ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ГЛУШКО (ШЕПЕЛЮК) МАРГАРИТА
ГЛУШКО (ШЕПЕЛЮК) МАРГАРИТА - 13 років (2.09.2005). Має ще 2 сестер та 2 братів:
Женев'єва (6 р.), Домініка (9 р.), Віталій (16 р.) та Денис (17 р.). Її зріст: 158 см; Розмір взуття: 36-37.
Її вітчим, Шепелюк Олексій Борисович, до моменту загибелі повністю замінив дівчинці батька, виховув її, як свою рідну. Майор Шепелюк був командиром зенітно-ракетної батареї зенітного ракетного-артилерійського дивізіону. Підрозділ майора Олексія Шепелюка брав участь у боях під Іловайськом. Після здобуття Іловайська він дістав завдання увійти до групи підсилення підрозділів Збройних сил на передовій, але саме у цей час через кордон перейшли озброєні підрозділи російських військ, які відразу ж відкрили вогонь на ураження по українських військових. Підрозділи українських захисників швидко опинились у оточенні, а їхня бойова техніка була виведена з ладу. За цих умов Олексій Шепелюк разом із іншим офіцером — командиром зенітно-ракетного дивізіону Олексієм Кондесюком прийняв рішення — щоб не потрапити в полон, піти на прорив оточення. Але під час виходу з оточення підрозділ українських військ потрапив у засідку. Більшість групи прориву дістала важкі поранення, у тому числі й командир підрозділу Олексій Кондесюк. Олексій Шепелюк спробував урятувати бойового побратима, але при наближенні до свого товариша сам дістав важкі поранення. Офіцерів оточила група з 12 російських десантників. Не бажаючи здаватись у полон, українські офіцери підірвали себе гранатами разом із путінськими вояками. Оскільки тіло Олексія Шепелюка не було знайдено, тривалий час він вважався зниклим безвісти. Полеглий герой був похований як невідомий у Дніпропетровську, і лише 13 липня 2015 року Олексій Шепелюк був ідентифікований за аналізом ДНК.
Після ідентифікації полеглого воїна Олексія Шепелюка було урочисто перепоховано у його рідному Ніжині.
Удома в Олексія Шепелюка залишились батьки, дружина та п'ятеро дітей.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Про себе Маргарита говорить так: "я звичайна дівчина, навчаюсь у школі та відвідую гуртки. А ще дуже люблю свою родину. Люблю заплітати своїх менших сестричок”. Дівчина уже у 8-му класі. Загалом навчання їй дається легко, тому вона чудово справляється з усіма предметами і є «хорошисткою». Зі шкільної програми найбільше до вподоби малювання, фізичне виховання, трудове навчання, біологія та українська мова, трохи складніше з алгеброю та геометрією.
Маргарита відвідує школу мистецтв, зокрема уроки малювання, які захопили її повністю, адже там вони не лише малюють, а й роблять різноманітні творчі роботи, про які вона каже: «назавжди в моїй пам’яті залишиться одна із робіт на конкурс, це «Різдвяний Ангел», яку я робила кілька місяців, і найбільшою несподіванкою було те, що вона зайняла 1-е місце зі 171-ї роботи».
Окрім того, дівчина із-задоволенням відвідує гурток технічного дизайну. Багато речей вона виготовляє власноруч (шпильки, зажими для волосся, скриньки та рамки для фото), вчиться самостійно робити модні зачіски. Саме з цими захопленнями і пов’язує свій вибір майбутньої професії - мріє бути або професійним дизайнером зачісок, або флористом, а також марить коли-небудь побувати на показі мод за кордоном.
Зі знаменитостей Маргариті до вподоби співак Монатік, хотіла б зустрітися з ним особисто, так як дуже подобаються пісні в його виконанні. Серед героїв книжок та фільмів симпатизує Гаррі Поттеру та його друзям.
Маргарита дуже любить тварин, особливо котиків, собачок та морських свинок. Раніше мала дві морських свинки Масяню та Веню, котів Беллу та Іксика і декоративних кроликів. Тепер улюбленицею сім’ї є кицька яка тимчасово у них мешкає, її звати Лола, породи сфінкс, і нещодавно вона привела двох чудових кошенят.
Маргарита свідомо говорить, що авторитетом для неї можуть бути лише люди, які власним розумом та працею, а головне чесно, змогли досягнути своїх цілей та здійснити найзаповітніші мрії, і у яких завжди є чому повчитись. Для юної красуні такими людьми є мама Шепелюк Марина та полеглий татко Олексій. Саме з них дівчина бере приклад в усьому: спілкуванні, відношенню до навчання та праці, людей, тварин, природи та загалом до життя.
Про свою маму Маргарита говорить із захопленням та гордістю: “моя мама завжди рада прийти на допомогу нам та іншим. Вона відкрита новим знайомствам, узагалі всьому новому, готова сама вчитись чомусь цікавому та корисному. Вчить бути чесною.Мама у нас строга та досить вимоглива, але водночас підтримує нас в усіх починаннях, поразках та досягненнях.” Дівчина дуже любить свою родину, мріє, щоб усі були здоровими та щасливими. Марго тішиться, що у них така велика сім’я і вони усі досить різні та мають різні уподобання. Найголовніша у сім’ї , звісно, мама, але і старшого брата Віталика, якому так рано довелося подорослішати та стати єдиним чоловіком у сімействі, поважають усі та слухають. Свою найдорожчу матусю донечка завжди готова підтримати посильною допомогою по дому та обіймами, і головне, вона намагається її не хвилювати та не засмучувати.
Між іншим, у сім’ї Шепелюків кожен має свої обов’язки. Маргарита залюбки миє посуд, прибирає вдома, готує їсти, розвішує та знімає попрану білизну, допомагає молодшій сестричці з уроками. При потребі вона може посидіти з двома своїми сестрами, меншими за віком, оскільки серед дівчат Марго найстарша. А є ще і старший брат Денис з татового першого шлюбу, котрого Марго завжди рада бачити та спілкуватись.
Про Україну дівчинка говорить цілком серйозно та виважено: “це моя Батьківщина, за незалежність якої віддав життя мій любий татко, якого нам усім дуже не вистачає. Дуже хочу щоб війна скоріш припинилася, і щоб в нашій країні більше нічого не руйнувалося. Ні споруди, ні людські долі. І щоб ми усі крокували тільки вперед з вірою в те світле майбутнє, яке для нас виборюють”.
Каже, що політиком бути не хоче, їй більше до вподоби творчі професії. Хоча, свідомо та розсудливо, як для свого юного віку, Маргарита сприймає політичне життя України, каже, що треба змінити тих, хто не може керувати країною, на молодих, розумних, чесних та принципових людей, яким рівень життя українців та авторитет країни на світовій арені не байдужий. І тоді вони зроблять цікавішим навчання у школі та удосконалять нашу медицину. І саме основне, зупинять ту війну, яка несе такі страшні втрати та горе у наші родини.
Маргарита завжди відкрита для спілкування, а інформація про вітчима дівчини є у Книзі пам’яті: http://memorybook.org.ua/28/shepeluk.htm
Про політику | Томос для України: Скільки грошей не зможе вивести з України РПЦ
В ефірі телеканалу Еспресо Євстратій Зоря - Архієпископ Чернігівський і Ніжинський, прес-секретар УПЦ КП https://www.youtube.com/watch?v=9h6ajIMgllc
Στο Μικολάϊβ σκοτώσανε τον ακαδημαϊκό ιστορικό, ερευνητή του Γολοντομόρ, Μικόλα Σιτιούκ (Mykola Shytiuk)
Στις 1 Σεπτεμβρίου 2018 στην πόλη της Ανατολικής Ουκρανίας Μικολάϊβ σκοτώσανε τον ακαδημαϊκό ιστορικό, ερευνητή του Γολοντομόρ, Μικόλα Σιτιούκ (Mykola Shytiuk), ο οποίος, δουλεύοντας με τα αρχεία του νομού, αποκάλυπτε στοιχεία της κυνικής βαρβαρότητας της σοβιετικής ηγεσίας για τη μεγαλύτερη τραγωδία του ουκρανικού λαού - την Τεχνητή Πείνα (Γολοντομόρ) 1932-1933.
Σχολιάζοντας τον άδικο χαμό του διακεκριμένου Ουκρανού επιστήμονα ο νομάρχης του Μικολάϊβ Ολεξίυ Σάβτσενκο μεταξύ άλλων τονίζει ότι δεν αποκλείει το "ρώσικο χέρι" λόγο ότι ο Mykola Shytiuk ως μέλος της συντακτικής και εκδοτικής ομάδας "Αποκατάσταση από την ιστορία" έδινε απαντήσεις στις ερωτήσεις, στις οποίες η σοβιετική εξουσία είχε βάλει ταμπού, και αποκάλυπτε πραγματικά γεγονότα εκείνης της σκοτεινής εποχής, τα οποία για δεκαετίες παραποιούσαν και έκρυβαν.
https://inforesist.org/v-nikolaeve-ubili-izvestnogo-uchenogo-issledovavshego-golodomor/
4 вересня - річниця смерті Василя Стуса
4 вересня 2018 у роковини смерті Василя Стуса в Києві відбудеться акція "Медведчук під арешт" біля Генеральної прокуратури України з вимогою розслідувати кримінальну справу проти кума Путіна, "адвоката" Стуса, що саботував захист поета і фактично прирік його на загибель - Віктора Медведчука.
Ця особа нині є перемовником у "Мінському процесі" щодо обміну полонених. Його "ефективність" очевидна: процес обміну українських військових та цивільних полонених, що утримуються на окупованих українських територіях та в Росії - не має жодного успіху. Олег Сенцов та інші бранці, що оголосили голодування повільно помирають.
США та Австралія ще 2014 року наклала санкції проти Віктора Медведчука і цей правильний крок мають підтримати уряди усіх цивілізованих країн. Від України ми вимагаємо активізувати розслідування кримінальної справи та засудити московського агента Медведчука.
Вшановуючи пам'ять великого поета, пам'ятаймо і про його вбивцю. Стус чекає - Медведчука під арешт.
"Українсько-Грецька Думка" на Першому світовому форумі українознавчих суботніх та недільних шкіл у Львові. 17-22 серпня 2018
"Рідна мова на чужині ще милішою стає"- писав колись Павло Грабовський. І в цьому переконалися українці, які з різних причин опинилися за межами Батьківщини. Тому, де б не жили наші люди, в сусідній країні, чи на іншому континенті, обов'язково засновували школи, щоб не забувало нове покоління рідної мови.
Цього літа, наче лелеки, що повернулися з вирію, вчителі українських шкіл з тридцяти шести країн світу, з'їхалися до Львова на Перший світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл, який організував Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка" (МІОК).
Прилетіли "лелеки" і з Греції. Від нашої школи, що при Асоціації "Українсько-Грецька Думка", було аж п'ятеро делегатів: вчителька української мови та літератури Любов Грабна, вчителька географії Олена Хіміч, вчителька початкових класів Вікторія Тимчишин, вихователька дитячого садочка Наталія Смоляник, а також секретар Асоціації Наталія Ананевич.
Учасників Форуму вітали дружина Президента України, голова Українського культурного фонду, голова Фонду Порошенка, Марина Порошенко; міністр освіти і науки України Лілія Гриневич; начальник Управління з питань закордонного українства та гуманітарного співробітництва Міністерства закордонних справ України Лариса Дір; голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка; голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин; д-р наук, професор, ректор Національного університету "Львівська політехніка" Юрій Бобало, народний депутат України Оксана Юринець.
Владика Йосип Мілян, єпископ Української Греко-Католицької Церкви та о. Михайло Сивак, проректор Львівської православної богословської академії Української православної церкви Київського патріархату, вділили Боже Благословення учасникам Першого світового форуму українознавчих суботніх та недільних шкіл.
Відразу після урочистостей взялися до праці, розпочав роботу круглий стіл "Українська мова за кордоном, сфери функціонування", де обговорювалися питання: мовна ситуація у країнах проживання української діаспори та трудових міґрантів; діяльність українських осередків за кордоном: історія їхнього створення та проблеми сьогодення; взаємодія суботніх (недільних) шкіл із науковими інституціями; питання підтримки з боку громадськості та влади.
Другий день роботи Форуму розпочався з прзентації українських шкіл за кордоном, де була представлена і наша школа.
Не обійшлося і без приємних зустрічей! А саме з пані Валентиною Бойко, головним редактором видавництва "Рекламна агенція "Освіта України"", членом Українського географічного товариства України та Національної спілки журналістів України, автором шкільних підручників з географії, яка весною на наше запрошення відвідувала Грецію для проведення майстер-класу на тему «Навчання географії України: авторська візія освітньої програми та сучасних способів візуалізації навчального матеріалу".
Лабораторія творчих ідей: тренінги, майстер-класи, практикуми, які проводилися протягом наступних днів - все це було надзвичайно захоплююче та повчально. Вчителі, психологи, науковці, ділилися досвідом, знаннями, здобутками. Наприклад, дуже цікавою була презентація пілотного проекту "Нова модель української школи за кордоном" від Катерини Островської, д-ра пед. наук, проф., завідувачки кафедри корекційної педагогіки та інклюзії Львівського національного університету ім. І. Франка.
А під час невеличких перерв завжди можна було познайомитися з дивовижними людьми, знайти нових друзів.
Сюрпизом Форуму стало дефіле, яке подарувала освітянам Люда Сєдова - відома львівська дизайнерка та модельєрка. Українські вчительки з різних куточків планети, раптом перетворилися на моделей. Від нашої громади участь у дефіле взяла вихователька Наталія Смоляник, якій вишиванка дуже личить.
Останній день - екскурсія в Яворів та майсер-клас з виготовлення яворівської іграшки. Розписані власноруч коники вийшли дуже симпатичними.
Та все ж основним нашим здобутком стало розуміння важливості тієї справи, яку ми робимо, а саме: збереження ідентичності українців поза межами своєї Батьківщини, необхідність реформування старої системи викладання, пошуки нових форм і методів навчання, співпраця з іншими школами, обмін досвідом. Тільки так ми зможемо протистояти новим викликам. Тільки так ми зможемо достойно представляти Україну за кордоном. І велике спасибі МІОКу та його директору, кандидату педагогічних наук, доценту, Ірині Ключковській, за надану можливість все це усвідомити!
Вікторія ТИМЧИШИН,
член Ради правління Асоціації “Українсько-Грецька Думка”, вчителька молодших класів української суботньої школи.
Детальну інформацію про Форум можна отримати на сайті МІОК:
Програма Першого світового форуму українознавчих суботніх та недільних шкіл
V Міжнародна конференція «Українська мова у світі» (17.08.2018)
Відкриття Першого світового форуму українознавчих суботніх та недільних шкіл (17.08.2018)
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНОЗНАВЧИХ ШКІЛ ЗА КОРДОНОМ. ОПИТУВАННЯ ВЧИТЕЛІВ
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНОЗНАВЧИХ ШКІЛ ЗА КОРДОНОМ. ОПИТУВАННЯ КЕРІВНИКІВ
Лабораторія творчих ідей: тренінги, майстер-класи → практикуми (18-22.08.2018)
Дефіле освітян світу в сучасному українському вбранні від Дизайн студії «Sophie Maria Syedova» (21.08.2018)
24 серпня - День Незалежності України/24 Αυγούστου - Ημέρα Ανεξαρτησίας της Ουκρανίας
ΖΗΤΩ Η ΟΥΚΡΑΝΙΑ! ΖΗΤΩ Η ΗΡΩΕΣ!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
А ви думали, що Україна так просто. Україна - це супер. Україна - це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.Ліна Костенко
23 серпня - День державного прапора України/23 Αυγούστου - Η ημέρα της εθνικής σημαίας στην Ουκρανία
23 Αυγούστου - στην Ουκρανία εορταζεται η ημέρα της εθνικής σημαίας...
Κίτρινο (χρυσό) και μπλε χρώμα χρησιμοποιείται στο Βασίλειο των Ρως (Ρους) τον 14ο αιώνα.
Από τον 16ο αιώνα ο Κοζάκικος Στρατός χρησιμοποιούσε σημαίες κατασκευασμένες από μπλε ύφασμα με κεντημένο πάνω του έναν ιππότη με χρυσά ή κόκκινα ρούχα που φορούσε μια χρυσή πανοπλία.
Στις 25 Ιουνίου του 1848 η μπλε και κίτρινη σημαία κάνει την πρώτη δημόσια εμφάνιση στο Λβιβ. Μετά από αυτό το περιστατικό, η σημαία αυτή αποκτά συνεχώς αυξανόμενη δημοτικότητα.
Το 1917 - 1921, κατά την Ουκρανική Επανάσταση, αυτή η σημαία γίνεται η εθνική σημαία της Ουκρανικής Λαϊκής Δημοκρατίας και του Ουκρανικού κράτους.
Το 1938 - 1939 ήταν η σημαία της Καρπαθιακής Ουκρανίας και το 1941 του Ουκρανικου κράτους.
Αργότερα, κατά τη σοβιετική εποχή, η μπλε-κίτρινη σημαία χρησιμοποιήτο κρυφά γιατί η χρήση της στην ΕΣΣΔ τιμωρείτο με φυλάκιση δύο ετών.
Από το 1991, μετά την κατάρρευση της ΕΣΣΔ, χρησιμοποιείται ως η σημαία του ανεξάρτητου κράτους της Ουκρανίας. Την 18η Σεπτέμβριου του 1991, το κοινοβούλιο της Ουκρανίας ψηφίζει την μπλε-κίτρινη σημαία σαν την επίσημη σημαία της χώρας...
Νίκος Φραγκάκης
День прапора України 2018: що потрібно знати про свято
Верховна Рада ухвалила закон про Державний прапор України 28 січня 1992 року
У четвер, 23 серпня, українці відзначають День державного прапора України.
День прапора України 2018: історія свята
Дату було засновано в 2004 році указом президента Леоніда Кучми. При цьому український прапор має дуже багату історію.
Так, першим задокументованим використанням жовтого та синього кольорів був герб Львівської землі. А перше визнання синьо-жовтий прапор отримав 22 березня 1918 року, коли Центральна Рада прийняла Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки.
23 серпня 1991 року, після провалу путчу в Москві, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Відзначається, що прапор досі, як реліквія, зберігається в музеї Ради.
28 січня 1992 року ВР прийняла закон про Державний прапор України. Відповідно до сучасної інтерпретації, жовтий колір символізує пшеничні поля, а синій — небо над ними.
Але навіть зараз тривають суперечки про те, який колір прапора повинен бути вгорі - жовтий або блакитний. Деякі історики говорять про те, що спочатку використовувався жовто-блакитний прапор, проте інші вважають, що в часи УНР використовувалися обидва варіанти.
У 2009 році Віктор Ющенко заснував щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні. З тих пір на честь Дня державного прапора зазвичай проходять урочисті заходи, концерти, виставки, круглі столи по всій території України.
Варто уточнити, що в цьому році пройде церемонія урочистого підняття Державного Прапора України біля будівлі Київської міської ради та в районах Києва.
Крім того, у Києві відбудеться встановлення національного рекорду «найдовший Державний Прапор України» (від Харківської площі до перетину проспекту Бажана та вул. Лариси Руденко).
Нагадаємо, що з нагоди Дня Незалежності і Дня державного прапора України у Києві заплановано безліч цікавих заходів.
Автор матеріалу: Анна Зущик
https://znaj.ua/society/den-prapora-ukrayiny-2018-sho-potribno-znaty-pro-svyato
Позбавлення ліцензії на мовлення Телеканалу "Інтер" вимагають представники української діаспори в Греції
26 липня 2018 року голова Асоціації української діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка" Галина Маслюк разом з членом Ради правління Вікторією Тимчишин під час зустрічі з Тимчасово повіреним у справах України в Грецькій Республіці в приміщенні посольства України в Афінах передали від імені Ради правління Асоціації Звернення щодо протесту продовження Національною радою з питань телебачення та радіомовлення України на 7 років ліцензії телеканалу "Інтер", а також Заяву "Національної ініціативи "Стоп Реванш", активісти якої ведуть боротьбу проти цього каналу з 2016 року.
"Телеканал системно здійснює підривну пропагандистську діяльність, є виразником інтересів Російської Федерації та ретранслює ідеологеми Кремля в Україні, - говориться в Заяві "Стоп Реванш" . - "Інтер" є ще більш агресивною зброєю, ніж телеканал «RussiaToday», що систематично здійснює інформаційну атаку Російської Федерації проти України в інформаційному просторі".Акція відбувається в рамках світової кампанії, спрямованої на абсолютне припинення мовлення антиукраїнського телевізійного каналу на теренах України і охопить максимальну кількість країн, в яких присутні люди українського походження.
"У той час, коли весь цивілізований світ засуджує агресію Російської Федерації, накладає численні санкції, підтримує Україну у війні, протидіє російським інформаційним атакам, зокрема, обмежує трансляцію інформаційного пропагандистського ресурсу «Russia Today», в Україні телеканал «Інтер» вільно продовжує своє мовлення, не дивлячись на численні протести громадськості. Українська діаспора в Греції спрямовує свою основну працю на підтримку воюючої України на міжнародній арені, утвердженні її авторитету та спонуканні міжнародної спільноти у протидії російським ворожим впливам у військовій, економічній, гуманітарній та інформаційній сферах. Неприпустимо, що в Україні діє телеканал, який підриває інформаційну безпеку всередині держави. Таке рішення шкодить іміджу України та послаблює позиції українства в усьому світі", - говориться, зокрема, у зверненні до української дипломатичної установи в Греції, яке громадське об'єднання просить передати на адресу Міністерства закордонних справ України та Національної ради з питань телебачення та радіомовлення України.
Пресове повідомлення Асоціації української діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка".
Презентація книги Христини Береговської "Страсті Христові Василя Курилика" в Атенах. 4 липня 2018 року
This book introduces the pinnacle of the religious art created by the Canadian-Ukrainian artist William Kurelek. The series “The Passion of Christ” is comprised of 160 paintings, which illustrate verse for verse the “Suffering, Death, and Resurrection” of Christ, as described in the Gospel According to Matthew. The book is divided into two parts – text and illustration. The text presents a brief biography, describes his artistic study and training, discusses the lead-up to the creation of the series, and provides a professional review. The book also includes reviews that discuss the importance and uniqueness of this series, including a commentary by William Kurelek himself.
This is the first publication about William Kurelek in Ukraine.
The book is published in four languages, for a wide audience.
У книзі представлена вершина релігійного мистецтва канадійського художника українського походження Василя Курилика. Серія «СТРАСТІ ХРИСТОВІ» складається із 160-ти творів, які ілюструють вірш за віршем «Страждання, смерть і воскресіння Христа» за Євангелієм від Матвея. Книга поділена на текстову та ілюстративну частини. Тут коротко подано життєвий і творчий шлях Василя Курилика, розкрито передумови створення та аналіз цього сакрального мистецтва. У виданні також вміщено рецензії про важливість і унікальність цієї серії у світовому мистецтві та текст-пояснення самого Василя Курилика.
Це перше видання в Україні про мистецтво Василя Курилика.
Матеріал викладено на чотирьох мовах. Для широкого кола читачів.
Коротка інформація про Василя Курилика / Williama Kureleka
Василь Курилик – канадійський художник українського походження. Народився у родині фермерів-емігрантів (діди якого походили з Буковини) 3 березня 1927 року в штаті Альберта. Навчався і творив у різних мистецьких середовищах Канади, Мексики і Великої Британії. Прожив 50 років. Створив близько 10 тисяч творів живопису та графіки.
Шедевром його творчості є Серія «Страсті Христові» за Матвієм. Він єдиний митець, котрий вірш за віршем проілюстрував Страсті Христові за Євангелієм від Матея. Серія складається із 160 творів, які сьогодні зберігаються у музеї Ніага Фолз, Канада.
Також він є Народним художником Канади, який малював перших різнонаціональних емігрантів: українців, поляків, євреїв, французів, ірландців, ескімосів. Відтак, він єдиний художник українського походження, твори якого постійно виставляються у Будинку Генерал Губернатора Канади – Rideau Hall. Ottawa.
В Канаді про нього написано і видано 36 книг. Окремі з них публікувалися 18-ма мовами. Цікавий факт, що у 1980 році книги «Дитинство на преріях: зима, літо» вийшли накладом 400 тисяч примірників. А його «Автопортрет 1950 року» нещодавно був проданий за пів міліонна канадських доларів.
Видання «Страсті Христові» є першою книгою про мистецтво Курилика в Україні. Це фактично перше знайомство українців із Василем Куриликом.
Презентація книги відбулася у Львові, в Домініканському Соборі 19 червня 2018р. та у Верховній раді України 21 червня.
