ЕКСКЛЮЗИВНИЙ ФРОНТОВИЙ ЗВІТ: СУЧАСНА ОКОПНА ВІЙНА НА СХОДІ УКРАЇНИ
https://www.facebook.com/watch/?v=1258616024623604
50 метрів до військ агресора – саме тут, на крайніх позиціях українських військових у Авдіївці, побувала команда USCC I Український центр безпеки та співпраці разом із американським журналістом Coffee or Die Magazine, ветераном кампаній в Іраку та Афганістані, експертом Nolan Peterson. Одразу після поїздки Нолан виступав з доповіддю про стан справ на фронті перед української діаспорою Канади, і випустив статтю (англійською мовою): EXCLUSIVE FRONT-LINE REPORT: MODERN TRENCH WARFARE IN EASTERN UKRAINE Запрошуємо до перегляду й поширення!
Нікос Лігерос: «Не забуваймо жодного окупованого» / Νίκος Λυγερός: "Μην ξεχνάμε κανένα κατεχόμενο"
Συνέντευξη Ν. Λυγερού "Εμβόλιο, ιστορική γεωπολιτική, Ουκρανία, Γερμανία, Μακεδονικό", με τον Γ. Καρποδίνη, Albedo 14. 09/06/2021
Геостратегічний аналітик, відомий грецький вчений Нікос Лігерос у своєму інтерв’ю радіостанції Albedo 14 наголошує, що Греція повинна підтримати Україну в її євроатлантичних прагненнях.
«Ми дуже добре знаємо, що переживає Україна після Євромайдану. Знаємо ситуацію відносно Криму, і на Донбасі; бачимо агресивні дії РФ і розуміємо, що вона ні за яких обставин не допускає ймовірність вступу цієї країни до ЄС та НАТО. Але Греція, яка була прихильною до України ще в 2008 році, повинна наголосити на своїй позиції і сьогодні. Україна має досвід успішного та багаторічного співробітництва з Альянсом, можна сказати, що саме Україна спонукала Фінляндію і Швецію змінити своє ставлення до теми. Раніше уряди цих північноєвропейських країн займали нейтрально-помірковану позицію, але тепер вони бачать, що РФ веде агресивну політику і в їхньому регіоні. Не забуваймо, що Фінляндія має окуповані Російською Федерацією території, так само, як ми згадували колись і Німеччину з темою Калінінграду тощо. Ми часто бідкаємося, мовляв ніхто не може нас зрозуміти щодо окупованих Туреччиною територій, проблем переміщення населення, що потрібно всім пояснювати на нашу думку очевидне, але здебільшого ми зовсім не знаємо історії тих, кому пояснюємо власну, а було би корисним знати. Адже Україна зараз переживає ситуацію аналогічну тій, що Греція переживає з Кіпром, коли маєш внутрішньо переселених мігрантів в своїй же країні. І ми не можемо стояти осторонь, ми маємо чітко заявити, що Україна – повністю європейська країна, з якою нас пов’язують діахронічні стосунки, звідти почалася національно-визвольна боротьба Греції, могила Костянтина Іпсіланті знаходиться в Києві.
Те саме стосується і всієї Європи. Зараз дуже часто допускаються помилкового трактування щодо ідеологічної складової, особливо, в Греції, вважають, що раз ми підтримуємо Україну, значить ми є проти РФ, але це хибна думка. РФ є країною, що простягається до Далекого Сходу, природно, це не є тільки європейська країна. Коли ти маєш кордони з Китаєм і Монголією, це дуже логічно. Чудово мати особливі стосунки з Росією, але вони не можуть бути європейськими через розміри цієї країни. Якщо скласти докупи Європу і Російську Федерацію, вийде щось на кшталт Євроросії, тому що ти не можеш мати справу тільки з однією частиною Росії. Воно так не працює, і ми мали можливість переконатися в цьому на прикладі Радянського Союзу, коли спробували 15 країн привести до спільного знаменника. Росія завжди домінувала, і тут є неймовірний момент: ми вважаємо спадкоємицею СРСР тільки одну Росію, а інших 14 країн не вважаємо.
Нещодавно я вивчав дані в ядерній сфері. Всі ядерні боєголовки, які були в Казахстані, передали Москві в 1995 році. Всі ядерні випробування за радянських часів відбувалися в Казахстані, в регіоні було підірвано понад 500 бомб, однак в Казахстані не залишилося жодної ядерної боєголовки. Виглядає вражаюче – вони перенесли на собі всі випробування, стільки вибухів, але не мають ядерного озброєння.
З іншого боку, що стосується України, з території якої розпочала свою діяльність таємна грецька організація Філікі Етерія, та й усього Чорноморського басейну. З древніх часів по всьому узбережжю Чорного моря, в тому числі й Криму, ми маємо грецьку присутність. Факт, про який ми здебільшого забуваємо, а от такий диктатор, як Ердоган не соромиться наголошувати: в Криму живуть татари, з якими у турків є спільне коріння, і турецький президент хоче мати свою думку стосовно Криму. Гадаю, нам потрібно уважніше вивчати історію, і не тільки класичну, але й релігійну. Варто пригадати нещодавні події щодо надання автокефалії українській церкві. Показово, що наш Патріарх був непохитний і не побоявся того, що говорив той росіянин (Кремлівський очільник – прим. перекл.). Підсумовуючи, розуміємо, якщо ми знехтуєм цими фактами і скажемо, що нас не цікавить тема України, як ми можемо очікувати зацікавленість темою Кіпру і окупованих територій. Територій, що займають 37% від загальної території Кіпру.
Взагалі, якщо подивитися уважніше на регіони Європи і, особливо, Східної Європи, які здавна були проблемними, більшість людей не мають жодної уяви про шлях, який вони пройшли. Хто знає, що робилося після 1945-го, наприклад, з тією ж Німеччиною, хоча вважається, що там все досить зрозуміло. Однак... Якщо говорити з кимось із греків про Німеччину, більшість сприймають її як щось монолітне. Варто їм розповісти, що відбувалося в 45-ому, коли рушився нацистський режим, і Гітлер хотів залишити після себе випалену землю, чого, на щастя, не відбулося. Тоді Німеччина фактично була умовно розділена на чотири частини, а не на дві. Там був вплив Франції, Англії, Америки і, звичайно, СРСР. Але здебільшого люди мають у своїй уяві Східну і Західну Німеччину, що було вже після 1949-го, не в проміжку 1945-1949. Тоді маємо Бонн (Після Другої світової війни Бонн знаходився в зоні окупації Великобританії. Стає столицею ФРН в 1949—1990 роках. Досі вважається другою столицею Німеччини – прим. перекл.), дивимося на Берлін, і тут хотів би зробити одне зауваження, щоб показати аналогію, яку я проектую на ситуацію з Україною. Коли Берлін був поділений на Східний і Західний стіною, чи західна частина не перебувала в рамках східної? Перебувала. Ставимо питання: Чи без підтримки Америки західний Берлін зміг би втриматися? Якби Кеннеді не сказав "Ich bin ein Berliner", існував би ще західний Берлін? Однозначно, ні.
З іншого боку дивимося на План міністра економіки США Моргентау (Henry R. Morgenthau Jr) щодо остаточного знищення промислових потужностей Німеччини і перетворення її в аграрну країну. Ми, греки, звичайно, пам’ятаємо Моргентау більше через геноцид, він був в той період послом США у Константинополі. Ця людина, яка народилася в 1891 і померла в 1967 р., внесла пропозицію, що залишиться в історії як «план Моргентау», розділити Німеччину на дві, власне, на три частини. Врешті, зупинилися на сценарії двох Німеччин – Східної і Західної. Як відомо, Німеччина пережила тоді переселення великих мас свого населення – з територій Чехословаччини, Австро-Угорщини, Польщі тощо. Насильницьким способом були переселені 13 мільйонів німців, які мали «вибір» — попасти або до західної, або східної зон окупації.
В цьому місці варто пригадати фокус, що його «провернув» Радянський Союз щодо Польщі, коли нібито мав її визволити. Він (СРСР) вичікував, поки нацистський режим винищував поляків, і зовсім не поспішав звільняти Польщу, вступив на її територію тільки тоді, коли завершили свою «роботу» нацисти, і виключно для того, щоб створити «сполучну ланку», як буде сказано потім в Берлінському договорі, зі Східною Німеччиною.
Що, якби американці в 1944-му дотрималися такої ж стратегії як Радянський Союз, і затрималися би з 6-тим червня, цим великим днем, так би мовити D-day, і чекали би поки нацисти повністю знищать Францію? До речі, ці події яскраво показані у фільмі «Дипломатія», де німецький вищого чину офіцер отримує від Гітлера наказ знищити будь-які історичні пам’ятки, які існували в Парижі і, зрештою, не робить цього, бо вважає це злочином проти культури. По-іншому в Парижі, який так люблять греки, не залишилося би нічого, якби той офіцер виконав наказ. Уявіть лише, що було би, якби Америка взяла приклад з Радянського Союзу!? І потім, (наполягаю, тому що ми цього не бачимо добре), якби не американці, чи було би створено НАТО? Якщо ми порівняємо уважно дати, йдеться про кінець 1945-го року, 1949 – НАТО, 1949 – дві Німеччини. Одночасно маємо План Маршалла, який діятиме до 1952 року і допоможе Західній Німеччині відновити рівновагу, тому що Східна Німеччина залишилася без жодної допомоги.
Зрештою, це дасть можливість Німеччині в 1957-му через контакти Аденауера з Труменом і, звичайно, з Де Голлем, створити початкове ядро, яке потім приведе до Римського договору 57’ про створення Європейської Унії. Дивлячись на всі ці події масштабно, чи змогла би Німеччина, розділена навпіл, знищена дотла, без допомоги Сполучених Штатів віднайти рівновагу і стати в майбутньому центром ЄС? Очевидно, що ні.
Отже, ми повинні бачити і розуміти глибше, дивлячись на те, що відбувається в НАТО. А глибиною є те, що НАТО існує з 1949 року.
В Греції часто можна почути, що Німеччині «подарували позики». Чи всім відомо, що Німеччина закінчила виплачувати кошти, заборговані нею з часів Першої світової війни, в 2010 році? І ще не виплатила позики, взяті під час Другої світової? Тому що дуже просто нацистський режим вирішив, що не буде виплачувати нічого по заборгованості, і весь тягар впав на плечі спадкоємиці — сучасної Німеччини, і вона це робить.
Що стосується Греції і вигуків «Німеччина нам заборгувала», погоджуюся, що Німеччина має перед нами борги, але Греція повинна про це їй заявити. Чи хтось бачив хоч один офіційний запит, який дійшов би до Німеччини? Чи ви бачили тільки запити, які осідають в парламенті Греції? Звісно, вона винна нам відшкодування, позику, але повинні знайтися люди, які вимагатимуть цього серйозно і в правильний спосіб, а не ідеологічно, і не задля кількох хабарів від якихось компаній.
Інша серйозна тема, яка повинна нас турбувати, коли ми говоримо про визволення окупованих земель (для нас, зокрема, Кіпру) - це відновлення економіки. Німеччина, щоб об’єднатися, запровадила на 15 років жорсткий економічний режим. За нашими оцінками, у випадку визволення Кіпру (скажімо, що він звільняється в якийсь спосіб, як, наприклад, Балтійські держави, які вступили до ЄС), необхідно буде близько 12-ти років для відновлення. Це без використання Ексклюзивної економічної зони. Якщо до цього віднесуться стратегічно, можна звести цей термін до нуля. На мою думку є дуже важливим, коли знаходиться інструмент для звільнення окупованої країни, в який спосіб її найшвидше і найефективніше відновити.
Все це стосується і України. Ми зараз не маємо права говорити, що щось там наробив Хрущов в 1954-му, ми не знаємо точно, що саме там відбулося. Але ми свідомі того, що відбувається нині, коли Російська Федерація раптом вирішила втримати контроль в регіоні. Чи не має до цього всього відношення Путін?
Хотів би зауважити ще одне. За часів царської Росії існував весь цей безлад, який добре, що змінився, але та держава загалом була європейською. Тому існували такі чудові твори як, наприклад, Достоєвського, де цілі фрази були французькою, і це було природно. Коли утворився Радянський Союз, ми маємо дві зміни: по-перше, він вже не є російським, і вже зовсім не є європейським. Він відмежовується від Заходу, але раптом стає туркофільським. Мені подобається, коли хтось наголошує на тому, що цей режим безбожний, але «совєтам» набагато легше знаходити спільні інтереси з мусульманином, ніж з християнином. Вони раптом стають друзями і дроблять Вірменію, тому що, якщо пригадуєте, Радянський Союз підписує лише Карський договір 1921, але відмовляється підписувати Севрський і Лозаннський договори, бо вважає їх імперіалістичними. З яких міркувань ця держава потім хоче наступити своїм чоботом на Європу і контролювати Молдавію, Білорусь, Україну, Вірменію тощо?
В якийсь момент ми всі повинні про це говорити. Натомість — всі мовчать. Про окуповані землі Фінляндії замовчуємо. Про окуповані німецькі землі не говоримо. Тепер про окуповані території України знову не говоримо. Одночасно бідкаємося: хто ж прийде на допомогу звільнити окуповані землі Кіпру? Тобто, кожний залишається сам на сам зі своїми проблемами? Але це невірно. Ми повинні думати один про одного, відгукуватися, діяти спільною мережею у справі звільнення територій, в землі яких лежать наші пращури, про яких дехто з короткою пам’яттю вже забув, але Людство не забуває нікого.
Наголошую на наступному. Не забуваймо жодного окупованого, і в момент, коли ми турбуємося про Людство, турбуємося і про права Людства, зобов’язуємося допомагати народам, які пережили геноцид. Ми не забуваємо про права ассирійців чи вірмен. Як приклад – Арцах (вірменська назва Нагірного Карабаху — прим. перекладача). Чого знову нападають азербайджанці на Арцах, відколи знають, що це не їхня територія, що її передав їм Сталін тільки задля того, щоб там не могли укріпитися вірмени, які складали 95% населення? В будь-якому випадку, я там не бачив жодної мечеті.
Що стосується України зараз і майбутнього обговорення щодо плану дій членства в НАТО необхідно віднайти рівновагу, зважаючи на просунуті та тісні стосунки України та Грузії з цією євроатлантичною організацією в умовах жорсткого протистояння Російської Федерації. Деякі голоси в самій Україні заохочують відмовитися від цієї перспективи, але більшість населення там вже добре розуміє, що повністю європейська країна не має жодного приводу не стати членом як ЄС, так і НАТО. Тому Греція повинна перестати замикатися тільки на своїх проблемах з Туреччиною, і подивитися навколо. Для того, щоб мати союзників, потрібно перейматися і їхніми проблемами.
Неможливо слухати голоси на кшталт «Україна – це живіт Росії, і як реагуватиме росіянин на це, тому що це ідентичний аргумент турка щодо Кіпру. Що це таке? Аргумент варварства? Коли росіянин знаходиться в регіоні, над яким півдоби сходить сонце, тоді «животом» його є половина планети.
Якщо серйозно підходити до цієї теми, ми повинні розуміти одне: коли ми розглянули всі ядерні реактори на території СРСР, то не побачили жодного в околицях Москви. Чорнобиль є в Україні. Росіяни, чи радянські урядовці в СРСР не мали жодної проблеми принести в жертву нібито радянських людей, але знову українців. Якби ця аварія відбулася в Росії, ситуація була би зовсім іншою. Тому я і наполягаю, що всі ці люди пожертвували своїм життям, щоб спасти Людство. Більшість з тих, хто копали під ядерним реактором, не дожили до 40 років, ми вивчаємо зараз дуже детально, особливо наукові праці. Чи всім відомо, що в багатьох випадках люди копали голими через спеку від розпеченого реактора? Чи всім відомо, що туди не могли завезти обладнання, тому що боялися, що бетонний саркофаг може дати тріщину і всі ці радіоактивні відходи підуть в землю і буде вже іншого масштабу катастрофа? Ці люди із самого початку знали, що помруть, але виконували свою роботу. Всі ці люди мали би отримати хоча би якусь медаль за відвагу. Якесь визнання. Помалу-помалу, віднаходимо їхні імена, навіть імена солдатів. Якби не було цих людей, якби не було цього науковця, який зафіксував усю цю роботу, щоб розповісти правду, в той момент, коли від нього вимагали скривати її за кордоном.
Хто знає, що Німеччина надіслала туди Joker? Joker – це машина, яку німці сконструювали для боротьби з терористичними актами, щось на шталт робота. Коли СРСР замовив його з метою зібрати з поверхні саркофагу графіт, який просто став ядерним відходом, але не змогли його перевезти, вони, уявіть собі тільки (!), не зізналися німцям, в чому справа. Поїхали, замовили це обладнання, не повідомили німців про рівень радіації, і знаєте скільки часу витримала ця машина? Дві (2) секунди. Тому що, коли механізм попав в радіоактивну зону, в ньому згоріли всі мікрочіпи, не залишилося нічого. Уповноважений за рятувальні роботи був у розпачі, не вірив, що навіть німцям не сказали правду. Очікували цю машину з великою надією, що з її допомогою зможуть зібрати радіоактивні відходи. Врешті, хто їх зібрав? Солдати. Живі роботи.
Тому я і наголошую на тому, що події відбуваються знову на території України. Коли знаєш все це, не можеш не пам’ятати і про Казахстан, що постраждав від усіх ядерних випробувань, і про Чорнобиль в Україні, і про тих чисельних вчених, які були в рамках СРСР, але прагнули розказати світові правду, боролися за неї, які, врешті, врятували і нас, тому що у випадку гіршого розвитку подій, вся Європа була би вражена.
І ми зобов’язані пам’ятати імена цих людей, тому що вони свідомо ішли на смерть, щоб врятувати інших, які нічого не знали.
УКРАЇНА - НАТО: План дій щодо членства
Асоціація української діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка" звернулася до прем'єр-міністра Грецької Республіки п. Кіріакоса Міцотакіса та глави парламенту Греції п. Костянтина Тассуласа з проханням підтримати Україну в її прагненні на шляху до членства в Північноантлантичному Альянсі."Росія роками веде загарбницькі війни проти України, Грузії та Молдови, а російський уряд чим далі, тим більше демонструє свою зневагу до цінностей демократії та міжнародної спільноти, заснованих на правилах. Постійними залякуваннями, дезінформацією, ігноруванням норм міжнародного права, численними актами державної агресії, які Москва вчиняє за допомогою агентів своїх спецслужб проти країн-членів НАТО, як Чехія чи Болгарія, Росія прагне дестабілізувати Європу", - зазначається, зокрема, у зверненнях українських організацій до владних структур своїх країн, особливо, країн-членів Північноатлантичного Альянсу, в рамках адвокаційної кампанії, розгорнутої Світовим та Європейським Конгресами Українців на підтримку надання Україні плану дій щодо членства в НАТО. "Відповіддю на ці загрози нашій безпеці, миру, стабільності та демократії є посилення присутності НАТО у регіоні Східної Європи та посилення безпеки у Чорному морі, на необхідності чого нещодавно наголосили країни “Бухарестської дев’ятки"". У зв"язку з цим, у світлі майбутнього саміту НАТО 14 червня, світове українство звертається до керівництва НАТО, урядів країн-членів Альянсу із проханням: - Підтвердити принципове рішення Альянсу про політику “відкритих дверей” для України і Грузії, а також статтю 23 підсумкової Декларації Бухарестського саміту 2008 року; а також: - Прискорити надання Україні Плану дій щодо членства (ПДЧ) у НАТО у контексті зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів Альянсу у грудні 2021 року. В рамках згаданої кампанії Асоціація української діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка" надіслала листи до прем"єр-міністра Греції та голови парламенту з проханням підтримати Україну, що повинно стримати подальшу ескалацію російської агресії проти України.
Έκκληση της Κοινότητας "Ουκρανο-Ελληνική Σκέψη" προς την Πρόεδρο, τον Πρωθυποργό και τον Πρόεδρο της Βουλής της Ελλάδας επ' ευκαιρία της 75ης επετείου από το τέλος του Β΄ Παγκοσμίου Πολέμου
8 Μαΐου 1945 – Η ημέρα απελευθέρωσης της Δυτικής Ευρώπης από τον ναζισμό
9 Μαΐου 1945 - Η αρχή της ολοκληρωτικής κατοχής των χωρών της ΕΣΣΔ, της Ανατολικής και της Κεντρικής Ευρώπης
Επ' ευκαιρία της 75ης επετείου από το τέλος του Β΄ Παγκοσμίου Πολέμου, εμείς οι Ουκρανοί, θα θέλαμε να υπενθυμίσουμε στους Ελεύθερους Λαούς, ότι το 1945, ο πόλεμος τελείωσε για τις χώρες του Δυτικού Κόσμου. Η Ουκρανία, όμως, μαζί με τις χώρες της Ανατολικής και της Κεντρικής Ευρώπης βρέθηκε στη φυλακή των Λαών, εγκλωβισμένη στη θηριωδία της Ένωσης Σοβιετικών Σοσιαλιστικών Δημοκρατιών (ΕΣΣΔ).
Τα εγκλήματα του ναζιστικού καθεστώτος δικαίως καταδικάστηκαν, γεγονός που επέτρεψε στις χώρες της Δύσης να αναπτύξουν τις κοινωνίες τους με βάση τα δημοκρατικά ιδεώδη και τις αρχές Δικαίου. Όμως η ελεύθερη ανάπτυξη των χωρών της Ανατολικής και της Κεντρικής Ευρώπης ξεκίνησε μόνο μετά την κατάρρευση της ΕΣΣΔ, στα τέλη του περασμένου αιώνα, και παρουσίασε πρόοδο μόνο στις χώρες εκείνες που μαζί με τα εγκλήματα του ναζισμού καταδίκασαν επίσημα και τα εγκλήματα του κομμουνιστικού καθεστώτος της ΕΣΣΔ.
Μετά την κατάρρευση της ΕΣΣΔ, η Ρωσία αυτοανακηρύχτηκε ως διάδοχος κατάσταση εκείνης της αυτοκρατορίας, χωρίς όμως να αναλάβει το μέγεθος και τις συνέπειες ευθύνης για τις μαζικές σφαγές, για την καταστροφή των οικονομιών, για την καταστολή των ανθρωπίνων δικαιωμάτων, καθώς και για στρατόπεδα συγκέντρωσης και απάνθρωπες δολοφονίες.
Εμείς, οι Ουκρανοί, έχουμε υποχρέωση να υπενθυμίσουμε στους ελεύθερους λαούς ότι ακόμα και πριν από τον Β΄ Παγκόσμιο Πόλεμο, η Ουκρανία είχε υποστεί τη βαρβαρότητα του σοβιετικού Σταλινικού καθεστώτος, μέσω του Τεχνητού Λιμού 1932-33, και που είχε ως επακόλουθο τον φρικτό και αποτρόπαιο θάνατο 10 εκατομμυρίων αθώων Ουκρανών.
Εμείς, οι Ουκρανοί, έχουμε υποχρέωση να υπενθυμίσουμε ότι η Ουκρανία τόσο κατά την εισβολή, όσο κατά την αποχώρηση των ναζιστών από τα εδάφη της ΕΣΣΔ, ανέλαβε δυσβάσταχτα βάρη, τα οποία αποτυπώνονται κυρίως με τα 14 εκατομμύρια Ουκρανών πολιτών, που έπεσαν κατά τις εχθροπραξίες εκείνης της περιόδου.
Εμείς, οι Ουκρανοί, έχουμε υποχρέωση να υπενθυμίσουμε ότι τα μη καταδικασμένα και ατιμώρητα εγκλήματα της Ρωσίας του περασμένου αιώνα, η ιμπεριαλιστική στρατιωτική της επιθετικότητα, τον 21ο αιώνα, καθώς και η συστηματική διαστρέβλωση και παραπληροφόρηση των λαών μπορούν να οδηγήσουν σε μια νέα τρομερή και παγκόσμια σύγκρουση.
Εμείς, οι Ουκρανοί, έχουμε καθήκον να προειδοποιήσουμε ότι συνθήματα του τύπου "Μπορούμε να επαναλάβουμε!" που χρησιμοποιούνται από τους διαδηλωτές του υποτιθέμενου “Αθάνατου τάγματος” και τα οποία τυγχάνουν της εγκρίσεως και συνδρομής των κατά τόπων ρωσικών οργανώσεων και φορέων, αποτελούν πραγματική απειλή για την έναρξη του επόμενου γύρου της επιθετικότητας.
Σοβιετικά άρματα μάχης στους δρόμους της Λβιβ. 1939
Διπλό χτύπημα. Γερμανικός και σοβιετικός πόλεμος εναντίον της Πολωνίας. 1939
Ο Δεύτερος Παγκόσμιος Πόλεμος για την Ουκρανία ξεκίνησε την 1η Σεπτεμβρίου 1939 με τη ναζιστική Γερμανία να εισβάλλει στην Πολωνία. Έως 120.000 Ουκρανοί στον πολωνικό στρατό πολεμούσαν τότε τον ναζισμό. Ταυτόχρονα, βομβαρδίστηκε το Λβιβ και άλλες δυτικές πόλεις της Ουκρανίας. Στις 17 Σεπτεμβρίου, η Σοβιετική Ένωση του Στάλιν μπήκε στον πόλεμο στο πλευρό του III Ράιχ του Χίτλερ.
Οι μαχητές του Κόκκινου Στρατού διασχίζουν τα σύνορα Ουκρανίας-Πολωνίας. 17.09.1939
Η ΟΥΚΡΑΝΙΑ ΣΤΟΝ Β΄ ΠΑΓΚΟΣΜΙΟ ΠΟΛΕΜΟ
Звернення Асоціації "Українсько-Грецька Думка" до Президента, Прем'єр-міністра та Спікера Парламенту Греції з нагоди 75-ї річниці закінчення Другої світової війни
Photo from Platfor.ma
8 травня 1945 року - звільнення Західної Європи від нацизму
9 травня 1945 року - початок тоталітарної окупації Радянським Союзом країн Східної та Центральної Європи
З нагоди 75-ї річниці закінчення Другої світової війни ми, українці, хотіли би нагадати Вільним Народам, що в 1945 році війна закінчилася тільки для країн західного світу. Однак Україна, поряд із країнами Східної та Центральної Європи, опинилася в тюрмі народів, в пастці звірств Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).
Злочини нацистського режиму були справедливо засуджені, що дозволило західним країнам розвивати своє суспільство на основі демократичних ідеалів та верховенства права. Однак вільний розвиток країн Східної та Центральної Європи розпочався лише після розпаду СРСР наприкінці минулого століття, і прогресував лише в тих країнах, які поряд із злочинами нацизму офіційно засудили злочини комуністичного режиму в СРСР.
Після розпаду СРСР Росія самопроголосила себе державою-правонаступницею цієї імперії, ігноруючи, однак, масштаби і наслідки відповідальності за масові вбивства, руйнування економік, придушення прав людини, концтабори та нелюдські вбивства.
Ми, українці, зобов’язані нагадати вільним народам, що ще до Другої світової війни Україна зазнала варварства радянського режиму через здійснений Сталіним Штучний Голодомор 1932-33 рр., внаслідок якого знайшли жахливу загибель 10 мільйонів невинних українців.
Ми, українці, зобов’язані нагадати, що Україна, як під час вторгнення, так і під час відступу нацистів з території СРСР, несла нестерпний тягар, що відображається втратою 14-ти мільйонів життів громадян України під час бойових дій того періоду.
Ми, українці, зобов’язані нагадати, що незасуджені і безкарні злочини Росії в минулому столітті, її імперіалістична військова агресія у XXI столітті, а також систематичне спотворення фактів та дезінформація народів, можуть призвести до нового жахливого світового конфлікту.
Ми, українці, зобов’язані попередити, що гасла на кшталт "Ми можемо повторити!", використовувані протестувальниками так званого "Безсмертного батальйону" та схвально заохочуючі місцевими російськими організаціями та органами, є реальною загрозою для початку наступного туру агресії.
Радянські танки на вулицях Львова. 1939
Подвійний удар. Німецька та радянська війна проти Польщі. 1939
Друга світова для України почалася 1 вересня 1939 р. із нападом нацистської Німеччини на Польщу. До 120 тисяч українців у Війську Польському стали тоді до боротьби з нацизмом. Тоді ж зазнали бомбардувань Львів та інші західноукраїнські міста. 17 вересня у війну на боці гітлерівського ІІІ Райху вступив сталінський СРСР.
УКРАЇНА У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
Українці Греції нагадали флешмобом, що російська пропаганда страшніша за коронавірус
Українці Греції нагадали флешмобом, що російська пропаганда страшніша за коронавірус
Різдво Христове 2020!
Асоціація української діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка" вітає усіх земляків з Різдвом Христовим!
Нехай світло народження Спасителя в наших серцях наповнює нас і наші домівки радістю, теплом та любов'ю!
Наснаги, сили та нових здобутків на славу Бога та України!
Діаспора - це ще одна Україна поза межами України. В будь-якому куточку нашої планети, де б не жили українці, вони завжди триматимуть живим вогник любові до Батьківщини, нестимуть в світи правду та велич нашої нації.
З нами Бог!
Христос Рождається! Славімо його!
З Новим 2020 роком!
Минає 2019 рік. Як не дивно, але цей рік для нашої України став знаковим. Збулася мрія багатьох поколінь українців - ми отримали духовну свободу! Не зважаючи на всі події, які трапилися потім, саме Томос є тим історичним здобуттям, який ми залишимо нащадкам. Бог показав нашому народу свою любов і підтримку. І хоч наша боротьба за незалежність триває, хоч ворог кинув всі сили на знищення нашої державності, наша віра в перемогу зміцнилася!
Придумуючи хитромудрі схеми, щоб розділити українців, ворог не враховує одного: які б не були наші вподобання, політичні погляди та симпатії, в якому куточку планети ми б не жили, у нас в серці, насамперед, Україна, а за плечима тисяча років боротьби. Ми вміємо відроджуватися з попелу, виживати в будь-яких умовах! І знищити Україну не вдасться ніколи нікому - ні ворогам, ні їхнім прислужникам!
Бажаємо нашому народу в Новому 2020 році єдності, міцної віри в Бога - з Україною в серці, і перемоги!
ХІІІ З’їзд Європейського Конґресу Українців (ЕКУ)
Міжнародний Різдвяний дипломатичний ярмарок 2019.
