Гімн Євро Майдану 2013, Revolution Ukraine, Неофіційний гімн Євромайдану
{youtube}nvc2tGbppiE{/youtube}
ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ ВШАНОВАНО В ПОСОЛЬСТВІ УКРАЇНИ В ГРЕЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ
«Голодомор став жахливою Голготою Українців! Голодомор був Геноцидом українського народу! - звернувся до присутніх українців зі словами щирого співчуття віце-президент Грецько-Української Палати Герасімос Бугас. Жертви Голодомору закликають: «Навчіться відпустити, залишити позаду, але ніколи не викреслюйте з пам'яті». Браття Голодомору, може тимчасово не вродила вшениця в Україні, але ВИ засіяли плід Свободи та Незалежності для 
нинішніх нащадків. Ви НЕВМИРУЩІ, тому вічною буде пам'ять про вас!».
Присутні вшанували пам'ять жертв Голодомору хвилиною мовчання і запалили свічку пам'яті. Священик греко-католицької церкви Св. Трійці о. Любомир Даців відслужив панахиду за загиблими. Віддати дань пам'яті жертвам страхітливого злочину проти батьківської нації прийшли учні українських шкіл товариств «Українсько-Грецька Думка», «Берегиня», «Трембіта», які вслід за дорослими підготували тематичні композиції. Прикрасою вечора став виступ зведеного хору української громади. Присутні мали можливість переглянути тематичну фотовиставку, підготовлену українською дипустановою України в Афінах та виставку малюнків учнів суботньої школи Центру «Трембіта». Учні суботньої школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка» за допомогою вчительки молодших класів Оксани Басенко-Кисилиці на очах присутніх створили карту України, обрамлену траурним кордоном, виділивши чорними хрестами області, найбільш постраждавші від Штучного Голоду 1932-1933 років.
Найменші вихованці українських шкіл в Афінах забрали із собою додому незгасимі «вогники пам'яті» - свічечки, які, віримо, нам дорослим, вдалося запалити в чистих дитячих серцях. Душі невинно полеглих та ненароджених можуть умиротворитися, вдячні нащадки достойно зберігають пам'ять про велику жертву, принесену ними в ім'я майбутньої Свободи, Незалежності та Утвердження Українського Народу.
Галина МАСЛЮК. Світлини Оксани ЧАУС.
УКРАЇНА ПАМЯТАЄ – СВІТ ВИЗНАЄ. 80 РОКІВ ВЕЛИКОГО ГОЛОДУ В УКРАЇНІ
На станції метро «Арсенальна» представники молоді пошили в одне полотно послання людей з різних регіонів України тим співвітчизникам, які будуть вшановувати пам'ять жертв голоду через 20 років. Полотно з посланнями від молодого покоління Греції, українців, але й греків, що знають та співчувають дружньому українському народу, привезли до Києва голова та заступник голови товариства української діаспори в Греції «Українсько-Грецька Думка» пп. Галина Маслюк та Оксана Чаус. На ньому, зокрема, розписався відомий грецький вчений, дослідник геноциду, серед яких і Голодомор українців, проф. Нікос Лігерос. Нас особливо зворушили надписи учнів суботньої школи, що ось уже як 12-ть років діє при нашому товаристві, - розповіла в інтерв'ю телеканалам Галина Маслюк. Щороку ми відзначаємо цю сумну дату, і 
наші діти, не зважаючи на велику відстань від материнської землі, дуже добре відчувають її. В своїх посланнях вони закликають пам'ятати, не прощати, добиватися визнання. Адже, доки продовжується геноцид пам'яті, продовжується геноцид українського народу, в чому ми можемо пересвідчитися вже на власному досвіді, - додала пані Маслюк.
Окрім представників з Греції участь у скорботних заходах взяли представники діаспорних організації Америки, Канади, Австралії, Великобританії та ін.
З'єднане полотно буде зберігатися в меморіалі.
Кияни та гості столиці мали можливість взятии участь у всеукраїнській акції "Запали свічку пам'яті" на території Національного меморіалу пам'яті жертв Голодомору з 13:00 до 20:00. Громадський комітет із вшанування пам'яті жертв Голодомору закликав усіх українців світу запалити свічку пам'яті на своєму вікні та прийти на жалобні заходи. О 16:00 відбулася також загальнонаціональна хвилина мовчання, під час якої мільйони українців запалили свічки біля Меморіалів Голодомору та на вікнах своїх домівок.
Галина МАСЛЮК, світлини Оксани ЧАУС.
ЯК ГОЛОДОМОР ЗРОБИВ НАС НАЦІЄЮ
Нагадаємо, в Україні 23 листопада відзначили 80-ту річницю Голодомору 1932-1933 років - День пам'яті жертв Голодомору. Цьогорічне вшанування пам'яті жертв Голодомору присвячене доброчинцям - тим людям, які в непростий час чинили добро, рятуючи від голоду співвітчизників у 1932-1933 рр.
Вперше пам'ятна дата була встановлена в 1998 р. указом Президента Леоніда Кучми і називалася Днем пам'яті жертв Голодомору. У 2000 році назва була змінена на "День пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій". У 2007 році, згідно зі зміною, внесеною указом Президента Ющенка, став називатися Днем пам'яті жертв Голодоморів. Відзначається щорічно в четверту суботу листопада.
Голодомор 1932-1933 рр. став наслідком організованих заходів керівників УРСР та СРСР, викликав масову загибель сільського населення України і півдня Росії, переважну більшість якого становили українці. Українське селянство становило серйозну загрозу Радянській владі на території України. Під час голодомору, за офіційними даними, загинули близько 9 мільйонів, а за неофіційними - до 13 мільйонів жителів всієї країни. Крім Голодомору 1932-1933 рр. в історії України були зафіксовані голодомори 1921-1923 та 1946-1947 рр.
У 2002 р. Україна відзначала 70-річчя масової загибелі жителів республіки від голоду у 1932-33 рр. Голодомор як геноцид українського народу сталінським режимом у 1932-1933 р. офіційно визнаний урядами України, Австралії, Угорщини, Ватикану, Латвії, Литви, Естонії, Італії, Аргентини, Канади, Грузії, Польщі, США, Іспанії, Перу, Чехії, Колумбії, Андорри, Бразилії, Еквадору, Мексики, Парагваю, Словаччини, Чехії, Чилі.
Офіційне вшанування пам'яті жертв Голодомору, в тому числі, визнання його геноцидом українського народу, розпочалося за ініціативи української діаспори у США та Канаді. Так, починаючи з 1983 р., в столиці канадської провінції Альберта місті Едмонтоні, в мерії міста щорічно проводиться відзначення річниці Голодомору. На офіційній частині заходу традиційно присутні мер міста і керівники провінції. Біля входу до мерії встановлений перший в світі пам'ятний знак на вшанування річниці Голодомору "Розірване кільце життя". У 1988 році Конгрес США, а у 1989 році - Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932-33 років актом геноциду проти української нації.
23 жовтня 2008 р. Європарламент визнав Голодомор в Україні злочином проти людства і висловив співчуття українському народу.
За матеріалами: Радіо Свобода
ΣΥΝΑΝΤΗΣΗ ΜΕ ΤΟΝ ΔΗΜΑΡΧΟ ΤΟΥ ΜΕΣΟΛΟΓΓΙΟΥ (Gr)
Συνάντηση εργασίας με τον Αντιπρόεδρο του Ουκρανικού Συμβουλίου Ειρήνης κ. Νοβοχάτσκυ Βλαντίμιρ και εκπρόσωπους της Ουκρανικής κοινότητας στην Ελλάδα «Ουκρανο-Ελληνική Σκέψη», πραγματοποίησε ο δήμαρχος Ιεράς Πόλεως Μεσολογγίου Παναγιώτης Κατσούλης.
Σκοπός της συνάντησης ήταν ο απαιτούμενος συντονισμός, εν όψει των εορτών εξόδου 2014 και των 200ων γενεθλίων της Φιλικής Εταιρείας, που ως γνωστό ιδρύθηκε στην Οδησσό της Ουκρανίας και έπαιξε καθοριστικό ρόλο στον απελευθερωτικό 
αγώνα του 1821.
Κατά τη συνάντηση συζητήθηκαν όλες οι απαραίτητες ενέργειες που πρέπει να γίνουν ώστε να δοθεί το ύφος που αρμόζει σε αυτή τη σημαντική επέτειο. Ο κ. Νοβοχάτσκυ ξεναγήθηκε στον Κήπο των Ηρώων, στην Πινακοθήκη και το Μουσείο Τρικούπη από τον Πρόεδρο του Πνευματικού Κέντρου κ. Καββάγια Αριστείδη και εκδήλωσε τον θαυμασμό του για την Ιστορία και την προσφορά του Μεσολογγίου στην έννοια της Ελευθερίας και της πανανθρώπινης αξιοπρέπειας. Ο δήμαρχος Ιεράς Πόλεως Μεσολογγίου Παναγιώτης Κατσούλης δήλωσε πως είναι καθήκον μας να τιμούμε αυτούς που για την Ελευθερία θυσιάστηκαν και πως η 200η επέτειος από την ίδρυση της Φιλικής Εταιρείας δεν θα μπορούσε να βρει καλύτερο χώρο και χρόνο να τιμηθεί, από τις Εορτές Εξόδου στο Μεσολόγγι.
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ-ҐЕНОЦИДУ
ЗАПРОШЕННЯ
Товариство «Українсько-Грецька Думка»
запрошує всіх небайдужих долучитися до відзначення
80-их роковин вшанування пам'яті жертв Голодомору-Ґеноциду
1932-1933 рр. в Україні
в суботу, 16 листопада 2013 року о 13:30
за адресою: вул. Ретімну 2, 10 682 - Афіни (поруч з археологічним Музеєм)
яким випаде обов'язок вшановувати 100-ті роковини Голодомору.
разом з іншими листами, написаними в Україні,
буде долучено до окремого тому Національної книги пам'яті.
SIGNING OF THE EU-UKRAINE ASSOCIATION AGREEMENT (En)
Letter of support for the signing
of the EU-Ukraine Association Agreement
during the Third Summit of the Eastern Partnership
on 28-29 November 2013 in Vilnius, Lithuania
АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ В ЄС (Укр.)
Лист на підтримку підписання Угоди про асоціацію між ЄС і Україною
під час Третього саміту Східного партнерства
28-29 листопада 2013 р. у Вільнюсі, Литва
Δυο νουβέλες του Γκόγκολ (Gr)
Πώς ο Ιβάν Ιβάνοβιτς καυγάδισε με τον Ιβάν Νικίφοροβιτς
Κάποιο χαρακτηριστικό των ηρώων συνήθως προεξέχει και με καρικατουρίστικη διάθεση υπερβάλλεται, συχνά ανάγεται ως σήμα κατατεθέν τους. Η απεικόνιση της φύσης οικοδομείται με τη μια λεπτομέρεια «πάνω» στην άλλη, κατά τρόπον ώστε να πλάθεται ένα χαοτικό σύμπαν, παρ' όλα αυτά αναγνωρίσιμο και αποδεκτό από τον αναγνώστη. Σ' αυτήν την τοιχογραφία σημαντικό ρόλο διαδραματίζει το στοιχείο της περιγραφικής έκπληξης, δηλαδή της αποκάλυψης μιας επουσιώδους λεπτομέρειας που θα έλθει στο προσκήνιο για ν' ανατρέψει την ισορροπία της σύνθεσης. Υπό αυτό το πρίσμα, ο Γκόγκολ υπήρξε μεγάλος εικονοκλάστης.
Ό,τι ισχύει για τα στοιχεία της φύσης ισχύει και για την ανθρώπινη φύση: μια λεπτομέρεια της αμφίεσης έρχεται να προστεθεί στη λεπτομερή απόδοση της χειρονομίας, της γαστριμαργικής υπερβολής, ενώ η γυμνότητα της ανθρώπινης σάρκας έρχεται να υπογραμμίσει την ευτέλεια των συνηθειών σε αντιδιαστολή προς την κοινωνική τάξη. Είναι οργιαστικός ο ρυθμός της σαρκαστικής συσσώρευσης αυτών των λεπτομερειών, χωρίς τις οποίες ο γκογκολικός ρεαλισμός δεν θα είχε υπόσταση. Πρόκειται για μια πρωτοποριακή και προκλητικά ασύμπτωτη με την εποχή του τεχνοτροπία, που ακόμη και σήμερα εκπλήσσει με την ευρηματικότητα και τη γλαφυρότητά της.
Η συλλογή Μίργκοροντ πήρε το όνομά της από την ομώνυμη μικρή επαρχιακή πόλη της ρωσικής επαρχίας Πολτάβ Σίνα, όπου γεννήθηκε και πέρασε τη νεότητά του ο Γκόγκολ. Δημοσιεύτηκε τον Μάρτιο του 1835 σε δύο τόμους, εκ των οποίων καθένας περιείχε δύο τελείως διαφορετικές νουβέλες: Το νοικοκυριό μιας άλλης εποχής περιγράφει τη ζωή ενός ηλικιωμένου ζευγαριού χωρίς προσωπική ιστορία. Το Βου, μια φανταστική νουβέλα, παρουσιάζει την εμφάνιση μιας μάγισσας μπροστά σε τρεις σπουδαστές θεολογίας. Το Τάρας Μπούλμπα, που στη συλλογή αυτήν δημοσιεύτηκε στην πρώτη του εκδοχή, εξελίχθηκε σε μυθιστόρημα, η δράση του οποίου τοποθετείται στην εποχή των πολέμων μεταξύ Κοζάκων και Πολωνών. Στην τέταρτη νουβέλα της συλλογής, τον Καυγά των δύο Ιβάν, ο Γκόγκολ αφηγείται τη λογομαχία και αντιδικία ανάμεσα σε δυο ουκρανούς επαρχιώτες ευγενείς.
Πικρία για τη χυδαιότητα της ύπαρξης
«Είναι ένας καταθλιπτικός κόσμος, κύριοι!»
Στο επαρχιακό Μίργκοροντ οι γαιοκτήμονες έχουν «κοντά πόδια σαν μαξιλαράκια» και λυμένο το βιοποριστικό τους ζήτημα, ενώ ζητιάνοι ολόγυρα συμπληρώνουν το σκηνικό της ταξικής ανισότητας. Ο Ιβάν Ιβάνοβιτς και ο Ιβάν Νικίφοροβιτς ανήκουν στους πλουσίους ευπατρίδες του Μίργκοροντ. Είναι γείτονες και αχώριστοι φίλοι έως τη στιγμή που μια μικρότητα τους φέρνει σε λεκτική αντιπαράθεση και τους χωρίζει για πάντα. Ο χοντρόπετσος και ψευδοευσεβής Ιβάν Ιβάνοβιτς ονειρεύεται να αποκτήσει την καραμπίνα του γείτονά του και του προτείνει να την ανταλλάξει με μια χήνα. Ο Ιβάν Νικίφοροβιτς νοιώθει προσβεβλημένος και τον πετάει έξω από το σπίτι του. Ξεκινά μια δικαστική αντιπαράθεση, όπου εμπλέκονται και άλλοι χαρακτηριστικοί παράγοντες της επαρχιακής πόλης. Η παρωδία δίκης τελειώνει με την porca ex machinα, μια καφετιά γουρούνα που ανήκει στον Ιβάν Ιβάνοβιτς και κλέβει το έγγραφο της μήνυσης του Ιβάν Νικίφοροβιτς μέσα από την αίθουσα του δικαστηρίου. Ο Ιβάν Νικίφοροβιτς προσκαλείται σε μια συγκέντρωση που διοργανώνει ο επικεφαλής της Αστυνομίας, χωρίς να γνωρίζει ότι εκεί έχει προσκληθεί και ο Ιβάν Ιβάνοβιτς. Η προσπάθεια συμβιβασμού αποδεικνύεται μάταιη, ενώ ο αφηγητής επιστρέφει κάποια χρόνια αργότερα στο Μίργκοροντ και ξανασυναντά, τελείως εξουθενωμένους πλέον, τους δύο Ιβάν. Καθένας ξεχωριστά είναι πεπεισμένος για το δίκαιο της τοποθέτησής του. Ο αφηγητής κουνά θυμοσοφικά το κεφάλι λέγοντας: «Είναι ένας καταθλιπτικός κόσμος, κύριοι!» Είναι χαρακτηριστικό πως ο ίδιος ο Πούσκιν είχε πει για τον Γκόγκολ: «Κανένας ακόμη συγγραφέας δεν έχει αυτό το ταλέντο, να παρουσιάζει τόσο καθαρά τη χυδαιότητα της ζωής, να περιγράφει με τέτοια δύναμη την προστυχιά ενός πρόστυχου ανθρώπου, έτσι που όλο εκείνο το ασήμαντο που ξεφεύγει από το μάτι να περνάει ως μεγάλο στα μάτια ολωνών!»
Το Πορτραίτο ταξιδεύει από τη Ρώμη στην Αγία Πετρούπολη
Το θέμα απηχεί ενδοιασμούς που αντιμετώπισε ο ίδιος ο Γκόγκολ, όταν εκλήθη να υποβάλει τον εαυτό του σε συμβιβασμό, τόσο καλλιτεχνικό, όσο και συνειδησιακό.
To Πορτραίτο εμφανίστηκε στη συλλογή Αραβουργήματα και πρωτογράφτηκε στη Ρώμη το 1835, παράλληλα με την ολοκλήρωση του δεύτερου μέρους των Νεκρών Ψυχών (που αργότερα ο ίδιος ο Γκόγκολ κατέστρεψε, σε μια κρίση μανιοκαταθλιπτικής ψύχωσης). Αρχικά ήταν μια λογοτεχνική απόπειρα καθορισμού του νοήματος της Τέχνης και συστεγαζόταν με τα δοκίμια «Η γλυπτική, η αρχιτεκτονική, η ζωγραφική και η μουσική», «Περί της αρχιτεκτονικής» και «Η τελευταία μέρα της Πομπηίας». Η συγγραφή του διηγήματος για δεύτερη φορά και η δημοσίευσή του στο περιοδικό «Σύγχρονος άνθρωπος», το 1842, ήταν αποτέλεσμα των βίαιων μεταπτώσεων διάθεσης του Γκόγκολ. Από το αρχικό διήγημα, όπως γράφει ο ίδιος, διατήρησε μόνο τον καμβά, ενώ μετέφερε το σκηνικό στην Αγία Πετρούπολη του δέκατου ένατου αιώνα και φιλοτέχνησε την προσωπογραφία του αινιγματικού ζωγράφου Τσαρτκόφ, που με φαουστικό τρόπο συνάπτει συμφωνία με τον διάβολο χάριν της επιτυχίας και του πλουτισμού. Εκποιεί τα νεανικά οράματα για την τέχνη του. Ο Τσαρτκόφ αντικρύζει με οδύνη την υψηλής τέχνης σύνθεση του σύγχρονού του ζωγράφου Αλεξάντρ Ιβάνοφ «Η φανέρωση του Χριστού ενώπιον του λαού» και αναπτύσσει φθόνο, μεταμέλεια και συναισθήματα αυτοακύρωσης που τον οδηγούν στην καταστροφή. Ο ηθικοπλαστικός χαρακτήρας της νουβέλας ολοκληρώνεται στο δεύτερο μέρος (που από πολλούς χαρακτηρίστηκε περιττό), όπου ο αναγνώστης αντικρύζει το ηθικής τάξεως αυτό ζήτημα από την οπτική γωνία του ασυμβίβαστου, αλώβητου καλλιτέχνη. Το θέμα απηχεί ενδοιασμούς που αντιμετώπισε ο ίδιος ο Γκόγκολ, όταν εκλήθη να υποβάλει τον εαυτό του σε συμβιβασμό, τόσο καλλιτεχνικό, όσο και συνειδησιακό, έναντι της λογοκρισίας.
Ο καυγάς των δυο Ιβάν έχει τη φρεσκάδα της νεότητας και την αμεσότητα του ρηξικέλευθου δημιουργού, ενώ το Πορτραίτο, παρά την ενάργεια στη διαγραφή των ηρώων και τη συγκλονιστική απόδοση της ατμόσφαιρας της τσαρικής πρωτεύουσας, φλερτάρει διαρκώς με μια μορφή ιδεοληψίας. Ίσως θα'πρεπε το ελληνικό κοινό να έχει πλέον τη δυνατότητα να δει το σύνολο του έργου του μεγάλου συγγραφέα ώστε να κατανοήσει την καλλιτεχνική του πορεία. Οι δύο νουβέλες κυκλοφορούν από τις εκδόσεις «Ροές» σε αυτόνομα τομίδια της σειράς "microMEGA". Αξίζει να επαινεθούν, τόσο οι εξαίρετες μεταφράσεις, όσο και τα κατατοπιστικά επίμετρα της Βιργινίας Γαλανοπούλου.
ΝΙΚΟΣ ΞΕΝΙΟΣ
Το πορτρέτο
«ЗБАГНИ ЇЇ БЕЗМЕЖЖЯ ДУХУ…»
Розпочали урок учні 3-4 класів, які під керівництвом своєї вчительки п. Оксани Басенко інсценізували поезію Л. Українки «Вишеньки».
Німецький поет Гете писав: «Хто хоче зрозуміти поета, мусить побувати в його країні». Отож учні 7-11 класів, щоб зрозуміти цю надзвичайну поетесу, разом з учителем української мови та літератури п. Ганною Павлюк помандрували численними дорогами, що простелилися перед Лесею мало не в усі кінці світу. Девізом уроку були слова: «Збагни її безмежжя духу...».
Пані Ганна розпочала подорож поезією П. Дорошенка:
Захоплюючі розповіді учнів про життєвий і творчий шлях поетеси перепліталися з інсценізованим виступом учениці 10-го класу Сіркової Анжели в ролі Л. Українки, яка зачитувала чудові поезії Лесі. Згадуючи про перлину творчості поетеси «Лісову пісню», учні Любов Василишин та Богдан Здерський інсценізували діалог Мавки та Лукаша, під супровід чаруючої сопілки.
На уроці учні дізналися про найвагоміші факти з життя Лесі Українки. І за допомогою пам'ятки «Мозаїка особистості» спробували скласти внутрішній портрет письменниці - цілий комплекс духовності: світогляд, вірування, вдача, характер, захоплення, обдарування.
Під кінець уроку пані Ганна попросила учнів та гостей уявно встати перед могилою поетеси і, схилившись у доземному поклоні, подумати про те, які ми щасливі, що належимо до нації Лесі Українки. Щоб пишатися, треба мати на це право, його треба заслужити в розбудові української держави, поклавши туди хоч одну цеглину. Хай приклад Л. Українки нам у цьому допоможе.
