Україна

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів". 24 листопада 2024 https://www.istpravda.com.ua/articles/2024/11/24/164493/ В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України містяться документи, що свідчать про те, як у 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів". На початку 1980-х років із резидентур кдб срср у США, Канаді та деяких країн Європи почали надходити повідомлення про те, що українські емігрантські організації, такі, як Світовий конгрес вільних українців, Український конгресовий комітет Америки, Комітет українців Канади, Союз українців у Великій Британії, Державний центр УНР в екзилі, ОУН та інші вирішили консолідовано привернути увагу світу до Голодомору в Україні. Відтак розпочали підготовку до вшанування жертв цієї жахливої трагедії та злочинів сталінського режиму. Серед архівних документів знайдено лист під назвою "Про антирадянські задуми закордонних ОУН", датований 2 червня 1983 року, підписаний головою кдб урср Степаном Мухою і адресований усім начальникам управлінь в областях. У ньому йдеться про те, що 10 березня кдб урср "вже орієнтував про ворожі акції оунівців за кордоном у зв'язку з "50-річчям" так зв. "штучного голоду на Україні". Ці фрази в документі навмисно взяли в лапки, щоб іще раз підкреслити: про жоден ювілей не може йтися; то був не штучний голод, а спричинений посухою, неврожаєм та певними перекосами у політиці на селі; то був "так званий голод", а не масштабний Голодомор. "Згідно з новими відомостями, що надходять, – зазначалося в документі, – закордонні центри ОУН нарівні з посиленням антирадянської істерії роблять спроби надати цій наклепницькій кампанії довготривалий характер. Вони виношують провокаційну ідею створення за подобою сіоністського інституту "Яд Вашем" (Єрусалим) постійно діючого центру під назвою "український голокост" для "увічнення пам'яті жертв штучного голоду на Україні 1932–1932 рр.", де мають бути зосереджені всі публікації про "голод", фотознімки і прізвища "жертв", записи показань свідків. З цією метою на Заході організована кампанія з виявлення "свідків голоду" і складання списків прізвищ українців, які "постраждали від голоду" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15680. – Т. 1 – Арк. 139). Як приклад такої діяльності у документі наводиться історія про активіста Союзу українців у Великій Британії з англійського міста Кембриджа З. Жижка. У кдб перехоплювали й читали його листи до родичів, які жили на території Донецької області. У листах він просив надати йому допомогу в отриманні списків усіх тих, хто помер у 1933 році. При цьому він рекомендував родичам діяти конспіративно, певним чином легендувати перед оточенням свій інтерес. Мовляв, це робиться для того, щоб поминати померлих у місцевих церквах. Цей факт у кдб трактували як цілеспрямоване збирання відомостей про жертв Голодомору. З огляду на це наказували вжити заходів для недопущення витоку за кордон такої інформації, використовуючи агентуру, довірених осіб та інші оперативні можливості. Інший документ, який невдовзі так само розіслали в усі обласні управління кдб урср, мав назву "Витяг із заходів щодо протидії ворожим акціям закордонних наццентрів у зв'язку з "50-річчям" так зв. "штучного голоду на Україні", затверджений 28 червня 1983 року головою кдб урср генерал-лейтенантом тов. Мухою С. Н.". Одним із заходів передбачалося підготувати й направити за кордон кілька десятків досвідчених агентів, яким мали поставити завдання "здобувати інформацію про задуми і конкретних виконавців ворожих акцій закордонних ОУН". Нарівні з цим планувалося здійснювати цільове опитування радянських громадян, які поверталися з поїздок за кордон, щоб дізнатися, що їм могло бути відомо про підготовку таких акцій. Крім цього, ставилося завдання стежити за іноземцями, які приїздили до урср, на предмет виявлення з їхнього боку зацікавлення питаннями Голодомору. Тих, хто проявляв підвищений інтерес, брати в активну оперативну розробку, а під час виїзду з срср піддавати ретельному митному догляду, щоб не провезли якісь матеріали, списки, документи, світлини. Так само націлювали контролерів оперативно-технічних підрозділів виявляти спроби передавання лініями міжнародного телефонного зв'язку подібних відомостей. "У доцільних випадках, – зазначалося в документі, – у встановленому порядку обмежувати і припиняти використання каналів зв'язку у підривних цілях" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15680. – Т. 1 – Арк. 140–142). Способів, як це зробити, в арсеналі кдб було достатньо. Водночас рекомендувалося вживати заходи для організації поїздок іноземних делегацій у передові колгоспи й радгоспи, аграрні промислові підприємства республіки, щоб на місцях показувати високий рівень життя українців і акцентувати увагу на тому, що так було й раніше, і жодних ознак голоду в минулому ніде не спостерігалося. Такі самі маніпуляції здійснювали органи нквс у 1933 році, коли привозили іноземних журналістів або інших діячів у спеціально підготовлені для цього села. Туди заздалегідь завозили в магазини продукти харчування, а всіх немічних, хворих та жебраків вивозили до інших місць. Для відволікання уваги світової громадськості від теми Голодомору в Україні одним із пунктів передбачалося підібрати низку студентів з країн Азії і Африки, які дали б інтерв'ю для преси з розвінчанням "неоколоніалістської політики імперіалістичних держав, що призводить до зниження рівня життя і голоду на батьківщині іноземців". На виконання цих заходів на місцях розробляли окремі плани. Такою була усталена практика. Характерним прикладом стосовно цього є ситуація з Омеляном Пріцаком, засновником і першим директором Українського наукового інституту в Гарварді. У 1980 році він звернувся з проханням надати йому сприяння у відвіданні срср на запрошення Академії наук урср для встановлення ділових наукових контактів, обміну літературою, вивчення досягнень науки і культури Радянської України. Попередньо такий дозвіл у Києві він отримав. Але наприкінці 1981 року все змінилося. У шифртелеграмі  кдб урср з Києва до москви зазначалося: "… у зв'язку з публікацією в націоналістичному журналі "Сучасність" № 9 за 1981 рік статті з різкими антирадянськими вигадками стосовно 1500-ліття м. Києва, а також матеріалами подібного змісту про так званий "штучний голод" на Україні в 1932–33 рр., які готуються зазначеним інститутом Гарвардського університету, вважаємо доцільним у в'їзді в срср йому відмовити, в'їзну візу анулювати і через Представництво урср при ООН від імені Академії наук урср офіційно оголосити О. Пріцаку про прийняте рішення" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 11041. – Т. 3. –  Арк. 217). На той час у кдб отримали інформацію про те, що О. Пріцак запропонував створити постійний центр в Українському науковому інституті при Гарвардському університеті, який би збирав відомості про голод в Україні, списки жертв, свідчення очевидців та інші матеріали, а також організувати видання наукових праць, брошур, книг, проведення конференцій та запровадити спеціальний навчальний курс про український голокост. Це стало визначальним у ставленні до вченого.  У лютому 1982 року в москву, у кдб срср, був надісланий документ із клопотанням про те, щоб О. Пріцаку офіційно через МЗС заборонили в'їзд на територію срср. Загалом заперечення Голодомору та замовчування цього питання було доволі організованою кампанією з дезінформації, що проводилася радянською владою за участі спецслужб. У неї вкладали великі гроші, здійснювали численні заходи як усередині країни, так і за кордоном, залучали письменників, журналістів та інших діячів. Більшовицько-комуністична влада дискредитувала тих людей у світі, які намагалися докопатися до істини. Але правду про цей масштабний злочин так і не змогли приховати. Після здобуття Україною Незалежності реальна картина цієї трагедії була досліджена і стала надбанням гласності. Водночас у росії політика заперечення і замовчування Голодомору в Україні триває й донині.    

---

by Administrator 1

День Прапора, День Незалежності України 2019 в столиці Греції - Атенах

Стяг Соборної незалежної України гордо замайорів над Посольством України в Грецькій Республіці в День Прапора, 23-го серпня, напередодні Дня Незалежності! Стяг країни, самостійної і самодостатньої, як про неї мріяв століттями український народ, як за неї століттями складали голови кращі його сини, як боролися за її свободу в часи радянської окупації. Як вмирають за неї, за Україну, вільну і мирну, сьогодні, тисячі українців – зовсім юних, молодих і літніх, хлопців і дівчат! За вільну, багату, мирну, щедру – материнську землю для всіх національностей, що складають український народ. В найспекотніші серпневі дні, на які припадає наше основне свято, в Греції період відпусток і подорожей. Велика частина української громади Греції – в Україні. Тому зазвичай свято переносилося на більш сприятливі, осінні дні. Однак, День народження – день єдиний і тим особливий. Дякуємо Надзвичайному та Повноважному Послу України в Греції Сергію Шутенку, всім працівникам української дипустанови, за прийняте рішення святкувати наш День народження вчасно. Українці, які за обставинами в цей час залишилися в Атенах, з радістю зібралися на клаптику української землі відзначити разом День Незалежності України. Участь у святкуваннях взяло також представництво Асоціації української діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка". Гімн України, Прапор України, Мова України, Символіка України – це Код Нації, все, що зберігає у своєму серці назавжди Народжений Українцем, в будь-якому куточку планети. Наша пам’ять і наша відданість традиціям стражденної української землі, яка в якийсь момент стане такою, якою ми хотіли би її бачити. За законами природи, як в казці, добро перемагає зло. І наше майбутнє буде таким, яким його уявляє собі Український Народ — народ мужніх і нескорених людей. Поруч з українцями в цей радісний день Свято Незалежності України святкували наші грецькі друзі. Люди, які знають, люблять і шанують нашу країну нарівні з нами. Уклінно дякуємо їм за щиру дружню підтримку. Без друзів жити набагато важче, а надто в часи, коли в тебе біда, коли в країні — війна. Але друзі в України є. І Україна завжди буде. З Днем Незалежності, друзі! Слава Україні і її Героям!!

Галина Маслюк, голова Асоціації української діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка".

     

---

by Administrator 1

Ігор Жданов: інформація, що вийшла у низці міжнародних видань про фінансування молодіжних таборів, містить неправдиву інформацію

“Разом із колегами були неприємно здивовані матеріалом, що вийшов у The Washington Post –"Trainig kids to kill at Ukrainian nationalist camp" 12 листопада ц.р., а потім ще у кількох міжнародних виданнях. Автор матеріалу стверджує, що Міністерство молоді та спорту нібито фінансує радикальні націоналістичні організації – зокрема, в статті йдеться про те, що у цьому році Міністерство молоді та спорту виділило 4 мільйони гривень (близько 150 тисяч доларів) на фінансування декількох молодіжних таборів, що проводяться націоналістами, зокрема молодіжною організацією «Сокіл свободи», де навчають убивати росіян, а також, що Міністерство нібито потурає ксенофобії і расизму: https://www.washingtonpost.com/world/europe/training-kids-to-kill-at-ukrainian-nationalist-camp/2018/11/12/41023fa0-e652-11e8-8449-1ff263609a31_story.html?noredirect=on&utm_term=.86523943fa Що ж тут правда, а що відверта маніпуляція та брехня? Так ось крім того, що загаданий табір (за кошти його учасників) дійсно відбувався у червні у Тернопільській області, інформація, надана у цьому матеріалі, є відверто неправдивою. А про що ж свідчать реальні факти? Факт перший. Міністерство молоді та спорту не фінансувало і не фінансує громадські організації. Через конкурси проектів бюджетні кошти виділяються виключно на підтримку реалізації проектів громадських організацій. Дійсно, в цьому році із бюджету Міністерства було виділено 4 мільйони гривень саме на підтримку таких проектів: таборування, семінари, конференції, які громадські організації проводять у різних регіонах України, і так чи інакше пов`язані із темою національно-патріотичного виховання. Факт другий. Тернопільська обласна молодіжна організація "Сокіл свободи" подавала документи на участь у цьогорічному конкурсі, але її заявку було відхилено, і про це зазначено у рішенні конкурсної комісії: http://www.dsmsu.gov.ua/media/2018/05/24/34/Rishennya_3.pdf Факт третій. Конкурс щодо проектів із національно-патріотичного виховання проводиться прозоро. У конкурсній комісії більшість її членів - не чиновники Міністерства, а представники громадськості (із повним складом комісії можна ознайомитись у відповідному наказі Міністерства № 2159 від 12.10.2011: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/37645 ). Цього року конкурсною комісією було обрано 30 проектів 19-ти громадських організацій: http://www.dsmsu.gov.ua/media/2018/06/11/3/4420_3.4_-_3.pdf Проекти визначають відповідно до пріоритетів, які визначені в оголошенні конкурсу: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/36919. Відбір проектів проходить відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1049: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/36907. Факт четвертий. Під час розгляду проектів конкурсна комісія аналізує їх у тому числі на наявність у них проявів ксенофобії та дискримінації. У конкурсі не брала участь жодна організація, щодо якої є факти протиправної діяльності, в тому числі на ґрунті ксенофобії, встановлені судовим рішенням відповідно до статті 62 Конституції України. До речі, серед проектів, які подавалися, були кілька, спрямованих саме на подолання ксенофобії та підтримку національних меншин в Україні, і один з них, а саме "У майбутнє разом", вже реалізований "Конгресом національних громад України": http://www.kngu.org/ru/vseukrainskii-seminar-trening-u-maibutne-razom-proisov-u-cernigovi?fbclid=IwAR03-izUHdw_i8dQ1t8nvrGo_HHuSUcjfmf0IUCt45Y80EB0U1GdK0cSmSY. Організації, проекти яких підтримала Конкурсна комісія, перед виділенням бюджетних коштів заключають типову угоду із Міністерством, у пункті 3.3.4. якої зазначено: «Під час проведення заходів у рамках реалізації Проекту здійснювати заходи щодо недопущення ксенофобії». Також ми зверталися до представників національних меншин, зокрема до ромської громади, з пропозицією доєднатися до моніторингу всіх заходів, які фінансуються у рамках цього конкурсу, з метою виявлення та недопущення проявів ксенофобії і расизму. *** Особисто я пишаюсь тим, що з 2015 року нам, у тісній співпраці із громадськими організаціями, народними депутатами України, іншими членами Уряду та Президентом України вдалося відродити систему національно-патріотичного виховання в державі. Ні для кого не секрет, що до подій 2013-2014 років будь-які його прояви зводились до відвертої "шароварщини" для "галочки", або навмисне ігнорувались. З 2015 року понад 250 тисяч молодих людей в Україні з різних її куточків взяли участь у різноманітних заходах, які проводили громадські організації за підтримки Міністерства – більше 200 заходів! Мені шкода, що поважні видання "повелись" на гарячу начебто тему, не перевіривши факти. Але, з іншого боку, ця стаття і подібні їй є непрямим підтвердженням того, що національно-патріотичне виховання в Україні дійсно міцніє. Бо когось дуже нервує те, що молоді громадяни України стають більш свідомими, вивчають власну історію, усвідомлюють виклики, які постають перед нашою державою. Все це є свідченням того, що ми все робимо правильно. А журналістів, українських і іноземних, традиційно закликаю до плідної і чесної співпраці. Ігор Жданов, Міністр молоді та спорту України.” http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/41293

---

by Administrator 1

4 вересня - річниця смерті Василя Стуса

---

by Administrator 1

23 серпня - День державного прапора України/23 Αυγούστου - Η ημέρα της εθνικής σημαίας στην Ουκρανία

23 Αυγούστου - στην Ουκρανία εορταζεται η ημέρα της εθνικής σημαίας... Κίτρινο (χρυσό) και μπλε χρώμα χρησιμοποιείται στο Βασίλειο των Ρως (Ρους) τον 14ο αιώνα. Από τον 16ο αιώνα ο Κοζάκικος Στρατός χρησιμοποιούσε σημαίες κατασκευασμένες από μπλε ύφασμα με κεντημένο πάνω του έναν ιππότη με χρυσά ή κόκκινα ρούχα που φορούσε μια χρυσή πανοπλία. Στις 25 Ιουνίου του 1848 η μπλε και κίτρινη σημαία κάνει την πρώτη δημόσια εμφάνιση στο Λβιβ. Μετά από αυτό το περιστατικό, η σημαία αυτή αποκτά συνεχώς αυξανόμενη δημοτικότητα. Το 1917 - 1921, κατά την Ουκρανική Επανάσταση, αυτή η σημαία γίνεται η εθνική σημαία της Ουκρανικής Λαϊκής Δημοκρατίας και του Ουκρανικού κράτους. Το 1938 - 1939 ήταν η σημαία της Καρπαθιακής Ουκρανίας και το 1941 του Ουκρανικου κράτους. Αργότερα, κατά τη σοβιετική εποχή, η μπλε-κίτρινη σημαία χρησιμοποιήτο κρυφά γιατί η χρήση της στην ΕΣΣΔ τιμωρείτο με φυλάκιση δύο ετών. Από το 1991, μετά την κατάρρευση της ΕΣΣΔ, χρησιμοποιείται ως η σημαία του ανεξάρτητου κράτους της Ουκρανίας. Την 18η Σεπτέμβριου του 1991, το κοινοβούλιο της Ουκρανίας ψηφίζει την μπλε-κίτρινη σημαία σαν την επίσημη σημαία της χώρας...

Νίκος Φραγκάκης

День прапора України 2018: що потрібно знати про свято Верховна Рада ухвалила закон про Державний прапор України 28 січня 1992 року У четвер, 23 серпня, українці відзначають День державного прапора України. День прапора України 2018: історія свята Дату було засновано в 2004 році указом президента Леоніда Кучми. При цьому український прапор має дуже багату історію. Так, першим задокументованим використанням жовтого та синього кольорів був герб Львівської землі. А перше визнання синьо-жовтий прапор отримав 22 березня 1918 року, коли Центральна Рада прийняла Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки. 23 серпня 1991 року, після провалу путчу в Москві, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Відзначається, що прапор досі, як реліквія, зберігається в музеї Ради. 28 січня 1992 року ВР прийняла закон про Державний прапор України. Відповідно до сучасної інтерпретації, жовтий колір символізує пшеничні поля, а синій — небо над ними. Але навіть зараз тривають суперечки про те, який колір прапора повинен бути вгорі - жовтий або блакитний. Деякі історики говорять про те, що спочатку використовувався жовто-блакитний прапор, проте інші вважають, що в часи УНР використовувалися обидва варіанти. У 2009 році Віктор Ющенко заснував щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні. З тих пір на честь Дня державного прапора зазвичай проходять урочисті заходи, концерти, виставки, круглі столи по всій території України. Варто уточнити, що в цьому році пройде церемонія урочистого підняття Державного Прапора України біля будівлі Київської міської ради та в районах Києва. Крім того, у Києві відбудеться встановлення національного рекорду «найдовший Державний Прапор України» (від Харківської площі до перетину проспекту Бажана та вул. Лариси Руденко). Нагадаємо, що з нагоди Дня Незалежності і Дня державного прапора України у Києві заплановано безліч цікавих заходів. Автор матеріалу: Анна Зущик https://znaj.ua/society/den-prapora-ukrayiny-2018-sho-potribno-znaty-pro-svyato

---

by Administrator 1