Ενοχος «τρομοκρατικών επιθέσεων»
Ποινή κάθειρξης είκοσι χρόνων σε φυλακές υψίστης ασφαλείας επέβαλε ρωσικό στρατοδικείο σε διάσημο Ουκρανό σκηνοθέτη, κρίνοντάς τον ένοχο συμμετοχής στην οργάνωση «τρομοκρατικών επιθέσεων», στη χερσόνησο της Κριμαίας.
Πρόκειται για τον 39χρονο Ολεγκ Σεντσόφ, ο οποίος γεννήθηκε στην Κριμαία και αντιτάχθηκε σφοδρά στην απόσχισή της από την Ουκρανία και στην προσάρτησή της στη Ρωσική Ομοσπονδία τον Απρίλιο του 2014, στον απόηχο της ανατροπής του φιλορώσου προέδρου της Ουκρανίας, Βίκτορ Γιανουκόβιτς, ύστερα από κύμα αντικυβερνητικών διαδηλώσεων στο Κίεβο. Ο Σεντσόφ αρνήθηκε να λάβει τη ρωσική υπηκοότητα, συνελήφθη σε δρόμο της πρωτεύουσας της Κριμαίας, Συμφερούπολης, από άνδρες των ρωσικών δυνάμεων ασφαλείας και εμφανίστηκε, λίγες ημέρες αργότερα, υπό κράτηση, στη Μόσχα.
http://www.kathimerini.gr/828402/article/epikairothta/kosmos/enoxos-tromokratikwn-epi8esewn
В СИНЬО-ЖОВТІЙ ОДЕСІ ВІДБУВСЯ ФОРУМ УКРАЇНСЬКОІ МОЛОДІ ДІАСПОРИ
З 19 по 28 серпня 2015 року в Одесі відбувся Форум української молоді діаспори "Одеса 2015", в рамках якого відбувся ряд заходів та тематичних сесій зорієнтованих на консолідацію українців за кордоном та допомогу у лобіюванні українських інтересів у світі.
У форумі взяли участь представники 26-ти країн світу: Румунiï, Бoлгарiï, Греції, Литви, Латвії, Польщі, Нiмеччини, Канади, Австралії, Данії, Чехiï, Нідерландiв, Іспанiï, Казахстану, Киргизстану, Хoрватiï, Сербiï, Португалії, Італії, Япoнiï та ін.
У рамках Форуму відбувся табір мoлoдi дiаспoри, Рiчні збoри Свiтoвoгo Кoнґресу Украïнських Мoлoдiжних Органiзацiй за участі мoлoдіжних лідерів та активнoï мoлoдi з дiаспoри та Украïни, представників галузi мoлoдiжнoï пoлiтики, менеджерів i oрганiзатoрів мoлoдiжних проектів та iнiцiатив, представникiв свiтoвoгo украïнства та пoлiтичних, громадських i культурних дiячiв з Украïни. У рамках захoду відбулося підписання Меморандуму про співпрацю СКУМО з Міністерством інформаційної політики України; були прoведені тематичні сесії на тему:"Потенціал закордонного українства у просуванні позитивного іміджу України у світовому медіа просторі", «Роль діаспори в залученні іноземних інвестицій та любіюванні економічних інтересів», "Молодіжна політика в діаспорі та співпраця з державними органами влади", а також панельна дискусія на тему: "Лобіювання інтересів України на міжнародному рівні та євроінтеграційні процеси". Українська молодь діаспори провела патріотичні флешмоби та багато-багато зустрічей, серед яких варто виділити неформальну зустріч із головою Одеської облдержадміністрації Міхаелем Саакашвілі.
Молодь десяти країн світу підтримала українців Криму, повідомило «Радіо Свободи». Представники української діаспори з Чехії, Греції, Росії, Нідерландів, Польщі, Литви, Данії, Киргизстану, Канади, разом із громадянами України, влаштували флешмоб на підтримку українських патріотів у Криму, говориться в публікації. Молоді люди – учасники щорічних зборів Всесвітнього конгресу українських молодіжних організацій – зробили фото з плакатами і словами підтримки на адресу українців Криму. «Головна мета учасників флешмобу – моральна підтримка українців у Криму, які зараз можуть почуватись самотніми. «Українці разом, ми з вами», – головне послання цієї акції». Під час ще одного флешмобу діаспорна молодь привернула увагу жителів та гостей міста, співаючи Гімн України та випустивши в сонячне небо Одеси жовто-сині кульки.
Офіційне відкриття Форуму відбулося 26 серпня в переповненій залі знаменитого Одеського національного академічного театру опери та балету.
Участь у Форумі взяли, зокрема, депутат Європейського парламенту, екс-міністр закордонних справ Естонії Урмас Пает, економіст, громадський діяч, меценат, дійсний член Римського клубу, почесний консул України в Швейцарії, один із засновників економічного форуму в Давосі Богдан Гаврилишин, міністр інформаційної політики України Юрій Стець, генеральний секретар Світового Конґресу Українців та голова Союзу українських організацій Австралії Стефан Романів, президент Європейської Асоціації журналістів "RUNE MEDIA" та колишній голова Громади Українців Литви Віктор Чернишук, телевізійний продуцент, політолог, співзасновник Polsat News в Пoльщі Марек Сєрант, заслужена артистка України Катерина Бужинська та Дімітар Стойчев, пiдприємець в галузі великих інфраструктурних проектів з Болгарії, Сергій Митрофанський, заступник міністра молоді та спорту України, член Президії Европейського Конґресу Українців, член Ради директорів Світового Конгресу Українців, голова товариства «Українсько-Грецька Думка» Галина Маслюк, член Президії Европейського Конґресу Українців, голова Союзу Українців Румунії Степан Бучута, голова Тернопільської обласної державної адміністрації Степан Барна, Річард Гарейчук Aрмія SOS-Канада, засновник Kоаліції Україна-Канада та інші.
Варто зазначити, що українська діаспорна молодь показала свою активну громадську позицію та небайдужість. Представники багатьох країн висловили керівництву СКУМО претензії щодо незадовільної організації Форуму та прийняли рішення on-line реорганізації світового об’єднання українських молодіжних організацій до кінця 2015 року, у зв’язку з чим планують надіслати свого уповноваженого представника на Річні збори Світового Конгресу Українців, які відбудуться 11-13 вересня в Мадриді з відкритим зверненням про підтримку.
Можна по-різному ставитися до випробувань і, звичайно, хотілося би, щоб усе було гарно, але життя показує, що за будь-що насправді цінне, правдиве і серйозне треба неабияк боротися. Отже, 5-тий Форум української діаспорної молоді в Одесі показав, що в українській діаспорі росте достойна зміна, яка готова брати на себе ініціативу і відповідальність за майбутнє. І це найосновніший меседж Україні та світу.
Вперше Форум відбувся у 2011 році, за участю 50-ти учасників: від Канади до Австралії. З того часу цей міжнародний захід проходить щороку у різних містах України та уже став найголовнішим майданчиком для комунікації молодого закордонного українства.
Галина МАСЛЮК.
Українські трудові мігранти як ресурс збереження національної ідентичності
25 серпня 2015 року у Львівській облдержадміністрації відбувся семінар «Роль емігрантів у розбудові нової Української держави», ініційований ГО «Справа Кольпінга в Україні» у відповідь на потреби українських трудових мігрантів щодо удосконалення механізмів співпраці з державою.
Як показали останні події в Україні, пов’язані з «революцією Гідності» та наступною російською агресією, трудові мігранти у складі української світової діаспори, будучи невід’ємною частиною України, проявляють активну підтримку задля захисту Батьківщини через масові політичні акції у країнах проживання та збір гуманітарної допомоги.
Поряд з цим, ключові питання правого статусу трудових мігрантів, як і їхніх соціально-культурних потреб, уряд розглядає без врахуванням думок та реальних потреб самих мігрантів. Запропонований Міністерством соціальної політики України законопроект «Про зовнішню трудову міграцію» не врахував багатолітніх спільних напрацювань громадських організацій та інституцій у сфері міграції, а швидше може послужити як інструмент фіскальної політики щодо мігрантів.
Іншими важливими питаннями, що хвилюють патріотично налаштованих трудових мігрантів, є питання українських освітніх програм за кордоном та, найважливіше, створення державної концепції збереження української ідентичності.
Серед доповідачів семінару були голова Спілки українців в Португалії Павло Садоха, голова «Української громади Іспанії за права, честь і гідність українців» Юрій Чопик, голова товариства «Українсько-Грецька Думка» української діаспори в Греції Галина Маслюк, президент „Християнського товариства українців в Італії” Олесь Городецький, заступник директора Департаменту міжнародного співробітництва та туризму ЛОДА Ярослав Музичко, начальник управління загальної середньої, дошкільної, позашкільної освіти та соціального захисту ЛОДА Світлана Книшик, голова ГО Товариство «Родина Кольпінга», професор кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка Катерина Островська. науковий співробітник Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою НУ "Львівська політехніка" Оксана Пятковська, член Правління ГО «Справа Кольпінга в Україні», професор НУ «Львівська політехніка» Ігор Островський.
Учасників конференції вітав голова Львівської обласної адміністрації Олег Синютка.
Отже, учасники семінару ухвалили основні стратегічні напрямки національної політики України щодо українських трудових мігрантів:
У сфері політики:
- наповнення новим змістом існуючих законодавчих актів та створення нових, що регулюють взаємовідносини між державою Україна і українськими громадами за кордоном;
- підвищення впливу українських емігрантських організацій на внутрішню політику України;
- створення іміджу України в країнах еміграції українців;
- реорганізація Координаційних Рад при посольствах України;
- реалізація взаємовигідного співробітництва між членами діаспори та урядами країн-донорів при допомозі Дипломатичних представництв України.
- вироблення програми ефективного використання потенціалу українських емігрантів для відбудови української економіки та коштів, що пересилаються ними в Україну;
- залучення інвестицій в Україну як безпосередньо від емігрантів, так і від іноземних інвесторів;
- сприяння розвитку туризму.
- підвищення ролі місцевого самоврядування у соціальній опіці над родинами емігрантів («соціальні сироти» та люди похилого віку);
- надання психологічної допомоги українським трудовим емігрантам;
- координація дій і сприяння передачі гуманітарної допомоги для потреб АТО;
- запобігання новій хвилі емігрантів з зони АТО.
- популяризація України в країнах еміграції (організація днів української культури, участь у фестивалях…);
- розробка програми збереження національної ідентичності українських мігрантів у співпраці державних, громадських та наукових інституцій України;
- налагодження прямих зв’язків між органами місцевого самоврядування України та українськими громадами за кордоном та між окремими закладами.
- розвиток українських суботніх/недільних шкіл як осередків української культури;
- розвиток мережі позашкільної освіти в країнах еміграції – клуби, гуртки, художні колективи, студії та ін.);
- залучення провідних фахівців з закордону для організації підвищення кваліфікації вітчизняних фахівців, зокрема в області інклюзивної освіти, соціального захисту осіб у складних життєвих обставинах.
- забезпечення інформаційного простору українських громад закордоном.
- розвитку Українських громад за кордоном;
- запобігання новій хвилі еміграції з України.
Професор кафедри психології Львівського національного університету ім. Івана Франка, Катерина ОСТРОВСЬКА.
УКРАЇНСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРЕЦІЇ ОБ’ЄДНУЮТЬ СВОЇ ЗУСИЛЛЯ
Історичний момент пережила в липні 2015 року українська громада Греції, представники якої вирішили створити єдиний координуючий орган, а саме Координаційну Раду Об’єднаної Діаспори Українців Греції (КРОДУГ). Координаційна Рада Об’єднаної Діаспори Українців Греції (КРОДУГ) має стати всегрецьким координаційним органом українських громад, що представлятиме інтереси усіх українців у Греції. Окрім цього, основним завданням новоствореного органу буде узгоджувати дії складових організацій, які підтримують і розвивають українську національну ідентичність, дух, мову, культуру та надбання українців у Греції; сприяти розвитку та зміцненню позицій громадянського суспільства українців у Греції; створенню позитивного іміджу нашої країни в Греції, ставлення до українців та України; захищати права українців у Греції; протистояти широко поширеній інформаційній пропаганді, спрямованій проти України та її народу, а також поширювати правдиву інформацію щодо подій в Україні, ознайомлювати грецьке суспільство з історією, традиціями, звичаями, надбаннями та вкладом українського народу в розвиток світового співтовариства. До співпраці будуть запрошені усі без винятку формальні та неформальні об’єднання українців, представники релігійних громад, а також окремі особи, небайдужі до долі України та українців в світі. Основне, як зазначають учасники ініціативної групи, щоб вони вирізнялися любов’ю до України та своїми щирими намірами. У вересні ц.р. планується друга, розширена зустріч КРОДУГ, на якій буде обговорено план спільних дій на майбутній рік.
Україна взяла участь у Фольклорному фестивалі в Лефкаді
Україна, за щорічною традицією, 16 серпня 2015 року взяла участь у Фольклорному фестивалі в курортному місті Лефкада.
Експорт трудових ресурсів: або на чому Україна ще якось економічно тримається?
2012-09-24 21:31:00. Аналітика І. Вивіз капіталу з України В основу моїх роздумів бyли покладені аналітичні матеріали “Економічної Правди”, а саме Сергія Щербини, інших економічних оглядачів, а також бізнес-сторінка Бі-Бі-Сі по Україні. Опираючись на матеріали Сергія Щербини від 6 червня 2012 під назвою ”Острови скарбів для олігархів”, хочу навести коротко такі дані. За останні 2 роки (2010-2011) українські банки перерахували в офшорні зони і на Кіпр астрономічну суму – 53 млрд. 397 млн. доларів США, отже більше ніж 26,5 млрд. дoларів щорічно. За курсом валют, що діє в останні 3 роки, це більше 400 млрд. гривень. Для порівняння, Державний Бюджет України на 2012 рік має доходи 367 млрд. гривень. Отже, за останні 2 роки з України вивезено цілий, і навіть більше того, Державний Бюджет! 85% цих вивезених з України капіталів осідає на Кіпрі. І хоча Кіпр не є офшорною зоною, а належить до ЄС, але пільгова система оподаткування (10% на прибyток, і 0% на багато видів прибутку), то це призводить до того, що вивезений за різними схемами капітал не оподатковуєтся ні в Україні, ні практично на Кіпрі. У 2010-2011 рp. на Кіпр вивезено 51 млрд. 495 млн. доларів. На другому місці – Британські Віргінські острови – 1 млрд.16 млн. доларів, а на третьому місці – Беліз – 602.9 млн. доларів, а далі ідуть – Cент-Кітс і Невіс, Монако і т. д. Переглянути статтюФорум української молоді діаспори "Одеса 2015" та Річні збори Світового Конґресу Українських Молодіжних Організацій в Одесі
https://youtu.be/bZ9VxYrKTuU Офіційне відкриття 26 серпня 2015 р. в Одеському національному академічному театрі опери та балету.
ЩО У ПРЕЗИДЕНТА З МОВОЮ?
«Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову». Ліна Костенко
Читаючи останні статті експерта з питань мовної політики Тараса Марусика щодо скандального "мовного" закону Колісниченка-Ківалова, який був серед перших, скасованих Верховною Радою після Революції гідності – уже 23 лютого 2014, мимоволі пригадався старий анекдот: «Хто розмовляє польською мовою? Поляки. Хто розмовляє індійською? Індуси. Хто розмовляє грецькою? Греки. Хто розмовляє українською? Українські націоналісти!».
Справді, український народ переживає зараз важливий момент, коли тисячі людей починають самі, за власним бажанням повертати у повсякденний вжиток мову своїх прадідів. А у тих, яким все ще важко на це наважитися, українська мова вже не просто не викликає роздратування, але й приємно «лоскоче вухо» своєю особливою милозвучністю.
Варто сказати, що людей, які раптово в якийсь момент свідомо відчували, що українська – рідна мова, і переходили на спілкування нею, було досить багато не тільки в Греції, але й в Україні, задовго до страшних подій, що переживає зараз наша батьківщина. Пригадую, як в передвісті приходу до влади Віктора Януковича, дружина одного з дипломатів українського посольства в Атенах нашіптувала моїй приятельці, корінній киянці, яка саме тут, у Греції, почала розмовляти українською: «Ти перейшла на українську? Але це вже не модно!». Справді, за часів президентства Віктора Ющенка, українська атрибутика, мова, звичаї абсолютно природнім шляхом, ненав’язливо увійшли в життя країни. Українська вишиванка усіх ґатунків, на найвитонченіший смак вже рясніла не тільки на вулицях традиційно закоханих у все українське Львова, Тернополя, Івано-Франківська, але усієї України. Найкращий Парад вишиванок відбувався (пропоную присісти, якщо стоїте, бо можете зомліти) у Слов’янську. Так-так, саме у тому донбаському Слов’янську, який сплюндрували «зелені чоловічки», «визволяючи» місцеве російськомовне населення від нашестя українськості (!). Поважні державні мужі, депутати Верховної Ради залюбки одягали вишиванки під свої дорогі закордонні піджаки. Чоловіча вишиванка, виконана гладдю, у витриманих суворих кольорах, досягла такої вишуканості, що справді стала модою у вищих політичних колах країни. На цій хвилі не втрималася, подарувала чоловікові–греку чудову вишиванку, яка стала його найкращим подарунком на День народження.
Пригадую, як вже в далекому 2009 зустрілася в Києві з улюбленою письменницею, книжками якої зачитувалася тут, у Греції, справжньою уродженкою Донбасу, Ірен Роздобудько, яка розповідала, що абсолютно природньо, свідомо і легко зрозуміла, що може висловлюватися лише українською мовою. «В мене раптом навіть не виходило, не хотілося писати російською», - пригадую, ділилася Ірен, ледь помітно «опираючись» на теплий привітний погляд чоловіка, також відомого українського митця Ігоря Жука, частувала млинцями зі сметаною, та показувала свої чудові художні роботи, які вражали своєю витонченою скрупульозністю і оригінальністю. Очевидно, деякі речі, справді, закладені в нашу підсвідомість генетичним кодом нації, промайнула тоді думка.
Очевидно, це саме те, що спонукає зараз український народ до небаченої в новітні часи жертовності за майбутнє своєї батьківщини, за майбутнє українського народу та нації. Очевидно це та впевненість, з якою покалічені на все життя юнаки, стверджують, якби повернутися рік назад і знову вибирати, обрали би те саме, боронили би Рідну землю від загарбника. І це вже не пафос, не пусті слова. Це наша реальність – тисячі загиблих, і тисячі поранених. Наша вічна пам’ять та шана Героям! Ще один досвід до генетичного коду, який загартовується і міцніє.
Але, все ще не так просто в українському суспільстві як би хотілося. Здається неймовірним, що брутальний «мовний» закон Колісниченка-Ківалова діє й досі.
У статті «Чиїми "молитвами" закон Колесніченка-Ківалова живе й перемагає» Тарас Марусик, зокрема, наводить:
«Тодішній голова Верховної Ради та в.о. президента України Олександр Турчинов просто взяв і не підписав ухвалений парламентом закон "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про засади державної мовної політики".
7 липня 2014 депутати звернулися до Конституційного суду з вимогою скасувати-таки закон Колісниченка-Ківалова. Термін для ухвалення рішення сплив у січні 2015, однак вердикту з питання, яке було серед пріоритетних, немає й досі».
Відродити мову...
Наскільки важливим є питання мови для українців, показує рекордна кількість протестів, які відбувалися саме за панування Януковича. У травні та червні 2012 було встановлено рекорд кількості протестів за весь період моніторингу, який вівся Центром дослідження суспільства (ЦДС) з 2009: відповідно, 321 і 323 протести.
Ухвалення закону 3 липня 2012 ще більше збурило суспільство. Лише за перший тиждень липня 2012 ЦДС зафіксував 139 протестних подій. Загалом кожна десята акція протесту, яка відбулася в Україні у 2012, стосувалася мовного питання. У 2010 та 2011 мовні акції складали лише 2% від усіх протестів, тобто уп’ятеро менше.
У цьому місці доречно навести приклад з історії іншої нації, який є дуже показовий. Побачила його в соцмережі, але не втримала на жаль ім’я автора:
««Какая разьніца, на каком язикє. Главноє – любіть Ізраіль», «Што ви носітєсь со своім іврітом», «Половіна солдат Ха-Шомера говорят на ідіше».
Якби мене зараз узяти, і перенести у Палестину початку ХХ століття, то у мене, мабуть, було б жорстоке дежавю. Бо якраз такі (або, принаймні, дуже подібні) думки можна було почути серед деяких єврейських переселенців, які тоді з усього світу з’їжджалися у Палестину в надії колись заснувати там власну державу.
Теперішні ізраїльтяни мають усі підстави бути довіку вдячними своїм прадідам, яким вистачило мудрості задавити усю цю «єдіную страну» у зародку. У Тель-Авіві 1910-х років євреєві, який принципово відмовлявся говорити івритом, ніхто б навіть руки не подав. А могли і по пиці надавати. «Іврі, дабер івріт» – тоді був девіз. «Єврей, говори івритом». І у цьому був глибокий практичний сенс.
У 1880-му році кількість людей, для яких іврит був би рідною мовою, дорівнювала нулю. Не було таких людей. Зовсім. На той час іврит уже півтори тисячі років як вийшов із повсякденного вжитку, та існував лише як мова священних текстів і релігійних служб. Багато віруючих євреїв так сяк іврит розуміли, але про використання його у побуті навіть мови не було.
І нічого, люди узялися, і почали потроху іврит відроджувати. Знайшлися ентузіасти-одиночки, які стали вчити своїх дітей говорити івритом від народження. Потім преса, школи, адміністративні установи. Люди з грішми дали на це грошей. Через 30 років зусиль серед палестинських євреїв сформувалося стійке івритомовне ядро. Ще через 10 років іврит остаточно і незворотно закріпився на перших ролях у суспільстві. Сьогодні івритом говорять 9 мільйонів людей.
Відродження івриту – це один єдиний у світовій історії випадок, коли фактично мертва мова змогла повернутися до масового повсякденного використання, і стати рідною для мільйонів.
Здавалося б, ну нафіга козі шофар. Євреї вже ітак мали спільну кров, спільну землю і спільну релігію. А еті оголтєлиє молодчікі єщьо і заставлялі людєй говоріть на своєй мовє. Возмутітєльно!
На щастя для ізраїльтян, і на заздрість нам, світлі голови з пейсами вчасно зрозуміли, що самої лише крові, землі і релігії недостатньо, бо без спільної мови у народі ніколи не буде того рівня єдності, який необхідний для виживання серед сусідів, котрі сплять і бачать, як би зжити цей народ зі світу.
P.S. Ха-Шомер (івр. הַשּׁוֹמֵר – «Вартовий») – це єврейська парамілітарна організація, яка займалася охороною єврейських поселень у Палестині у 1909-1920 рр. А шофар – це такий єврейський ритуальний музичний інструмент, який виготовляють з баранячого рогу».
І, знову повертаючись до нескасування скасованого «мовного» закону…
Судячи з усього, на зміну "голобельній" і "шовковій" русифікації Російської імперії та Радянського Союзу може прийти "патріотична русифікація" постреволюційного періоду. Уже під благородними гаслами "єдності країни" вона й далі "унормовуватиме" мовне поле суспільства таким чином, щоб українська мова не дуже "утискала права" російськомовних патріотів.
У своїй наступній статті «Голова КСУ визнав, що чекає вказівок від президента» Тарас Марусик б’є в дзвони:
«Зважаючи на те, що Верховна Рада своє слово сказала 23 лютого 2014, ухваливши закон "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про засади державної мовної політики", але Олександр Турчинов його не підписав, можна розуміти, що не визначився з цих двох саме президент. Сам Порошенко ніяк не відповів на цей парадоксальний з точки зору Конституції пасаж голови КСУ (Юрій Баулін – уродженець Луганська, голова Конституційного суду України. 24 лютого 2014 Верховна Рада ухвалила постанову "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді". У постанові прямим текстом вказано 12 прізвищ суддів КСУ, повноваження яких мали бути припинені у зв’язку з рішенням КС від 30 вересня 2010, а Генеральній прокуратурі України доручалося "порушити кримінальне провадження по факту прийняття Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2010 і притягти усіх винних осіб до відповідальності" – Г.М.).
До речі. 16 червня 2015 тодішній голова СБУ Валентин Наливайченко направив до Генпрокуратури докази для винесення підозри голові Юрію Бауліну у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (зловживання службовим становищем), який спричинив тяжкі наслідки – узурпацію влади Віктором Януковичем. Наливайченко вже позбавився своєї посади, а от Баулін – ні, незважаючи на постанову Верховної Ради.
Непокаране зло насміхається з нас. Поки що насміхається».
Галина МАСЛЮК.