ГЕНДЕРНЕ НАСИЛЬСТВО ТА УКРАЇНСЬКІ ЖІНКИ В ГРЕЦІЇ
Участь у черговому засіданні Спеціальної постійнодіючої комісії з питань рівноправ’я, молоді та прав людини Парламенту Греції, яке відбулося 4 червня 2015 року у залі засідань парламенту «Президента Атанасія Костянтина Тсалдарі», взяла участь голова товариства «Українсько-Грецька Думка», голова Світової комісії боротьби проти торгівлі людьми при Світовому Конґресі Українців Галина Маслюк. Тема засідання – «Гендерне насильство - Інші різновиди». Голова парламентської комісії Афродіті Стамбулі попіклувалася, щоб перелік доповідачів, серед яких депутати, юристи, уповноважені представники органів місцевого самоврядування, очільники державних інституцій та громадських організацій міжнародного, європейського, всегрецького значення, а також представники спеціалізованих організацій, що діють у сфері протидії торгівлі людьми, гендерного насилля, були представлені в повній мірі, формуючи у аудиторії докінчене враження про стан справ в даному питанні.
Варте уваги, що наведені доповідачами факти, статистичні дані, а також зазначені нові різновиди гендерного насилля та експлуатації людей, справили гнітюче враження, як і усвідомлення того, що попри уважне ставлення до цієї вразливої делікатної теми європейських структур, у законодавстві Греції існують досить серйозні прогалини, або «вікна» неоднозначного трактування, що породжують зловживання, залишаючи в результаті злочинців безнаказанними. Безумовно, завдяки величезним фінансовим оборотам, міжнародні злочинні угрупування мають можливість якщо не впливати, то чутливо реагувати на найменші зміни в законодавствах країн, але найважливішим чинником поступу та успіху в питаннях протидії все ж таки є злагоджена співпраця усіх гілок державних, урядових та неурядових організацій країни і, особливо, в рамках міжнародного масштабу.
Сьогодні я зовсім не торкатимусь питання торгівлі людьми та теми trafficking, зазначила, звертаючись до аудиторії Галина Маслюк, залишаюсь при думці, що в кожній країні державний механізм – єдиний, який має можливість, адже володіє всіма необхідними засобами, зупинити цю напасть, чи хоча би суттєво її обмежити. Для цього потрібна лише політична воля.
Ми, українці, в повній мірі відчули на собі відсутність такої політичної волі зі сторони тоді грецьких урядів, внаслідок чого після розвалу Радянського Союзу і понад 15 років до Греції безупинно «постачали» українських дівчат та жінок. Можна сказати, що зараз це вже минуле. За даними Міністерства внутрішніх справ до 65% присутніх в Греції українців перебувають в стані родинних стосунків з греками. Але в цьому місці я не можу не наголосити на ще одному моменті відсутності доброї політичної волі зі сторони грецької держави, а саме, незважаючи на існування закону про «об’єднання сім’ї», в Греції неформально не дали цього зробити. Наслідком чого стали тотальні розлучення, покалічені долі, покалічені діти і, звичайно, нові сімейні стосунки за нових обставин. Цього не відбулося в двох інших країнах європейського півдня, а саме Португалії та Іспанії. У цих країнах саме представникам української громади дали можливість об’єднатися сім’ям, привезти дітей, банки видавали позики для купівлі квартир, заснування компаній тощо. Українці є народ безконфліктний, працьовитий, і уряди цих країн зуміли використати це на користь своїх суспільств.
Натомість в Греції, особливо, в період економічної кризи спостерігаємо новий для нас феномен – українські жінки взяли на свої плечі всіх (дозволю собі такий простонародний вислів) неспроможних «трутнів» грецького суспільства, утримують їх і, щонайцікавіше, саме ці жінки і стають найчастіше жертвами гендерного насилля. Іншу тенденцію, що породжує насилля по відношенню до українських жінок в Греції, найлегше пояснити на прикладі конкретного регіону, наприклад, Лєвкади (хоча він далеко не один). Зважаючи на важкі, особливо, для жіночої половини умови життя (як відомо, це місцевість, де досі в сім’ї «є двоє дітей і троє дівчат»), місцеві дівчата дуже швидко покидають рідні домівки. Отже «справжні» діти – хлопці, чоловіки, господарі, які, як правило, і одержують від батьків весь спадок, вирішили, що є зовсім непогано одружуватися на українках – гарних, розумних, освічених, керуючись логікою «зробиш їй двоє дітей, куди вона потім дінеться!». Але гарні, розумні та освічені жінки мають духовні потреби, які абсолютно не в стані забезпечити «справжні» чоловіки Лєвкади. «Так, вони хороші господині, так, вони добре доглядають за дітьми, але... вони самі не знають, чого хочуть», - таку фразу неодноразово довелося чути голові українського товариства від схвильованих і часто досить агресивних чоловіків Лєвкади. Тут з’являється і гендерне насилля, і діти з психіатрами, і все, що тільки дозволяє вам ваша уява, - додала Галина Маслюк, наголошуючи на масштабності та серйозності даної проблеми. Страждають і жінки, і діти, розпадаються сім’ї. В таких випадках, при розлученні, грецьке законодавство, як правило, завжди на стороні батька, що є несправедливим по відношенню до жінок, які втрачають своїх дітей.
І остання тенденція, також спровокована кризою, однак ніяк не оминає категорії цілеспрямованої експлуатації. Чоловіки, які починають з того, що шукають жінку для догляду за одним із своїх пристарілих батьків, потім виявляється, що ця жінка має бути певного віку і певної зовнішньості, тому що треба ще прибирати в квартирі, готувати їсти, доглядяти за «господарем» і, взагалі, він готовий на ній одружитися...
Загалом, це основні нові тенденції, які ми спостерігаємо, і з якими досить важко дати собі раду, а ще важче виявити та запропонувати допомогу хоча би у випадках відкритої агресії та насилля, адже всі вони «зав’язані» на людських стосунках, і жінки в таких випадках схильні в будь-який спосіб виправдовувати та проявляти найкращі материнські почуття до своїх недолугих «підопічних».
УКРАЇНСЬКІ АТЕСТАТИ ОТРИМАЛИ ГРЕЦЬКІ ВИПУСКНИКИ
Семеро випускників української недільної школи, що діє при товаристві «Українсько-Грецька Думка», отримали атестати України про середню освіту під час урочистої церемонії вручення українських свідоцтв державного зразка, яка відбулася 2 червня цього року в Посольстві України в Атенах.
Радник Посла Наталя Косенко надала слово Голові Державної атестаційної комісії, заступнику Директора Міжнародної української школи (МУШ) Галині Пархоменко, яка й взяла на себе обов’язки господині офіційної частини заходу. Пані Галина – багаторічний куратор українських недільних шкіл у Греції від МУШ, тож не тільки добре знайома з проблематикою української освіти в цій країні, але й має можливість безпосередньо спостерігати за поступом кожного окремого учня. Отже, цілком природньо, що кожний вручений Послом України в Греції Володимиром Шкуровим атестат, супроводжувався влучним коментарем досвідченого педагога, створюючи приємну теплу атмосферу для присутніх батьків, вчителів, друзів, працівників посольства та власне випускників, з нагоди такої важливої та радісної події у їхньому житті.
Відтак за результатами річного оцінювання знань та державної підсумкової атестації, яку провела в Атенах Державна атестаційна комісія Міжнародної української школи, що діє при Міністерстві освіти і науки України, чотири учні дев’ятого класу та дев’ять учнів одинадцятого класу української школи при Товаристві української діаспори в Греції та філоукраїнців греків «Українсько-Грецька Думка», Українського культурно-освітнього центру «Берегиня», Центру підтримки та розвитку української культурної спадщини «Трембіта», а також діти працівників посольства отримали атестати державного зразка.
Присутніх, окрім голови Державної атестаційної комісії Галини Пархоменко, вітали - Посол України Володимир Шкуров, директор школи при товаристві «Українсько-Грецька Думка» Ганна Павлюк, голови культурно-освітніх центрів «Трембіта» та «Берегиня» Алла Лобач та Марта Аттікос відповідно, а також священик атенської парафії УГКЦ Леонтій Тумовський.
Разом з атестатами про освіту кожен з випускників отримав у подарунок від Посла України В. Шкурова українську книгу з пам’ятним написом. В рамках вечора відбулася концертна програма, підготовлена учнями українських шкіл Греції. Діти та дорослі могли почастуватися чудовими солодощами, що дбайливо підготували з нагоди люблячі мами.
Галина МАСЛЮК. Світлини Яни ГОНЧАР.
2015. Свято Останнього дзвоника. Оголошення
Дорогі друзі, товариство «Українсько-Грецька Думка»
запрошує усіх на свято Останнього дзвоника
української недільної школи, що діє при товаристві
у суботу 6 червня 2015 року о 17.00.
Ваша присутність принесе нам велику радість.Выступление Афины Хаджиновой – координатора инициативной группы «Вместе», Мариуполь
Посольство Украины в Греции
Вторник 26 мая 2015
Встреча с делегацией греческой общины Мариуполя
Уважаемые господа,
Когда в твой дом приходит беда, когда близким грозит опасность, возникает естественное желание их защитить. Если беда приходит на твою Родину, ты становишься на ее защиту, невзирая ни на какие политические взгляды, лозунги и флаги.
В новейшей истории греческого мира мы помним, как народ Греции подвергался как физическому, так и моральному насилию. Первый - когда Турция вторглась в Северный Кипр в 1975 году. Я помню, как вся Греция, в едином гражданском порыве, скандировала «Η Κύπρος είναι ελληνική!». Второй показательный случай, когда Бывшая республика Югославии назвалась Македонией, и Греция заявила о своем праве на это название. В обоих этих ситуациях греки защищали то, что принадлежит им. Территорию, имя и историю. И имеют на это свое законное право!
Сегодня свою территорию, имя и историю защищает Украина. Государство, созданное в результате всеукраинского законного мирного референдума 1 декабря 1991 года, когда 90% украинцев поддержало Акт провозглашения независимости Украины.
Весь цивилизованный мир, и Греция, и Россия в том числе, признали суверенитет и границы Украинского государства. Мы добились независимости абсолютно мирным и законным путем, не пролив ни одной капли крови. С соблюдением всех международных норм. Демонстрируя добрую волю и стремление к всеобщему миру, Украина отказалась от ядерного оружия, подписав в 1994 году Будапештский меморандум, где гарантами целостности Украины и неприкосновенности ее границ выступили США, Великобритания и Россия.
23 года своей независимости Украина и украинцы жили мирной жизнью, не вступали ни в какие международные военные конфликты и свои внутренние вопросы решали самостоятельно. И ни разу в стране не было конфликта на национальной или религиозной почве. Все говорили на удобном им языке, национальные меньшинства имели широкие возможности для своего развития.
Но наступил 2014 год. Границы Украины были нарушены самым циничным и варварским образом! Многолетняя пропаганда и тайная подготовительная работа к разрушению целостности Украины начали свое пагубное действие. В то время, когда наша страна переживала переломный момент в своей истории, а также предательство и грабеж со стороны ее высшего руководства, Россия, поправ все принципы законности, морали, и гуманизма вторглась на территорию Украины.
Аннексировав Крым, Россия окутала дурманом пропаганды население восточной части Украины. Она дала в руки террористов оружие и боеприпасы, которые были направлены против государственного строя и мирного населения Украины. Россия наводнила территорию Украины шпионами, военными специалистами и солдатами, которые не только обучают террористов вести военную, подрывную и террористическую деятельность на территории нашей страны. Эти русские также возглавили террористические организации на территории Украины. Подтверждение тому - слова главаря террористов Гиркина: "Спусковой крючок войны все-таки нажал я".
Но не все жители восточной части Украины стали жертвами этой разрушительной пропаганды. Жители Луганска, Донецка и Мариуполя вышли на мирные митинги и демонстрации, чтобы выразить свою проукраинскую позицию и противостоять моральному и физическому насилию самозваных лидеров и толпы люмпенов.
В Мариуполе патриотически настроенное население с первых дней встало на защиту города. С апреля 2014 года волонтеры начали оказывать помощь украинской армии и добровольческим батальонам, ставшим на защиту украинской целостности и независимости. В городе проходили массовые митинги, на которых мариупольцы заявляли о своей проукраинской позиции.
Как вы знаете, Мариуполь и Приазовье - это место проживания греческой диаспоры. Почти 240 лет потомки древних греков, выходцы из Крыма, живут на этой земле. Греки - свободолюбивый и независимый народ, где бы они ни жили. Мы были вскормлены примером и историей Древней Греции, давшей миру цивилизацию, мы воспитывались на примере борьбы греков против Османской империи, за свою независимость. Мы знали о том, что борьба за независимость Греции началась на украинской земле, в Одессе, основателями тайного общества Филики этерия. Это не могло не наложить отпечаток на развитие греческой диаспоры Украины. В советские времена греческая интеллигенция притеснялась, советская власть всячески препятствовала развитию культуры и языка греков Приазовья. Так вот, свое бурное развитие и самые яркие моменты своей истории, греки Украины пережили в период 24-летней истории независимой Украины.
Также, как и независимый и свободолюбивый греческий народ стал на защиту Греции, так и греки Украины в тяжелый для нее период, стали на защиту своей родины от российских агрессоров. Кто-то - с оружием в руках, кто-то - помогая армии и добровольцам. И все они остались верны той земле, которая их вскормила, той стране, которая стала для них Родиной.
Несмотря на то, что многие греческие села находятся на линии соприкосновения и подвергаются регулярным артиллерийским атакам со стороны террористов, там остаются люди, не желающие покидать свои дома. И все они ждут мира, ждут прекращения этой никому ненужной войны. В октябре 2014г. атаке подверглись мирные жители поселка Сартана, в январе 2015 погибли люди в Волновахе, регулярно обстреливаются Гранитное, Чермалык. 24 января 2015г. по одному из районов Мариуполя было выпущено более 100 артиллерийских снаряда Град. Убиты 31 чел., в том числе и дети. Ранены 104 человека, среди которых пять детей, которые на всю жизнь останутся инвалидами. Десятки семей потеряли свои дома, сотни квартир стали непригодными для жилья.
Нам не приходится ждать ничего хорошего от России. Мы видим, как поступило российское правительство с татарами в Крыму. Народ, переживший в мае 1944 года депортацию, которая сравнима разве что с депортацией греков из Константинополя, снова переживает трагические моменты в своей истории. В Крыму бесследно исчезают люди, закрываются крымско-татарские СМИ, их лидерам запрещен въезд на территорию Крыма, не прекращаются преследования активистов и патриотов Украины. Как мы видим, русский мир не принес счастья коренному населению Крыма, и в придачу, во второй раз лишает их родины. Также в Крыму значительно сократили преподавание украинского языка, хотя украинцы продолжают там жить. Как можно говорить о каком-либо примирении, если нарушаются базовые права и свободы граждан. Для русских - патриоты Украины - это враги №1. В России традиционно любят предателей и прилипал.
Во всем цивилизованном мире существует инструмент для примирения - диалог. Но мы уже долгое время наблюдаем, что ни с российской стороной, ни тем более с террористами, диалог невозможен. Их задача - убивать, истощать нашу страну и разрушать мир.
Мы должны остановить эту войну, потому что кроме горя она ничего не несет. Что для этого нужно? Нужно открыть глаза и сердце. Услышать правду. Поговорить с очевидцами. У людей есть один недостаток - подвергаться пропаганде. Но это удел слабых. Человек умный и здравомыслящий всегда найдет правду, как бы глубоко она ни была спрятана. Давайте не забывать, что мы живем в 21-м веке, и что только созидание и развитие движет сегодня миром. А война разрушает все.
Слава Украине!
26.05.2015. Στην Πρεσβεία της Ουκρανίας με τους Έλληνες της Μαριούπολης. Αλεξάνδρα Πιτσαντζή
https://www.youtube.com/watch?v=PgoTd5PpxrQ26 Μαΐου 2015 Συνάντηση με την αντιπροσωπεία της Ελληνικής κοινότητας της Μαριούπολης. Αθηνά Χατζίνοβα
Πρεσβεία της Ουκρανίας στην Ελλάδα.
Τρίτη 26 Μαΐου 2015
Συνάντηση με την αντιπροσωπεία της Ελληνικής κοινότητας της Μαριούπολης
Η ομιλία της Αθηνάς Χατζίνοβα - συντονίστριας της ομάδας πρωτοβουλίας "Μαζί"
Αξιότιμοι κυρίες και κύριοι!
Όταν μια καταστροφή χτυπά δικούς μας ανθρώπους ή όταν κάποιοι φίλοι βρίσκονται σε κίνδυνο, αυτόματα δημιουργείται η έμφυτη επιθυμία για το πως μπορούμε να τους προστατέψουμε… Εάν το πρόβλημα το έχει η πατρίδα μας ριχνόμαστε στη μάχη για τη σωτηρία της χωρίς να επηρεαζόμαστε από πολιτικά πιστεύω, συνθήματα και σημαίες.
Στη πρόσφατη ιστορία τού Ελληνικού Έθνους βλέπουμε αρκετές φορές τους Έλληνες αδελφούς μας να αντιμετωπίζουν σωματική και ψυχολογική βία.
Ας θυμηθούμε όταν η Τουρκία εισέβαλε στη βόρεια Κύπρο το 1975… Όλη η Ελλάδα με μια φωνή, σε μια έκρηξη αγανάκτησης και διαμαρτυρίας ταυτόχρονα, διαλαλούσε στα πέρατα του κόσμου: «Η Κύπρος είναι ελληνική!».
Μια άλλη περίπτωση είναι όταν η Πρώην Γιουγκοσλαβική Δημοκρατία της Μακεδονίας προσπάθησε να σφετεριστεί την Ελληνική ιστορία υιοθετώντας το αρχαίο Ελληνικό όνομα της Μακεδονίας σαν δικό της. Και στις δύο αυτές περιπτώσεις, οι Έλληνες υπερασπίστηκαν αυτό που τους ανήκει… και το έδαφος και το όνομα και την ιστορία τους. Και είχαν κάθε νόμιμο δικαίωμα να το πράξουν!
Σήμερα η χώρα μου βρίσκεται στην ίδια θέση - το έδαφος, το όνομα και η ιστορία μας πρέπει να προστατευτούν.
Μετά το αποτέλεσμα του ειρηνικού ουκρανικού δημοψηφίσματος της 1ης Δεκεμβρίου του 1991, όταν το 90% του Ουκρανικού λαού τάχτηκε υπέρ της Διακήρυξης της Ουκρανικής Ανεξαρτησίας το σύνολο του πολιτισμένου κόσμου μαζί με την Ελλάδα και κυρίως την Ρωσία αναγνώρισαν την κυριαρχία και τα σύνορα του ουκρανικού κράτους. Πετύχαμε την ανεξαρτησία μας με απολύτως ειρηνικό και νόμιμο τρόπο, χωρίς να χυθεί ούτε μια σταγόνα αίμα.
Αργότερα, το 1994 με σεβασμό προς τους διεθνείς κανόνες, με μοναδική επίδειξη καλής θέλησης και επιθυμία για μια παγκόσμια ειρήνη, η Ουκρανία, τρίτη παγκόσμια πυρηνική δύναμη, παραιτείται των πυρηνικών της όπλων και με την υπογραφή του Μνημονίου της Βουδαπέστης συμφωνείται η εδαφική της ακεραιότητα και το απαραβίαστο των συνόρων της από τις Ηνωμένες Πολιτείες, την Βρετανία και την Ρωσία.
Σε αυτά τα 23 χρόνια ανεξαρτησίας ζούμε ειρηνικά, δεν έχουμε πάρει μέρος σε καμιά διεθνή στρατιωτική σύρραξη και επιλύουμε τα εσωτερικά μας προβλήματα μόνοι μας. Στην χώρα μου δεν υπήρξαν ποτέ συγκρούσεις εθνοτήτων ή συγκρούσεις για θρησκευτικούς λόγους. Ο καθένας μιλάει την γλώσσα που τον βολεύει και στις εθνικές μειονότητες δίνονται όλες οι ευκαιρίες για ανάπτυξη και πρόοδο.
Και να που φτάνει το 2014… Τα σύνορα της Ουκρανίας παραβιάζονται με τον πιο κυνικό και βάρβαρο τρόπο! Όλα αυτά τα χρόνια της προπαγάνδας μαζί με τους ύπουλους μυστικούς σχεδιασμούς για την καταπάτηση της εδαφικής μας ακεραιότητας είχαν καταστροφικές συνέπειες στον λαό μας.
Σε μια περίοδο που η χώρα μου βρίσκεται σ’ ένα ιστορικό σταυροδρόμι γεμίσαμε με κλέφτες και προδότες και με την γειτονική Ρωσία να καταπατά κάθε αρχή νομιμότητας, ηθικής και ανθρωπιάς, έχοντας εισβάλει στα εδάφη μας.
Προσάρτησε την Κριμαία και με την προπαγάνδα της, που φυτρώνει παντού, μολύνει τον ουκρανικό πληθυσμό των ανατολικών περιοχών. Παρέδωσε στα χέρια των τρομοκρατών, όπλα και πυρομαχικά, τα οποία στρέφονται κατά της δημόσιας τάξης και της ειρήνης του λαού μας. Το έδαφος της πατρίδας μας έχει πλημμυρίσει από ρώσους κατασκόπους, στρατιωτικούς εμπειρογνώμονες και στρατιώτες εκπαιδευμένους σε τρομοκρατικές ενέργειες, ανατροπές και παράνομες δραστηριότητες. Πολλές είναι οι ρωσικές τρομοκρατικές οργανώσεις που έχουν οδηγηθεί στο έδαφος της Ουκρανίας. Επιβεβαίωση του γεγονότος είναι τα λόγια του ηγέτη των τρομοκρατών Γκίρκιν: "Τη σκανδάλη του πολέμου εγώ την πάτησα».
Η καταστροφική όμως Ρωσική προπαγάνδα δεν μπόρεσε να παρασύρει ολόκληρο τον πληθυσμό των ανατολικών περιοχών. Οι κάτοικοι του Λουγκάνσκ, του Ντονιέτσκ και της Μαριούπολης οργάνωσαν ειρηνικές συγκεντρώσεις και διαδηλώσεις για να εκφράσουν την φιλο-ουκρανική τους θέση και να αντιταχθούν ψυχικά και σωματικά στους αυτόκλητους παράνομους ηγέτες. Στη Μαριούπολη το πατριωτικό αίσθημα των κατοίκων βρίσκεται στο ζενίθ και οι Μαριουπολίτες είναι έτοιμοι να υπερασπιστούν, με νύχια και με δόντια, την πόλη τους. Από τον Απρίλιο του 2014, εθελοντές άρχισαν να συμπαραστέκονται και να βοηθούν τον ουκρανικό στρατό. Εθελοντικά τάγματα είναι έτοιμα να προστατέψουν την εδαφική μας ακεραιότητα και την ανεξαρτησία της πατρίδας μας.
Η Μαριούπολη είναι η πόλη που πραγματοποίησε μαζικές συγκεντρώσεις στις οποίες ο κόσμος εξέφρασε την φιλο-ουκρανική θέση του.
Όπως γνωρίζετε, η Μαριούπολη και η Αζοφική είναι οι περιοχές που διαβίουν οι Έλληνες της διασποράς. Έχουν περάσει περίπου 240 χρόνια από τότε που οι απόγονοι των αρχαίων Ελλήνων που ζούσαν στην Κριμαία, μεταφέρθηκαν σ’ αυτή τη γη, από την Μεγάλη Αικατερίνη, παρά την θέληση τους και με βίαιο τρόπο.
Παρ’ ότι τόσο μακριά, γνωρίζουμε την ψυχοσύνθεση των Ελλήνων που έχουν πάντα την ανάγκη να αισθάνονται ελεύθερα και ανεξάρτητα. Στην χώρα μου γαλουχηθήκαμε με την ιστορία της αρχαίας Ελλάδας. Αυτής που έδωσε τον παγκόσμιο πολιτισμό.
Γνωρίζουμε ακόμη, πολύ καλά, τον αγώνα που διεξήγαγαν οι Έλληνες κατά της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας, για να αποκτήσουν την ανεξαρτησία τους, και ότι αυτός ο αγώνας ξεκίνησε στην ουκρανική γη, την Οδησσό, με τους ιδρυτές της Φιλικής Εταιρείας. Αυτό και μόνο φτάνει για να μην εμποδίζεται η ανάπτυξη της ελληνικής Διασποράς στην Ουκρανία.
Στη σοβιετική εποχή, η ελληνική διανόηση κυνηγήθηκε βάναυσα και η σοβιετική κυβέρνηση με κάθε τρόπο παρεμπόδιζε την ανάπτυξη του πολιτισμού και της γλώσσας των Ελλήνων της Αζοφικής.
Έτσι, την ταχεία ανάπτυξη και τις φωτεινότερες στιγμές της ιστορίας τους, οι Έλληνες της Ουκρανίας γνώρισαν κατά τη διάρκεια αυτών των 24 χρόνων της ανεξάρτητης της Ουκρανίας.
Όπως οι έλληνες της Ελλάδας αγαπούν την ελευθερία και την ανεξαρτησία τους έτσι και οι έλληνες της Ουκρανίας σ’ αυτή τη δύσκολη περίοδο που η πατρίδας τους δέχεται την ρωσική επιθετικότητα υπερασπίζονται με κάθε τρόπο την χώρα τους. Άλλος με τα όπλα, άλλος σαν εθελοντής και άλλος δίπλα στον ουκρανικό στρατό έχοντας όλοι μαζί αποφασίσει να μείνουμε στην γη που μας τάισε και την χώρα που μας αγκάλιασε και έγινε πατρίδα μας…
(Εδώ είναι οι διαφάνειες με τις φωτογραφίες των Ελληνικής καταγωγής αγωνιστών μας και προσφωνώ τα ονόματά τους).
Παρά το γεγονός ότι πολλά ελληνικά χωριά βρίσκονται στην πρώτη γραμμή του πυρός και υπόκεινται σε τακτικές επιθέσεις πυροβολικού από τους τρομοκράτες, υπάρχουν άνθρωποι που δεν θέλουν να εγκαταλείψουν τα σπίτια τους. Όλοι βρίσκονται σε αναμονή, περιμένοντας να δοθεί ένα τέλος σε αυτόν τον ανούσιο πόλεμο.
Τον Οκτώβριο του 2014 το ελληνικό χωριό Σαρτανά υπέστη επίθεση, τον Ιανουάριο του 2015 άνθρωποι σκοτώνονται στο Βολνοβάχα και το Τσερμαλικ βομβαρδίζεται. Στις 24 του Ιανουαρίου του 2015 μία από τις περιοχές της Μαριούπολης έχει δεχτεί πάνω από 100 βλήματα πυροβολικού. Σκοτώθηκαν 31 άνθρωποι, συμπεριλαμβανομένων και παιδιών, 104 άνθρωποι τραυματίστηκαν, μεταξύ των οποίων πέντε παιδιά που παραμένουν ανάπηρα. Δεκάδες οικογένειες έχασαν τα σπίτια τους και εκατοντάδες διαμερίσματα έχουν καταστεί ακατοίκητα.
Δεν μπορούμε να περιμένουμε πλέον κάτι καλό από τη Ρωσία. Βλέπουμε τα αποτελέσματα της κατάληψης της Κριμαίας και πως η ρωσική κυβέρνηση συμπεριφέρεται στις μειονότητες και ειδικά στους Τατάρους της Κριμαίας. Οι άνθρωποι που επέζησαν από την απέλαση του Μαΐου το 1944, για άλλη μια φορά βιώνουν τραγικές στιγμές στην ιστορία τους και το γεγονός αυτό μπορεί να συγκριθεί μόνο με εκείνη της απέλασης των Ελλήνων της Κωνσταντινούπολης. Στην Κριμαία εξαφανίζονται άνθρωποι κυρίως Τατάροι. Στους ηγέτες τους, απαγορεύεται η είσοδος στο έδαφος της Κριμαίας. Οι ραδιοφωνικοί τους σταθμοί και τα τηλεοπτικά κανάλια τους έκλεισαν. Δεν σταματάνε οι διώξεις των ακτιβιστών και των φίλο-Ουκρανών.
Μπορούμε πλέον να διαπιστώσουμε ότι η ρωσική κατάληψη μετά ένα χρόνο δεν έχει φέρει την ευτυχία στους Κριμαίους και οι γηγενείς Τατάροι, για δεύτερη φορά στερούνται της πατρίδας τους.
Οι ώρες διδασκαλίας της ουκρανικής γλώσσας μειώθηκαν σημαντικά, αν και οι Ουκρανοί συνεχίζουν να ζουν εκεί.
Πώς λοιπόν μπορούμε να μιλάμε για συμφιλίωση? Εδώ παραβιάζονται βασικά ανθρώπινα δικαιώματα και ελευθερίες. Για τους Ρώσους όλοι οι Ουκρανοί που αγαπάνε την πατρίδα τους και πολεμάνε για την ανεξαρτησία της είναι φασίστες και οι μεγαλύτεροι εχθροί τους. Στη Ρωσία πάντα άρεσαν οι προδότες. Στον πολιτισμένο κόσμο, υπάρχει ένα μέσον για τη συμφιλίωση - ο διάλογος… Εδώ όμως και πολύ καιρό ούτε με τους Ρώσους αλλά ούτε και με τους τρομοκράτες ο διάλογος είναι εφικτός. Η αποστολή τους είναι να σκοτώνουν, καταστρέφοντας τη χώρα μας και την ειρήνη.
Πρέπει επιτέλους να σταματήσει αυτός ο πόλεμος, γιατί δεν καταλήγει πουθενά και μόνο θλίψη και πόνο φέρνει. Τι πρέπει να γίνει? Πρέπει να ανοίξουμε τα μάτια και τις καρδιές μας. Για να ακουστεί η αλήθεια. Προσπαθήστε να μιλήστε με ανθρώπους που ζούνε στην Ουκρανία και βρίσκονται κοντά στο μαρτύριο του πολέμου.
Οι αδύναμοι άνθρωποι έχουν το μειονέκτημα να επηρεάζονται από την προπαγάνδα, ενώ οι έξυπνοι και οι λογικοί θα βρουν πάντα την αλήθεια, όσο βαθιά και αν έχει κρυφτεί.
Ζούμε στον 21ο αιώνα και αυτό που έχει αξία στον σημερινό κόσμο είναι μόνο η δημιουργία και η ανάπτυξη… Ένας πόλεμος καταστρέφει τα πάντα.
Ζήτω η Ουκρανία! Слава Украине!