Останній дзвоник в Українській недільній школі

Я ЄСТЬ НАРОД, ЯКОГО ПРАВДИ СИЛА НІКИМ ЗВОЙОВАНА ЩЕ НЕ БУЛА…    П. Тичина Може здатися дивним такий епіграф до свята Останнього Дзвоника Української недільної школи, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка», яке відбулося 25 травня 2019 року. Але вже третій рік поспіль ми починаємо і закінчуємо навчання в прекрасному зеленому парку Гуді в центрі Атен, де знаходиться пам’ятник Шевченка, нашого українського Шевченка. Це вже традиція. Тому, що ми сім’я, велика шкільна родина, що складається з маленьких українських чи змішаних сімей. І всі разом ми належимо до українського народу. Народу з тисячолітньою історією, віковими традиціями. І де б ми не жили, куди б не занесла нас доля, ми стараємося зберегти свою ідентичність. Створюємо школи, навчаємо дітей мови, історії. Розвиваємось, рухаємося вперед, несемо свою правду в світи. І ніхто, і ніщо ніколи не зможе нас здолати та зупинити, тому що немає в світі такої сили. Саме тому пам’ятні дати, знакові для українців події, ми хочемо відмічати в нашій школі разом з нашим Пророком - пам’ятаємо минуле, живемо сьогодення, виховуємо - для майбутнього. На святковій лінійці з нагоди закінчення навчання - і діти, і дорослі - в яскравих вишиванках, з квітами, підвели підсумки року. Голова Асоціації «Українсько-Грецька Думка», пані Галина Маслюк, у своєму виступі відмітила, що у нас цей рік був особливий, вперше після багатьох років, ми діяли суто як діаспорна школа, з українознавчими предметами. Вчителі дуже намагалися зробити привабливими вивчення мови і традицій. І їм це вдалося. А діти наші - креативні і відповідальні, і це дуже важливо, щоб вони були самостійні, брали ініціативу, тому що тільки тоді вони самі будуть керувати своєю долею. Вчителька географії Лєна Хіміч вручила дітям сертифікати про закінчення навчального 2018-2019 року. Вихователька дитячого садочка «Рукавичка», п. Наталя Смоляник, привітала своїх випускників: Кельбас Марію, Смоляра Данила та Садовську Ніколь. Побажала їм успіхів у навчанні, тішити своїх батьків, бути гордістю вчителів. Вчителька початкових класів, п. Тимчишин Вікторія, також привітала свою випускницю Драб Юліану, пригадала, якою маленькою та прийшла в перший клас, і що зараз вона є абсолютно самодостатньою особистістю, зі своїми напрацюваннями, мріями і власною думкою. Побажали всього найкращого в дорослому житті найосновнішому випускнику, Мисаковцю Василю, який цього року закінчує школу. Вчителі та учні записали йому побажання в пам’ятному альбомі зі світлинами зі шкільних буднів. Такі фотоальбоми в подарунок приготував батьківський комітет всім учням школи. Наша учениця Катя Харчистова, дуже душевно та зворушливо прочитала вірш Г. Бірча «Якою я бачу свою Україну». Великим позитивом діаспорної школи є те, що нас часто відвідують гості з України. І саме тому на нашому святі, діти мали змогу познайомитися з відомим українським поетом, громадським діячем - Олегом Короташем. Пан Олег звернувся до дітей та дорослих з невеличким словом. Він розказав, що перед приїздом сюди, мав виступ перед студентами Ужгородського Національного університету, де розповідав сьогоднішнім студентам, що коли він попередній раз приїжджав в Ужгород п’ять років тому, вони тоді були ще школярами. А сьогодні вже дорослі люди, які змушені відповідати викликам сьогодення, творити країну в цей важкий час. І що через пару років і перед нашими дітьми теж постануть свої виклики. І дуже б не хотілося,"щоб у часі, коли малеькі афіняни завершать навчання, нам довелося відбудовувати Україну, збираючи уламки держави десь по діаспорі". Після урочистостей був пікнік. Діти побігли ганяти м’яча, а дорослі мали змогу вдосталь поспілкуватися. Піца знову зібрала всіх разом за імпровізованим парковим застіллям, за яким і привітали Когута Даниїла з Днем народження. Запалали бенгальські вогні, зазвучали чисельні та різноманітні привітання, потягали за вуха (за традицією).
Додому розходились неохоче, тому що ніякі телевізори та комп’ютери ніколи не замінять людям живого спілкування. Задушевні бесіди, жарти, дискусії - вони набагато цінніші, коли ти маєш живу реакцію співрозмовника. Так зароджується чуття єдиної родини. І тільки своїм прикладом ми можемо навчити цьому дітей. Із року в рік, із покоління в покоління.

О Спорт! Ти прогрес! Ти сприяєш вдосконаленню людини – найбільш прекрасного творіння природи.

О спорт! О спорт! Це просто клас! Дружіть із ним завжди. Здоров’я, юність, силу дасть І творчої снаги! Спорт стає засобом виховання тоді, коли він улюблене заняття кожного, казав наш великий педагог Василь Олександрович Сухомлинський. Тому в нашій Українській недільній школі, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка» вільний час в перервах між навчанням стараємось проводити рухливо, грайливо, весело! В чому ми лишень себе не пробуємо! Для хлопців, звичайно, найважливішим є футбол! Підозрюю, що вони з м’ячем і сплять?. Але теніс та бадмінтон також приваблює всіх. Через це ракетки часто стають предметом різних маленьких чвар та інтриг. А переможці цих «перегонів» гордо бігають за воланчиком чи м’ячиком, міцно стискаючи в руці ракетку.? Та все ж улюбленим видом спорту для всіх, тут мова йде не тільки про школярів, але і вчителів, - є волейбол. Тому вже на наступний навчальний рік будуємо плани займатись волейболом більш системно та серйозно. Але це поки що секрет, тому нікому не кажіть! І тренер у нас буде суперовий! Ой, це теж секрет, ну ви зрозуміли! Мовчок! ? Дівчатка ще дуже полюбляють скаканку. Малеча - різні рухливі ігри, естафети. На щастя подвір’я в нашій школі величезне, місця вистачає всім. Думаю спорт є найкращою альтернативою спогляданню мобільних телефонів, зануренню молоді в інтернет. Ех, ще би басейн нам, щоб по справжньому зануритись! Жартую, жартую. Між перервами занурюємося в науку.? А якщо серйозно, то саме спорт привчає дітей до активного способу життя. А це - запорука здоров’я! О Спорт! Ти прогрес! Ти сприяєш вдосконаленню людини – найбільш прекрасного творіння природи.

                                                                                                                                        П’єр де Кубертен.

Наші юні атлети в дії!

"МІФ" в українській недільній школі в Греції

Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.                         Т. Г. Шевченко. Дорогі гості з України завітали у суботу, 13 квітня, до нашої громади! Режисер документального фільму про талановитого львівського співака Паризької опери Василя Сліпака "Міф" Іван Ясній та брат співака, Орест Сліпак, ознайомлюючись з життям нашої діаспори в Греції, відвідали і Українську недільну школу, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка». Наші дітки, хоч і народилися та живуть в Греції, знають багато про важкий тягар війни, який несе наша держава. Гості з України для наших школярів завжди бажані та цікаві. Тому готувалися зустріти митців досить серйозно. Учениці 4-го класу Драб Юліана та Кондратюк Анастасія взяли своє перше в житті інтерв’ю у пана Ореста та пана Івана. Цікавили їх, насамперед, дитячі роки Василя Сліпака. Адже героями не народжуються, героями стають. Які пориви, цінності, мрії, можуть спонукати людину віддати себе служінню Батьківщині, готовності віддати своє життя за кращу долю свого народу. Учні старших класів та вчителі в безпосередньому діалозі з гостями, підняли більш серйозні теми, торкнулися глибших проблем. Адже оперний співак теж був діаспорянином, жив у Франції, був відомою в світі людиною. В світі, але не в Україні. Тільки під час Революції Гідності про нього дізналися на батьківщині. А скільки таких ще українців за кордоном палко люблять свою рідну землю, допомагають їй у важку годину, моляться за неї, прославляють її. В кінці зустрічі Харчистова Катерина прочитала уривок з поеми Шевченка «Кавказ», та так, що аж мороз по шкірі. Добрий приклад надихає. І хоч Василя Сліпака вже немає з нами, його життя є зразком для молоді. Герої у нас справжні! Молодь у нас чудова! Україна у нас одна! І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті.                      Т. Г. Шевченко.  


Нашого цвіту по всьому світу

Сьогодні, в суботу, 6 квітня, до нашої Української недільної школи, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка», завітали несподівані гості. Пані Тетяна Співаковська, заступниця директора Української школи вихідного дня, що в столиці ОАЕ, Дубаї, подорожуючи із сім’єю, завітала до нас. Доля не вперше зводить нас разом. Минулого літа у Львові проходив Перший світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл. Завдяки ініціативі МІОКу та титанічній праці директорки Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Іри́ни Ключко́вської і її команди, вчителі з 36 країн світу змогли зустрітись, щоб поділитися досвідом та обговорити свої проблеми. Четверо вчителів взяли участь і від нашої школи. Була там і пані Тетяна зі своїми колегами. Незабутні враження, нові задуми, натхнення - все це розлетілось з древнього Львова в різні куточки планети. І сьогодні ми знову зустрілися, вже тут, у Греції. Показали нашу школу, познайомили з дітьми, поділилися планами. Дізналися багато цікавого про діаспору в Еміратах, про українську школу в цій східній країні. Запросили пані Тетяну на наш VI Форум української діаспори в Греції, що відбудеться влітку. Ми, українці, де би не жили, нашу любу неньку-Україну завжди тримаємо в серці, і цю любов передаємо нашим дітям. Людина кожна має Батьківщину, Тож пам’ятайте все життя про те — Це корінь, що підтримує людину, Без кореня ж нічого не росте. Надія Красоткіна.  

ЗА ЛЮБОВ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ, СПАСИБІ, ДОРОГІ УЧИТЕЛІ!

Що не кажіть, а свят за цілий рік є багато. Це і державні, і релігійні, і професійні. Але є одне свято, яке належить навіть не до професійних, а до шкільних – це День вчителя. Всесвітній День вчителя, за рішенням ЮНЕСКО, завжди відзначають 5-го жовтня. У суботу, 7-го жовтня 2017 р., в недільній школі при товаристві “Українсько – Грецька Думка” настрій був особливо піднесений і радісний. Школа майоріла осінніми квітами і розквітала посмішками вихованців та педагогів. Батьки та учні поспішали привітати своїх вчителів, висловлюючи їм свою подяку за працю, знання, турботу. За розум осяйний, За мудрість й доброту від Бога, Прославимо в віках - Звеличимо в піснях – Високу працю педагога. Ну і вже як традиція у нашій школі – солодкий пиріг, випечений батьками. Було як завжди смачно!