ЧИ МАВ РАЦІЮ ГЕРОДОТ?
Справедливості ради мушу похвалитися, що шлях моїх пошуків був вірним (інстинкт самозбереження, як відомо, найсильніший). «Перемолотивши» всі теорії, припущення, висновки, ствердження, ймовірності та неймовірності археологів, філософів, мислителів, істориків, митців, науковців усіх мастей і рівнів, серед яких Даниленко, Силенко, Шилов, Плачинда, Чмихов, Наливайко, Кифішина, Макрама, Крен, Макнійл, Гуменна, Геродот, і припасувавши їх до найсвіжіших подій, я дійшла висновку, що «нашому роду нема переводу»! Все дуже співпадає і вимальовується в логічну послідовність. Навіть довго не розбираючись хто кого «проковтнув», «розчинив» чи унаслідував, зрозуміло звідки і чому сучасний УКРАЇНЕЦЬ наділений тими непереможними рисами, які дають йому можливість виживати за найлютіших обставин. Древність, генетичний досвід нації – це те, що захисним щитом стоїть на стражі її самозбереження (Може звідти взялася і відома нам з новітніх часів багатовекторність? М.Г.). «Первинність давньоукраїнської духовності й культури завжди дратувала і дратуватиме тих, хто прийшов у цивілізацію потім. Вторинність ніколи не пробачає первинності її духовну вищість і предковічність. Тому українці – вічні страждальці», - пише Сергій Плачинда. Страждальці, але ж «вічні» - зітхаю з полегшенням, відганяючи нав’язливу думку, що на цей раз з українцями вирішили «розібратися» остаточно.
«Мені здається, що із розвалом СРСР Україна отримала особливу самостійність. Ця самостійність переважно не політична, а народна. Культура народна, котра існувала десь там, - вона почала проявляти себе й на соціальному рівні. Україна завжди була державою. Хто нею керує – це вже інше питання. Мене цікавить індивідуальність. В України є культурна індивідуальність. Не загальна, як при Союзі: всьо вокруг народноє – всьо вокруг мойо», - на підсвідомому рівні визначає для себе одеський художник молодої ґенерації Дмитро Дульфан. «Мені здається, - вторить у своїй книзі «Благослови, Мати!» Докія Гуменна, - що вся попередня історія України до цього часу це тільки підготовка, вступ до першого розділу її властивої історії». Вчена вірить, а історія доказує, що основний тягар буреломів, розгромів, переслідувань і знищення виносить на своїх плечах традиційна хліборобська верства – українське селянство, - «не раз уже селянство попадало під копита завойовника, але ніколи не втрачало своєї гідности, - кінець-кінцем асимілятором ставало воно, воно ковтало в собі без сліду різні домішки. (Вже веселіше! Г.М.)
Це ж селянство заховувало глибоко найціннішу субстанцію і в «чорнішій чорній землі» кріпацькій сорочці, далеко не золотій, але таки вишитій, берегло її від загибелі. Це ж селянство вмить ока видало із себе блискучу інтеліґенцію й відродило на очах у живого сьогодні покоління Україну. Здавалося, вона вже сконала, а воно взяло та й вивернуло перед нащадками всі скарби свого не знищеного генія. Дивіться! Яка мова, яка скарбниця народної творчости, яка невичерпна пісенна криниця, яка поезія образовости в ній, яка ґроновитість звичаїв, яке багатство, до чого тільки не торкнешся в побуті…».
Все вірно, заспокоюю себе, відганяючи гнітючу думку, що справді саме по українських хліборобах прийшовся найсильніший удар тоталітарного радянського режиму в ХХ столітті, вірилось, останньому столітті нещадного україножерства. Страшно…, мабуть закипає в моїх жилах хижа кров скитських пращурів, що Віктор Янукович, не встигнувши піднести руку зі старовинної української реліквії – Пересопницького Евангелія, дозволив собі заперечити спланований і цинічно виконаний ґеноцид українського народу, виказавши зневагу до закону України, до країн, які визнали цей страшний злочин проти людства, знехтувавши кропіткою працею Комітету ПАРЕ з Юридичних питань та прав людини, який цього року визнав Голодомор 1932-33 рр. ґеноцидом проти українського народу. Своєю цинічною доповіддю Віктор Янукович, обраний на посаду президента України власне виборцями з регіонів, які найбільше постраждали від штучного голоду, унеможливив прийняття рішення Парламентської асамблеї Ради Европи.
Наші пращури, за абсолютно всіма історичними джерелами, за основну святість мали Справедливість, величезну вагу віддавали своїм традиціям, вірі та звичаям. Хто їх порушував чи зраджував, того жорстоко карали як зрадника свого народу і країни, не зважаючи на родинні зв’язки, звання та титули. «Як я вже зазначав, - пише у своїй четвертій книзі про населення територій, що нині складають Україну, всесвітньо визнаний «батько історії» Геродот, - цих людей ще ніхто не переміг, а всіх напасників на їх країну – вони побили». На серці відлягає, я не маю підстав не довіряти Геродоту, який на свої власні очі бачив, що скити «хоробрі, винахідливі люди, та ще й великі патріоти своєї країни, свого способу життя і дуже не люблять все чуже». Робиться трошки моторошно зі слів древнього історика, що «у вбитих ворожих правителів і полководців відрубують голови, а з їх черепів роблять чаші… п’ють з них вино на святах та пригощають із них поважних гостей. При цьому обов’язково розповідають чужинським гостям з чиєї голови зроблена ця чаша, та де саме і в якій битві вбито її власника. Це робиться не лише із хвастощів чи гордування, а більше для поширення остраху серед ворогів. Бо з кожним ворогом може статись таке ж саме, якщо вони посміють напасти війною». Моторошно, але водночас і обнадійливо. Власне, це саме те, що повертає мені силу, віру і оптимізм в майбутнє моєї нації. Бо нація – це людська спільнота, що пройшла тривалий історичний шлях розвитку і, як наслідок еволюції, має свою мову, свою віру, неповторну вдачу (психологію) та самобутні етнічні й фольклористичні ознаки (пісні, звичаї, народно-прикладне мистецтво, свою міфологію й символіку, одяг, архітектуру, усний та писемний епос тощо). Єдине, що потрібне, щоб нація не загинула, або зберегла свою ідентичність – національна свідомість і національна гордість, більше нічого.
Як надзвичайно слушно зазначає наш земляк-патріот Сергій Плачинда, «нація – індивідуальність народу, найвищий етап його еволюції… Всі нації – то є квітник планети Земля (недаремно наші новітні «амазонки» п. Лариса Івшина та п. Ірина Ключковська заснували Сад світового українства!). Якщо квітка зів’яне чи її розтопчуть, вона гниє і стає добривом для інших квітів. Коли нація втрачає мову, етнічні ознаки, вона стає «добривом» для нації-поглинача. Саме тому ми мусимо знати свою історію і зберігати свою історичну пам’ять. Дозволю собі ще раз нагадати нам всім вислів нашого грецького генія проф. Нікоса Лігероса, який запевняє: «Доки триває геноцид пам’яті, триває геноцид народу». Нам, українцям, не можна про це забувати жодної секунди! Бо нам намагаються стерти пам’ять, підмінити історію. Якщо ми це усвідомлюємо – маємо шанси на виживання. В цьому місці дуже доречна стара теза (1882 р.) Ернеста Ренана: «Неправильне розуміння історії є підставою існування нації», яку пригадав недавно Ярослав Грицак у своїй статті «Історія з глянцем і без глянцу». Історична пам’ять є не так про нагадування, як про забування. Це забування не конче мусить бути примусовим і грубим, як наприклад, стирання пам’яті про Голодомор. Маніпулювання пам’яттю може бути м’якшим і субтильним, коли сам образ минулого не знищується, просто на нього накладається ретуш чи додаються неіснуючі в ориґіналі деталі. Результат виходить однак той самий: суспільство, де масово функціонують такі образи пам’яті, стає схожим на пацієнта, хворого на Альцгаймера. Воно пам’ятає лише уривками – а тому перестає адекватно поводитися в сучасному.
Згодьтеся, тільки через безкарність за організацію Голодомору 1921-23 рр. в Україні московська більшовицька влада змогла вдатися до найбільшого злочину в історії людства, коли холоднокровно спланувала знищення українців голодною смертю на найбагатших у світі чорноземах. Тільки через повну байдужість так званої демократичної світової спільноти можна було заганяти до могили мільйони українців, котрі протиставилися насадженню колективізації й радянізації.
І вже є не тільки трагедія українства, якщо з творцями всіх їхніх нещасть отой «демократичний Захід» розпочинає співпрацю саме під час апогею голодового ґеноциду 1933 року. Український геній Микола Сядристий настоює: «Історія повторюється, якщо ми не вміємо винести з неї уроків. Якщо натовп тупий і недостойний, він мусить за це розплатитися». Страшними ці слова були навіть доки вони були просто словами. Але історія повторюється! 27 квітня 2010 року – найсвіжіше підтвердження. Україну повертають в рабство, а «демократичний Захід» знову каже: «Все ОК!». І це знову вже не тільки наша трагедія. Але через нашу недолугість і незгуртованість Україну знову принесено в жертву. Тобто ми знову ризикуємо стати «добривом» для інших народів. Історії людства відомі багато випадків тотального зникнення націй.
Очевидно, українська нація, яка щойно пробудилася і почала досить інтенсивно оживати, відновлювати свою національну гордість, реанімувати свою національну ідентичність, самобутність, неповторність, що закладене в її генетичній пам’яті і за що так вхопилися молоді покоління сьогоднішніх, народжених вже вільними українців, мусять знайти синтез між духовністю Заходу і Сходу з їх абсолютно різними методами пошуку нових ідей.
Перед нами перш за все стоїть завдання створення інформаційної політики, яка би могла безперебійно та результативно інформувати світ та нові покоління українців про все, що може розвивати їх національну гордість з тим, щоб квітка України стала однією з найгарніших прикрас Квітника планети і Саду світового українства. Ми не повинні дозволити згортання свободи слова, подальшого утвердження олігархічно-кланової моделі функціонування медіа ринку, що передбачатиме подальше витіснення української мови з телерадіоефіру та друкованої преси. Нарешті, необхідно розробити систему протидії негативному інформаційному впливові, який переслідує нас навіть у медіа просторі інших країн. Без цього не буде самостійної України. І буде проблема в усього українства. Тому що всі ми є складовими одного ланцюга. Все, що відбувається в Україні, має безпосередній відгук у діаспорі. Крім того, що вливання в діаспорні ряди великої кількості зденаціоналізованих, дезорієнтованих за десятиліття пануючої в Україні влади людей, які набули сумнівних чеснот, що «вирізняли» радянську людину серед інших соплемінників, але втратили свою національну самобутність, саме по собі створює серйозну загрозу. Адже добре відомо, що збереження національної ідентичності за межами батьківщини є справою складною і кропіткою. Якщо до цього додати докладені зусилля ззовні, небезпека стає загрозливою. Наскільки невинною можна сприймати підтримку міністерством освіти України російськомовних шкіл в середовищі української діаспори? Мабуть всі до одного з представників діаспори, які знають, що означає українська школа за кордоном, погодяться зі мною, що потрібно бити на сполох поки не стане пізно. Чи не нагадує вам щось бажання переконати, що під дахом однієї слов’янської школи в якійсь країні можна одночасно прекрасно і рівнозначно викладати російську і українську мови, історію тощо? Що є «українські» (!) школи, де майже ніхто з учителів чи директорів не володіє українською мовою. Але ці школи підтримуються міністерством освіти України, яке видає там українські атестати! Напевно всі добре розуміють як у цих школах відносяться до суто українських питань, і яку роль загалом відіграють вони в українському шкільництві за кордоном. Нам не пробачать майбутні покоління українців, якщо ми не станемо на перешкоді і дозволимо антиукраїнським силам, явним чи скритим, виконати свою зрадницьку місію.
З іншого боку, саме в середовищі великої армії новоприбулих на европейські терени вихідців з України є випадки виняткових патріотів свого народу і сила силенна людей, які ще зберігають у своїй пам’яті вранішню росу української землі, запах свіжоскошеної луки, заквітчаний вишневий садок коло хати і гніздо журавля на роздоріжжі. Ці люди є нашою найціннішою рушійною силою, бо їх любов до рідної землі настільки потужна, що може подолати при вірному підході нові посягання поневолювачів на українську землю з їх хитромудрими пастками. Отже, викликів не зменшилося, і проблем теж. Це означає, що наша пильність повинна бути загостреною і принциповість у деяких питаннях непохитною. По-іншому, втрати будуть надто великими.
На закінчення хочеться закликати всіх українців світу словами вірного оборонця національної і людської честі Івана Багряного: «Ходи тільки по лінії найбільшого опору, і ти пізнаєш світ. А пізнавши світ, ти пізнаєш себе і не понесеш ніколи душу свою на базар, бо вона буде цінніша за Всесвіт, і не буде того, хто б її міг купити».
Я перечитувала сотні сторінок десятки разів, щоб не помилитися, вірно зрозуміти і врешті впевнилася, що «цих людей ще ніхто не переміг, а всіх напасників на їх країну – вони побили». І в мене немає жодних підстав не довіряти Геродоту. Тому що його описи, зроблені в 5 ст. до н.е. отримують протягом століть щоденне підтвердження, і горе тому, хто виказує неповагу до святої української землі, кожний сантиметр якої зрошений кров’ю мільйонів наших предків, які захищали рідний край від численних орд, загарбників, зайд і окупантів. Слава нашим пророкам, героям і мудрим наставникам. І слава нашому молодому поколінню, яке сьогодні бореться проти нової окупації Вітчизни. І слава світовому українству, що плекає любов до рідного краю.
Слава Україні!
ΔΗΛΩΣΗ του Ευρωπαϊκού Κογκρέσου των Ουκρανών και άλλων ουκρανικών κοινωνικών οργανώσεων στην Ευρώπη
Κοινοποίηση στον Πρόεδρο, Βουλή, Υπουργικό Συμβούλιο της Ουκρανίας, καθώς και στη Βουλή των Ελλήνων
23 Μαΐου 2010-05-23 Αθήνα
Η ουκρανική κοινότητα της Ελλάδας ενώνει τη φωνή της με τις φωνές των εκατομμυρίων συμπατριωτών τους οι οποίοι διαμαρτύρονται για τις πολιτικές εξελίξεις στην Ουκρανία το τελευταίο διάστημα.
Οι δύο μήνες που πέρασαν από την ανάληψη της προεδρίας της Ουκρανίας από τον κ. Βίκτωρ Γιαννουκόβιτς, έδειξαν ότι η επιστροφή από την ελευθερία στην καταπίεση είναι πολύ πιο σύντομη από το μακρύ και περίπλοκο δρόμο προς την ελευθερία που διένυε η Ουκρανία την τελευταία περίοδο.
Για αυτόν το λόγο, η ουκρανική κοινότητα της Ευρώπης ανησυχεί και εκφράζει τη διαμαρτυρία της που ο νέος πρόεδρος της Ουκρανίας δείχνει σε όλο τον κόσμο και στους συμπολίτες του πολιτική αδυναμία, ανικανότητα, εξάρτηση από ξένες επιρροές, εμπορεύεται την εθνική ανεξαρτησία της Ουκρανίας και την οδηγεί σε εμφύλια διαμάχη.
Οι Ουκρανοί διαδηλωτές στην πατρίδα τους αλλά και σε όλες τις χώρες του κόσμου ζητούν από τον πρόεδρο, την κυβέρνηση και το κοινοβούλιο:
- Να σταματήσουν να παραβιάζουν το Σύνταγμα και τους νόμους της Ουκρανίας.
- Να ακυρώσουν την παράνομα ειλημμένη απόφαση για την παράταση παραμονής του Ρώσικου στόλου της Μαύρης θάλασσας στην Κριμαία για 25 χρόνια, παραβιάζοντας το Άρθρο 17 του Συντάγματος το οποίο αναφέρει ότι στο έδαφος της Ουκρανίας δεν επιτρέπονται ξένες στρατιωτικές βάσεις.
- Ο πρόεδρος της Ουκρανίας να ανακαλέσει την άστοχη και παράνομη δήλωσή του στο Στρασβούργο ότι το Γολοντομόρ (Τεχνητός Λιμός) του 1932-33 δεν αποτελούσε γενοκτονία του ουκρανικού λαού. Σύμφωνα με τις έρευνες των ειδικών ο Τεχνητός Λιμός στην Ουκρανία 1932-33 αναγνωρίζεται από τη Βουλή της Ουκρανίας αλλά και από τις κυβερνήσεις ακόμα τουλάχιστον 17 χωρών ως γενοκτονία του ουκρανικού λαού. Ο ιδρυτής της Σύμβασης του ΟΗΕ για τη γενοκτονία Προφ. Ραφαέλ Λέμκιν δήλωνε ξεκάθαρα ότι το Γολοντομόρ στην Ουκρανία συνιστά γενοκτονία η οποία «κατέστρεφε όχι μόνο τους ανθρώπους αλλά και τον πολιτισμό και το έθνος». Ο πρόεδρος της Ουκρανίας παραβίασε άμεσα το Νόμο για το «Γολοντομόρ 1932-33 στην Ουκρανία» (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=376-16). Στις 13 Ιανουαρίου 2010 το Εφετείο του Κιέβου καταδίκασε την ηγεσία του μπολσεβίκικου ολοκληρωτικού καθεστώτος σαν υπεύθυνη για τη Γενοκτονία στην Ουκρανία το 1932-1933.
- Να σταματήσει όλες τις ενέργειες πώλησης και συγχώνευσης των στρατηγικής σημασίας τομέων της ουκρανικής οικονομίας με τη Ρωσία ή οποιαδήποτε άλλη χώρα που στην πράξη σημαίνουν απώλεια της ανεξαρτησίας και νέα αποικιοκρατία. Είναι απαραίτητος ο εκσυγχρονισμός του συστήματος μεταφοράς αεριού και των άλλων στρατηγικής σημασίας βιομηχανιών σε συνεργασία με νόμιμα επιλεγμένους συνεργάτες, με αμοιβαία επικερδείς συμφωνίες, σύμφωνα με τους διεθνείς νόμους χωρίς να διακυβεύεται η ανεξαρτησία της Ουκρανίας.
- Να σταματήσει η αντιδημοκρατική επίθεση κατά της ελευθερίας του λόγου στην Ουκρανία, η οποία τα τελευταία χρόνια αποτελούσε παράδειγμα ανάμεσα στις πρώην σοβιετικές χώρες. Ο πρόεδρος της Ουκρανίας με εντολή του κατάργησε την Εθνική Επιτροπή για την ενίσχυση της ελευθερίας του λόγου και την ανάπτυξη του πληροφοριακού χώρου. Με αμφισβητούμενο τρόπο άλλαξε την ηγεσία της Εθνικής Εταιρίας Τηλεπικοινωνιών της Ουκρανίας, συγκεντρώνοντας όλα τα ινία διαχείρισης του κρατικού πληροφοριακού χώρου στα χέρια του Υπουργικού Συμβουλίου.
- Να εξασφαλιστεί εφαρμογή του Άρθρου 10 του Συντάγματος της Ουκρανίας σχετικά με την κρατική γλώσσα σύμφωνα με το οποίο «Το κράτος εξασφαλίζει πολύπλευρη ανάπτυξη και χρήση της ουκρανικής γλώσσας σε όλους τους τομείς της κοινωνικής ζωής σε όλο το έδαφος της Ουκρανίας». Να μην επιτραπεί η επιβολή της ρωσικής γλώσσας σαν περιφερειακής. Στην κατάσταση που διαμορφώθηκε στην Ουκρανία με τους αιώνιους διωγμούς και την άρνηση της γλώσσας, των εθίμων και του πολιτισμού του ουκρανικού έθνους, τυχόν απομάκρυνση από τη συντηρητική στοχευμένη ουκρανοποίηση της κοινωνίας θα φέρει την απόλυτη εκτόπιση της ουκρανικής γλώσσας και ως αποτέλεσμα την απόλυτη παρακμή της.
Заява Європейського Конгресу Українців та інших українських громадських організацій в Європі
Для передачі Президенту, Верховній Раді, Кабінету міністрів України, а також Парламентам європейських країн
23 травня 2010 р.
м. Афіни (Греція)
Світове співтовариство ризикує втратити зі своїх лав країну, яка обрала шлях демократичного розвитку після падіння тоталітарного режиму в СРСР. В Україні, якій за роки своєї незалежності вдалося досягти справжніх демократичних перетворень, через неправомірні антиконституційні дії чинного уряду та новообраного президента, спостерігається згортання демократичних інституцій, притаманних європейській спільноті, і перехід до авторитарного режиму управління країною.
Кілька місяців правління нового керівництва України показали, що зворотній шлях від свободи до несвободи набагато коротший, ніж довга складна дорога до свободи, якою йшла Україна протягом усіх останніх років.
У зв’язку з цим представники української нації на європейських теренах висловлюють занепокоєння й рішучий протест.
Українська спільнота Європи висловлює незгоду на те, що п. Віктор Янукович, який складав клятву, тримаючи руку на українській реліквії, Пересопницькому Євангелії, виказує перед цілим світом, і перш за все перед своїми громадянами, політичну слабкість, неспроможність, пряму залежність від іноземних впливів, торгує національною безпекою України і веде її до громадянського конфлікту.
Закликаємо Президента та уряд України на чолі з прем’єр-міністром Миколою Азаровим відмовитися від дій, які можуть стати незворотними та непоправними для майбутнього української нації. Звертаємося до світового співтовариства засудити протизаконні, антидемократичні дії керівництва України і не допустити зазіхання з боку інших країн на територіальну цілісність України та втрати нею незалежності.
Ми, представники української спільноти Європи, зібравшись на всеєвропейську акцію протесту, вимагаємо:
- Негайно припинити порушення Конституції та законів України президентом, прем’єр-міністром та головою Верховної Ради України.
- Денонсувати прийняту нелегітимними методами Угоду про пролонгацію базування Російського Чорноморського флоту на території Кримського півострова на 25 років. Угода про продовження перебування збройних сил чужої держави на території України суперечить Основному Закону країни, у статті 17 якої говориться: «На території України не допускається розташування іноземних військових баз». Стаття 17 Конституції України також передбачає: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу».
- Спростувати невиважену протизаконну заяву президента України в Страсбурзі щодо Голодомору 1932-33 рр., який був беззаперечним ґеноцидом українського народу, що на основі наукових досліджень визнано Верховною Радою України та парламентами ще майже двох десятків країн світу. Основоположник Конвенції ООН про ґеноцид др. Рафаель Лемкін виразно заявляв, що Голодомор в Україні був ґеноцидом, який «нищив не тільки людей, але і культуру та націю». Президент Віктор Янукович прямо порушив норми Закону "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=376-16). Крім того, 13 січня 2010 Апеляційний суд Києва визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними в Ґеноциді в Україні в 1932-33 роках.
- Припинити всі дії щодо продажу та поглинання українських стратегічних об’єктів Росією чи будь-якою іншою країною, що на практиці означає повну втрату незалежності і нову колонізацію країни. Вдатися до модернізації газотранспортної системи та інших стратегічних галузей промисловості у співпраці з легітимно обраними партнерами на паритетних умовах з дотриманням міжнародних норм та збереженням незалежності України.
- Припинити антидемократичне згортання свободи слова в Україні, яка протягом останніх років була показовою країною на пострадянському просторі у цьому питанні. Президент України своїм Указом ліквідував Національну комісію по утвердженню свободи слова та розвитку інформаційної сфери, у сумнівний спосіб змінив керівництво Національної Телекомпанії України, максимально концентруючи важелі управління державним інформаційним ресурсом в руках Кабінету Міністрів.
- Забезпечити виконання Статті 10 Конституції України щодо державної мови, згідно з якою «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Не допустити введення російської мови як регіональної. В ситуації, що склалася в Україні за обставин столітнього гоніння та заперечення мови, традицій та культури української нації, відхід від консервативної цілеспрямованої українізації суспільства призведе до повного витіснення української мови з широкого вжитку і, як наслідок, її повний занепад.
«КОНСТИТУЦІЯ– ЗАКОН!» скандували українці, зібравшись на віче в Афінах
23 травня в Афінах перед посольством України в Афінах відбулася акція протесту в рамках Загальноєвропейського віча «За дотримання Конституції в Україні!» Загальноєвропейське віче є спільною ініціативою громадян України, що перебувають у країнах ЄС, а також громадян ЄС українського походження. Ініціатива була активно підтримана Європейським Конгресом українців. Окрім Афін, віча пройшли також у багатьох інших містах країн Європи серед яких Рим, Флоренція, Лісабон, Мадрид, Варшава, Мюнхен, Берлін, Таллінн та інші.
Завжди сонячне небо грецької столиці сьогодні затягнулося хмарами і обрушилося на святкові Афіни страшенною зливою, коректуючи плани жителів, для яких свято продовжуватиметься і в понеділок. І все ж непогода зробила перерву і кілька десятків грецьких українців в оточенні несподівано великої кількості поліції отримали можливість долучити свій голос до голосу земляків, які зібралися на віче в інших європейських країнах.
«Рішення українців Греції приєднатися до спільної акції протесту проти порушень Конституції України та протизаконних дій українського президента, уряду та Верховної Ради показує їх небайдужість до долі своєї Батьківщини, вболівання за її майбутнє, але й активну громадянську позицію», - зазначила представник організаційного комітету, голова Товариства «Українсько-грецька думка» Галина Маслюк, відкриваючи віче в Греції і наголошуючи, що його важливість є ще й у тому, що доносить позицію українців до урядів європейських держав, в яких вони проживають. Не зважаючи на відстань, яка відділяє нас від рідної землі, серце кожного українця щемить від болю, спостерігаючи за останніми подіями в Україні. «Українці Греції хочуть гордитися своїм президентом, а не соромитися за нього», - зазначила у своєму виступі пані Марія Заліщук з франківщини. «Колонізації – ні!», «Русифікації – ні!», «Україні – рідну мову», «Чорноморський флот – геть з України!», «Україна - в небезпеці!», «Конституція – закон!» - такі гасла звучали під час аналізу найгостріших моментів у політичному житті країни протягом заледве двох місяців президентства Віктора Януковича.
Найбільше занепокоєння викликають у закордонних українців порушення чинним президентом, урядом та ВР України Конституції та законів
України, небезпечне злиття стратегічних галузей економіки України з російськими, згортання демократичних інституцій, свободи слова, наступ на мову та заперечення Голодомору 1932-33 рр. як геноциду українського народу. Присутні висловилися за необхідність спільного із європейським українством звернення до Європарламенту щодо підтримки демократичного шляху України, а також приєднання до акції «Свічка моління», оголошену Міжнародним координаційним комітетом у справі Голодомору Світового Конґресу Українців під гаслом "Не даймо згасити свічку правди і пам’яті!".
Після виступів та обговорення було зачитано звернення учасників віча до президента України Віктора Януковича, голови Верховної Ради України Володимира Литвина, прем’єр-міністра України Миколи Азарова, а також звернення до грецького суспільства. «Звертаємося до світового співтовариства засудити протизаконні, антидемократичні дії керівництва України і не допустити зазіхання з боку інших країн на територіальну цілісність України та втрати нею незалежності», зокрема, говориться у заяві.
Радник посла п. Наталя Косенко, яка зустріла делегацію представників у посольстві, прийняла заяву і пообіцяла передати її за призначенням.
Закінчилася афінська акція гімном України «Ще не вмерла Україна».
Τα εγκαίνια του αγάλματος του Τ. Σεβτσένκο στο Δήμο Ζωγράφου
6 Μαρτίου 2010
Ομιλία της προέδρου της Ουκρανικής κοινότητας στην Ελλάδα «Ουκρανο-ελληνική σκέψη» κ. Γκαλίνας Μασλιούκ-Κάκκου
«Είναι τεράστια η ιστορία των Ελλήνων της Ουκρανίας. Δεν πρέπει να αφήσουμε να χαθεί» - μου είπε πριν πολλά χρόνια ο δήμαρχος αυτής της πόλης, κ. Γιάννης Καζάκος.
«Θα την καταγράψουμε μαζί», είπαμε με χαρά εμείς, οι Ουκρανοί της Ελλάδας, οι Ουκρανοί-ελληνιστές, σε ορισμένους ευαισθητοποιημένους Έλληνες, οι οποίοι συγκινήθηκαν από την πλούσια ιστορία των προγόνων τους, που μεγαλούργησαν στην Ουκρανία. Με χαρά, γιατί είναι αναπόσπαστο κομμάτι της ιστορίας του τόπου μας, που τόσες φορές παραποιήθηκε.
Και ακόμα, γιατί εκατοντάδες χιλιάδες Έλληνες στο πέρασμα των αιώνων ένιωθαν τη χώρα μας πατρίδα τους. Και ακόμα, γιατί πρέπει να διατηρούμε τη μνήμη μας. Το οφείλουμε σε αυτούς που στο παρελθόν έχτιζαν το μέλλον μας.
Και επειδή ο κύριος Καζάκος ανήκει στους ευαισθητοποιημένους, το κάνει με τον καλύτερο δυνατό τρόπο. Του είπα, τότε, ότι δεν υπάρχει τίποτα ουκρανικό στην Ελλάδα και ότι και τη δική μας ιστορία, των Ουκρανών της Ελλάδας, θα τη γράψουμε μαζί.
Κι έτσι έγινε. Το πρώτο ουκρανικό μνημείο στην Ελλάδα το εγκαινιάζουμε εδώ, στο Δήμο Ζωγράφου. Σας ευχαριστούμε θερμά. Είναι πολύ σημαντικό και ιστορικό αυτό που γίνεται.
Επίσης, δεν μπορούμε να μην ευχαριστήσουμε τον πρέσβη μας, κ. Βαλέριο Τσίμπουχ, που βρήκε τον τρόπο να κάνει το όνειρό μας πραγματικότητα. Θα μας ήταν πολύ δύσκολο να το κάνουμε μόνοι μας. Είμαστε από τις λίγες κοινότητες στην Ευρώπη που δεν έχει καμιά βοήθεια, και η δραστηριότητά μας στηρίζεται καθαρά στην προσωπική πρωτοβουλία όπως αυτή του κ. Καζάκου, του δημοτικού σύμβουλου του Δήμου Ζωγράφου κ. Γιάννη Βούρτση, του προέδρου των Σχολών Δέλτα κ. Κώστα Καρκανιά, την τεράστια προσφορά της κ. Λίτσας Πατεράκη.
Ευχαριστούμε όλους τους Έλληνες, επώνυμους και ανώνυμους, που με την πρωτοβουλία τους μας βοηθάνε να διατηρήσουμε τη γλώσσα και τις παραδόσεις μας μακριά από την πατρίδα μας. Και αυτό το άγαλμα εδώ, το χρειαζόμαστε πολύ.
Γιατί πώς θα μάθουμε στα παιδιά μας ότι είναι Ουκρανοί; Ότι έχουν πλούσια αλλά πονεμένη ιστορία; Ότι πριν γίνει η πατρίδα μας ανεξάρτητη πέθαναν εκατοντάδες χιλιάδες στον αγώνα. Και ότι πρέπει πάντα να υποστηρίζουν την ελευθερία, να μοχθούν για την ευημερία, αλλά και να ενισχύουν την ευρωπαϊκή επιλογή της Ουκρανίας. Πώς να τα κάνουμε όλα αυτά χωρίς κανένα σημείο αναφοράς; Τώρα το έχουμε! Σας ευχαριστούμε και εσάς κύριε Πρέσβη, όπως και τους Ουκρανούς φίλους σας οι οποίοι σας στήριξαν στην προσπάθειά σας να μας βοηθήσετε.
Ο μεγάλος Ταράς έλεγε «Σαν θα πεθάνω θάψτε με στην αγαπημένη μου Ουκρανία». Πόσο το νιώθει ο καθένας μας εδώ! Όπως ακριβώς κι εκείνος. Μην ξεχάσουμε ότι μας καλούσε «Όρθιοι να σηκωθούμε», «δεσμά να σπάσουμε». Να μην αφήσουμε κανέναν να μας υποδουλώσει. Ποτέ ξανά! Μην ξεχάσουμε τη διαθήκη του. Μη χάσουμε τη μνήμη μας.
Ελπίζουμε και παρακάτω πάντα να έχουμε στο πλευρό μας τους Έλληνες φίλους μας που γνωρίζουν και αυτοί πολύ καλά τι θα πει η ξενιτιά. Ευχόμαστε η Ουκρανία να γίνει δυνατή και ο λαός της να ευημερεί, γιατί το αξίζει. Ελπίζουμε ότι ο καινούριος πρόεδρος της Ουκρανίας δε θα αγνοήσει τις προσδοκίες του λαού της χώρας του, αλλά και των 20 εκατομμυρίων ανθρώπων της ουκρανικής διασποράς, που επίσης είναι μέρος του λαού του, γιατί εμείς έχουμε απόλυτη ανάγκη να είμαστε υπερήφανοι για αυτόν, για τη χώρα μας, για την ιστορία της και τους ήρωές της. Από την πλευρά μας, ήδη κάνουμε τα αδύνατα. Και θα συνεχίσουμε παρακάτω. Για να γνωρίσει όλος ο κόσμος ότι είμαστε ένας λαός φιλικός, εργατικός, λίγο ονειροπόλος αλλά πολύ, πολύ όμορφος λαός.
Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва української громади з Послом України в Греції 23 березня 2010 р.
Зустріч була ініційована Радою правління і носила інформативний характер щодо програми заходів, запланованої товариством на 2010 рік. Були обговорені, зокрема, такі масштабні проекти як проведення у вересні ц.р. IV Форуму української діаспори в Греції, презентація селекційного грецько-українського видання творів Тараса Шевченка та матеріалів про його життя та діяльність, запланованого товариством на жовтень-листопад 2010 р., а також проведення виставки архівних матеріалів СБ України «Українська повстанська армія: історія нескорених» з презентацією брошури, виданою товариством грецькою мовою на острові Родос, запланованої на початок червня 2010 р. після успішного проведення зазначеної виставки в столиці Греції Афінах в листопаді 2009 р.
Голова товариства п. Галина Маслюк проінформувала представників посольства стосовно надісланого товариством на адресу 22-ох європарламентарів Греції листа-протесту щодо 20-го пункту резолюції Європарламенту, який стосується теми присвоєння Степану Бандері звання «Героя України» і висловила занепокоєння керівництва української громади Греції щодо подальшої долі України, її зовнішньополітичного курсу, стану української мови та ЗМІ, зв’язків з діаспорою. Окремим питанням було виділене призначення на посаду міністра освіти України одіозної фігури українського політикуму п. Дмитра Табачника та діяльності державного проекту «Міжнародна українська школа» на європейському терені і, зокрема, в Греції. Директор недільної школи при товаристві «Українсько-грецька думка» п. Оксана Наконечна передала послу лист від адміністрації МУШ щодо наступного екзаменаційного періоду, в якому зазначено, що «ЗНЗ МУШ щоквартально працює за тимчасовим бюджетом, в якому видатки на відрядження не передбачені» і висловила занепокоєння щодо відсутності фінансування комісії та ускладнення організованого проведення іспитів у країнах розташування Закордонних учбових навчальних закладів, які мають укладені угоди про співпрацю з МУШ, як це було обіцяно в період презентації проекту МУШ та заохочення до співпраці з нею закордонних закладів.
Посол України п. Валерій Цибух окрім обговорення деталей щодо запланованих заходів та з’ясування ситуації з Міжнародною українською школою, висловив громаді свої запевнення щодо незмінності зовнішньополітичного курсу президента України Віктора Януковича та новопризначеного уряду. Пан посол розповів також про спростування Дмитром Табачником інформації про непристойні вислови на адресу українського народу, які начебто йому навмисно приписують, і висловив сподівання, що новопризначений міністр освіти України виправдає виказану президентом довіру і виведе освітянську галузь країни на належний рівень. Пан Посол подякував товариству за ініційовану зустріч та закликав українську громаду активно спостерігати за подіями в Україні та брати активну участь у її житті.
На консульські питання членів Ради правління товариства «Українсько-грецька думка» дав відповідь генеральний консул України в Греції п. Ігор Повзик.
І Форум української діаспори у Греції (2006)
Представники Європейського Конгресу Українців на І-му Форумі української діаспори в Греції Ласкаве грецьке сонце зігріває українців Європи, які зібралися на перший Форум української діаспори на острові Евія (м. Еретрія, готель “Holidays in Evia Village) з 1 по 11 вересня 2006 р. на запрошення Товариства української діаспори в Греції “Українсько-грецька думка” за співпрацею з Європейським Конгресом Українців та Українською Радою Миру. Робота Форуму розпочалася урочистим вечором знайомств. На урочистому відкритті був присутній радник Посла з політичних питань п. Тарас Малишевський. Приємно було бачити українців з різних куточків Європи (Угорщина, Польща, Румунія, Болгарія, Франція, Македонія, Боснія, Україна), які знайомилися, спілкувалися, вели полеміку, просто відпочивали.Метою Форуму було представлення української культури на грецькій землі, збереження історичної пам’яті, ознайомлення з життям автохтонного українського населення в європейських країнах, аналіз ситуації в сучасній Україні та її ставлення до великої української діаспори. Поєднання тематичних бесід з відпочинком, ознайомлення з історичними та археологічними місцями Греції, ознайомлення з місцевими звичаями та традиціями зробили перебування учасників на острові насиченим та цікавим.
Так була організована поїздка в Дельфи, де можна було зблизька подивитися і походити по історичних місцях. За припущеннями науковців, саме тут знаходиться центр Землі. Стрімкі гори, глибокі каньйони, лазурне море - такий природній ландшафт майже всієї Греції. Саме таке поєднання надає неповторності цій країні.
Поїздка в Афіни 6-го вересня залишила чудові враження для всіх. Відвідання Посольства України в Греції, покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку. На маленькому кусочку грецької землі розмістилася частина України, її геній, Кобзар, який не залишив нікого байдужим. Біля Тараса лунали український гімн "Ще не вмерла Україна", "Червона калина", "Реве та стогне Дніпр широкий". Ще один видатний поет українського сьогодення Іван Драч, який є учасником Форуму, схилив свою голову перед Кобзарем. Щемливі теплі почуття об'єднали всіх присутніх, що згуртувалися навколо пам'ятника, в єдину велику українську сім'ю.
Знайомство з Афінами продовжилось в історичному районі Афін Плаці. Всі бажаючі мали змогу доторкнутися до шедевру древньої Греції - Акрополя, відвідати національні музеї, просто походити старовинними вуличками Афін.
Окремою темою кожного дня звучали історичні бесіди на актуальні теми сьогодення в контексті української діаспори. З цією метою Товариство "Українсько-грецька думка" запросила на Форум завідуючого Відділом новітньої історії та політики Інституту історії України НАНУ, доктора історичних наук Георгія Касьянова та завідуючого Відділом всесвітньої історії і міжнародних відносин цього ж інституту, доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча наук і техніки України Степана Віднянського. Активну участь у бесідах брав також голова Товариства "Україна - Світ" Іван Драч. Приємно, що на всі хвилюючі українство питання присутні науковці намагалися дати відповіді та проаналізувати ситуацію.
Море, тенісні корти, футбольні майданчики, басейни створювали можливості для активного відпочинку. Для любителів пішохідних прогулянок гори розкривали свої обійми.
Перший Форум української діаспори Європи відбувся, його робота проходила за програмою, потім будуть зроблені підсумки. Але вже зараз є думка, що він повинен стати щорічним і з новим досвідом, з урахуванням сьогоднішніх недоліків ще в більшому масштабі відбутися наступного року.
Заключний гала-концерт, який відбувся 9 вересня, розпочався урочистою частиною. Прибув на свято Посол України в Греції п. Валерій Цибух (зранку повернувся з відпустки з України, щоб бути присутнім на закритті Форуму). Українські танці, пісні, костюми, національна символіка викликали щире захоплення у всіх присутніх на концерті.
До нових зустрічей наступного року!
Прес-служба Товариства "Українсько-Грецька Думка"
Тарас Шевченко – Діонісій Соломос – палкі оспівувачі свободи
Лекцією на тему «Тарас Шевченко – Діонісій Соломос, національні поети - оспівувачі свободи» продовжилося відзначення шевченківських днів у Греції. Лекція відбулася 11-го березня ц. р. в Культурному центрі мерії Каллітеа за участю представників мерії району, українського посольства в Греції, грецьких наукових, мистецьких та освітянських кіл, а також представників української громади країни. Організаторами заходу були Спілка культури мерії Каллітеа «Новий духовний цикл», Центр досліджень новогрецької літератури «Янніс Хатзініс» та Товариство української діаспори в Греції «Українсько-грецька думка».
Присутніх привітали голова Культурного центру мерії Каллітеа п. Хрісанті Какуліду, заступник мера міста пан Псалідопулос. У своєму зверненні пан Псалідопулос зазначив, що і Тарас Шевченко, і Діонісій Соломос відносяться до плеяди світового рівня особистостей, і є «великою честю для нас представляти двох поетів у нашій мерії», додав віце-мер.
Центральним доповідачем заходу була українська дослідниця, філолог новогрецької, української та російської мов Наталя Басенко-Кормалі. Присутні в залі представники наукових та літературних кіл Греції залишилися вражені від глибокого аналізу творчості двох визначних національних поетів України та Греції, а також від разючої подібності складної долі вдалині від Батьківщини, палка любов до якої викликала глибоке неприйняття будь-якої несправедливості, безпощадності до поневолювачів і заклик рідного народу до боротьби за свободу. І дійсно, як дивно перегукується заклик Т. Шевченка:
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
зі словами Д. Соломоса з гімну Греції:
Пізнаю клинок розплати
Леза гостреного спів.
Пізнаю твій зір крилатий
І в очах – священий гнів.
Мужність грецького народу
Із кісток постане знов,
Хай живе свята свобода,
Гордих Еллінів любов.
Зі словами щирої подяки після закінчення лекції звернувся до присутніх Посол України в Греції п. Валерій Цибух, який зокрема зазначив, що в ці дні в усьому світі проходять шевченківські святкування, а тут у Греції щойно 6-го березня було відкрито пам’ятник великому українському Кобзарю, і зачитав уривок із привітального слова новообраного Президента України до цієї великої події: «Увічнення Кобзаря в Греції – це виразний прояв шани до України, ще одне свідчення про поглиблення дружніх відносин між нашими державами, між грецьким та українським народами, їх прагнення до взаємного збагачення культур у колі вільної сім’ї європейських націй».
Голова Товариства «Українсько-грецька думка» п. Галина Маслюк у свою чергу подякувала всім присутнім за участь у заході, зазначила, що це цікаве дослідження було проведене прекрасним філологом та уважним дослідником п. Наталею Басенко у зв’язку з випуском селекційного видання творів Шевченка грецькою мовою, а також наукових статей про життя та творчість українського генія, запланованого Товариством на цей рік, і висловила щирий жаль з приводу того, що через непередбачений 24-годинний страйк 11-го березня на свято не змогли приїхати учні української недільної школи, що діє при товаристві, які готувалися декламувати перед шановним зібранням поезії Діонісія Соломоса українською та Тараса Шевченка грецькою мовами.
Галина Маслюк
І Форум: Фоторепортаж
Відкриття Форуму
В Посольстві України в Греції
Біля пам'ятника Тарасові Шевченку
В Дельфах
***
Пам’ятник Тарасу Шевченку відкрито в Афінах
6 березня 2010 року в затишку живописного парку місцевості Гуді, розташованого в місті Зографу, одному з центральних районів грецької столиці, в рамках святкування шевченківських днів відбулася урочиста церемонія відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку. Урочистий захід, що зібрав численну громаду українців та прихильників України, став ще одним підтвердженням справжньої взаємної поваги греків та українців, тісної історичної, культурної та духовної взаємодії двох народів. З нагоди цієї знаменної нагоди парк майорів українськими та грецькими прапорами, а атмосферу урочистості та неординарності створювала гра професійного муніципального оркестру мерії Зографу.
Гучними оплесками супроводжували присутні історичний момент, коли Посол України в Грецькій Республіці п. Валерій Цибух та мер міста Зографу п. Янніс Казакос зняли з пам’ятника величезний український прапор, виготовлений спеціально до цієї події. Двоє державних мужів символічно висадили біля пам’ятника спеціально привезене з України деревце калини та лаврове дерево Аполлона. Турботою грецьких українців буде тепер догляд як за пам’ятником, так і за цими особливими деревами. Таке зобов’язання взяла на себе українська громада перед мером Зографу, який вважає, що українська калина на грецькій землі має почувати себе впевнено та комфортно, як на батьківщині, і порадувати жителів міста своїм калиновим цвітом.
Як пасує двом християнським народам, пам’ятник перш за все освятили грецький священик о. Хрістос Хрістінакіс та український священик о. Михайло Юрина, після чого з привітальною промовою до присутніх звернувся пан Посол Валерій Цибух. Зачитавши вітальне слово Президента України п. Віктора Януковича, пан Посол розповів про те, що перші переклади творів українського Кобзаря були здійснені в далекому 1961 р. видатним грецьким поетом Яннісом Ріцосом, але були маловідомі широкому загалу. Цього року українська громада Греції за сприяння грецьких друзів готує до випуску нове видання, покликане розповісти грецькому суспільству про значимість та велич цієї світового масштабу особистості.
Під час церемонії відкриття з урочистими промовами виступили також: губернатор Афін Янніс Сгурос, Голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, мер району Зографу Янніс Казакос, Директор Департаменту двосторонніх зв’язків з Україною та країнами Чорноморського регіону МЗС Греції Каролос Гаадіс, Голова Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка» Галина Маслюк. Вищезазначені посадові особи в знак шани поклали до пам’ятника вінки. До них долучилися учні української недільної школи при Товаристві української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка», які в свою чергу висловили пошану до символу українського духу на грецькій землі покладанням кошика ніжних білих, синіх та жовтих квітів. На закінчення свята представники української громади разом із школярами та студентами відділення славістики Афінського університету співали пісень та декламували вірші Тараса Шевченка двома мовами.
Відкриття пам’ятника Великому Кобзарю стало можливим завдяки ініціативі Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка», підтримці муніципалітету м. Зографу (Афіни), сприянню Міністерства закордонних справ України, а також українського Благодійного Фонду «Парфенон» і громади Львівської області, чиїм добровільним коштом було виконано погруддя Кобзаря. Автором погруддя Т. Г. Шевченка є відомий український скульптор, професор Львівської Національної академії мистецтв Володимир Одрехівський.
Після численних виступів гостей до присутніх звернулася голова Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка» Галина Маслюк (виступ подається повністю).
Відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку в м. Зографу (Аттика)
6 березня 2010 р.
Виступ голови Товариства української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка» Маслюк Галини.
«Багата історія греків України, не можна дозволити їй загубитися», - багато років тому сказав мені мер міста Зографу пан Янніс Казакос. «Спробуємо зберегти її разом», - сказали з радістю ми, українці Греції, українці–елліністи з України деяким небайдужим грекам, яких зворушила багата історія їх прадідів, що творили великі справи в Україні. З радістю, тому що це частина історії нашої країни, яка багато разів перекручувалася. І ще… Тому що багато тисяч греків впродовж століть відчували нашу країну своєю батьківщиною. І ще… Потрібно зберігати нашу пам’ять. Ми завдячуємо тим, хто в минулому будував наше майбутнє.
І тому що пан Казакос відноситься до тих «чутливих», робить він це найкращим чином. Тоді я сказала йому, що в Греції немає нічого українського, і що нашу історію, українців Греції, ми писатимемо разом.
І так сталося… Перший український пам’ятник на грецькій землі ми відкриваємо тут, в мерії Зографу. Щиро вам дякуємо. Дуже важлива і історична подія, яка сьогодні тут відбувається.
Також не можемо не подякувати нашому послу п. Валерію Цибуху, що знайшов шлях зробити наші мрії дійсністю. Нам було би дуже важко зробити це самим. Ми одна з небагатьох громад в Європі, яка не отримує жодної допомоги. Окрім окремих ініціатив цілком конкретних людей, як оця, пана Казакоса, радника мера Зографу пана Янніса Вурціса, президента коледжу «Дельта» пана Костаса Карканьяса, величезного вкладу пані Ліци Патеракі.
Дякуємо всім грекам, відомим і невідомим, що за власним бажанням допомагають нам зберігати свої мову та традиції так далеко від рідної землі. І цей пам’ятник тут нам дуже потрібен.
По-іншому як нам навчити наших дітей, що вони українці?! Що мають багату, але зболілу історію?! Що перш ніж наша країна стала незалежною, загинули сотні тисяч в боротьбі. Що треба завжди прагнути до свободи, працювати для добробуту, підтримувати європейський вибір України. Як можна робити це все, не маючи жодного українського місця в Греції? Зараз – маємо! Дякуємо і вам, пане Посол, і тим вашим друзям-українцям, які підтримали вашу спробу допомогти нам.
Великий Тарас говорив: «Як умру, то поховайте… на Вкраїні милій…». Як добре це відчуває кожен з нас тут! Саме так, як він. Не забуваймо, що Тарас закликав нас «повстати», «кайдани порвати…». Не дозволити нікому нас поневолити. Ніколи знову! Не забуваймо його заповіту. Не загубімо нашу пам’ять.
Надіємося, що і надалі матимемо поряд наших друзів–греків, які теж добре знають, що таке чужина. Бажаємо, щоб Україна стала сильною і народ її зажив добре, тому що він того вартий. Сподіваємося, що новообраний президент України виправдає надії свого народу, 20-тимільйонної української діаспори, яка також є частиною його народу, тому що ми маємо абсолютну потребу бути гордими за нього, за нашу країну, за її історію та за її героїв.
Зі своєї сторони ми вже робимо неможливе. І продовжуватимемо далі. Щоб дізнався весь світ про те, що ми дружний, працьовитий, трошки мрійливий, але дуже – дуже гарний народ.
Дякую.