«ЛИСТІВКА ТАРАСУ» ВІД «УКРАЇНСЬКО-ГРЕЦЬКОЇ ДУМКИ»
В цьому могли переконатися самі присутні. Діти старшої школи за власною ініціативою та під майстерним керівництвом художнього керівника Товариства, члена Ради правління Андрія Ващука, підготували театральні сценки з дитячих та юнацьких років 
життя поета. Справили враження щирість та чудове виконання своїх ролей старшокласниками. Неозброєним оком було видно, що діти добре знайомі з біографічними фактами з життя Шевченка та з його життєвими переконаннями. Особливо сильно це відчувалося у листівках, виконаних старшими дітьми.
Але, як завжди, захоплення присутніх викликали найменші вихованці школи. Веселі, кольорові, потішні, маленькі українці та україночки, по-дорослому зосереджені на якості звучання та акуратно передаючи з рук в руки мікрофон, декламували віршики про Тараса, Україну та рідну українську мову. Весело продзвеніла пісня «Од села до села» під акомпанемент музичного керівника Мар'яна Коцана та окремі поезії Шевченка. Чудове свято підготували вчителі молодшої школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка» пп. Вікторія Юріна та Ольга Стасишин.
В часи тотальної глобалізації, які повертають людство до пануючих та поневолених, звернувся до присутніх професор Лаврентій Делласудас, найкращим спротивом є збереження своєї національної ідентичності, саме те, що ви робите. Адже, замість того, щоб навчитися поважати одній нації іншу, нас намагаються зробити усіх однакових. Пан Делласудас привітав усіх з успішним святом та побажав творчої наснаги продовжувати нелегку справу збереження мови та традицій в іншомовному середовищі, а також виховання у дітей справжніх загальнолюдських цінностей.
Завершилося свято зверненням «До українців», відомою поезією Віктора Баранова, яку продекламувала вчителька молодших класів Ольга Стасишин, і яка особливо гостро відгукнулася в серцях присутніх українців, що примхлива доля закинула їх за гори та моря, далеко від рідної домівки.
Галина МАСЛЮК.
УКРАЇНСЬКО-ГРЕЦЬКА ДУМКА КОЛЯДУЄ
Перш за все ведуча свята, директор школи п. Оксана Наконечна, надала слово голові Товариства «Українсько-Грецька Думка» п. Галині Маслюк, яка розповіла, що українська громада Греції вступаючи в Новий 2013 рік святкує своє 15-ліття. Пані Галина 
розповіла присутнім факти з історії формування та становлення організованого українського життя на грецьких теренах. Як в листопаді 1997 р. в Афінах вийшла перша незалежна українська газета «Вісник-Аґеліафорос». Як рівно через рік український Вісник сповіщав про утворення першого українського товариства:
«Пройшов рік з того часу, як в кіосках Афін з'явився перший номер української газети «Вісник-Аґеліафорос». Острівець духовності і затишку в круговерті сучасної епохи. Епохи маркетингу та реклами, маніяцької гонки за наживою та хаосу.
Шалена мрія...
З'єднати воєдино небо і землю. Злити воєдино окремі голоси. Породити і зміцнити надію в очах знедолених людей, непевно крокуючих в невідоме завтра. Людей, яких люди змусили шукати оселю, шматок хліба, щиру посмішку на чужині. Людей, яких нелагідне сьогодення заклеймило презирливим «ЧУЖИНЕЦЬ».
З єдиним лише закликом «Дух, мистецтво та душа не знають кордонів» ми без боязливо боролися, пропонуючи якість і правду. І нарешті, спромоглися зібрати до купи розпорошених по Греції співвітчизників, так що можемо говорити зараз про Українську громаду.
Сьогоднішній номер нашої газети стане світлою сторінкою в історії української діаспори, так як має честь оповістити про законне зародження Української громади в країні Духу та Гостинності. В країні, де не зважаючи на спроби привити мікроб всесвітньої псевдокультури, древній еллінський дух незмінно залишається непохитною основою майбутнього.
Наш відлік розпочинається 6 грудня 1998 р. в Афінах. Журавлі України, відлітаючи взимку у вирій, шукають теплих країв. Багато з них осіли в благодатній Елладі, утворивши свій «Журавлиний край»...
Галина Маслюк подякувала всім, хто продовжує зберігати український дух у Греції та несе українське слово в світ та побажала подальшої розбудови та зміцнення української громади в Елладі. Розхвилювавшись від спогадів 15-річної давності п. Оксана Наконечна представила всіх присутніх сьогоднішніх та колишніх членів Ради правління Товариства, серед яких пп. Вікторія Юріна, Андрій Ващук, Оксана Чаус, Наталя Басенко (донька якої прийшла до школи вже як викладач), Леся Панейко та наголосила, як сильно зміцніла українська родина Греції. Доказом цьому дітлахи, що заповнюють щосуботи українським словом приміщення школи товариства.
Привітання Надзвичайного та Повноважного Посла України в Греції п. Володимира Шкурова передала Радник посла з політичних питань п. Ганна Тищенко. У цьому році до Святої вечері приєдналася також представник Міжнародної української школи з Києва п. Оксана Воронецька, яка привітала дітей та дорослих, вручила директору школи п. Оксані Наконечній пам'ятну грамоту, в якій зазначалося: «Подяка колективу української недільної школи та Товариству української діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка" за активну громадянську позицію і творчу роботу по збереженню духовних і національних традицій України, розвитку сучасної української освіти за кордоном та з нагоди 5-річчя МУШ».
Цього святкового вечора українська недільна школа перетворилася на справжню українську світлицю з образом Божої Матері зі святим дитятком на руках (адже це свято є і глибоко релігійним), столом, накритим вишиваною скатертиною, а на почесному місці – сніп жита – «Дідух» та ялинка.
З'явилася на небі Різдвяна зірка (яку дбайливо виготовили на уроці трудового навчання учні молодшої школи) та вся сім'я, помолившись, сіла до Щедрої куті. Всі присутні смакували кутею, зробленою українськими господинями, і кожен відчув, що він у своїй рідній хаті, у своїй сім'ї.
Спостерігаючи за театральним дійством різдвяного «Вертепу», який підготували учні старшої школи під керівництвом п. Андрія Ващука та п. Оксани Наконечної, на думку приходили слова: «Слався єдина українська родино, бо ти велика і могутня». Зрозуміло відразу, чого точно не бракує українській молоді в Греції – так це таланту. Артистично, майстерно, вільно лилося слово прадавньої української традиції в самому серці Афін. Попри майже професійне незадоволення першою виставою самих учасників, для глядачів була очевидною велика праця наставників та запал старшокласників. І добре, що пробна вистава відбулася в родинному колі, бо з наступного дня український Вертеп недільної школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка» побачать багато греків та українців, аж до закінчення українських святкувань.
Особливу роль на святі відіграли маленькі ангелята – учні молодшої школи, які під керівництвом вчителів пп. Вікторії Юріної та Ольги Стасишин та музичному супроводі п. Мар'яна Коцана колядували та віншували – промовляли святкові побажання щастя і здоров'я «Повні кошари, великі отари, телички й овечки, земного винця і красного молодця». А господар і господиня пригощали всіх присутніх різдвяним печивом та подарунками. Як належить справжній родині, всі разом колядували та вітали один одного.
Це свято з'єднало всіх нас, відродило і поправило, показало, що українська родина має велику силу, саме їй належить провідна роль у формуванні особистості справжнього українця. І що українці завзято шанують, плекають і примножують прадідові традиції. Доказом цьому було розмаїття пресмачних українських солодощів, які батьки приготували з цієї оказії з тим, щоб навіть у далекій чужині їхні діти знали, чим смакує, насолоджується українська душа. Бо який українець не втішиться при вигляді рум'яного пампуха чи материнського маківника?
З Різдвом Христовим Тебе, велика українська родино! Будь завжди єдиною і міцною, щоб Свята вечеря, зварена на «новому вогні» принесла Тобі добробут і благословення!
Ольга СТАСИШИН, вчителька молодшої школи.
УКРАЇНЦІ ПАМ’ЯТАЮТЬ - ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ
У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій. Були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей. Коли люди гинуть від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану - це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворога, - це друге. Але коли люди гинуть від голоду - це зовсім інше. Особливо - голоду штучного, навмисно створеного владою. Україна завжди була багата на родючу землю і на хліб. Ще нашу країну називали «житницею Європи». Хіба можна уявити, що народ-хлібороб помирає на своїх чорноземах від голоду? Хіба можна уявити, щоб людина збирала врожай, раділа, що зможе прогодувати свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини? У ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувалися цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше - помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Не дожили до 
першого дзвоника. Саме так влада вчинила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки минулого століття. Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти всього людства. У міжнародному праві це називається геноцид. А чи так давно це сталося, якщо ми досі не знаємо усієї правди про Голодомор? А чи так давно це сталося, якщо досі люди бояться правди про ті часи? А чи так давно це сталося, коли досі живі свідки цієї трагедії? «Ця трагедія ніколи не повториться. Ви, молодь України, гарантія того, що країна ніколи не зазнає такого лиха. Наша пам'ять не дозволить нікому це зробити, - звернулася пані Оксана до присутніх, - це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам'яті».
Молодші діти разом зі старшими послухали пісню Оксани Білозір «Свіча», учень 10-го класу Віталій Цап розповів вірш «Ти кажеш, не було Голодомору?», учениця 8-го класу Таня Юріна прочитала молитву Катерини Мотрич "Молитви за убієнних голодом". Потім всі діти по парах – старші і молодші - пов'язали чорну стрічку на дереві пам'яті, запалили свічку і пом'янули невинних жертв Голодомору хвилиною мовчання. Старші діти переглянули документальну стрічку «Жити заборонено». А потім під враженням побаченого почали згадувати про своїх дідусів, бабусь, прадідусів, які в розмовах згадували про Голодомор, жвава розмова тривала і після дзвоника.
Віримо, що такі години пам'яті, спільні перегляди фільмів та їх обговорення, участь у відзначенні пам'ятних дат України не минають даремно. Саме через такі акції згуртовуються українці, починають відчувати себе частинкою великої сім'ї, що зветься світове українство.
Оксана НАКОНЕЧНА, директор школи.
ГРЯДКА ВИРОСЛА В УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ
В українській недільній школі при Товаристві української діаспори «Українсько-Грецька Думка» в суботу пройшов інтегрований урок музики та народознавства в молодшій школі на тему: Усна народна творчість. Інсценізація пісні «Ходить гарбуз по городу». Урок провела вчителька молодшої школи Ольга Стасишин в музичному супроводі Мар'яна Коцана. Клас перетворився на домашню грядочку, вчителька – на Господиню, діти – на Бурячків, Морквиць, Огірочків, Динь, Гарбузів та іншу городину. Ціле літо всі доглядали грядочку, поливали кришталевою водою з джерела народної мудрості, колисковою піснею присипляли, приспівували, щоб гарно росла, і вона восени дала багатий врожай. І ось вийшли на 
грядочку всі Овочі з Господинею і тішаться врожаєм. Пісні, танці, приповідки, приказки, веселий настрій і дитячий сміх лунали впродовж усього уроку. Господиня вміло поєднала дитячу пісеньку з традиціями та звичаями українського народу. Присутні побачили сватання Буряка з Морквою, народну гру Огірочків, елементи українського весілля, гостиннісь нашого народу. На сцену вийшли Бурячки – Січові Стрільці, що стали на захист незалежності України. Насамкінець Господиня разом з Бурячками, Морквицями – красними дівицями, Огірочками, Динею і Гарбузом позбирали рісний урожай з грядочки. Тепер нікому не страшна зима! 
Всі присутні – а це вчителі, батьки, бабусі з дідусями, гості, члени Ради Правління Товариства – отримали масу задоволення, перенеслися в уяві на ту маленьку сільську грядочку, яка так щедро плодоносить і віддає сповна тим, хто за нею доглядає. Діти повністю перевтілилися у свої ролі, чудово співали народні пісні і танцювали під музику.
Оксана НАКОНЕЧНА, директор школи.
ЄВРОПЕЙСЬКА МОЛОДЬ ВІДВІДАЛА УКРАЇНСЬКУ НЕДІЛЬНУ ШКОЛУ
Після презентації всі діти школи - і маленькі, і великі – разом з українською молоддю Європи на чолі з тренерами Андрієм Донцем та Мирославом Гочаком провели цікавий тренінг. Всі були поділені порівно на декілька груп, отримали будівничий матеріал і мали виконати завдання – побудувати конструкцію таким чином, щоб при падінні з висоти 2-ох метрів вона залишилася ціла. Метою такої роботи було показати всім, що важливо навчитися парацювати в групі, правильно поставити мету, скласти план, вибрати інструменти, оцінити можливості та переваги, проаналізувати ситуацію, прислухатися до думки інших. Під час роботи в групах дорослі і діти подружилися, обмінювалися думками, враженнями про країни перебування, але найголовніше, що всіх об'єднала Україна, одна мова, одна думка. Після виконань завдання п. Андрій підвів підсумок і показав важливі моменти роботи в групах. Всі учні школи, вчителі, гості залишилися надзвичайно задоволені.
КЛЮЧ ВІД ШКОЛИ – УКРАЇНСЬКИМ ПЕРШОКЛАСНИКАМ В ГРЕЦІЇ
Чарівний годинник відлічує останні хвилини веселого лагідного літа. Ви чуєте його биття? Ми на порозі в захоплюючу Країну Знань! Сьогодні відкривається перша сторінка шкільного життя для мешканців країни Школярії. Під звуки маршу державний прапор України виносятьучні Соболевський Роман, Баліцька Мар'яна, Юріна Тетяна, звучить Гімн України і всі присутні співають. Молебень для українських дітей відслужив о. Михайло Юріна. Голова Товариства Галина Маслюк у вітальному слові коротко розповіла історію товариства, відзначила, що школа відкриває двері 11-й раз для наших дітей, а це вже історія, яка є вся у світлинах, повернулася в далекий листопад 1997-го року, коли вийшла перша українська газета «Вісник – Агеліафорос», сказала, що наступного року товариство відзначатиме 15 років своєї діяльності. Закликала присутніх бути активними творцями нашого життя життя і обов'язково взяти участь у виборах до верховної Ради України, що наближаються. Королева Наук (Таня Юріна)передала ключ від Знань маленьким першачкам. Дутка Андрійко (1 клас) як взяв ключ в руки, то не хотів віддавати і після свята! Діти 1-го класу разом з вчителькою Вікторією Юріною промовили клятву першокласника і отримали в подарунок буквар. Учениця 3-го класу Неля Юріна заспівала пісню «Червона рута» під акомпанемент Мар'яна Коцана. Учні першого класу приготували для присутніх вірші, які з задоволенням розповіли. На святі звучали слова нашого пророка Тараса Шевченка «Сонце заходить, гори чорніють» у виконанні учня 6-го класу Віталія Соболевського. Учні Віталій Цап (10 клас) та Анастасія Кормалі (1 клас) сповістили всіх присутніх про початок навчального року першим дзвінком.
Щиро дякуємо всім, хто допоміг в організації свята – Костасу Карканясу, Наталі Царенко, Мар'яну Коцану, Раді правління Товариства, вчителям школи, батькам, гостям і, звичайно, дітям!
Директор школи Оксана НАКОНЕЧНА.
«УКРАЇНСЬКО-ГРЕЦЬКА ДУМКА»
Більшість старшокласників складали цього року іспити для отримання державного атестату про неповну чи повну середню освіту України в Міжнародній українській школі, комісія якої у складі 3-ьох чоловік під головуванням п. Галини Пархоменко працювала з 26-го по 30-те травня в цій недільній школі. Всі без винятку учні вчаться в грецьких школах, але отримання українського атестату стало свого роду перемогою як для дітей, так і для вчителів та батьків. Іспити цьогоріч видалися складними, подейкували юнаки, але тим більшим тріумфом стало їх успішне завершення. Усі школярі, великі і маленькі, отримали також сертифікати, які підтверджують, що вони прослухали курс українознавчих предметів у недільній школі при товаристві
«Українсько-Грецька Думка». Вручали сертифікати та свідоцтва в.о. директора школи п. Вікторія Юріна та Надзвичайний та Повноважний Посол України в Греції п. Володимир Шкуров, який приїхав привітати Товариство з десятилітнім ювілеєм діяльності школи і привіз на добру пам'ять випускникам невеличкі подарунки.
Як і на кожному святі школи, цього разу не бракувало сміху та музики. Дітей та батьків вітали посол України п. Володимир Шкуров, голова товариства п. Галина Маслюк та від імені батьківського колективу п. Зоряна Нагайська. Ведучими були учениця 7-го класу Тетяна Юріна та член Ради правління товариства п. Андрій Ващук. Декораціями свята займалася член ради правління, заступник голови товариства п. Оксана Чаус. Прекрасним виконанням в наступний раз потішив присутніх п. Мар'ян Коцан. Щасливими посмішками світилися обличчя вчителів, пп. Леньо Наталі, Стасишин Ольги, Юріної Вікторії, Фоміних Галини, Басенко Оксани, яким за наполегливу нелегку працю дарували прекрасні квіти. Найтепліші почуття з найщирішими побажаннями надіслала своїм вихованцям з України директор школи п. Оксана Наконечна, присвятивши чудовий вірш.
Випускники традиційно танцювали зі своїми батьками вальс. Радість поєднувалася зі смутком прощання. Кому бажали щасливої дороги в доросле життя, з ким прощалися до вересневого Першого дзвінка. Найосновніше, що єднало усіх присутніх в залі, дітей та дорослих, щира любов до України. І лунала ніжна мелодійна, наймиліша серцю українська пісня...
Галина МАСЛЮК. Світлини Оксани ЧАУС.
МАТУСЮ РІДНА, ДЕ Б МИ НЕ БУЛИ, ВЕЛИЧ ТВОЯ УСЮДИ З НАМИ
У зворушливій обстановці під звучання пісні «Мамина сорочка» діти привітали своїх матусь зі святом Матері, даруючи їм квіти, виготовлені власноручно. Кожна дитина міцно обіймала свою матусю, пригорталась до її серденька, дарувала гарячий ніжний поцілунок, дякуючи за турботу та ласку. А матері зі сльозами на очах ніжно голубили своїх діточок.
Щасливі ми, дорослі, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні, а ви, діти, щасливі,
що маєте матусь, які розповідають вам про нашу другу матір – Україну, - продовжила свято вчителька другого класу Ольга Стасишин. І як далеко не були б ми від неї – скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось до сліз, зачувши рідне слово. Бо саме мати, матуся, ненька садить корінчик любові до рідної землі у ваше серденько і плекає його, наголошували вчителі, а учні із задоволенням розповідали те, що саме дізналися вони від своїх матусь про їхню Батьківщину – Україну.
Під звучання пісні-молитви «Слався Пречиста Діво Маріє» діти заквітчали образ Матері Божої – нашої Третьої Матусі віночком, сплетеним власноручно, просячи благословення і ласки для всіх українських дітей та їхніх матусь.
Дорогі Матері української діаспори в Греції, ви маєте подвійну відповідальність за своїх дітей, бо як писав наш великий Кобзар, Тарас Шевченко: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, того Бог карає, того діти цураються, в хату не пускають...». Тож ростіть і плекайте у своїх діточок любов до України, бо дуже важливо, щоб дитина усвідомила, що вона не сама у світі, що у радості і в біді на неї завжди чекає її друга мати, її Батьківщина – Україна. Не дайте їм загубитися серед людей. Будьте впевнені, що ваші діти колись скажуть вам за це велике Спасибі.
Ольга СТАСИШИН.
ВЕСНА ІДЕ - ЄДНАННЯ І ЛЮБОВ НЕСЕ
Весна іде... У повітрі пахне радістю і ще чимось таким дивовижно ніжним і надзвичайним, що хочеться побути наодинці із матінкою-природою, доторкнутись до неї тілом і душею, поєднатись в одне, адже людина – це частинка природи, невід'ємна її половинка, яка відчуває її подих, її настрій, її почуття.
Ми – кровинка твоя, Україно.
Весна іде... На прогрітих пагорбах уже з'явилися перші весняні квіти підсніжники – ще несміливі, тендітні, але вперто нагадують всім, що вже не за горами весна-красна, нагадують мені твоє тендітне біле личенько, Україно, твою ніжність і
невинність, твою лагідну вдачу, рідна моя земле.
Весна іде... Все в природі оживає, наповнюється життєдайними соками землі, і людське серце, пробуджене від «зимового» холоду, тріпочеться від щастя, бо весна поселяє у ньому тепло, радість, надію.
Ми – надія твоя, Україно.
А яке небо! Несказанно чисте, синє-синє, немов очі твої, Україно, як волошки у житньому полі поглядають ласкаво і ніжно. Перелітні пташки поспішають, повертаються із вирію додому. Вони нагадують нас, українців діаспори, що кожної миті думками линуть до тебе, Україно, у найкраще місце на землі.
Весна іде... Все живе радіє, всюди панує гармонія і злагода, адже несе красуня на своїх крилах Воскресіння Господнє, серце кожної людини наповнює любов'ю, натхненням, радістю, щастям, надією.
У чарівну музику весни щодня вплітаються нові звуки, дивовижні мелодії та маленькі виконавці, і створюється неповторна чарівна симфонія, яка звучить над весняним небом і наповнює серце людини світлом і теплом.
Ми бережемо і примножуємо твою родину, Україно.
Такі відчуття і думки сколихнули мене на святі Весни, яке підготувала і провела з учнями молодої школи вчителька дитячого садочку п. Наталя Леньо. Присутні відчули подих весни в українській світлиці: звучання дзюркотливих струмочків, що навперебій поспішають в обійми до річки-матері, запах перших весняних квітів, що встелили землю барвистим килимом із бабусиної скрині, дзвінкоголосий спів маленьких перелітних пташок – дітей українських, які повертаються до рідного краю і несуть на крилах весну, надію і мрії її нового покоління.
«Весна іде – свято Великодня несе», - говорила вчителька до вихованців молодшої школи. Під її вмілим керівництвом в
українській світлиці ожили споконвічні традиції і звичаї нашого народу. Діти в українських вишиванках, взявшись за руки, заповнили великодній кошик, підкреслюючи цим єднання великої української родини, її непоборність і силу. Великодня свічечка яскравим полум'ям миготіла у світлиці, і гості свята полинули у роздуми над істиною життя, відчули духовне оновлення. Під чарівні мелодії весни учні подарували батькам перші весняні квіти підсніжники, заспівали веснянки. Діти підготувалися духовно до зустрічі Воскресіння Христового, до освячення паски.
Тож, дорогі українці, зберімося всі за Великоднім столом і при запаленій свічечці наповнімо наші серця любов'ю.
Хай милосердям всіх освятить Бог, хай вас минають заздрощі й зневіра, з Великоднем у серці без тривог, весну стрічайте в запашнім цвітінні.
Ольга СТАСИШИН, вчителька другого класу української недільної школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка».
ШУКАЮЧИ НАРОДНУ МУДРІСТЬ ЧЕРЕЗ РІДНУ МОВУ
Під веселий дзвіночок трамвайчика швидкочитючи скоромовку, учні здійснили подорож до королівства мови. «Мово українська, рідна, солов'їна, відчини нам двері у свою країну, допоможи знайти народну мудрість у нашій казочці», - зверталися учні до Королеви Мови, яка зустріла їх хлібом-сіллю, ласкавою материнською посмішкою, дзвінкою піснею, та ще й українськими гречаниками. Під супровід української народної пісні «Гоп, мої гречаники» діти частувалися гречаниками-словами, а Колесо Мудрості вже готувало для них бабусину скриньку із зернятками мудрості–прислів'ями, «теплими» і «холодними» словами. Діти залишилися задоволеними словниковою роботою.
З метою досягнення повного розуміння твору, його центральної ідеї, було використано прийоми і методи розвитку техніки читання, - розповідає вчителька молодших класів Ольга Стасишин, -такі як: 1. Робота з квадратами Шульте (вправи на розширення поля зору); 2. Український словотвір. Гра «Знайди закодоване слово»; 3. Система роботи над текстом (очима-тихо-вголос); 4. Види читання «блискавкою», «дощиком», вибіркове читання через віконечко-віночок, де через віконечко-віночок діти шукали у казці народну мудрість. Працюючи за цією системою читання, учні вчаться працювати самостійно, робити висновки, знаходити головну думку тексту, - підсумовує пані Ольга.
Найголовніше, що видно неозброєним оком, - зазначає директорка школи Оксана Наконечна, - робота вчителькою проводиться систематично, є великі кроки поступу у вивченні мови. Велике спасибі також батькам, які докладають великих зусиль для підтримання рідного слова у дітей, виховання любові до України, до всього українського. Всі дорослі, що були присутні на уроці, разом з дітьми подорожували Казкою, вчилися народної мудрості, і взяли для себе трішки того казкового, чарівного, яке так потрібне нам, дорослим, сьогодні, у ці непрості часи. Давайте будемо вчитися простоти і мудрості, тепла і доброти у наших дітей. То ж хай завжди Казка навчає люд як по правді жити, щиро дружбу берегти, рідний край любити.