Двойка по истории
"Политика умиротворения – политика, основанная на уступках и потаканиях агрессору. Состоит в урегулировании искусственно разжигаемых государством-агрессором международных споров и разрешения конфликтов посредством сдачи стороне, ведущей агрессивную политику, второстепенных и малозначимых, с точки зрения авторов этой доктрины, позиций и вопросов".
Что-то очень современное угадывается за этими сухими терминами "государство-агрессор", "искусственно разжигаемые споры", верно?
Но это не про нынешнюю Россиию, а про Германию в 1938-м.
"В интересах Меркель – именно мир любой ценой, а не ценой победы одних над другими. Поэтому она призывает к любым переговорам, чтобы только прекратилась война" – пишет Сергей.
Но "мир любой ценой", как правило обходится слишком дорого.
"Я привез мир нашему поколению!" – радостно заявил британский премьер Чемберлен, подписавший Мюнхенское соглашение с Гитлером, по которому часть Чехословакии отошла Германии.
После подписанного мира и аннексии чешских Судет, Германия отторгла кусок Литвы, потом принялась за Польшу, а затем, проглотила почти всю Европу.
После Грузии и Украины, где гарантия того, что Путин не возьмется за Северный Казахстан, страны Балтии? И что там тоже будут гибнуть люди, под заламывание рук и вздохи европейских лидеров.
Страны Балтии – члены НАТО? Так Путин и не будет туда вводить войска!
Поговорите с латышами и эстонцами, они вам много расскажут про русскую мафию, русскую диаспору и жалобы на притеснения русскоязычного населения.
Того самого населения, которое несмотря на все притеснения, никак не хочет переезжать в Россию. И может оказаться очень полезным для избрания "народных мэров" и проведения "бутафорских референдумов" о независимости новых "народных республик".
Потакание агрессору, не приносит мира. Оно гарантированно разжигает его аппетит и приводит к войне. Азбука истории. Таблица умножения.
Хулиган-старшеклассник, которому ты отдашь мелочь сегодня, гарантированно придет к тебе завтра, поэтому, драться придется рано или поздно. Это школьный урок истории, который мы усваивали уже на переменах.
Украинцы имеют полное право говорить Меркель нелицеприятные вещи, коль скоро обнаружили, что на отжатую у них мелочь, хулиган покупает понравившейся девочке мороженое.
Хуже того – девочка прекрасно знает, откуда у него эта мелочь.
Джерело: http://blogs.pravda.com.ua
Письмо в Россию из Донецка
Денис Казанский, для УП _ Понедельник, 14 июля 2014, 19:15
Так уж вышло, что я коренной дончанин. Гордиться тут особенно нечем, но это факт. Жил бы дома и до сих пор, если бы кучке сумасшедших фанатиков при поддержке России не пришло в голову устроить войну в моем родном городе и привезти туда российских наемников.
Теперь там кошмар. Ну, об этом вы как раз знаете. Это то, что вам показывают в ваших телевизорах со всеми отвратительными подробностями днями напролет. Так что давайте поговорим лучше о том, что вам не покажут.
Еще лет 7 назад я думал так же, как большинство россиян. Как типичный советский. Учитывая, что я с рождения жил в Донбассе – это было не удивительно.
Хоть я и учился после провозглашения независимости, образование получил типично российско-советское. Я рос и воспитывался на русских фильмах, на русской музыке, на русских книгах, я долго считал Россию дружественной страной, родственной страной, но теперь – все это в прошлом.
Теперь у меня, у моих близких, у миллионов русскоязычных и русских людей Украины больше никогда не повернется язык назвать вас братским народом.
Мы, ваши ментальные близнецы, выросшие на одних с вами книгах и мультфильмах, дошли до того, что хотим отгородиться от вас трехметровой стеной, как Израиль от Палестины.
Мы смотрим на штрихкод в супермаркете, чтобы не покупать то, что вы производите и не спонсировать войну.
Впервые за всю историю нашей страны большинство украинцев хочет вступления в НАТО, потому что понимают, что это единственное реальное спасение от безумного "брата", который вдруг решил двинуть на нас войска.
Вам, конечно, тяжело понять масштабы этого явления. Вам показывают по телевизору карту, где Украину расчерчивают пополам, и говорят, что половина нашей страны – это не Украина, а что-то другое. Что там живут не украинцы, а русские.
Вы верите, что это так и недоумеваете, почему там до сих пор нет восстания. Судя по российским новостям, оно там должно вот-вот запылать, а на деле происходит ровно наоборот.
За георгиевскую ленточку в Днепропетровске, Запорожье, Херсоне на улице теперь могут и морду набить. Не бандеровцы – русские люди, изучавшие в детстве Пушкина и Блока.
Принято политкорректно говорить, что мы ненавидим только Путина, а россияне – это совсем другое дело. Вот уйдет Путин, и снова настанет мир и согласие. Снова будет все хорошо.
Но это неправда. Не будет.
Потому что Путин – это суть российского менталитета, ваша материализовавшаяся национальная идея, в том виде, в каком она сейчас существует.
Вы любите Путина за то, что он сделал с Украиной. Поэтому мы больше никогда уже не сможем любить вас.
Путин сотворил с Россией великое зло. Он так умело сжег между нами мосты, как не сделал бы это больше никто в мире. Никаким американцам, евреям, полякам никогда бы это не удалось так хорошо, как ему.
Весь ужас содеянного им вы поймете когда-нибудь потом, но сейчас вы слепы.
Путин магическим образом заставил вас поверить, что день вашего нравственного падения – на самом деле день вашего триумфа.
Он убедил вас, что подлая оккупация части территории дружественной страны, такое банальное крысятничество – это великая победа, которой стоит гордиться.
Он вызвал патриотическое возбуждение тем, что должно было вызывать стыд и отвращение.
И за это мы презираем не только Путина. Мы презираем Россию, и те 90% ее жителей, которые, выпучив глаза, вопят "Крым наш!"
Иногда я думаю, что Путин – сатана. Он профессионально умеет взывать к человеческим порокам. Он заставляет вас проявлять свои темные стороны, умело будит в вас мразь, превращает вас в озверевших скотов, жаждущих крови.
Не то, чтобы именно русские были такими уж плохими, а все остальные - святошами. Такова общечеловеческая природа. Мы видели, как в разные исторические периоды будили мразь в немцах, итальянцах, хорватах, сербах и т.д.
А Путин разбудил в вас. Заставил вас захлебываться ненавистью на форумах, желать войны, радоваться оккупации чужой территории и смертям людей, которых вы когда-то называли своим братским народом.
Он возбудил вас примитивным, низменным популизмом, выставил вас в самом неприглядном свете, в момент временного умственного помешательства, и мы, увы, запомним вас именно такими, а не нацией Сахарова и Достоевского.
Наверно, вы даже не виноваты. Есть ведь какой-то алгоритм разжигания этой массовой истерии – просто жмешь на нужные кнопки, показываешь по телевизору ужастики про распятых детей, и все - дальше общество ведет себя вполне предсказуемо. Тот, кому это нужно, просто совершает определенную последовательность действий.
Наверно, к вам следует относиться, как к жертвам социального эксперимента, и однажды вам будет очень стыдно за то, что вы все участвовали в этом. Наверно, нужно попытаться вас понять. Но простить вас и преодолеть свое презрение мы уже не сумеем. Даже если вы когда-то раскаетесь.
Да, чего скрывать, Путин достал мразь и из нас тоже. И мы тоже радуемся, когда очередной груз 200 пересекает границу и едет в Ростовскую область, или когда десяток-другой ваших превращается в решето. Это ужасно, но это правда.
Мы радуемся из чисто прагматических соображений – потому что каждый мертвый "колорад" уже больше не сможет убить никого из наших. Потому что вы теперь враги и оккупанты, пришедшие на нашу землю, отобравшие у нас Крым и приезжающие нас убивать в Донбасс.
Это ужасно, что вы, напав на нас, вынудили нас стать такими, что бывает противно от самих себя. И это еще один повод навсегда с вами порвать.
Вы влезли во внутренние дела независимого государства. Вы стреляете в граждан Украины на их земле из своего оружия и одобряете это по своему телевизору. И как бы вы не врали себе, что это все против фашистов, что это все обосновано и справедливо – в глазах всего мира вы агрессоры.
Исчезла навсегда страна-освободитель, страна победитель фашизма. Все это в прошлом. Теперь вы оккупанты, вы каратели, по вине которых гибнут невинные люди, падают ракеты на города, которые жили в мире, пока вы не пришли.
Ваши парады на 9 мая, весь этот пафос, военные песни, вечные огни – все это не стоит больше ничего. Это вранье.
Мы были крепко связаны общими праздниками, общими поражениями, общими традициями, но теперь это не имеет значения. Вы отторгли регион с населением в 2 миллиона, еще 3-4 миллионам запудрили мозги "распятыми мальчиками", но 40 миллионов украинцев, огромный человеческий массив, навсегда отгородили от себя пропастью.
Урвав себе кусок земли, вы расплатились за это крупнейшим дружественным вам народом. Никакой Бжезинский еще пару лет назад не мог и мечтать о таком геополитическом поражении России.
Зря вы обвиняете в коварных кознях Америку, Британию и Израиль. Поверьте мне, как русскому дончанину, никто не сделал больше для нашей взаимной ненависти, чем безумные кликуши Глазьев, Кургинян и Дугин, призывающие убивать украинцев и потопить Украину в крови, или Путин, отправивший в нашу страну своих "вежливых людей".
Мы все это видели, мы все это запомнили, мы этого не простим.
Да, безусловно, Россия – самая большая в мире держава, против которой Украина – точка на карте. У вас есть ядерные ракеты, а у нас – нет.
Если для вас нападение на того, кто заведомо слабее, кто не ожидал от вас подлого удара в спину и не готовился к войне с вами – это героизм, воля ваша. Но ни уважения, ни сочувствия от нас больше не ждите. Для нас Россия – отныне презренная "банановая республика зла".
Ваши СМИ вам, конечно, этого не расскажут. Они создают иллюзию огромного раскола в Украине на украинских фашистов и русских, которого на самом деле нет.
Есть пару миллионов маргиналов – коммунистов, сталинистов, черносотенцев, православных фундаменталистов – которые всегда ненавидели Украину и сегодня выступают в роли коллаборантов в конфликте. И есть 39-40 миллионов украинцев, которые с ними не согласны.
Путин поставил нас всех перед радикальным выбором – за или против Украины. И нам пришлось его сделать.
Произошло то, чего вы пока еще не понимаете – российскую агрессию в Украине поддержали те, кто и так всегда был за вас, но 40 миллионов, которые были к вам всегда лояльны или нейтральны, из-за этой агрессии превратились в ваших врагов.
Сорок миллионов украинцев вынужденно стали "бандеровцами" в вашем понимании этого слова. Вот самое главное достижение Путина.
Бывают недружественные правительства. С ними можно конфликтовать. Можно накладывать на них санкции. Но нельзя унижать народы, потому что правители сменяются, а нации остаются.
Порошенко и Турчинов уйдут. Скорее всего – очень быстро. А вероломный захват Крыма, ваше подленькое вторжение, ваши танки и ПЗРК в Донбассе – вот это уже не пройдет. Мы просто не сможем объяснить своим детям в учебниках, почему вы так с нами поступили.
Юго-восток, который вы считаете своим, вы только оттолкнули. Потому что, представьте себе, у "укропов" и "хохлов" тоже есть гордость. Когда вы радостно бьетесь в припадках от того, что "Крым – ваш", для нас это означает только одно – что Крым не наш.
Вы одинаково забрали его и у "бандеровцев" и у "русскоязычных соотечественников". Вы отобрали Крым у Яроша, но вы так же забрали его и у харьковчан, полтавчан, одесситов. Вы плюнули во всех без разбора, не зависимо от языка и вероисповедания, со свойственным вам тупым чванством.
Это раньше вы говорили: славяне-братья, и мы соглашались. Теперь вы говорите – "салоеды", "укры" и это оскорбляет всех, кто носит украинскую фамилию, имеет украинский паспорт, не зависимо от того за ЕС он или за Таможенный союз.
Вы не оставляете нам выбора, унижая всех подряд.
Весной российские "туристы" срывали и топтали в Донецке украинские флаги, и вешали вместо них свои. В этом вы отличаетесь от европейцев – они никогда не топтали наши символы.
Те, кто за Европейский союз – вешают свой флаг рядом с украинским, но не вместо него. Поэтому мы и выбрали Европу, и теперь уже не отступим. В нынешней ситуации это единственный путь, потому что интегрироваться с вами теперь может только полный псих и самоубийца.
Если вы все еще верите, что в Донбассе идет война между "ополченцами" и "хунтой", то спешу вас расстроить – это не так. Война, которая идет у нас, от начала и до конца устроена вами.
Можно не верить мне, но спросите сами себя, почему "Донецкой республикой" управляют россияне? Почему в моем родном Донецке сейчас командуют москвичи Гиркин (Стрелков) и Бородай?
Я, коренной дончанин, их не знал и не звал. Я за них не голосовал. Если это не оккупация Донбасса Россией, то почему они здесь? И чем они отличаются от немецких гауляйтеров? Слабо найти десять отличий?
Если вы сочувствуете "ополченцам", потому что они русские, то я вас заверяю – есть сотни тысяч русских, которые с ними не согласны, и которые сами страдают от их действий.
Посочувствуйте лучше им. Тем, чьи машины отбирают, кого по глупым обвинениям бросают в подвалы, кем прикрывается ваш Игорь Стрелков, который ведет себя в городе, как Шамиль Басаев в Буденновске.
Если вы сочувствуете жителям юго-востока, посочувствуйте лучше 38 военным из Днепропетровска, которые погибли в самолете, сбитом из вашего ПЗРК. Посочувствуйте сожженным в БТРах солдатам из Николаева. Как думаете, их родители, родственники, друзья будут любить Россию?
Если вы хотите знать правду о том, что такое "Донецкая республика", попробуйте выключить телевизор, закрыть глаза и представьте на минуту, что кто-то вооружил всех наркоманов и уголовников вашего города. Что безумные ветераны чеченских войн, спивающиеся менты-отставники, забитые наколками рецидивисты, быковатые охранники-чоповцы, сумасшедшие казаки, толкиенисты, лимоновцы, скинхеды вдруг получили в руки оружие и неограниченную власть.
Представили? Если да, то тогда вам больше не надо ничего объяснять. Сделать такую же республику достаточно легко где угодно. Просто уберите название "Донецкая" и подставьте "Саратовская", "Челябинская", "Ростовская".
Думаете, наговариваю на "ополченцев"? Тогда смоделируйте ситуацию – милиции нет, власти нет, оружие в свободном доступе. Что произойдет в вашем городе? Ну честно, признайтесь себе сами.
Раскачать ситуацию, поднять бессмысленный и беспощадный бунт в социально неблагополучном регионе, населенном люмпенами и безработными – достаточно просто. Бородаи, стрелковы, бабаи, мотороллы только поднесли спичку, а дальше полыхнуло, как в Гражданскую.
"Даешь республику", "грабь награбленное", "построим новый рай – Новороссию".
Достаточно сказать, что репрессивный орган террористов в Луганске называется КГБ СМЕРШ. И это не шутка. Положа руку на сердце, признайтесь себе – нормально ли это и хотели бы вы, чтобы по соседству с вами работало такое учреждение?
Будни Донецка последние два месяца – мародерство, киднепинг, грабежи. Почитайте местные донецкие новости. Только за неделю с 16 по 23 июня угнаны и отобраны 47 автомобилей и один мотоцикл, причем 42 автомобиля были захвачены на дорогах вооруженными лицами. Неизвестными были похищены 14 человек. Это официальная информация от мэра.
А вот фотографии супермаркета "Метро", которые видел весь мир. Его тоже ограбили "несчастные ополченцы".
Продолжать можно долго, но есть ли смысл? Эйфорические состояния имеют свою специфику. Переживающий их субъект, пускай это и целый народ, плохо восприимчив к внешним раздражителям. "Крымнаш" - как наркотик, как влюбленность, затмевает ваше сознание.
Должно пройти время, чтобы вас отпустило, и вы поняли, что ничего не поменялось. Что Крым не стал ближе, не стал дешевле, не стал чище и комфортней для отдыха.
А вот вы сами, целый народ, самая большая в мире страна, запятнали себя позором агрессии и навесили на своих детей ярмо потомков оккупантов и гауляйтеров Гиркина и Бородая. Sad but true.
Счастливо оставаться.
Фото предоставлено автором.
Джерело: www.pravda.com.ua
#Славянск'ий дед порвал интернет!)))
Published on Jul 8, 2014
http://www.5.ua | Били (монголо-)татар, били фашистов и януковичей добьем!!!
{youtube}y6nY_jdvHtA{/youtube}
ΓΡΑΜΜΑ ΤΩΝ ΟΥΚΡΑΝΏΝ ΤΗΣ ΕΛΛΑΔΑΣ ΠΡΟΣ ΕΛΛΗΝΙΚΗ ΗΓΕΣΙΑ ΤΗΣ ΧΩΡΑΣ
Στο μεταξύ από την αρχή των γεγονότων τα θύματα του ουκρανικού λαού είναι πλέον αμέτρητα. Κάθε μέρα σκοτώνονται οι Ουκρανοί αξιωματικοί και στρατιώτες, εκτελώντας το καθήκον τους να προστατεύσουν την Πατρίδα τους από τους ξένους εισβολείς και εσωτερικούς αποσχιστές. Όλες οι περιοχές της Ουκρανίας γέμισαν πρόσφυγες επιδεινώνοντας ακόμα περισσότερο τη δύσκολη οικονομική κατάσταση σε περίοδο παγκόσμιας κρίσης.
Εκ μέρος της ουκρανικής κοινότητας της Ελλάδας σας ζητάμε να συμπαρασταθείτε στο ουκρανικό λαό και νόμιμα εκλεγμένο Πρόεδρο κ. Πέτρο Ποροσένκο και να υποστηρίξετε την απόλυτη εφαρμογή του Ειρηνευτικού σχεδίου του ως ΜΟΝΗ λύση σταθεροποίησης στις ανατολικές περιοχές της χώρας.
Αυτό προϋποθέτει:
- διμερής παύση των πυρών•
- δημιουργία αποτελεσματικού ελέγχου των συνόρων Ουκρανίας - Ρώσικης Ομοσπονδίας για να αποτραπεί η περαιτέρω διείσδυση στην Ουκρανία των Ρώσων μισθοφόρων•
- παρακολούθηση της κατάπαυσης του πυρός από την ειδική αποστολή παρακολούθησης του ΟΑΣΕ στην Ουκρανία, σύμφωνα με τις αρχές•
- άνευ όρων και καθυστέρηση απελευθέρωση όλων των ομήρων και απόλυτη εξασφάλιση των ανθρώπινων δικαιωμάτων•
- προστασία και ασφάλεια των δημοσιογράφων που καλύπτουν τα γεγονότα στην Ανατολική Ουκρανία.
Ο σύλλογος «Ουκρανο-Ελληνική Σκέψη» ζητά από την Ελληνική Κυβέρνηση και την παγκόσμια κοινότητα να υποστηρίξουν τη θέληση της πλειοψηφίας του Ουκρανικού λαού για μια ανεξάρτητη ενωμένη Ουκρανία, με την ακεραιότητα των συνόρων της όπως έχουν διαμορφωθεί και συμφωνηθεί μετά τη διάλυση της Σοβιετικής Ένωσης, με εξασφάλιση των δικαιωμάτων όλων των εθνικών μειονοτήτων της, όπως υπήρξε μέχρι τώρα• να αντισταθούν στο άνευ προηγουμένων πληροφοριακό πόλεμο εναντίων του Ουκρανικού λαού• να ερευνηθούν οι ενέργειες των υπαλλήλων, των μελών των κυβερνήσεων, καθώς και των ανώτερων αξιωματούχων της Ουκρανίας αλλά και των ξένων χωρών, οι οποίοι συμμετείχαν στην προετοιμασία και εκτέλεση των εγκλημάτων κατά του λαού της Ουκρανίας, συμπεριλαμβανημένα όλων των εθνικοτήτων και μειονοτήτων, που τον αποτελούν• να ανοικοδομηθούν οι κατεστραμμένες υποδομές της περιοχής για να αποκατασταθεί η ομαλή ζωή των πολιτών.
Οι υπεύθυνοι, ανεξαρτήτως των αξιωμάτων και θέσεων, για τις εγκληματικές πράξεις εναντίων των Ουκρανών πολιτών, πρέπει να λογοδοτήσουν και να τιμωρηθούν.
Η Ελλάδα που βιώνει παρόμοια κατάσταση με την Κύπρο, πολύ καλά γνωρίζει συνέπειες των γεγονότων που ταλαιπωρούν αυτή τη στιγμή την Ουκρανία. Το 1814 στην Οδησσό της Ουκρανίας ορκίστηκαν τα μέλη της μυστικής οργάνωσης Φιλική Εταιρεία, ξεκινώντας άνιση μάχη για την απελευθέρωση της αποδυναμωμένης Ελλάδας.
Η αποδυναμωμένη Ουκρανία σήμερα ζητάει την υποστήριξη και φιλική συμπαράσταση του ομόθρησκου Ελληνικού λαού για να τη βοηθήσει να αποτρέψει την εξαφάνισή της ως κράτους από τον χάρτη της Ευρώπης και διασκορπισμό του λαού της σε όλες τις ηπείρους, όπως έχει ξαναγίνει.
Ευχόμαστε και διατηρούμε βαθειά πίστη στο Δίκιο, αλλά και στην αστείρευτη αιώνια επιθυμία των Ουκρανών να ζήσουν ενωμένοι στην ανεξάρτητη χώρα τους. Απόδειξη – ο παραδειγματικός για κάθε λαό τρόπος με τον οποίον θυσιάζεται η νεολαία της χώρας μας, υπερασπίζοντας την ελευθερία και την ακεραιότητά της.
Η χώρα μας είναι η καρδιά της Ευρώπης. Οφείλουμε όλοι να την προστατεύσουμε γιατί μας αφορά όλους.
Με ιδιαίτερη εκτίμηση,
το Διοικητικό Συμβούλιο του συλλόγου "Ουκρανο-Ελληνική Σκέψη"
ГЕТЬ ГІТЛЕРСЬКА РОСІЯ З УКРАЇНИ
Надпис на стіні однієї з центральних вулиць Афін.
Українці Греції, хоча й не підтримують розписування стін, вдячні грецьким друзям за допомогу в донесенні правди в середовищі тотальної брехні та спотвореного подання інформації грецькими ЗМІ.
Επιγραφή σε έναν από τους κεντρικούς δρόμους της Αθήνας.
Οι Ουκρανοί της Ελλάδας, παρόλα δεν επικροτούν τις ζωγραφιές στους δημόσιους τοίχους, ευγνωμονούν τους φίλους Έλληνες που προσπαθούν να πουν την αλήθεια σε συνθήκες ολοκληρωτικής ψευδοπληροφόρησης από τα ΜΜΕ.
Μια άγνωστη πτυχή της κρίσης στην Ουκρανία
Α) Πρώτον, ότι οι Ρωσία, ΗΠΑ και Η.Β. επαναβεβαιώνουν την δέσμευσή τους «να σέβονται την ανεξαρτησία, κυριαρχία και τα υφιστάμενα σύνορα της Ουκρανίας.
Β) Δεύτερον, ότι οι τρεις χώρες «θα απέχουν από κάθε απειλή ή χρήση βίας εναντίον της εδαφικής ακεραιότητας ή πολιτικής ανεξαρτησίας της Ουκρανίας» και ότι «τα πυρηνικά όπλα δεν θα χρησιμοποιηθούν στο μέλλον παρά μόνο ως νόμιμη άμυνα».
Το πρώτο εγγυάται –δήθεν- ότι οι 3 χώρες δεν θα επιτεθούν εναντίον της Ουκρανίας και το δεύτερο ότι δνε θα χρησιμοποιήσουν το οπλοστάσιό τους, παρά μόνο σε νόμιμη άμυνα. Και τα δύο άρθρα, ουσιαστικά επαναλαμβάνουν αυτούσιο το άρθρο 2 (4) του Χάρτη των Ηνωμένων Εθνών που ήδη από το 1945 «απαγορεύει κάθε απειλή και χρήση βίας εναντίον της εδαφικής ακεραιότητας ή πολιτικής ανεξαρτησίας ενός Κράτους». Με άλλα λόγια δεσμεύονται ότι δεν θα επιτεθούν εναντίον της Ουκρανίας, κάτι που δεν επιτρέπεται ούτως ή άλλως από το διεθνές δίκαιο.
Γ) Με το τρίτο άρθρο, οι τρεις εγγυήτριες δυνάμεις δεσμεύονται ότι θα «απέχουν από την άσκηση οικονομικού εξαναγκασμού εναντίον της Ουκρανίας, προκειμένου η χώρα να εξυπηρετήσει δικά τους συμφέροντα.
Δ) Στο άρθρο 4, Ρωσία, ΗΠΑ και Η.Β. υπόσχονται «να αναζητήσουν την άμεση συνδρομή του Συμβουλίου Ασφαλείας αν η Ουκρανία δεχθεί απειλή» ή «επίθεση με πυρηνικά όπλα». Τα τρία μόνιμα μέλη του Συμβουλίου Ασφαλείας, υπόσχονται, δηλαδή, ότι θα αναλάβουν τον ρόλο που ήδη έχουν, σύμφωνα με τον Χάρτη των Η.Ε. Αυτή η δέσμευση αφορά μόνο τη χρήση πυρηνικών όπλων και όχι την σημερινή επίθεση που δέχεται η Ουκρανία.
Ε) το πέμπτο άρθρο προβλέπει ότι οι τρεις δυνάμεις θα χρησιμοποιήσουν πυρηνικά όπλα εναντίον της Ουκρανίας μόνο ως απάντηση σε επίθεση με πυρηνικά όπλα.
Με αυτό το Μνημόνιο, λοιπόν, η Ουκρανία, παρέδωσε τα πυρηνικά όπλα που διέθετε με αντάλλαγμα δεσμεύσεις που ούτως ή άλλως απορρέουν από το διεθνές δίκαιο, άρα χωρίς κανένα όφελος.
Πρόκειται ουσιαστικά για μια Συμφωνία, που επιβλήθηκε στην Ουκρανία, ενδεδυμένη με τον μανδύα του διεθνούς δικαίου, χωρίς περιεχόμενο και ουσία.
Η σχετική μελέτη, με έκανε να θυμηθώ πόσες φορές αντίστοιχες συμφωνίες υπογράφονται ανάμεσα σε ισότιμα, κατά τα άλλα κράτη, αλλά αποτελούν βούληση των ισχυρών. Τί να πρωτοαναφέρω; Ενδεικτικά μόνο, την Συμφωνία Εγγύησης Ηνωμένου Βασιλείου, Ελλάδας, Τουρκίας για την Κύπρο; Συμφωνία, που επέβαλε το Ηνωμένο Βασίλειο ως αντάλλαγμα για την ανεξαρτησία της Κύπρυ, αλλά που χρησιμοποίησε η Τουρκία, ως δικαιολογία, για να επέμβει κατά της εδαφικής ακεραιότητας της Κύπρου, αν και σε πλήρη αντίθεση με τον Χάρτη των Η.Ε.;
Συμφωνίες «αξιοποίησης» ενεργειακών αποθεμάτων; Συμφωνίες ειρηνικής επίλυσης διεθνών διαφορών, όπως ήταν το Ελσίνκι, που δήθεν δέσμευαν την Τουρκία να παραπέμψει τις ελληνοτουρκικές διαφορές στο Διεθνές Δικαστήριο της Χάγης (θυμίζω ότι η Τουρκία δεν συμμετείχε καν στην διαπραγμάτευση και ποτέ μια συμφωνία δεν μπορεί να δεσμεύει τρίτα κράτη), αλλά αυτό αποτέλεσε μεγάλη διπλωματική επιτυχία της κυβέρνησης Σημίτη;
Πολιτική, χωρίς σοβαρή γνώση του διεθνούς δικαίου δεν μας πάει μακριά. Τουλάχιστον, να μπορούμε να αναγνωρίζουμε με καθαρότητα, τις περιπτώσεις που πίσω από διεθνείς συμφωνίες κρύβονται παλιού τύπου αποικιοκρατισμοί. Και πότε τοπικοί ηγέτες μεσω υπογραφής συμφωνιών θυμίζουν τα παλιά western με τους φυλάρχους που με λίγο νερό που καίει και καπνό τα έδιναν όλα. Και συνέφεραν.
ΔΙΑΜΑΡΤΥΡΙΑ ΤΗΣ ΟΑΚΚΕ ΕΞΩ ΑΠΟ ΤΗ ΡΩΣΙΚΗ ΠΡΕΣΒΕΙΑ ΤΗΣ ΑΘΗΝΑΣ 8/3/2014
Виявляється, в Греції все-таки є люди, які шукають ПРАВДУ і розбираються, що ж насправді відбувається навколо них!!
Χαιρόμαστε ιδιαίτερα ότι στην ελληνική κοινωνία παρά την πρωτοφανές παραπληροφόρηση από το σχεδόν σύνολο ΜΜΕ υπάρχουν άνθρωποι που ψάχνουν την αλήθεια και προσπαθούν να καταλάβουν το ΤΙ ακριβώς συμβαίνει γύρω τους.
Θερμά συγχαρητήρια σε όλους, ανεξαρτήτως κόμματος, χρώματος και πεποιθήσεων, που μπαίνουν σε κόπο να ψαχτούν και δεν αποβλακώνονται από τα ψέματα που ΤΟΣΟ απλόχερα μας ταΐζουν οι επιτήδειοι.
{youtube}1qRg5VwxXmg{/youtube}
Як Росія знищувала український Донбас
По закінченні світової війни внутрішнє становище УСРР було кризовим. Розруха загострювала політичну ситуацію. Запроваджена у роки "воєнного комунізму" продрозкладка — примусові реквізиції селянського хліба — позбавила селян зацікавленості в результатах
своєї праці. З метою розколу села та створення опори режимові у травні 1920 р. було прийнято декрет про організацію комітетів незаможних селян (КНС), які фактично стали органами радянської влади на місцях. Члени комітетів звільнялися від податків, мали переваги при розподілі землі й отримували відсоток конфіскованої у "куркулів" власності. На кінець року комнезами діяли вже в кожному третьому селі. Майже з самого моменту організації КНС створювалися і збройні загони селян. На початок 1921 р. такі загони діяли в усіх губерніях республіки: загалом 730 формувань, понад 56 тис. бійців (без урахування груп самозахисту). Незаможники брали активну участь у збиранні продрозкладки.
Продрозкладка перетворилася на безжальне пограбування села, хоча офіційно й проголошувалося, що забиратимуть лише "надлишки"! На території України на той час уже багато років точилися воєнні дії, — Перша світова, поразка Національної революції й кривава окупація України призвели до загибелі величезної кількості населення. Село стояло зруйноване, спустошене, без господаря. Чоловіки загинули на фронтах, жінки намагалися зорати на собі хоча б клаптик, посіяти хліб — і так врятувати родину від голодної смерті. А тим часом московські більшовики навперебій твердили: "Без українського хліба радянська Росія існувати не зможе!". В.Ленін казав: "Я бачив товаришів, що приїхали з Сибіру, тт. Луначарського і Рикова, що приїхали з України і Північного Кавказу. Про багатства цього краю вони говорять із нечуваним здивуванням. На Україні годують пшеницею свиней, на Північному Кавказі, продаючи молоко, баби молоком споліскують посуд". Зрозуміло, що такі картинки не мали нічого спільного з реаліями, але запалювали агітаторів, будили в них революційну правосвідомість і ненависть. Прибули в українське село. Де хліб? Немає?! На продрозкладку немає, а свиней годувати є?! Навіть злиденне життя українських селян не переконувало таких загітованих активістів! Продовольчі загони, озброєні не тільки гвинтівками та кулеметами, а ще й класовою ненавистю до "куркуля", забирали в селян усе до останньої зернини, — прирікаючи людей на злидні і голод.
Така політика привела до масового опору селянства. В республіці діяло багато озброєних угруповань. Більшовики дали їм офіційну назву — "банди". Хоча у повстанському русі брали участь практично всі верстви села, пропаганда трактувала цей спротив як "куркульський". Вирішення проблеми селянських повстанців бачили тільки в посиленні репресій. 20 квітня 1920 р. РНК України прийняла "Коротку інструкцію по боротьбі з бандитизмом і куркульськими повстаннями". В документі акцентовано на поширенні репресій: запроваджувалася кругова порука, аж до винищення села; населення "бандитських районів" перетворювалося на заручників; щоб запобігти поповненню селянами лав повстанців, передбачався арешт усього дорослого населення тощо. За офіційними даними, наприкінці 1920 р. в Україні проти радянської влади виступало близько 50 тис. селян, які мали на озброєнні гвинтівки, кулемети та гармати. Сучасні дослідники називають значно більшу кількість невдоволених селян. За даними О.Полянського, в Україні воювало близько 150 тис. повстанців. "Село не з нами!" — з тривогою відзначав голова Раднаркому Х.Раковський. В. Ленін, проаналізувавши ситуацію, у жовтні 1920 р. констатував: "Ми беремо хліб із Сибіру, беремо хліб з Кубані, але не можемо взяти його з України, бо там кипить війна, і Червоній Армії доводиться боротися проти банд, якими вона кишить".
Принциповим є той факт, що повстанський рух охопив усю територію УСРР. Навіть у східних регіонах, де природно-географічні умови несприятливі для партизанської боротьби (немає великих лісових масивів або гір тощо), зорганізувався активний спротив. Так, на території Донецької губернії діяли селянські повстанські загони: Білокобильського, Блохи, Каменєва, Каменюка, Карлова, Колесникова, Лимаренка, Лодиря, Махна, Назарова, Фоми Повстанчеського, Саєнка, Солодова, Терезова та багатьох інших. У Старобільському повіті на початку 1921 р. воювали
загони: Лимаренка Андрія
(250 піхотинців і 50 вершників, мали на озброєнні 10 кулеметів); декілька загонів Зайцева та Волоха — по 80–100 бійців на тачанках. На Донеччині чинило спротив радянській владі більше повстанців, ніж на Чернігівщині, Полтавщині, Харківщині, Одещині, разом узятих. За кількістю бійців регіон поступався лише Київщині.
Навіть запровадження Нової економічної політики (НЕП) не знизило напруги в суспільстві. Хоча офіційно продрозкладку й замінили податком, але збирали продподатки, використовуючи все ті ж перевірені жорстокі методи: репресії, взяття заручників, залякування та пограбування. У деяких регіонах продрозкладку не було скасовано і після проголошення НЕП. Так, на нараді при Донецькому губвиконкомі, яка відбулася з участю наркомпрода 7 червня 1921 р., прийняли рішення "розкладку зберегти в повітах Таганрозькому, Маріупольському, Гришинському".
Вісті з села скидалися на військові зведення. Загалом упродовж 1921 р. у республіці відбулося 1376 збройних нападів повстанців на населенні пункти, 259 — на радянські органи влади, 342 — на промислові та продовольчі установи і підприємства. Радянська влада кинула на боротьбу з ними всі сили: Червону армію, міліцію, частини особливого призначення, збройні загони КНС. І всеукраїнський з'їзд КНС ухвалив постанову про створення у кожному повіті України кавалерійської сотні з незаможників. Перемога над білими дала змогу залучити до боротьби досвідчених військових командирів і найбільш боєздатні та перевірені частини: корпус червоного козацтва В.Примакова, 25-ту Чапаєвську дивізію, 44-ту стрілецьку І.Дубового, 9-ту кавалерійську Г.Котовського та інші. У серпні 1921 р. в УСРР дислокувалося 14 стрілецьких і 4 кавалерійські дивізії, прикордонна дивізія особливого відділу КВО, технічні частини, аероплани, 23 бронепоїзди тощо.
За наказом командувача Збройних сил України та Криму М.Фрунзе, у 1921 р. в частинах було заведено спеціальні журнали воєнних дій, які фіксували інформацію про сутички з "бандами". Для боротьби з селянами у січні 1921 р. організовано мережу нарад стосовно боротьби з бандитизмом. Перша Всеукраїнська нарада КП(б)У (травень 1921 р.) постановила: "Щоб наради по боротьбі з бандитизмом засідали принаймні двічі на тиждень, а в особливо загрозливих районах і частіше".
З огляду на важливість промислового потенціалу регіону, а також масштаб опору радянській владі, на Донеччину двічі приїжджав особисто голова Всеросійської надзвичайної комісії Ф.Дзержинський. Взимку 1921 р. проведена під його керівництвом колегія Донецької губчека ухвалила, що "губернській НК передаються військові частини, які одночасно вестимуть енергійну боротьбу з бандитизмом". У лютому 1921 р. сформовано Донецьку дивізію ВУНК, якій передано для боротьби з повстанцями бронепоїзд. У березні того ж року в
регіон, на особисте розпорядженням Ф.Дзержинського, "для підсилення" скеровано велику групу російських чекістів. Призначений наприкінці
1920 р. головою Донецької губчека К.Карлсон отримав надзвичайні повноваження у боротьбі з "бандитами". І довіру виправдав. Уже 21 жовтня
1921 р. В.Балицький, який на той момент тимчасово виконував обов'язки голови ВУНК, клопотав про нагородження К.Карлсона орденом Червоного Прапора за проведену "велику роботу по ліквідації махновщини та низки інших великих банд — Каменюка, Зайцева, Золотого Зуба". Орден К.Карлсон отримав лише у 1923 р., а тоді спеціальною постановою колегії ВУНК від 17 грудня 1921 р. його нагородили золотим портсигаром із написом "За викорінення бандитизму та успішну боротьбу на економічному фронті від колегії ВУНК".
Крім того, рішеннями місцевих органів влади організовувалися судові "надзвичайні трійки". Так, Маріупольський виконком у травні 1921 р. постановив створити таку трійку "у зв'язку з бандитизмом, який не вщухає в повіті, та протидією куркульського елементу" з правом винесення вироку, "аж до вищої міри". За даними Г.Куромії, найжорстокішим був терор на сході Донбасу. Червоні грабували козацькі станиці, заарештовували селян, відправляли їх до Луганська і там жорстоко закатовували.
Жорстокість каральних акцій та широке застосування "вищої міри" породжували активну протидію. Невдоволені селяни знищували представників радянської влади. Так, влітку 1921 р. загін Каменюка, намагаючись вирватися з оточення червоноармійських частин, окрім ведення боїв із регулярною армією, був змушений вступати в сутички із бійцями КНС, а також партійно-радянським активом. У селі Щегловці 22 червня у бою з бійцями цього загону загинули міліціонер і 3 активісти. Наступного дня в селі Картушино загинули голова виконкому та землемір... Незважаючи на значні втрати (понад півтори сотні вбитими й полоненими), кинувши частину зброї та дві гармати, повстанці змогли вирватися з оточення і зберегти близько 150 вершників та кулемети.
Всупереч офіційній пропаганді, "бандитів" масово підтримувало населення, що надзвичайно ускладнювало каральні акції. Так, командир червоного батальйону, перед яким влітку 1921 р. було поставлено завдання ліквідувати "бандитизм" поблизу міста Бахмут, у своїх звітах повідомляв про великі й малі сутички з повстанцями, перелічував власні втрати і захоплені трофеї (26 червня 1921 р. відбито у повстанців 2 кулемети системи "Максим", один кулемет "Кольт", набої та снаряди). Але жодної інформації щодо вбитих чи полонених "бандитів" не повідомляв. Місцеве населення інформувало повстанців про всі пересування червоного батальйону, тож і воєнні дії перетворилися на нескінченну гонитву донецьким степом.
У доповідній записці від
9 лютого 1921 р. С.Каменєв інформував Л.Троцького, що в республіці діють військові формування трьох видів:
1. Організовані повстанці, які користуються активною підтримкою місцевого населення і за сприятливих обставин можуть привернути на свій бік тисячі бійців.
2. Збройні угруповання (як нечисленні, так і доволі великі), котрі пов'язані з місцевим населенням, але не мають масової підтримки.
3. Кримінальний бандитизм, боротьбу з яким селяни всіляко підтримують і навіть намагаються вести власними силами.
Радянська влада вважала, що найнебезпечнішими є насамперед "бандити" першої та другої груп. "Ліквідація бандитизму" перетворилася на масові каральні акції проти селян. Як свідчать документи, більшість населення не вважала повстанців "бандитами", а, навпаки, сприймала їх як рятівників і захисників: "Незабаром прийде Махно, поляки і Врангель, які не дадуть збирати податок... комуністи не підуть брати податок там, де є банда". Вирішальним моментом стала, як мусила констатувати навіть офіційна преса того часу, "цілковита підтримка сільським населенням" повстанського руху. Це твердження також руйнує міф про "бандитизм" повстанців. У таємному зведенні ДПУ по Донецькій губернії акцентовано, що вбивства, пограбування та інші бандитські прояви чиняться насамперед колишніми кримінальними елементами, участь у бандитських угрупованнях селян — незначна. Селяни насамперед брали участь не в кримінальному, а в повстанському політичному русі.
Чекісти, обманюючи людей, перед самими собою були чесні: тавруючи рух як "куркульський", у своїх зведеннях правдиво називали його "селянський повстанський рух". Саме в селах жило майже 80% населення регіону, отож будь-яка боротьба з ним, попри всю свою кривавість, бронепоїзди та яку-завгодно кількість розданих іменних годинників, буде заздалегідь приреченою.
У 1921 р. в ряді губерній України (зокрема й на Донеччині) розпочався перший голодомор. Нові архівні документи, введені у науковий обіг, переконливо свідчать, що головною метою голоду була саме каральна функція — впливовий удар по селянському повстанському руху. Тільки в перший тиждень червня 1921 р. Постійна нарада по боротьбі з бандитизмом при РНК УСРР тричі (!) розглядала питання "Про продовольчі репресії бандитських гнізд". Наслідком цих засідань стала інструкція з проведення репресій продовольчого характеру проти українського селянства. "Бандитськими гніздами" було проголошено не просто окремі населенні пункти, а цілі губернії. Каральні акції, які посилювалися посухою, вразили своїм розмахом та жорстокістю.
У зверненні до Центральної комісії допомоги голодуючим керівники Донецького губвиконкому свідчили: "Голод у Донбасі набрав жахливих розмірів. Голодує до 500 тис. людей. Селяни у відчаї риють собі могили, не відчуваючи реальної допомоги. Досі з центру не одержано ні зернини". Весь 1921 р. голод в Україні повністю замовчувався. У грудні
1921 р. почалася масова загибель селян від голоду. Але, наприклад, харківський "Пролетарий" навіть 29 грудня 1921 р. дуже чітко розмежовував "голод у Поволжі" (яке треба було рятувати щосили, у тому числі й хлібом з України) та "недорід у південних губерніях України" (який, відповідно, на думку московських керівників, жодної компенсації не потребував). Хлібом постачався лише міський пролетаріат — робітники шахт, із сіл Донеччини хліб вивозили. На 15 січня 1922 р. з губернії було викачано 120 тис. пудів хліба. В умовах терору та голоду повстанські загони, не маючи перспектив і можливостей подальшої боротьби, або були знищені, або самоліквідувалися.
Характерним може стати приклад отамана Каліновського зі Старобільського повіту, який спробував "зібрати армію" для "визволення України" (важливо те, що було висунуто не лише економічні, а й політичні вимоги — здобуття незалежності країни). Але сім'ї повстанців конали з голоду, доведені до крайнього відчаю, люди розійшлися по домівках. Товаришів Каліновського заарештували, отаман уникнув покарання і продовжував боротьбу самотужки у глибокому підпіллі.
Продовольчі репресії "бандитських гнізд", які тривали й довели свою ефективність на початку 1920-х років, практикували і в наступні роки як превентивно-репресивні заходи. Терором і голодом можна було знищити повстанський рух, проте не доводилося очікувати, що такі дії схилять селян до підтримки більшовиків. Які досить часто абсолютно не турбувалися про створення позитивного іміджу в очах селян. Дії партактиву на селі скидалися на поведінку представників окупаційної влади, а зовсім не "рідної" радянської. Важливим свідченням є, наприклад, повідомлення червоноармійця 3-го полку зв'язку С.Грибинюкова, надіслане ним особисто на ім'я голови ВУЦВК Г.Петровського у травні 1925 р. "Повернувшись із семиденної відпустки в село Черкаський Брад Новосвєтловського району Луганського округу Донецької губернії, бачив:... міліція б'є селян прикладами, відбираючи в них худобу. Голова сільради — партійний, щоденно виконує директиви партії і Радянської влади за пляшкою самогону. Кооперація на селі на 100% торгує горілкою. Партія та комсомол на селі є загороджувальним загоном, що відбирає в селян вугілля, яке вони купують для опалення... селяни самим консервативним чином налаштовані проти Радянської влади".
Голод на селі у підрадянській Україні став буденним явищем. Так, 1925 р. у Білокуракинському районі Старобільського округу Донецької губернії, де свого часу активно діяли численні повстанські загони, реєструвалися випадки опухання від голоду, 70–80% населення харчувалося сурогатами. По Луганському округу становище було ще гірше, люди їли траву та жолуді. Комісія, яка обстежувала райони недороду в Старобільському та Луганському округах, у своєму звіті від 25 лютого 1925 р. доповідала: "зростання до величезних розмірів гостро-шлункових захворювань" внаслідок харчування непридатними для їжі продуктами, "цинга стала звичайним явищем на селі". У листуванні, призначеному тільки для службового користування, партійні керівники наголошували на тому, що цифри офіційних доповідей про голод не перебільшені, а свідомо занижені.
Бунтівних селян із "бандитських районів" влада навіть після ліквідації підпілля намагалася поставити в умови постійної боротьби за виживання. Каральними акціями — терором і голодом — антибільшовицький повстанський рух опору в українському селі на Донеччині було подолано. Тисячі патріотів загинули... Будь-які згадки про них радянська влада намагалася назавжди поховати у закритих архівах. Але копітка праця дослідників не лише повертає історії імена багатьох героїв — борців за волю України, а й остаточно руйнує вигадані червоною пропагандою міфи. У тому числі й про "історичну" відсутність національної гордості та самоповаги у жителів Донеччини.
Джерело: Костянтин Нікітенко, Дзеркало тижня
Ουκρανία: Διαφωνίες στο Συμβούλιο Ασφαλείας για το ρωσικό ψήφισμα
Στην κεκλεισμένων των θυρών συνεδρίαση, ο Ρώσος πρεσβευτής Βιτάλι Τσούρκιν κάλεσε, όπως μεταδίδει το ρωσικό RT, να εγκριθεί το ψήφισμα λέγοντας πως «δεν είναι πολιτικοποιημένο» και λέγοντας πως το Κίεβο πρέπει να σταματήσει «να βομβαρδίσει αδιακρίτως κατοικημένες περιοχές» στην ανατολική Ουκρανία.
Η Ουάσινγκτον ήταν η πρώτη που απέρριψε ως υποκριτικό το ψήφισμα, με το Στέιτ Ντιπάρτμεντ να σημειώνει ότι ότι η ρωσική έκκληση σε κατάπαυση πυρός είναι άσκοπη την στιγμή που η Ρωσία υποστηρίζει τους φιλορώσους ενόπλους στα ανατολικά της Ουκρανίας.
Η Ρωσία, ανέφερε η εκπρόσωπος του αμερικανικού ΥΠΕΞ Τζεν Ψακή, «δεν κάνει τίποτε για να σταματήσει τους ενόπλους που απαγάγουν ξένους αξιωματούχους και επιτίθενται σε αεροδρόμια». «Έαν [η Ρωσία] πρόκειται να καλέσει σε μείωση της έντασης και αποκλιμάκωση, θα ήταν πιο αποτελεσματικό να σταματήσει» είπε.
Η ανταπάντηση από τη ρωσική πλευρά ήταν η αναμενόμενη, λέγοντας πως η κριτική των ΗΠΑ είναι «πλήρης μίσους».
Αρνητική ήταν η υποδοχή του ψηφίσματος και από τα περισσότερα άλλα μέλη του Συμβουλίου. Τόσο ο βρετανός όσο και ο γάλλος πρεσβευτής επέκριναν την έλλειψη «καίριων στοιχείων» από το ψήφισμα, κυρίως την απουσία αναφοράς στην ανάγκη για σεβασμό της ουκρανικής εδαφικής κυριαρχίας.
Στο τραπέζι οι υπουργοί Άμυνας του ΝΑΤΟ
Την Τρίτη, το ΝΑΤΟ συνεδριάζει στις Βρυξέλλες για να εξετάσει σε ποιες ενδεχόμενες «μακροπρόθεσμες αλλαγές», σύμφωνα με το Reuters, μπορεί να προχωρήσει στην στάση του απέναντι στη Ρωσία.
Κατά τη διάρκεια της τρίμηνης θερμής φάσης της ουκρανικής κρίσης, το ΝΑΤΟ έχει «ανεβάσει ταχύτητα» στην παρουσία του στις χώρες της ανατολικής Ευρώπης, αποκλείοντας σε κάθε περίπτωση επέμβαση στην Ουκρανία.
Ωστόσο, τα μέλη του, όπως αναφέρει στο βρετανικό πρακτορείο ανώτατος αξιωματούχος της Συμμαχίας, θα εξετάσουν πώς θα αντιδράσουν απέναντι στην τακτική που χρησιμοποιεί η Ρωσία στην Ουκρανία, την οποία χαρακτηριστικά περιέγραψε ως «κατά το ήμισυ υποδαύλιση αποσχιστικών τάσεων και κατά το ήμισυ σκόπιμη αποσταθεροποίηση».
Τις παραμονές της συνάντησης, το γερμανικό υπουργείο Άμυνας είχε αναφέρει ότι η Συμμαχία θα εξετάσει μεταξύ άλλων προσωρινή ενίσχυση των δυνάμεών του στην Πολωνία, ανταποκρινόμενο στις ανησυχίες της Βαρσοβίας.
Πηγή: www.tovima.gr
Το μακρύ χέρι του Πούτιν στην Ελλάδα...
Κατά τον στωικό φιλόσοφο: «Πρέπει πάντα να σχηματίζουμε τον ορισμό ή την περιγραφή του αντικειμένου μιας εντύπωσης έτσι ώστε, ό,τι και αν είναι το πράγμα αυτό, να το βλέπουμε ολόγυμνο στην ουσία του, αναλυμένο στα συστατικά του μέρη και να λέμε το όνομά του και τα ονόματα εκείνων των πραγμάτων από τα οποία αποτελείται και στα οποία θα διαλυθεί εντέλει».
Η πραγματικότητα συνήθως δεν είναι βαθιά θαμμένη στην παραπληροφόρηση. Μερικές πληροφορίες και μερικές συγκρίσεις είναι αρκετές για να βοηθήσουν και κάποιο μη ειδικό να ανακαλύψει το κάλπικο από το αληθινό και να προσδιορίσει τα κίνητρα αυτών που διακινούν τα ψέματα και καλλιεργούν απατηλές εντυπώσεις.
Η αλήθεια για την Ουκρανία
Τους τελευταίους μήνες ολόκληρη η Δύση, αλλά η Ελλάδα περισσότερο καθώς είναι μια χώρα των συνόρων και η μοναδική ορθόδοξη χώρα της Δύσης, αλλά και η μοναδική ορθόδοξη χώρα της Ανατολής, η οποία δεν υπέστη τα δεινά της σοβιετικής κατοχής, υπάρχει έξαρση της ρωσικής προπαγάνδας.
Ένα ψέμα που αναπαρήγαγαν κατά κόρον τα φερέφωνα της προπαγάνδας του ολιγαρχικού και κλεπτοκρατικού καθεστώτος του Πούτιν, είναι πως η Δύση στην Ουκρανία επί της ουσίας στηρίζει ένα ναζιστικό καθεστώς.
Το συμπέρασμα έβγαινε από την επιλεκτική χρήση και αναμετάδοση κάποιων βίντεο και φωτογραφιών.
Στη μια φωτογραφία εμφανιζόταν ο προσωρινός πρωθυπουργός της χώρας, να χαιρετά ναζιστικά. Η αναπαραγωγή όλης της σκηνής στο βίντεο έδειχνε πως δεν επρόκειτο για ναζιστικό χαιρετισμό, αλλά για την απομόνωση μιας στιγμιαίας κλίσης του χεριού σε ένα φυσιολογικό χαιρετισμό.
Ολιγάριθμες ομάδες, του «Δεξιού Τομέα» με ναζιστικά σύμβολα προβάλλονταν στα μέσα της Δύσης (και της Ελλάδας ιδιαίτερα) με την υπερβολή και την ψεύτικη πληροφορία πως πρόκειται για την πλειοψηφία του κινήματος που ανέτρεψε την φιλορωσική κυβέρνηση.
Πριν λίγες μέρες έγιναν οι εκλογές και ο φιλοναζιστικός «Δεξιός Τομέας» δεν κατάφερε να συγκεντρώσει ούτε το 1% των ψήφων.
Αντιθέτως η φιλοναζιστική ελληνική Χ.Α. εκδηλώνει ανοιχτά τη συμπάθεια προς το καθεστώς Πούτιν, όπως και πολλοί από τους Ευρωσκεπτικιστές που ανθούν στη γηραιά ήπειρο εσχάτως...
Η υπερδύναμη δεύτερης διαλογής
Μια άλλη απατηλή εντύπωση που καλλιεργείται στην Ελλάδα κυρίως αλλά και άλλες χώρες της Ευρώπης ειδικά σε ακροατήρια ακροδεξιού ή ακροαριστερού Ευρωσκεπτικισμού, είναι αυτή της Ρωσίας σαν στρατιωτική υπερδύναμη, ικανή να έχει λόγο σε διεθνείς εξελίξεις μακράν των συνόρων της.
Πόσο μάλλον όταν η υποτιθέμενη αυτή στρατιωτική ισχύς της κατά φαντασίαν υπερδύναμης συνδυαστεί με τη στρατιωτική ισχύ της Κίνας.
Η Κίνα δεν αποτέλεσε στρατιωτικό σύμμαχο της ΕΣΣΔ ούτε κατά την περίοδο του ψυχρού πολέμου, καθώς η γεωγραφία των δύο χωρών τις καθιστά ανταγωνιστές και όχι συμμάχους...
Η Ρωσία όπως έχουμε γράψει από αυτή τη στήλη αποτελεί μια στρατιωτική δύναμη δεύτερης διαλογής, στην καλύτερη περίπτωση, αναλόγου πραγματικής ισχύος με αυτήν της Γαλλίας ή του Η.Β. Γράφω στην καλύτερη περίπτωση γιατί το επίπεδο τεχνολογικών καινοτομιών και οικονομικής οργάνωσης της χώρας δεν επιτρέπει καινοτομίες σε άλλους τομείς άρα ούτε στην στρατιωτική τεχνολογία.
Λογικά η Ρωσία ανακυκλώνει τα τεχνολογικά επιτεύγματα της ΕΣΣΔ όταν οι επιστήμονες της Ένωσης δεν είχαν τη δυνατότητα να ταξιδέψουν στη Δύση και να προσφέρουν τη γνώση τους στις αμυντικές της βιομηχανίες που είναι σε θέση να εξασφαλίσουν καλύτερες αμοιβές και καλύτερους όρους διαβίωσης.
Το πλέον χαρακτηριστικό στοιχείο αξιολόγησης της ισχύος της ρωσικής πολεμικής μηχανής είναι οι αμυντικές δαπάνες και η σύγκρισή τους με αυτές άλλων χωρών.
Σύμφωνα με το Ινστιτούτο Διεθνών Ερευνών της Στοκχόλμης για την Ειρήνη το 2013 οι αμυντικές δαπάνες των ΗΠΑ έφτασαν τα 640 δισ. δολάρια, της Κίνας τα 188 δισ. δολάρια και της Ρωσίας τα 88 δισ. δολάρια.
Την ίδια περίοδο οι αμυντικές δαπάνες της Γαλλίας ήταν 61 δισ. δολ. Του Ηνωμένου Βασιλείου 58 δισ. δολ., της Γερμανίας 48 δισ., της Ιταλίας 32 δισ. δολάρια κλπ.
Με απλά λόγια μόνο το σκέλος του ΝΑΤΟ της Ε.Ε. διαθέτει στρατιωτική ισχύ υπέρτερη της Ρωσίας...
Από πού απορρέει λοιπόν αυτή η εντύπωση πως η Ρωσία αποτελεί διεθνώς σημείο αναφοράς στρατιωτικής αποτελεσματικότητας σπουδαιότερο από ένα κλάσμα της ισχύος των ευρωπαϊκών μελών του ΝΑΤΟ;
Ένα επιπλέον στοιχείο διεθνούς στρατιωτικής ισχύος αποτελούν τα αεροπλανοφόρα, καθώς καθένα από αυτά συνδυάζει την ισχύ ενός μικρού στόλου, μιας μικρής πολεμικής αεροπορίας και μιας δύναμης αποβατικών χερσαίων δυνάμεων. Δηλαδή, την ισχύ ενός στρατού που μπορεί να μεταφερθεί και να μεταφέρει τον πόλεμο σε οποιοδήποτε σημείο του πλανήτη.
Σε ολόκληρο τον κόσμο υπάρχουν 23 αεροπλανοφόρα, εκ των οποίων τα 10 ανήκουν στις ΗΠΑ και από 1 στη Ρωσία και την Κίνα. Οι ΗΠΑ και οι σύμμαχοι αθροίζουν σχεδόν στο σύνολο αυτού του όπλου, που αποτελεί τη βάση του ρόλου ενός παγκόσμιου χωροφύλακα.
Για αναλυτικά στοιχεία βλέπε: Υπερδύναμη δεύτερης διαλογής...
Δεν είμαι ειδικός στα εξοπλιστικά για να μπορώ να αξιολογήσω την αποτελεσματικότητα των διαφόρων οπλικών συστημάτων, αλλά η οικονομική βάση που την καθορίζει δεν επιτρέπει παρερμηνείες... οι διαφορές είναι συντριπτικές εναντίον της Ρωσίας.
Δεχόμαστε λοιπόν ένα βομβαρδισμό ρωσικής προπαγάνδας με ψέματα και απατηλές εντυπώσεις που εξυπηρετούν τα συμφέροντα της ρωσικής εξωτερικής πολιτικής.
Σε πολιτικό επίπεδο ο «έρωτας» προς τη Ρωσία στην Ευρώπη εκφράζεται τόσο από ακροδεξιά πολιτικά σχήματα όσο και από τέτοια της ριζοσπαστικής αριστεράς. Μην ξεχνάτε πως ο Αλέξης Τσίπρας ηγέτης της ριζοσπαστικής αριστεράς στην Ευρώπη στις τελευταίες εκλογές είχε επισκεφτεί τη Μόσχα και μπροστά από μια πύλη με σοβιετικούς θυρεούς είχε καταγγείλει την Ε.Ε. για έλλειμμα δημοκρατίας, θυμίζοντας τους αλήστου μνήμης Κνίτες της δεκαετίας του '70 και του '80.
Όλα αυτά δεν σημαίνουν πως τόσο η Ε.Ε. στην οποία ανήκουμε σε ένα πλαίσιο συγκυριαρχίας, αλλά και η Ελλάδα δεν πρέπει να ασκούν μια πολυδιάστατη οικονομική και εξωτερική πολιτική και με τη γειτονική Ρωσία. Αυτό δεν σημαίνει όμως πως πρέπει να αφήνουμε την προπαγάνδα της ρωσικής ολιγαρχίας ασύδοτη να εξυπηρετεί τα συμφέροντά της, μετατρέποντας τα μυαλά σε άμορφο χυλό νοητικής ακρισίας και πνευματικής νωθρότητας.
Επιπλέον δεν σημαίνει πως πρέπει να αφήνουμε απατηλές εντυπώσεις οι οποίες καλλιεργούνται τεχνητά μέσω προπαγάνδας και χειραγωγούμενης δημοσιογραφίας και κοινωνικής δικτύωσης να μας καθοδηγούν να βγάζουμε λάθος συμπεράσματα και ανάλογες πολιτικές και οικονομικές αποφάσεις.
2) Εκατομμύρια για ρωσική προπαγάνδα...
Ο Ροντιονόφ υπεραμύνεται του προέδρου Πούτιν σε τέτοιο βαθμό που κάποιος μπορεί να τον «μπέρδευε με εκπρόσωπο τύπου του Κρεμλίνου» αναφέρει το Spiegel. Εκ πρώτης όψεως δεν είναι εμφανές ότι το Ruptly στην πραγματικότητα είναι η κρατική ρωσική τηλεόραση. Εκτός από τις ομιλίες του Πούτιν, στα αρχεία του υπάρχουν πολυάριθμα βίντεο, από τις Pussy Riot μέχρι τις συλλήψεις μελών της αντιπολίτευσης στη Ρωσία. Ωστόσο, όσον αφορά την κρίση της Ουκρανίας, τα βίντεο αντανακλούν αποκλειστικά φιλορωσικές θέσεις.
Βλέπε: Εκατομμύρια για ρωσική προπαγάνδα...
3) Τα πλοκάμια του Πούτιν στην Ευρώπη...
Στην Ελλάδα, η Χρυσή Αυγή δεν κρύβει και αυτή τον θαυμασμό της για τον Πούτιν, ζητά την επαναδιάταξη της γεωστρατιγικής πολιτικής της Ελλάδος προς την Ρωσία. Και η ΧΑ επισκέφθηκε την Μόσχα πριν την έναρξη της προεκλογικής της εκστρατείας.
Η ακροδεξιά στην Ευρώπη τόσο θαυμάζει τον Πούτιν, όσο και επικροτεί την κατάκτηση μέρους της Ουκρανίας.
Η επίσκεψη του Τσίπρα στη Μόσχα, για να πάρει και αυτός την ευλογία από εκεί, ίσως είναι άλλο ανέκδοτο. Ίσως, όχι. Ίσως, τον ΣΥΡΙΖΑ τον ενώνει με την ακροδεξιά το μίσος για την Ευρώπη.
Βλέπε: Τα πλοκάμια του Πούτιν στην Ευρώπη...
Πηγή: www.capital.gr