196-ту річницю святкування від дня народження Тараса Шевченка вчителі української недільної школи при Товаристві української діаспори у Греції відзначили відкритим уроком у своїх класах. З самого ранку в суботу, 6 березня, вбрані у вишиті сорочки малюки та підлітки спішили до школи. Вчителі школи разом з дітьми підготували розповіді, ігри, малюнки, вірші, пісні, інсценізації творів Кобзаря. Цікавими виявилися кросворди, пов’язані із віршами поета. Такі уроки проводяться в школі не вперше, тому діти радісно сприйняли Шевченкові дні і приклали всіх зусиль, щоб показати свої вміння та знання творів українського Пророка. У старшій школі пройшов інтегрований урок української літератури та історії України на тему: «Шевченко та Україна». Конкурс на виразне читання віршів діти підготували самостійно. Майже всі поезії, які прозвучали на уроці, були поза шкільною програмою вивчення, наприклад,  заборонені поезії Тараса, такі як «Розрита могила», «Чернець». Учні 9 класу розповіли про життя і творчість поета як художника, а також роль Шевченка в житті та розвитку України.

Знаменним в цей день було те, що після уроків всі разом – діти, батьки, вчителі, члени Товариства – поїхали на відкриття пам’ятника Кобзарю в Афінах. Українські діти були присутні при історичному моменті зняття українського прапора з погруддя, разом з представниками мерії Зографу, посольства України, гостей з України, української громади, чисельних друзів-греків. Цей день кожна дитина буде пам’ятати по-своєму, але пам’ятати буде точно. Адже цьому молодому поколінню продовжувати справу української діаспори тут, на грецькій землі. Як влучно сказала у своєму виступі голова Товариства української діаспори «Українсько-грецька думка» Галина Маслюк, що Великий Тарас говорив: ««Як умру, то поховайте… на Вкраїні милій…». Як добре це відчуває кожен з нас тут! Саме так, як він. Не забуваймо, що Тарас нас закликав: «Вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю волю окропіте…». Не дозволимо нікому нас поневолити. Ніколи знову. Не забуваймо його «Заповіт». Не загубімо нашу пам’ять. Передаймо це наступним поколінням.».

Оксана Наконечна.