12 травня 2025 року в Афінах відбулася виставка “Справжні в’язні Путіна: Політичні в’язні поневолених народів”, що пройшла в центрі політики та культури “Рігас Велестінліс”, площа Конституції (Синтагма).
Захід розпочався з короткого звернення голови асоціації “Українсько-Грецька Думка” Галини Маслюк, яка підкреслила нашу відповідальність висвітлювати правду про події в Росії та війну, яку вона веде проти України. Зокрема, вона зазначила, що українці та інші народи, які страждають від режиму Путіна, мають багато відкритих фронтів, і всі, хто перебуває далеко від “нуля” (передової), мають обов’язок підтримати військових своїм голосом правди.
Президент Антиімперіалістичного блоку народів, пан Олег Медуниця, представив діяльність організації з прав людини та ситуацію з політичними в’язнями в Російській Федерації. Велике зацікавлення викликала у присутніх документальна кінострічка “Putin’s Real Prisoners: Political Prisoners of the Enslaved Nations”, у якій розкриваються умови та історії ув’язнених кремлівським режимом бранців.
Особливу увагу привернула презентація Яни Тіхонен – активістки з Карелії*, керівниці фіно-угорської правозахисної організації «Ранта», яка розповіла про поточну ситуацію в її країні та пригнічення місцевих народів російськими властями. Її виступ був надзвичайно вражаючим, надаючи справжнє уявлення про реальність, і багато присутніх висловили свою солідарність.
На закінчення заходу відбулася жива дискусія з питаннями та відповідями від аудиторії, що дало можливість для більш безпосереднього та інтерактивного спілкування. Присутні також мали можливість забрати з собою брошуру грецькою мовою, яка містила інформацію та детальні дані про обговорювані питання.
Волонтерська українсько-грецька група “Воля” вручила представникам організації символічні грецькі подарунки як сувеніри, тим самим надаючи заходу особливого колориту.
Організатори заходу висловили щиру подяку руху “Ардин – Ріксі” за люб’язно надане приміщення та безперервну підтримку України в цій нерівній боротьбі.
Особливу увагу привернула участь грецьких науковців, які висловили думку, що представлена інформація не є широко відомою грецькій громадськості, і потребує більшого поширення та інформування.
Виставка висвітлила трагічні історії політичних в’язнів, які платять високу ціну за свою опозиційність до придушення їхніх прав та несправедливості режиму, створюючи важливу можливість для публічного інформування та підвищення обізнаності з питань прав людини та свободи.
*Карелія – історично важливий регіон на півночі Європи, що має складну історію, пов’язану з численними змінами кордонів і політичними впливами. Розташована між Росією та Фінляндією, Карелія набула особливого значення завдяки своїй стратегічній позиції, багатим природним ресурсам та наявності великих озер, зокрема Ладозького і Онезького.
Історія Карелії
До XVII століття: Карелія була територією, що належала різним державам і народам. Перш за все, це була частина Великого князівства Литовського, а пізніше – Російської імперії. У цей період на землях Карелії проживали карели, фіни, а також руські народи.
XVII–XVIII століття: Протягом цього періоду територія Карелії була предметом боротьби між Росією і Швецією. В результаті Великої Північної війни (1700–1721) Карелія потрапила під контроль Російської імперії, що було закріплено після підписання Ніштадтського мирного договору.
1917–1940 роки: Після Жовтневої революції 1917 року і розпаду Російської імперії Карелія стала частиною новоутвореного Радянського Союзу. У 1920-х роках було створено Карельську АРСР, яка мала певну автономію в складі СРСР. Однак вже з 1930-х років почалося активне втручання радянської влади в справи Карелії. У 1939 році, після вторгнення радянських військ до Фінляндії, територія Карелії була поділена: частина пішла до СРСР, а частина залишилася в складі Фінляндії.
Після Другої світової війни: Після перемоги СРСР у війні з Фінляндією за результатами Московського мирного договору 1944 року Карелія повністю увійшла до складу Радянського Союзу. Серед місцевих жителів залишилися спогади про насильне переселення, репресії та асиміляцію карельських та фінських народів.
Період після 1991 року: Після розпаду СРСР Карелія стала частиною Російської Федерації, що для багатьох жителів стало символом продовження чужої окупації. Вони вважають, що Карелія має право на автономію або навіть незалежність через свою унікальну історію, культуру та національну ідентичність. Однак питання карельської незалежності так і не отримало серйозної підтримки на державному рівні, а Росія активно працює над асиміляцією місцевих народів, надаючи їм обмежені права на культурну автономію.
Карельська ідентичність і прагнення до незалежності
Багато карелів, особливо в районах, які історично належали Фінляндії, вважають свою землю окупованою Росією. Вони прагнуть зберегти свою мову, культуру та традиції, виступаючи за більшу автономію або навіть незалежність. Важливим фактором є також відчуття соціальної та економічної нерівності в межах Росії, де регіон часто залишається забутим в порівнянні з іншими частинами країни.
Карелія, з її унікальною культурною спадщиною, відчуває глибоке бажання зберегти свою самобутність і повернутися до стану, коли вона була незалежною або хоча б мала значно більшу автономію від центральної влади.
Це питання є важливим як для місцевих жителів Карелії, так і для тих, хто підтримує права поневолених народів у Росії.
Свобода для Карелії: Свідчення з серця Росії