ΣΥΝΑΝΤΗΣΗ ΜΕ ΤΟΝ ΔΗΜΑΡΧΟ ΤΟΥ ΜΕΣΟΛΟΓΓΙΟΥ (Gr)
Συνάντηση εργασίας με τον Αντιπρόεδρο του Ουκρανικού Συμβουλίου Ειρήνης κ. Νοβοχάτσκυ Βλαντίμιρ και εκπρόσωπους της Ουκρανικής κοινότητας στην Ελλάδα «Ουκρανο-Ελληνική Σκέψη», πραγματοποίησε ο δήμαρχος Ιεράς Πόλεως Μεσολογγίου Παναγιώτης Κατσούλης.
Σκοπός της συνάντησης ήταν ο απαιτούμενος συντονισμός, εν όψει των εορτών εξόδου 2014 και των 200ων γενεθλίων της Φιλικής Εταιρείας, που ως γνωστό ιδρύθηκε στην Οδησσό της Ουκρανίας και έπαιξε καθοριστικό ρόλο στον απελευθερωτικό 
αγώνα του 1821.
Κατά τη συνάντηση συζητήθηκαν όλες οι απαραίτητες ενέργειες που πρέπει να γίνουν ώστε να δοθεί το ύφος που αρμόζει σε αυτή τη σημαντική επέτειο. Ο κ. Νοβοχάτσκυ ξεναγήθηκε στον Κήπο των Ηρώων, στην Πινακοθήκη και το Μουσείο Τρικούπη από τον Πρόεδρο του Πνευματικού Κέντρου κ. Καββάγια Αριστείδη και εκδήλωσε τον θαυμασμό του για την Ιστορία και την προσφορά του Μεσολογγίου στην έννοια της Ελευθερίας και της πανανθρώπινης αξιοπρέπειας. Ο δήμαρχος Ιεράς Πόλεως Μεσολογγίου Παναγιώτης Κατσούλης δήλωσε πως είναι καθήκον μας να τιμούμε αυτούς που για την Ελευθερία θυσιάστηκαν και πως η 200η επέτειος από την ίδρυση της Φιλικής Εταιρείας δεν θα μπορούσε να βρει καλύτερο χώρο και χρόνο να τιμηθεί, από τις Εορτές Εξόδου στο Μεσολόγγι.
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ-ҐЕНОЦИДУ
ЗАПРОШЕННЯ
Товариство «Українсько-Грецька Думка»
запрошує всіх небайдужих долучитися до відзначення
80-их роковин вшанування пам'яті жертв Голодомору-Ґеноциду
1932-1933 рр. в Україні
в суботу, 16 листопада 2013 року о 13:30
за адресою: вул. Ретімну 2, 10 682 - Афіни (поруч з археологічним Музеєм)
яким випаде обов'язок вшановувати 100-ті роковини Голодомору.
разом з іншими листами, написаними в Україні,
буде долучено до окремого тому Національної книги пам'яті.
SIGNING OF THE EU-UKRAINE ASSOCIATION AGREEMENT (En)
Letter of support for the signing
of the EU-Ukraine Association Agreement
during the Third Summit of the Eastern Partnership
on 28-29 November 2013 in Vilnius, Lithuania
АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ В ЄС (Укр.)
Лист на підтримку підписання Угоди про асоціацію між ЄС і Україною
під час Третього саміту Східного партнерства
28-29 листопада 2013 р. у Вільнюсі, Литва
Δυο νουβέλες του Γκόγκολ (Gr)
Πώς ο Ιβάν Ιβάνοβιτς καυγάδισε με τον Ιβάν Νικίφοροβιτς
Κάποιο χαρακτηριστικό των ηρώων συνήθως προεξέχει και με καρικατουρίστικη διάθεση υπερβάλλεται, συχνά ανάγεται ως σήμα κατατεθέν τους. Η απεικόνιση της φύσης οικοδομείται με τη μια λεπτομέρεια «πάνω» στην άλλη, κατά τρόπον ώστε να πλάθεται ένα χαοτικό σύμπαν, παρ' όλα αυτά αναγνωρίσιμο και αποδεκτό από τον αναγνώστη. Σ' αυτήν την τοιχογραφία σημαντικό ρόλο διαδραματίζει το στοιχείο της περιγραφικής έκπληξης, δηλαδή της αποκάλυψης μιας επουσιώδους λεπτομέρειας που θα έλθει στο προσκήνιο για ν' ανατρέψει την ισορροπία της σύνθεσης. Υπό αυτό το πρίσμα, ο Γκόγκολ υπήρξε μεγάλος εικονοκλάστης.
Ό,τι ισχύει για τα στοιχεία της φύσης ισχύει και για την ανθρώπινη φύση: μια λεπτομέρεια της αμφίεσης έρχεται να προστεθεί στη λεπτομερή απόδοση της χειρονομίας, της γαστριμαργικής υπερβολής, ενώ η γυμνότητα της ανθρώπινης σάρκας έρχεται να υπογραμμίσει την ευτέλεια των συνηθειών σε αντιδιαστολή προς την κοινωνική τάξη. Είναι οργιαστικός ο ρυθμός της σαρκαστικής συσσώρευσης αυτών των λεπτομερειών, χωρίς τις οποίες ο γκογκολικός ρεαλισμός δεν θα είχε υπόσταση. Πρόκειται για μια πρωτοποριακή και προκλητικά ασύμπτωτη με την εποχή του τεχνοτροπία, που ακόμη και σήμερα εκπλήσσει με την ευρηματικότητα και τη γλαφυρότητά της.
Η συλλογή Μίργκοροντ πήρε το όνομά της από την ομώνυμη μικρή επαρχιακή πόλη της ρωσικής επαρχίας Πολτάβ Σίνα, όπου γεννήθηκε και πέρασε τη νεότητά του ο Γκόγκολ. Δημοσιεύτηκε τον Μάρτιο του 1835 σε δύο τόμους, εκ των οποίων καθένας περιείχε δύο τελείως διαφορετικές νουβέλες: Το νοικοκυριό μιας άλλης εποχής περιγράφει τη ζωή ενός ηλικιωμένου ζευγαριού χωρίς προσωπική ιστορία. Το Βου, μια φανταστική νουβέλα, παρουσιάζει την εμφάνιση μιας μάγισσας μπροστά σε τρεις σπουδαστές θεολογίας. Το Τάρας Μπούλμπα, που στη συλλογή αυτήν δημοσιεύτηκε στην πρώτη του εκδοχή, εξελίχθηκε σε μυθιστόρημα, η δράση του οποίου τοποθετείται στην εποχή των πολέμων μεταξύ Κοζάκων και Πολωνών. Στην τέταρτη νουβέλα της συλλογής, τον Καυγά των δύο Ιβάν, ο Γκόγκολ αφηγείται τη λογομαχία και αντιδικία ανάμεσα σε δυο ουκρανούς επαρχιώτες ευγενείς.
Πικρία για τη χυδαιότητα της ύπαρξης
«Είναι ένας καταθλιπτικός κόσμος, κύριοι!»
Στο επαρχιακό Μίργκοροντ οι γαιοκτήμονες έχουν «κοντά πόδια σαν μαξιλαράκια» και λυμένο το βιοποριστικό τους ζήτημα, ενώ ζητιάνοι ολόγυρα συμπληρώνουν το σκηνικό της ταξικής ανισότητας. Ο Ιβάν Ιβάνοβιτς και ο Ιβάν Νικίφοροβιτς ανήκουν στους πλουσίους ευπατρίδες του Μίργκοροντ. Είναι γείτονες και αχώριστοι φίλοι έως τη στιγμή που μια μικρότητα τους φέρνει σε λεκτική αντιπαράθεση και τους χωρίζει για πάντα. Ο χοντρόπετσος και ψευδοευσεβής Ιβάν Ιβάνοβιτς ονειρεύεται να αποκτήσει την καραμπίνα του γείτονά του και του προτείνει να την ανταλλάξει με μια χήνα. Ο Ιβάν Νικίφοροβιτς νοιώθει προσβεβλημένος και τον πετάει έξω από το σπίτι του. Ξεκινά μια δικαστική αντιπαράθεση, όπου εμπλέκονται και άλλοι χαρακτηριστικοί παράγοντες της επαρχιακής πόλης. Η παρωδία δίκης τελειώνει με την porca ex machinα, μια καφετιά γουρούνα που ανήκει στον Ιβάν Ιβάνοβιτς και κλέβει το έγγραφο της μήνυσης του Ιβάν Νικίφοροβιτς μέσα από την αίθουσα του δικαστηρίου. Ο Ιβάν Νικίφοροβιτς προσκαλείται σε μια συγκέντρωση που διοργανώνει ο επικεφαλής της Αστυνομίας, χωρίς να γνωρίζει ότι εκεί έχει προσκληθεί και ο Ιβάν Ιβάνοβιτς. Η προσπάθεια συμβιβασμού αποδεικνύεται μάταιη, ενώ ο αφηγητής επιστρέφει κάποια χρόνια αργότερα στο Μίργκοροντ και ξανασυναντά, τελείως εξουθενωμένους πλέον, τους δύο Ιβάν. Καθένας ξεχωριστά είναι πεπεισμένος για το δίκαιο της τοποθέτησής του. Ο αφηγητής κουνά θυμοσοφικά το κεφάλι λέγοντας: «Είναι ένας καταθλιπτικός κόσμος, κύριοι!» Είναι χαρακτηριστικό πως ο ίδιος ο Πούσκιν είχε πει για τον Γκόγκολ: «Κανένας ακόμη συγγραφέας δεν έχει αυτό το ταλέντο, να παρουσιάζει τόσο καθαρά τη χυδαιότητα της ζωής, να περιγράφει με τέτοια δύναμη την προστυχιά ενός πρόστυχου ανθρώπου, έτσι που όλο εκείνο το ασήμαντο που ξεφεύγει από το μάτι να περνάει ως μεγάλο στα μάτια ολωνών!»
Το Πορτραίτο ταξιδεύει από τη Ρώμη στην Αγία Πετρούπολη
Το θέμα απηχεί ενδοιασμούς που αντιμετώπισε ο ίδιος ο Γκόγκολ, όταν εκλήθη να υποβάλει τον εαυτό του σε συμβιβασμό, τόσο καλλιτεχνικό, όσο και συνειδησιακό.
To Πορτραίτο εμφανίστηκε στη συλλογή Αραβουργήματα και πρωτογράφτηκε στη Ρώμη το 1835, παράλληλα με την ολοκλήρωση του δεύτερου μέρους των Νεκρών Ψυχών (που αργότερα ο ίδιος ο Γκόγκολ κατέστρεψε, σε μια κρίση μανιοκαταθλιπτικής ψύχωσης). Αρχικά ήταν μια λογοτεχνική απόπειρα καθορισμού του νοήματος της Τέχνης και συστεγαζόταν με τα δοκίμια «Η γλυπτική, η αρχιτεκτονική, η ζωγραφική και η μουσική», «Περί της αρχιτεκτονικής» και «Η τελευταία μέρα της Πομπηίας». Η συγγραφή του διηγήματος για δεύτερη φορά και η δημοσίευσή του στο περιοδικό «Σύγχρονος άνθρωπος», το 1842, ήταν αποτέλεσμα των βίαιων μεταπτώσεων διάθεσης του Γκόγκολ. Από το αρχικό διήγημα, όπως γράφει ο ίδιος, διατήρησε μόνο τον καμβά, ενώ μετέφερε το σκηνικό στην Αγία Πετρούπολη του δέκατου ένατου αιώνα και φιλοτέχνησε την προσωπογραφία του αινιγματικού ζωγράφου Τσαρτκόφ, που με φαουστικό τρόπο συνάπτει συμφωνία με τον διάβολο χάριν της επιτυχίας και του πλουτισμού. Εκποιεί τα νεανικά οράματα για την τέχνη του. Ο Τσαρτκόφ αντικρύζει με οδύνη την υψηλής τέχνης σύνθεση του σύγχρονού του ζωγράφου Αλεξάντρ Ιβάνοφ «Η φανέρωση του Χριστού ενώπιον του λαού» και αναπτύσσει φθόνο, μεταμέλεια και συναισθήματα αυτοακύρωσης που τον οδηγούν στην καταστροφή. Ο ηθικοπλαστικός χαρακτήρας της νουβέλας ολοκληρώνεται στο δεύτερο μέρος (που από πολλούς χαρακτηρίστηκε περιττό), όπου ο αναγνώστης αντικρύζει το ηθικής τάξεως αυτό ζήτημα από την οπτική γωνία του ασυμβίβαστου, αλώβητου καλλιτέχνη. Το θέμα απηχεί ενδοιασμούς που αντιμετώπισε ο ίδιος ο Γκόγκολ, όταν εκλήθη να υποβάλει τον εαυτό του σε συμβιβασμό, τόσο καλλιτεχνικό, όσο και συνειδησιακό, έναντι της λογοκρισίας.
Ο καυγάς των δυο Ιβάν έχει τη φρεσκάδα της νεότητας και την αμεσότητα του ρηξικέλευθου δημιουργού, ενώ το Πορτραίτο, παρά την ενάργεια στη διαγραφή των ηρώων και τη συγκλονιστική απόδοση της ατμόσφαιρας της τσαρικής πρωτεύουσας, φλερτάρει διαρκώς με μια μορφή ιδεοληψίας. Ίσως θα'πρεπε το ελληνικό κοινό να έχει πλέον τη δυνατότητα να δει το σύνολο του έργου του μεγάλου συγγραφέα ώστε να κατανοήσει την καλλιτεχνική του πορεία. Οι δύο νουβέλες κυκλοφορούν από τις εκδόσεις «Ροές» σε αυτόνομα τομίδια της σειράς "microMEGA". Αξίζει να επαινεθούν, τόσο οι εξαίρετες μεταφράσεις, όσο και τα κατατοπιστικά επίμετρα της Βιργινίας Γαλανοπούλου.
ΝΙΚΟΣ ΞΕΝΙΟΣ
Το πορτρέτο
«ЗБАГНИ ЇЇ БЕЗМЕЖЖЯ ДУХУ…»
Розпочали урок учні 3-4 класів, які під керівництвом своєї вчительки п. Оксани Басенко інсценізували поезію Л. Українки «Вишеньки».
Німецький поет Гете писав: «Хто хоче зрозуміти поета, мусить побувати в його країні». Отож учні 7-11 класів, щоб зрозуміти цю надзвичайну поетесу, разом з учителем української мови та літератури п. Ганною Павлюк помандрували численними дорогами, що простелилися перед Лесею мало не в усі кінці світу. Девізом уроку були слова: «Збагни її безмежжя духу...».
Пані Ганна розпочала подорож поезією П. Дорошенка:
Захоплюючі розповіді учнів про життєвий і творчий шлях поетеси перепліталися з інсценізованим виступом учениці 10-го класу Сіркової Анжели в ролі Л. Українки, яка зачитувала чудові поезії Лесі. Згадуючи про перлину творчості поетеси «Лісову пісню», учні Любов Василишин та Богдан Здерський інсценізували діалог Мавки та Лукаша, під супровід чаруючої сопілки.
На уроці учні дізналися про найвагоміші факти з життя Лесі Українки. І за допомогою пам'ятки «Мозаїка особистості» спробували скласти внутрішній портрет письменниці - цілий комплекс духовності: світогляд, вірування, вдача, характер, захоплення, обдарування.
Під кінець уроку пані Ганна попросила учнів та гостей уявно встати перед могилою поетеси і, схилившись у доземному поклоні, подумати про те, які ми щасливі, що належимо до нації Лесі Українки. Щоб пишатися, треба мати на це право, його треба заслужити в розбудові української держави, поклавши туди хоч одну цеглину. Хай приклад Л. Українки нам у цьому допоможе.
ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ БІБЛІЇ (В ГРЕЦІЇ)
Перед початком вистави до учнів недільної школи та гостей зі Львова звернулися голова товариства «Українсько-Грецька Думка» пані Галина Маслюк та директор Міжнародного департаменту Клубу ЮНЕСКО пан Ксенофон Ламбракіс, які привітали львів'ян з приїздом на грецьку землю та зазначили, зокрема, що «коли мистецтво зливається з життєвою силою та чистотою маленьких акторів, народжується дух оптимізму, такий необхідний в цей несприятливий період, що ми всі переживаємо. Особливо, коли йдеться про виставу, що єднає два народи зі схожими звичаями і традиціями, Грецію та Україну». Голова товариства подякувала керівникам групи пп. Приставській Олександрі, Сокіл Ірині, Ткаченко Олені, концертмейстеру Ферій Наталії та всім учасникам студії, малим та дорослим, за те, що вони, не побоявшись відстані та незгод, привезли своїм землякам до Греції живе українське слово, таке важливе у прагненні та великих зусиллях, що докладають вчителі школи та керівництво товариства для збереження в молодого покоління українців та дітей від змішаних шлюбів рідної мови.
Гості зі Львова щиро привітали учнів та вчителів школи, батьків і всіх присутніх. Вистава почалась і полинули в зал ніжні українські мелодії, українські пісні. Впродовж вистави панувала надзвичайна атмосфера позитиву і радості, зал неодноразово вибухав оплесками, а після її закінчення усі присутні безперервно аплодували акторам стоячи. Театральне дійство принесло масу задоволення присутнім, бо маючи за основу духовно-християнську тематику, розповідало про сучасне життя людей, про усвідомлення гріхів людських, про можливість бути добрим та милосердним. Так, крізь призму сучасності учасники театрально-музичної студії зробили спробу розкрити вічні духовні чесноти у слові 
і пісні, а також підкреслити єдність родини, як необхідну умову повноцінного розвитку духовного світу людини.
Після вистави гості почастували учнів української недільної школи солодощами та подарували їм книжки, серед яких ювілейне видання «Кобзаря» Т. Шевченка, «Шевченкіана в наукових дослідженнях» та альбоми «Подаруй мені писанку», диски християнських пісень та серія книжок «Я пізнаю Світ» для учнів молодшої школи. Відповідальна за навчальні програми недільної школи при товаристві «Українсько-Грецька Думка» пані Наталя Басенко-Кормалі від щирого серця подякувала за чудові дарунки, та звернулася з проханням до керівників львівської школи допомогти з підручниками.
Після закінчення основної частини програми усі разом відвідали «Парк Безсмертних», розташований на території мерії Зографу, де відбулося покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченкові. Пані Галина Маслюк розповіла львівським друзям про історію створення пам'ятника, про видані у Афінах окремою книжкою твори Кобзаря грецькою мовою, та поділилася творчими планами товариства на майбутнє. Гості з України були захоплені почутим і пообіцяли будь-яку можливу підтримку зі своєї сторони. На завершення біля пам'ятника Кобзарю в Афінах, як символ об'єднання, скріплення нових, але теплих та дружніх стосунків, пролунали пісні на вірші Тараса Шевченка, як народні, так і 
покладені на музику великими українськими композиторами М. Лисенком, М. Вербицьким, Я. Степовим та ін.
Українські різнобарви в Греції ще раз привернули увагу пересічних перехожих, стверджуючи невмирущі слова Василя Симоненка: «Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!».
Дякуємо Вам, дорогі учасники студії «Молода Мельпомена», за Ваш труд, за Вашу громадянську позицію, за Вашу наполегливість та відданість традиціям нашого, українського роду. Нехай обрана Вами муза ніколи не обділить своєю прихильністю. Творчого натхнення та майбутніх подорожей стежинами світового українства!
Оксана БАСЕНКО, Галина МАСЛЮК, світлини Оксани ЧАУС.
«ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ. ПОГЛЯД З ІНВАЛІДНОГО ВІЗКА»
Спілкування з подружжям Подрезан попри напружений ритм було справжньою насолодою. Завжди з позитивним настроєм, пп. Микола та Наталя своїми усмішками та привітністю долають чисельні ймовірні та неймовірні перешкоди, спонукаючи всіх навколо до дії. Нам треба було не на жарт поспішати, щоб встигнути наздогнати цю емоційну, харизматичну, енергійну людину, ім'я якої – Микола Подрезан. Але краще за його давніх друзів не скаже, мабуть, ніхто.
Почалося все у 2004-му, коли пану Подрезану була надана честь пронести в Києві вогонь Олімпійських ігор, що 
прямував до Афін. Публіка обабіч траси підтримувала його, адже він - людина публічна. В 2008, перед Пекінської олімпіадою, була проведена друга Всесвітня естафета, після чого МОК відмовився від цієї ідеї. Традицію Всесвітньої олімпійської естафети вирішив продовжити самотужки не хто інший як Микола Подрезан. «Суть мого проекту проста – відвідати всі 35 міст світу, через які проходила естафета-2004. І в кожному місті урочисто – зі смолоскипом, який у мене залишився на пам'ять, і Державним прапором України – подолати на візку дистанцію 1206 метрів. Тоді сумарна довжина всіх етапів становитиме 42 км 195 м – марафонська дистанція. Розпочав я свій марафон 20 вересня 2011 року в Монреалі. Потім були етапи в Нью-Йорку, Лондоні, Амстердамі, Антверпені, Брюсселі, Делі. Нещодавно відвідав Рим, Барселону, зараз - в Афінах. До кожної поїздки ретельно готуюся. Шукаю в інтернеті інформацію, якими саме вулицями міста проходила естафета», - розповідає пан Микола.
Цікаво, що олімпійський вогонь в данному випадку - не найголовніше. Одним із завдань проекту є вивчення світового досвіду зі створення безбар'єрного середовища для людей, як кажуть, з «обмеженими можливостями» на об'єктах історії, культури та туризму. Хоча пан Микола і тут непохитний: «Я всім своїм знайомим це кажу: інвалідом я себе відчуваю вдома, а в Європі чи Америці одразу забуваю, що в мене «обмежені можливості». Як інженер-будівельник я неодноразово допомагав своїм товаришам-візочникам обладнати пандуси принаймні біля їхнього будинку. Можу навіть похвалитися, що в театрі Івана Франка три сходинки в вестибюлі перестали бути бар'єром не без моєї участі. Але я не 
в змозі вирішити цю проблему в масштабі країні. Цим мають займатися можновладці. А інваліди, їхні близькі і просто небайдужі люди повинні примусити їх це зробити. По закінченні своєї одисеї я планую видати книжку – з враженнями від поїздок, про цікаві зустрічі, знайомства з культурою різних народів. Зокрема, торкнуся й проблеми безбар'єрності, опишу, як вона вирішується в цивілізованих країнах. Взагалі, про мої подорожі можна вдосталь прочитати вже зараз – я маю свою сторінку в інтернеті (http://nesididoma.com). Там можна знайти опис і безліч фотографій багатьох моїх подорожей – і Україною, і за кордоном. Подорожую світом я давно. Загалом уже відвідав 43 країни, причому 33 – на інвалідному візку».
Завзятості цієї людини можна тільки позаздрити. Його друзі пишаються, що вогонь цього серця незгасимий. Пан Микола каже, що кожна людина, яка отримала травму, опинилася в інвалідному візку, обов'язково проходить два етапи: перший - зберегти життя та максимально відновити здоров'я; другий - повернутися до активного життя, праці та відпочинку. Людина соціально активна може обрати для себе третій етап - допомогти комусь, такому, як сама, скоріше пройти перших два етапи. А людина щаслива може дочекатися і четвертого етапу - коли ті, кому вона особисто допомогла, вже самі комусь допомагають. Отакий можливий PERPEТUUM MOBILE добра та гуманізму у щасливої Людини. А пан Микола та його дружина Наталя – Люди щасливі!
Протягом останніх 15 років Микола Подрезан був героєм безлічі телепередач, присвячених його особистості та діяльності, яку порівнюють з подвигом. Неможливо перелічити всі передачі регіональних та місцевих ЗМІ, де йшлося про його учнів та послідовників. Він кавалер нагород державних, приватних та громадських інституцій та фондів, генерал-хорунжий Козацького війська України. Колеги по долі - інваліди на візках - нагороджують його епітетами: "унікальний", "великий життєлюб", "людина - новатор", "мій Учитель". Андрій Васін, один із друзів Миколи, сказав так: 
"Кожен, хто познайомиться з Миколою, може вважати це великою подією в своєму житті". Тому що він, офіційно приналежний до людей з обмеженими можливостями, для всіх нас, офіційно визнаних здоровими, є прикладом безмежно бурхливої діяльності для добра ближнього, прикладом оптимізму, мужності, волі, нестримного, запального темпераменту, артистизму, харизми, шарму - тобто внутрішньої і зовнішньої краси. Одним словом, Особистість!
Масштаби досягнутого п. Миколою в громадському плані незрівнянні. Ця людина протягом 20 років, взявши за точку опори свою волю, талант і доброту, перевернула світ. Світ десятків, сотень, тисяч українських дівчат і хлопців, фатальна доля яких, як і його самого, в результаті аварій посадовила назавжди в інвалідний візок і видала на все життя путівку: "Інвалід першої групи. Непрацездатний. Потребує постійної сторонньої допомоги". Таких в Україні сьогодні понад 3 мільйони осіб.
У 1994, п. Микола взявся радикально змінити ставлення до них суспільства та власну самооцінку самих інвалідів. В Україні на початку 90-х, на відміну від Заходу, такі люди не отримували державної опіки, житлові та громадські місця не було адаптовано для пересування на візках. Прикуті до ліжок, вони почувалися самотніми, зануреними у свою біду, хворобу, безвихідь. Змінити ситуацію в країні для себе та "друзів по нещастю" взявся п. Микола.
ДО 19 ЛИСТОПАДА 1991 РОКУ... Народився п. Микола 15 червня 1953 р. в Києві, в родині спадкоємних інженерів. Прадід у свій час працював разом із майбутнім прем'єр-міністром царської Росії Вітте. Він же, як спеціаліст-транспортник, був причетний до організації перевезення чавунного хреста до Канева на могилу Т. Шевченка. Дід був товаришем міністра шляхів сполучень в уряді гетьмана Скоропадського. Батько - Володимир Подрезан, якому нині 98 років, інтелігент старого аристократичного ґатунку, інженер з енциклопедичними знаннями, знавець п'яти іноземних мов, - духовний наставник Миколи.
У 1970 р. Микола вступив до Київського будівельного інституту. Після закінчення - рік праці, потім - призов до армії. В юності до нестями захопився музикою. Одного разу в павільйоні "Юність" випадково взяв у руки мікрофон, звернувся до публіки і відчув взаємне порозуміння, те, чому підвладні служителі сцени. Тої миті в ньому прокинувся актор, творець, конферанс'є, що, власне, і було його покликанням. У 28 років Микола без жалю залишає роботу над дисертацією і стає диск-джокеєм. Найкращим, найпопулярнішим. На дискотеку Подрезана в кафе "Зіркове", квитки розкуповували за місяць наперед. У конкурсах, змаганнях дискотечних програм (а він був їх автором, режисером та ведучим) отримував перші місця та премії в Києві, Україні та СРСР. Вже тоді проявилася риса характеру, яка не зрадила і до сьогодні: за що б не брався - був першим. І все виходило в нього (та й тепер також, незважаючи на сивину і "бігання" на візку) - легко, просто, без видимої напруги. Шоумен найвищого класу, за сьогоднішньою термінологією. Заочно закінчив Київський інститут культури - факультет режисури масових заходів. Отож, за плечима дві вищі освіти.
І саме в цей час професійного злету, успіху, - поїздка на кілька днів до Талліна (Естонія). 19 листопада 1991 стало фатальним днем у його долі. "В автомобільній аварії на шосе під Таллінном постраждала одна особа". Перелом хребта, параліч ніг. Йому щойно минуло 38 років.
ПІСЛЯ 19 ЛИСТОПАДА 1991 РОКУ... "Держава розписалася у своїй неспроможності використати мене як ще здатного жити", прокоментує опісля пан Микола. Тобто бути корисним собі й суспільству. Але не на того натрапили. Рішення: жити повноцінним життям у новому фізичному стані.
Щойно ООН заснувала Міжнародний день інвалідів (3 грудня), як виникає ідея. Перший шестигодинний телемарафон для потреб інвалідів відбувся у 1993. Вперше на каналі Національного телебачення вся країна почула, що є таке плем'я - інваліди. Пізніше було ще два телемарафони. У 1994 Подрезан організовує "Інвалідний Приватний Фонд" (ІП-Ф). Цей Фонд ось уже 20 років є брендом багатьох всеукраїнських громадських, культурологічних, спортивних заходів, проведених інвалідами і для них. Сьогодні його представництва існують у 14 областях України, Росії та Білорусі. Наступний крок - створення інформаційного бюлетеня-щомісячника для інвалідів. Сотні, тисячі інвалідів відчули: вони не одні, хтось дбає про них. Цим "хтось" був п. Микола, бо так уособлював себе: "Держава - це я".
Невдовзі пп. Микола та Наталя стають ініціаторами ще одного геніального проекту - приватного міні-реабілітаційного центру для інвалідів. На десять днів батьки привозили своїх дорослих дітей, які до цього ні на хвилину не могли обходитися без їхньої допомоги, а поверталися навчені бути самостійними в більшості життєвих процесів. Для багатьох, хто роками не виходив з кімнати, навчання в Центрі було переломним для виходу "в люди".
І, нарешті, найбільша сенсація - організація конкурсів "Міс-Україна на візку" та "Лицар України на візку". Вперше він відбувся в 1996 р. Такого ще не було ніколи не тільки в Україні, а й у Європі. Рівень конкурсів - державний, національний. Підготовка - грандіозний тривалий проект. На сцені - постійний ведучий конкурсів - маестро на візку Микола Подрезан. "Наші конкурси - це свято духу. Вони допомогли нам змінити долю конкретних людей. Із сорока фіналістів конкурсів дівчат і хлопців четверо відновили навчання у вузах і закінчили їх, 16 вступили до вузів і теж їх закінчили, 15 стали активістами інвалідного руху. В п'яти містах (Ромни, Рогатин, Вінниця, 
Луганськ, Каховка) вони заснували свої громадські організації інвалідів.
І, на кінець, образ п. Миколи не буде повним без його дружини. З пацієнта дипломованого лікаря-реабілітолога Наталі Грязнової Микола Подрезан став її супутником життя. Разом ці самовіддані люди стали щасливими. Пан Микола про своє щастя мати ТАКУ дружину каже так: "Варто було поламати хребет, щоб зустріти таку жінку, як Наталя". Без коментарів...
5 жовтня подружжя Подрезан відвідало українську недільну школу при товаристві «Українсько-Грецька Думка» і провело для українських дітей в Греції «Урок життя». «Не забувайте своєї мови» - звернулись до учнів гості, даруючи їм книги, привезенні з України, і частуючи їх цукерками.
Дорогий пане Миколо! З Великою пошаною ми говоримо Вам велике спасибі. Дякуємо за Урок життя, дякуємо за вічний вогонь сили, віри і надії, який Ви запалили у наших серцях. Дякуємо, дякуємо, дякуємо... Творчої наснаги, успіхів та нових подорожей Вам, дорогі!
Галина МАСЛЮК для газети "Мир & Омониа".
Ukrainian World Congress urges EU leaders to support the signing of the EU-Ukraine Association Agreement (En)
This agreement offers a unique opportunity to achieve the European integration of Ukraine's intellectual capital, industries, market and natural resources. The harmonious worldwide integration of the 20 million Ukrainians in the diaspora and their valuable contribution to the development of various countries, including the EU member states, is a telling indication of the enormous potential benefits of Ukraine's Euro-integration.
However, this prospect is currently in jeopardy because of powerful forces, both inside and outside Ukraine, that are intent on derailing Ukraine's Euro-integration and driving Ukraine into the Customs Union and Eurasian Economic Union.
In its resolution of 12 September 2013, the European Parliament stressed the need for the EU to fulfill its responsibility and, in the spirit of solidarity with the Eastern Partnership countries, including Ukraine, engage and defend them against the open, alarming and escalating pressures being exerted upon them by Russia.
"The signing of the EU-Ukraine Association Agreement is the most effective practical measure that the EU could take to support Ukraine as a partner country at this time of crisis," stated UWC President Eugene Czolij. "It would also reaffirm the European character of the Ukrainian people while providing a strong stimulus to democracy and social progress in Ukraine, serve as an important step in fostering the further modernization and Europeanization of Ukraine, and promote regional security, stability and prosperity."
Media Contact: Irene Mycak
The UWC is the international coordinating body for Ukrainian communities in the diaspora representing the interests of over 20 million Ukrainians. The UWC has member organizations in 33 countries and ties with Ukrainians in 14 additional countries. Founded in 1967 as a non-profit corporation, the UWC was recognized in 2003 by the United Nations Economic and Social Council as a non-governmental organization (NGO) with special consultative status.
Світовий Конґрес Українців закликав провідників ЄС підтримати підписання Угоди про асоціацію між ЄС і Україною
Ця угода дає унікальну можливість для європейської інтеграції інтелектуального капіталу, індустрії, ринку і природних ресурсів України. Гармонійна всесвітня інтеграція 20 мільйонів українців діаспори та їхній цінний внесок у розвиток різних держав, у тому числі й членів ЄС, є переконливим показником величезних потенційних переваг євроінтеграції України до ЄС.
Однак зараз ця перспектива перебуває під загрозою через потужні сили в Україні і за її межами, які мають намір перешкодити євроінтеграції України та спрямувати Україну до Митного союзу і Євразійського економічного союзу.
У своїй резолюції від 12 вересня 2013 р. Європейський Парламент наголосив, що ЄС слід виконати свої зобов'язання та в дусі солідарності з країнами Східного партнерства, включно з Україною, втрутитися і захистити їх від відкритого, тривожного та зростаючого тиску Росії на них.
"Підписання Угоди про асоціацію між ЄС і Україною є найбільш ефективною практичною дією, яку б ЄС міг зробити, щоб підтримати Україну як державу-партнера в цей критичний час, – заявив Президент СКУ Евген Чолій. – Це б також підтвердило європейський характер населення України та дало потужний стимул до демократії і соціального прогресу в Україні, стало важливим кроком у подальшій модернізації і європеїзації України та сприяло регіональній безпеці, стабільності і добробуту".
Контакт зі ЗМІ: Ірина Мицак
Світовий Конґрес Українців
СКУ є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад 20 мільйонів українців. СКУ об'єднує в своєму складі українські організації із 33 країн та підтримує зв'язки з українцями ще 14 країн. Заснований у 1967 р. як неприбуткова організація, у 2003 р. СКУ був визнаний як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом Економічною та соціальною радою Організації Об'єднаних Націй.