INTERNATIONAL HOLODOMOR COMMITTEE
Міжнародні та національні нормативні акти
* <http://www.president.gov.ua/content/golodomor_int_law.html>
Міжнародні акти
* Національні акти ( link not working )
* <http://www.president.gov.ua/documents/5280.html> Закон України
«Про Голодомор 1932-1933 років в Україні»
*
<http://www.president.gov.ua/content/golodomor75_zakonodavstvo.html>
Нормативно-правові акти органів державної влади України із вшанування
пам'яті жертв голодоморів
· Голодомор мовою фотодокументів
* <http://www.president.gov.ua/content/famine_photodocs_1.html>
Фотодокументи
September 20, 2010
Kyiv –
The topic of the Holodomor,
Ukrainian famine-genocide of 1932-33, has been returned to the web site of
the President of Ukraine.
The material, which was on the Presidential site during President
Yushchenko’s term in office and deleted immediately after President Viktor
Yanukovych’s inauguration in February of this year, includes historical
information and initiatives leading up to and during commemorations marking
the 75th anniversary of this crime against humanity.
The Ukrainian World Congress (UWC) and its member organizations joined
citizens in Ukraine in an active campaign to have the information restored.
The news comes as Ukraine and the international community prepare to mark
the 77th anniversary of the Holodomor uniting in prayer with the Remembrance
Candle (Svichka Molinnia). The Remembrance Candle is currently travelling
across Ukraine and will be the focus of commemorative initiatives in over 30
countries of the Diaspora.
The UWC calls upon citizens throughout the world to participate in
commemorative events already underway and continuing through November,
culminating with International Holodomor Remembrance Day on November 27,
2010. We must also continue to demand that President Yanukovych publicly
confirm that the Holodomor was an act of genocide of the Ukrainian people.
Our responsibility to honour the victims and restore historical truth
continues. Ukraine remembers! The World acknowledges!
Stefan Romaniw Chair MKK
Irka Mycak Secretary
www.president.gov.ua
На сайт Януковича повернули розділ про Голодомор
http://static.newsru.ua/img/b.gif
<http://www.newsru.ua/ukraine/20sep2010/sayt_print.html> версія для друку
<http://www.newsru.ua/ukraine/20sep2010/sayt_save.html> зберегти як файл
<http://www.newsru.ua/ukraine/20sep2010/sayt.html> відправити поштою
<http://www.newsru.ua/pict/big/219966.html> перегляд фотоілюстрацій
http://static.newsru.ua/img/b.gif
<http://www.newsru.ua/pict/big/219966.html> На сайт Януковича повернули
розділ про Голодомор
На сайті президента України Віктора Януковича з'явилася інформація про
історію Голодомору 1932-1933 років в Україні та про заходи, які будуть
проводиться в країні до дня 75-х роковин Голодомору.
Зокрема, на президентському порталі з'явилося 2 нових гіперпосилання:
"Пам'яті жертв Голодомору в Україні" з інформацією про заходи пам'яті жертв
і "До 75-х роковин Голодомору в Україні" з інформацією з історії про
Голодомор.
Нагадаємо, у березні, коли Сергій Льовочкін очолив
<http://www.newsru.ua/ukraine/25feb2010/levochkin.html> Адміністрацію
президента, всі гіперпосилання на інформацію про Голодомор 1932-1933 років
зникли <http://www.newsru.ua/ukraine/04mar2010/vasyunyk.html> з сайту
президента.
Тоді ж, у березні, Світовий конгрес українців закликав Віктора Януковича
повернути на сайт глави держави розділ про Голодомор.
Посилання по темі:
Васюник: <http://www.newsru.ua/ukraine/04mar2010/vasyunyk.html> скасування
розділу про Голодомор на сайті Президента свідчить про рівень свідомості
нової влади
// NEWSru.ua <http://www.newsru.ua/> // Україна
<http://www.newsru.ua/ukraine/> // 4 березня 2010 р.
<http://www.newsru.ua/arch/04mar2010/index.html>
http://static.newsru.ua/img/b.gif
Огляд преси, 12 <http://www.newsru.ua/press/12jul2010/press_shufr.html>
липня: Шуфрича звільнили через Льовочкіна або через Балогу
// NEWSru.ua <http://www.newsru.ua/> // Преса <http://www.newsru.ua/press/>
// 12 липня 2010 р. <http://www.newsru.ua/arch/12jul2010/index.html>
http://static.newsru.ua/img/b.gif
Янукович шукає ідею <http://www.newsru.ua/ukraine/28feb2010/site.html> для
нового сайту президента і нову команду для його наповнення
// NEWSru.ua <http://www.newsru.ua/> // Україна
<http://www.newsru.ua/ukraine/> // 28 лютого 2010 р.
<http://www.newsru.ua/arch/28feb2010/index.html>
http://static.newsru.ua/img/b.gif
Янукович перейменував
<http://www.newsru.ua/ukraine/25feb2010/levochkin.html> Секретаріат
президента на Адміністрацію і поставив її головою Льовочкіна
// NEWSru.ua <http://www.newsru.ua/> // Україна
<http://www.newsru.ua/ukraine/> // 25 лютого 2010 р.
<http://www.newsru.ua/arch/25feb2010/index.html>
http://static.newsru.ua/img/b.gif
КЕРІВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В ГРЕЦІЇ
 |
| Під час зустрічі з заст. мера Афін (зліва направо): Ґ.Кузен, Т.Транака, Я.Хортяні, Г.Маслюк, Евген Чолій, А.Еверт, В.Шкуров, О.Галушка, А.Чолій та А. Лобач. |
 |
 |
| Пан Чолій прощається з пані Еверт. |
 |
| Під час зустрічі з ген. секретарем МВС (зліва направо): Я.Хортяні, Е.Чолій, А.Такіс, В.Шкуров та Г.Маслюк. |
 |
| Українська делегація в кабінеті мера Зографу. |
 |
 |
| Урочисте засідання в мерії Зографу. |
 |
| Е. Чолій вручає медаль Володимира Великого меру Зографу. |
 |
| Біля пам’ятника Кобзарю в парку м. Зографу. |
 |
| Президент СКУ Е. Чолій, мер Зографу І. Казакос, посол України в Греції В. Шкуров. |
 |
 |
| Е. Чолій вручає Почесну грамоту СКУ К. Карканясу. |
 |
| В.Шкуров вручає К.Карканясу Почесну грамоту УРМ. Ліворуч Е.Чолій та Я.Хортяні. |
Прес-служба Товариства «Українсько-грецька думка»
IV ФОРУМ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В ГРЕЦІЇ ПІДСУМОВУЄ
Українці пам’ятають і шанують
 |
| «Свічка моління». Греція пам’ятає – Світ визнає. |
«Свічку моління» в пам’ять жертв Голодомору запалили 10 вересня 2010 р. представники світового українства, перебуваючи на IV Форумі української діаспори в Греції з 3-го по 13 вересня в місті Еретрія на о. Евія. Під лозунгом «Не дамо згасити свічу пам’яті» нова акція Світового Конґресу Українців розпочалася 19 червня ц.р. в Києві, де біля меморіалу Голодомору представники діаспори та всіх областей України запалили свічку пам’яті, засвідчуючи цим свою тверду волю продовжити боротьбу за визнання Голодомору 1932-33 рр. ґеноцидом українського народу. Отже, свою «Свічку моління», привезену з Києва головою Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька думка» п. Галиною Маслюк, українці Греції за
 |
| Маленький Олесь Щербак запалив свою свічечку моління. |
палили цього року вперше разом з президентом Світового Конґресу Українців п. Евгеном Чолієм (Канада), президентом Европейського Конґресу Українців п. Ярославою Хортяні (Угорщина), головою Комітету «Україна-33» п. Ґенею Кузен (Франція) в присутності Надзвичайного та Повноважного Посла України в Греції п. Володимира Шкурова.
В церкві Св. Елєфтеріоса, розташованій на території готелю, панахиду відслужили українські священики Грецької православної церкви о. Михайло Юрина та о. Василь Лило. Сумними вогниками рясно горіли свічки, запалені учасниками Форуму. Вражаючими прозвучали статистичні дані втрат українського селянства в ці страшні для українського народу роки, наведені паном Чолієм. Не залишила байдужим жодного присутнього зворушлива розповідь пані Кузен, яка вже протягом 30-ти років очолює Комітет «Україна 33», завдяки діяльності якого французьке суспільство довідалося про Голодомор, а місцеві історики почали займатися цією закритою донедавна темою і вже написали наукові праці.
Шкільництво – найосновніший пріоритет діаспорної діяльності
 |
| Учасники IV Форуму української діаспори в Греції. |
Як ми повідомляли, IV Форум української діаспори в Греції пройшов в місті Еретрія на о. Евія з 3-го по 13 вересня 2010 р. Цьогорічний захід проводився за організацією Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка» у співпраці зі Світовим Конґресом Українців (СКУ), Европейським Конґресом Українців (ЕКУ) та Українською Радою Миру (УРМ). В ньому взяли участь 29 представників з Канади, Франції, Угорщини, Греції, України.
Основною темою була освіта, отже освітяни з діаспори та України працювали над темами: «Сучасний стан викладання української мови, літератури, історії та географії в Україні та діаспорі», «Практика інтегрованого уроку в системі недільної школи», «Новітні типи уроку і їх практичне використання в системі недільної школи». Модератором освітянської конференції виступав відомий в діаспорних кругах та прекрасно обізнаний з проблемами українського шкільництва за кордоном директор Інституту української філології Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова п. Анатолій Висоцький. Було заслухано доповіді філолога грецької, української, російської мов, перекладача з Греції Наталії Басенко «Культурні взаємозв’язки українського та грецького народів", студентки ОКР «Маґістр» за спеціальністю «Мова та література новогрецька» Маріупольського державного університету з України Оксани Басенко «Країнознавство як необхідний елемент інтегрованого підходу до вивченння рідної мови у недільній школі», президента Европейського Конґресу Українців, голови Українського самоврядування Угорщини та голови Товариства української культури в Угорщині Ярослави Хортяні про стан українського шкільництва на теренах Европи та зокрема в Угорщині, директора Української школи ім. В. Сарчука в Гамільтоні, Канада, кандидата філологічних наук, доцента Євгенії Петрової «Роль української діаспори у становленні та розбудові української освіти в Канаді» директора української недільної школи при Товаристві «Українсько-грецька думка», секретаря Товариства «Українсько-грецька думка» Оксани Наконечної «Стан українського шкільництва в Греції», директора ЗНЗ «Міжнародна українська школа» (МУШ) Людмили Іванової з України з презентацією очолюваного навчального закладу, заступника директора ЗНЗ МУШ Галини Пархоменко «Одинадцятирічна освіта і Болонська система навчання в Україні», заступника директора ЗНЗ МУШ Оксани Воронецької «Особливості викладання української мови та літератури в недільній школі», методиста з історії ЗНЗ МУШ, автора підручників з історії, кандидата історичних наук Олександра Гісема «Особливості викладання історії України в недільній школі», методиста з історії ЗНЗ МУШ Світлани Нестеренко «Виховний процес у недільній школі. Збереження та виховання українців в новому середовищі», заступника головного редактора видавництва «Педагогічна преса», члена географічного товариства України і члена правління Асоціації вчителів географії України Валентини Бойко «Особливості навчання географії України в недільній школі», Даріани Т.-Блохин з Мюнхена «Українознавча наукова діяльність акад. проф. Ю. Бойка-Блохина в Людвіґ-Максиміліянс Університеті», кандидата педагогічних наук, доцента кафедри грецької філології Маріупольського державного гуманітарного університету Юлії Короткової «Забезпечення полікультурної освіти в Греції та Україні», а також проведено майстер-клас «Лялька-мотанка» методистом з історії ЗНЗ МУШ Світланою Нестеренко.
Під час обговорення ситуації, що склалася в середовищі українського діаспорного шкільництва було виділено неоднорідність проблем для різних країн, а саме, для автохтонного українського населення та нацменшин Центральної та Східної Европи і Балкан, як наприклад, Польщі, Словаччини, Хорватії, Румунії, Сербії тощо, для країн давнього поселення українців - Америка, Канада, Австралія, західна Европа, та представників останньої четвертої хвилі еміґрації, які частково долучилися до старих діаспорних організацій, де вони існували, або створили нові організації і школи при них.
Гарячі протиріччя виникли в обговоренні діяльності на европейських теренах Міжнародної Української Школи (МУШ). Цей державний проект, створений міністерством освіти України три роки тому на прохання українських громадських організацій Европи, широко презентувався серед нової хвилі міґрації як державний проект, що забезпечить українським дітям за кордоном отримання повноцінного атестату про середню освіту. Безумовно, дуже актуальний на даний момент проект МУШ повинен був допомогти українським дітям здобути освіту, дати можливість поступати в вищі навчальні заклади чи України, чи за кордоном. На жаль, в процесі діяльності не все складалося так гладко, як початково представлялося. Звісно, кожний початок складний і всі мають бути готові до подолання труднощів, що виникають. Поза чисельністю зрозумілих технічних деталей, заснувавши та прорекламувавши МУШ, український уряд майже з самого початку виявив неспроможність забезпечити її діяльність фінансово, звернувшись таким чином до українських громадських організацій, шкіл та безпосередньо батьків з проханням фінансування. Непосильний тягар в наступний раз ліг на плечі і так знедолених, заморених безробіттям, кризою і тяжкою працею українських міґрантів. Але це, як виявилося незабаром, було тільки півбіди. З метою отримання завітного паперу з гербовою печаткою в Европі почали «плодитися» комерційні навчальні заклади, єдиною метою яких є одне - атестат. Внаслідок цього на даний момент українське шкільництво в Европі перебуває під серйозною загрозою. Адже мета кожної української спільноти поза межами рідної землі є, перш за все, збереження мови та національної самоідентичності. І саме через недільні школи представники всіх етносів у світі зберігають свою самобутність і збагачують культуру країни проживання.
Отже, під час освітянської конференції Форуму було висловлено велике занепокоєння фактом, що в чисельних комерційних школах, що як гриби розплодилися на европейському просторі єдино для співпраці з Міжнародною українською школою, не надається значення патріотичному вихованню дітей в християнському українському дусі, не прищеплюється любов до рідної мови, літератури, звичаїв та прадавніх традицій українського етносу, не викладається правдива історія української нації та її героїв та не відзначаються визначні для українського народу дати і свята. Таким чином, і так зденаційовані десятиліттями радянського панування українці, що складають основну масу нової хвилі міґрації, не зможуть ні зараз, ні в майбутньому ідентифікувати себе в іноземному середовищі, відстоювати свої права та достойно представляти Україну в світі. Українські школи за кордоном, настоюють представники української діаспори, мають святий обов’язок виховувати достойну зміну, що продовжуватиме розбудовувати українську справу в усьому світі. Світ повинен знати правду про багатостраждальну історію українського народу, про столітні гоніння та заборони, про систематичне винищення українського селянства через штучний Голодомор, про тотальне винищення української інтеліґенції, про національно-визвольну боротьбу українського народу за незалежність своєї Батьківщини тощо. Українська діаспора завжди була і продовжуватиме залишатися основним провідником української ідеї в світі.
Представники діаспори схвильовані також останніми подіями в Україні і, особливо, в сфері освіти, коли посаду міністра освіти обійняв відкритий україноненависник Дмитро Табачник, що чи не щодня шокує українську світову спільноту своїми необґрунтованими, а часто відверто брехливими заявами. Перед українськими освітянами за кордоном стоїть важливе питання – чи можлива подальша співпраця і в якій мірі з міністерством освіти України? Чи не спробує сьогоднішня офіційна Україна насадити в українському закордонному просторі викладання спотвореної радянською пропагандою історії України? Чи піклуватиметься про збереження української мови в діаспорі, відколи намагається правдою-неправдою надати російській мові статус другої офіційної мови в самій Україні?
Велика кількість питань стоїть зараз як перед освітянськими фахівцями в діаспорі, так і в Україні. Весь спектр цих питань було порушено на конференції IV Форуму. Приємно, що освітяни з України щиро готові шукати шляхи розв’язання існуючих в діаспорі проблем. Це дуже важливо, так як самим діаспорянам в чужоземному середовищі це дуже важко робити. Але їм це вдавалося досі і, хочеться вірити, буде вдаватися і надалі. Незважаючи на зміни урядів, політики чи вподобань кожної наступної влади в Україні.
Результатом конференції стала прийнята Резолюція, яку організаторами Форуму було надіслано до міністрества закордонних справ та міністерства освіти України. Дирекція МУШ передала українській недільній школі при Товаристві «Українсько-грецька думка» комплекти літератури для молодшої школи, методичну літературу для старшої школи, а також атласи та карти з географії України, компакт-диски та мультфільми в допомогу вчителям недільної школи. Евгенія Петрова передала для потреб Товариства та школи канадські зразки підручників для недільної школи, методичні посібники з методики викладання історії Валентини Курилів (Канада) та компакт-диски з кінострічками історичного змісту "Між Гітлером і Сталіним" та "The Soviet Story". В роботі конференції взяли участь всі вчителі української недільної школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка».
Українській нації – бути!
 |
| Посол України Ю. Щербак та історик О. Гісем. |
Усі ці болючі питання продовжували обговорюватися учасниками Форуму під час історичних бесід, основними темами яких були: «Україна між Европою та Росією», «Українській нації - бути. Проблеми сучасного націєтворення та шляхи до їх подолання». Цьогорічні бесіди перетворилися на справжні дискусії, що торкнулися не лише сучасного стану справ в Україні, нових глобальних реалій та місця України в світі, але й історичних питань, що викликають протиріччя у трактуванні. Жваве зацікавлення викликали у присутніх виступи відомого українського дипломата, Посла України Юрія Щербака, який теж висловив велике занепокоєння за подальшу долю України. Свою позицію щодо історичних тем та сучасних подій в країні висловив також автор підручників історії, кандидат історичних наук Олександр Гісем. За високим рівнем зацікавленості та браком часу на обговорення, було заплановано додаткові дві зустрічі поза запланованою програмою, на одній з яких було переглянуто фільм "Між Гітлером і Сталіном". Посол України Юрій Щербак подарував організаторам свою останню книгу роздумів, порівнянь, передбачень, статтей та виступів за 2003-2010 рр. «Україна в зоні турбулентності: демони минулого і тривоги ХХІ століття», що вийшла цього року у видавництві «Український письменник».
Заключне слово, спроектоване в майбутнє
Заключну сесію IV Форуму української діаспори в Греції, яка відбулася ввечері 10 вересня, розпочав один з наймолодших учасників Віктор Ващенко з Києва, який прочитав поезію Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Привітавши присутніх та передавши вітання від голів усіх організацій-членів Европейського Конґресу Українців, які дуже вболівали за роботу Форуму, а також вітання від колективу Міжнародного Інституту Освіти та Культури «Львівська політехніка» та особисто його директора пані Ірини Ключковської, голова Товариства «Українсько-грецька думка» Галина Маслюк запросила до слова Надзвичайного та Повноважного Посла України в Греції п. Володимира Шкурова.
 |
| Віктор Ващенко декламує Шевченка. |
Привітавши присутніх пан Шкуров підтвердив зацікавленість Посольства у розбудові належної співпраці з організаціями українців у країні перебування, а також наголосив на тому, що Посольство і він сам особисто є відкритими для обговорення усіх проблем, що хвилюють українську громаду та потребують участі посольства для їх вирішення. Пан Посол особливо виділив важливі аспекти консульського захисту громадян України в Грецькій Республіці, що «передбачають врахування наступних специфічних факторів: особливості ринку праці Греції – країни-реципієнта трудових мігрантів; вагома роль грецьких операторів на ринку міжнародних морських перевезень і, у цьому зв‘язку, працевлаштування значної кількості українських моряків на суднах грецьких судновласників; географічне
 |
| Посол України в Греції Володимир Шкуров. |
положення Греції та використання її територіальних вод міжнародними злочинними угрупованнями (до складу яких, на жаль, нерідко входять і громадяни України) для перевезення до держав Євросоюзу нелегальних мігрантів з країн Близького Сходу та Північної Африки». Надзвичайно важливою вважає пан Посол співпрацю Посольства та українців Греції в сфері освіти та культури: «...Наші з вами завдання щодо покращення іміджу України за кордоном і популяризації в країні перебування української культури повністю співпадають. Хотів би відзначити готовність Посольства максимально сприяти вдосконаленню цієї співпраці, в тому числі і силами культурно-інформаційного Центру, що діє при Посольстві України в Греції». Зворушливими і прекрасними прозвучали останні слова нового Посла України в Греції: «І на останок… Я дуже хотів би завершити своє привітання уривком із «Думок нарозхрист» Павла Загребельного, який, на мій погляд, гармонує з нотою нашого сьогоднішнього зібрання.
«Мово наша і Ріко наша! Невичерпна, вічна, молода, як весняне листя. Райдуги купаються в Дніпрі; небо хмарніє від птаства, червоновишневі зорі горять угорі, земля стогне від тяжкості хлібів, громи вигуркочують над посереддю Ріки, і садки вишневі коло хат, і хрущі над вишнями, і червоно устає в небо псалом залізу, а над усім мова гримить, і шепоче, і ніжно лащиться, і бунтується: «О люди, люди небораки…» і дух рве до бою, і діти просять «моні!», а матері лебедіють над ними, і мружаться гаї, «леліє, віє, ласкавіє», і небо пахне сміхом.
Мова вкраїнська, звідки прилетіла, як тут виросла, розцвіла і зарясніла?
Чи пила ти воду з Дніпра? Чи купалася в його ласкавих водах? Чи злітала з його мільоннокрилим птаством? Мово! Течеш вільно, як Ріка. «Тече вода в синє море, та не витікає…» А на ній човни золотії: звуків, слів, мови – із сивої-сивої Давнини причалюють човни золотії…» (П.Загребельний «Думки нарозхрист». 2. Мова, стор. 23).
Наступним до аудиторії звернувся Посол України, представник Української Ради Миру Юрій Щербак, який привітавши присутніх і подякувавши за чудову організацію Форуму, вручив від імені першого Президента України Леоніда Кравчука почесні грамоти «За вагомий внесок у миротворчу справу в ім’я утвердження миру, гуманізму та справедливості, активну громадську діяльність, спрямовану на розбудову українсько-грецьких відносин, згуртування української громади, високий патріотизм та відданість Батьківщині» голові Европейського Конґресу Українців Ярославі Хортяні, голові Комітету «Україна 33» Ґені Кузен, а також членам Ради правління Товариства «Українсько-грецька думка» Вікторії Юрині та Оксані Наконечній.
У своєму виступі Президент Европейського Конґресу Українців, перший заступник Президента Світового Конґресу Українців, голова української громади Угорщини пані Ярослава Хортяні зазначила, що взяла участь у всіх чотирьох Форумах української діаспори в Греції і наголосила на їх важливості та вдалому форматі проведення, подякувала за віддану працю грецьких українців та Товариства «Українсько-грецька думка», яке є складовою організацією ЕКУ та СКУ, в розбудову української справи. Пані Хортяні зазначила, що дві найважливіші надбудови українських організацій, Світовий та Европейський Конгреси Українців, сьогодні як ніколи діють об’єднано та злагоджено на користь усіх українців світу та України. Виклики сьогодення є великими і тільки наша спільна праця та велика згуртованість можуть дати необхідний результат, зазначила пані Хортяні, наголосивши, що і цьогорічний Форум є результатом спільних зкоординованих дій, не зважаючи на складну ситуацію в світі.
Ключовим моментом заключної сесії IV Форуму був виступ Президента Світового Конґресу Українців Евгена Чолія, який привітавши присутніх та подякувавши організаторам, доповів про засади діяльності найголовнішої надбудови українських організацій світу, Світового Конґресу Українців та окреслив його мету, завдання та напрямки діяльності на наступні роки.
Після закінчення виступів Галина Маслюк представила присутнім запропоновану Резолюцію Форуму, яку було схвалено, а також зачитала прийняту Резолюцію освітянської конференції. Обидва документи надіслані до Міністерства закордонних справ та Міністерства освіти України.
 |
|
Посол України В.Шкуров,
президент СКУ Е.Чолій,
президент УГД Г.Маслюк,
відома українська
художниця
О.Чаус. |
В заключення голова Товариства «Українсько-грецька думка» від імені українців Греції, співорганізаторів – Світового Конґресу Українців, Европейського Конґресу Українців та Української Ради Миру подякувала всім, хто долучився до роботи Форуму, хто вболіває за українську справу та відчуває особисту відповідальність за майбутнє української нації. Голова Товариства подякувала членам Товариства, подружжю відомої української художниці Греції Оксани Чаус за створення цього року нового логотипу Товариства, а також за фінансування футболок для всіх учасників з логотипом IV Форуму. Наша непоборність – в єдності українців усього світу, зазначила Галина Маслюк, закликавши усіх присутніх заспівати разом гімн України.
 |
| Відома піаністка, вокаліст Медея Ясоніду. |
Після урочистої церемонії учасники та гості IV Форуму мали можливість насолодитися прекрасною красичною музикою, а також українськими народними піснями у виконанні членів Товариства Медеї Ясоніді, народженої в Україні в сім’ї понтійських греків, видатної вокалістки та піаністки Греції, Романа Садовського, прекрасного українського тенора з Івано-Франківщини, а також їх колеги Даніели Кліхової з Чехії, яка впродовж багатьох років радує українську громаду Греції дружнім відношенням та блискучим виконанням українських творів.
Позаду напружена робота, гострі дискусії, документи та важливі рішення. Залишилися в пам’яті багатогодинні вечірні обговорення, переживання, але й море сміху, тепла, курйозних випадків та жартів. Дружня українська родина поповнилася новими облич
 |
|
Учасники Форуму
в останній день прощання. |
чями. Позаду завжди сумні хвилини розставання. Але попереду нові радісні зустрічі.
Серед гарячки останніх днів дзеленчить дзвоник, приємний жіночий голос з Канади питає: «Слухай, Галино, чи ви вже вирішили з наступним Форумом?». Не знаємо, плакати чи сміятися, але впевнено знаємо, що гостинна грецька земля завжди чекає на своїх друзів-українців і доказала це вкотре.
 |
 |
 |
 |
 |
|||
 |
 |
 |
 |
 |
|||
 |
 |
 |
 |
 |
|||
 |
 |
 |
 |
 |
|||
 |
 |
 |
 |
 |
|||
 |
 |
 |
 |
 |
|||
 |
 |
 |
 |
 |
РЕЗОЛЮЦІЯ освітянської конференції IV Форуму української діаспори в Греції
2. Учасники IV Форуму української діаспори в Греції рекомендують СКВОР та освітянській комісії ЕКУ дослідити стан українського шкільництва в діаспорі.
3. Учасники IV Форуму української діаспори в Греції рекомендують президії ЕКУ та її освітянській комісії підготувати проект Договору про співпрацю з Національним педагогічним університетом ім. М. Драгоманова щодо навчально-методичної підтримки діяльності українського шкільництва.
4. Учасники IV Форуму української діаспори в Греції вважають за доцільне продовження роботи з Міжнародною українською школою за умови прозорості організації навчального процесу, збереження повної автономії українських діаспорних шкіл, обумовлення платних послуг у діяльності МУШ.
5. Учасники IV Форуму української діаспори в Греції звертаються до освітянських видавництв в Україні «Педагогічна преса», «Шкільний світ» тощо щодо поширення в Україні інформації про українське шкільництво діаспори.
UWC LETTER TO PRESIDENT VICTOR YANUKOVYCH CONCERNING THE DETENTION OF RUSLAN ZABILIY, DIRECTOR OF THE “LONSKY STREET PRISON” NATIONAL MEMORIAL
In addition, Article 19 of the Universal Declaration of Human Rights, which was adopted by the General Assembly of the Organization of United Nations in 1948, states that:
Everyone has the right to freedom of opinion and expression; this right includes freedom to hold opinions without interference and to seek, receive and impart information and ideas through any media and regardless of frontiers.
UWC believes that governmental agencies should take all necessary measures to prevent the violation of human rights and fundamental freedoms and the return of Ukraine to an authoritarian system of governance”.
On September 9, 2010 “Radio Liberty” broadcast the following report on the State Security Service of Ukraine’s (SBU’s) treatment of Ruslan Zabiliy, the Director of the “Lonsky Street Prison” National Memorial:
“The Director of the “Lonsky Street Prison” National Museum and Memorial to the Victims of Occupational Regimes Ruslan Zabiliy said that the State Security Service of Ukraine arrested him for his work with declassified documents.
Speaking in Kyiv today, Zabiliy recounted how he was arrested the day before at 7:30 AM at the Kyiv Railway Station by six SBU agents who took him to security service headquarters. He was detained there for fourteen and a half hours “without an arrest warrant, denied the right to make telephone calls or to learn the names of the agents who interrogated him”.
In Zabiliy’s own words, he was arrested on a verbal order issued by SBU chief Valeriy Khoroshkovsky. The purpose of the arrest, according to Zabiliy, was to impede his work with previously-declassified materials and to thus limit their circulation.
A laptop computer and two hard disc drives were unlawfully confiscated according to the historian. They contained electronic copies of historical materials and his academic research which, if they are not returned, will be lost.
Zabiliy said he was writing about strategies and tactics employed by the UPA [Ukrainian Insurgent Army during the Second World War]. He said the SBU agents told him to consider instead working as a schoolteacher. They asked about his contacts with foreign academics and whether he had any proof that the documents he is working with do not contain any state secrets.
Zabiliy said he used only documents that were declassified by the SBU in 2008 and 2009 for his work. He said the documents are freely available on the SBU’s website.
[…] Zabiliy said he wrote a statement addressed to SBU Chief Valeriy Khoroshkovsky requesting an explanation and the return of his personal property. “I demand that Mr. Valeriy Khoroshkovsky explain the actions of the service’s employees and the prompt return of my personal property – computer and external data storage devices. They contain copies of historical documents, my academic research and private information”, according to the statement. The museum director also asked the SBU leadership to explain an order issued by the head of the Lviv oblast SBU to deny museum employees and academic researchers access to their places of employment and computers.”
In connection with the aforementioned, the UWC calls upon you to investigate Ruslan Zabiliy’s case and to explain the actions of the SBU that have become a source of grave concern in Ukraine and the Diaspora.
Given the critical nature of the situation, we request a reply to this letter by September 27, 2010.
UKRAINIAN WORLD CONGRESS
145 Evans Ave., Suite 207
Toronto, ON
M8Z 5X8 Canada
Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca
ЛИСТ СВІТОВОГО КОНҐРЕСУ УКРАЇНЦІВ ДО ПРЕЗИДЕНТА ЯНУКОВИЧА В СПРАВІ Р. ЗАБІЛОГО
Також ст. 19 Загальної декларації прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 1948 р., передбачає, що:
Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
СКУ вважає, що владні структури повинні вжити всіх необхідних заходів, щоб запобігти порушенням прав людини і основних свобод та поверненню України до авторитарної системи управління”.
9 вересня 2010 р. “Радіо Свобода” подало таку інформацію про дії Служби безпеки України (СБУ) по відношенню до директора Національного меморіалу “Тюрма на Лонцького” Руслана Забілого:
“Директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” Руслан Забілий заявляє, що Служба безпеки України затримала його за роботу із розсекреченими документами.
Сьогодні в Києві Забілий розповів, що вчора о 7:30 на Київському залізничному вокзалі його затримали шестеро співробітників СБУ і відвезли до приміщення спецслужби. Там його тримали чотирнадцять з половиною годин, “без жодних санкцій на затримання, без права зателефонувати, без можливості дізнатися прізвища співробітників, які проводили допит”.
Як повідомив Забілий, підставою для його затримання, за словами службовців, була усна вказівка керівника СБУ Валерія Хорошковського. Мета затримання – перешкодити роботі з раніше розсекреченими матеріалами і таким чином обмежити їх поширення.
За словами історика, в нього без законних підстав вилучили ноутбук і два жорстких диски. Там містилися електронні копії історичних матеріалів і його наукові дослідження, які, у випадку неповернення, будуть втрачені.
Забілий зауважив, що пише про стратегію і тактику УПА. За його словами, вчора співробітники СБУ переконували його йти працювати вчителем в школу, цікавилися контактами із закордонними науковцями, питали, чи може він надати докази, що тема його досліджень не є державною таємницею.
Водночас Забілий заявив, що він використовував у своїй науковій роботі тільки документи, які були розсекречені СБУ в період з 2008 по 2009 роки, і містяться у відкритому доступі на сайті відомства.
[…] Забілий також повідомив, що подав заяву на ім’я глави СБУ Валерія Хорошковського з проханням прокоментувати ситуацію та повернути особисте майно. “Я вимагаю від пана Валерія Хорошковського пояснити дії співробітників служби і негайно повернути мої приватні речі – комп’ютер і зовнішні накопичувачі. Там є лише копії історичних документів, мої наукові дослідження та приватна інформація”, – мовиться в заяві. Також директор музею просить керівництво СБУ роз’яснити, на яких підставах була дана вказівка керівника Львівського обласного СБУ не допустити на робочі місця і до робочих комп’ютерів дирекцію і наукових співробітників музею”.
У зв’язку з вищесказаним СКУ закликає Вас розглянути справу Руслана Забілого та вияснити дії СБУ, які викликають велике занепокоєння в Україні та в діаспорі.
З огляду на критичність цієї ситуації просимо відповісти на наш лист до 27 вересня 2010 р.
СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ
145 Evans Ave., Suite 207
Toronto, ON
M8Z 5X8 Canada
Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca
РЕАКЦІЯ СВІТОВОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНЦІВ
Реакція світового конґресу українців на відповідь від Європейського Парламенту
30 липня 2010 р. президент Світового Конґресу Українців (СКУ) Евген Чолій відреагував на лист голови Комітету парламентського співробітництва ЄС-Україна Павла Коваля, що стосується резолюції, прийнятої Європейським Парламентом 25 лютого 2010 р. У цій резолюції зокрема було сказано, що Європейський Парламент:
20. Глибоко шкодує з приводу постанови колишнього Президента України Віктора Ющенка посмертно нагородити Степана Бандеру, провідника Організації Українських Націоналістів (ОУН), яка співпрацювала з нацистською Німеччиною, званням “Національного героя України” та сподівається у зв’язку з цим, що нове українське керівництво перегляне такі рішення і зберігатиме відданість європейським цінностям.
Пригадуємо, що з цього приводу 3 березня 2010 р. СКУ так звернувся до Європейського Парламенту:
СКУ надзвичайно розчарований тим, що Європейський Парламент у такий спосіб вдався до переписування української історії часів Другої світової війни.
Важливо усвідомити, що Степан Бандера є беззаперечним символом довготривалої трагічної боротьби України за свою незалежність, яку вона здобула в 1991 р. Надихаючи не одне покоління борців за українську незалежність, він у той же час був об’єктом ненависті для всіх тих, хто мав імперіалістичні наміри по відношенню до України.
30 червня 1941 р., після вторгнення Німеччини на територію Радянського Союзу, Організація Українських Націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери проголосила відновлення незалежної України. Це був прямий виклик гітлерівським планам, у які входило перетворити Східну Європу в німецьку колонію. А тому німецька влада вимагала від провідників ОУН негайно відкликати Акт відновлення незалежності, від чого вони відмовились. За це провідників ОУН почали переслідувати, запроторювати до тюрем та фізично знищувати. Це змусило ОУН піти в підпілля, щоб воювати з обома – радянськими і нацистськими - окупантами України.
У липні 1941 р. Степана Бандеру арештували, а затим відправили до концентраційного табору Заксенгаузен, де він був ув’язнений до жовтня 1944 р. Його два брати були запроторені до концентраційного табору “Аушвіц” та жорстоко вбиті. Подібна доля спіткала і Степана Бандеру, якого у 1959 р. вбив у Мюнхені московський агент.
Під час Нюрнберзького процесу було оприлюднено секретне розпорядження нацистської Айнзацкоманди Ц/5 до своїх відділів, датоване 25 листопада 1941 р. Заявляючи наступне, воно розвіює всякі можливі аргументи про співпрацю ОУН під проводом Бандери з нацистами:
“Беззаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті, метою якого є створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ретельного допиту таємно знищені як грабіжники”.
Протягом Другої світової війни в результаті агресії з боку нацистів та радянської влади Україна втратила приблизно 7,5 мільйонів людей. Окрім того, близько 2 мільйонів було вивезено в Німеччину на примусові роботи.
Це аж ніяк не можна назвати історією співробітництва бандерівської ОУН з нацистами; навпаки, це історія народу, якого знищували дві потужні системи, керовані Гітлером і Сталіном.
У зв'язку із вищесказаним СКУ закликає Європейський Парламент відкликати це безпідставне звинувачення проти ОУН під проводом Степана Бандери.
17 липня 2010 р. на адресу СКУ надійшла відповідь від депутата Європейського Парламенту, голови Комітету парламентського співробітництва ЄС-Україна Павла Коваля, де зокрема було сказано:
I would like you to consider that the European Parliament, in its sovereignty, is the house of all Europeans and is composed of parliamentarians coming from the 27 Member States of the European Union. As such, it is a very complex and diverse body where political views of more than one hundred political parties, but also different cultural values and aspirations of peoples with a tremendously rich but also tragic historical background are represented and expressed. This heterogeneity might at times lead to the adoption of resolutions which reflect critical views on very sensitive and controversial issues.
The resolution you refer to in your letter is a political declaration and should be seen in its context: the European Parliament recognises that Ukraine is a neighbour of strategic importance to the EU and expects Ukraine to reiterate its determination to continue along its path towards European integration as well as towards strong cooperation with the EU in the neighbourhood policy.
У своїй відповіді Павло Коваль покликався на “різноманітність” Європейського Парламенту, який об’єднує парламентарів із 27 держав, а також представляє політичні погляди більше ста політичних партій та різні культурні цінності й прагнення людей з надзвичайно багатим та в той же час трагічним історичним минулим. Він зокрема підкреслив, що ця “різноманітність” може часом призвести до прийняття резолюцій, які відображають критичні погляди на дуже болючі і спірні питання.
Відреагувавши на це листом від 30 липня 2010 р., президент СКУ заявив, що така “різноманітність” Європейського Парламенту в жодному випадку не може бути підставою для прийняття резолюцій, в яких несправедливо заплямовується репутація людей через нехтування відомими історичними фактами. Він також звернувся з пропозицією про призначення зустрічі з керівництвом СКУ для обговорення цього болючого для українців усього світу питання.
СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ
145 Evans Ave., Suite 207
Toronto, ON
M8X 5X8 Canada
Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca
website: www.ukrainianworldcongress.org
III МІЖНАРОДНИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» 22-25 червня 2010 року організував і провів у Львові ІІІ Міжнародний Конґрес «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє».
У Конґресі взяли участь понад 400 представників із 28 країн світу та всіх областей України.
Серед них визначні діячі світового українства: Евген Чолій – Президент Світового Конґресу Українців, Ярослава Хортяні – Голова Європейського Союзу Українців, Марія Шкамбара – Голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, Дмитро Павличко – Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради, Юрій Гнаткевич – Народний депутат України, Терезія Яценюк – Голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Open Ukraine», Голови українських товариств з Австрії, Азербайджану, Бразилії, Білорусії, Греції, Естонії, Італії, Іспанії, Казахстану, Латвії, Португалії, Придністров’я, Росії (Архангельська, Єкатеринбурга, Кірова, Краснодара, Петрозаводська, Петропавловськ-Камчатського, Саратова, Ставрополя, Сургута, Тули, Уфи), Румунії, Угорщини, Хорватії, а також науковці з Німеччини, Великобританії, США, Канади, України.
Конґрес проводився за підтримки: Національного університету «Львівська політехніка», Львівської міської ради, Народного депутата України Петра Писарчука та Благодійного фонду «Південний», Львівської обласної ради, Львівської обласної державної адміністрації, Всеукраїнського благодійного фонду «Запорука», ВАТ ТФ «Львів-Супутник», Міжнародного Благодійного фонду «Open Ukraine», мережі заправних станцій ОККО, Почесного Консульства Республіки Литви у Львові, представництва «Western Union» в Україні, Мистецького фонду імені короля Данила.
Вітання учасникам Конґресу надійшли від Президента України Віктора Януковича, Віце-прем’єр-міністра України Володимира Семиноженка, Міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка (привітання зачитав представник МЗС України у Львові Вячеслав Войнаровський), Міністра культури і туризму України Михайла Кулиняка, Голови Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі при Кабінеті Міністрів України Василя Костицького, Депутатської групи «За Україну» (голова В’ячеслав Кириленко), Голови Харківської обласної державної адміністрації Михайла Добкіна, Голови Львівської обласної державної адміністрації Василя Горбаля, Українського Конґресового Комітету Америки, Конґресу Українців Канади, Фундації ім.Олега Ольжича, Об’єднання українців Росії, Українського освітнього центру при Бібліотеці української літератури м. Москви, Національно-культурної автономії Українського товариства «Вербиченька» (м. Нижнєкамськ, Республіка Татарстан), Національно-Культурної Автономії Українців Мурманської області та багатьох інших українських громад зарубіжжя.
Головувала на урочистому відкритті III Міжнародного Конґресу «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє» у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. С. Крушельницької Голова організаційного комітету Конґресу, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська.
Конґрес відкрив проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Рашкевич.
Міський голова Львова Андрій Садовий від себе особисто і від депутатського корпусу Міської ради привітав учасників і гостей Конґресу та побажав плідної роботи для блага України й усіх українців світу. Привітання від голови Львівської обласної держадміністрації Василя Горбаля зачитала заступник голови Ліляна Гримська. Текст вітання від міністра Міністерства культури і туризму України Михайла Кулиняка оголосила начальник управління культури Львівської облдержадміністрації Галина Дорощук. З привітальним словом до присутніх звернувся Гетьман Українського козацтва Микола Пантелюк.
Учасників Конґресу благословили: Владика Йосиф Милян, Голова Пасторально-Місійного відділу УГКЦ, Єпископ-помічник Київський; Ректор Львівської православної богословської академії УПЦ КП митр. прот. Ярослав Ощудляк та Мечислав Мокшицький, Архиєпископ Митрополит Львівський РКЦ.
Центральною подією Конґресу стала Третя міжнародна науково-практична конференція «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція у майбутнє».
Пленарні, секційні та інші заходи відбувалися в найкращих приміщеннях Національного університету «Львівська політехніка».
На 3-х пленарних та 22 секційних засіданнях Конференції з доповідями виступило понад 300 учасників, серед яких представники українських громадських, культурно-освітніх організацій, науковці, духовенство, політики, представники міністерств, відомств, вищих навчальних закладів.
Робота Конференції проходила у восьми секціях:
1. Стратегія та моделі співпраці України з діаспорою
2. Збереження національної ідентичності українців зарубіжжя
3. Новітні явища світового українства в контексті східної діаспори та нової хвилі еміграції
4. Освіта українського зарубіжжя: сучасний стан та перспективи
5. Культура і мистецтво українського зарубіжжя: сучасний стан та перспективи
6. Місце і роль ЗМІ діаспори у просуванні та захисті українських національних інтересів у міжнародній спільноті
7. Церква як центр збереження та формування духовності українця за кордоном
8. Лемки як складова світового українства
На першому пленарному засіданні з доповідями виступили: Евген Чолій “Діяльність Світового Конґресу Українців у захисті національних інтересів українського народу та в розбудові зв’язків між українцями всього світу»; Ярослава Хортяні «Українська діаспора та українські сучасні реалії»; Марія Шкамбара «Напрями праці українських жіночих організації в діаспорі – проекція в майбутнє, утвердження держави Україна у міжнародній спільноті»; Владика Йосиф Милян «Бог і Україна. Актуальність і потреба переосмислення традиційних цінностей у підході до формування спільних основ сучасного закордонного українства».
На другому пленарному: Владика Діонісій (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців греко-католиків Італії та Іспанії «Роль Церкви у збереженні української ідентичності»; Юрій Гнаткевич, Голова підкомітету з питань жертв політичних репресій, етнополітики, упередження національних конфліктів, біженців, міграції та у зв’язках з українцями, які проживають за кордоном, Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, депутат Верховної Ради України; Олена Малиновська, завідувач відділу соціально-економічної і демографічної безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБОУ, доктор наук з державного управління, старший науковий співробітник «Діаспора в добу глобалізації: нові ролі і можливості»; Василь Бабенко, Директор Уфимської філії ДОЗ ВПО «Московський державний гуманітарний університет ім. М. О. Шолохова», керівник Наукового центру україністики, кандидат історичних наук, доцент «Проблеми та шляхи збереження української національної ідентичності в Росії»; Олег Воловина, Ph. D. Univ. of North Carolina at Chapel Hill, USA, Researcher «Мовна русифікація української діаспори в Америці та інші наслідки четвертої хвилі»; Михайло Петруняк, Президент Асоціації Українців в Іспанії «Роль українців за кордоном у творенні громадянського суспільства в Україні»; Василь Лопух, Дійсний член НТШ, директор Адміністрації Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці (НТШ-А), кандидат економічних наук, доцент «Нова хвиля» еміґрації до США: економіко-соціяльні аспекти»; Михайло Парипса, Голова ГО «Асоціація «Українці Казахстану» «Вплив Асамблеї народу Казахстану на розбудову українства в казахстанському краї»; Дмитро Павличко, Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради; Мирослава Роздольська, Голова Всеамериканської громадської організації «Нова Українська хвиля» «Вільна особистість – творець своєї долі та співтворець історії свого народу»; Володимир Строй, член правління Спілки українців Латвії, член товариства «Дніпро» «Ресурсний центр для українських іммігрантів в Латвії».
На підсумковому пленарному засіданні доповідали Галина Маслюк-Какку, Голова Товариства «Українсько-грецька Думка» «Чи мав рацію Геродот?»; Віра Коник, Голова Конґресу Українців Естонії «Співпраця української держави із закордонним українством як відображення внутрішньополітичної ситуації в Україні та її зовнішньополітичного курсу»; Руслан Теліпський, шевченкознавець «Пам’ятники Шевченкові за кордоном. Їх роль та значення у формуванні позитивного іміджу України»; Роксоляна Тим’як-Лончина, фотограф «Українська мова в світлинах. Рідна мова на львівських вулицях».
Результатом обговорення цих проблем стали такі висновки:
1. Сучасні реалії характеризуються функціонуванням потужних діаспор світу, серед яких одне з чільних місць займає українська діаспора.
2. Українська діаспора – важливий економічний, інтелектуальний, культурний і політичний ресурс української держави.
3. Для розбудови демократичної заможної України та для утвердження її позитивного образу у світі необхідна синергія, яку можна досягти, поєднуючи капітал знань та можливостей українських громад як в Україні, так і за її межами.
4. Співпраця із закордонним українством та його підтримка повинні бути одними із основних пріоритетів зовнішньополітичної діяльності держави Україна.
5. Українська держава зобов’язана захищати і відстоювати права зарубіжних українців, а також – громадян України, які тимчасово знаходяться за її межами.
У рамках Конґресу проведено низку супутніх заходів, які фактично стали доброю ілюстрацією діяльності українських громад за кордоном. Серед них: урочисте відкриття виставки латвійських художників українського походження під назвою «Єдність у різноманітті» та Саду Світового Українства у Музеї народної архітектури та побуту; урочиста церемонія нагородження у Львівському національному академічному театрі опери та балету переможців Міжнародного літературно-мистецького конкурсу української молоді «Для тебе, Україно!» (конкурс тривав з вересня 2009 р. по квітень 2010 р., надійшло 5000 робіт від 1021 дитини з усіх областей України, Автономної Республіки Крим та з Польщі, Іспанії, Грузії, Білорусії, Молдови, Канади, Вірменії, Німеччини, США. Свої думки молодь віком 5-18 років висловила у різних жанрах: розповідях, спогадах, нарисах, казках, оповіданнях, поезіях, листах, публіцистиці, малюнках, плакатах); презентація проекту «Українській освіті у Росії»; вручення нагрудного знака «Зірка патріота України», диплома та Книги пошани «Україна й українці – цвіт нації, гордість країни»; виставка до 300-ліття прийняття першої Конституції України Пилипа Орлика та виставка про діяльність Мінського міського громадського об’єднання українців «Заповіт»; виставка дитячих робіт учасників Міжнародного літературно-мистецького конкурсу для української молоді діаспори та України «Для тебе, Україно!»; презентація мистецького видання «Соломія Крушельницька. Міста і слава»; фотовиставка «Вивіски у Львові: відмова від рідного» фотомитця із Чикаго (США) Роксоляни Тим’як-Лончини; виставка українських національних сценічних костюмів, організована приватним науково-виробничим підприємством «Фанел»; святковий вечір «У родинному колі» – виступи творчих колективів українського зарубіжжя Білорусії, Естонії, Латвії, Словаччини (за участю Народного артиста України, Героя України Василя Зінкевича, Заслуженого артиста України Андрія Заліска, ведучої Софії Федини), Народного ансамблю «Вірність» та Хорової капели студентів «Гаудеамус» Національного університету «Львівська політехніка» під орудою Заслуженого працівника культури Степана Шалати; презентація спільного проекту Міжнародного інституту освіти культури та зв’язків з діаспорою та Національно-культурної автономії м. Сургута «Українська родина» «Загублена в снігах Сибіру … Повернення. Пам’яті української актриси Ніни Певної», презентація наукового збірника «Новітня еміграція: проблеми соціального і національного сирітства», презентація факсимільного видання поетичних збірок Василя Хмелюка «Гін», «Осіннє сонце», «1926, 1928, 1923».
Усі заходи Конґресу відбулися за інформаційної підтримки газет «День» і «Аудиторії».
Учасники ІІІ Міжнародного Конґресу прийняли доповідь Президента Світового Конґресу Українців п. Евгена Чолія, проголошену 23 червня 2010 року на офіційному відкритті Конґресу, за основу позиції щодо сучасних подій в Україні та щодо напрямів подальшої діяльності світового українства.
Зважаючи на пропозиції СКУ та підсумкові рекомендації секційних засідань, III Міжнародний Конґрес «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє» Ухвалив наступне:
Звернутися до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України з клопотанням:
- Створити законодавчу базу для реалізації програм підтримки світового українства.
- Продовжити практику проведення Парламентських слухань з питань світового українства щорічно.
- На основі пропозицій від світового українства розробити, затвердити та реалізувати Державну програму співпраці з закордонними українцями на період від 2011 до 2015 року.
- При підготовці проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки передбачити належне фінансування програм для здійснення співпраці із закордонними українцями та їх громадськими організаціями.
Робота Конґресу викликала широкий резонанс у суспільстві та була висвітлена у засобах масової інформації – репортажі про Конґрес вийшли на телебаченні, радіо, у пресі та інтернет-виданнях.
За матеріалами http://www.miok.lviv.ua
 |  |  |  |  |
 |  |  |  |
|
ЧИ МАВ РАЦІЮ ГЕРОДОТ?
Справедливості ради мушу похвалитися, що шлях моїх пошуків був вірним (інстинкт самозбереження, як відомо, найсильніший). «Перемолотивши» всі теорії, припущення, висновки, ствердження, ймовірності та неймовірності археологів, філософів, мислителів, істориків, митців, науковців усіх мастей і рівнів, серед яких Даниленко, Силенко, Шилов, Плачинда, Чмихов, Наливайко, Кифішина, Макрама, Крен, Макнійл, Гуменна, Геродот, і припасувавши їх до найсвіжіших подій, я дійшла висновку, що «нашому роду нема переводу»! Все дуже співпадає і вимальовується в логічну послідовність. Навіть довго не розбираючись хто кого «проковтнув», «розчинив» чи унаслідував, зрозуміло звідки і чому сучасний УКРАЇНЕЦЬ наділений тими непереможними рисами, які дають йому можливість виживати за найлютіших обставин. Древність, генетичний досвід нації – це те, що захисним щитом стоїть на стражі її самозбереження (Може звідти взялася і відома нам з новітніх часів багатовекторність? М.Г.). «Первинність давньоукраїнської духовності й культури завжди дратувала і дратуватиме тих, хто прийшов у цивілізацію потім. Вторинність ніколи не пробачає первинності її духовну вищість і предковічність. Тому українці – вічні страждальці», - пише Сергій Плачинда. Страждальці, але ж «вічні» - зітхаю з полегшенням, відганяючи нав’язливу думку, що на цей раз з українцями вирішили «розібратися» остаточно.
«Мені здається, що із розвалом СРСР Україна отримала особливу самостійність. Ця самостійність переважно не політична, а народна. Культура народна, котра існувала десь там, - вона почала проявляти себе й на соціальному рівні. Україна завжди була державою. Хто нею керує – це вже інше питання. Мене цікавить індивідуальність. В України є культурна індивідуальність. Не загальна, як при Союзі: всьо вокруг народноє – всьо вокруг мойо», - на підсвідомому рівні визначає для себе одеський художник молодої ґенерації Дмитро Дульфан. «Мені здається, - вторить у своїй книзі «Благослови, Мати!» Докія Гуменна, - що вся попередня історія України до цього часу це тільки підготовка, вступ до першого розділу її властивої історії». Вчена вірить, а історія доказує, що основний тягар буреломів, розгромів, переслідувань і знищення виносить на своїх плечах традиційна хліборобська верства – українське селянство, - «не раз уже селянство попадало під копита завойовника, але ніколи не втрачало своєї гідности, - кінець-кінцем асимілятором ставало воно, воно ковтало в собі без сліду різні домішки. (Вже веселіше! Г.М.)
Це ж селянство заховувало глибоко найціннішу субстанцію і в «чорнішій чорній землі» кріпацькій сорочці, далеко не золотій, але таки вишитій, берегло її від загибелі. Це ж селянство вмить ока видало із себе блискучу інтеліґенцію й відродило на очах у живого сьогодні покоління Україну. Здавалося, вона вже сконала, а воно взяло та й вивернуло перед нащадками всі скарби свого не знищеного генія. Дивіться! Яка мова, яка скарбниця народної творчости, яка невичерпна пісенна криниця, яка поезія образовости в ній, яка ґроновитість звичаїв, яке багатство, до чого тільки не торкнешся в побуті…».
Все вірно, заспокоюю себе, відганяючи гнітючу думку, що справді саме по українських хліборобах прийшовся найсильніший удар тоталітарного радянського режиму в ХХ столітті, вірилось, останньому столітті нещадного україножерства. Страшно…, мабуть закипає в моїх жилах хижа кров скитських пращурів, що Віктор Янукович, не встигнувши піднести руку зі старовинної української реліквії – Пересопницького Евангелія, дозволив собі заперечити спланований і цинічно виконаний ґеноцид українського народу, виказавши зневагу до закону України, до країн, які визнали цей страшний злочин проти людства, знехтувавши кропіткою працею Комітету ПАРЕ з Юридичних питань та прав людини, який цього року визнав Голодомор 1932-33 рр. ґеноцидом проти українського народу. Своєю цинічною доповіддю Віктор Янукович, обраний на посаду президента України власне виборцями з регіонів, які найбільше постраждали від штучного голоду, унеможливив прийняття рішення Парламентської асамблеї Ради Европи.
Наші пращури, за абсолютно всіма історичними джерелами, за основну святість мали Справедливість, величезну вагу віддавали своїм традиціям, вірі та звичаям. Хто їх порушував чи зраджував, того жорстоко карали як зрадника свого народу і країни, не зважаючи на родинні зв’язки, звання та титули. «Як я вже зазначав, - пише у своїй четвертій книзі про населення територій, що нині складають Україну, всесвітньо визнаний «батько історії» Геродот, - цих людей ще ніхто не переміг, а всіх напасників на їх країну – вони побили». На серці відлягає, я не маю підстав не довіряти Геродоту, який на свої власні очі бачив, що скити «хоробрі, винахідливі люди, та ще й великі патріоти своєї країни, свого способу життя і дуже не люблять все чуже». Робиться трошки моторошно зі слів древнього історика, що «у вбитих ворожих правителів і полководців відрубують голови, а з їх черепів роблять чаші… п’ють з них вино на святах та пригощають із них поважних гостей. При цьому обов’язково розповідають чужинським гостям з чиєї голови зроблена ця чаша, та де саме і в якій битві вбито її власника. Це робиться не лише із хвастощів чи гордування, а більше для поширення остраху серед ворогів. Бо з кожним ворогом може статись таке ж саме, якщо вони посміють напасти війною». Моторошно, але водночас і обнадійливо. Власне, це саме те, що повертає мені силу, віру і оптимізм в майбутнє моєї нації. Бо нація – це людська спільнота, що пройшла тривалий історичний шлях розвитку і, як наслідок еволюції, має свою мову, свою віру, неповторну вдачу (психологію) та самобутні етнічні й фольклористичні ознаки (пісні, звичаї, народно-прикладне мистецтво, свою міфологію й символіку, одяг, архітектуру, усний та писемний епос тощо). Єдине, що потрібне, щоб нація не загинула, або зберегла свою ідентичність – національна свідомість і національна гордість, більше нічого.
Як надзвичайно слушно зазначає наш земляк-патріот Сергій Плачинда, «нація – індивідуальність народу, найвищий етап його еволюції… Всі нації – то є квітник планети Земля (недаремно наші новітні «амазонки» п. Лариса Івшина та п. Ірина Ключковська заснували Сад світового українства!). Якщо квітка зів’яне чи її розтопчуть, вона гниє і стає добривом для інших квітів. Коли нація втрачає мову, етнічні ознаки, вона стає «добривом» для нації-поглинача. Саме тому ми мусимо знати свою історію і зберігати свою історичну пам’ять. Дозволю собі ще раз нагадати нам всім вислів нашого грецького генія проф. Нікоса Лігероса, який запевняє: «Доки триває геноцид пам’яті, триває геноцид народу». Нам, українцям, не можна про це забувати жодної секунди! Бо нам намагаються стерти пам’ять, підмінити історію. Якщо ми це усвідомлюємо – маємо шанси на виживання. В цьому місці дуже доречна стара теза (1882 р.) Ернеста Ренана: «Неправильне розуміння історії є підставою існування нації», яку пригадав недавно Ярослав Грицак у своїй статті «Історія з глянцем і без глянцу». Історична пам’ять є не так про нагадування, як про забування. Це забування не конче мусить бути примусовим і грубим, як наприклад, стирання пам’яті про Голодомор. Маніпулювання пам’яттю може бути м’якшим і субтильним, коли сам образ минулого не знищується, просто на нього накладається ретуш чи додаються неіснуючі в ориґіналі деталі. Результат виходить однак той самий: суспільство, де масово функціонують такі образи пам’яті, стає схожим на пацієнта, хворого на Альцгаймера. Воно пам’ятає лише уривками – а тому перестає адекватно поводитися в сучасному.
Згодьтеся, тільки через безкарність за організацію Голодомору 1921-23 рр. в Україні московська більшовицька влада змогла вдатися до найбільшого злочину в історії людства, коли холоднокровно спланувала знищення українців голодною смертю на найбагатших у світі чорноземах. Тільки через повну байдужість так званої демократичної світової спільноти можна було заганяти до могили мільйони українців, котрі протиставилися насадженню колективізації й радянізації.
І вже є не тільки трагедія українства, якщо з творцями всіх їхніх нещасть отой «демократичний Захід» розпочинає співпрацю саме під час апогею голодового ґеноциду 1933 року. Український геній Микола Сядристий настоює: «Історія повторюється, якщо ми не вміємо винести з неї уроків. Якщо натовп тупий і недостойний, він мусить за це розплатитися». Страшними ці слова були навіть доки вони були просто словами. Але історія повторюється! 27 квітня 2010 року – найсвіжіше підтвердження. Україну повертають в рабство, а «демократичний Захід» знову каже: «Все ОК!». І це знову вже не тільки наша трагедія. Але через нашу недолугість і незгуртованість Україну знову принесено в жертву. Тобто ми знову ризикуємо стати «добривом» для інших народів. Історії людства відомі багато випадків тотального зникнення націй.
Очевидно, українська нація, яка щойно пробудилася і почала досить інтенсивно оживати, відновлювати свою національну гордість, реанімувати свою національну ідентичність, самобутність, неповторність, що закладене в її генетичній пам’яті і за що так вхопилися молоді покоління сьогоднішніх, народжених вже вільними українців, мусять знайти синтез між духовністю Заходу і Сходу з їх абсолютно різними методами пошуку нових ідей.
Перед нами перш за все стоїть завдання створення інформаційної політики, яка би могла безперебійно та результативно інформувати світ та нові покоління українців про все, що може розвивати їх національну гордість з тим, щоб квітка України стала однією з найгарніших прикрас Квітника планети і Саду світового українства. Ми не повинні дозволити згортання свободи слова, подальшого утвердження олігархічно-кланової моделі функціонування медіа ринку, що передбачатиме подальше витіснення української мови з телерадіоефіру та друкованої преси. Нарешті, необхідно розробити систему протидії негативному інформаційному впливові, який переслідує нас навіть у медіа просторі інших країн. Без цього не буде самостійної України. І буде проблема в усього українства. Тому що всі ми є складовими одного ланцюга. Все, що відбувається в Україні, має безпосередній відгук у діаспорі. Крім того, що вливання в діаспорні ряди великої кількості зденаціоналізованих, дезорієнтованих за десятиліття пануючої в Україні влади людей, які набули сумнівних чеснот, що «вирізняли» радянську людину серед інших соплемінників, але втратили свою національну самобутність, саме по собі створює серйозну загрозу. Адже добре відомо, що збереження національної ідентичності за межами батьківщини є справою складною і кропіткою. Якщо до цього додати докладені зусилля ззовні, небезпека стає загрозливою. Наскільки невинною можна сприймати підтримку міністерством освіти України російськомовних шкіл в середовищі української діаспори? Мабуть всі до одного з представників діаспори, які знають, що означає українська школа за кордоном, погодяться зі мною, що потрібно бити на сполох поки не стане пізно. Чи не нагадує вам щось бажання переконати, що під дахом однієї слов’янської школи в якійсь країні можна одночасно прекрасно і рівнозначно викладати російську і українську мови, історію тощо? Що є «українські» (!) школи, де майже ніхто з учителів чи директорів не володіє українською мовою. Але ці школи підтримуються міністерством освіти України, яке видає там українські атестати! Напевно всі добре розуміють як у цих школах відносяться до суто українських питань, і яку роль загалом відіграють вони в українському шкільництві за кордоном. Нам не пробачать майбутні покоління українців, якщо ми не станемо на перешкоді і дозволимо антиукраїнським силам, явним чи скритим, виконати свою зрадницьку місію.
З іншого боку, саме в середовищі великої армії новоприбулих на европейські терени вихідців з України є випадки виняткових патріотів свого народу і сила силенна людей, які ще зберігають у своїй пам’яті вранішню росу української землі, запах свіжоскошеної луки, заквітчаний вишневий садок коло хати і гніздо журавля на роздоріжжі. Ці люди є нашою найціннішою рушійною силою, бо їх любов до рідної землі настільки потужна, що може подолати при вірному підході нові посягання поневолювачів на українську землю з їх хитромудрими пастками. Отже, викликів не зменшилося, і проблем теж. Це означає, що наша пильність повинна бути загостреною і принциповість у деяких питаннях непохитною. По-іншому, втрати будуть надто великими.
На закінчення хочеться закликати всіх українців світу словами вірного оборонця національної і людської честі Івана Багряного: «Ходи тільки по лінії найбільшого опору, і ти пізнаєш світ. А пізнавши світ, ти пізнаєш себе і не понесеш ніколи душу свою на базар, бо вона буде цінніша за Всесвіт, і не буде того, хто б її міг купити».
Я перечитувала сотні сторінок десятки разів, щоб не помилитися, вірно зрозуміти і врешті впевнилася, що «цих людей ще ніхто не переміг, а всіх напасників на їх країну – вони побили». І в мене немає жодних підстав не довіряти Геродоту. Тому що його описи, зроблені в 5 ст. до н.е. отримують протягом століть щоденне підтвердження, і горе тому, хто виказує неповагу до святої української землі, кожний сантиметр якої зрошений кров’ю мільйонів наших предків, які захищали рідний край від численних орд, загарбників, зайд і окупантів. Слава нашим пророкам, героям і мудрим наставникам. І слава нашому молодому поколінню, яке сьогодні бореться проти нової окупації Вітчизни. І слава світовому українству, що плекає любов до рідного краю.
Слава Україні!
НАС ЗНАЧНО БІЛЬШЕ, НІЖ 46 МІЛЬЙОНІВ
Йшлося про три основні гілки української діаспори: західну, яка утворилася понад 100 років тому і живе на Американському континенті; східну, що утворилася на пострадянському просторі, і так звану четверту хвилю еміграції. В тих країнах, що діють за міжнародними нормами на підтримку нацменшин, українським громадам функціонувати легше. Наприклад, у Канаді створено прекрасні умови для української громади, і про це свідчить, зокрема, система української освіти (йдеться про двомовні школи, де викладають і українською, й англійською). Згадували й про вищі українознавчі студії, і в цьому сенсі як показові називали Сполучені Штати Америки ій Бразилію. На думку делегатів конференції, непогано почувають себе українці й у Європі (в Італії, Португалії та Греції). Тобто в контексті цих країн радше треба говорити про активність українців — наскільки вони можуть активно працювати, тому що країни, де вони проживають, надають такі можливості — є українські церкви, українські школи, українські громади, які вже заявили про себе. Найважча ситуація з українцями у Російській Федерації, де найбільша українська громада у світі — три мільйони. Як розповіла «Дню» представниця Краснодарського громадського об’єднання «Співдружність Кубань — Україна» Олена Давиденко, за міжпереписний період із 1989 до 2002 року півтора мільйона українців РФ перестали ідентифікувати себе з Україною: «По-перше, тому, що в Росії не було умов для розвитку українських громад; по-друге, тому, що були погані міждержавні відносини, що також не сприяло розвиткові українства в Росії; по-третє, самі громади не були активними».
Ірина Ключковська навела у своїй доповіді, зокрема, такий приклад: «Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діаспорою (МІОК) започаткував проект «Українській освіті в Росії», до якого активно долучилося Львівське міське управління освіти. У проекті взяли участь найкращі львівські школи, які готові цілеспрямовано працювати для українських шкіл у Росії, яких є лише дев’ять.
На зв’язок із цими школами наш інститут вийшов ще півроку тому. Виявилося, що до співпраці готові лише чотири школи — решта проігнорували унікальну можливість і працювати, і отримувати навчально-методичне забезпечення, і проводити обміни дітьми й педагогами».
«Про освіту треба багато говорити, — вважає директор МІОК, — тому що це один із основних факторів збереження ідентичності українця за кордоном. Там, де працюють українознавчі студії, набагато більше шансів українцям зберегти свою етнічність».
Часто згадують на конгресі про Омеляна Пріцака — творця так званого гарвардського чуда (видатний український історик, сходознавець, засновник Українського наукового інституту й українознавчої програми в Гарвардському університеті, професор. — Т.К.). Також про Оксану Пахльовську — професорку Римського університету, авторку «Дня», яка самотужки, без допомоги офіційного Києва, розвиває в Італії українознавчі студії. А ще — про Василя Бабенка, професора Уфимського університету, який дуже активно докладав зусилля не тільки до того, щоб створити окремі українські освітні заклади в Башкортостані, а й цілу систему української освіти, починаючи від дитячого садочка до вузу.
Конференція триває. За її підсумками приймуть рішення. Передбачається, що в документі буде звернення до Кабінету Міністрів про створення окремого відомства, яке б координувало діяльність зв’язків із українською діаспорою. «А наразі ні у влади, ні у самого суспільства, на жаль, нема такого розуміння», — констатували учасники конференції, оцінивши в такий спосіб ставлення до української діаспори всіх керівників незалежної України.
Зокрема, у своєму виступі президент Світового конгресу українців Євген Чолій наголосив, що в Україні де-факто відбувається впровадження другої державної мови — російської, яка насправді не потребує захисту. «Також нова влада переписує історію — у світлі московської інтерпретації. Світовий конгрес висловлює своє глибоке занепокоєння у зв’язку з тим, що саме в день інавгурації новообраного президента України з його офіційного сайту було знято тематичний розділ про Голодомор 1932—1933 років. Ми вимагаємо, щоб Янукович після свого виступу на сесії ПАРЄ публічно заявив, що Голодомор є геноцидом українського народу». Гостро критикувала Президента України й голова Європейського союзу українців Ярослава Хортяні: «Янукович має бути Президентом всіх українців. Він мав бути тут і вислухати нашу думку, як зробив би президент кожної європейської держави».
Свою точку зору «Дню» висловила директор МІОКу: «На мій погляд, ця зустріч важлива, і я розглядаю її як зустріч двох президентів. Добре, що Президент Янукович погодився прийняти президента Чолія — мусить бути діалог. Наскільки я зрозуміла із повідомлення на сайті Президента України, йдеться про утвердження іміджу України у світі. Можливо, світове українство й візьме на себе цю функцію. Хоча, як на мене, про це передчасно говорити, бо світове українство не погоджується з певними речами у політиці, що зараз відбуваються в Україні».
Гарним і теплим штрихом напередодні напруженої роботи стала церемонія відкриття конгресу, яка відбувалася у Шевченківському гаю (у Музеї народної архітектури по побуту), де у квітні, як ми вже писали, за участю головного редактора газети «День» Лариси Івшиної, було закладено Сад світового українства. Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», який організував цей потужний міжнародний захід, розповіла присутнім, що гарна ідея головного редактора «Дня» має продовження. «Нещодавно ми отримали інформацію із Татарстану, що українська громада Нижньокамська, за прикладом Львова, висадила калинову алею», — сказала Ірина Ключковська.
У львівському саду всі саджанці гарно вкоренилися. А яблунька українців Латвії навіть вродила одне яблучко. Учасники конгресу пов’язали на деревця стрічки, що символізують країни їх мешкання. До акції долучилися віце-консул Генерального консульства Республіки Польща у Львові Марцін Зєнєвіч та Генеральний консул Російської федерації у Львові Євген Гузєєв.
Публікація газети «День»
Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів
№109, четвер, 24 червня 2010, www.day.kiev.ua
 |  |  |  |
| Директор МІОК п. Ірина Ключковська розповідає, яким має стати Сад світового українства в майбутньому | Гарного врожаю бажає Саду світового українства голова товариства "Українсько-грецька думка" п. Галина Маслюк | Голова української громади Іспанії п. Юрій Чопик допомагає своїй середземноморській сусіді. | Представники Латвії, Греції, Іспанії біля "іспанського" дерева. |