Весна іде… У повітрі пахне радістю і ще чимось таким дивовижно ніжним і надзвичайним, що хочеться побути наодинці із матінкою-природою, доторкнутись до неї тілом і душею, поєднатись в одне, адже людина – це частинка природи, невід’ємна її половинка, яка відчуває її подих, її настрій, її почуття.

Ми – кровинка твоя, Україно.

Весна іде… На прогрітих пагорбах уже з’явилися перші весняні квіти підсніжники – ще несміливі, тендітні, але вперто нагадують всім, що вже не за горами весна-красна, нагадують мені твоє тендітне біле личенько, Україно, твою ніжність і невинність, твою лагідну вдачу, рідна моя земле.

Весна іде… Все в природі оживає, наповнюється життєдайними соками землі, і людське серце, пробуджене від «зимового» холоду, тріпочеться від щастя, бо весна поселяє у ньому тепло, радість, надію.

Ми – надія твоя, Україно.

А яке небо! Несказанно чисте, синє-синє, немов очі твої, Україно, як волошки у житньому полі поглядають ласкаво і ніжно. Перелітні пташки поспішають, повертаються із вирію додому. Вони нагадують нас, українців діаспори, що кожної миті думками линуть до тебе, Україно, у найкраще місце на землі.

Весна іде… Все живе радіє, всюди панує гармонія і злагода, адже несе красуня на своїх крилах Воскресіння Господнє, серце кожної людини наповнює любов’ю, натхненням, радістю, щастям, надією.

У чарівну музику весни щодня вплітаються нові звуки, дивовижні мелодії та маленькі виконавці, і створюється неповторна чарівна симфонія, яка звучить над весняним небом і наповнює серце людини світлом і теплом.

Ми бережемо і примножуємо твою родину, Україно.

Такі відчуття і думки сколихнули мене на святі Весни, яке підготувала і провела з учнями молодої школи вчителька дитячого садочку п. Наталя Леньо. Присутні відчули подих весни в українській світлиці: звучання дзюркотливих струмочків, що навперебій поспішають в обійми до річки-матері, запах перших весняних квітів, що встелили землю барвистим килимом із бабусиної скрині, дзвінкоголосий спів маленьких перелітних пташок – дітей українських, які повертаються до рідного краю і несуть на крилах весну, надію і мрії її нового покоління.

«Весна іде – свято Великодня несе», – говорила вчителька до вихованців молодшої школи. Під її вмілим керівництвом в українській світлиці ожили споконвічні традиції і звичаї нашого народу. Діти в українських вишиванках, взявшись за руки, заповнили великодній кошик, підкреслюючи цим єднання великої української родини, її непоборність і силу. Великодня свічечка яскравим полум’ям миготіла у світлиці, і гості свята полинули у роздуми над істиною життя, відчули духовне оновлення. Під чарівні мелодії весни учні подарували батькам перші весняні квіти підсніжники, заспівали веснянки. Діти підготувалися духовно до зустрічі Воскресіння Христового, до освячення паски.

Тож, дорогі українці, зберімося всі за Великоднім столом і при запаленій свічечці наповнімо наші серця любов’ю.

Хай милосердям всіх освятить Бог, хай вас минають заздрощі й зневіра, з Великоднем у серці без тривог, весну стрічайте в запашнім цвітінні.

Ольга СТАСИШИН, вчителька другого класу української недільної школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка».