Привітання з Днем вчителя від Посольства України в Грецькій Республіці
Шановні вчителі та засновники українських шкіл Греції! У серці кожного з нас не згасає пам'ять про першого вчителя, який своєю мудрістю та любов’ю вселив у нас віру в себе та допоміг знайти свій шлях у житті. То ж щиро вітаємо усіх вас із професійним святом - Днем працівників освіти. Цінуємо вашу важку, але важливу та надихаючу працю. Саме ваші таланти і наполегливість, тепло сердець та бездоганне виконання місії з виховання молодого покоління, плекання рідного слова в діаспорі допомагають зберегти українську національну ідентичність та самобутність у середовищі закордонної української громади. У цей світлий жовтневий день вклоняємось вам, дорогі педагоги, за невтомний самовідданий повсякденний внесок до справи виховання нових поколінь, за активну громадянську позицію, за тепло, любов та знання, які ви з року в рік передаєте своїм учням. Бажаємо вам міцного здоров’я, щедрої долі та сумлінних і вдячних учнів. Зичимо успішного навчального року і нових надбань у вашій благородній справі. Зі щирою повагою, Колектив Посольства України в Грецькій Республіці
Презентація Мистецького проекту Руслана Теліпського «Монументальна Шевченкіана» в Греції
Асоціація української діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка", у співпраці із українською церковною громадою міста Афіни, сердечно запрошує на зустріч з мандрівником-шевченкознавцем, автором мистецького проекту «Монументальна Шевченкіана» – Русланом Теліпським. Патріотичний захід на тему Шевченка і його монументальної спадщини відбудеться в Афінах у неділю, 7 жовтня 2018 р. о 12:00 год., у нижній залі греко-католицької церкви Св. Трійці, що на вул. Ахарнон, 244-246, яку ґречно надає Українська греко-католицька парафія Св. Миколая.
Проект «Монументальна Шевченкіана» представляє найунікальнішу в світі персональну фотоекспозицію найкращих пам’ятників з понад 1300 монументальних творів Кобзарю, які були досліджені автором, особисто відвідані та сфотографовані в Україні та на 5-ьох континентах у 30 країнах світу за понад 15 років своєї кропіткої подвижницької діяльності:
https://youtu.be/5dq5ZdUdM_w
Дослідник монументалістики розробив з аналогічною назвою ще й цікаву мультимедійну презентацію лекції на тему пам’ятників Т. Г. Шевченку у світі, їхню роль і значення у формуванні позитивного іміджу України. Кожен слухач, котрий завітає на презентацію, матиме можливість ознайомитись із національною та світовою спадщиною монументальної Шевченкіани. Дослідження автора мають глибокий зміст, у яких він не лише показує географію меморіальних згадок про Кобзаря, але й вказує на причинні зв’язки їх територіального поширення:
https://youtu.be/jTXj-GyPmAU
Руслан Теліпський розкриває сутність шевченківського феномену, ознайомлює із загальною кількістю кобзаревих скульптур, порівнює Шевченка з іншими світовими постатями за масштабністю увічнення їх в інших країнах, показує історичну географію пам’ятників Кобзаря в Україні й у світі, розказує про значення пам’ятників Тарасу Шевченку в патріотичному вихованні молоді, демонструє найцікавіші та найоригінальніші монументи Кобзарю і розповідає про людей, що віддали, прославляючи Шевченка, найкращі свої роки творчості, а інколи і життя... Кожен, хто відвідає захід, матиме нагоду у новому світлі представити собі постать Кобзаря, як духовного батька нескореного Українського народу:
https://youtu.be/J0EmyB42a2M
Автор Шевченкіани прагне згодом видати та залишити для нащадків унікальне своє дослідження про Кобзареву монументальну спадщину, яка за масштабністю скульптурного увічнення у світі нікому не поступається і гідно конкурує із найвідомішими постатями планети, котрим також встановлена велика кількість монументів на Землі (Жанна д’Арк, Джордж Вашингтон, Ян Павло ІІ, Сімон Болівар та ін.), а за естетичністю та багатьма іншими показниками навіть суттєво випереджає! Тому він, при першій можливості, мандрує Україною і світом, аби закарбувати на камеру усі меморіальні об’єкти Кобзаря і зібрати усі відомості про митців і громади, що встановили пам’ятники в своїх містах, селах чи столицях інших країн!
https://youtu.be/kUT1ZJ5-p0U
Тарас Шевченко для Руслана – це передусім моральний авторитет і товариш, який поставив майже недосяжну для усіх інших планку самопожертви заради добра, благополуччя та процвітання кожної людини та своєї держави. Дослідник долучився і допоміг встановити монументи Кобзарю в Оттаві (Канада) та Ризі (Латвія), його також часто запрошують на відкриття монументів Світочу нації і в Україні:
https://youtu.be/VwheCHtQgLU
Відновлюючи духовні традиції українського народу та актуальність Шевченкового чину і слова, Русланом Теліпським засновано всеукраїнську пішу паломницьку патріотичну ходу «Тарасів дороговказ», пройшовши вже двічі цілковито пішки до Чернечої Гори від Заходу і Сходу (а згодом і з Півдня). Саме так колись мандрували наші лірники, кобзарі та прочани, ідучи до храмів, не зважаючи на побутові труднощі, постійну фізичну втому, психологічні випробовування, чи несприятливі погодні умови. Перший етап у понад 1000 км пролягав до Канева із Заходу країни, територією 9-ьох областей України. Піше паломництво до Чернечої Гори розпочато з рідного Луцька і тривало 34 дні поспіль:
https://youtu.be/XQRnhbaaDdw
А зовсім нещодавно Руслан реалізував другий етап патріотичної ходи, вийшовши до Канева з прифронтового Слов’янська. Даний шлях, що простягнувся на 800 км через території семи областей Лівобережної України, був подоланий Русланом за 28 днів:
https://youtu.be/_0s_zUJJOxw
Під час двох етапів відбувалися зустрічі з сотнями людей по дорозі, а також з громадами сіл, містечок і міст, котрі також прагнули отримати духовне підживлення та згуртованість у відродженні нашої національної самобутності, символом якої і є постать Тараса Шевченка. Наступним етапом пішої патріотичної ходи Руслан планує доєднати до Канева вже увесь Південь країни, розпочавши свій маршрут з Одеси, та пройшовши територією звільненого Криму і 8-ми областей України, загальною протяжністю у понад 1100 км.
Проект «Монументальна Шевченкіана» підтверджує свою актуальність і в цей нелегкий час для України. Доволі показово, що пам’ятники Шевченкові у світі підкреслюють свою надзвичайну актуальність щодо останніх подій в Україні, як і у будь-який час, а в період боротьби за свободу і територіальну цілісність – й поготів! Саме присутність у бронзі чи камені Шевченка по всьому світу нагадує про безальтернативність мирного співіснування народів і держав, про необхідність постійного міжкультурного діалогу, палко апелює до обстоювання всім світом вищих ідеалів честі та справедливості:
https://youtu.be/W08RHADu5hA
У Греції є 3 пам’ятники Кобзареві. Руслан вже мав змогу перебувати у цій еллінській країні в 2012 році, відвідавши в Афінах та Зографу Шевченкові монументальні твори, котрі експонує на своїх фотовиставках, а також провів лекцію для діток в українській недільній школі при Асоціації "Українсько-Грецька Думка". А цього разу має в планах відвідати ще й Тарасове погруддя у Мандрі та із задоволенням погодився продемонструвати свої лекції в Афінах та Патрах:
https://youtu.be/jahe-4egAj8?t=354
Свою «Монументальну Шевченкіану» (фотовиставку і/або мультимедійну лекцію) Руслан демонстрував у 20-ьох країнах світу, йому вдалося ознайомити з даним патріотичним проектом понад 2000 людей. До цих подій долучилися діаспорні українці з понад 40 міст. Резонанс та надзвичайне зацікавлення даною подією викликало не тільки серед українців чи людей українського походження, але й серед численних іноземців, що мали нагоду завітати на заходи:
https://youtu.be/LgqQ9xwYmKI
«За значний внесок у популяризацію творчої спадщини та вшанування Тараса Шевченка за межами України» Руслан Теліпський в 2015 році удостоївся найвищою нагородою Світового Конґресу Українців – ювілейною відзнакою СКУ «200 років з дня народження Тараса Шевченка», яка була встановлена з нагоди ювілею Кобзаря. Під час війни на сході України з російським окупантом Руслан заснував та вже 4-ий рік розвиває на Волині незалежний волонтерський рух під назвою «Меценати для солдата» (МдС) для підтримки бійців ООС і ветеранів АТО, а також благодійний проект допомоги для 220-ти дітей полеглих героїв під назвою «Діти небесного Легіону». Тому вже зовсім невдовзі Руслан переключиться від Шевченкіани до Волонтерства. Він спільно з товариством "Українсько-Грецька Думка" ще й організовує з 10 по 22 жовтня поїздку до Греції для психологічної реабілітації 8-ми дітей-підлітків, у котрих війна відібрала татусів і безтурботне дитинство:
https://youtu.be/3B3wRZvrOIw
Додаткова інформація про автора:
1. Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Теліпський_Руслан_Юрійович
3. Персональна сторінка у ФБ: www.facebook.com/ruslan.telipskyi
2. Відеоканал на Ютюб: https://www.youtube.com/channel/UCgjPcVwuaABQULSbT1-uZIw/videos
Russia Wages a Religious War Against Ukraine
The Kremlin tries without success to dominate the Eastern Orthodox Church. By Michael Khodarkovsky Sept. 30, 2018
A Ukrainian Orthodox Church of Kiev patriarchate march in Kiev, July 28.
PHOTO: NURPHOTO VIA ZUMA PRESS
Russia’s assault on Ukraine unfolded along military, economic and diplomatic lines. Vladimir Putin’s Moscow also is waging a less-noticed war on Ukraine’s religious sovereignty. To understand this, look at the structure of Eastern Orthodox Christianity. The church consists of 14 autocephalous, or self-governing, churches. Religious and national identities often overlap, as in the Orthodox Churches of Russia, Romania, Bulgaria and Georgia. Each national church falls under a particular patriarchate, and the ecumenical patriarch of Constantinople is considered first among equals.
In recent centuries, Ukrainian believers had belonged to the Russian Orthodox Church. Shortly before the demise of the Soviet Union in 1991, a council of bishops in Ukraine declared the church’s independence from Russia. In the ’90s, the new leader of the Ukrainian Orthodox Church—Filaret, the metropolitan bishop of Kiev—came under pressure from Russian church and security officials to resign. He refused. In 1997 the patriarch of the Russian church excommunicated him and declared his followers schismatics.
An estimated 12,300 parishes in Ukraine continue to follow Moscow and belong to what is known as the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate. Meantime, some 5,100 parishes switched to the Ukrainian Orthodox Church of the Kiev Patriarchate, led by Filaret.
Patriarch Filaret seeks recognition of the Ukrainian Orthodox Church as autonomous and independent, and he is about to get it. The ultimate arbiter in this dispute is Ecumenical Patriarch Bartholomew of Constantinople. On Sept. 23 he confirmed his intention to issue a tomos, or decree that confers the independence of a local church, for Ukraine.
The ties between the Kremlin and the Moscow Patriarchate are as old as Russia itself. Throughout its history, the Russian Orthodox Church had been subservient to the state and an unshakable supporter of autocracy. Since the late 15th century, the church provided Moscow’s rulers with a political theology of manifest destiny, asserting that Moscow had become the Second Jerusalem and the Third Rome (Constantinople being the second).
The emergence of the atheist Soviet state in 1922 dealt a severe blow to the church. The state confiscated most ecclesiastical property. It destroyed many churches while turning others into storage places. Steeples that rose high enough became jamming stations to prevent Voice of America or the BBC from reaching Soviet citizens. Few seminaries survived. Those that did, trained a small number of priests. The KGB infiltrated the priesthood, informing on clergy and promoting Soviet interests abroad.
During Russia’s brief experiment with democracy in the 1990s, the church rebounded from decades of suppression. But under Mr. Putin the state quickly co-opted and subsumed the church. The Kremlin has relied on the Orthodox Church as the main unifying force in the country and provides it with generous financial support. In return, the church has been the key promoter of the “Russian World” concept that casts the Kremlin as a defender of Russians outside Russia. Patriarch Kirill has called the Putin era “a miracle of God.”
The prospect of Ukraine’s autocephaly would mean losing millions of dollars worth of properties and thousands of priests in Ukraine. It would deprive Moscow of power over several million Ukrainians. Most important, it would deal a serious blow to Moscow’s ambition of being the leader of Orthodox Christianity.
Moscow has put pressure on Patriarch Bartholomew using unsavory methods. A group of Kremlin-connected hackers, recently indicted in the U.S., stole thousands of email messages from Patriarch Bartholomew’s aides. That backfired: The patriarch does not use email and no compromising material from his aides emerged.
On Aug. 31 Patriarch Kirill made an urgent visit to Istanbul to dissuade Patriarch Bartholomew from issuing a tomos. The two do not see eye to eye. While Patriarch Kirill considers Western values as antithetical to the Russian Orthodoxy, Patriarch Bartholomew supports closer ties with Western churches, including the Vatican.
Patriarch Kirill argued that Moscow has led the Ukrainian Orthodox church for 300 years, but this sounded hollow in the halls of Patriarch Bartholomew’s Istanbul headquarters. For Bartholomew and other patriarchs the historical record is clear: the Constantinople patriarchs never officially approved Russia’s claims over the Ukrainian church. Patriarch Kirill returned to Moscow empty-handed.
Moscow has resorted to traditional bullying, issuing unspecified threats and denouncing Patriarch Bartholomew as an agent of the U.S. and the Vatican. When the threats failed, on Sept. 14 the Russian church issued a formal statement condemning Bartholomew’s intention to grant autocephaly to Ukraine. In a sign of an ultimate break, Moscow also announced that it would stop using Bartholomew’s name in prayers.
Mr. Putin’s geopolitical goal of turning Ukraine into a satellite state instead has given Ukraine a renewed sense of its national identity. Russia’s spiritual imperialism has also diminished the Russian Orthodox Church. These expansionist policies, holy and worldly, are leading to Russia’s further isolation.
Mr. Khodarkovsky, a professor of history at Loyola University Chicago,
is author of “Russia’s 20th Century: A Journey in 100 Histories,”
forthcoming from Bloomsbury.
https://www.wsj.com/articles/russia-wages-a-religious-war-against-ukraine-1538329125#comments_sector
Перший дзвоник біля Кобзаря в Атенах (Асоціація "Українсько-Грецька Думка". Фотосесія)
Я хочу сказати простими словами Про те, що турбує мене вечорами. Про те, як в думках я малюю картину, Якою я бачу свою Україну! 15 вересня в парку Гуді, учні та вчителі Української недільної школи, що діє при Асоціації "Українсько-Грецька Думка" гарно та весело розпочали Новий навчальний рік. Перший дзвоник дзвінко лунав на весь парк Дружби, що в Зографу, Аттики. Це найулюбленіше місце українців, адже тут стоїть наш Кобзар. Учні з великою пошаною поклали квіти до пам'ятника Т. Г. Шевченка, та прочитали вірша “Якою бачу свою Україну!”. Всі дружно та з великим бажанням провели соціальний флешмоб "Моя Батьківщина". Відбулася презентація України, яку представляли діти українських емігрантів, котрі мали змогу відвідати люблячу неньку Україну влітку. Отець Дмитро вділив Божого Благословення учням, батькам та вчителям школи. Окрім отця, почесними гостями свята була сестра Герарда та консул Максим Тьокін. В кінці дня ласували смачними українськими стравами та солодощами. Бог нам в поміч!
ПРОТЕСТ/Διαμαρτυρία σχετικά με το Φεστιβάλ του Ομίλου για την UNESCO Νομού Πειραιώς και Νήσων με Πρόεδρο κ. Ιωάννη Μαρωνίτη
Αξιότιμες κυρίες και κύριοι, εκ μέρος του Συντονιστικού Συμβουλίου της Ενιαίας Διασποράς των Ουκρανών στην Ελλάδα σας παρουσιάζουμε την ανοιχτή επιστολή μας προς τον Πρόεδρο του Ομίλου για την UNESCO Νομού Πειραιώς και Νήσων κ. Ιωάννη Μαρωνίτη ως έντονη διαμαρτυρία για τις, κατά τη γνώμη μας, ανεπίτρεπτες πράξεις του εις βάρος της ουκρανικής κοινότητας της Ελλάδας, αλλά και του ανεξάρτητου κράτους της Ουκρανίας, που δέχτηκε το 2014 την ύπουλη επίθεση του γείτονά του, ρώσικης ομοσπονδίας, εχθροπραξίες της οποίας εναντίον της Ουκρανίας συνεχίζονται μέχρι και σήμερα, σχεδόν καθημερινά με θύματα. Η απογοήτευση και θλίψη μας είναι μεγάλη γιατί τον κύριο Μαρωνίτη με έναν από τους πρώτους συλλόγους μας, την “Ουκρανο-Ελληνική Σκέψη” συνδέει 20-χρονη σχέση γόνιμης και εποικοδομητικής συνεργασίας, εφόσον αυτός ο σύλλογος υποστήριξε αδιάκοπα τον κ. Μαρωνίτη από τις πρώτες του πολυεθνικές εκδηλώσεις στις 1998. Είναι θλιβερό να αισθανόμαστε ότι οι άνθρωποι, που τους θεωρούσαμε φίλους, γύρισαν την πλάτη τους στον φιλικό λαό της Ουκρανίας, δεν περιορίστηκαν όμως ούτε σε αυτό, αλλά προσχώρησαν σε πράξεις, κατά τη γνώμη μας, ανεπίτρεπτες και αποτρόπαιες. KRODUG (ΣΣΕΔΟΕ – Συντονιστικό Συμβούλιο της Ενιαίας Διασποράς των Ουκρανών στην Ελλάδα) КРОДУГ (Координаційна Рада Об’єднаної Діаспори Українців Греції)
Перший дзвоник біля Кобзаря. "Моя Україна" в Атенах!
Дорогі друзі! Українська недільна школа при Асоціації "Українсько-Грецька Думка"
запрошує на свято Першого дзвоника, яке відбудеться
в суботу, 15 вересня 2018 року о 17.00
традиційно в парку Гуді біля пам'ятника Т. Г. Шевченку.
В рамках свята відбудеться презентація дитячих враженнь "Моя Україна".
Από τις σελίδες ενός Ημερολογίου
«Δεν ήταν η πρώτη φορά. Ήταν όμως μοναδική!
Όχι λίγες φορές φιλοξενήσαμε στον Αττικό λαμπερό ουρανό και στις καθάριες γαλάζιες θάλασσες της Πατρίδας παιδιά από διάφορες περιοχές της αγαπημένης μας Ουκρανίας. Αυτή τη φορά, όμως, τα αισθήματα ήταν ανεπανάληπτα. Ήταν μοναδικά!
Η φρίκη του πολέμου δεν σκλήρυνε την καρδούλα τους. Ο κονιαρκτός από τους όλμους και τις οβίδες δεν σκέπασε τις ευαίσθητες χορδές της ψυχής τους. Το ξερίζωμα από τα πάτρια εδάφη και ο θάνατος συγγενών και φίλων δεν μπόρεσαν να τα μολύνουν. Απλά, κατάλαβαν, σε μικρή ηλικία, ότι η Ελευθερία δεν χαρίζεται, αλλά κατακτιέται!
Ήταν τα σαράντα παιδιά από τα χωριά της Μαριούπολης, που σε συνεργασία με το Δήμο Αθηναίων και υπό την Αιγίδα της Πρεσβείας της Ουκρανίας στην Ελληνική Δημοκρατία φιλοξενήσαμε, κατά τη θερινή περίοδο, στις κατασκηνώσεις του Αγίου Ανδρέα.
Κορμάκια λυγερά, σαν φρεσκοφυτευμένα κυπαρισσάκια, που άλλα θέλουν να ανδρωθούν και άλλα να λικνιστούν στην αγνή αύρα της εφηβείας. Μάτια, στα χρώματα του Ουρανού μας. Καθαρά και σπινθηροβόλα. Μαλλιά, υπόξανθα, σαν τη φύτρα του Ουκρανικού σταριού. Πρόσωπα, με δέρμα λευκό και λείο, με σοβαρά χαρακτηριστικά, αλλά και με την παιδική αθωότητα ζωγραφισμένη.
Ήταν οι μικροί φίλοι μας, που θελήσαμε να τους χαρίσουμε αυτό που κάθε Παιδί ονειρεύεται και δικαιούται: ΑΓΑΠΗ. Και μας προσφέρανε μια αγκαλιά γεμάτη ευγνωμοσύνη. Έναν όμορφο Κόσμο φτιαγμένο από αθώες παιδικές φωνούλες, πηγαίο γέλιο, παιχνίδι και ευτυχία.
Αλήθεια, τί να πρωτοθυμηθώ;
Το κρυστάλλινο δάκρυ που κύλισε από τα μάτια του παλληκαριού ή το γλυκό χαμόγελο με τα λακκάκια στα μάγουλα του κοριτσιού, όταν τους προσφέραμε την Ελληνική και Ουκρανική Σημαία, για να αισθάνονται τις ημέρες αυτές την αγάπη των Ελλήνων και την ανάσα της Πατρίδας;
Το γλυκό σαραντάηχο, σαν αηδονιού κελάηδισμα, που έψαλε με εθνική μυσταγωγία και γνήσιο πατριωτισμό τους Εθνικούς Ύμνους των δύο Λαών; Ή μήπως το βροντερό «Ζήτω η Ελλάδα» και «Σλάβα Ουκραίνι» που διαπέρασε τους ουρανούς όπως η αστραπή διελαύνει μέσα από τους αιθέρες;
Την εσωτερική ευγένεια, όταν με παιδική λαχτάρα, αλλά και υποδειγματική διακριτικότητα πήραν τα αναμνηστικά τους δώρα και κάθισαν παράμερα για να τα δουν και τα επεξεργαστούν; Ή την απόλυτη ευπρέπεια και τάξη στην ώρα του φαγητού, δείγμα χριστιανικής και οικογενειακής παράδοσης και αγωγής;
Τη ζεστή αγκαλιά της μικρής μας φίλης, που συμπτωματικά την ημέρα εκείνη είχε τα γενέθλιά της ή τα γεμάτα αγάπη και ευγνωμοσύνη λόγια του μικρού Βαλέριου που μου χάρισε ένα φιλί και ένα κέρμα για «καλή τύχη»;
Τι να πρωτοθυμηθώ;
Δεν είναι τα παιδιά κάποιου άλλου Θεού. Είναι οι Φίλοι μας από τη Μαριούπολη. Οι μικροί Ακρίτες της Ουκρανίας.
Εικόνες που θα μείνουν βαθειά χαραγμένες στα τρίσβαθα της ψυχής μου και θα εξακολουθήσουν να καθοδηγούν το δρόμο μου. Την πορεία προς το Θεό μέσω του Ανθρώπου».
Οι γραμμές αυτές γράφτηκαν το βράδυ της Τρίτης 31 Ιουλίου 2018, μετά το «καλωσόρισμα» των παιδιών από την εμπόλεμη περιοχή της Ουκρανίας, που φιλοξενήθηκαν στην Ελλάδα κατά τη φετινή θερινή περίοδο.
Το κείμενο προέρχεται από το προσωπικό ημερολόγιο του κ. Γεράσιμου-Νικόλαου Μπουγά,
Γενικού Γραμματέα του Ελληνο-Ουκρανικού Επιμελητηρίου.
Про політику | Томос для України: Скільки грошей не зможе вивести з України РПЦ
В ефірі телеканалу Еспресо Євстратій Зоря - Архієпископ Чернігівський і Ніжинський, прес-секретар УПЦ КП https://www.youtube.com/watch?v=9h6ajIMgllc
Στο Μικολάϊβ σκοτώσανε τον ακαδημαϊκό ιστορικό, ερευνητή του Γολοντομόρ, Μικόλα Σιτιούκ (Mykola Shytiuk)
Στις 1 Σεπτεμβρίου 2018 στην πόλη της Ανατολικής Ουκρανίας Μικολάϊβ σκοτώσανε τον ακαδημαϊκό ιστορικό, ερευνητή του Γολοντομόρ, Μικόλα Σιτιούκ (Mykola Shytiuk), ο οποίος, δουλεύοντας με τα αρχεία του νομού, αποκάλυπτε στοιχεία της κυνικής βαρβαρότητας της σοβιετικής ηγεσίας για τη μεγαλύτερη τραγωδία του ουκρανικού λαού - την Τεχνητή Πείνα (Γολοντομόρ) 1932-1933.
Σχολιάζοντας τον άδικο χαμό του διακεκριμένου Ουκρανού επιστήμονα ο νομάρχης του Μικολάϊβ Ολεξίυ Σάβτσενκο μεταξύ άλλων τονίζει ότι δεν αποκλείει το "ρώσικο χέρι" λόγο ότι ο Mykola Shytiuk ως μέλος της συντακτικής και εκδοτικής ομάδας "Αποκατάσταση από την ιστορία" έδινε απαντήσεις στις ερωτήσεις, στις οποίες η σοβιετική εξουσία είχε βάλει ταμπού, και αποκάλυπτε πραγματικά γεγονότα εκείνης της σκοτεινής εποχής, τα οποία για δεκαετίες παραποιούσαν και έκρυβαν.
https://inforesist.org/v-nikolaeve-ubili-izvestnogo-uchenogo-issledovavshego-golodomor/
4 вересня - річниця смерті Василя Стуса
4 вересня 2018 у роковини смерті Василя Стуса в Києві відбудеться акція "Медведчук під арешт" біля Генеральної прокуратури України з вимогою розслідувати кримінальну справу проти кума Путіна, "адвоката" Стуса, що саботував захист поета і фактично прирік його на загибель - Віктора Медведчука.
Ця особа нині є перемовником у "Мінському процесі" щодо обміну полонених. Його "ефективність" очевидна: процес обміну українських військових та цивільних полонених, що утримуються на окупованих українських територіях та в Росії - не має жодного успіху. Олег Сенцов та інші бранці, що оголосили голодування повільно помирають.
США та Австралія ще 2014 року наклала санкції проти Віктора Медведчука і цей правильний крок мають підтримати уряди усіх цивілізованих країн. Від України ми вимагаємо активізувати розслідування кримінальної справи та засудити московського агента Медведчука.
Вшановуючи пам'ять великого поета, пам'ятаймо і про його вбивцю. Стус чекає - Медведчука під арешт.