ОГЛЯД

Тиждень що минає – непарламентський, тому основні політичні дискусії розгорталися довкола справи Саакашвілі і дій Генеральної Прокуратури. Печерський суд не став арештовувати Саакашвілі, а відпустив на поруки народних депутатів від опозиції. Соратники екс-губернатора Одещини в неділю дали «відповідь» представникам влади, провівши черговий марш «за імпічмент» і поштовхавшись з нацгвардійцями в Жовтневому палаці. Про небезпеку для української держави, яку несе ескалація конфлікту між владою і прихильниками Саакашвілі заявила «Група 1 грудня» (текст – нижче) та ректор УКУ Борис Гудзяк.

На міжнародній арені з одного боку наші партнери обережно висловлюють своє занепокоєння щодо ситуації довкола антикорупційних органів.

Російський президент Владімір Путін вчергове оголосив про закінчення російської військової місії в Сирії і про вивід російських військ з цієї країни.

В цьому випадку варто говорити про дві речі: або Путін згорне частину місії, але неофіційно залишить певну кількість професійних «іхтамнєт», або все таки виведе з Сирію свою армію, та в будь якому випадку частина сирійського контингенту буде перекинута на Донбас, частина – в саму Росію задля захисту путінського режиму під час ймовірних заворушень під час президентських виборів-2018.

Тим часом в зоні АТО відбувається перманентне посилення обстрілів позицій наших захисників з боку російсько-терористичний формувань.

ПОЗИЦІЯ

Якщо станеться непоправне – винна буде і влада і опозиція

Учасники групи «Першого грудня», до якої увійшли чільні представники національної інтелігенції, вимагає від українських політиків припинити війну всіх проти всіх, яка вже увійшла в гостру фазу. Вони нагадують сумний досвід історичних поразок українських еліт: коли спільний човен перекидається, провина за це лягає на всіх. 
З таким зверненням виступили учасники Групи 14 грудня у Києві.
Група «Першого грудня» наголошує, що зараз знову, як і перед виборами 2010 року, корпоративні інтереси «практичної політики» стають важливішими за будь-які остороги щодо долі України, а розчарування породжує масовий попит на популізм. 

«Ми не можемо змусити політиків слухатись нас – ми можемо лише щоразу нагадувати про сумний досвід історичних поразок українських еліт. Коли спільний човен перекидається, провина за це лягає на всіх. Ось чому лише загроза втрати державності дає нам моральне право ще раз звернутися до всіх, хто задіяний у нинішньому бою без правил: зупиніться! відступіть на крок! Зробити це ще не запізно», — наголошують у зверненні.

Учасники групи нагадують, що цивілізований світ живе не «викручуванням рук», а форматом компромісу — коли в результаті складних домовленостей усі учасники трохи невдоволені, але справа рухається вперед.

Творцям «Міхомайдану» Група пояснює, що останні українські революції стали благословенними, оскільки були оздоровчими, а не руйнівними. 

«У демократичній державі громадянська незгода і тиск на її керівництво, яке вчасно не справляється з потрібними реформами, важливі й допустимі. Проте наміри скинути це керівництво, коли безжальний російський сусід готовий «допомогти братньому народові відновити конституційний порядок», є безвідповідальними. Ще однієї «революції троянд» не буде – натомість дуже ймовірними є «контрреволюція червоної крові» й реставрація авторитарного режиму», — йдеться у зверненні.

Також учасники групи «Першого грудня» нагадують українським олігархам, що спроби втримати ситуацію в давній і комфортній для них безконтрольності загрожують не лише Україні, а й їм самим: 

«Бо із втратою державності прийде на українську землю інший господар, який матиме своїх власних васалів і перерозподілить грошові потоки на свою й їхню користь».

До суспільства моральні авторитети звертаються з нагадуванням бути вимогливими не лише до керівництва держави, а й передусім до самих себе:

«Гниття і розклад, що їх ми виразно бачимо “нагорі”, є лише екстрактом того бруду, в якому погоджується жити українське суспільство “внизу”. Якщо не хочемо бути рабами чергового тирана — перестаньмо бути рабами своїх негідних інстинктів».

КОМЕНТАР

Очевидним є, що не можна змінити країну, нічого в ній не міняючи, як очевидним є й те, що не можна чогось змінити в країні, нічого не змінюючи в собі. Виглядає, що ці очевидності не є очевидними сьогодні як для тих, хто обійняли владні посади, так і не спромігшись стати справжньою владою, так і для тих, хто поставив себе в позу опозиції, так і не спромігшись стати повноцінною опозицією. Якщо ви влада – то беріть на себе відповідальність, наводьте лад, керуйте, окреслюйте дороговкази, якщо ви опозиція – то формуйте і пропонуйте кращу альтернативу.

Не ставлю тут за мету детально аналізувати та оцінювати сучасні події навколо арешту Саакашвілі і прогнозувати їхні наслідки. Невдячна це справа. Ще з біблійних часів знаємо, що ті ж самі, хто сьогодні волає «Месія!», завтра з не меншим натхненням волатимуть «Розіпни!» Маємо достоту прикладів і в нашій історії. Тут ідеться про те, чи знайдуться адекватні сили, які в час насування хаосу і зневіри перед обличчям ворога своїм гострим зором відчують національну потребу і зуміють її забезпечити. Зрозуміють різницю між тим, чого хоче маса і тим, що дійсно потрібно нації.

Значною мірою сучасна спроба дестабілізації спровокована «вінігретною» владою, котра своєю непослідовністю, шарпанням, імітацією дій і відсутністю конкретних результатів заохочує «вінігретну» опозицію. Що я маю на увазі під поняттям «вінігретна»? В погоні за швидкою рейтинговою популярністю замість творити команду однодумців-фахівців і виробляти виразну конкретну програму і концепцію дій, як для салату вінігрету в іменні партійні списки під барвисті знамена було зібрано «огірки, картоплю і горох», «збитих льотчиків і зів’ялих нарцисів» на абстрактних гаслах «за все хороше проти всього поганого». Ніколи не смакуватиме такий «політичний салат», бо вже в зародку несе в собі потенціал розколів, інтриг, скандалів і руїни. І починається безкомпромісна боротьба в «надважливій» дискусії про те, чи курка вилупилася з яйця, чи яйце – з курки…

Віктор РОГ

Ukrpohliad.org