Вітання з 25-річчям Незалежності України
Любі співвітчизники, друзі, колеги, однодумці! Товариство "Українсько-Грецька Думка" щиро вітає з 25-річчям Незалежності України.
Незалежність - символ нашої нації.
Нехай кожний день Вашого життя буде сповнений теплом, радістю і новими здобутками, а Ваші добрі справи примножать славу рідної України.
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата.
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Т. Г. Шевченко
З нагоди 25-річчя Незалежності Президент України вручив державні нагороди представникам української діаспори
Від щирого серця вітаємо Голову Асоціації української діаспори в Греції та філоукраїнців греків «Українсько-Грецька Думка» пані Галину Маслюк з високою нагородою від Президента країни з нагоди 25-ччя Незалежності України.
Скоординованими діями маємо протидіяти російській пропаганді та розширювати коло друзів України в світі – Президент представникам української діаспори
22 Серпня 2016 - 18:45
Президент Петро Порошенко під час зустрічі з представниками української діаспори зазначив, що в умовах зростаючого євроскептицизму в Європі, який активно підтримується Росією, зростає потреба в консолідації сил українців в Європейському Союзі та всьому світі.
Глава держави наголосив, що багато визнаних фахівців вважають, що і в міграційній кризі не обходиться без «руки Москви», адже ще за радянських часів Близький Схід був нашпигований агентурою. За словами, Президента, міграція стала суворим випробуванням на міцність для Євросоюзу.
«За таких умов нам з вами слід як ніколи координувати зусилля. Протидіяти російській пропаганді в усьому світі. Розширювати коло симпатиків та друзів України. Використовувати всі законні інструменти для того, щоб боротися за збереження і посилення санкцій проти Росії, які проти неї запроваджені за анексію Криму та окупацію Донбасу», - наголосив Петро Порошенко.
Глава держави додав, що в стратегічному плані слід працювати на перспективу членства України в ЄС та НАТО, оскільки в Україні громадська думка з цього питання змінилася і настав час активніше впливати на громадську думку на Заході. Президент також закликав українців за кордоном агітувати і пояснювати, що Україні потрібна підтримка поставками зброї – «причому ще вчора, бо завтра буде пізно».
Окремо Глава держави звернув увагу на важливість тиску на Росію в звільнення українських заручників та політв’язнів, які перебувають на окупованих територіях чи у російських тюрмах.
«Все глобальне українство має докласти зусиль до захисту прав українців в Росії. Там українські громадяни та громадські організації, попри те, що їхні члени є законослухняними та лояльними громадянами Федерації, перебувають під значним тиском з боку силових структур. Показовим є приклад Бібліотеки української літератури – боюсь, що вони скоро спалять всі книжки, а бібліотекарів зашлють на Сибір», - наголосив Президент.
Глава держави підкреслив: «Росія – це єдина країна світу, де українцям вже майже офіційно відмовляють у праві на етнічну визначеність». Президент нагадав слова Президента Росії Путіна про те, що українці та росіяни один народ, які схожі із фразою Сталіна: «украинцы – те же русские». Глава держави зазначив: «І Путіну, і Сталіну я хотів би відповісти словами Ліни Костенко: «Україна – це супер. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».
Президент підкреслив, що саме існування української діаспори є знаком впевненості для України і того, що «де б ти не був у цьому світі, там завжди десь світиться українське віконце».
Президент наголосив, що українська діаспора виросла в унікальне явище на етно-політичній мапі світу: мільйони українців проживають за державними кордонами України. Глава держави підкреслив, що іноземні українці, ставши громадянами інших країн та активними членами тамтешніх політичних націй не забувають свою історичну Батьківщину. «Російсько-радянська імперія викорінювала український національний дух як тільки могла: голодоморами, репресіями, Сибіром, русифікацією. Та все те, що вона намагалися винищити тут, ви дбайливо зберігали там. І, неначе благодатний єрусалимський вогонь на Великдень, передали в Україну, щойно вона стала на шлях відновлення нашої Незалежності. І цей вогонь вже нікому й ніколи не загасити», - наголосив Петро Порошенко, нагадавши, події останніх років: спочатку українці повалили проросійський маріонетковий режим Януковича, потім – стали на заваді планам Кремля розчленувати Україну на кілька частин, поховали проект Новоросії.
Президент вручив державні нагороди представниками української діаспори.
SEE UKRAINE. DOCUDAYS UA ON TOUR. GREECE, ATHENS, comments about suspending the second part of the project See Ukraine
Radical leftists baffle Docudays UA screenings in Athens
On May 13, the project SEE UKRAINE: DOCUDAYS UA ON TOUR started in Athens. On the eve of the opening the managers of the Exile Room, the main festival venue in Greece, refused to host the festival events after radical groups' call for a protest rally near the location. The organizers addressed the Embassy of Ukraine to the Hellenic Republic urgently with a request to host the screenings and discussions in its premises.
In the evening of May 13, while the film "Euromaidan. Rough Cut" was being screened at the opening of the festival, the rally of pro-Russian forces, who called themselves "Greek anti-fascists", gathered next to the Exile Room. After the meeting, a group of young people headed towards the gallery which would have to host the Ukrainian photographer Oleksandr Hliadelov's exhibition "Hey, brother?". They threatened the gallery owners and accused them of supporting the Ukrainian nazis.
It is reported that the local radical sources spread false information about the project "See Ukraine", distort the facts and accuse the organizers of the attempts to slander the residents of Crimea and Donbas, although the program contains no films on a similar topical.
"Through the example of cultural diplomacy initiative of the Docudays UA we have seen how the information campaign against Ukraine is being waged and how it is important not to succumb to provocations and not to believe that the Greeks are hostile to Ukrainians. They are not. Pro-Russian forces deliberately create this myth, trying to quarrel two countries with each other. This is why we held the first part of the festival in Greece despite the difficulties," said Olha Birzul, the PR-coordinator of the project "See Ukraine: Docudays UA on Tour."
During three days, the viewers in Athens had the opportunity to watch short films of Ukrainian filmmakers: "Doctor comes last" by Svitlana Shymko and "Sirs and signors" by Oleksandr Techynsky. Moreover, the discussion "Where is Ukraine heading after Euromaidan" was held, involving Ukrainian-Greek experts: philosopher Volodymyr Yermolenko, journalist Tetyana Oharkova, Greek professor of geostrategy Nikos Liheros and historian Michalis Varlasa.
"First of all, we were impressed by how much the audience was interested in the discussion. The people had a lot of questions concerning the state of affairs in Ukraine, fighting against corruption, power of the Ukrainian civil society, as well as Russian aggression, causes of the annexation of Crimea and the future of the Donbas, - says Tetyana Ogarkova (Ukraine Crisis Media Center, Hromadske TV). – Also, we talked about difficultues in explaining the pro-European choice of Ukraine in Greece, a country with a strong Eurosceptic background."
"We should continue to do everything possible to convey information about Ukraine to the international audience. It is important to speak of the power of Ukrainian society, the rise of a new Ukraine, and the nature of Russian aggression that threatens the entire world order," said Volodymyr Yermolenko, the member of the NGO "Internews-Ukraine."
The festival team truly appreciates the assitance of the Association of the Ukrainian Diaspora in Greece "Ukrainian - Hellenic Thought" in organizing the film screenings of SEE UKRAINE: DOCUDAYS UA ON TOUR, as well as the Ukrainian Embassy which agreed to host the events.
For the time being the team of SEE UKRAINE has suspended the second part of the project, scheduled for May, 26-28, with the aim of finding more secure venues.
See Ukraine speaks out against political myths
On the whole, Greeks, just like Ukrainians, receive the lion's share of imformation from unreliable sources. Even so, there is a local saying stating that one image is worth a thousand words. In this respect the festival See Ukraine: Docudays UA on tour seems to be unique for the Greek society and its Ukrainian community. With the help of the expressive cinematic language, the project will share some perspectives on the reality of Ukraine and become a meeting place for experts from both countries, who will talk to the audience about the most uncomfortable and complex issues during topic-based discussions.
Despite the fact that Ukraine and Greece have a thousand-year common history, Greek viewers have very little understanding of the Ukrainian cinema. It is difficult to embrace all the history, which famously starts in the Monastery of Great Lavra (Mount Athos), where the first written record about the Kyivan Russian monkhood is kept. During the year of the Soviet Iconoclasm any references to the importance of Athos for the Ukrainian culture and spirituality were denied. Possibly, because of this spiritual commonality, Ukrainian and Greek community have always worked closely in different parts of the world.
The lack of information about Ukraine is also related to the fact that Greece traditionally belongs to the sphere of influence of Russia. The Greek audience tends to be benevolent to the Russian media sources and has a vague, if not misleading, notion about Ukraine, repeating the myths that the Ukrainian language and state have never existed. For decades, social thinking in Greece has been influenced by the Soviet documentary and feature films which have also systematically been broadcast for the past 25 years after the collapse of the Soviet empire and during the establishment of the independent Ukrainian state. The new waves of the Russian propaganda, which have become part of the so-called hybrid war 2014-2016, make the Greek society even more misinformed. Greece which is also going through a severe political and economic crises is misled into believing that Russia, "friendly nation which shares the same religion", is willing to come to the rescue.
The passionate activism of the Ukrainian community in Greece looks uncomfortable, if not merely incomprehensible, to the majority of Greeks, as this political position disproves the Russian propaganda interpretation according to which Ukrainians in East Ukraine have rebelled against fascism. One needs to cope with this, break the stereotypes, search for information, even change one's mindset. It is really complicated. Why should the Ukrainians be a separate nation? Why should they speak their native language? Why should they fight for their independence? However, freedom and struggle for independence are essential concepts for Greeks. In this respect, Greek Ukrainians' position causes a lot of anxiety in the Greece.
The beginning of the open military aggression of Russia towards Ukraine in 2014 acted as a catalyst for political activism of Ukrainians all over the world. Greece was not an exception. The majority of Ukrainians from different regions of the country became conscious of their national identity. They realized that they want their native land to remain independent, to embrace European democratic values and get rid of the oppressive Soviet legacy. They took to the streets of Athens with blue-and-yellow flags, wearing vyshyvankas and wreaths and holding posters with slogans against the Russian aggression, against the annexation of Crimea and in support of the illegally imprisoned hostages of the Kremlin. They created a powerful volunteer movement and launched an information website. Freedom is undoubtedly above all else for any nation. And now Ukrainians feel proud of their land and their heroes, who are willing to die for the freedom of Ukraine. And the members of our Ukrainian community do their best to inform the Greek society about Ukraine and its heroic people. That is why See Ukraine: Docudays UA on tour must come to Greece.
Putin Is Persecuting Jews, Tatars and Christians in Crimea (En)
A child sleeps as Crimean Tatars attend morning prayers of Eid al-Fitr holiday, marking the end of the holy month of Ramadan, in Yevpatoriya, Crimea, on July 17. After invading Crimea in March 2014, Russia ordered Crimea's religious groups to register with Moscow under its religion law or lose their legal operating status, a bleak choice between registering under an onerous and costly process or forfeiting several rights. Pavel Rebrov/Reuters
This article first appeared on the Atlantic Council site.
"We cannot stand by when the sovereignty and territorial integrity of a nation is flagrantly violated," U.S. President Barack Obama said on September 28 at the U.N. General Assembly. He was condemning Russia's annexation of Crimea and its aggressive moves in eastern Ukraine. Read more
Форум української молоді діаспори "Одеса 2015" та Річні збори Світового Конґресу Українських Молодіжних Організацій в Одесі
https://youtu.be/bZ9VxYrKTuU Офіційне відкриття 26 серпня 2015 р. в Одеському національному академічному театрі опери та балету.Выступление Афины Хаджиновой – координатора инициативной группы «Вместе», Мариуполь
Посольство Украины в Греции
Вторник 26 мая 2015
Встреча с делегацией греческой общины Мариуполя
Уважаемые господа,
Когда в твой дом приходит беда, когда близким грозит опасность, возникает естественное желание их защитить. Если беда приходит на твою Родину, ты становишься на ее защиту, невзирая ни на какие политические взгляды, лозунги и флаги.
В новейшей истории греческого мира мы помним, как народ Греции подвергался как физическому, так и моральному насилию. Первый - когда Турция вторглась в Северный Кипр в 1975 году. Я помню, как вся Греция, в едином гражданском порыве, скандировала «Η Κύπρος είναι ελληνική!». Второй показательный случай, когда Бывшая республика Югославии назвалась Македонией, и Греция заявила о своем праве на это название. В обоих этих ситуациях греки защищали то, что принадлежит им. Территорию, имя и историю. И имеют на это свое законное право!
Сегодня свою территорию, имя и историю защищает Украина. Государство, созданное в результате всеукраинского законного мирного референдума 1 декабря 1991 года, когда 90% украинцев поддержало Акт провозглашения независимости Украины.
Весь цивилизованный мир, и Греция, и Россия в том числе, признали суверенитет и границы Украинского государства. Мы добились независимости абсолютно мирным и законным путем, не пролив ни одной капли крови. С соблюдением всех международных норм. Демонстрируя добрую волю и стремление к всеобщему миру, Украина отказалась от ядерного оружия, подписав в 1994 году Будапештский меморандум, где гарантами целостности Украины и неприкосновенности ее границ выступили США, Великобритания и Россия.
23 года своей независимости Украина и украинцы жили мирной жизнью, не вступали ни в какие международные военные конфликты и свои внутренние вопросы решали самостоятельно. И ни разу в стране не было конфликта на национальной или религиозной почве. Все говорили на удобном им языке, национальные меньшинства имели широкие возможности для своего развития.
Но наступил 2014 год. Границы Украины были нарушены самым циничным и варварским образом! Многолетняя пропаганда и тайная подготовительная работа к разрушению целостности Украины начали свое пагубное действие. В то время, когда наша страна переживала переломный момент в своей истории, а также предательство и грабеж со стороны ее высшего руководства, Россия, поправ все принципы законности, морали, и гуманизма вторглась на территорию Украины.
Аннексировав Крым, Россия окутала дурманом пропаганды население восточной части Украины. Она дала в руки террористов оружие и боеприпасы, которые были направлены против государственного строя и мирного населения Украины. Россия наводнила территорию Украины шпионами, военными специалистами и солдатами, которые не только обучают террористов вести военную, подрывную и террористическую деятельность на территории нашей страны. Эти русские также возглавили террористические организации на территории Украины. Подтверждение тому - слова главаря террористов Гиркина: "Спусковой крючок войны все-таки нажал я".
Но не все жители восточной части Украины стали жертвами этой разрушительной пропаганды. Жители Луганска, Донецка и Мариуполя вышли на мирные митинги и демонстрации, чтобы выразить свою проукраинскую позицию и противостоять моральному и физическому насилию самозваных лидеров и толпы люмпенов.
В Мариуполе патриотически настроенное население с первых дней встало на защиту города. С апреля 2014 года волонтеры начали оказывать помощь украинской армии и добровольческим батальонам, ставшим на защиту украинской целостности и независимости. В городе проходили массовые митинги, на которых мариупольцы заявляли о своей проукраинской позиции.
Как вы знаете, Мариуполь и Приазовье - это место проживания греческой диаспоры. Почти 240 лет потомки древних греков, выходцы из Крыма, живут на этой земле. Греки - свободолюбивый и независимый народ, где бы они ни жили. Мы были вскормлены примером и историей Древней Греции, давшей миру цивилизацию, мы воспитывались на примере борьбы греков против Османской империи, за свою независимость. Мы знали о том, что борьба за независимость Греции началась на украинской земле, в Одессе, основателями тайного общества Филики этерия. Это не могло не наложить отпечаток на развитие греческой диаспоры Украины. В советские времена греческая интеллигенция притеснялась, советская власть всячески препятствовала развитию культуры и языка греков Приазовья. Так вот, свое бурное развитие и самые яркие моменты своей истории, греки Украины пережили в период 24-летней истории независимой Украины.
Также, как и независимый и свободолюбивый греческий народ стал на защиту Греции, так и греки Украины в тяжелый для нее период, стали на защиту своей родины от российских агрессоров. Кто-то - с оружием в руках, кто-то - помогая армии и добровольцам. И все они остались верны той земле, которая их вскормила, той стране, которая стала для них Родиной.
Несмотря на то, что многие греческие села находятся на линии соприкосновения и подвергаются регулярным артиллерийским атакам со стороны террористов, там остаются люди, не желающие покидать свои дома. И все они ждут мира, ждут прекращения этой никому ненужной войны. В октябре 2014г. атаке подверглись мирные жители поселка Сартана, в январе 2015 погибли люди в Волновахе, регулярно обстреливаются Гранитное, Чермалык. 24 января 2015г. по одному из районов Мариуполя было выпущено более 100 артиллерийских снаряда Град. Убиты 31 чел., в том числе и дети. Ранены 104 человека, среди которых пять детей, которые на всю жизнь останутся инвалидами. Десятки семей потеряли свои дома, сотни квартир стали непригодными для жилья.
Нам не приходится ждать ничего хорошего от России. Мы видим, как поступило российское правительство с татарами в Крыму. Народ, переживший в мае 1944 года депортацию, которая сравнима разве что с депортацией греков из Константинополя, снова переживает трагические моменты в своей истории. В Крыму бесследно исчезают люди, закрываются крымско-татарские СМИ, их лидерам запрещен въезд на территорию Крыма, не прекращаются преследования активистов и патриотов Украины. Как мы видим, русский мир не принес счастья коренному населению Крыма, и в придачу, во второй раз лишает их родины. Также в Крыму значительно сократили преподавание украинского языка, хотя украинцы продолжают там жить. Как можно говорить о каком-либо примирении, если нарушаются базовые права и свободы граждан. Для русских - патриоты Украины - это враги №1. В России традиционно любят предателей и прилипал.
Во всем цивилизованном мире существует инструмент для примирения - диалог. Но мы уже долгое время наблюдаем, что ни с российской стороной, ни тем более с террористами, диалог невозможен. Их задача - убивать, истощать нашу страну и разрушать мир.
Мы должны остановить эту войну, потому что кроме горя она ничего не несет. Что для этого нужно? Нужно открыть глаза и сердце. Услышать правду. Поговорить с очевидцами. У людей есть один недостаток - подвергаться пропаганде. Но это удел слабых. Человек умный и здравомыслящий всегда найдет правду, как бы глубоко она ни была спрятана. Давайте не забывать, что мы живем в 21-м веке, и что только созидание и развитие движет сегодня миром. А война разрушает все.
Слава Украине!
ДІТИ ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКО-ГРЕЦЬКА ДУМКА» ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У СВЯТІ МАТЕРІ В ЦЕРКВІ СВ. ТРІЙЦІ
Справжню Оду Матері відспівали та відтанцювали у неділю 17-го травня 2015 року діти українських недільних шкіл, що діють у грецькій столиці. Подвір’я єдиної в Атенах греко-католицької церкви Св. Трійці, яка ось уже понад 15-ть років, з легкої руки та доброї волі владики Анаргіроса, гостинно приймає в себе прихожан української парафії Св. Миколая, вбралося в синьо-жовті кольори, та заповнилося різнобарвними вишиванками і традиційними українськими віночками. Владика Дімітріос звернувся до громади з теплими щирими словами побажань, другий секретар посольства України в Грецькій Республіці Ольга Чернова зачитала привітальний лист від Посла України Володимира Шкурова, а невтомна сестричка Вероніка Галатан намагалася встигнути всюди, щоб свято, за яке вона так вболівала, вдалося на славу.
Світлини Сергія ЛЕМІШКО, Василя СПІРІДОНОВА.
https://www.youtube.com/watch?v=kn8ebFHnYPc
https://www.youtube.com/watch?v=gG7e0tgs2Ag&feature=gp-n-o&google_comment_id=z12otl4xpmbkxh0tj23lttgxtk2rsnywr04
1919 — проголошення АКТА ЗЛУКИ
Проголошення Акта Злуки українських земель на Софійській площі в Києві. 22 січня 1919 р. Фото роблено з дзвіниці Софійського собору, на горизонті видно ще не зруйнований більшовиками Михайлівський Золотоверхий.
Січень видався багатим на значимі для української нації події місяцем. Сьогодні, з нагоди 90-ї річниці відзначення історичного Акту Злуки, хотіла би зробити невеличкий екскурс в минуле, щоб зрозуміти справжнє значення низки трагічних подій у долі нашого народу. Протягом 17-18 років, що віддаляють нас від розвалу Радянської імперії, і особливо, протягом останніх років завдяки зусиллям влади, в Україні з меншим чи більшим успіхом, але все ж таки робляться спроби пошуків та відтворення історичної правди, переоцінки та реабілітації зумисно дискредитованих та спотворених історичних фактів та постатей нашого минулого. Цей процес складний і болючий, тому що руйнує чиюсь хибно сформовану уяву, але абсолютно необхідний для повноцінного, самодостатнього майбутнього українця, як горду за своєю національною ознакою складову нового українського громадянського суспільства, або політичної нації, як ще прийнято говорити.
Отже, минулого року 21 січня виповнилося 360 років від початку Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648). Ця війна формально завершилася через 6 років укладенням 8 січня 1654 року так званої Переяславської угоди про входження України як автономної держави під протекторат Росії. Історичне значення Визвольної війни і загалом політичної діяльності Богдана Хмельницького в тому, що гетьманові вдалося утворити досить велику й потужну козацьку державу. Таким чином, аж через понад 400 років було відновлено державність України. Адже після загарбання роздрібненої Київської Русі монголо-татарами (1240 рік — взяття Києва) слов’янські землі більш як на століття опинилися під владою Золотої Орди. Потім майже на два століття увійшли до складу Великого князівства Литовського, а після об’єднання останнього з Польським королівством у Річ Посполиту, опинилися на ціле століття у складі цієї держави. Отже, Хмельницький відновив державність. І невдовзі втратив її у результаті підписання Переяславської угоди, яку, щоправда, українська старшина задумувала зовсім не як загарбання України. Але вийшло саме так. Після смерті Хмельницького 1657 року (є версія про його отруєння) його наступники не змогли об’єднати Україну в одне ціле, як це зробив могутній гетьман. Натомість — чвари, розбрат, те, що згодом назвали Руїною, і що знову на століття позбавило нас незалежності.
Національно-визвольний рух початку ХХ ст. активізувався після першої російської революції 1905—1907 рр. Гасла автономної України лунали на засіданнях Державної думи Росії, на сторінках органу української фракції І Думи —“Украинского вестника”. Часопис виходив за активної участі провідника українського руху Михайла Грушевського, кожне число відкривалося його публіцистичними виступами з вимогами автономії України, розвитку національної школи, мови, преси. З початком Першої світової війни на арену боротьби за самостійну Україну виходять політемігранти з Наддніпрянщини, які створюють Союз визволення України. Лідери Союзу проводили активну просвітницьку роботу серед полонених українців з російської армії у таборах Німеччини та Австрії. Задля піднесення національної свідомості серед полонених Союз видавав популярні праці з історії України, зокрема праці Михайла Грушевського. Саме завдяки діяльності Союзу в таборах було сформовано Синьожупанну та Сірожупанну дивізії, підрозділи яких брали участь у боях із більшовицькою навалою.
“Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу”. Коли вперше цю багатовікову мрію українців озвучив Михайло Грушевський в ніч на 11 січня 1918 р. в залі Центральної Ради, буря овацій потрясла її стіни. Відновлення української державності, здавалося, безнадійно втраченої в глибинах ХVІІІ ст., — у цьому полягала сутність та головна конструктивна ідея ІV Універсалу. Цей акт став вершиною діяльності Української Центральної Ради та логічним доповненням і розвоєм найрадикальнішого документа УЦР — ІІІ Універсалу, в якому вже було закладено головні підвалини державотворення: народ, територія, влада. У найдраматичніший момент своєї історії новітній український парламент ухвалив ІV Універсал, щоб захистити Україну від більшовицької навали, укласти мирний договір (Берестейський мир ) і вплинути на геополітичну ситуацію в Європі. Про зміну геополітичної ситуації свідчать тогочасні карти, на яких своє повноправне місце серед європейських держав займає молода незалежна держава Україна. Її визнали країни Четвертного Союзу як незалежну державу. А вже у квітні внаслідок приходу до влади П. Скоропадського замість УНР було проголошено Українську Державу, яка, проте, проіснувала недовго. У грудні 1918 року УНР відновила Директорію.
Тогочасні українські політики не могли передбачити всі проблеми, які стануть на шляху утвердження незалежності. Проте вони були свідомі того, що за головний постулат ІV Універсалу доведеться боротися не одному поколінню. Справді, це був документ перспективної дії, його історичне значення виявилося не відразу. Ключові слова ІV Універсалу Центральної Ради покликали на захист самостійної України київських студентів та гімназистів, що полягли під Крутами;
Так, 29 січня 1918 року, через тиждень після проголошення ІV Універсалу про незалежність, Українській Народній Республіці довелося захищатися від агресії більшовицької Росії на ближніх підступах до столиці. Більшовицькі війська, в обозі яких плелися на Київ і так звані українські радянські частини, біля станції Крути, між Бахмачем і Ніжином, зупинили кілька сотень молодих воїнів УНР. На жаль, це було все, що на той момент українська влада могла кинути на захист столиці — юнаків з військових училищ, студентів київських університетів. Бо УНР необачно не взяла під свій контроль численні українські військові фронтові частини, не подбала про оборону республіки. Юні патріоти загинули, через кілька днів. Агресори штурмом узяли Київ.
У зв’язку з цим сьогодні Голова Спілки офіцерів України В’ячеслав Білоус загострює нашу увагу на сучасному законодавстві, де задекларовано зменшення кількісного складу Збройних сил України, і проводить паралель між IV Універсалом, де записано “реорганізувати армію в народну міліцію”. Перші наслідки такої реорганізації Україна 1918-го, вважає пан Білоус, побачила вже за тиждень — 29 січня під Крутами. Сьогодні Збройні сили України налічують 200 тис. осіб, натомість кількість війська в Польщі — 350 тис., Німеччині — 500 тис., Росії — 1 мільйон.
Естафету боротьби за незалежну Україну з кінця 1918 до початку 1921 р. перебрала Директорія Української Народної Республіки та провідники Західно-Української Народної Республіки. Рівно через рік після проголошення ІV Універсалу 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві було проголошено Акт злуки — об’єднання історичних українських земель в єдину державу — Українську Народну Республіку. Акт проголосили уряди УНР і Західно-Української Народної Республіки, що утворилася на землях, які століттями були відірвані від України. День 22 січня, починаючи з 1999 р. (якщо не помиляюся) за президента Л. Кучми, в незалежній Україні відзначають як свято — День Соборності.
Незадежна Держава перестала існувати наприкінці листопада 1920 р. внаслідок остаточного захоплення території УНР російськими більшовиками та виїзду голови Директорії УНР і Ради Народних Міністрів УНР в еміграцію. Проте слова ІV Універсалу продовжували звати до бою вояків Армії УНР доби Директорії та Січове Стрілецтво Української Галицької Армії. Різними засобами за самостійну Україну боровся Уряд УНР в екзилі, Українська Повстанська Армія в роки Другої світової війни, шістдесятники в період тоталітаризму. Незалежність України, проголошену 1991 року, можна вважати одним із найвагоміших результатів ІV Універсалу.
І про сучасне…
В січні минулого року в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського до 90-річчя проголошення ІV Універсалу Української Центральної Ради відкрилася виставка “…однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною…”.
Відкриття виставки до 90-ої річниці проголошення незалежності України в родинній садибі Грушевських на Паньківській, 9 мало особливе, символічне значення. Саме їхня садиба стала епіцентром січневих подій 1918 р. Тісно переплелася особиста трагедія Михайла Грушевського з трагедією молодої Української держави, яку він виборював упродовж десятиліть. Більшовики добре усвідомлювали провідну роль лідера Центральної Ради, тому і спрямували свій жорстокий удар саме проти нього. Вони зумисне обстріляли дім Грушевських, з якого напівживою винесли матір Михайла Сергійовича, в пожежі загинули унікальне зібрання українських старожитностей, книгозбірня, архів, рукописи. Незважаючи на трагедію, Грушевський закликав новими очима поглянути у майбутнє: “І мені здається, що те, що переживаю я так гостро в сім моменті, переживає й уся Україна. Що Україна також поховала своє старе в сім огнищі, в сій руїні, в могилах своїх дітей, забитих рукою большевиків, як я в могилі матері…”.
В травні минулого року в Будинку вчителя (колишнє приміщення Центральної Ради) відбулася прес-конференція з приводу створення Музею Української Народної Республіки. Її учасниками були в. о. голови Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський, останній Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк, президент Академії педагогічних наук України Василь Кремень, заступник голови Українського інституту національної пам’яті Владислав Верстюк, директор бібліотеки ім. О. Ольжича Олександр Кучерук, директор Київського будинку вчителя Лариса Мельник, президент “Київміськбуд” Петро Шилюк, виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду національної пам’яті Борис Пономаренко та інші. Музей розташовуватиметься в історичній будівлі Української Центральної Ради. Вдалося частково відновити історичну топографію будинку, коли там працювала Центральна Рада. Поруч перебували інші державні й громадські установи. Саме тут розташувався перший український уряд УНР — Генеральний Секретаріат України. Засновниками Музею стали Український інститут національної пам’яті, Київський міський будинок учителя, Академія педагогічних наук, Фундація ім. О. Ольжича, бібліотека ім. О. Ольжича, Міжнародний благодійний фонд національної пам’яті. Значну допомогу в підготовці приміщення для розміщення експозиції надає АТ ХК “Київміськбуд”, виконуючи ремонт за сучасними технологіями.
Тепер документи, універсали, світлини та інші пам’ятки Української Народної Республіки розташовуватимуться на другому поверсі Будинку вчителя. Експозицію музею започаткував останній Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк просто під час прес-конференції. Він передав унікальні реліквії доби УНР, серед яких оригінальна фотографія голови Директорії Симона Петлюри, фото трьох прем’єр-міністрів уряду УНР, речі генерала Армії УНР Миколи Капустянського, державні нагороди УНР, книги з автографами діячів УНР. І це лише невелика частина з того, що перейде у власність музею. Решта нині зберігається в архіві бібліотеки ім. О. Ольжича.
Цього року француз Серж Ґетц (мама родом із Сумської області), який давно живе у серці з Україною, привіз з далекої Франції унікальні матеріали доби Української Народної Республіки — тогочасні видання, рукописи, карти, книгу спогадів голови уряду УНР Володимира Винниченка “Відродження нації”, перше видання, том ІІІ, кілька книжок, присвячених дипломатичній активності УНР на Паризьких мирних переговорах 1919—1920 років.
Більшість переданих матеріалів доповнять колекцію Музею Української Народної Республіки, відкриття якого заплановано на сьогодні - 22 січня 2009 року — до 90-ліття Акта Злуки — в історичному приміщенні Української Центральної Ради.
Раритети, привезені з Франції, з вдячністю прийняв в. о. голови Українського інституту національної пам’яті академік Ігор Юхновський. Звичайно, це один із перших відгуків світової спільноти на заклик підтримати створюваний Музей УНР у Києві. Сподіваємося з часом до новоствореного музею зберуться документальні матеріали з усього світу.
І на закінчення…
Згадуючи ті чи інші події минулого століття, можна часто почути «навіщо згадувати минуле?». Тут не можу ще раз не повторити фразу грецького вченого Нікоса Лігероса стосовно Голодомору 1932-33 рр.: «Доки існує геноцид пам’яті, продовжується геноцид народу».
Очевидно, нам – сучасним українцям, варто замислитися над доленосними подіями 1917—1920 рр. Такі уроки для того, аби їх засвоювати. Головний урок Дня злуки — це усвідомлення того, що сила держави — тільки в єдності. Тільки в єдиній мовно-інформаційно-культурній зоні можливе прийняття соціальних, економічних, правових концепцій. Лише за умови політичної й економічної незалежності Україна може претендувати на гідне місце в світі. Тільки сильна держава і сильна влада убезпечить націю від служіння чужим інтересам. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної Соборної держави і віддавати йому всі свої сили та здібності.
Дякую за увагу.
Підготувала голова Асоціації «Українсько-Грецька Думка» Галина Маслюк,
Атени 2011 р.
Молебень на Софіївській площі у Києві з нагоди проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. В центрі – Симон Петлюра та Володимир Винниченко. 22 січня 1919 року. 
