2018: 85-ті роковини Голодомору. Україна пам'ятає — світ визнає!
Чисельні представники українських організацій — членів Світового Конґресу Українців з усієї планети, а також іноземні політики, суспільні діячі та науковці взяли участь у роботі Міжнародного форуму «Україна пам’ятає - світ визнає», присвяченого 85-тим роковинам Голодомору 1932–1933 років в Україні, а також у державних заходах на вшанування пам’яті жертв Голодомору, що проходили в рамках Форуму – меморіальному засіданні Верховної Ради України, мистецькій акції-реквіємі «Ми пам’ятаємо! Ми сильні!» і жалобній ході учасників Форуму до Меморіалу жертв Голодомору. Заходи проходили в столичному місті Києві 22–24 листопада 2018 р.
На офіційному відкритті були присутні: перший Віце-прем'єр-міністр України Степан Кубів, Віце-прем'єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, міністр культури України Євген Нищук, поет, видавець, лауреат Шевченківської премії Іван Малкович; Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович тощо. Сотні українських та іноземних дослідників, що вивчають Голодомор, духовенства, вчителів, молоді взяли участь у меморіальних заходах. Серед питань, що були винесені на обговорення Форуму: міжнародно-правова класифікація Голодомору як геноциду; інформування міжнародної спільноти про Голодомор 1932-1933 років в Україні; осмислення наслідків геноциду для України і світу; тема Голодомору у просторі культури; підсумки, досягнення та перспективи систематизації досліджень; обговорення шляхів збереження історичної та родинної пам’яті нащадками жертв Голодомору, фактів і обставин злочинів, а також багато-багато інших питань.
Крім того, у рамках заходу відбулися творчі зустрічі із кіномитцями, церемонія нагородження переможців 3-го Міжнародного конкурсу наукових і мистецьких робіт імені Володимира Маняка і Лідії Коваленко, презентація виставок Українського інституту національної пам’яті «Голодомор 1932–1933. Геноцид голодом», «Спротив геноциду», «Люди правди»; виставка дитячих малюнків «Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу: пам’ять в ім’я майбутнього»; виставка книг про Голодомор, інші геноциди, важкі сторінки української та світової історії.
Під час меморіальних заходів зазначалося, що за ініціативою Світового Конґресу Українців та у партнерстві з Міністерством закордонних справ України, Інститутом національної пам'яті, Національним музеєм “Пам'яті жертв Голодомору” Свічку пам'яті було запалено у 85-ти містах у всіх куточках планети.
У київських заходах взяла участь голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” Галина Маслюк.
Свічка пам'яті була запалена складовою організацією СКУ - Асоціацією української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” в Атенах 14-го листопада 2018 року.
Κερί μνήμης άναψε στην Αθήνα για εκατομμύρια θύματα του Τεχνητού Λιμού 1932-1933 στην Ουκρανία.
Виступ Генерального секретаря Греко-Української Палати Герасімоса-Ніколаоса Бугаса під час меморіального заходу до 85-тих роковин Голодомору в Атенах 14-го листопада 2018 року (грецькою мовою).
ΟΜΙΛΙΑ ΤΟΥ ΓΕΝΙΚΟΥ ΓΡΑΜΜΑΤΕΑ ΕΛΛΗΝΟ-ΟΥΚΡΑΝΙΚΟΥ ΕΠΙΜΕΛΗΤΗΡΙΟΥ κ. Γεράσιμου-Νικόλαου Μπουγά κατά την εκδήλωση της 14ης Νοεμβρίου 2018 για τη συμπλήρωση 85 χρόνων του ΓΟΛΟΝΤΟΜΟΡ, στη «Στοά του Βιβλίου».
https://www.youtube.com/watch?v=UJqQBKPX6SE&feature=youtu.be
Міжнародна акція до 85-х роковин Голодомору «Запалімо свічку пам’яті!» у Греції
14 листопада 2018 року в Афінах, у рамках Міжнародної 85-денної акції вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні «Запалімо свічку пам’яті!», відбулися меморіальні заходи за організацією Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” (складова організація Світового Конґресу Українців) у співпраці з Греко-Українською Палатою, під егідою Посольства України. Захід проходив в одному із центральних конференц-залів грецької столиці в Будинку Книги і в ньому взяли участь представники Міністерства закордонних справ Греції, посли іноземних держав, представники дипломатичного корпусу, органів місцевого самоврядування, ділових, мистецьких кіл Греції, широкої громадськості та чисельної української громади.
Розпочався захід кількахвилинним уривком із документального фільму "The Soviet Story" з грецькими субтитрами, який з першої буквально хвилини зосередив увагу аудиторії на темі Голодомору.
У своєму зверненні до присутніх голова Асоціації “Українсько-Грецька Думка” п. Галина Маслюк, розпочинаючи захід, сказала, що трагедія Голодомору є настільки варварською, що її важко осягнути і тим більше сприйняти людському мозку. Як важко зрозуміти тих, хто до сьогоднішнього дня намагається її виправдати. Десятиліттями приховувана від людства правда, нарешті, відкривається світу, у великій мірі завдяки зусиллям української діаспори. Наш святий обов'язок, закликала п. Маслюк, визнати жорстоку, несправедливу смерть мільйонів невинних жертв цього нелюдського злочину, дати можливість їхнім душам спочити в мирі для того, щоб ця трагедія ніколи не повторилася.
З коротким привітальним словом звернулася до присутніх Тимчасово Повірений у справах України в Грецькій Республіці п. Наталя Косенко, яка представила щойно прибулого до Греції Посла України п. Сергія Шутенка, який, в свою чергу, розповів про причини і наслідки цієї жахливої трагедії, і як кожний свідомий українець, наголосив на важливості її визнання геноцидом українського народу.
Українська поетеса в Греції, Валентина Бачал, продекламувала свою поезію “Голодомор”, а Генеральний секретар Греко-Української Палати, Герасімос-Ніколаос Бугас, виступив з промовою, та в присутності поважної аудиторії пообіцяв, що Греко-Українська Палата зобов'язується докласти всіх зусиль для того, щоб Греція визнала Голодомор геноцидом українського народу.
Молоде покоління українців у Греції, у вишиванках, утворили символічний ланцюг пам'яті, передаючи незгасимий вогонь із рук в руки, і всі разом з головою Асоціації “Українсько-Грецька Думка”, п. Галиною Маслюк, послом України Сергієм Шутенко, представниками українських та грецько-українських громадських організацій в Греції запалили в знак солідарності зі світовим українством Свічку Пам'яті. Присутній у залі церковний хор парафії Св. Миколая виконав духовний гімн України - “Боже великий, єдиний”.
У другій частині заходу присутні змогли подивитися історико-драматичний фільм «Гіркі жнива» виробництва Канади, англійською мовою з грецькими субтитрами.
Усі учасники мали можливість оглянути фотовиставку, виставку плакатів до теми Голодомору, вони отримали буклети, видані з нагоди 85-річчя Голодомору грецькою мовою про трагічні події 1932-1933 років в Україні, а також колоски зі свічечками в знак скорботи, які можна буде запалити під час панахид, які відбудуться 18 і 24 листопада в православному і греко-католицькому храмах Афін.
Довідка: Міжнародна акція «Запалімо свічку пам’яті», ініційована Світовим Конґресом Українців, підтримали Міністерство закордонних справ України, Український інститут національної пам’яті та Національний музей «Меморіал жертв Голодомору». Вона розпочала свою 85-денну подорож по п’яти континентах у Києві, у Національному музеї “Меморіал жертв Голодомору” 1 вересня та завершиться 24 листопада 2018 р., в День пам’яті жертв Голодомору в Києві. Мета акції – об’єднати українців усього світу та іноземних громадян задля пам’яті про один із найбільших злочинів в історії людства ХХ століття.
https://m.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=0TM2Z1710J0
Термальні джерела Термопіл і 300 спартанців - улюблені для учнів української недільної школи в Греції
Друзі - сім'я, яку ти обираєш сам. В цю неділю дружна сім'я Української недільної школи, що при Асоціації "Українсько - Грецька Думка", подорожувала. Спочатку відвідали монастир Дамастас, священну обитель Богородиці Дамасти, який розташований на північних схилах гори Каллідром. Тиша монастиря, ніжна красота грецької осені - наче живильний бальзам, внесли в наші душі мир і спокій.
Наступна зупинка - Термопіли. Термальні води, відомі своїми терапевтичними властивостями, вже зцілювали наше тіло. Для дітлахів вода це найкраща розвага, а коли вона ще й тепленька і спадає водоспадом, то самі розумієте, що виманити їх на берег було вельми проблематично.
Та й в автобусі ми не байдикували. Вчителька Любов Грабна цікаво розповіла про битву при Термопілах грецького царя Леонідаса та перського Ксеркса в 479 році до н. е., про славний подвиг спартанців (греко-перські війни).
А на зворотньому шляху розіграли ще й лотерею, яка виявилась безпрограшною. Щастю малюків не було меж! Тому дорослі змушені були до самих Атен підспівувати їм і "Подоляночку", і "Лисичку", ще й бабусиних гусей згадали.
Отож ця недільна подорож виявилася дуже вдалою і веселою. І всі ми дуже вдячні нашій Наталі Когут, організаторці цієї поїздки. З нетерпінням чекатимемо наступної!
Дипломанти конкурсу МОН України в Українській недільній школі при Асоціації «Українсько-Грецька Думка»
«Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна», - писав Іван Світличний. І навіть, якщо ти, українець, народився і виріс не в Україні, ти є її частинкою, носієм духовної і культурної спадщини нашого народу. Так, в Українській недільній школі, що при Асоціації української діаспори в Греції «Українсько-Грецька Думка», ми намагаємося навчати діток наших еміґрантів не забувати своє коріння, завжди підтримувати зв’язок з Батьківщиною. Наші учні традиційно беруть учась у різноманітних всеукраїнських проектах та конкурсах. Минулої весни дві наші учениці - Курагеу Мар’яна і Драб Юліана, надіслали свої твори-мініатюри на VIII Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, що проводився під егідою Міністерства освіти і науки України. Недавно посольство України в Грецькій Республіці отримало і передало до нашої школи нагороди - Диплом за почесне друге місце і участь у конкурсі. У суботу 27 жовтня на вранішній лінійці в. о. директорки школи п. Галина Борик урочисто вручила конкурсанткам виборені нагороди у присутності гостей - пароха української греко-католицької парафії Св. Миколая в Атенах о. Андрія Твердохліба, засновника Школи християнського життя і євангелізації, о. Петра Куркевича, та його учениць Зоряни та Вікторії. А дітвора щиро нагородила учениць гучними оплесками. Вітаємо дівчаток і бажаємо їм, а також усім діткам нових здобутків та досягнень!
"МИ - НАЩАДКИ КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ" - СВЯТО ПОКРОВИ НА ПЕЛОПОННЕСІ
Дорога українська громадо Греції (зокрема, Пелопоннесу),
з 12-го по 14-те жовтня 2018 року таборуватимемо в м. Патра
(Rodini Hotel Πάτρα, Κυανή Ακτή 265 00),
і з великою радістю зустрінемося із земляками!
Табір “Ми – нащадки козацької Слави”, як традиційний захід до Покрови, проходитиме за організацією Асоціації “Українсько-Грецька Думка” у співпраці з Українсько-Грецькою спілкою дружби “Фарос”, Волонтерським рухом “Меценати для солдата” та під егідою Посольства України в Грецькій Республіці.
Завдяки ґречній благодійній допомозі ТОВ Авіакомпанія “Джоніка”, участь у таборі візьмуть діточки з України, які втратили своїх татусів на війні. Ми всі з нетерпінням чекаємо на зустріч з ними!
Хорошою нагодою для українців, які живуть на півострові, поспілкуватися з нами буде бажання завітати на масштабний захід у суботу 13-го жовтня о 18.30 в Патрах.
“13 жовтня 2018 року українські діаспоряни Греції та гості з України візьмуть участь у великому заході – Першому фестивалі “Зустріч світового Еллінізму” під гаслом “Усі разом – можемо краще”, який відбудеться на стадіоні Аполлона в столиці Пелопоннесу – Патрах, район Перівола. Фестиваль проводиться Українсько-Грецькою спілкою дружби “Фарос” у співорганізації з Периферією Західної Греції, за участю представників уряду Греції, органів місцевого самоврядування, церкви, дипломатичних місій на півострові, депутатів, а також підприємницьких, мистецьких та літературних кіл Греції. Зокрема, фестиваль благословить Митрополит Патри Хрисостомос, участь у заході візьмуть генеральний директор Генерального секретаріату для греків зарубіжжя МЗС Греції п. Міхаліс Коккінос, Тимчасово повірений у справах України в Греції п. Наталя Косенко, голова Обласної державної адміністрації Пелопоннесу п. Апостолос Катсіфарас та інші”.
ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. СЛИВКА ВАДИМ
СЛИВКА ВАДИМ (опікун) - 19 років (28.07.1999). Має ще близнюка Володю.
Вадим погодився бути керівником перельоту групи дітей з України до Греції, втративши теж тата на війні.
Батько Вадима - доброволець з полку «Азов» загинув, підірвавшись на фугасній міні 12 грудня 2014 року поблизу с. Павлопіль (Новоазовський район Донецька область). Вашій увазі фільм про сім'ю полеглого героя "Тихого".
https://www.youtube.com/watch?v=tWv_ZbJ8dKw
ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ШТАНСЬКА ВІКТОРІЯ
ШТАНСЬКА ВІКТОРІЯ - 16 років (30.01.2002).
Має старшу повнолітню сестру Оксану (26 р.). Ріст: 160; Розмір взуття: 37. Розмір одягу: S.
Віка – донька захисника України старшого сержанта Миколи Штанського, котрий загинув 16 січня 2015-го року поблизу села Одрадівки Артемівського району, коли терористи вели обстріл з «Градів» – снаряд влучив у бліндаж.
З великим теплом Віка згадує про загиблого на війні тата: «До 12 років я навіть уявити не могла, що можу втратити когось з близьких мені людей і наскільки важко буде потім. Розумію, що у кожного з нас бувають труднощі, але все, що нас не вбиває – робить нас сильнішими. Змінюю пріоритети в житті. Намагаюся цінувати кожен прожитий день, і не забувати робити приємне для інших. Відтоді, коли тата не стало, намагаюся більше уваги приділяти своїм найріднішим: мамі, у котрої поважні проблеми зі здоров’ям, та старшій сестричці. Вони мене у всьому підтримують та допомагають, але рідного тата замінити ніхто і ніщо не зможе».
Донька героя навчається в 11 класі. Їй подобається вивчати історію, улюблені предмети математика та англійська, ходить на додаткові платні заняття з цих дисциплін. Хвилюється, що потрібно їм з мамою багато в чому відмовляти для цього. Любить читати енциклопедії, цікавиться біологією, квантовою фізикою, кібернетикою та астрономією.
Дівчина багато працює над собою, намагається самостійно робити все, що від неї залежить, аби гарно навчатися, розвивати себе, адже мріє колись продовжувати навчання в англомовному виші, та в подальшому стати науковцем.
Вікторія – дуже привітна і обдарована дитина, до нашого великого подиву ми з’ясували, що Віка самостійно вивчає корейську мову, хотіла б вивчити ще й китайську, каже, що добре було б мати підручник по вивченню цих мов. Взагалі її цікавить все, що пов’язано зі Східною культурою. Вона мріє відвідати країни Азії, а передусім Південну Корею. Хотіла б побувати в США, або в інших країнах Європи, особливо їй хочеться поспілкуватися англійською з іноземцями.
Встигає Віка і фільми подивитися, до улюблених відносить «Гарі Поттера» та «Шерлока Холмса». Ще їй дуже подобаються пісні Святослава Вакарчука.
Є у неї, як вона каже, і божевільні мрії – бо дитина прагне коли-небудь зустрітись із всесвітньовідомим фізиком-теоретиком Стівеном Гокінгом та з королевою Великобританії Єлизаветою ІІ.
А серед безлічі досягнень цієї дівчинки й 6 медалей, міжнародний кубок, грамоти, дипломи з дзюдо. Попри велику зайнятість заняття не полишає, ходить у спортивний зал в Любомлі, турбується, що мамі сутужно його оплачувати. Окрім того, полюбляє пробіжки, вважає, що це хороша можливість помилуватися навколишньою природою, яка у кожну пору року по-своєму приваблива.
До всього вище переліченого юна науковець ще й навчалася у музичній школі по класу саксофона, у неї вже був випускний, але вона продовжує займатися для себе, її навіть запрошують грати в оркестрі цієї школи. Опановує також і гру на фортепіано.
Якби Вікторія стала політиком то перше на що спрямувала б свої зусилля – припинити війну. Далі удосконалила б реформи в галузі освіти та медицини.
Незважаючи на зайнятість Вікторія завжди виділяє час для допомоги мамі. Не ґребує ніякою роботою по господарству: і посуд миє, і город впорядковує, і в садку лад наводить, і дров наносить і котел розпалить. А ще до її обов’язків входить доглядати за улюбленою кицькою Манькою.
Інформація про батька дівчини є у Книзі пам’яті, деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/
ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ШИШОЛИК СЕРГІЙ
ШИШОЛИК СЕРГІЙ - ще 15 років (19.10.2002). Є ще повнолітні брат Іван і сестра Юлія. Ріст: 164. Розмір взуття: 40-41.
Сергій є наймолодшим сином Шишолика Василя Серафимовича, бійця 59-тої окремої мотопіхотної бригади, який трагічно загинув 15 лютого 2016 року в районі с.Бахмутське, Бахмутського р-ну Донецької обл. Окрім Сергія в родині є ще двоє дорослих дітей: брат Іван працює вчителем фізкультури та сестра Олена є вчителем математики і має уже двійко своїх діток.
Хлопець навчається в 11-му класі ЗОШ I-III ст. села Прилісне. До навчання відноситься з ентузіазмом, дуже старається, найбільше до вподоби точні науки, такі як математика, фізика, інформатика, а також англійська мова. У позаурочний час Сергій вивчає мови програмування, так як в майбутньому мріє бути програмістом.
Ще одним захопленням хлопця є гра на музичних інструментах, зокрема на піаніно та гітарі. Він уже закінчив у цьому році музичну школу по класу фортепіано і старанно відвідує гурток із гри на гітарі, з якою, можливо, колись буде підкорювати великі сцени у складі якогось гурту. Одним із фаворитів серед сучасних рок-гуртів для Сергія є O.TORVALD, концерти яких хотів би побачити вживу та навіть поспілкуватися із їхнім солістом, так як дуже подобається творчість цього колективу.
Сергій є не байдужим і до домашніх тварин. Каже, що дуже чудовими тваринками є хом’ячки. А удома тримає сіамського кота на ім’я Семен, за яким з радістю доглядає. І хоч Сергійко вже дорослий, та ще досі любить дивитися мультфільми: перед школою встигає переглянути чергову серію улюбленого “Губка Боб Квадратні Штани”.
Авторитетом для Сергія є його мама Шишолик Тетяна Антонівна, яка після смерті чоловіка не зламалась і власним прикладом показала дітям, як стійко приймати усі випробування долі. Вона дуже сильна і це подобається її дітям. Не зважаючи на те, що мама дуже багато працює, на дітей час вона знаходить завжди. А діти, зокрема підліток Сергій, намагається допомагати їй, чим може: щосуботи прибирає у будинку (а будинок не маленький), порається по господарству, кожного дня їздить у магазин по хліб та виконує усілякі інші дрібниці, які можуть хоч якось полегшити життя матусі.
З дитинства Сергію запам’ятався один випадок, який залишив свій слід і по цей час. Коли хлопчику було 1,5 року, він ошпарився гарячою водою і по тілі лишилися сильні опіки. З того часу дитина має інвалідність. І йому дуже не приємно та образливо, коли приходить плавати у басейн, а усі поглядають на нього скоса і питають, що то в нього за плями на тілі. Бо ж у нашому суспільстві не сприймають дітей з певними вадами чи відмінностями, і частенько цілком здорова дитина може отримати клеймо лише за якусь зовнішню несхожість зі своїми ровесниками. Хоч, як каже хлопець, ніяких ускладнень та проблем зі здоров’ям, пов’язаних із тим випадком, у нього немає.
Сергій болісно сприймає війну в нашій країні. Він говорить, що Україна для нього як єдиний живий організм і кожного разу, коли чує про загибель українських військових, то у нього наче щось віднімає – потім воно заживає, але шрам то все одно лишається. І задля процвітання держави, на місці політиків, хлопець, у першу чергу, зупинив би кровопролиття, а вже потім проводив певні економічні реформи. Оскільки найважливіше для країни – це щасливі люди, а хіба можна бути щасливими, коли уже четвертий рік триває війна…
Основний прибуток сім’я отримує влітку з продажу ягід та грибів, а постійної роботи у селі знайти практично неможливо. Побутові труднощі, як каже мама, вони з дітьми долають самостійно, бо виховала їх працелюбними та слухняними. Існує потреба в одязі для Сергія, найбільш актуальними на даний час є спортивні та джинсові штани.
І мама, і Сергій з вдячністю відгукуються про людей, які стали для них опорою у скрутні хвилини. “Я кожного дня молюся за те, щоб швидше закінчилася ця нікому непотрібна війна. І щоб Господь дав здоров’я і терпіння у цій нелегкій місії, яку виконують воїни та волонтери.,” – каже мама Тетяна.
Сергій щиро вдячний, що завдяки небайдужим людям має можливість бувати у Греції. Юнак дуже вдячний та щиро цінує усю надану йому допомогу. Інформація про батька хлопця є у Книзі пам’яті. Деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/28/shisholik.htm .
ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ЧОПКО ЮРКО
ЧОПКО ЮРКО - ще 11 років (25.10.2006). Має ще молодшу сестричку Іванку (7 р.). Його зріст: 156 см, розмір взуття 38-39.
Його татко Чопко Віктор Олександрович - загинув 25 березня 2016 р. поблизу міста Мар'їнка (Донецька область) під час обстрілу одного з крайніх опорних пунктів бригади.
Залишилися у пам’яті дитини тільки щемливі спогади: «Коли він був живий, ми багато часу проводили разом. Він брав мене з собою на риболовлю влітку і взимку, то був найкращий час у моєму житті. Як тато їхав десь далеко і надовго на роботу, то завжди привозив гарні подарунки, в мене були найкращі і найбільші машинки. Він мене майже ніколи не сварив. Таке було лише раз, але я звичайно був винен, залишився сам у хаті та вчився запалювати сірники, добре, що навчання пройшло не успішно».
Найбільше, про що мріє Юрко - щоб припинилася війна, щоб розвивалася Україна економічно і культурно, адже це найкраща країна у світі, де є безліч природних багатств та найбільша цінність - працьовиті люди. Він вважає, що життя в нас налагодиться лише тоді, коли об'єднається український народ, а розвиток економіки забезпечить гідний рівень життя громадян.
Аж не віриться, що хлопчик з такими дорослими поглядами навчається лише в 6 класі. Зі шкільних предметів йому подобаються інформатика, трудове навчання та фізкультура.
Любить проводити час зі своїми друзями - разом грають футбол у дворі (улюблений футболіст - Кріштіану Роналдо), їздять на велосипеді, складають конструктори лего. У вільний час грає комп'ютерні ігри та дивиться мультики. Улюблені герої Спайдермен, Бетмен. В майбутньому планує вивчати технічні науки, щоб навчитися створювати власні комп'ютерні ігри. А ще йому подобається гратися з маленькими собачками.
За кордоном ще не був ні разу, хоча волонтери пропонували неодноразово. Юрко щороку відвідує фестиваль, який проводиться у травні в музеї, де працює його мама Віра. Іноді виступає на відкриттях виставок, бере участь у організації свят.
Оскільки мама працює, то вдома у нього багато обов'язків: миє посуд, прибирає у будинку, влітку допомагав мамі з консервацією та прополювати город від бур'янів. Він усвідомлює, що має бути хорошим прикладом для молодшої сестрички Іванки, котра пішла в школу. Кожного дня він її забирає після уроків, заводить додому та разом з нею обідає. Інколи він читає для неї казки. Любить, коли мама розповідає їм цікаві історії на ніч.
Нещодавно вони перебралися в свій дім, спочатку було важко без друзів, сумував за бабусею Софією, хоч вона живе неподалік, у сусідньому селі. Але з часом звик, адже поруч завжди є молодша сестричка, та ще й двоюрідні Настя та Сашко.
Інформація про батька хлопця є у Книзі пам’яті. Деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/27/chopko.htm
ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ЗЕЛІНСЬКА ЮЛІЯ
ЗЕЛІНСЬКА ЮЛІЯ – 13 років (09.03.2005).
Має ще молодшого брата Дмитра ( 9 р.). Її зріст: 158; Розмір одягу: XS; Розмір взуття: 37-38.
Вона є донькою Зелінського Василя Аркадійовича, солдата розвідника 51-шої окремої механізованої бригади. 28 серпня 2014 року мав бути вдома поруч з дружиною, святкуючи 10-ту річницю спільного весілля, та відпросився на ще один день, для виконання надважливого завдання… Відпросився у вічність… Василь загинув наступного дня неподалік села Чумаки (урочище Червона Поляна) під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайська... Його тіло упізнане по ДНК-експертизі та перепоховане 30 січня 2015 року у рідному селі Липини. А двоє його діток і досі до кінця не вірять, що поховали свого татка, адже у снах він часто повертається додому…
Зараз Юля вже навчається в 8-му класі. З предметів дуже любить англійську мову і фізкультуру. Як і її тато добре грає у футбол і має неабиякі здібності до цієї гри. Як вона сама говорить: " Я – гарний голкіпер, у ворота якого важко забити". Окрім спорту, має хист до юриспруденції.
Дівчинка також дуже хотіла б спробувати себе у ролі детектива і попрацювати за кордоном. Ще одна мрія, яка для неї є більш вагомою, пов'язана з футболом. На запитання, кого з відомих людей вона б хотіла побачити найбільше, Юлія впевнено відповідає – футболістів київського "Динамо".
Юлічці до вподоби рухливі сучасні танці. Зокрема, їй подобається займатися з братом хіп-хопом та брейк-дансом! А ще Юля з дитинства мріяла стати моделлю, про що говорила мамі, котра лише сміялась з цього, а тато підтримував і підбадьорював доньку та казав, що все зробить, аби її мрія збулась. І ось уже другій рік дитина навчається в школі моделей "Grace Model House" і має вже перший великий здобуток у її складі – у листопаді 2017 року спільно з іншими учнями долучилась до перемоги у міжнародному фестивалі-конкурсі «Україна єднає світ», що відбувся у Києві!
Ось така різностороння та допитлива наша наступна дівчинка з родин Небесного Легіону, яка не зупиняється ні перед чим, щоб пізнати щось нове та цікаве! Тому не дивно що в неї останнім часом з’явилось ще одне хобі – фотографувати та робити селфі на пам'ять з рідними та подругами. Не дивлячись на те, що дівчинка не має навіть простеньку фототехніку. Але попри цих обставин у неї виходить досить непогано, ще й гарно обробляючи свої відзняті світлини.
Юля опікується своїм молодшим братом – Дмитриком, а також з особливою теплотою говорить про свою маму Аллу. Саме вона є найбільшим життєвим авторитетом для дитини, тому намагається не лише бути слухняною, а й допомагати їй по господарству і це їй дуже добре вдається! А ще Юля любить маленьких діточок та із задоволенням проводить з ними час, гуляє та бавиться. Вона легко знаходить спільну мову з будь-яким малюком, дуже любить своїх рідних, з величезним задоволенням цінує українські традиції та пишається своїм татком-Героєм!
Алла Олександрівна розповідає, що старається забезпечити сім’ю усім необхідним, однак навіть одягнути дітей нині задоволення не з дешевих, тож буде вдячна від одягу та взуття. Інформація про батька дитини є у Книзі пам’яті, деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/9/zelinsky.htm