AgTriada_1

ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ ВШАНУВАЛИ В ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ В АФІНАХ

AgTriada_3У свою чергу екзарх ГКЦ владика Дімітріос впевнено засудив геноцид українців як злочин проти людства. Цю велику трагедію українського народу не можна замовчувати, наголосив він, відмітивши необхідність систематичного вшанування пам’яті загиблих. Владика відзначив велику кількість людей в церкві і висловив задоволення присутністю дітей. Участь дітей у таких заходах допомагає їм рости людянішими, сприйнятливішими до чужого болю, стати хорошими християнами.

Після концерту-реквієму у виконанні церковного хору та поетичних композицій за участю дітей українських шкіл, о. Тарас подякував усім присутнім, зокрема, представникам посольства України, українських громадських організацій за те, що відгукнулися на заклик і взяли участь у заході.

Після завершення всі присутні мали можливість переглянути в подвір’ї церкви уривок фільму про Голодомор, невелику фотовиставку та долучити свою свічку до символічного хреста, що сформувався перед сходами до храму. Під час панахиди в церкві Св. Трійці горіла також «Свічка моління», запалена 19 червня ц.р. перед Меморіалом жертвам Голодомору в Києві під час акції Світового Конґресу Українців «Не дамо згасити свічу пам’яті».

Світлини Олени Галушки та Галини Маслюк.

AgTriada_2 AgTriada_6 AgTriada_5 AgTriada_4 AgTriada_7
Посол України В. Шкуров (праворуч) та радник посла І. Олійник з дружинами. Посол України В. Шкуров. Український священик о. Тарас Когут.

Malakasa_1

«СВІЧКА МОЛІННЯ» ЗАПАЛАЛА У ХРАМІ ЖИВОНОСНОГО ДЖЕРЕЛА В МАЛАКАСІ

Malakasa_2Вишитий український рушник, скромна хлібина та плакуча свічка - саме біля цих атрибутів, скорботно схиливши голови та уважно прислухаючись до слів священика, зібрались парафіяни, діти, вчителі та батьки української недільної школи при Товаристві української ідаспори у Греції "Українсько-грецька думка", завідувач консульським відділом Посольства України в Греції п. Ігор Повзик, приєднуючись до заходів, що одночасно проводяться в багатьох країнах світу, вшановуючи 77-му річницю однієї з найстрашніших трагедій ХХ століття, яка випала на долю українського народу.

Malakasa_3Це найменше, що ми можемо зробити для невинно "убієнних"-запалити свічку пам’яті у своїх серцях і донести її до майбутніх поколінь. Без пам’яті, справедливості, без відстоювання праведних істин немає нації, немає держави і саме цьому ми повинні навчати наших дітей, майбутнє України, в якому куточку світу вони би не народилися.

Олена Умриш.
Світлини Олени Умриш.

Shkola_molodsha_5

ПЕКЛИ ХЛІБ, ЩОБ ЖОДНА ДИТИНА НЕ ГОЛОДУВАЛА

«Забрали все. В українських оселях не залишилось ані кусочка хліба. Людей турбувало тільки одне: як вижити? Як врятувати свої дітей від голоду?, - розповідала учням заступник директора школи п. Вікторія Юрина. Вона не тільки доступно розповіла українській малечі, як боролись українці з голодом у тодішніх важких умовах, але залучила всіх учнів до спільної роботи над випіканням хліба Голодомору, даючи можливість кожній дитині в такий спосіб відчути, сприйняти своїм дитячим серцем страшні картини катастрофи рідної землі. Допомагаючи п. Вікторії учні замісили хліб Голодомору, порівняли смак звичайного чорного хліба, вдало випеченого для них вчителькою четвертого класу п. Ольгою Стасишин, зі смаком тодішнього «голодного» хліба. Кожний поніс додому, щоб поділитися враженнями і спекти разом з мамою і татом два хлібці – простий і пісний чорний з кропивою, щоб жодна дитина в світі не пізнала більше, що таке Голод. Розчулені побаченим і почутим про Голодомор в Україні, діти взялися малювати. В основному, на малюнках був Хліб.

«Хліб святий, бережіть його», - розповідала вчителька п. Наталя Царенко, намагаючись передати істину життя найменшим вихованцям школи. «Без хліба немає існування!», - зробили висновок діти.

Учні і вчителі початкових класів у присутності директора школи п. Оксани Наконечної, голови Товариства «Українсько-грецька думка» п. Галини Маслюк, радника посла України в Греції п. Ганни Тищенко, взявшись за руки, сформували живий ланцюжок і так, всі разом, запалили «Свічку Моління». За закликом п. Вікторії завмерли в тиші, вшанувавши пам'ять загиблих своєю першою в житті «хвилиною мовчання».

Шануйте хліб, бережіть і плекайте волю, не забувайте тих, хто загинув лише тому, що був українцем. Пам’ятайте, хто цурається історії свого народу, зраджує свою душу, свою мову, свою пам'ять і гідність, приречений на забуття.

Ольга Стасишин, вчителька четвертого класу української недільної школи при Товаристві.

Світлини Ольги Стасишин.

Shkola_molodsha_1 Shkola_molodsha_2 Shkola_molodsha_4 Shkola_molodsha_3 Shkola_mol_6 Shkola_molodsha_7
Всі допомагають
вчительці Вікторії
Юрині замісити хліб.
Першокласниця Марія
Вахулович готова
пекти хліб.
Неля Юрина
намалювала свій
окраєць хліба.
Вчителі молодшої школи
О. Стасишин, Н. Царенко,
Г. Марущак, В. Юрина
(зліва направо).
Г. Тищенко, Г. Маслюк,
В. Юрина (зліва направо).
Денис Підгаєцький
та Марія Умриш
виконали завдання.

Svichka_27.11.2010_Desktop_Resolution

УКРАЇНЦІ ГРЕЦІЇ ПАМ’ЯТАЮТЬ!

Учень 11-го класу Ярослав Пришляк підготував для присутніх розповідь про письменників діаспори, які не боялися в заборонені часи відкрити завісу брехні Радянського Союзу. Так, романи Уласа Самчука «Марія» та Василя Барки «Жовтий князь» яскраво описують події того часу. Події, які були описані не в газетах «Правда», а занотовані з вуст людей, що помирали з голоду. Стало традицією щороку виставку книг про Голодомор, зібраних протягом багатьох років у бібліотеці товариства «Українсько-грецька думка», поповнювати останніми виданнями, що вийшли в Україні та діаспорі, а п. Оксана Наконечна, директор школи та вчителька української мови та літератури при нагоді зазначила, що цього року згадані твори вилучено з обов’язкової шкільної програми 11-го класу і перенесено для самостійного опрацювання. На попередньому уроці української мови всі старшокласники написали диктант «Трагедія Голодомору» за Борисом Олійником. Вражаючі слова талановитого сина України запали дітям в душу: «Моторошний парадокс: вмирали саме на всеплодючих чорноземах української житниці, вмирали серед поля, на шляхах, у холодних хатах, помирали сім’ями і поодинці, вилягали роди і села.

Голод забрав кращих з нашого роду. Тих, хто за шмат насущного не стежив і не доносив на брата, хто не пішов виривати останній окраєць з голодних дитячих ротів, хто не вмів торгувати святинями, спекулювати, красти, аби вижити самому.

Сьогодні ми помудріли. Синівським оком оглянули трагічне поле нашої минувшини і відчули нестерпну потребу сплатити борги за літа давні».

З розповіддю про визначну роль української діаспори в питанні визнання Голодомору геноцидом українського народу світовим співтовариством звернулася до присутніх голова товариства п. Г. Маслюк. Коротко познайомивши дітей з структурою українських громадських організацій Европи та світу, які в свою чергу об’єднуються в такі надбудови як Европейський та Світовий Конґреси Українців, п. Маслюк пояснила дітям наскільки важлива для світового українства організована діяльність цих структур та наголосила на успіхах, досягнутих, зокрема, в питанні визнання геноциду. Керівник української громади зупинилася також на позиції нинішньої влади України до цього болючого для українців питання та закликала старшокласників підписати електронну листівку до Президента з проханням спростувати свою заяву про заперечення Голодомору 1932-33 рр. як геноциду. Сьогодні наше завдання як дорослих, запалити Свічку пам’яті у ваших серцях, щоб ви ніколи не забули про цей злочин проти свого народу і продовжили нашу справу, додала на закінчення п. Маслюк.

П. Ганна Тищенко в свою чергу поділилася з дітьми, що трагедія торкнулася безпосередньо її родини, про розповіді власних бабусь та дідусів та пояснила причини здійснення цього акту, спрямованого проти українського народу, через заплановану індустріалізацію Радянського Союзу будь якою ціною. Найважливіше, зазначила п. Тищенко, щоб ви завжди про це пам’ятали і щоб ця страшна трагедія ніколи не повторилася.

На заключення учні старшої школи переглянули фільм «The Soviet Story». Зосереджені, серйозні, спрямовані на екран погляди, справили справжнє враження на присутніх вчителів старшої школи пп. Жанну Ворощук, Аллу Лобач та Оксану Наконечну, які не зробили жодного зауваження своїм зазвичай гамірним учням.

Висновок є обнадійливим – молоді українці Греції відчувають себе УКРАЇНЦЯМИ і прийдуть достойною зміною своїм батькам. Урок вивчено. Мільйони полеглих від Голоду на «всеплодючих чорноземах української житниці» знають, за їх право вважатися полеглими від цинічно запланованого і бездушно здійсненого Штучного Голоду 1932-33 рр. бореться і нове покоління українців.

Україна пам’ятає – Світ визнає!

Hol_Shkola-Litia_Desktop_Resolution Hol_shkola_Desktop_Resolution Hol_shkola_starshoklasnyky_Desktop_Resolution Hol_shkola_Tyschenko_Desktop_Resolution Hol_shkola_11kl
Отці Василь Лило
(ліворуч) та Михайло
Юрина.
Радник Посла
п. Г. Тищенко
звертається до
старшокласників.
Ярослав Пришляк
розповідає про
письменників діаспори.

В Посольстві України відмітили Голодомор

Hol_posolstvo_Desktop_Resolution27 листопада о 16 год. представники української громади були запрошені до Посольства України в Грецькій Республіці з тим, щоб спільно з представниками української дипломатичної установи схилити голови в пам’ять за мільйонами загиблих в роки Великого Голоду 1932-33 рр. На будівлі посольства бло приспущено національний прапор України. Відбулася Літія, яку провели українські священики грецької православної церкви о. Михайло Юрина та о. Юрій Золотенко. Надзвичайний та Повноважний Посол України в Греції п. Володимир Шкуров звернувся до присутніх з промовою щодо цієї страшної трагедії українського народу. Голова товариства «Українсько-грецька думка» п. Галина Маслюк звернулася до Посла з проханням від імені українців Греції закликати уряд, Президента України дотримуватися законів України, спростувати заперечення Голодомору як геноциду на Парламентській Асамблеї ООН в квітні ц.р. і підтримати рух українців за визнання геноциду українців 1932-33 рр. іншими країнами. Голова громади зазначила також, що у відповідь на лист від посольства від 24.11.2010 щодо пропозицій до проекту Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 р. для співпраці діаспорних товариств з офіційною Україною перш за все потрібно розуміти план розвитку країни на наступні роки в баченні діючого уряду та президента, а також мати чітко окреслені рамки співпраці з українською діаспорою, чого досі не зроблено, так як Світовий Конґрес Українців досі не отримав офіційної відповіді Президента про долю меморандумів, підписаних між найосновнішою надбудовою українських організацій в світі з попередніми урядом та президентом України.

Галина Маслюк, Оксана Наконечна.
Світлини Ольги Стасишин

Svichka_molinnia-4

"Свічка моління"

та єпископ Української Автокефальної Православної Церкви Михаїл, а також ієрархи українських Svichka_molinnia-5церков та численне духовенство. Вони освятили свічки моління, які будуть запалені в пам’ять жертв Голодомору 1932-33 рр. в українських церквах і публічних місцях України та більше ніж 20 країн світу.

На важливості вшанування жертв Голодомору також наголосив директор Українського інституту національної пам'яті Ігор Юхновський.

На завершення заходу президент СКУ Евген Чолій виголосив промову, в якій підкреслив, що Голодомор 1932-33 рр. є геноцидом українського народу та звернувся до присутніх з наступними словами: “Я закликаю всіх українців світу активно підтримати цей міжнародний захід своєю участю та цим самим не дозволити згасити свічку пам'яті мільйонів невинних жертв Голодомору 1932-33 років в Україні. Вічна пам’ять усім жертвам Голодомору – геноциду українського народу”.

Повний текст промови президента СКУ можна прочитати на сайті СКУ: http://www.ukrainianworldcongress.org/Speeches/Holodomor19.06.2010.pdf

«Свічку моління» для українців Греції отримала голова Товариства «Українсько-грецька думка» Галина Маслюк-Какку, яка взяла участь у київських заходах 19 червня.

Svichka_molinnia-2Svichka_molinnia-6Svichka_molinnia-3


prosklish_finale-Zwgrafou_

Ще один крок до визнання

який бореться за те, щоб були визнані всі злочини, скоєні проти людства, так як це є абсолютно необхідною передумовою природного розвитку людства, збереження його цінностей і творення його інтелектуального майбутнього.

Щиру підтримку питання визнання Голодомору 1932-33 рр. актом ґеноциду українського народу знайшли українці Греції в особі мера Зографу Янніса Казакоса. Ми знаємо, що це кропіткий довгий процес, тому що правди ніхто не любить і право на неї потрібно самовіддано відстоювати, звернувся до присутніх пан мер. Але ми є поруч з вами і разом з вами домагатимемося від грецького уряду визнання. І воно прийде. Нехай не відразу, нехай з трудом. Але правда візьме своє.

Zahalna
Нікос Лігерос в оточенні членів Товариства «Українсько-грецька думка»

Вкрай дивною прозвучала для нас відповідь представника грецького уряду після офіційного звернення Посольства України в Греції з проханням розглянути питання визнання Голодомору українців ґеноцидом, звернувся у свою чергу до присутніх Посол України Валерій Цибух. Пан посол, який окрім виконання професійного завдання, поставленого Президентом України Віктором Ющенко, протягом багатьох років з готовністю підтримує найменшу ініціативу Товариства у вирішенні цієї складної мети, розповів, що грецька влада побоюється визнати Голодомор, щоб не створити додаткові проблеми в дипломатичних відносинах з противниками визнання української трагедії, як це сталося у випадку офіційного визнання Грецією ґеноциду понтійців, що викликало погіршення ситуації у грецько-турецьких відносинах.

Галина Маслюк


Shkola-Holodomor-1

Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років

Діти зачитали свідчення людей, які пережили Голодомор. Кожен по-своєму переживав трагедію українського народу. На уроці прозвучали висновки Міжнародної комісії по розслідуванню Голодомору в Україні у 1932–33 рр, а також причини, які викликали цю трагедію. Вчитель української мови Оксана Наконечна розповіла прShkola-Holodomor-2о письменників діаспори, які десятиліттями поширювали правду про Голодомор своїми творами. Прозвучали імена Василя Барки з його романом «Жовтий князь», а також Уласа Самчука з твором «Марія», про які розповіли учні старших класів. В пам’ять про померлих прозвучала «Молитва за убієнних голодом» Катерини Мотрич, яка тонкою струною відізвалася в душі кожного. Особливу зацікавленість у присутніх вчителів, батьків, дітей, гостей викликала виставка книг, написаних на тему Голодомору та виданих як в Україні, так і в українській діаспорі. Страшні картини голодного українського села постали перед дітьми та дорослими у світлинах. Скільки б разів не зверталися до теми Голодомору, вона завжди буде хвилюючою, трагічною. Скорбною хвилиною мовчання сьогоднішні діти української діаспори Греціїі пом’янули невинно померлих та ненароджених в Україні в 1932-1933 роках.

 

 Panakhyda-Sv.NikolaosПоминальні заходи продовжилися в неділю, 29 листопада, панахидою у православному храмі Св. Миколая в Піреї. Багаторічні намагання української громади донести правду про Голодомор до грецького суспільства не були марними. Вперше ініціатором заходу відзначення скорботної дати стала грецька сторона. Панахида організована Грецько-Українською палатою під егідою Посольства України в Греції. Молебень за померлими правили Митрополит Пірейський Високопреосвящений Серафим та український священик о. Михайло Юрина. На службі Божій за померлих в Україні від Голоду в роках 1932-1933 були присутні працівники дипломатичного представництва України в Греції, української громади, ділових та культурних кіл Греції. Після закінчення панахиди до присутніх звернувся член Спілки письменників Греції Хрістос Адамопулос, який з цієї нагоди написав твір «Коли на землі заспівають псалом миру?», випущений брошурою за фінансової підтримки заступника генерального секретаря Грецько-української Палати Герасімоса-Ніколаса Бугаса. Пристрасні слова письменника переконали навіть тих, в кого ще залишалась тінь сумніву в тому, що цей злочин проти українського народу і цілого людства був здійснений, - зазначив у своєму слові посол України в Грецькій Республіці Валерій Цибух.DSC08304

 

«Не розуміють варвари і кати…, що кожного разу, коли вмирає людина, «вмирає і знищується ціле творіння Боже». Кожного разу, коли народжується людина, «Творіння шести днів народжується знову зовсім новим», схвильовано говорив пан Адамопулос. І продовжив: «Уявіть тепер, серед стількох мільйонів жертв Голодомору вмирало і знищувалось ціле «Творіння шести днів Бога»(!). І якщо це не вважається злочином проти людства, що тоді?! Що можна сказати тоді про забуття для нас і для дітей наших?». «Голодомор від самого початку був задуманий для систематичного знищення народу, який прагнув існувати, бути вільним і мислити по-своєму», впевнений Хрістос Адамопулос, який готовий активно долучитися до борців за визнання Голодомору 1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу і злочином проти людства.

 

Panakhyda-Sv._TrijciЗавершилися заходи поминальною панахидою у греко-католицькому храмі Св. Трійці за участю екзарха ГКЦ владики Дімітріоса та українського священика о. Тараса Когута. «Злочин Голодомору 32-33 рр. в Україні повинен бути визнаним грецьким парламентом та всією світовою спільнотою», - зазначив у своєму зверненні до присутніх владика Дімітріос. В цей вечір сотні українців Греції з запаленими свічками в руках і полум’ям жалю та скорботи в серцях зі сльозами на очах молилися за душі загиблих земляків. Церковний хор відспівав церковні псалми та молитву за Україну. У своїй промові до земляків посол України в Греції Валерій Цибух зазначив, що ми, сьогоднішні українці, не вправі забути мільйони жертв цієї страшної трагедії.

 

Прес-служба Товариства «Українсько-грецька думка»


nikos-2

"Український Голодомор - геополітичний, що має ідеологічне підґрунтя..."

- Як стратегічний радник, ви займаєтесь також питанням Ґеноциду вірмен та Ґеноциду понтійців. Чи могли б ви назвати якісь відмінності. Чи існує щось, що вирізняє Голодомор серед інших Ґеноцидів?

- Український Голодомор має одну особливість в сенсі визнання ґеноцидом, що є незвичним моментом для дослідників, які займаються питаннями визнання. Класичні ґеноциди є расовими. Український Голодомор не починається з расових рамок, але з геополітичних, що мають одночасно ідеологічне підґрунтя. Радянський режим має проблеми і потрібно негайно прийняти рішення. Одне з цих рішень власне і стане в майбутньому основою ґеноциду. Ще одна складність заключається в тому, що жертви рідко борються разом, тому що мертві зустрічаються разом лише внаслідок якогось результату. Протилежно цьому, кати вчаться на досвіді минулих ґеноцидів. Так, Гітлер говорив про ґеноцид вірменів: "Хто буде пам'ятати про це потім?". Якщо ми дослідимо геостратегічно як діє ґеноцид згідно вісьми фаз Стантона, ми побачимо, що завжди застосовується винищення з центру. Питання полягає в тому, щоб це не стало видимим і зрозумілим ззовні. Якщо ми розглянемо детально ґеноцид вірменів, побачимо: починається в 1896 р., стає видимим в 1915 р. і розвивається аж до 1923 р. Одночасно маємо ґеноциди понтійців та ассирохалдеїв, які розчиняться в основному. В будь якому випадку всі три ґеноциди проявляться пізніше. В цій процедурі застосовується техніка масового переміщення населення. Це стало основною ідеєю понтійського ґеноциду, коли кліматичні умови були використані для зникнення мас. Згідно з цим, Сталін, вирішуючи свої проблеми, використає засоби масового винищення населення.

- Що, на вашу думку, робить Голодомор невидимим? Чому навіть сьогодні про нього уникають говорити?

- Перш за все, при Голодоморі ви побачите, що закриваються кордони, система стає герметичною. Спочатку зникне населення в серці, починаючи з центру і обережно поширюючись до периферій, аж поки не стане необхідно жорстким в разі опору. В цій технології маємо одночасно поступове перетворення людини на тварину. Цим, в першу чергу, викликається почуття вини в жертви, за те, що вижила і, по-друге, вижила за рахунок іншої жертви. Якщо посадити двох людей в одну камеру, через деякий час між ними почнуться проблеми. Якщо ж посадити двох людей в різні камери, за деякий час вони швидше всього об'єднаються проти вас. Зокрема, треба сказати, що цей метод був застосований в Греції за часів Хунти. На одну камеру, де було 25 осіб, видавали одну картоплину. Якщо застосувати цей метод в такої величини країні як Радянський Союз, можна було зтерти з лиця землі мільйони душ.

Якщо уважно вивчити документи, що ми маємо в розпорядженні, ви побачите, що було масово переміщено понад 2 мільйони людей в надзвичайно віддалені райони. Здійснюючи масове переселення, заберіть від людей їх землю та можливі способи їх перепису. В результаті вони опиняються на чужій землі. І тут, по суті, українці опинилися чужинцями на своїй українській землі. Це є система, де використовується психологічна війна з метою позбавлення жертви національної свідомості. Багато міґрантів, опинившись за кордоном, вважають, що знаходяться у ворожому середовищі. Вони повинні зрозуміти, що найгірше опинитися міґрантом у власній країні, коли не маєш з ким говорити, тому що всі є чужими, і свої - теж чужі.

Отже, коли ми маємо ідеологічну основу, як у випадку українського Голодомору, була необхідність перетворити проблему з ідеологічної на геостратегічну так, щоб вона стала сприйнятною для громадянського суспільства.

Розмовляла Галина Маслюк


genia

Ми повинні пам'ятати про трагедію рідного народу

- Пані Кузен, що спонукало Вас у Франції зайнятися питанням визнання Голодомору?

- У 80-х роках чисто випадково я зустрілася з жінками, які розповіли мені про Голод в Україні. Жінки соромилися тих розповідей, вони говорили зі сльозами на очах. Для мене це було відкриттям, я до цього часу нічого не знала, хоча мої батьки виросли в Україні, але нам, дітям, ніколи про цю трагедію не розповідали. Коли не знаєш, то серце не болить. А після цієї зустрічі моє життя набрало нового змісту, і всі сили я спрямувала на викриття злочину XX століття.

- Яким чином Ваш комітет "Україна-33" збирав документи, свідчення, архіви?

- Вся моя сім'я зайнялася збором інформації для пізнання трагедії. Мої сини працювали з архівними документами американського конґресу, секретними архівами Великої Британії, де описувалася трагедія Голодомору в країні в 1932 -1933 рр. Наш комітет працював з тогочасними газетами, які виходили в Італії та Німеччині. Адже тоді у столиці України Харкові були посольства вищеназваних країн, і туди передавалася правдива інформація з України. Також французькі газети писали про Голод в Україні. Ми мали змогу це все читати.

- Як Ви бачили, Греція - країна, яка знає дуже мало про українську трагедію ХХ століття. Франція теж не визнала ще Голоду 1932-33 рр. Ґеноцидом. Чому Вас навчили 25 років роботи в цьому напрямку? Висновки з вашого досвіду.

- Як на мене, ви в Греції дуже гарно організували всі заходи, присвячені "Незгасимій свічці". Ця акція має великий відголос у цілому світі. Всього за один раз неможливо зробити. А якщо по крупинці робити одну справу, то вона обов'язково вийде. Комітет "Україна - 33" існує з 1980 року неофіційно, а в 1987 році ми зареєструвалися на державному рівні, щоб надати справі важливості і в подальшому працювати цілеспрямовано і поширювати правдиву інформацію про Голодомор в Україні в ті страшні часи. Ми дуже багато разів готували у Франції конференції, виставки із залученням громадськості, і в першу чергу, депутатів різних рівнів, науковців, істориків. В засобах масової інформації неодноразово виходили статті, повідомлення на цю тему, щоб ознайомити французький народ із трагедією. Не треба опускати руки, а працювати.

- Якими повинні бути наступні кроки українців в напрямку визнання українського Ґеноциду?

- Безумовно, важливо звертатися до депутатів, істориків, науковців, щоб Голодомор було вписано чорними літерами в усіх книгах історії, щоб діти в школі, студенти у вузах були знайомі зі сторінками історії українського народу 1932 -1933 років. Ми перевіряли у французьких школах підручники історії, де дуже мало повідомляється про Голод 33-го. Наші діти, внуки повинні знати про трагедію рідного народу, пам'ятати про неї і ніколи не допускати подібного.

Розмовляла Оксана Наконечна


"Незгасимий вогонь" в Греції

Церемонія передачі "Незгасимого вогню" пройшла в неділю 21 вересня у приміщенні посольства України в Греції біля погруддя Т. Шевченка. Спеціально виготовлений СКУ смолоскип з надписом "Україна пам'ятає - світ визнає" посол України в Угорщині Дмитро Ткач передав своєму колезі послу України в Греції Валерію Цибуху, який, в свою чергу, передав священий вогонь голові Товариства "Українсько-грецька думка" Галині Маслюк. В цей же день відбулися панахиди в Афінському кафедральному соборі за благословення Архиєпископа афінського та всієї Греції Ієронімоса та грецько-католицькій церкві Св. Трійці, де Екзарх ГКЦ владика Дімітріос визнав Голодомор ґеноцидом.

Заходи, які відбувалися під егідою українського посольства в Греції, завершилися конференцією, яка відбулася 22 вересня в Будинку книги. Основними доповідачами були пр. Нікос Лігерос (Греція) - викладач університету, стратегічний радник, спеціаліст у питаннях визнання голодоморів, Ґеня Кузен (Франція) - голова комітету "Україна-33", Микола Сядристий - науковець, дослідник, народний митець України. Паралельно пройшла виставка документальних та фотоматеріалів, зібраних Миколою Сядристим, під назвою "Голодомор 1932-33 - хронологія запланованого злочину проти українства".

Таким чином робляться спроби до визанння світовою спільнотою злочину сталінського режиму проти українського народу та визнання його ґеноцидом української нації.

На даний момент 17 країн світу визнали штучний голод 1932-33 рр. в Україні як Ґеноцид українського народу. Це наступні країни: Австралія, Арґентина, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чеська Республіка.

У всіх заходах взяли участь члени квартету "Українські Барви", який прибув до Греції з України з метою участі у поминальних заходах. Ними була представлена літературно-музична композиція "Реквієм", яка складалася з українського фольклору та балад присвячених темі Голодомору в Україні 1932-33 років.

Прес-служба Товариства