Олег Короташ: "Пасіонарність є біологічною рівновагою Буття між математиками і маніяками"

ph: Olga Soshenko - Наше знайомство відбулося під час презентації Вашої нової збірки поезій «Бордель для військових» у Львові. Така екстравагантна назва чим зумовлена? Так ми і живемо екстравагантно. Тим паче, коли моя країна стала для Європи новими Фермопілами. Прошу розуміти, що у часі війни для поета найважчий вибір – між літературою і служінням людям. Або форма, або зміст. У християнській традиції Ісуса розіпнув не вершник Понтій Пілат, а цивільне населення захопленої римлянами Юдеї, яке не могло прийняти пацифізм та ідею любові до усіх, навіть до окупантів… Війна складна: повії працюють медсестрами, а священики – капеланами. Чому так? Люди. Нагадаю з історії, що пересувні борделі були частиною армійського обозу. Гадаю, що назва моєї книжки поєднує історію давніх військових походів з християнською традицією прощення. - Ви член Національної спілки письменників України з дуже молодого віку, якщо не помиляюся, з 21-го року. З якого віку Ви почали писати? Чи це Ваш спосіб висловлюватися? Ви пишете, коли хочете щось сказати? Коли не хочете з ніким говорити? Якщо дозволите, як виглядає сам процес творіння? Для мене поезія – не симфонія, а радше камінь з якого треба відлущувати усе зайве. Я тоді сильно візуалізую, достоту у своєрідний спосіб. У голові починають обертатися якісь архітектурні форми типу пірамід, колон тощо, обов’язково світлого чи жовтуватого кольору. Писати я почав раптово, у тринадцять років під час навчання у школі. Чи хочу як поет щось сказати людям? Ні, це не найкраща мотивація для творчості. Я радше – уважний слухач, а текст допомагає мислити. - Ви відноситеся до літературного покоління дев'ятдесятників і, наскільки я знаю, зовсім не були пасивним споглядачем. Що з тих доленосних для України та українців років Вам найбільше запам'яталося? Світова дипломатія – це монструозна потвора, котрій для обертання голови у правильному напрямку потрібне століття. Коли Альфред Розенберг висловлювався за створення незалежної Української держави, німцям йшлося не про зміцнення слов’янської держави, їм потрібно було послаблювати Російську імперію шляхом відокремлення самостійних етносів. Сьогодні світові також не йдеться про добробут України, потрібно ослабити Москву, де аншлюс Криму – додатковий головний біль у Середземноморському регіоні. Я переконаний, що ці проблеми зачіпають і Грецію. - Рівно 100 років тому світ знову розмірковував, чи йому потрібне існування незалежної країни – України. Таке враження, що нічого не змінилося, нині відбувається щось аналогічне, хоча українська нація пережила за останнє століття надто багато. На Вашу думку, світ, нарешті, переконався, що Україні – бути? Над цим питанням думав, коли розбирався у собі: хто я, поет, але який громадянин? Націоналіст чи космополіт? Чому відбуваються війни? Чому перемагає зло? У якомусь моменті дійшов висновку, що об’єднання людства в єдину цивілізаційну модель дасть змогу вижити і працювати для розвитку високого інтелекту, який дбатиме про збереження кожного окремого етносу, як вкрай важливої планетарної ланки. Доки людство розділене – триватиме війна за виживання, сильніші народи поглинатимуть слабші, і мови, і культуру. - Багато поетів в своїй творчості звертаються до давньогрецької міфології. З українських великими поціновувачами були, зокрема, Іван Франко та Леся Українка. Ваше звернення до античних міфів є абсолютно унікальним, несподіваним, швидше за все, без жодних аналогів. Для мене особисто — це те, що заінтригувало з першого дотику до Вашої творчості. Розкажіть будь ласка — це чийсь вплив, гарні знання, особливе ставлення? Дякую за це запитання… Я не можу себе назвати співцем античності, якщо ми вже заговорили про українських класиків тощо. У певному сенсі – мислю грецькими культурними архетипами. Це закладено з дитинства, у якому замість казок мені розповідали легенди і міфи давньої Греції. Вочевидь аргонавти, «Іліада» та «Одіссея» для мене містять чітко фрейдистські контексти. Вже згодом я себе запитував: чому не скандинави, приміром. Відповіді не маю. Мабуть до терезів трохи доклалася і антична архітектура. - В якомусь інтерв'ю Ви в досить оригінальний спосіб висловлюєтесь щодо поняття «Глобалізації як сучасної форми нацизму». Поясніть будь ласка, що Ви вкладаєте в нього? Навряд чи я належу до антиглобалістів. Але дуже хочу аби глобальні процеси набули людських рис, і не мали в основі війну транснаціональних корпорацій за ресурси і сфери впливу. Поки що, з того за чим спостерігаю, можу стверджувати наступне: людство самоусуватиметься від прав і свобод та добровільно широкими колонами прямуватиме до технологічних гетто, де ваша персональна ціна, як у давні часи, вимірюватиметься рабською працею на новітніх богів. - Що це? Небажання думати? Нездатність протистояти? Шлях найменшого спротиву – бути як всі? Я б це назвав елементарною соціологією. Можливо, так влаштоване суспільство. Ми не можемо пояснити – чому одні народжуються з покликанням до медицини, інші до поезії, а треті мають хист до генної інженерії чи архітектури. Вочевидь пасіонарність є біологічною рівновагою Буття між математиками і маніяками. - Ви – метафізичний поет? Поняття «метафізика» в історико-філософському аспекті має кілька значень, все ж, якщо спробувати коротко окреслити – це форма світорозуміння, метод пізнання. Що Ви вкладаєте в це поняття? Поезія ремесло одержимих. І замикати творчість в рамки окремого стилю, жанру чи філософії надто скучно. Зрозуміло, що за світосприйняттям ви можете бути метафізиком. Звідси мій формальний атеїзм, очікування сингулярного стрибка та сумніви щодо доцільності випускати жорстоку цивілізацію людей за межі Сонячної системи. Гадаю, що метафізика – це зріла форма духовності. - Чи назвали би Ви себе паралельно філософом? Не знаю, можливо. - Наскільки актуальним для Вас є все те, що робиться навколо: в країні, на планеті, у Вашому вужчому оточенні — родини, друзів? Творчість, секс, екологія. Нормальні речі для розвинутої цивілізації. - Однак... 2014-ий... Війна не пройшла повз Поета. Як почуває себе Поет на війні? Що каже історичний досвід про місце поета в настільки крайньому прояві соціальної небезпеки? Я волів би не віддавати певних наказів, які віддавав будучи командиром. Я волів би не знати окремих речей, які сьогодні знаю. Поза тим стверджуватиму: Війна – це оркестрова яма поезії. Можу Вам відповісти, що для Олега Короташа – це зайвий досвід, а для української держави війна – це грандіозний шанс зробити видатний внесок у світову культуру. - Що має бути пріоритетом для людини — творчий саморозвиток, чи зв'язок з іншими особистостями? Людська популяція явище соціальне, де аби вижити треба перебувати у зграї. Саморозвиток дає змогу інтелектові не стати жертвою інстинктів натовпу. Обирайте. - Психопатологія натовпу, як сказав би Микола Сядристий. Чи на неї впливає Хронос (з гр. Χρόνος – час)? Прошу не звинувачувати мене у сексизмі, але натовп, етнос, нація – містять чітко фемінні риси. Натомість лідер, пастир, провідник – се чоловік, сила, дух і фалос. У певному сенсі ми усі є тваринами, де лідер керує прайдом і, відповідно, запліднює самок (народ) або сім’ям, або ідеями. І це дуже добре, коли цар Леонід є воїном, здатним згуртувати спартанців, а не психопатом, як Путін, який власний народ (росіян) відправив на цивілізаційне заклання. - Чи погоджуєтеся з думкою, що кожний поет висловлює дух своєї епохи? Що загострює Ваші почуття до такої степені, щоб вони стали поезією? Що таке епоха? В Україні вона одна, в Перу – інша. Гомер і Горацій вічні, а у нас досі соцреалізм з прагненнями першості та ідолопоклонства... Ми поверхово мислимо, шукаючи кращого поета країни, замість того аби розібратися у стилістичних особливостях авторів, що робить їх унікальними для культури. Як приклад, можу назвати двох улюблених латиноамериканських виконавців у жанрі реггетон – Don Omar і Daddy Yankee, адже вони є носіями однакового музичного стилю, але працюють у різних напрямках і це робить їх друзями, а не конкурентами. - В церковних догмах суїцид це смертельний для душі гріх. Поясніть будь ласка глибше Ваше «І якийсь дивний борг за суїцид Ісуса сплачують християни». Я живу у богемному середовищі з третьосортними нормами етики. Матеріальна убогість продукує убогість світоглядну і стандартами поведінки стає принцип когось зжерти, інакше з’їдять тебе. У питанні соціальної та культурної стигматизації моя країна досі перебуває у Середньовіччі. Якщо хтось прагне звести рахунки з життям – пропоную зробити це правильно: джихад. Нащо стрибати з балкону – краще підірвіться на ворожому блокпосту. - Чи Ви плануєте завчасно? Якщо так, які Ваші плани на майбутнє? Чи є щось, чого Вам дуже бажається? Подорож. Хочу пожити в кількох країнах, вивчати культури, історію, мови. Загалом усе, що може стати поезією. - Вам потрібно пізнати Грецію. Запрошуємо! Дякую. Приїжджайте в Україну.

Розмовляла Галина Маслюк.


«ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ДОЛЮ…»

Документальна онлайн виставка (до 140-річчя від дня народження Симона Петлюри) Центральний державний архів зарубіжної україніки …Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою.                            Т. Г. Шевченко
«Революція, що почалася за Симона Петлюри, триває далі. Його епоха не закінчилася. У житті Симона Петлюри не було романтики й загадковости, не було особливих таємниць чи шукання слави. Приятелі й вороги його бачили й знали, за що він боровся, до чого прагнув і за що загинув. Однак доба Симона Петлюри, як історичної постаті, ще не відійшла в минуле. Для нас вона — нинішня сучасність. Симон Петлюра діяв під час бурі й грози великої української революції, з якою він органічно був зв’язаний, з нею й до історії ввійшов. Скільки треба часу для завершення української революції, ми не знаємо, але ми добре знаємо, що її цикл іще не довершений. Через це не цілком довершений для нас і образ Симона Петлюри. Лише майбутні покоління дадуть повну, достойну його діла і правдиву характеристику. Нам припадає менший, але конечний обов’язок: совісно зберегти й переповісти все те, що знаємо про Симона Петлюру, про його діяльність та про його добу».
                                                    (В. Іванис, «Симон Петлюра – Президент України», Торонто, 1952 р.)

Переможені, але не скорені

 

8 ΜΑΙΟΥ - ΗΜΕΡΑ ΜΝΗΜΗΣ & ΣΥΜΦΙΛΙΩΣΗΣ ΣΤΗΝ ΑΘΗΝΑ/8 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ В АФІНАХ

Пам’ятаємо - Перемагаємо! 8 травня 2019 року в рамках відзначення в Греції Дня пам’яті та примирення Посол Sergii Shutenko, співробітники Посольства спільно з головами й активом українських громад Греції, керівництвом Грецько-Української Палати і грецького духовенства провели церемонію покладання квітів на Союзницькому військовому цвинтарі Алімосу в Афінах. У заході взяв участь український політик та громадський діяч Микола Томенко. Вінки від Посольства та грецької сторони і квіти від української громади були покладені до могили українського воїна Миколи Шевеля, загиблого під час звільнення Греції від нацизму у Другій світовій війні. З публікації Embassy of Ukraine to the Hellenic Republic Представники української громади після офіційної церемонії висадили живі квіти на могилі земляка.
  https://youtu.be/AUd9b51CXO0 https://www.youtube.com/watch?v=SScL5dW7Wwo&list=PLEQYh2LlOZ28AH83XtqzhEJaxThPfXyVp&index=3&t=0s https://youtu.be/0z8OZOyxCbY https://youtu.be/k-UTgdUtVqE      

Не забуваємо, Тарасе! Шевченківські дні в Греції продовжуються

І мене в сем’ї великій, В сем’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом. В продовження Шевченківських днів у Греції,16 березня 2019 року, учні Української недільної школи, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка, та Української суботньої школи при Культурно-освітньому центрі «Берегиня» вирушили в маленьке містечко Мандра, де знаходиться пам’ятник нашого Кобзаря. Діток вже чекали працівники Посольства України в Грецькій Республіці, посол України в Греції п. Сергій Шутенко та віце-мер міста Мандри-Ідиллії п. Алексія Нарутсу. День видався напрочуд сонячним, по весняному теплим. Тому невеличкий парк наче перетворився на справжній квітник. Діти в різнобарвних вишиванках метушилися, саджаючи чорнобривці та маргаритки - улюблені квіти нашої батьківщини. Дорослі теж принесли букети кольору блакитного неба та стиглого жита. Наче часточка України примандрувала сюди, на чужину, віддаючи шану тобі, Тарасе! Посол України Сергій Шутенко звернувся до присутніх з промовою. “Ідея єдності, незалежності й державного суверенітету є головним змістом державницької ідеології будь-якого народу. Не є винятком у цьому ряду і наш український народ”, - сказав пан посол, і цитуючи слова геніального поета України “Борітеся, поборете! Вам Бог помагає!”, зазначив: “Ці рядки з Шевченкового “Кавказу” особливо пророчо й гостро прозвучали у січні 2014 року з уст 20-літнього вірменина Сергія Нігояна, який одним з перших загинув на Майдані Революції Гідності”. “Велика вдячність нашим гостинним господарям — меру Мандри-Ідиллії п. Ілоні Крієкукі, працівникам мерії, а також всім жителям міста за можливість для всіх українців в Греції зібратися разом, вклонитися Тарасу та вшанувати його пам'ять, поклавши живі квіти і прочитавши його живе пророче слово”, - сказав пан Шутенко. Тарасове слово і сьогодні кличе український народ до дії, звернулася до віце-мера Алєксії Нарутсу голова Асоціації “Українсько-Грецька Думка” Галина Маслюк, даруючи для муніципальної бібліотеки міста Мандри селекційне українсько-грецьке видання творів Тараса Шевченка та статей про його життя та творчість “Заповіт”. І український народ відгукується на заклик Кобзаря — своєю кров'ю боронить і сьогодні Батьківщину від ворога, спростовуючи в такий спосіб насаджену ворожою пропагандою думку, що України немає, - продовжила Галина Маслюк, передаючи віце-меру річний альманах “Вісник-Ангеліафорос”, в якому грецькою мовою розповідається про історію грецької громади України, а також про тисячолітні зв'язки грецького Афону з Київською Руссю. Учні суботніх шкіл і їхні найменші вихованці, дошкільнята, розповіли вірші про Шевченка, прочитали його поезії та заспівали пісень на його слова. Було дуже гарно та затишно. Ніхто не спішив розходитися. Як у Шевченковій поезії — лунала українська пісня. А блакитне небо Еллади наче обіймало всю нашу українську родину. Спасибі тобі, Тарасе! Чи є що краще, лучше в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити?

Вікторія Тимчишин, вчителька молодших класів Української недільної школи при Асоціації “Українсько-Грецька Думка”. Світлини Олени Маснєвої, Галини Борик, Вікторії Тимчишин.

           

Україна Єдина! - до Дня Соборності від Асоціації "Українсько-Грецька Думка"

В Українській недільній школі, яка діє при Асоціації "Українсько-Грецька Думка", в суботу 26 січня пройшов інтерактивний урок, присвячений Дню Соборності України. Урок розпочала вчителька географії Олена Хіміч, яка запросила дітей скласти пазл Карти України з усіх областей, що складають нашу країну. З цікавістю учні слухали розповідь вчительки історії Ірини Пясецької про значення слова "Соборність" та про урочисте проголошення 22 січня 1919 р. Акта злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в Єдину Українську Державу. Вчителька молодшої школи Олександра Куриляк прочитала твір В. Сосюри "Любіть Україну". Діти і вчителі утворили живий ланцюг, історія якого почалася в 1919 р., і вже стала традицією в День Соборності України. Схвильовані і горді, всі разом заспівали Гімн України. Так, завдяки зусиллям Української Діаспори в кожному куточку нашої планети українські діти змалечку добре знають і вірять в те, що - Україна Єдина! Україна Незалежна! Україна- це ми! Слава Україні!!!      

Нові праці відомих українських елліністів презентували в Києві

В Києві, у знаменитому будинку Лібермана, який щодня відвідують туристичні групи зі всієї України, у приміщенні Спілки письменників України, в неділю 20 січня ц.р. відбулася презентація наукових робіт членів ГС "Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті", співавторів: історика, відомого археолога, дослідника Ольвії - Світлани Мазараті та провідного наукового співробітника Інституту історії НАН України Валерія Томазова під назвою "Греки України: від античності до сучасності", а також першого тому фундаментальної праці відомого еллініста, дослідника Трипілля, мовознавця, доктора філологічних наук, професора Юрія Мосенкіса "Кукутень-Трипілля-Троя-Греція: Писемна історія 3500-1500 р.". Великий зал Будинку письменників України не зміг вмістити всіх бажаючих почути та побачити авторів, отримати довгоочікувані науковою спільнотою книги. Такі зустрічі вже стали доброю традицією Київського товариства греків імені Костянтина Іпсіланті, в лавах якого відомі вчені, дослідники, письменники. Навесні, напередодні Дня Незалежності Греції, відбулася презентація книги В. Будакіду "Теметерон", яка, як і сьогоднішні, вийшла за сприяння та фінансування ТОВ "Грік Груп". Серед учасників зустрічі - Перший віце-президент ГО "Союз греків України" Шабан Генадій Васильович, члени Київських товариств греків, представники Ніжинського міського товариства греків імені Братів Зосимів на чолі з його головою Ларисою Зайко, науковці, вчені, громадські діячі. Дві телестудії знімали презентацію цих монументальних праць українських елліністів, а саме - телестудія Київського міського товариства греків імені Костянтина Іпсіланті під керівництвом С. Ягубова, та друзів грецької спільноти - Союзу поляків України. Надзвичайно цікавими були виступи при обговоренні презентованих праць, серед яких варто виділити виступ найвідомішого дослідника Трипілля, патріота України Поліщука Олександра Степановича. Пан Поліщук разом з відомим дослідником Віктором Ющенко (екс-президентом України) підготували до цього видання передмову. Як і високодуховна людина, духовний пастир грецької громади, Владика Олександр (Драбинко), а також Голова Київського товариства імені Костянтина Іпсіланті професор Микола Корецький. Присутні мали можливість послухати визначного археолога України, доктора історичних наук, професора Михайла Відейка, найвідомішого антрополога України, доктора історичних наук, професора Сергія Сегеду, члена Європейської академії наук, мистецтв та літератури Дмитра Чистяка, почесного доктора Інституту культури (Франція) Дмитра Переверзєва тощо. Після закінчення офіційної частини відбулося товариське спілкування та обмін думками.  

Українська кутя на Водохреща в Греції від Українсько-Грецької Думки!

На українське Водохреща, в суботу 19 січня 2019 року, в Українській недільній школі та дитсадку “Рукавичка”, що діють при Асоціації “Українсько-Грецька Думка”, на урок народознавства зібралися всі разом. І вихованці дитсадочка, і дітлахи молодшої школи, і старшокласники. Як справжні господарі школи, діти взялися готувати святкову вечерю. Зробили кутю, наліпили вареників з картоплею та капустою, розлили заздалегідь приготований узвар, чекаючи в гості своїх батьків на щедрівку. Щедрувальники не забарилися, і вітали дітей та вчителів зі святим Водохрещам, щиро щедрували, колядували, а потім всі разом розговлялися приготованою вечерею та ділили традиційний грецький пиріг Василопіту, що розрізається у кожній родині на початку нового року. Бабуся Олександри, Лідія Журавльова, прикрасила святковий стіл запашними пряниковими совенятами, символом нашого Товариства. Але так ніхто й не наважився цю красу скуштувати! В свою чергу, батьки та вчителі защедрували для своїх дітей, які приготували найсмачніші вареники з грибною підливочкою, та кутю в Греції на славу Українського роду, бажаючи йому миру, добра, злагоди та процвітання! Христос Хрещається! Миру нашій Батьківщині і добра нашому народу!     https://youtu.be/fQOwW7LlF70

Христос Рождається! Славімо його!

«Слава Богу, на небі й на землi спокiй, у людях добра воля (евдокія)!» (Лк. 2. 14). Так Народження Христа представляє євангеліст Лука (розділ 2, стор. 14), який дізнався про нього від самої Діви Марії. Евдокія (яке походить від дієслова εὐδοκῶ, що означає - маю добру волю щось зробити) - це схвалення, милість, благодать, вдячність, гарний настрій, задоволення. Іншими словами, прихід Бога на землю приніс людям мир, а також Його схвалення, Його утвердження до людського роду.
У честь народження Спасителя нашого і Господа Ісуса Христа на небі засяяла Вифлеємська зірка. Нехай її сяйво принесе Мир і Спокій пораненій війною Українській Землі, а також всім дітям, над землею яких нависла загроза війни. Христос Рождається! Славімо його!
Від Ради правління Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” Галина Маслюк, голова Наталя Ананевич, секретар P.S. Дерев'яних коників, які традиційно розмальовують у Львівському Яворові, власноручно зробили вихованці української суботньої школи, що діє при нашій Асоціації, разом з грецькими та дітьми інших національностей, що навчаються в 50-тій початковій школі Атен, для того, щоб прикрасити ними свої новорічні ялинки та подарувати Св. Миколаю, який, за українською традицією, приносить жадані подарунки чемним дітям 😃😉🤗 Фото Ольги Мучак

Святий Миколай знову в Греції!

У школу, що при Ассоціаціі “Ураїнсько-Грецька Думка”, у суботу 22 грудня 2018 року завітав Святий Миколай з торбою подарунків для дітей. Усі з нетерпінням чекали і готувались до казкової зустрічі з Чудотворцем. Малюки, як сніжинки, закружляли у танці. Янголята з ліхтариками освітили дорогу життя Святого, розказавши про нього вірші. Усі дітки разом заспівали пісні і колядки. Старалися всі! Святий Миколай залишився задоволеним, запросив дітей, батьків і гостей свята нарядити Новорічну ялинку. Добре, що якраз перед самим святом своїми руками робили Яворівську забавку-іграшку, яка й прикрасила шкільну ялинку. Присутніх рясненько “посіяли” на Новий рік, щоб він був вдалим і плідним. Усі отримали багато вражень і емоцій. Український дух зігріває серця людей у кожному куточку землі. З прийдешніми святами, дорогі земляки!

Ірина Пясецька, вчителька історії.

Світлини Ольги Мучак, Олени Маснєвої, Вікторії Тимчишин, Галини Маслюк.