Діаспори

Липень 2019-го. Vl Форум української діаспори в Греції

  Так все починалося... Сонячна Греція. Півострів Пелопоннес. Коринфська затока. Берег Іонічного моря. Готель «Родіні»... Саме сюди почали з’їжджатися українці з різних країн світу. Українська діаспора та гості з батьківщини зібралися в цьому райському куточку благословенної елладської землі не на відпочинок, а до праці. Так, 1-го липня 2019 року розпочав свою роботу Vl Форум української діаспори в Греції «Дорогою правди», який вшосте проходив за ініціативою та організацією Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” та на цей раз - під егідою Світового Конґресу Українців. Серед учасників вже традиційно керівники та представники діаспорних організацій, науковці, освітяни, журналісти, громадські діячі тощо. Знайомство Перший день - день знайомства. Під шум морських хвиль, на білосніжній веранді готелю, господиня заходу - Голова Асоціації «Українсько-Грецька Думка» Галина Маслюк представила всіх учасників. Україна, Угорщина, Англія, Німеччина, Франція, Канада, Греція - така географія прибулих на цьогорічний Форум гостей. Представників світового українства привітав Голова спілки українсько-грецької дружби Пелопоннесу «Фарос» - Міхаліс Родопулос. На завершення всі отримали від організаторів подарунки - футболки з логотипом форуму, які кольором так гармонійно доповнювали синь моря та блакить неба. З морем кожен знайомився самостійно, адже воно, як кохання - безмежне, прекрасне, загадкове та неповторне. Круглий стіл із питань Засобів Масової Інформації (ЗМІ) Наступний день розпочався за планом - Круглим столом із питань ЗМІ «Роль діаспори у покращенні міжнародного іміджу України у світі». Олекса Підлуцький - модератор, доцент кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат економічних наук, у своєму виступі розкрив тему взаємодії діаспори з мас-медіа країн перебування заради просування інтересів України в світі. Ольга Гресько, модераторка, доцентка кафедри телебачення та радіомовлення Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидатка філологічних наук, акцентувала увагу на авторській журналістиці української діаспори як авторитетному джерелі правдивої інформації. Актуальним був виступ Тараса Марусика: Мовні акти, які змінили Україну: від закону до закону (1989-2019). У своїй доповіді пан Тарас зробив аналіз тридцятилітнього шляху боротьби за мову. Від першого «Закону про мови в Українській РСР» - до сьогоднішнього «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Незважаючи на нові виклики, боротьба триватиме, доки українська мова не посяде конституційно визначеного статусу у всіх сферах життя на всій теритотії України. Оксана Косик, кандидатка біологічних наук, доцентка ННЦ інституту біології і медицини, розказала про ландшафтний дизайн як складник сучасної екокультури європейців, а Славка Ройкова (Словаччина – Велика Британія) – про українців та русинів Словаччини. Особливим був виступ відомого українського художника Олега Шупляка - члена НСХУ, заслуженого художника України, лауреата премії ім. Михайла Бойчука, всеукраїнської премії ім. Братів Лепких, автора офіційного логотипу до 200-річчя народження Т. Шевченка. Жанрист говорив про автентичність української культури в авторських картинах - ілюзіях. Полотна митця давно відомі за межами України. Пан Олег малює оптичні ілюзії - двозори, в яких криється потайний зміст, в залежності від оптичного кута, під яким на них дивитися. А панно «Берегиня» пана Шупляка, мабуть, найпопулярніша його робота в Україні. Тому всі присутні були дуже зворушені виставкою репродукцій художника. Лелеки, батьківська хата, рідне гніздечко, мальви - обереги української душі, вічний біль і туга чужини. На закінчення круглого столу до готелю навідалися гості — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Греції Сергій Шутенко у супроводі першого секретаря з консульських питань посольства України в Греції Ганни Тіщенко. Учасники форуму радо вітали представників української дипломатичної місії з вдячністю за те, що офіційна Україна є уважною та прислухається до запитів діаспори. Перші слухачі книги, яка ще пишеться А присмерком всі зібралися біля моря, щоб під заспокійливий хлюпіт хвиль послухати уривки з нової книги Олексія Бобровнікова під робочою назвою “Сіра зона” у виконанні самого автора. Восени уривки з цієї книги читатимуться англійською та німецькою мовами в Німеччині, під егідою Пен-центру, стипендіатом якого є автор з України. Тим часом молодий талановитий письменник, серед іншого, настільки живо передав трагічні події кінця Майдану, початку війни, очевидцем та учасником яких був сам, що слухачі мимоволі повернулися в тривожні дні чотирнадцятого року, по-новій переживаючи ті страшні доленосні часи. В програмі Форуму був ще один Круглий стіл “Впровадження комплексної системи української освіти за кордоном: проблеми та перспективи” - тема, яка жваво обговорювалася учасниками протягом всього часу. Круглий стіл з питань освіти, що відбувся (чи, краще, тривав) у рамках VI Форуму української діаспори, обʼєднав педагогів з України, Франції, Канади і Греції. Учителі й науковці обговорювали питання ролі освіти в збереженні національної ідентичності українців за кордоном (Katerina Ostrovska Катерина Островська); виклики сучасності щодо етнонаціональної та громадянської ідентичності (Inga Petrovska Інга Петровська); наукової складової в експериментальній роботі в упровадженні комплексної системи української освіти за кордоном (Віра Корнят Vira Hodzinska); української школи як необхідного чинника формування успішної особистості етнічних українців (Лілія Дробіт). Директорки шкіл: Irena Korbabicz-Putko (Київська Новопечерська школа Київ - Торонто), Олена Коваленко (СЗШ № 67 м. Львова), Оксана Усенко (СШ № 139 м. Києва), вчителька Української школи Святого Володимира в Парижі Люба Любчик Lyuba Lyubchyk, викладачки Української недільної школи при Асоціації “Українсько-Грецька Думка” Вікторія Тимчишин, Лєна Хіміч, а також члени грецької Асоціації Галина Маслюк, Наталя Жовква, Наталя Ананевич, Олена Макідо, говорили про формування моделі комплексної освіти українців за кордоном, зокрема, й про виховання національно-патріотичних цінностей. У виступі Валентини Бойко, головної редакторки видавництва «Освіта України», авторки підручників та посібників з географії, йшлося про вебінари як дистанційний формат саморозвитку вчителя української школи і українознавчої школи за кордоном. Також акцентувалася увага на проблемах створення навчальних програм з українознавчих предметів для шкіл за кордоном. Робота освітньої секції не закінчувалася ніколи... Робота освітньої секції продовжилась і після круглого столу. Після доповідей науковців, директорів шкіл, вчителів-практиків розпочалася жвава дискусія. Думки учасників розходились, бачення проблем системи освіти та методи їх вирішення теж. Пошуки спільного знаменника тривали протягом наступних днів. Адже мета форуму не просто окреслити проблему, а шукати способи її вирішення. Тому співпраця між науковцями та вчителями триватиме надалі по вже наміченій тут дорожній карті. Майстер-клас А ввечері наші психологи провели учасникам форуму майстер-клас. Робота з власними ресурсами за методикою «Річка життя» - тема заходу. Психологія, як наука, в нашому суспільстві дуже часто буває недооцінена. Якщо роботу хірурга можна побачити, помацати, то роботу психолога можна тільки відчути. Одне лікує тіло, інше душу. Працювали парами, відшукуючи спогади, які відповідали поставленій задачі. Це нелегко, повертатися в пережите та ділитися з напарником відчуттями. Але назбиравши певну кількість позитивних «камінчиків» відчуваєш, що разом з тим скидаєш із себе інші «каміння», негативні, які забулися, але роками «лежали на душі». Гамма відчуттів, переживань: від злості та розпачу - до спокою та щастя, заповнюють все твоє єство. І все це під наглядом досвіченних спеціалістів - Катерини Островської та Лілії Дробіт. На підсумок кожен учасник розказав, що би хотів поміняти в майбутньому для себе. Спасибі організаторам за набутий досвід працювати з власними ресурсами. Всі дороги ведуть до храму І дійсно, що це за дорога, яка не веде до Храму? Та ще й у Греції? Учасників форуму вона завела... Зранку, перед конференцією в місті Патри, українці відвідали собор святого Андрія Первозванного. Це місце паломництва християн усього світу. Як зʼясувалося, це найбільший (площа понад 1800 кв. м, вміщає 5,5 тис. осіб!) православний храм Греції і четвертий за величиною на Балканах! Саме в Патрах перший апостол Христа – Андрій, провів останні дні свого життя. Тут його розіп’яли на хресті. Хрест мав не звичайний вигляд, а скошений, тому що апостол вважав себе недостойним померти на такому самому хресті, що й Ісус Христос. Відтоді такий скошений хрест називають “андріївським”, і він є одним із найбільш шанованих символів християнства. У соборі, у срібному ковчезі на престолі з білого мармуру зберігаються мощі апостола. Невеликі частини хреста, на якому він прийняв мученицьку смерть, що збереглися, вкраплено в спеціальний релікварій – косий хрест. Собор збудовано у неовізантійському стилі. Його інтер’єр вражає багатством мозаїк. У центрі купола – мозаїчне зображення Христа Вседержителя, у напівкруглій абсиді – Богородиці. Мозаїки прикрашають і підлогу – там дивовижно гарні мармурові зображенням рослин, звірів, птахів, риб. По центру храму висить різьблена деревʼяна люстра. Благоговійна велич собору, духовна цінність його святинь надихають задуматись про справжні цінності нашого буття, про те, що варто іти вперед дорогою правди. Конференція Апогеєм форуму стала конференція «Стратегія поступу: місія української діаспори», яка відбулася в Патрах 5-го липня 2019 року в найелітнішій залі міста - культурному центрі Royal Patras. Окрім учасників форуму, прибули гості: працівники посольства України в Грецькій Республіці на чолі з Послом Сергієм Шутенком, офіційні особи міста Патри, генеральний секретар Українсько-Грецької Палати, представники грецьких академічних кіл, духовенство, місцеві журналісти. Модераторами засідання були Ольга В. Гресько, доктор філологічних наук, доцент кафедри телебачення та радіомовлення Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Галина Маслюк, редакторка українсько-грецького альманаху “Вісник -Анґеліафорос”, голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка”. Перша частина коференції була урочистою. Делегатів вітали Голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка», членкиня Ради директорів СКУ (Світового Конґресу Українців) Галина Маслюк, Надзвичайний та Повноважений Посол України в Греції Сергій Шутенко, офіційні особи міста, членкиня Ради директорів СКУ, Екзекутиви СКУ, голова української діаспори в Угорщині Ярослава Хортяні, директор Представництва СКУ в Україні Сергій Касянчук. Презентували два відеозвернення-привітання з України: легендарного мовознавця, публіциста, професора Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка Олександра Д. Пономаріва, та української науковця, директорки Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірини М. Ключковської. За вагомий внесок у розвиток українсько-грецьких відносин Світовий Конґрес Українців нагородив медаллю Святого Володимира Великого Герасимоса-Ніколаоса Бугаса – Генерального Секретаря Грецько-Української Палати, палкого симпатика України, який уже понад 14 років на системній основі надає підтримку українсько-грецькому співробітництву в політичній, торговельно-економічній та культурно-гуманітарній сферах. Г.-Н. Бугас, завдяки власному впливу у політичних, ділових і громадських колах Греції, сприяє поширенню об’єктивної інформації про Україну, утвердженню позитивного іміджу України у Греції, наданню підтримки грецькою стороною її суверенітету та територіальної цілісності, а також процесу європейської інтеграції. Пан Бугас – людина, яка по-справжньому і щиро любить Україну, вболіває за її майбутнє, радіє за її досягнення, і нетерпляче, як і кожний українець, чекає на результати життєво важливих реформ. Тому нагороду на конференції пану Бугасу вручили представники СКУ — Ярослава Хортяні, Сергій Касянчук та Галина Маслюк. Друга частина заходу була насиченою. Афіна Янгічер, випускниця Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка презентувала свій фільм «Народжений греком». Стрічка розказує про життя українських греків Приазов’я. Виступ грецького вченого, професора Нікоса Лігероса - «Вклад діаспори в геополітичне визнання Голодомору», був надзвичайно цікавим. Незвичний погляд на речі, оригінальний підхід до певних історичних процесів, сміливі гіпотези, зробили його доповідь унікальною, сміливою, неординарною. І взагалі, весь його відчит можна свобідно розбирати на цитати. Та це і не дивно, адже др. Нікос Лігерос - грецький вчений, професор, відомий своїми винятковими розумовими здібностями, є стратегічним радником та викладачем дисциплін геостратегії, топостратегії, хроностратегії та стратегічного менеджменту у вищих навчальних закладах Греції, Кіпру та Франції, зокрема, що готують кадри для служб внутрішньої та зовнішньої національної безпеки, військово-оборонного комплексу. Автор понад 35.000 заміток і віршів, 2.000 мистецьких творів, лектор у галузях математики, стратегії, геостратегії, історії, енергетики і навколишнього середовища, філософії, мистецтва, літератури, тощо. Входить до 50-ти найрозумніших людей планети. Емоційно-сенсаційною була промова Олексія Бобровнікова. Стипендіат PEN Zentrum (Німеччина), колишній спецкор телеканалів “1+1”, “Інтер”, “Пік”), журналіст, який робить чесно свою роботу, незаангажований, непідкупний і безстрашний. Олексій розповів про контрабандний Wikileaks. Що можна дізнатись про торгівлю з російськими та підконтрольними Росії військами, а також серії вбивств на українській ділянці фронту, зламавши з допомогою хакерів засоби комунікації кількох агентів спецслужб, і чому це небажано робити в домашніх умовах. Адже часто видно тільки вершину айсберга, і все, що робиться нижче, скрито. І правда часто буває неприглядною. Але, як би боляче та неприємно не було, істина завжди повинна вийти наверх. Інакше наше життя, наша боротьба не мали би сенсу. Виставка графіки Петра Грицюка В перерві між ораціями відбулася виставка графічних творів Петра Грицюка «Станіславів & Галичина». Було представлено 45 графічних робіт, сюжетом яких є історичні, культурні та архітектурні пам’ятки Галичини з минулих літ. “З думкою через старе до нового” - ідея їх створення. Манявський скит, знамениті мости над Прутом, косівські, коломийські, надвірнянські кам’яниці.Мета - показати, як виглядав цей край в минулому, звернути увагу суспільства на необхідність збереження культурних пам’яток, нагадати, що без минулого немає сьогодення і не буде майбутнього. Свої малюнки художник виконав з великою повагою до історії Прикарпаття. Адже Петро Грицюк народився 7-го листопада 1979 року в селі Микуличин, що на Яремчанщині, Івано-Франківської області. За фахом юрист, у вільний час займається художньою творчістю, пише вірші. Провів низку персональних виставок, як в Україні, так і за її межами, учасник всеукраїнських і регіональних виставок. Лауреат Івано-Франківської обласної премії імені Ярослава Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва, лауреат премії імені Миколи Домашевського в галузі літератури та мистецтва. Учасник та партнер Проекту «Портал незалежних художників», член літературно-мистецького об’єднання «Згарда» та об’єднання художників «Мистецьке братство». Автор та організатор творчих заходів всеукраїнського патріотичного мистецького проекту «У нас єдина доля — ім’я їй Україна». Значна частина мистецьких творів художника об’єднана у експозицію «На гранях суперечностей» (2013-2016). Протягом 2015 — 2019 років створив та продовжує роботу над серією живописних та графічних творів образотворчого мистецтва. Значна частина мистецьких творів художника об’єднана у експозицію «На гранях суперечностей» (2016-2019), виставка яких проходила в 2016 році в Посольстві України в Грецькій Республіці. На даний час працює над створенням серії робіт «Філософія кольору». Гості та учасники форуму змогли не тільки насолодитись витонченими роботами пана Петра, але й придбати його ескізи. “Вісник — Анґеліафорос” В рамках конференції відбулася презентація нового числа українсько-грецького альманаху “Вісник – Анґеліафорос”. Голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” Галина Маслюк, яка є також головною редакторкою видання, розповіла присутнім, як в 1997 році вона разом з невеликою командою греків-однодумців, видала українсько-грецький двотижневик під назвою “Вісник – Анґеліафорос”. Газета стала не тільки острівцем спасіння для українців, які опинилися в Греції в пошуках кращої долі, але й джерелом неупередженої інформації про Україну для греків, які до того часу ще добре не відрізняли Україну від Росії, як і весь простір колишнього Радянського Союзу зі всіма його п'ятнадцятьма країнами. Адже щільна радянська завіса спритно приховувала від світу все, що відбувалося в межах її кривавої імперії. Отже, основним завданням нашого видання, розповідала Галина Маслюк, було донести до грецького суспільства історичну, національну, культурну правду українського народу, невід'ємною частиною якого є грецька меншина. Газета проіснувала неповних три роки і стала чи не найвидатнішою подією в присутності українців у Греції, а до 20-літнього ювілею її виходу в світ, у 2017 році за підтримки Міністерства закордонних справ Греції вийшов річний альманах під тією ж самою назвою. Так, двомовне видання знайшло своє друге життя майже якраз до 100-літнього ювілею заснування українсько-грецьких дипломатичних стосунків. Зворушливим моментом було те, що понад століття назад, дипломатична місія молодої, щойно проголошеної Української Народної Республіки, приїхавши до Атен у 1919 році, виставила пріоритет, і заснувала інформаційний “Вісник – Анґеліафорос”. Показово, зазначила редакторка альманаху, що протягом століття нічого не змінилося, і прибулим до Греції після розвалу Радянської імперії на початку 90-тих років українцям — жителям тоді 56-мільйонної країни — довелося знову розповідати світу, що український народ — це окремий народ зі своєю мовою, культурою, традиціями, що саме українське чернецтво пов'язують тисячолітні стосунки зі святою горою Афон, що саме Київська Русь перейняла християнство від Візантійської імперії і отримала першу на теренах митрополію від Вселенського Патріархату. В Греції, як і в інших країнах Європи, продовжують жити спотворені міти, насаджені світу експансивною політикою Російської Федерації, яка намагається привласнити історичну, інтелектуальну та культурну спадщину десятків народів для того, щоб прикрити своє деструктивне, агресивне і руйнівне для світу існування, побудоване на сфабрикованих подіях, замішаних на великій дозі нездорових амбіцій та шовінізму. Фуршет після напруженої праці — те, що треба Після закінчення пленарного засідання організатори Форуму — Асоціація української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка”, приготувала своїм гостям пригощення: славнозвісні елладські вина та вишукані частування. Фуршет – це така штука, коли за келихом сонячного грецького вина легко встановлюються і дружні стосунки з людьми, з якими щойно познайомилися, і ділові зв’язки з колегами, і стійкі відчуття, що Греція прекрасна. А після насиченого важкого дня це ще й найкращий спосіб розслабитися, відновити сили. Подорожі... в Географію Півострів Пелопоннес. Сонце закотилося за верхогір’я Пінду. Хвилі Коринфської затоки Іонічного моря з приглушеним шурхотом ритмічно накочуються на берег. Це змальовано не просто пейзаж, а залаштунки нашої імпровізованої зали – тераси, де триває продовження пленарного засідання конференції VI Форуму української діаспори. Слово надали географам. Під грецькими зорями, проектуючи слайди презентації просто на стіну загорожі, Валентина Бойко виступила з доповіддю «Україна – Греція: географічні паралелі». Пані оповідачка - головна редакторка видавництва «Освіта України», авторка підручників та посібників з географії. Україна і Греція - це дві країни, які мають досить тісний зв’язок історично, і в цьому «винувата» географія, тобто географічне положення двох країн. Це науково довела наша доповідачка у своєму виступі. Було дуже цікаво і повчально! У продовження теми з паралелями, грецького походження Сергій Міхелі Sergey Miheli, доктор наук кафедри фізичної географії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, розповів про унікальні природні обʼєкти України, порівнюючи їх зі світовими аналогами. Сім чудес світу - сім чудес України. Це було вражаюче! Диковинні тварини в Асканії Новій, пустеля, каньйони, Заліщики, мінеральні джерела - дивовижна подорож сановитою Україною, а поряд - Іонічне море накочує хвилю на хвилю, підганяючи їх до берега, вдалині чорніють величні гірські хребти, за які зачепився серпик місяця, зірки такі рідні, такі вкраїнські. З’являється розуміння того, наскільки щедрим був Бог до нас, до людей! Навпакт(ос) Неділя - день відпочинку. Поїздка в Навпактос зробила цей день незабутнім. Невелике містечко, розташоване на північному узбережжі Коринфської затоки, неподалік від її гирла, поруч із мостом Ріо-Антиріо. Назву міста можна перекласти, як місце, де будують кораблі. У грецьких міфах Навпакт був місцем, де Геракліди збудували свій флот, щоб переправитися на Пелопоннес. Тут колись знайшли прихисток повсталі проти Спарти, тут був опорний пункт для афінян під час Пелопоннеської війни. Протягом тисячоліть місто завойовувалось, звільнялось, міняло назву, правителів, терпіло облогу Османської імперії. Поблизу міста в 1571 році, відбулась одна з найбільших морських битв у світовій історії - битва при Лепанто (тодішня назва міста). В цій битві був поранений, тоді ще зовсім юний, Сервантес, який служив в іспанській армії. В цій битві потерпів поразку турецький флот султана Селіма II, сина нашої Роксолани. Навпакт був одним із центрів Грецької війни за незалежність, і з 1829 року місто входить до складу незалежної держави Греція. Сьогодні Навпакт - це мальовниче затишне містечко. Про минулі великі подвиги нагадує фортеця на вершині гори, що височіє над містом, та велика кількість пам’ятників, що відображають подвиги минулих десятиліть, століть, тисячоліть. Час тут немає влади. Минуле дивним чином переплітається з сьогоденням, і повстає перед гостями міста дивною мозаїкою, від якої неможливо відвести очей. Наші учасники форуму змогли вдосталь налюбуватись охайними вуличками, неповторними краєвидами, піднятись на вершину гори, оглянути цитадель, випити запашної грецької кави, оцінити місцеву кухню. Пан Олекса Підлуцький зумів, навіть, побути гідом. Оглядаючи древнє укріплення, російські туристи запитали в журналіста, чи не знає він що це за замок. І наш професор в деталях описав їм славнозвісну битву при Лепанто. А на здивоване запитання росіян: - “Звідки ви все це знаєте?” -, гордо відповів: - “Я ж Українець!”. З екскурсії всі поверталися втомлені і щасливі - з масою вражень і світлин! Презентація книжки Безансона ...І знову до праці. Мабуть, свіжість морських вечорів надихає: чи то лагідний морський бриз, чи то таємниче нічне небо, чи атмосфера форуму, але наступного вечора всі з великим задоволенням зібралися на веранді послухати презентацію україномовної версії книги Алена Безансона «Свята Русь», у перекладі Тараса Марусика. Пан Тарас - український журналіст, фахівець з мовної політики, громадський діяч, перекладач із французької. Його працю презентував доцент кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат економічних наук Олекса Підлуцький. Доповідач спочатку познайомив слухачів (віртуально) з Аленом Безансоном - французьким істориком, професором Вищої школи соціальних наук, дослідником в інституті соціальної історії, учасником Нової атлантичної ініціативи, великим симпатиком і другом України. Перекладач, насамперед, пояснив, що сама назва книги «Свята Русь» відображає міфічний образ Росії, який десятиліттями подавався легковірним європейцям, як щось особливе, хоч насправді нічого особливого в ньому немає. Але певний стереотип «загадкової російської душі» протягом довгого часу будувався, і зовсім не сам по собі. Його створювали зовсім не безневинно, а переслідуючи певну мету. І зараз на заході більша частина суспільства сприймає цей образ «Святої...» автоматично, не здогадуючись, що все це просто фейк. Безансон в своїй книзі доводить, що від часів існування Росії, вона завжди послуговувалася брехнею. А ще гірше: напівправда маскувалася під правду, спотворюючи реальність. Злодійство, жорстокість, безпринципство, жадність, цинізм - риси притаманні усім російським режимам. А ще, роздумує автор, ніхто ніколи не був покараний за злочини цих режимів, як ніхто ніколи не розкаявся. Зловісність, спотвореність верховодить і нині в Російській Федерації. Тому вона і веде зараз підступно гібридну війну проти світу. Пан Тарас з жалем відмітив, що незважаючи на те, що видатний французький вчений є великим симпатиком України, сама Україна мало цікавиться ним. Тому так важливо знайомити наше суспільство з працями Безансона. Українці повинні відчути, що в протистоянні російській пропогандистській машині, ми не є одинокими. До побачення, Греціє!.. Все хороше колись закінчується. Прийшов час прощатися. Програму форуму виконано. Незважаючи на такий малий проміжок часу, в учасників з’їзду з’явилися спільні звички та традиції. Сніданок на сонячній терасі готелю в колі друзів з обов’язковим побажанням всім доброго дня - заряджав хорошим настроєм на цілий день. А ритуал проводжати сонце на спочинок став традиційною особливістю. Греція славиться чудовими краєвидами. Тому всі українські гості, як тільки сонечко нахилялося до обрію, спішили до моря насолодитися його заходом. Яскраво-жовтий диск скочувався повільно за гори. Його можна було «взяти» в долоні, в сердечко. І хоч очі були переповнені заходом, серця наповнював світанок - це така неперевершена магія елладського моря і сонця. Нові-старі друзі роз’їжджалися по світу. Ніхто не казав «прощайте», бо є намічений план співпраці на цілий наступний рік. Зрештою, всі домовилися про зустріч на наступному - VII Форумі, який відбудеться... в одному із найживописніших куточків Греції. До зустрічі, друзі-українці! Успіху нам!

Валентина Бойко, Вікторія Тимчишин, Галина Маслюк.

Світлини Валентини Бойко (найкращі :) ), і всіх решта любителів :).

Рада правління Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” висловлює щиру вдячність усім своїм членам за докладені зусилля у проведенні заходу, а саме Вікторії Тимчишин, Лєні Хіміч, Наталі Ананевич (Пелопоннеський осередок Асоціації), Наталі Жовкві (осередок Асоціації на острові Родос), Галині Маслюк. Особливу подяку висловлюємо учасникам Форуму, без організаційного сприяння яких його успішне проведення не було би можливим, а саме Олені Макідо, Валентині Бойко, Ользі Гресько, Катерині Островській, Лілії Дробіт, Оксані Усенко, Федотенко Олегу, а також Оксані Романюк за чудовий переклад на центральній конференції Форуму.

---

by Administrator 1

Професор Олександр Пономарів вітає учасників VI Форуму української діаспори в Греції (2019)

  https://youtu.be/6L4bja1417M Олександр Данилович Пономарів (17 жовтня 1935, Таганрог, СРСР) — український мовознавець, перекладач, публіцист, громадський діяч. Доктор філологічних наук (1991), професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік АН ВШ України (1998), заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка; відповідальний редактор газети «Київський університет»; головний редактор «Записок Наукового історико-філологічного товариства Андрія Білецького». Автор понад 250 наукових, науково-популярних і науково-публіцистичних праць з історії, стилістики та культури української мови, її відродження та утвердження як державної, укладач і редактор навчальних посібників та словників різних типів. В арсеналі вченого кандидатська дисертація «Лексика грецького походження в українській мові». Автор понад 250 наукових, науково-популярних та науково-публіцистичних праць з історії й культури української мови, проблем нормативності мови засобів масової комунікації, українсько-грецьких мовно-літературних зв'язків, теорії й практики перекладу. Багато зусиль спрямовує на поширення й утвердження нового правопису української мови (праця в комісії з питань правопису, виступи в ЗМІ з роз'ясненням його засад, дискусії на телебаченні з опонентами нового правопису тощо). Автор і редактор словників різних типів, підручників та навчальних посібників із української мови. Підготував 10 кандидатів філологічних наук. Перекладає з новогрецької мови та слов'янських мов. Член редколегій журналу «Дивослово» і газети «Слово Просвіти». Член Спілки письменників України (1993), Спілки журналістів України (1985). Є прихильником пристосування імен та прізвищ іноземців до фонетики української мови. Зокрема, оскільки росіяни, на його думку, ніколи не назвуть Довженка, як українці, тому й українці мають Пушкіна називати не Алєксандром, а Олександром.

---

by Administrator 1