів жителів всієї країни. Крім Голодомору 1932-1933 рр. в історії України були зафіксовані голодомори 1921-1923 та 1946-1947 рр.
У 2002 р. Україна відзначала 70-річчя масової загибелі жителів республіки від голоду у 1932-33 рр. Голодомор як геноцид українського народу сталінським режимом у 1932-1933 р. офіційно визнаний урядами України, Австралії, Угорщини, Ватикану, Латвії, Литви, Естонії, Італії, Аргентини, Канади, Грузії, Польщі, США, Іспанії, Перу, Чехії, Колумбії, Андорри, Бразилії, Еквадору, Мексики, Парагваю, Словаччини, Чехії, Чилі.
Офіційне вшанування пам'яті жертв Голодомору, в тому числі, визнання його геноцидом українського народу, розпочалося за ініціативи української діаспори у США та Канаді. Так, починаючи з 1983 р., в столиці канадської провінції Альберта місті Едмонтоні, в мерії міста щорічно проводиться відзначення річниці Голодомору. На офіційній частині заходу традиційно присутні мер міста і керівники провінції. Біля входу до мерії встановлений перший в світі пам'ятний знак на вшанування річниці Голодомору "Розірване кільце життя". У 1988 році Конгрес США, а у 1989 році - Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932-33 років актом геноциду проти української нації.
23 жовтня 2008 р. Європарламент визнав Голодомор в Україні злочином проти людства і висловив співчуття українському народу.
За матеріалами: Радіо Свобода
ΣΥΝΑΝΤΗΣΗ ΜΕ ΤΟΝ ΔΗΜΑΡΧΟ ΤΟΥ ΜΕΣΟΛΟΓΓΙΟΥ (Gr)
Συνάντηση εργασίας με τον Αντιπρόεδρο του Ουκρανικού Συμβουλίου Ειρήνης κ. Νοβοχάτσκυ Βλαντίμιρ και εκπρόσωπους της Ουκρανικής κοινότητας στην Ελλάδα «Ουκρανο-Ελληνική Σκέψη», πραγματοποίησε ο δήμαρχος Ιεράς Πόλεως Μεσολογγίου Παναγιώτης Κατσούλης.
Σκοπός της συνάντησης ήταν ο απαιτούμενος συντονισμός, εν όψει των εορτών εξόδου 2014 και των 200ων γενεθλίων της Φιλικής Εταιρείας, που ως γνωστό ιδρύθηκε στην Οδησσό της Ουκρανίας και έπαιξε καθοριστικό ρόλο στον απελευθερωτικό 
αγώνα του 1821.
Κατά τη συνάντηση συζητήθηκαν όλες οι απαραίτητες ενέργειες που πρέπει να γίνουν ώστε να δοθεί το ύφος που αρμόζει σε αυτή τη σημαντική επέτειο. Ο κ. Νοβοχάτσκυ ξεναγήθηκε στον Κήπο των Ηρώων, στην Πινακοθήκη και το Μουσείο Τρικούπη από τον Πρόεδρο του Πνευματικού Κέντρου κ. Καββάγια Αριστείδη και εκδήλωσε τον θαυμασμό του για την Ιστορία και την προσφορά του Μεσολογγίου στην έννοια της Ελευθερίας και της πανανθρώπινης αξιοπρέπειας. Ο δήμαρχος Ιεράς Πόλεως Μεσολογγίου Παναγιώτης Κατσούλης δήλωσε πως είναι καθήκον μας να τιμούμε αυτούς που για την Ελευθερία θυσιάστηκαν και πως η 200η επέτειος από την ίδρυση της Φιλικής Εταιρείας δεν θα μπορούσε να βρει καλύτερο χώρο και χρόνο να τιμηθεί, από τις Εορτές Εξόδου στο Μεσολόγγι.
«ЗБАГНИ ЇЇ БЕЗМЕЖЖЯ ДУХУ…»
Розпочали урок учні 3-4 класів, які під керівництвом своєї вчительки п. Оксани Басенко інсценізували поезію Л. Українки «Вишеньки».
Німецький поет Гете писав: «Хто хоче зрозуміти поета, мусить побувати в його країні». Отож учні 7-11 класів, щоб зрозуміти цю надзвичайну поетесу, разом з учителем української мови та літератури п. Ганною Павлюк помандрували численними дорогами, що простелилися перед Лесею мало не в усі кінці світу. Девізом уроку були слова: «Збагни її безмежжя духу...».
Пані Ганна розпочала подорож поезією П. Дорошенка:
Захоплюючі розповіді учнів про життєвий і творчий шлях поетеси перепліталися з інсценізованим виступом учениці 10-го класу Сіркової Анжели в ролі Л. Українки, яка зачитувала чудові поезії Лесі. Згадуючи про перлину творчості поетеси «Лісову пісню», учні Любов Василишин та Богдан Здерський інсценізували діалог Мавки та Лукаша, під супровід чаруючої сопілки.
На уроці учні дізналися про найвагоміші факти з життя Лесі Українки. І за допомогою пам'ятки «Мозаїка особистості» спробували скласти внутрішній портрет письменниці - цілий комплекс духовності: світогляд, вірування, вдача, характер, захоплення, обдарування.
Під кінець уроку пані Ганна попросила учнів та гостей уявно встати перед могилою поетеси і, схилившись у доземному поклоні, подумати про те, які ми щасливі, що належимо до нації Лесі Українки. Щоб пишатися, треба мати на це право, його треба заслужити в розбудові української держави, поклавши туди хоч одну цеглину. Хай приклад Л. Українки нам у цьому допоможе.
ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ БІБЛІЇ (В ГРЕЦІЇ)
Перед початком вистави до учнів недільної школи та гостей зі Львова звернулися голова товариства «Українсько-Грецька Думка» пані Галина Маслюк та директор Міжнародного департаменту Клубу ЮНЕСКО пан Ксенофон Ламбракіс, які привітали львів'ян з приїздом на грецьку землю та зазначили, зокрема, що «коли мистецтво зливається з життєвою силою та чистотою маленьких акторів, народжується дух оптимізму, такий необхідний в цей несприятливий період, що ми всі переживаємо. Особливо, коли йдеться про виставу, що єднає два народи зі схожими звичаями і традиціями, Грецію та Україну». Голова товариства подякувала керівникам групи пп. Приставській Олександрі, Сокіл Ірині, Ткаченко Олені, концертмейстеру Ферій Наталії та всім учасникам студії, малим та дорослим, за те, що вони, не побоявшись відстані та незгод, привезли своїм землякам до Греції живе українське слово, таке важливе у прагненні та великих зусиллях, що докладають вчителі школи та керівництво товариства для збереження в молодого покоління українців та дітей від змішаних шлюбів рідної мови.
Гості зі Львова щиро привітали учнів та вчителів школи, батьків і всіх присутніх. Вистава почалась і полинули в зал ніжні українські мелодії, українські пісні. Впродовж вистави панувала надзвичайна атмосфера позитиву і радості, зал неодноразово вибухав оплесками, а після її закінчення усі присутні безперервно аплодували акторам стоячи. Театральне дійство принесло масу задоволення присутнім, бо маючи за основу духовно-християнську тематику, розповідало про сучасне життя людей, про усвідомлення гріхів людських, про можливість бути добрим та милосердним. Так, крізь призму сучасності учасники театрально-музичної студії зробили спробу розкрити вічні духовні чесноти у слові 
і пісні, а також підкреслити єдність родини, як необхідну умову повноцінного розвитку духовного світу людини.
Після вистави гості почастували учнів української недільної школи солодощами та подарували їм книжки, серед яких ювілейне видання «Кобзаря» Т. Шевченка, «Шевченкіана в наукових дослідженнях» та альбоми «Подаруй мені писанку», диски християнських пісень та серія книжок «Я пізнаю Світ» для учнів молодшої школи. Відповідальна за навчальні програми недільної школи при товаристві «Українсько-Грецька Думка» пані Наталя Басенко-Кормалі від щирого серця подякувала за чудові дарунки, та звернулася з проханням до керівників львівської школи допомогти з підручниками.
Після закінчення основної частини програми усі разом відвідали «Парк Безсмертних», розташований на території мерії Зографу, де відбулося покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченкові. Пані Галина Маслюк розповіла львівським друзям про історію створення пам'ятника, про видані у Афінах окремою книжкою твори Кобзаря грецькою мовою, та поділилася творчими планами товариства на майбутнє. Гості з України були захоплені почутим і пообіцяли будь-яку можливу підтримку зі своєї сторони. На завершення біля пам'ятника Кобзарю в Афінах, як символ об'єднання, скріплення нових, але теплих та дружніх стосунків, пролунали пісні на вірші Тараса Шевченка, як народні, так і 
покладені на музику великими українськими композиторами М. Лисенком, М. Вербицьким, Я. Степовим та ін.
Українські різнобарви в Греції ще раз привернули увагу пересічних перехожих, стверджуючи невмирущі слова Василя Симоненка: «Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!».
Дякуємо Вам, дорогі учасники студії «Молода Мельпомена», за Ваш труд, за Вашу громадянську позицію, за Вашу наполегливість та відданість традиціям нашого, українського роду. Нехай обрана Вами муза ніколи не обділить своєю прихильністю. Творчого натхнення та майбутніх подорожей стежинами світового українства!
Оксана БАСЕНКО, Галина МАСЛЮК, світлини Оксани ЧАУС.
«ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ. ПОГЛЯД З ІНВАЛІДНОГО ВІЗКА»
Спілкування з подружжям Подрезан попри напружений ритм було справжньою насолодою. Завжди з позитивним настроєм, пп. Микола та Наталя своїми усмішками та привітністю долають чисельні ймовірні та неймовірні перешкоди, спонукаючи всіх навколо до дії. Нам треба було не на жарт поспішати, щоб встигнути наздогнати цю емоційну, харизматичну, енергійну людину, ім'я якої – Микола Подрезан. Але краще за його давніх друзів не скаже, мабуть, ніхто.
Почалося все у 2004-му, коли пану Подрезану була надана честь пронести в Києві вогонь Олімпійських ігор, що 
прямував до Афін. Публіка обабіч траси підтримувала його, адже він - людина публічна. В 2008, перед Пекінської олімпіадою, була проведена друга Всесвітня естафета, після чого МОК відмовився від цієї ідеї. Традицію Всесвітньої олімпійської естафети вирішив продовжити самотужки не хто інший як Микола Подрезан. «Суть мого проекту проста – відвідати всі 35 міст світу, через які проходила естафета-2004. І в кожному місті урочисто – зі смолоскипом, який у мене залишився на пам'ять, і Державним прапором України – подолати на візку дистанцію 1206 метрів. Тоді сумарна довжина всіх етапів становитиме 42 км 195 м – марафонська дистанція. Розпочав я свій марафон 20 вересня 2011 року в Монреалі. Потім були етапи в Нью-Йорку, Лондоні, Амстердамі, Антверпені, Брюсселі, Делі. Нещодавно відвідав Рим, Барселону, зараз - в Афінах. До кожної поїздки ретельно готуюся. Шукаю в інтернеті інформацію, якими саме вулицями міста проходила естафета», - розповідає пан Микола.
Цікаво, що олімпійський вогонь в данному випадку - не найголовніше. Одним із завдань проекту є вивчення світового досвіду зі створення безбар'єрного середовища для людей, як кажуть, з «обмеженими можливостями» на об'єктах історії, культури та туризму. Хоча пан Микола і тут непохитний: «Я всім своїм знайомим це кажу: інвалідом я себе відчуваю вдома, а в Європі чи Америці одразу забуваю, що в мене «обмежені можливості». Як інженер-будівельник я неодноразово допомагав своїм товаришам-візочникам обладнати пандуси принаймні біля їхнього будинку. Можу навіть похвалитися, що в театрі Івана Франка три сходинки в вестибюлі перестали бути бар'єром не без моєї участі. Але я не 
в змозі вирішити цю проблему в масштабі країні. Цим мають займатися можновладці. А інваліди, їхні близькі і просто небайдужі люди повинні примусити їх це зробити. По закінченні своєї одисеї я планую видати книжку – з враженнями від поїздок, про цікаві зустрічі, знайомства з культурою різних народів. Зокрема, торкнуся й проблеми безбар'єрності, опишу, як вона вирішується в цивілізованих країнах. Взагалі, про мої подорожі можна вдосталь прочитати вже зараз – я маю свою сторінку в інтернеті (http://nesididoma.com). Там можна знайти опис і безліч фотографій багатьох моїх подорожей – і Україною, і за кордоном. Подорожую світом я давно. Загалом уже відвідав 43 країни, причому 33 – на інвалідному візку».
Завзятості цієї людини можна тільки позаздрити. Його друзі пишаються, що вогонь цього серця незгасимий. Пан Микола каже, що кожна людина, яка отримала травму, опинилася в інвалідному візку, обов'язково проходить два етапи: перший - зберегти життя та максимально відновити здоров'я; другий - повернутися до активного життя, праці та відпочинку. Людина соціально активна може обрати для себе третій етап - допомогти комусь, такому, як сама, скоріше пройти перших два етапи. А людина щаслива може дочекатися і четвертого етапу - коли ті, кому вона особисто допомогла, вже самі комусь допомагають. Отакий можливий PERPEТUUM MOBILE добра та гуманізму у щасливої Людини. А пан Микола та його дружина Наталя – Люди щасливі!
Протягом останніх 15 років Микола Подрезан був героєм безлічі телепередач, присвячених його особистості та діяльності, яку порівнюють з подвигом. Неможливо перелічити всі передачі регіональних та місцевих ЗМІ, де йшлося про його учнів та послідовників. Він кавалер нагород державних, приватних та громадських інституцій та фондів, генерал-хорунжий Козацького війська України. Колеги по долі - інваліди на візках - нагороджують його епітетами: "унікальний", "великий життєлюб", "людина - новатор", "мій Учитель". Андрій Васін, один із друзів Миколи, сказав так: 
"Кожен, хто познайомиться з Миколою, може вважати це великою подією в своєму житті". Тому що він, офіційно приналежний до людей з обмеженими можливостями, для всіх нас, офіційно визнаних здоровими, є прикладом безмежно бурхливої діяльності для добра ближнього, прикладом оптимізму, мужності, волі, нестримного, запального темпераменту, артистизму, харизми, шарму - тобто внутрішньої і зовнішньої краси. Одним словом, Особистість!
Масштаби досягнутого п. Миколою в громадському плані незрівнянні. Ця людина протягом 20 років, взявши за точку опори свою волю, талант і доброту, перевернула світ. Світ десятків, сотень, тисяч українських дівчат і хлопців, фатальна доля яких, як і його самого, в результаті аварій посадовила назавжди в інвалідний візок і видала на все життя путівку: "Інвалід першої групи. Непрацездатний. Потребує постійної сторонньої допомоги". Таких в Україні сьогодні понад 3 мільйони осіб.
У 1994, п. Микола взявся радикально змінити ставлення до них суспільства та власну самооцінку самих інвалідів. В Україні на початку 90-х, на відміну від Заходу, такі люди не отримували державної опіки, житлові та громадські місця не було адаптовано для пересування на візках. Прикуті до ліжок, вони почувалися самотніми, зануреними у свою біду, хворобу, безвихідь. Змінити ситуацію в країні для себе та "друзів по нещастю" взявся п. Микола.
ДО 19 ЛИСТОПАДА 1991 РОКУ... Народився п. Микола 15 червня 1953 р. в Києві, в родині спадкоємних інженерів. Прадід у свій час працював разом із майбутнім прем'єр-міністром царської Росії Вітте. Він же, як спеціаліст-транспортник, був причетний до організації перевезення чавунного хреста до Канева на могилу Т. Шевченка. Дід був товаришем міністра шляхів сполучень в уряді гетьмана Скоропадського. Батько - Володимир Подрезан, якому нині 98 років, інтелігент старого аристократичного ґатунку, інженер з енциклопедичними знаннями, знавець п'яти іноземних мов, - духовний наставник Миколи.
У 1970 р. Микола вступив до Київського будівельного інституту. Після закінчення - рік праці, потім - призов до армії. В юності до нестями захопився музикою. Одного разу в павільйоні "Юність" випадково взяв у руки мікрофон, звернувся до публіки і відчув взаємне порозуміння, те, чому підвладні служителі сцени. Тої миті в ньому прокинувся актор, творець, конферанс'є, що, власне, і було його покликанням. У 28 років Микола без жалю залишає роботу над дисертацією і стає диск-джокеєм. Найкращим, найпопулярнішим. На дискотеку Подрезана в кафе "Зіркове", квитки розкуповували за місяць наперед. У конкурсах, змаганнях дискотечних програм (а він був їх автором, режисером та ведучим) отримував перші місця та премії в Києві, Україні та СРСР. Вже тоді проявилася риса характеру, яка не зрадила і до сьогодні: за що б не брався - був першим. І все виходило в нього (та й тепер також, незважаючи на сивину і "бігання" на візку) - легко, просто, без видимої напруги. Шоумен найвищого класу, за сьогоднішньою термінологією. Заочно закінчив Київський інститут культури - факультет режисури масових заходів. Отож, за плечима дві вищі освіти.
І саме в цей час професійного злету, успіху, - поїздка на кілька днів до Талліна (Естонія). 19 листопада 1991 стало фатальним днем у його долі. "В автомобільній аварії на шосе під Таллінном постраждала одна особа". Перелом хребта, параліч ніг. Йому щойно минуло 38 років.
ПІСЛЯ 19 ЛИСТОПАДА 1991 РОКУ... "Держава розписалася у своїй неспроможності використати мене як ще здатного жити", прокоментує опісля пан Микола. Тобто бути корисним собі й суспільству. Але не на того натрапили. Рішення: жити повноцінним життям у новому фізичному стані.
Щойно ООН заснувала Міжнародний день інвалідів (3 грудня), як виникає ідея. Перший шестигодинний телемарафон для потреб інвалідів відбувся у 1993. Вперше на каналі Національного телебачення вся країна почула, що є таке плем'я - інваліди. Пізніше було ще два телемарафони. У 1994 Подрезан організовує "Інвалідний Приватний Фонд" (ІП-Ф). Цей Фонд ось уже 20 років є брендом багатьох всеукраїнських громадських, культурологічних, спортивних заходів, проведених інвалідами і для них. Сьогодні його представництва існують у 14 областях України, Росії та Білорусі. Наступний крок - створення інформаційного бюлетеня-щомісячника для інвалідів. Сотні, тисячі інвалідів відчули: вони не одні, хтось дбає про них. Цим "хтось" був п. Микола, бо так уособлював себе: "Держава - це я".
Невдовзі пп. Микола та Наталя стають ініціаторами ще одного геніального проекту - приватного міні-реабілітаційного центру для інвалідів. На десять днів батьки привозили своїх дорослих дітей, які до цього ні на хвилину не могли обходитися без їхньої допомоги, а поверталися навчені бути самостійними в більшості життєвих процесів. Для багатьох, хто роками не виходив з кімнати, навчання в Центрі було переломним для виходу "в люди".
І, нарешті, найбільша сенсація - організація конкурсів "Міс-Україна на візку" та "Лицар України на візку". Вперше він відбувся в 1996 р. Такого ще не було ніколи не тільки в Україні, а й у Європі. Рівень конкурсів - державний, національний. Підготовка - грандіозний тривалий проект. На сцені - постійний ведучий конкурсів - маестро на візку Микола Подрезан. "Наші конкурси - це свято духу. Вони допомогли нам змінити долю конкретних людей. Із сорока фіналістів конкурсів дівчат і хлопців четверо відновили навчання у вузах і закінчили їх, 16 вступили до вузів і теж їх закінчили, 15 стали активістами інвалідного руху. В п'яти містах (Ромни, Рогатин, Вінниця, 
Луганськ, Каховка) вони заснували свої громадські організації інвалідів.
І, на кінець, образ п. Миколи не буде повним без його дружини. З пацієнта дипломованого лікаря-реабілітолога Наталі Грязнової Микола Подрезан став її супутником життя. Разом ці самовіддані люди стали щасливими. Пан Микола про своє щастя мати ТАКУ дружину каже так: "Варто було поламати хребет, щоб зустріти таку жінку, як Наталя". Без коментарів...
5 жовтня подружжя Подрезан відвідало українську недільну школу при товаристві «Українсько-Грецька Думка» і провело для українських дітей в Греції «Урок життя». «Не забувайте своєї мови» - звернулись до учнів гості, даруючи їм книги, привезенні з України, і частуючи їх цукерками.
Дорогий пане Миколо! З Великою пошаною ми говоримо Вам велике спасибі. Дякуємо за Урок життя, дякуємо за вічний вогонь сили, віри і надії, який Ви запалили у наших серцях. Дякуємо, дякуємо, дякуємо... Творчої наснаги, успіхів та нових подорожей Вам, дорогі!
Галина МАСЛЮК для газети "Мир & Омониа".
