Олег Короташ: "Пасіонарність є біологічною рівновагою Буття між математиками і маніяками"
ph: Olga Soshenko
- Наше знайомство відбулося під час презентації Вашої нової збірки поезій «Бордель для військових» у Львові. Така екстравагантна назва чим зумовлена?
Так ми і живемо екстравагантно. Тим паче, коли моя країна стала для Європи новими Фермопілами. Прошу розуміти, що у часі війни для поета найважчий вибір – між літературою і служінням людям. Або форма, або зміст. У християнській традиції Ісуса розіпнув не вершник Понтій Пілат, а цивільне населення захопленої римлянами Юдеї, яке не могло прийняти пацифізм та ідею любові до усіх, навіть до окупантів… Війна складна: повії працюють медсестрами, а священики – капеланами. Чому так? Люди. Нагадаю з історії, що пересувні борделі були частиною армійського обозу. Гадаю, що назва моєї книжки поєднує історію давніх військових походів з християнською традицією прощення.
- Ви член Національної спілки письменників України з дуже молодого віку, якщо не помиляюся, з 21-го року. З якого віку Ви почали писати? Чи це Ваш спосіб висловлюватися? Ви пишете, коли хочете щось сказати? Коли не хочете з ніким говорити? Якщо дозволите, як виглядає сам процес творіння?
Для мене поезія – не симфонія, а радше камінь з якого треба відлущувати усе зайве. Я тоді сильно візуалізую, достоту у своєрідний спосіб. У голові починають обертатися якісь архітектурні форми типу пірамід, колон тощо, обов’язково світлого чи жовтуватого кольору. Писати я почав раптово, у тринадцять років під час навчання у школі. Чи хочу як поет щось сказати людям? Ні, це не найкраща мотивація для творчості. Я радше – уважний слухач, а текст допомагає мислити.
- Ви відноситеся до літературного покоління дев'ятдесятників і, наскільки я знаю, зовсім не були пасивним споглядачем. Що з тих доленосних для України та українців років Вам найбільше запам'яталося?
Світова дипломатія – це монструозна потвора, котрій для обертання голови у правильному напрямку потрібне століття. Коли Альфред Розенберг висловлювався за створення незалежної Української держави, німцям йшлося не про зміцнення слов’янської держави, їм потрібно було послаблювати Російську імперію шляхом відокремлення самостійних етносів. Сьогодні світові також не йдеться про добробут України, потрібно ослабити Москву, де аншлюс Криму – додатковий головний біль у Середземноморському регіоні. Я переконаний, що ці проблеми зачіпають і Грецію.
- Рівно 100 років тому світ знову розмірковував, чи йому потрібне існування незалежної країни – України. Таке враження, що нічого не змінилося, нині відбувається щось аналогічне, хоча українська нація пережила за останнє століття надто багато. На Вашу думку, світ, нарешті, переконався, що Україні – бути?
Над цим питанням думав, коли розбирався у собі: хто я, поет, але який громадянин? Націоналіст чи космополіт? Чому відбуваються війни? Чому перемагає зло? У якомусь моменті дійшов висновку, що об’єднання людства в єдину цивілізаційну модель дасть змогу вижити і працювати для розвитку високого інтелекту, який дбатиме про збереження кожного окремого етносу, як вкрай важливої планетарної ланки. Доки людство розділене – триватиме війна за виживання, сильніші народи поглинатимуть слабші, і мови, і культуру.
- Багато поетів в своїй творчості звертаються до давньогрецької міфології. З українських великими поціновувачами були, зокрема, Іван Франко та Леся Українка. Ваше звернення до античних міфів є абсолютно унікальним, несподіваним, швидше за все, без жодних аналогів. Для мене особисто — це те, що заінтригувало з першого дотику до Вашої творчості. Розкажіть будь ласка — це чийсь вплив, гарні знання, особливе ставлення?
Дякую за це запитання… Я не можу себе назвати співцем античності, якщо ми вже заговорили про українських класиків тощо. У певному сенсі – мислю грецькими культурними архетипами. Це закладено з дитинства, у якому замість казок мені розповідали легенди і міфи давньої Греції. Вочевидь аргонавти, «Іліада» та «Одіссея» для мене містять чітко фрейдистські контексти. Вже згодом я себе запитував: чому не скандинави, приміром. Відповіді не маю. Мабуть до терезів трохи доклалася і антична архітектура.
- В якомусь інтерв'ю Ви в досить оригінальний спосіб висловлюєтесь щодо поняття «Глобалізації як сучасної форми нацизму». Поясніть будь ласка, що Ви вкладаєте в нього?
Навряд чи я належу до антиглобалістів. Але дуже хочу аби глобальні процеси набули людських рис, і не мали в основі війну транснаціональних корпорацій за ресурси і сфери впливу. Поки що, з того за чим спостерігаю, можу стверджувати наступне: людство самоусуватиметься від прав і свобод та добровільно широкими колонами прямуватиме до технологічних гетто, де ваша персональна ціна, як у давні часи, вимірюватиметься рабською працею на новітніх богів.
- Що це? Небажання думати? Нездатність протистояти? Шлях найменшого спротиву – бути як всі?
Я б це назвав елементарною соціологією. Можливо, так влаштоване суспільство. Ми не можемо пояснити – чому одні народжуються з покликанням до медицини, інші до поезії, а треті мають хист до генної інженерії чи архітектури. Вочевидь пасіонарність є біологічною рівновагою Буття між математиками і маніяками.
- Ви – метафізичний поет? Поняття «метафізика» в історико-філософському аспекті має кілька значень, все ж, якщо спробувати коротко окреслити – це форма світорозуміння, метод пізнання. Що Ви вкладаєте в це поняття?
Поезія ремесло одержимих. І замикати творчість в рамки окремого стилю, жанру чи філософії надто скучно. Зрозуміло, що за світосприйняттям ви можете бути метафізиком. Звідси мій формальний атеїзм, очікування сингулярного стрибка та сумніви щодо доцільності випускати жорстоку цивілізацію людей за межі Сонячної системи. Гадаю, що метафізика – це зріла форма духовності.
- Чи назвали би Ви себе паралельно філософом?
Не знаю, можливо.
- Наскільки актуальним для Вас є все те, що робиться навколо: в країні, на планеті, у Вашому вужчому оточенні — родини, друзів?
Творчість, секс, екологія. Нормальні речі для розвинутої цивілізації.
- Однак... 2014-ий... Війна не пройшла повз Поета. Як почуває себе Поет на війні? Що каже історичний досвід про місце поета в настільки крайньому прояві соціальної небезпеки?
Я волів би не віддавати певних наказів, які віддавав будучи командиром. Я волів би не знати окремих речей, які сьогодні знаю. Поза тим стверджуватиму: Війна – це оркестрова яма поезії. Можу Вам відповісти, що для Олега Короташа – це зайвий досвід, а для української держави війна – це грандіозний шанс зробити видатний внесок у світову культуру.
- Що має бути пріоритетом для людини — творчий саморозвиток, чи зв'язок з іншими особистостями?
Людська популяція явище соціальне, де аби вижити треба перебувати у зграї. Саморозвиток дає змогу інтелектові не стати жертвою інстинктів натовпу. Обирайте.
- Психопатологія натовпу, як сказав би Микола Сядристий. Чи на неї впливає Хронос (з гр. Χρόνος – час)?
Прошу не звинувачувати мене у сексизмі, але натовп, етнос, нація – містять чітко фемінні риси. Натомість лідер, пастир, провідник – се чоловік, сила, дух і фалос. У певному сенсі ми усі є тваринами, де лідер керує прайдом і, відповідно, запліднює самок (народ) або сім’ям, або ідеями. І це дуже добре, коли цар Леонід є воїном, здатним згуртувати спартанців, а не психопатом, як Путін, який власний народ (росіян) відправив на цивілізаційне заклання.
- Чи погоджуєтеся з думкою, що кожний поет висловлює дух своєї епохи? Що загострює Ваші почуття до такої степені, щоб вони стали поезією?
Що таке епоха? В Україні вона одна, в Перу – інша. Гомер і Горацій вічні, а у нас досі соцреалізм з прагненнями першості та ідолопоклонства... Ми поверхово мислимо, шукаючи кращого поета країни, замість того аби розібратися у стилістичних особливостях авторів, що робить їх унікальними для культури. Як приклад, можу назвати двох улюблених латиноамериканських виконавців у жанрі реггетон – Don Omar і Daddy Yankee, адже вони є носіями однакового музичного стилю, але працюють у різних напрямках і це робить їх друзями, а не конкурентами.
- В церковних догмах суїцид це смертельний для душі гріх. Поясніть будь ласка глибше Ваше «І якийсь дивний борг за суїцид Ісуса сплачують християни».
Я живу у богемному середовищі з третьосортними нормами етики. Матеріальна убогість продукує убогість світоглядну і стандартами поведінки стає принцип когось зжерти, інакше з’їдять тебе. У питанні соціальної та культурної стигматизації моя країна досі перебуває у Середньовіччі. Якщо хтось прагне звести рахунки з життям – пропоную зробити це правильно: джихад. Нащо стрибати з балкону – краще підірвіться на ворожому блокпосту.
- Чи Ви плануєте завчасно? Якщо так, які Ваші плани на майбутнє? Чи є щось, чого Вам дуже бажається?
Подорож. Хочу пожити в кількох країнах, вивчати культури, історію, мови. Загалом усе, що може стати поезією.
- Вам потрібно пізнати Грецію. Запрошуємо!
Дякую. Приїжджайте в Україну.
Розмовляла Галина Маслюк.
«ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ДОЛЮ…»
Документальна онлайн виставка (до 140-річчя від дня народження Симона Петлюри) Центральний державний архів зарубіжної україніки …Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Т. Г. Шевченко
«Революція, що почалася за Симона Петлюри, триває далі. Його епоха не закінчилася. У житті Симона Петлюри не було романтики й загадковости, не було особливих таємниць чи шукання слави. Приятелі й вороги його бачили й знали, за що він боровся, до чого прагнув і за що загинув. Однак доба Симона Петлюри, як історичної постаті, ще не відійшла в минуле. Для нас вона — нинішня сучасність. Симон Петлюра діяв під час бурі й грози великої української революції, з якою він органічно був зв’язаний, з нею й до історії ввійшов. Скільки треба часу для завершення української революції, ми не знаємо, але ми добре знаємо, що її цикл іще не довершений. Через це не цілком довершений для нас і образ Симона Петлюри. Лише майбутні покоління дадуть повну, достойну його діла і правдиву характеристику. Нам припадає менший, але конечний обов’язок: совісно зберегти й переповісти все те, що знаємо про Симона Петлюру, про його діяльність та про його добу».(В. Іванис, «Симон Петлюра – Президент України», Торонто, 1952 р.)
Переможені, але не скорені
Запрошення на наукову сесію із вшанування 150-річчя Федора Матушевського
Посольство України в Грецькій Республіці у співпраці з Науковим товариством історії дипломатії та міжнародних відносин (Україна) запрошують Вас 5 червня 2019 року о 17-00 на наукову сесію із вшанування 150-річчя Федора Матушевського, Першого Посла України в Греції у рамках заходів з нагоди відзначення 100-річчя української дипломатичної присутності в Греції (1919 - 2019) Адреса: Посольство України в Грецькій Республіці (2, Stephanou Delta str., Philothei, 15237, Athens) tel. 210 68 00 230 • fax. 210 68 54 154 • e-mail: emb_gr@mfa.gov.ua
Мати, матінка, матуся, Мама, мамонька, мамуся! "Українсько-Грецька Думка" вітає!
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати, матінка, матуся,
Мама, мамонька, мамуся!
Гринько Варвара
Найдобріша, наймиліша подія відбулася 18 травня в Українській недільній школі при Асоціації «Українсько-Грецька Думка» - Свято Матері. Для кожного матуся найдорожча, найрідніша людина на землі. Тому щороку в ці теплі травневі дні в нашій школі вітаємо любих Мам.
А ще, діти готують подарунки, зроблені власними руками. Добре слово, гарна пісня також зігрівають і тішать. «Все починається з мами» - такою піснею привітали мам вихованці дитячого садочка «Рукавичка». Хлопчики подарували матусям «Мамин вальс», а старшокласниці - Хіміч Марілена, Смоляник Маріана та Харчистова Дарина - надзвичайно прекрасну та мелодійну пісню «Мама». Драб Юліана та Сторожинська Анастасія затанцювали мамам «Черевички», а на танок «Мамині долоньки» вийшла вся молодша дітвора. Найсміливіші з дітей заплели своїм матусям коси, як вони би мали їх носити в Україні, а поскакати по "протоптаній" доріжці зголосилася без винятку вся школа - діти, батьки та гості, але й вчителі.
Не залишилися осторонь вчителі та батьки нашої школи. У їхньому виконанні прозвучали поезії Бориса Олійника, Олега Орача, Степана Занько, Віктора Геращенка, М. Бакая, авторське виконання вчительки історії Ірини Пясецької. Роман Садовський викликав сльози душевним виконанням пісні «Два кольори». А «Хата моя, біла хата» прозвучала у виконанні філолога школи Любові Грабної.
Сльози смутку заблищали на очах присутніх дорослих не раз, адже всіх у далекій Україні щемно чекають найдорожчі матері. Рідна мати, рідна хата, рідна Батьківщина - стелиться туди завжди від серця нашого стежина.
Та коли наша вчителька музики Лілія Ситнікова заспівала «Мамин вальс», а дітки запросили своїх матерів до танцю - це була найзворушливіша мить. Всі закружляли в ритмі грайливого вальсу. Щастям світилися очі наших матусь. Тож бажаємо, щоб це почуття назавдли залишалося теплим, щораз новим і неповторним. Любі наші матусі, всього вам найкращого!
https://youtu.be/STV42QxdhiM
https://youtu.be/ost7tVvvoyE
https://youtu.be/94-QPd0hO3Y
https://youtu.be/xu-aC1EBlHs
https://youtu.be/hkWEBPwm_nU
О Спорт! Ти прогрес! Ти сприяєш вдосконаленню людини – найбільш прекрасного творіння природи.
О спорт! О спорт! Це просто клас! Дружіть із ним завжди. Здоров’я, юність, силу дасть І творчої снаги! Спорт стає засобом виховання тоді, коли він улюблене заняття кожного, казав наш великий педагог Василь Олександрович Сухомлинський. Тому в нашій Українській недільній школі, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка» вільний час в перервах між навчанням стараємось проводити рухливо, грайливо, весело! В чому ми лишень себе не пробуємо! Для хлопців, звичайно, найважливішим є футбол! Підозрюю, що вони з м’ячем і сплять?. Але теніс та бадмінтон також приваблює всіх. Через це ракетки часто стають предметом різних маленьких чвар та інтриг. А переможці цих «перегонів» гордо бігають за воланчиком чи м’ячиком, міцно стискаючи в руці ракетку.? Та все ж улюбленим видом спорту для всіх, тут мова йде не тільки про школярів, але і вчителів, - є волейбол. Тому вже на наступний навчальний рік будуємо плани займатись волейболом більш системно та серйозно. Але це поки що секрет, тому нікому не кажіть! І тренер у нас буде суперовий! Ой, це теж секрет, ну ви зрозуміли! Мовчок! ? Дівчатка ще дуже полюбляють скаканку. Малеча - різні рухливі ігри, естафети. На щастя подвір’я в нашій школі величезне, місця вистачає всім. Думаю спорт є найкращою альтернативою спогляданню мобільних телефонів, зануренню молоді в інтернет. Ех, ще би басейн нам, щоб по справжньому зануритись! Жартую, жартую. Між перервами занурюємося в науку.? А якщо серйозно, то саме спорт привчає дітей до активного способу життя. А це - запорука здоров’я! О Спорт! Ти прогрес! Ти сприяєш вдосконаленню людини – найбільш прекрасного творіння природи.П’єр де Кубертен.
Наші юні атлети в дії!
Пам’ятаємо! Перемагаємо!
Коли побачиш влітку в полі Червону квітку — символ волі, Згадай синів безстрашних України, Що полягли на землях Батьківщини. Марія Устинчук
Шкільне життя в Українській недільній школі при Асоціації "Українсько-Грецька Думка" завжди цікаве та насичене. Суботній день, наче калейдоскоп подій, тільки поспівай!
Тому, день 11 травня розпочався зі згадки про подію, що відзначалася 8 травня - завершення Другої світової війни. 74 роки минуло з того часу, як фашистська Німеччина підписала Акт капітуляції. Мільйони українців було знищено в ті страшні роки. Квітка червоного маку стала символом жертв війни в Україні. Школярі дізналися про українського воїна Миколу Шевеля, загиблого під час звільнення Греції від нацизму і похованого на Союзницькому військовому цвинтарі в Алімосі (Аттика). Хвилиною мовчання учні, вчителі та гості школи вшанували пам’ять полеглих не тільки у Другій світовій, але й у сьогоднішній російсько-українській війні.
Пам’ятаємо! Перемагаємо!
Однак, у цю суботу в школі були гості. Пан Юрій Вішневський, мореходець, який об’їхав увесь світ, та юний мандрівник - Станіслав Стратан, який здійснив пішу подорож з України до Греції. Отже наступною цікавинкою сьогоднішнього дня став відкритий урок географії «Мандруємо світом». Вчителька Олена Хіміч, підводячи підсумки вивченого протягом року, запросила пана Юрія поділитися з дітками враженнями від своїх подорожей. Розповідь мореходця була дуже захоплюючою, і без того грайливу уяву наших вихованців збуджували цікаві пригоди та невідомі таємниці нашої планети. Тому пана Юрія засипали новими та новими запитаннями. Мабуть, вперше закінчувати урок дітям не хотілося. По тому як блищали очі у хлопців, можна зробити висновок, що їхні мрії та плани явно збагатилися. Пан Вішневський підняв ще одну проблему сучасності - екологічне забруднення морів та океанів. Виявляється, існує величезний плавучий острів з пластикових відходів, що викидаються в океан. Величина острова просто вражає - майже як пів Австралії.
Тому наступна подія, яка відбулася в нашій школі - підготовка до Дня вишиванки, але в світлі екологічної проблеми нашої планети - тісно пов’язана з екологією. Ідея зробити вишиванку-пано з пластмасових кришечок народилася давно. Діти збирали протягом останнього півріччя закруточки від води, кока-коли та інших напоїв. А після шокуючих фактів забруднення цивілізацією навколишнього середовища, думка альтернативного використання пластикових відходів, втілилася на практиці в нашій маленькій шкільній спільноті.
Шкільна майстерня знову запрацювала. Всі, від маленького до великого, були задіяні: розфасовували кришечки за кольорами, обговорювали орнамент, клеїли. Спільна праця завжди допомагає згуртуватись, вчить дітей прислухатися один одного, виробляє вміння гармонійно жити і співпрацювати в суспільстві. А ще діти мали змогу вивчати українську вишивку, познайомитися зі специфікою орнаментів з різних регіонів України. Тому малюнок до нашого пано вибирали та придумували самі. Творча думка повинна бути вільною, не загнаною в якісь рамки, тільки тоді буде розвиток. І результати цієї спільної праці були дуже непогані.
На цьому бурхливий шкільний день ще не закінчився - попереду була підготовка до Маминого свята. Але про це вже розповімо в наступному дописі. Шкільні будні бувають різними, але нудними не бувають ніколи.
Точно не в нашій школі!
8 ΜΑΙΟΥ - ΗΜΕΡΑ ΜΝΗΜΗΣ & ΣΥΜΦΙΛΙΩΣΗΣ ΣΤΗΝ ΑΘΗΝΑ/8 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ В АФІНАХ
Пам’ятаємо - Перемагаємо!
8 травня 2019 року в рамках відзначення в Греції Дня пам’яті та примирення Посол Sergii Shutenko, співробітники Посольства спільно з головами й активом українських громад Греції, керівництвом Грецько-Української Палати і грецького духовенства провели церемонію покладання квітів на Союзницькому військовому цвинтарі Алімосу в Афінах.
У заході взяв участь український політик та громадський діяч Микола Томенко.
Вінки від Посольства та грецької сторони і квіти від української громади були покладені до могили українського воїна Миколи Шевеля, загиблого під час звільнення Греції від нацизму у Другій світовій війні.
З публікації Embassy of Ukraine to the Hellenic Republic
Представники української громади після офіційної церемонії висадили живі квіти на могилі земляка.
Президентські вибори в Україні - Підсумки
21 квітня 2019 року в Україні відбулися остаточні президентські вибори. Володимир Зеленський, 41-річний актор-комік, неофіт, який не мав попереднього політичного досвіду, окрім як на телебаченні президентом, був обраний Президентом України переважною більшістю від 73% до 24%. Це відбулося через три тижні після першого туру, в якому 39 кандидатів змагалися за право брати участь у другому турі. Спочатку зареєструвалися 44 кандидати. П'ять відійшли до першого голосування. Деякі схвалили одного з інших кандидатів. Згідно з виборчим законодавством України, перші два переможці у першому турі зустрінулись у другому турі. 31 березня Володимир Зеленський отримав трохи більше 30% голосів, а чинний президент Петро Порошенко отримав близько 16% голосів. Юлія Тимошенко отримала 13%. Юрій Бойко отримав 12%. Решта 35 кандидатів здобули менше 10%. Слід зазначити, що реєстрація кандидата на посаду президента є суттєвим процесом, що вимагає, принаймні, Декларацію активів та сплати реєстраційного збору, еквівалентного майже 100 тисячам доларів, звичайно, значної суми, особливо за українськими стандартами. Ці гроші не підлягають поверненню, якщо кандидат не вступить у другий тур. 42 з 44 кандидатів по суті розтратили цю суму грошей. Більшість кандидатів не мали ілюзій щодо обрання. Деякі з них були кандидатами технічними, висунутими більш серйозними або їхніми прихильниками, щоб відібрати голоси від основних конкурентів. Більшість просто хотіла висунути свої імена перед виборцями, щоб мати змогу або сформувати життєздатну політичну партію, або, принаймні, бути більш легко визнаною особою для політичної партії, яка зараз займає місця в Верховній Раді України. Парламентські вибори в Україні заплановані на осінь цього року. Оскільки Україна не є суто президентською республікою, а квазі-президентсько-парламентською, то її парламент відіграє значну роль у нагляді за функціонуванням виконавчої влади, призначенням міністрів та прийняттям законодавства. Консенсус серед національних та міжнародних спостерігачів за виборами полягав у тому, що і перший тур і другий відповідали міжнародним демократичним стандартам. Додаткові докази, які підтверджували, що дійсно обидві тури були демократичними, полягало в тому, що кінцеві результати відзеркалювали результати численних опитувань, які проводилися до виборів та при виході у день виборів. Для України це були її сьомі президентські вибори і, ймовірно, з найменшою кількістю порушень. Українські опитування рейтинги стали дещо більш точними, особливо з 2004 року, коли в листопаді більшість передвиборчих, а потім і екзит-полів показали, що Віктор Ющенко був обраний президентом, а Центральна виборча комісія (ЦВК) визнала Віктора Януковича переможцем. Цікаво, що ЦВК це зробила через кілька днів після виборів і повторила майже ті ж цифри, що й кампанія Януковича, в особі Сергія Тігіпка який процитував через десять хвилин після закриття виборчих дільниць. З цього почалась Помаранчева революція, яка завершилася новими виборами через місяць і виборами Віктора Ющенка. Вищезазначене має розумітися в контексті молодої держави і з історичної точки зору. Українська РСР була другою за величиною і другою найважливішою і чисельною радянською республікою з ядерним арсеналом, який поступався лише Росії. Вона також була державою-членом Організації Об'єднаних Націй. Українська РСР була також найскладнішою республікою Радянського Союзу, де дисиденти складали 75% всіх радянських політичних в'язнів. Занепокоєння в Україні ретельно контролювалося, оскільки воно розглядалося як небезпека для всієї імперії. Не дивно, що після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року Україна стала найменш надійним сусідом Росії, хіба що, можливо, крім прибалтійських держав, які мали одначе менше значення, оскільки Російська імперія не мала потреби продовжувати свою владу там і привласнити їх історію. Росія, яка загарбала цю назву лише в XVIII столітті, була історично Москвою і Московією містом-державою, що виникло століттями після Києва і Київської Русі, попередником сьогоднішньої України. Російські історики, взявши на себе вказівки від російської імператриці Катерини II, просто взяли історію Київської держави в російську історіографію бо це бракувало імперії. Вибори президентські в інших колишніх радянських республіках, крім країн Балтії, України та Грузії, є досить передбачуваними, Путін, Назарбаєв, Лукашенка і т.п. Президенти залишаються на посаді протягом багатьох років. Натомість, результати виборів в Україні є невизначеними. Фактично за час свого 28-річного існування Україна як незалежна держава на сьогоднішній день мала п'ять президентів, тільки один з яких був переобраний на другий термін. Україна провела, принаймні, дві масові народні революції, одна з яких припинила фальсифікацію президентських виборів у 2004 році, а друга - у 2013-14 роках, зняла з посади кримінального президента, який з метою ухилення від арешту втік до Росії. Важливо нагадати, що в Радянському Союзі відбувалися вибори. Однак результати були продиктовані зверху, а адміністративний ресурс був використаний для реалізації результату. Ця система в основному збереглася в більшості колишніх радянських республік сьогодні. Неоднорідне використання адміністративного ресурсу відзначено і на деяких попередніх виборах в Україні. Ці останні вибори, здається, відійшли від цього звичаю. Президент Порошенко дійсно гарантував справедливі та рівноправні умови. Переконливі докази цього, хоча й непрямі, полягають у перемозі на користь претендента над чинним, який у більшості випадків користується адміністративним ресурсом. Тому останні вибори можна вважати зразковими. Якщо врахувати той факт, що ці вибори були проведені під час воєнного часу, то народу України та її уряду, зокрема, Президенту Порошенку, слід аплодувати, і, незважаючи на його особисту програш, демократичний рівень цих виборів є частиною його спадщини. Окрім демократичних міркувань, при аналізі сьогоднішньої України деякі цифри, отримані за результатами виборів, дуже тривожні. У другому турі взяли участь 18,491,837 виборців. Попередні вибори Президента України 2014 року включали 18,019,504. Проте в 2010 році на виборах Президента України проголосувало 25,493,529 осіб. Це зниження на 7 мільйонів або 27%. Це пов'язано з низкою факторів: анексія Криму Росією, війна на Сході, той факт, що українські громадяни, які проживають в Росії або сепаратистській Республіці Придністров'я, мали проїхати на великі відстані, фактично в інші країни для голосування. У Росії або в Придністров'ї не було жодних дільниць. Нарешті і, на жаль, напевно, не в останню чергу, з ряду причин, сприятливе послаблення візових вимог для поїздок і роботи в Європі та складні економічні обставини в Україні спровокували більшу міграцію українських громадян за межі України. Тут відіграють численні чинники, але факт залишається фактом: відносини української валюти (гривні) до американського долара становили колись 8 до 1, тоді від 12 до 1. Сьогодні це 27-1. Правда тут маніпуляції Національного банку але ціни зростають, а пенсія та платня не дорівнюють. Як і в більшості демократичних держав з низьким рівнем економіки, чинний президент був відхилений. Насправді між двома кандидатами на другий етап було мало ідеологічних розбіжностей. Тож дебати зосереджувалися на статистиці чинного президента. Суперник був невідомий повністю, за винятком його телевізійних виступів як актора і коміка. У кінцевому рахунку, рекорд чинного Президента в той час як відносно успішний на культурних досягненнях виявився дефіцитним, щодо війни і, зокрема, економіки. Суперник навіть признав багато культурних досягнень чинного Президента, хоча й намагався зменшити роль його в них. Обидва кандидати висловилися і підтримали європейську інтеграцію та членство в НАТО. Президент Порошенко старався зобразити себе вдалим головнокомандувачем, будуючи Україну як військову силу і встановлюючи глобальні альянси. Суперник підняв кілька військових невдач цього головнокомандувача. Натомість люди Порошенка намагалися зобразити претендента як проросійського через відсутність вільного володіння українською мовою і, як наслідок, звичайного використання російської мови в його приватному і публічному дискурсі. Проте в кінцевому рахунку це мало малий вплив. Під час одинокою дебати між двома кандидатами претендент переважно говорив слабшою українською мовою, а потім оголосив, що заангажує для себе викладача української мови. Незважаючи на дві революції, президентські переходи України були гладкими. Президент Леонід Кравчук поступився президенту Леоніду Кучмі в 1994 році. Президент Кучма поступився місцем Президенту Віктору Ющенку в 2004-5 рр. Ющенко уступився Януковичу. Навіть без фактичного обчислення голосів, але на підставі екзитполів, Президент Порошенко визнав вибори президенту Зеленському. Концесійна промова була гідною і примиренною з пропозицією надати допомогу, необхідну для мирного і плавного переходу. З того часу і прем'єр-міністр, і спікер парламенту в Україні висловили свою співпрацю. Деякі міністри діяли аналогічно. Україна, здається, на шляху до дійсного демократичного правління. Незважаючи на цей очевидний успіх, Україна має суттєві проблеми. Необхідно вести дві війни, проти Росії та корупції. Захід підтримував санкції проти агресора, але президент Росії не розкаявся і, по суті, впертий у своїй агресії. Президент Зеленський зазначив, що до переговорів бажає щоби приєдналися дві країни, які активно підтримують Україну та відіграють значну роль у НАТО, США та Великобританії. Франція та Німеччина продовжуватимуть свої зусилля, які, на жаль, залишилися невдалими, оскільки Росія не дотримується умов Мінської угоди. Спадщина Президента Порошенка включає в себе чверть мільйона армії зі значним арсеналом національних гвардійців, добровольців і зброї. З санкціями, своїми союзниками та власною військовою силою Україна готується для боротьби з Росією. Успіх залишається одначе нелегким оскільки агресія Росії і Путіна проти України не раціональна, а патологічна. Президент Зеленський виступив на платформі очищення корупції в Україні. Його зв'язок з Ігорем Коломойським, одним з найбільших олігархів України, який він намагався дещо прикрити у своїх публічних відгуках, безумовно, викликає питання. Тим не менш, оскільки боротьба з корупцією була основою його кампанії, народ України обов'язково візьме його до відповідальності. З кожним новим поколінням народ стає більш усвідомленим і вимагає верховенства права. Народ прагне вільного, демократичного існування та економічного добробуту. Якщо Президент Зеленський не доставить, є можливість ще однієї революції. Революції інколи зміцнюють націю. На жаль, ця форма демократичного процесу повинна бути останнім засобом, оскільки вона виснажує і породжує нестабільність. Демократична нестабільність все ще є демократією в дії, але вона також живить чужу ворожу російську агресію. Тому, треба пам'ятати що революція все можлива але буде непотрібна бо на ділі Президент Зеленський мусить зрозуміти, що він слуга народу. 29 квітня 2019 Аскольд С. Лозинський
"МІФ" в українській недільній школі в Греції
Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Т. Г. Шевченко. Дорогі гості з України завітали у суботу, 13 квітня, до нашої громади! Режисер документального фільму про талановитого львівського співака Паризької опери Василя Сліпака "Міф" Іван Ясній та брат співака, Орест Сліпак, ознайомлюючись з життям нашої діаспори в Греції, відвідали і Українську недільну школу, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка».
Наші дітки, хоч і народилися та живуть в Греції, знають багато про важкий тягар війни, який несе наша держава. Гості з України для наших школярів завжди бажані та цікаві. Тому готувалися зустріти митців досить серйозно. Учениці 4-го класу Драб Юліана та Кондратюк Анастасія взяли своє перше в житті інтерв’ю у пана Ореста та пана Івана. Цікавили їх, насамперед, дитячі роки Василя Сліпака. Адже героями не народжуються, героями стають. Які пориви, цінності, мрії, можуть спонукати людину віддати себе служінню Батьківщині, готовності віддати своє життя за кращу долю свого народу.
Учні старших класів та вчителі в безпосередньому діалозі з гостями, підняли більш серйозні теми, торкнулися глибших проблем. Адже оперний співак теж був діаспорянином, жив у Франції, був відомою в світі людиною. В світі, але не в Україні. Тільки під час Революції Гідності про нього дізналися на батьківщині. А скільки таких ще українців за кордоном палко люблять свою рідну землю, допомагають їй у важку годину, моляться за неї, прославляють її.
В кінці зустрічі Харчистова Катерина прочитала уривок з поеми Шевченка «Кавказ», та так, що аж мороз по шкірі. Добрий приклад надихає. І хоч Василя Сліпака вже немає з нами, його життя є зразком для молоді.
Герої у нас справжні!
Молодь у нас чудова!
Україна у нас одна!
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Т. Г. Шевченко.
