Українці Греції - Нової окупації України не можна допустити

27.04.2010м. Афіни

Резолюцію протесту проти останніх подій в Україні подали представники української громади Греції до посольства України в Грецькій Республіці сьогодні 27 квітня о 10.00 за київським часом. Делегацію українців зустріли в. о. посла п. Наталя Косенко, інші дипломати посольства та обіцяли передати звернення українців Греції за призначенням.
Під час зустрічі голова Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька думка» Галина Маслюк висловила позицію місцевої громади щодо дій Президента України та уряду України і наголосила, що ці дії не тільки загрожують суверенітету нашої держави, але дестабілізують внутрішню ситуацію в країні в найнесприятливіший момент, а також поставила до відома представників української дипустанови щодо поширення інформації про позицію української громади Греції через засоби масової інформації серед найширших верств грецького суспільства.
Представники делегації висловили щирий жаль, що сьогодні в нашій нарешті незалежній державі так грубо паплюжиться пам’ять мільйонів українців, які невинно загинули від радянських репресій в Україні, а також тисяч борців, які полягли за її незалежність. Пані Розалія Тузяк, мати якої було закатовано в Дрогобичі, пережила разом із репресованим батьком та трьома ще дітьми сім’ї Козаків всі складнощі тюремних скитань в м. Інта, м. Воркута, м. Кожва добре «відомої» багатьом українцям Комі АРСР, сьогодні вимушена переживати ще один напад на незалежність Батьківщини. «Нас вбивали тільки за те, що ми були українцями і прагнули своєї держави», - звернулася до присутніх українських дипломатів пані Розалія. Як сьогоднішнє керівництво України могло знову продати країну в рабство? «Де вони взяли таке право?», - не може пережити літня жінка.


Президенту України
Прем’єр-міністру України
Голові Верховної Ради України
Голові Конституційного суду України

Звернення

На чисельні звернення українських громадян, що проживають у Греції і занепокоєні останніми подіями в Україні, до активу українських громадських організацій, Товариство української діаспори в Греції «Українсько-грецька думка» від імені української громади Греції засуджує антиконституційні і відверто антиукраїнські дії Президента та уряду України, а саме підписання угоди про продовження перебування Чорноморського флоту Росії на території України на 25 років з правом її пролонгації ще на 5 років.
Угода про продовження перебування збройних сил чужої держави на території України суперечить Основному Закону країни, у статті 17 якої говориться про те, що:
На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 17 Конституції України також передбачає, що:
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Українська громада Греції висловлює обурення, але й щирий жаль, що Віктор Янукович, який складав клятву, тримаючи руку на українській святині, Пересопницькому Євангелії, виказує перед цілим світом і перш за все перед своїми громадянами політичну слабкість, неспроможність, пряму залежність від іноземних впливів, торгує національною безпекою України і веде її до громадянського конфлікту. Українська громада Греції закликає Верховну Раду України не ратифікувати угоду про продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії на українській території, яка підриває суверенітет і територіальну цілісність України. А також закликає Президента та уряд України на чолі з прем’єр-міністром Миколою Азаровим відмовитися від дій, які можуть стати незворотними та непоправними для майбутніх поколінь українців.


Shevchenko_6.03.2010_8

Τα εγκαίνια του αγάλματος του Τ. Σεβτσένκο στο Δήμο Ζωγράφου

6 Μαρτίου 2010

Ομιλία της προέδρου της Ουκρανικής κοινότητας στην Ελλάδα «Ουκρανο-ελληνική σκέψη» κ. Γκαλίνας Μασλιούκ-Κάκκου

 

«Είναι τεράστια η ιστορία των Ελλήνων της Ουκρανίας. Δεν πρέπει να αφήσουμε να χαθεί» - μου είπε πριν πολλά χρόνια ο δήμαρχος αυτής της πόλης, κ. Γιάννης Καζάκος.Shevchenko_6.03.2010_8

«Θα την καταγράψουμε μαζί», είπαμε με χαρά εμείς, οι Ουκρανοί της Ελλάδας, οι Ουκρανοί-ελληνιστές, σε ορισμένους ευαισθητοποιημένους Έλληνες, οι οποίοι συγκινήθηκαν από την πλούσια ιστορία των προγόνων τους, που μεγαλούργησαν στην Ουκρανία. Με χαρά, γιατί είναι αναπόσπαστο κομμάτι της ιστορίας του τόπου μας, που τόσες φορές παραποιήθηκε.

Και ακόμα, γιατί εκατοντάδες χιλιάδες Έλληνες στο πέρασμα των αιώνων ένιωθαν τη χώρα μας πατρίδα τους. Και ακόμα, γιατί πρέπει να διατηρούμε τη μνήμη μας. Το οφείλουμε σε αυτούς που στο παρελθόν έχτιζαν το μέλλον μας.

Και επειδή ο κύριος Καζάκος ανήκει στους ευαισθητοποιημένους, το κάνει με τον καλύτερο δυνατό τρόπο. Του είπα, τότε, ότι δεν υπάρχει τίποτα ουκρανικό στην Ελλάδα και ότι και τη δική μας ιστορία, των Ουκρανών της Ελλάδας, θα τη γράψουμε μαζί.

Κι έτσι έγινε. Το πρώτο ουκρανικό μνημείο στην Ελλάδα το εγκαινιάζουμε εδώ, στο Δήμο Ζωγράφου. Σας ευχαριστούμε θερμά. Είναι πολύ σημαντικό και ιστορικό αυτό που γίνεται.

Επίσης, δεν μπορούμε να μην ευχαριστήσουμε τον πρέσβη μας, κ. Βαλέριο Τσίμπουχ, που βρήκε τον τρόπο να κάνει το όνειρό μας πραγματικότητα. Θα μας ήταν πολύ δύσκολο να το κάνουμε μόνοι μας. Είμαστε από τις λίγες κοινότητες στην Ευρώπη που δεν έχει καμιά βοήθεια, και η δραστηριότητά μας στηρίζεται καθαρά στην προσωπική πρωτοβουλία όπως αυτή του κ. Καζάκου, του δημοτικού σύμβουλου του Δήμου Ζωγράφου κ. Γιάννη Βούρτση, του προέδρου των Σχολών Δέλτα κ. Κώστα Καρκανιά, την τεράστια προσφορά της κ. Λίτσας Πατεράκη.

Ευχαριστούμε όλους τους Έλληνες, επώνυμους και ανώνυμους, που με την πρωτοβουλία τους μας βοηθάνε να διατηρήσουμε τη γλώσσα και τις παραδόσεις μας μακριά από την πατρίδα μας. Και αυτό το άγαλμα εδώ, το χρειαζόμαστε πολύ.

Γιατί πώς θα μάθουμε στα παιδιά μας ότι είναι Ουκρανοί; Ότι έχουν πλούσια αλλά πονεμένη ιστορία; Ότι πριν γίνει η πατρίδα μας ανεξάρτητη πέθαναν εκατοντάδες χιλιάδες στον αγώνα. Και ότι πρέπει πάντα να υποστηρίζουν την ελευθερία, να μοχθούν για την ευημερία, αλλά και να ενισχύουν την ευρωπαϊκή επιλογή της Ουκρανίας. Πώς να τα κάνουμε όλα αυτά χωρίς κανένα σημείο αναφοράς; Τώρα το έχουμε! Σας ευχαριστούμε και εσάς κύριε Πρέσβη, όπως και τους Ουκρανούς φίλους σας οι οποίοι σας στήριξαν στην προσπάθειά σας να μας βοηθήσετε.

Ο μεγάλος Ταράς έλεγε «Σαν θα πεθάνω θάψτε με στην αγαπημένη μου Ουκρανία». Πόσο το νιώθει ο καθένας μας εδώ! Όπως ακριβώς κι εκείνος. Μην ξεχάσουμε ότι μας καλούσε «Όρθιοι να σηκωθούμε», «δεσμά να σπάσουμε». Να μην αφήσουμε κανέναν να μας υποδουλώσει. Ποτέ ξανά! Μην ξεχάσουμε τη διαθήκη του. Μη χάσουμε τη μνήμη μας.

Ελπίζουμε και παρακάτω πάντα να έχουμε στο πλευρό μας τους Έλληνες φίλους μας που γνωρίζουν και αυτοί πολύ καλά τι θα πει η ξενιτιά. Ευχόμαστε η Ουκρανία να γίνει δυνατή και ο λαός της να ευημερεί, γιατί το αξίζει. Ελπίζουμε ότι ο καινούριος πρόεδρος της Ουκρανίας δε θα αγνοήσει τις προσδοκίες του λαού της χώρας του, αλλά και των 20 εκατομμυρίων ανθρώπων της ουκρανικής διασποράς, που επίσης είναι μέρος του λαού του, γιατί εμείς έχουμε απόλυτη ανάγκη να είμαστε υπερήφανοι για αυτόν, για τη χώρα μας, για την ιστορία της και τους ήρωές της. Από την πλευρά μας, ήδη κάνουμε τα αδύνατα. Και θα συνεχίσουμε παρακάτω. Για να γνωρίσει όλος ο κόσμος ότι είμαστε ένας λαός φιλικός, εργατικός, λίγο ονειροπόλος αλλά πολύ, πολύ όμορφος λαός.


Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва української громади з Послом України в Греції 23 березня 2010 р.

Зустріч була ініційована Радою правління і носила інформативний характер щодо програми заходів, запланованої товариством на 2010 рік. Були обговорені, зокрема, такі масштабні проекти як проведення у вересні ц.р. IV Форуму української діаспори в Греції, презентація селекційного грецько-українського видання творів Тараса Шевченка та матеріалів про його життя та діяльність, запланованого товариством на жовтень-листопад 2010 р., а також проведення виставки архівних матеріалів СБ України «Українська повстанська армія: історія нескорених» з презентацією брошури, виданою товариством грецькою мовою на острові Родос, запланованої на початок червня 2010 р. після успішного проведення зазначеної виставки в столиці Греції Афінах в листопаді 2009 р.

Голова товариства п. Галина Маслюк проінформувала представників посольства стосовно надісланого товариством на адресу 22-ох європарламентарів Греції листа-протесту щодо 20-го пункту резолюції Європарламенту, який стосується теми присвоєння Степану Бандері звання «Героя України» і висловила занепокоєння керівництва української громади Греції щодо подальшої долі України, її зовнішньополітичного курсу, стану української мови та ЗМІ, зв’язків з діаспорою. Окремим питанням було виділене призначення на посаду міністра освіти України одіозної фігури українського політикуму п. Дмитра Табачника та діяльності державного проекту «Міжнародна українська школа» на європейському терені і, зокрема, в Греції. Директор недільної школи при товаристві «Українсько-грецька думка» п. Оксана Наконечна передала послу лист від адміністрації МУШ щодо наступного екзаменаційного періоду, в якому зазначено, що «ЗНЗ МУШ щоквартально працює за тимчасовим бюджетом, в якому видатки на відрядження не передбачені» і висловила занепокоєння щодо відсутності фінансування комісії та ускладнення організованого проведення іспитів у країнах розташування Закордонних учбових навчальних закладів, які мають укладені угоди про співпрацю з МУШ, як це було обіцяно в період презентації проекту МУШ та заохочення до співпраці з нею закордонних закладів.

Посол України п. Валерій Цибух окрім обговорення деталей щодо запланованих заходів та з’ясування ситуації з Міжнародною українською школою, висловив громаді свої запевнення щодо незмінності зовнішньополітичного курсу президента України Віктора Януковича та новопризначеного уряду. Пан посол розповів також про спростування Дмитром Табачником інформації про непристойні вислови на адресу українського народу, які начебто йому навмисно приписують, і висловив сподівання, що новопризначений міністр освіти України виправдає виказану президентом довіру і виведе освітянську галузь країни на належний рівень. Пан Посол подякував товариству за ініційовану зустріч та закликав українську громаду активно спостерігати за подіями в Україні та брати активну участь у її житті.

На консульські питання членів Ради правління товариства «Українсько-грецька думка» дав відповідь генеральний консул України в Греції п. Ігор Повзик.


ТАБАЧНИК forever!?

ідеологія завжди поступалася «прагматичній, з загальнолюдськими цінностями», силі “бабла”. Тому за політику новий міністр може бути спокійний: звідти йому не слід чекати небезпеки.

Звинуватити в фінансових аферах попередників, наскаржитися на політичне переслідування з боку нетерпимих “нациків”, покаятися і пообіцяти, що на посаді не буде нічого особистого, а тільки виконання програми президента – ось цього мабуть і вистачить для втихомирення політичних опонентів.

Показовий приклад – заява Віри Іванівни Ульянченко: проти міністра “Наша Україна” буде боротися (на словах), а на посаді заступника міністра його політику буде впроваджувати (ділом).

Значно більше за реакцію політиків дивує реакція освітянської еліти. Керівництво лише двох вузів виступило відкрито проти цього призначення і готове до протестів в майбутньому. Власне доктору Гарвардського Університету Борису Ґудзяку, ректору Українського Католицького Університету, чи Президенту найстаршого і найпрестижнішого Українського університету “Києво-Могилянська академія”, професору Сергію Квіту мало що залежить на доброму відношенні міністра освіти і науки, незалежно від особи. Ці два вузи є найбільш відкриті та проєвропейські і найбільш ефективно та фахово виконують свою основну функцію – забезпечують студентам високоякісний учбовий процес. Тому ці ректори можуть дозволити собі таку розкіш, як власна, не заанґажована думка.  А що ж інші?

Більшість ректорської спільноти України скромно промовчала і по-філософськи не коментувала урядове призначення. Страх за власну посаду і досить безбідне існування, яке їм забезпечує “університетський бізнес”, виявилися значно вагоміші за залишки професорської гордості чи переживання за майбутнє освітянської галузі. Власне їхнє помірковане мовчання дозволило двом десяткам найбільших підлабузників з числа “української інтеліґенції” на все горло висловити беззастережний «совєтський одобрямс» “умнєйшему із умнєйших” “історику та інтелектуалу”. І байдуже, що новий міністр не визнає самої української держави і культури, а третину населення України взагалі не вважає за повноцінних громадян. Представники  “інтеліґенції” впевнені, що діяльність Д.Табачника на посаді голови Міністерства освіти і науки “буде сприяти належному розвитку української освіти і науки”.

“Ми вважаємо його (Табачника) саме тим державним діячем, який може забезпечити відродження вітчизняної освіти і науки”, – йдеться у зверненні на підтримку нового міністра.

Окремі частини цієї заяви, взагалі нагадують сюжет з комедійного серіалу:

“Завдяки позиції Табачника освіта була вільна від тоталітарної ідеологізації, яка несумісна з нормами існування демократичного суспільства і оголошеним курсом на європейську інтеграцію”, – зазначають діячі науки. В Європі людина, котра дозволила б собі судження, подібні до висловів Дмитра Табачника, не змогла б працювати навіть вчителем початкової школи, не говорячи вже про міністерське крісло!!!

 

Що сказати? Блюзнірство і лакейство в дії. Не було б дивним, якби авторами цього звернення стали прості шахтарі якоїсь ПР-івської шахти чи доярки колгоспу “Шляхом Ілліча”, їм би це простилося. Немає в людей іншого виходу. Заставили під страхом голодної смерті. Але ж автори – еліта нації, керівники провідних наукових установ держави, люди, котрим народ довірив виховання майбутніх поколінь. А це вже страшно. Яке у нас майбутнє з такими Вчителями? Хто формує молодих українців? Невже українське суспільство настільки прогнило?

Одна надія на українське студентство. На безкомпромісність та юнацьку відвагу української молоді, яка, попри всі економічні та політичні перипетії, завжди була носієм прогресивних цінностей свободи. Саме від них залежить, чи буде українська освіта розвиватися в найкращих традиціях вільного світу, чи остаточно перетвориться на корумповану та малоефективну “кузніцу” дипломів “малороссійского значєнія” а-ля Табачник.

Особливі сподівання на студентів Вузів Західної України. Лише загальний безстроковий страйк, як мінімум всіх галицьких Університетів, докаже “великому публіцисту”, що ми вільний народ, а не “лакеи, едва научившиеся мыть руки”.

І на завершення. Дивує позиція щодо цього призначення Президента Януковича. Невже не знайшлося серед великого кадрового потенціалу ПР якогось сірого і тихого “казнокрада”, який би спокійно виконував програму Президента в освітянській галузі? Невже потрібно було так відверто знущатися зі всього українського і робити міністром відкритого ксенофоба і провокатора? Мабуть уроки минулого так нічого і не навчили нового Президента. Адже в 2004 році, саме студенти Могилянки і Українського Католицького Університету були в авангарді акцій протесту, які потім переросли у Майдан. Протесту не за особи чи партії, а за ідею і справедливість.

Виклик, який кинула нова влада українському народу – прийнято. Примус до відставки з подальшим звільненням, буде чудовим і наочним спростуванням “наукових” тез “проффесора” Табачника.

 

P.S. Коли стаття вже була готова до друку, на УП вийшло звернення Євгена Сверстюка, яке підписали багато діячів української інтелігенції. Хочеться вірити, що груба помилка нового уряду буде виправлена вже найближчим часом.


ЗВЕРНЕННЯ СВІТОВОГО КОНҐРЕСУ УКРАЇНЦІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

СКУ надзвичайно розчарований тим, що Європейський парламент у такий спосіб вдався до переписування української історії часів Другої світової війни.

Важливо усвідомити, що Степан Бандера є беззаперечним символом довготривалої трагічної боротьби України за свою незалежність, яку вона здобула в 1991 р. Надихаючи не одне покоління борців за українську незалежність, він у той же час був об’єктом ненависті для всіх тих, хто мав імперіалістичні наміри по відношенню до України.

30 червня 1941 р., після вторгнення Німеччини на територію Радянського Союзу, Організація Українських Націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери проголосила відновлення незалежної України. Це був прямий виклик гітлерівським планам, у які входило перетворити Східну Європу в німецьку колонію. А тому німецька влада вимагала від провідників ОУН негайно відкликати Акт відновлення незалежності, від чого вони відмовились. За це провідників ОУН почали переслідувати, запроторювати до тюрем та фізично знищувати. Це змусило ОУН піти в підпілля, щоб воювати з обома – радянськими і нацистськими - окупантами України.

У липні 1941 р. Степана Бандеру арештували, а затим відправили до концентраційного табору Заксенгаузен, де він був ув’язнений до жовтня 1944 р. Його два брати були запроторені до концентраційного табору “Аушвіц” та жорстоко вбиті. Подібна доля спіткала і Степана Бандеру, якого у 1959 р. вбив у Мюнхені московський агент.

Під час Нюрнберзького процесу було оприлюднено секретне розпорядження нацистської Айнзацкоманди Ц/5 до своїх відділів, датоване 25 листопада 1941 р. Заявляючи наступне, воно розвіює всякі можливі аргументи про співпрацю ОУН під проводом Бандери з нацистами:

“Беззаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті, метою якого є створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ретельного допиту таємно знищені як грабіжники”.

Протягом Другої світової війни в результаті агресії з боку нацистів та радянської влади Україна втратила приблизно 7,5 мільйонів людей. Окрім того, близько 2 мільйонів було вивезено в Німеччину на примусові роботи.
Це аж ніяк не можна назвати історією співробітництва бандерівської ОУН з нацистами; навпаки, це історія народу, якого знищували дві потужні системи, керовані Гітлером і Сталіном.

У зв'язку із вищесказаним СКУ закликає Європейський парламент відкликати це безпідставне звинувачення проти ОУН під проводом Степана Бандери.

СКУ також закликав Президента України стати в обороні честі справжнього героя України Степана Бандери та відкинути безпідставні звинувачення проти ОУН під його проводом.

 

Світовий Конґрес Українців
145 Evans Ave.,  #207
Toronto, ON
M8Z 5X8 Canada
Tel. (416) 323-3020  Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca
website: www.ukrainianworldcongress.org

 


Bundesarchiwe2-640

Προς τους Έλληνες Ευρωβουλευτές

Μόνο τον προηγούμενο αιώνα οι Ουκρανοί εξαναγκάστηκαν να συμμετέχουν σε δύο παγκόσμιους πολέμους. Επιπλέον, εξ αιτίας της οργανωμένης από το σταλινικό καθεστώς της Τεχνητής πείνας – Γολοντομόρ την περιόδο 1932-33 έχασαν τη ζωή τους περίπου 7 εκατομμύρια Ουκρανοί. Στη διάρκεια του Δεύτερου Παγκοσμίου πολέμου έχασαν τη ζωή τους περίπου 7,5 εκατομμύρια Ουκρανοί από την επίθεση της ναζιστικής Γερμανίας και της σοβιετικής εξουσίας. Εκτός αυτού 2 εκατομμύρια Ουκρανοί στάλθηκαν στη Γερμανία για καταναγκαστική εργασία.

Αυτές οι τεράστιες απώλειες και η καταστροφική πολιτική των κατακτητών επηρέασαν αρνητικά την ανάπτυξη της Ουκρανίας και του λαού της.

Στις 25 Φεβρουαρίου 2010 το Ευρωπαϊκό Κοινοβούλιο αποφάνθηκε σχετικά με την κατάσταση στην Ουκρανία, στην  Παράγραφο 20 ότι:

Λυπάται βαθιά για την απόφαση του πρώην προέδρου της Ουκρανίας κ. Βίκτωρ Γιούστσενκο να τιμήσει μετά θάνατον τον Στεπάν Μπαντέρα, αρχηγό της Οργάνωσης των Ουκρανών Εθνικιστών, η οποία συνεργάστηκε με την ναζιστική Γερμανία, με τον τίτλο του «Εθνικού ήρωα της Ουκρανίας» και ελπίζει σχετικά με αυτό ότι η νέα ουκρανική ηγεσία θα επανεξετάσει αυτή την απόφαση και θα παραμείνει πιστή στις ευρωπαϊκές αξίες.

Που βασίστηκε αυτή η απόφαση; Υπάρχει απόφαση καταδίκης διεθνούς δικαστηρίου το οποίο καταδίκασε τον Στεπάν Μπαντέρα και την Οργάνωση των Ουκρανών Εθνικιστών σαν συνεργάτες της ναζιστικής Γερμανίας; Έγιναν ουσιαστικές εξωπολιτικές έρευνες της ιστορίας των αγώνων των Ουκρανών για την ανεξαρτησία τους; Είμαστε σίγουροι ότι η Ουκρανία είναι έτοιμη να μιλήσει για αυτό.

Είναι σημαντικό να κατανοήσουμε ότι ο Στεπάν Μπαντέρα είναι αναμφισβήτητο σύμβολο του μακρόχρονου τραγικού αγώνα της Ουκρανίας για την ανεξαρτησία της, την οποία κατέκτησε το 1991. Εμπνέοντας πολλές γενιές αγωνιστών για την ανεξαρτησία της Ουκρανίας, αυτός ταυτόχρονα υπήρξε αντικείμενο μίσους για αυτούς οι οποίοι είχαν ιμπεριαλιστικές διαθέσεις σε σχέση με την Ουκρανία.

Στις 30 Ιουνίου 1941 μετά από την εισβολή της Γερμανίας στο έδαφος της Σοβιετικής Ένωσης η Οργάνωση των Ουκρανών Εθνικιστών με κάλεσμα του Στεπάν Μπαντέρα ανακήρυξε την αναγέννηση της ανεξάρτητης Ουκρανίας. Αυτό ήταν άμεση πρόκληση στα σχέδια των Γερμανών, στα οποία περιλαμβανόταν η μετατροπή της Ανατολικής Ευρώπης σε γερμανική αποικία. Γι' αυτό η γερμανική εξουσία απαιτούσε από τους καθοδηγητές της Οργάνωσης των Ουκρανών Εθνικιστών άμεση ανάκληση της διακήρυξης της ανεξαρτησίας, το οποίο αυτοί αρνήθηκαν. Γι' αυτόν το λόγο, άρχισαν να καταδιώκουν τους καθοδηγητές της Οργάνωσης, να τους φυλακίζουν και να τους εξοντώνουν, γεγονός το οποίο ανάγκασε την Οργάνωση να περάσει στην παρανομία για να πολεμήσει τόσο τους Σοβιετικούς όσο και τους Γερμανούς κατακτητές της Ουκρανίας.

Τον Ιούλιο του 1941 συνέλαβαν τον Στεπάν Μπαντέρα και τον έστειλαν στο στρατόπεδο συγκέντρωσης Sachsenhausen όπου παρέμεινε φυλακισμένος μέχρι τον Οκτώβριο του 1944. Τα δύο αδέλφια του ήταν έγκλειστα στο στρατόπεδο συγκέντρωσης Άουσβιτς όπου και δολοφονήθηκαν. Παρόμοια μοίρα είχε και ο Στεπάν Μπαντέρα ο οποίος το 1959 δολοφονήθηκε στο Μόναχο από πράκτορα της Μόσχας.

Κατά τη διάρκεια της δίκης της Νυρεμβέργης δόθηκε στη δημοσιότητα η μυστική διαταγή της ναζιστικής Αϊνζατσγκρούπ C/5 στα τμήματά της με ημερομηνία 25 Νοεμβρίου 1941, στην οποία τα γραφόμενα απορρίπτουν πλήρως όλα τα πιθανά στοιχεία για τη συνεργασία της Οργάνωσης των Ουκρανών Εθνικιστών υπό την ηγεσία του Στεπάν Μπαντέρα με τους ναζιστές: «Αναμφισβήτητα αποδεικνύεται ότι το κίνημα του Μπαντέρα ετοιμάζει εξέγερση στην επικράτεια του Ράιχ με σκοπό τη δημιουργία ανεξάρτητης Ουκρανίας. Όλα τα μέλη του κινήματος του Μπαντέρα πρέπει άμεσα να συλληφθούν και μετά από σκληρές ανακρίσεις μυστικά να εκτελεστούν σαν κλέφτες».

Αυτό με κανέναν τρόπο δεν αποτελεί την ιστορία συνεργασίας της Οργάνωσης του Μπαντέρα με τους ναζιστές, αλλά αντίθετα είναι η ιστορία του λαού τον οποίο εξόντωναν δύο ισχυρά συστήματα καθοδηγούμενα από τον Χίτλερ και τον Στάλιν.

Για την αμετάκλητη καταδίκη του ολοκληρωτισμού η Σύνοδος της Κοινοβουλευτικής Επιτροπής για τη δημοκρατία της Οργάνωσης για την Ασφάλεια και τη Συνεργασία της Ευρώπης πρότεινε να καθιερωθεί πανευρωπαϊκή ημέρα μνήμης των θυμάτων του σταλινισμού και του ναζισμού, συνδέοντάς την με την υπογραφή του Συμφώνου Ρίντεντροπ-Μόλοτοφ στις 23 Αυγούστου 1939 (με αυτό το Σύμφωνο η Γερμανία και η Σοβιετική Ένωση διαίρεσαν μεταξύ τους την Ευρώπη). Μήπως αυτές οι αλληλοσυγκρουόμενες αποφάσεις σημαίνουν διαφορετικές σταθερές στην κατανόηση των ευρωπαϊκών αξιών;

Στο πρόγραμμα της ουκρανικής τηλεόρασης «Μεγάλοι Ουκρανοί» το 2008 σύμφωνα με τα αποτελέσματα ανεξάρτητης έρευνας μεταξύ των πολιτών της Ουκρανίας για τη θέση και το ρόλο σπουδαίων κρατικών, πολιτικών, πνευματικών και θρησκευτικών προσωπικοτήτων στην εθνική και παγκόσμια ιστορία ο Στεπάν Μπαντέρα κατέλαβε την τρίτη θέση.

Οι Ουκρανοί οι οποίοι μένουν στην Ελλάδα έχουν και αυτοί σημαντική συμμετοχή στην ανάπτυξη της οικονομίας της. Για πολλούς η Ελλάδα έγινε η δεύτερη πατρίδα τους. Εδώ γεννήθηκαν και διαπαιδαγωγούνται τα παιδιά τους. Δεν τους είναι αδιάφορη η κοινωνική και η πολιτική ζωή αυτής της χώρας.

Απευθυνόμαστε σε σας όχι μόνο σαν Ουκρανοί, αλλά και σαν Έλληνες υπήκοοι να πάρετε πρωτοβουλία για ανάκληση της 20ης παραγράφου της απόφασης του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου της 25ης Φεβρουαρίου 2010 στην οποία αβάσιμα κατηγορούν τον Εθνικό Ήρωα της Ουκρανίας Στεπάν Μπαντέρα για συνεργασία με τη ναζιστική Γερμανία. Και να γίνει ανεξάρτητη έρευνα για το ρόλο της Οργάνωσης των Ουκρανών Εθνικιστών στον αγώνα ενάντια στα ολοκληρωτικά καθεστώτα της Γερμανίας και της Σοβιετικής Ένωσης για την Ανεξάρτητη Ουκρανία.

Ευελπιστούμε ότι θα δώσετε τη δέουσα προσοχή στο ζήτημά μας και θα συνδράμετε στην αποκατάσταση της σκόπιμης παραμόρφωσης της ιστορίας, με εκτίμηση,

Σύλλογος "Ουκρανοελληνική Σκέψη",

huth@ath.forthnet.gr

 

Bundesarchiwe2-640Nuiurberg_OUN640

 

Βιογραφικό του Stepan Bandera

Bandera_z_ditmy-Andrijem_i_NatalkojuΟ Stepan Andriyovych Bandera (1 Ιανουαρίου 1909, Staryi Uhryniv - † 15 Οκτωβρίου 1959, Μόναχο) ήταν Ουκρανός πολιτικός, ιδεολόγος του εθνικοαπελευθερωτικού κινήματος και αρχηγός της Οργάνωσης των Ουκρανών Εθνικιστών.

Ο Stepan Bandera γεννήθηκε σε οικογένεια κληρικών την 1η Ιανουαρίου 1909 στη Δυτική Ουκρανία, η οποία την εποχή εκείνη αποτελούσε μέρος της Αυστρο-Ουγγρικής Αυτοκρατορίας και ονομαζόταν Βασίλειο της Γαλικίας και Λοντομέριας. Οι λαοί της  Αυστρο-Ουγγαρίας απολάμβαναν κάποια δικαιώματα αυτοδιάθεσης και οι Ουκρανοί που ζούσαν εκεί ήξεραν τι σημαίνει δημοκρατία, σε αντίθεση με τους Ουκρανούς που ζούσαν κάτω από την τσαρική Ρωσία. Ο πατέρας του Bandera ήταν Ουκρανός καθολικός ιερέας και δραστήριος πολίτης. Υποστήριζε το συνεταιριστικό κίνημα των μικρών αγροτών, τις εκπαιδευτικές οργανώσεις και τους αγροτικούς συλλόγους. Μετά την πτώση της Αυστρο-Ουγγαρίας και την ανακήρυξη της Δημοκρατίας της Δυτικής Ουκρανίας (ZUNR), ο πατέρας Bandera βοήθησε στην εγκαθίδρυση ουκρανικής κυβέρνησης κι έγινε μέλος του νέου κοινοβουλίου ως εκπρόσωπος της επαρχίας Kalush. Κατά τη διάρκεια του πολέμου που ακολούθησε, ο κ. Andriy Bandera υπηρέτησε ως εφημέριος στον ουκρανικό στρατό της Γαλικίας. Έτσι από μικρή ηλικία, ο Stepan Bandera είδε τη γενιά των γονιών του να αγωνίζονται για τη δημιουργία ενός ανεξάρτητου ουκρανικού κράτους, μόνο που το ανατολικό τμήμα κατέληξε στους Μπολσεβίκους και το δυτικό στους Πολωνούς.

Το 1919 ο Stepan Bandera άρχισε τη δευτεροβάθμια του εκπαίδευση στο ουκρανόφωνο γυμνάσιο Himnaziya στην πόλη Stryi όπου ζούσε ο παππούς του (70 χμ νότια του Λβιβ). Ακολούθως ο Bandera εντάχθηκε στο ουκρανικό σώμα προσκόπων Plast. Το 1927 ο Bandera τέλειωσε τις γυμνασιακές του σπουδές κι έκανε αίτηση για σπουδές στην Ουκρανική Ακαδημία Οικονομικών στην πόλη Podebrady (Τσεχοσλοβακία), αλλά οι Πολωνικές Αρχές αρνήθηκαν να του εκδώσουν διαβατήριο για να ταξιδέψει στο εξωτερικό. Τον επόμενο χρόνο ενεγράφη στη Σχολή Αγρονόμων στο Πολυτεχνείο του Λβιβ. Συνελήφθη μαζί με τον πατέρα του από τους Πολωνούς για τη διοργάνωση μνημόσυνου για τους πεσόντες Ουκρανούς στρατιώτες. Ο Bandera ήταν ενεργό μέλος διάφορων φοιτητικών και πολιτικών ουκρανικών οργανώσεων που αγωνίστηκαν ενάντια στην εξαναγκαστική πολωνοποίηση και στη διάκριση εις βάρος των Ουκρανών. Σπούδασε στο Λβιβ μέχρι τη σύλληψη του το 1934.

Κατά τη διάρκεια των φοιτητικών του χρόνων, ο Bandera ήταν μέλος του ουκρανικού εθνικοαπελευθερωτικού κινήματος, της Οργάνωσης των Ουκρανών Εθνικιστών (OUN). Τον Ιούνιο του 1933 έγινε αρχηγός της Οργάνωσης για τη Δυτική Ουκρανία. Υπό την ηγεσία του, η Οργάνωση επικεντρώθηκε κυρίως στην κοινωνική προπαγάνδα, αλλά έγινε γνωστή λόγω των έντονων διαμαρτυριών της κατά του Γενοκτονικού Λιμού στη Σοβιετική Ουκρανία (γνωστού ως Holodomor) καθώς επίσης και κατά της “ειρήνευσης” των Ουκρανών από τις Πολωνικές Αρχές. Η πρώτη διαμαρτυρία έγινε το 1933 και ήταν η δολοφονία του σοβιετικού εκπροσώπου στο Λβιβ και μέλους της NKVD (προκατόχου της KGB), Alexei Mailov. Η δεύτερη διαμαρτυρία έγινε το 1934 και ήταν η δολοφονία του Υπουργού Εσωτερικών της Πολωνίας, Bronislaw Pieracki, εις απάντηση των ενεργειών της πολωνικής αστυνομίας εναντίον ανυπεράσπιστων Ουκρανών αγροτών. Μετά τη σύλληψη του Bandera το 1934, το Πολωνικό Δικαστήριο τον καταδίκασε σε θάνατο για το ρόλο του στη διοργάνωση αυτών των βίαιων πράξεων αντεκδίκησης. Η καταδίκη μετατράπηκε αργότερα σε ισόβια κάθειρξη.

Μετά τη διαίρεση του πολωνικού κράτους από τους Σοβιετικούς και τους Ναζί όπως προνοούσε το Σύμφωνο Molotov-Ribbentrop το 1939, ο Bandera δραπέτευσε από τη φυλακή και πήγε στο Λβιβ στη σοβιετική ζώνη όπου ανέλαβε να οργανώσει την παράνομη δράση. Αργότερα μεταβαίνει στη γερμανική ζώνη για να οργανώσει τους Ουκρανούς που είχαν διαφύγει από τη σοβιετική τρομοκρατία της διακυβέρνησης των Μπολσεβίκων στη Δυτική Ουκρανία. Ο Bandera βοήθησε στην οργάνωση μιας μελλοντικής ουκρανικής κυβέρνησης που θα ανακτούσε την εξουσία σε περίπτωση ενός σοβιετικό-γερμανικού πολέμου. Την περίοδο 1939-1941, οι Σοβιετικοί εκτέλεσαν και απέλασαν δεκάδες χιλιάδες Ουκρανών αποδεικνύοντας ότι ποτέ δεν θα επέτρεπαν την ανεξαρτησία της Ουκρανίας. Από την άλλη, οι Ναζί δεν είχαν κανένα συμφέρον να είναι ελεύθερη η Ουκρανία την οποίαν έβλεπαν ως “ζωτικό χώρο” για  Αρίους. Θέλοντας να αποφύγουν τον πόλεμο κατά των δύο μεγαλύτερων στρατών στον κόσμο, η Οργάνωση των Ουκρανών Εθνικιστών (OUN) προσπάθησε να χρησιμοποιήσει τα γερμανικά συμφέροντα στον πόλεμο εναντίον της ΕΣΣΔ για την εκπαίδευση αξιωματικών έτσι ώστε να σχηματίσει τον πυρήνα ενός μελλοντικού ανεξάρτητου ουκρανικού στρατού. Όμως μέσα σε ένα εξάμηνο η OUN πολεμούσε εναντίον και της Γερμανίας και της ΕΣΣΔ. Στις 30 Ιουνίου 1941, την ενάτη μέρα αφότου άρχισε ο πόλεμος μεταξύ ΕΣΣΔ και Γερμανίας, η OUN ανακοίνωσε την Πράξη για Αναγέννηση ενός Ανεξάρτητου Ουκρανικού Κράτους και εγκαθίδρυσε πολυκομματική κυβέρνηση στο Λβιβ. Οι Ναζί συνέλαβαν αμέσως τον Stepan Bandera και τον Πρωθυπουργό Yaroslav Stetsko, και απαίτησαν την ανάκληση της Πράξης. Ο Bandera και ο Stetsko αρνήθηκαν και φυλακίστηκαν στο στρατόπεδο συγκέντρωσης Sachsenhausen μαζί με άλλους υπουργούς της ουκρανικής κυβέρνησης. Τα δύο αδέλφια του Stepan Bandera, Oleksandr και Vasyl, φυλακίστηκαν στο Auschwitz με άλλα μέλη της OUN, όπου και χάθηκαν. Η γερμανική Gestapo συνεργάστηκε με τη σοβιετική NKVD στην καταδίωξη των μελών της OUN. Οι Σοβιετικοί εκτέλεσαν τον πατέρα του Bandera, Andriy Bandera, στο Κίεβο μόνο και μόνο επειδή ήταν ο πατέρας του αρχηγού της OUN.

Ωστόσο, η OUN συνέχισε τον αγώνα της κατά της ναζιστικής κατοχής. Την παραμονή της Μάχης του Στάλινγκραντ, το φθινόπωρο του 1942, η OUN συνένωσε τις υπάρχουσες ομάδες των ανταρτών και δημιούργησε τον Επαναστατημένο Ουκρανικό Στρατό (UPA), ο οποίος τελικά απελευθέρωσε μεγάλες επαρχίες της Βορειοδυτικής Ουκρανίας από τη γερμανική κατοχή. Ο Στρατηγός Roman Shukhevych, στενός συμπολεμιστής του Stepan Bandera έγινε διοικητής του UPA. Μερικοί υψηλόβαθμοι αξιωματικοί του UPA είχαν κάνει την εκπαίδευσή τους στο γερμανικό στρατό πριν τον πόλεμο. Όμως στον UPA υπήρχαν πολλοί αξιωματικοί που είχαν εκπαιδευτεί στο Σοβιετικό Κόκκινο Στρατό καθώς επίσης στους στρατούς της Πολωνίας και της Τσεχοσλοβακίας. Έτσι έγινε πραγματικότητα η ιδέα της δημιουργίας ενός εθνικού στρατού δίχως την υποστήριξη ενός εθνικού κράτους.

Όταν τα γερμανικά στρατεύματα αποχώρησαν από την Ουκρανία, οι Σοβιετικοί επιδίωξαν να καταστείλουν τον αγώνα για την ανεξαρτησία της Ουκρανίας. Απέστειλαν ειδικές στρατιωτικές δυνάμεις της NKVD για να πολεμήσουν την OUN. Αυτός ο πόλεμος κράτησε μέχρι τα μέσα της δεκαετίας του 1950, όταν η KGB συνέλαβε τον τελευταίο διοικητή του UPA, τον Vasyl Kuk. Τα μέλη της OUN συνέχισαν τον αγώνα τους στα σοβιετικά στρατόπεδα συγκέντρωσης GULAG, οργανώνοντας απεργίες και αντι-σοβιετικές διαδηλώσεις με το σύνθημα “Ελευθερία στα έθνη – Ελευθερία στα άτομα!” Το σοβιετικό ολοκληρωτικό καθεστώς φυλάκισε μέλη της OUN για περιόδους 25 ετών που συχνά παρατείνονταν. Στα στρατόπεδα οι Ουκρανοί εθνικιστές γνωρίστηκαν και συνεργάστηκαν με σοβιετικούς αντιφρονούντες διάφορων εθνικοτήτων και αγωνίστηκαν μαζί για την υπεράσπιση των εθνικών και των ανθρωπίνων δικαιωμάτων.

Μετά την ήττα του Χίτλερ, ο Stepan Bandera και πολλά άλλα μέλη της OUN κατέληξαν στην αμερικανική ζώνη της μεταπολεμικής Γερμανίας. Ίδρυσαν οργανώσεις για την προώθηση του ζητήματος της ανεξαρτησίας της Ουκρανίας. Τα κείμενα και οι δραστηριότητες του Bandera αποδείχτηκαν επικίνδυνα για την ΕΣΣΔ και την ηγεσία της. Η εντολή για τη δολοφονία του εγκρίθηκε σε ανώτατο επίπεδο από την κεντρική επιτροπή του Κομμουνιστικού Κόμματος της Σοβιετικής Ένωσης. Η KGB έστειλε τον Bohdan Stashynsky, εκπαιδευμένο δολοφόνο, στη Γερμανία με ένα όπλο που θα χορηγούσε μη ανιχνεύσιμο δηλητήριο για να προκαλέσει προσομοίωση φυσικής καρδιακής ανεπάρκειας. Ο Bandera δολοφονήθηκε στο Μόναχο στις 15 Οκτωβρίου 1959 στο κλιμακοστάσιο της πολυκατοικίας όπου διέμενε. Υπήρχαν υποψίες για εγκληματική ενέργεια, αλλά κανείς δεν γνώριζε την αλήθεια με σιγουριά. Το 1961, μόλις δυο μέρες πριν την ανέγερση του τείχους του Βερολίνου, ο δολοφόνος διέφυγε από το ανατολικό στο δυτικό Βερολίνο και παραδόθηκε στις γερμανικές αρχές. Αποκάλυψε τις λεπτομέρειες για το πώς ο ίδιος σκότωσε τον Bandera και ακόμα έναν Ουκρανό αρχηγό, τον Lev Rebet το 1957. Η δίκη του έγινε στην πόλη Karlsruhe όπου η γερμανική δικαιοσύνη αποφάνθηκε ότι η σοβιετική κυβέρνηση διέταξε και οργάνωσε τις δολοφονίες. Η δίκη του  Bohdan Stashynsky έλαβε διεθνή κάλυψη και ο κόσμος έμαθε για την πολιτική της Σοβιετικής Ένωσης να εκτελεί πολιτικούς αντιπάλους τόσο εντός της χώρας όσο και στο εξωτερικό.

Η KGB μπορεί να σκότωσε τον Stepan Bandera, αλλά δεν μπόρεσε να σκοτώσει τον πόθο του ουκρανικού λαού για ανεξαρτησία. Αυτό το μακραίωνο όνειρο πραγματοποιήθηκε τελικά το 1991. Σήμερα, στην ανεξάρτητη Ουκρανία κυματίζει η γαλαζοκίτρινη σημαία – η ίδια σημαία για την οποία πολέμησε ο Stepan Bandera. Σήμερα, ο εθνικός ύμνος της Ουκρανίας είναι ο ίδιος εκείνος ύμνος που τραγουδούσε ο Bandera και η γενιά του και το ουκρανικό έμβλημα είναι το σύμβολο κρατικής υπόστασης που χρονολογείται πάνω από 1000 χρόνια. Αυτά ήταν τα σύμβολα της Εθνικής Δημοκρατίας της Ουκρανίας στη μικρή διάρκεια της ζωής της κατά τον Α' Παγκόσμιο Πόλεμο. Και αυτά είναι τα ίδια σύμβολα του ανεξάρτητου κράτους της Ουκρανίας που ο Χίτλερ ζήτησε από τον Bandera να ανακαλέσει τον Ιούλιο του 1941. Ο Bandera παρέμεινε σταθερός στις αξίες του κι έτσι έγινε σύμβολο για όλους τους Ουκρανούς πατριώτες, διότι παρ' όλες τις αντιξοότητες, τόλμησε να υψώσει το ανάστημά του και να υπερασπιστεί το δικαίωμα της Ουκρανίας να είναι ανεξάρτητη.

Γι' αυτό και σήμερα σ' ολόκληρη την Ουκρανία, έχουν ανεγερθεί μνημεία προς τιμήν του σε πόλεις και χωριά, δρόμοι φέρουν το όνομά του, τραγούδια τον εξυμνούν, γυρίζονται ταινίες και θεατρικά έργα γράφονται γι' αυτόν. Ως σύμβολο, ο Stepan Bandera είναι από τους λίγους στην ιστορία της Ουκρανίας: αρχικά κρατούμενος στην Πολωνία, στη συνέχεια σε στρατόπεδο συγκέντρωσης του Χίτλερ και τέλος δολοφονήθηκε από τη σοβιετική KGB. Ό, τι κι αν σκέφτονται οι ξένοι πολιτικοί, ο Bandera θα παραμείνει σύμβολο του αγώνα του ουκρανικού λαού για την ελευθερία.


Bundesarchiwe2-640

Звернення до євродепутатів від Греції стосовно 20 п. резолюції Європейського парламенту від 25.02.2010

Тільки у минулому столітті українці були силоміць втягнуті у дві Світові війни. Внаслідок організованого сталінським режимом Голодомору 1932-33 років загинуло близько 7 мільйонів етнічних українців. Протягом Другої світової війни в результаті агресії з боку нацистів та радянської влади Україна втратила приблизно 7,5 мільйонів людей. Окрім того, близько 2 мільйонів було вивезено в Німеччину на примусові роботи.

Такі колосальні втрати і нищівна політика загарбників не могли не відбитися на розвитку України та її нації.

25 лютого 2010 р. Європейський парламент прийняв резолюцію відносно ситуації в Україні, в якій заявив про те, що:

20. Глибоко шкодує з приводу постанови колишнього Президента України Віктора Ющенка посмертно нагородити Степана Бандеру, провідника Організації Українських Націоналістів (ОУН), яка співпрацювала з нацистською Німеччиною, званням «Національного героя України» та «сподівається у зв’язку з цим, що нове українське керівництво перегляне такі рішення і зберігатиме відданість європейським цінностям».

Хіба існує вирок міжнародного суду, який би засудив Степана Бандеру і УПА, як посібника нацистської Німеччини? Чи були проведені ґрунтовні позаполітичні дослідження історії визвольних змагань українців за свою незалежність? Впевнені, що Україна готова говорити про це.

Важливо усвідомити, що Степан Бандера є беззаперечним символом довготривалої трагічної боротьби України за свою незалежність, яку вона здобула  в 1991 році. Надихаючи  не одне покоління борців за українську незалежність, він у той же час був об’єктом ненависті для всіх тих, хто мав імперіалістичні наміри по відношенню до України.

30 червня 1941 року, після вторгнення Німеччини на територію Радянського Союзу, Організація Українських Націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери проголосила відновлення незалежної України. Це був прямий виклик гітлерівським планам, у які входило перетворити Східну Європу в німецьку колонію. А тому німецька влада вимагала від провідників ОУН негайно відкликати Акт відновлення незалежності, від чого вони відмовились. За це провідників ОУН почали переслідувати, запроторювати до тюрем та фізично знищувати. Це змусило ОУН піти в підпілля, щоб воювати з обома – радянськими і нацистськими - окупантами України.

У липні 1941 р. Степана  Бандеру арештували, а затим відправили до концентраційного табору Заксенгаузен, де він був ув’язнений до жовтня 1944 р. Його два брати були запроторені до концентраційного табору “Аушвіц” та жорстоко вбиті. Подібна доля спіткала і Степана Бандеру, якого у 1959 р. вбив у Мюнхені московський агент.

Під час Нюрнберзького  процесу було оприлюднено секретне розпорядження нацистської Айнзацкоманди Ц/5 до своїх відділів, датоване 25 листопада 1941 р. Заявляючи наступне, воно розвіює всякі можливі аргументи про співпрацю ОУН під проводом Бандери з нацистами:

“Беззаперечно встановлено, що рух  Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті, метою якого є створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ретельного допиту таємно знищені як грабіжники”.

Це аж ніяк не можна назвати історією співробітництва бандерівської ОУН з нацистами, навпаки, це історія народу, якого знищували дві потужні системи, керовані Гітлером і Сталіним.

Для беззастережного засудження тоталітаризму Комітет Парламентської асамблеї ОБСЄ з демократії запропонував заснувати загальноєвропейський день пам'яті жертв сталінізму і нацизму, приурочивши його до підписання пакту Ріббентропа-Молотова 23 серпня 1939 року (цим документом Німеччина та СРСР розділили між собою Європу). Можливо ці суперечливі рішення означають подвійні стандарти в понятті «європейські цінності»?

У проекті українського телебачення "Великі українці" у 2008 р. за результатами незалежного інтерактивного опитування громадян України щодо місця і ролі видатних державних, політичних, культурних та релігійних діячів у національній і світовій історії С.Бандера посів третє місце.

Українці, що проживають у Греції, також внесли немалий вклад у розвиток її економіки. Для багатьох Греція стала другою Батьківщиною, тут народжуються і виховуються наші діти. Нам не байдуже політичне та суспільне життя цієї країни.

Тому, ми звертаємося до Вас не тільки як українці, але і як потенційні виборці, ініціювати відкликання 20-ї резолюції  Європарламенту від 25 лютого 2010 р., у якій безпідставно звинувачують Героя України Степана Бандеру у співпраці з нацистською Німеччиною. І провести незалежне розслідування ролі ОУН у боротьбі проти тоталітарних режимів Німеччини і СРСР за Незалежну Україну.

Сподіваємося на вашу увагу до зазначеного питання і допомогу в прагненні відновити навмисно спотворену історію,

Товариство української діаспори в Греції «Українсько-грецька думка»,

huth@ath.forthnet.gr

diasporaforum@googlemail.com

Bundesarchiwe2-640Nuiurberg_OUN640

Степан Бандера

Біографічна довідка

Степа́н Bandera_z_ditmy-Andrijem_i_NatalkojuАндрі́йович Банде́ра (1 січня 1909, Старий Угринів — † 15 жовтня 1959, Мюнхен) — український політичний діяч, ідеолог українського національного руху ХХ століття, лідер найбільш відомої української визвольної організації ОУН (р) [Революційна Організація Українських Націоналістів].

Степан Бандера народився в сім'ї священика 1 січня 1909 року. Він народився в Галичині, яка тоді була провінцією Австро-Угорщини і мала статус Королівства Галичини і Лодомерії. Це давало провінції деякі права на самоврядування, а народу — поняття про демократію, відмінні від тих, що існували в царській Росії. Його батько був священиком, але водночас і громадським діячем, підтримував створення селянами кооператив, просвітницьких та сільськогосподарських організацій. Після розпаду Австро-Угорщини і проголошення Західно-Української Народної Республіки він встановлював українську владу в Калуському повіті (районі), був депутатом парламенту ЗУНР від Калущини. Коли почалася війна, отець Андрій пішов в Українську Галицьку Армію капеланом. Таким чином Степан Бандера мав родинний досвід невдалої спроби встановити українську державу.

Восени 1919 року Степан Бандера вступає до української гімназії у Стрию, 70 км на південь від Львова, де мешкав його дід. В гімназії він вступає в українську скаутську організацію “Пласт”. У 1927 році Бандера закінчує гімназію, складає матуральні іспити. Він прагнув вступити до Української Господарської Академії в Подєбрадах (Чехо-Словаччина), але польська влада не оформила йому паспорта для виїзду за кордон. Наступного року Степан Бандера подає документи на аґрономічний відділ університету Львівської Політехніки. Тут він вчиться до арешту в 1934 році. Студентський період в житті Степана — це час його становлення як особистості, усвідомлення свого місця в суспільстві, міри відповідальності перед народом і друзями-однодумцями в боротьбі, формування власних поглядів на механізми боротьби за Українську Державу.

Під час навчання у Львові він був членом українського товариства студентів Політехніки «Основа» та членом управи Кружка студентів-рільників. Деякий час працював у бюро агрономічного товариства «Сільський Господар», в рамках діяльності «Просвіти» (організації, яка займалася культурно-просвітницькою роботою) здійснював по неділях і святах поїздки в довколишні села з доповідями та допомогою в організації різних заходів. Керував церковним хором у Дублянах біля Львова, де проходили 3-й та 4-й роки його навчання в університеті.

У студентські роки Степан Бандера став членом української визвольної організації ОУН. В червні 1933 року його призначають керівником цієї організації на Західних Українських Землях. За час його керівництва організація зосереджувалася в основному на суспільно-пропагандивній роботі, однак для зовнішнього спостерігача найбільш помітними були акції протесту проти масового вбивства людей голодом у СРСР та пацифікації українських сіл польською владою. В рамках першого протесту українські підпільники вбили у Львові представника НКВД (попередник КГБ) Майлова, а у відповідь на знущання польської жандармерії над беззбройними українськими селянами здійснили успішний замах на міністра внутрішніх справ Польщі. За це польський суд засудив Степана Бандеру, як керівника акцій до смертної кари, зміненої на підставі амністії на довічне ув’язнення.

Після поділу Польщі відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа, Бандера звільняється з тюрми, переходить на радянську сторону і знову організовує там підпілля. Потім переходить на німецьку сторону і починає готувати з тих українців, які були вимушені залишити зону радянської окупації, групи для організації української державної влади у випадку радянсько-німецької війни. Розуміючи, що домовитися з Радянським Союзом про незалежну Україну неможливо, він і його політична сила на початку намагалася не конфліктувати з німецькою стороною, щоб не створювати боротьби за незалежність відразу з двома світовими потугами. Він навіть намагався використати німецькі інтереси в боротьбі проти СРСР для підготовки майбутніх державних кадрів української держави, це стосувалося в першу чергу підготовки фахових офіцерів для армії. Однак політична реальність швидко скоригувала плани української визвольної організації і поставила її перед фронтом боротьби з обома учасниками конфлікту – і з Німеччиною, і з СРСР. На дев’ятий день війни між СРСР і Німеччиною ОУН проголосила у Львові, 30 червня 1941 року Акт відновлення Української держави і створила міжпартійний уряд. Німці відразу заарештували Степана Бандеру і прем’єр-міністра Ярослава Стецька, вимагали відкликати Акт, а після відмови ув’язнили обох в концтаборі Заксенгаузен. Разом з ними були ув’язнені інші міністри українського уряду. Двох братів Степана Бандери, Олександра і Василя, ув’язнюють в концтаборі Аушвіц, і там знищують, незважаючи навіть на те, що Олександр був одружений на племінниці італійського міністра закордонних справ Чіано, й італійський уряд, який був союзником Німеччини, намагався його визволити звідти. Одночасно ґестапо почало репресії та розстріли членів ОУН, про що свідчать численні документи в німецьких архівах. Практично в цей же час радянські репресивні органи розстрілюють в київській тюрмі батька Степана Бандери, отця Андрія, вказуючи у вироку, що основна вина розстріляного – лідерство в ОУН його сина.

Однак ОУН продовжила боротьбу з німцями, і напередодні Сталінградської битви, восени 1942 року об’єднала окремі партизанські загони в Українську Повстанську Армію, яка звільнила від німецької окупації значні райони північно-західної України. Командиром цієї армії став Роман Шухевич, близький соратник Степана Бандери. Більшість вищих офіцерів цієї армії встигли отримати військову освіту в німецькому війську до початку німецьких репресій проти ОУН. Однак була й частина офіцерів, які отримали освіту в радянській армії, і також прагнули боротися на незалежну Україну.

Після відступу німецьких військ з України, боротися проти незалежності України стали радянські війська, причому не фронтова армія, а спеціальні частини МГБ (попередника КГБ). Ця боротьба продовжувалася до середини 1950-х років, коли КГБ вдалося затримати останнього командира УПА Василя Кука. Однак члени ОУН продовжували боротьбу в радянських концентраційних таборах ГУЛАГу, організовували там повстання та вели пропагандивну роботу за розвал Радянського Союзу серед інших етнічних груп під загальним гаслом “Свобода народам – свобода людині!”. Вони отримали від радянського тоталітарного режиму довгі терміни ув’язнення, 25 років, а дехто й додаткові терміни, так що в тюрмах вони зустрілися з радянськими дисидентами періоду після Хрущова, і разом вели боротьбу за права людини.

Степан Бандера після поразки Гітлера опинився в американській окупаційній зоні Німеччини і почав розбудовувати українські еміграційні організації, які мали на меті продовжити боротьбу за незалежність України. Він багато пише як публіцист, і в цій ролі так само був небезпечний для керівництва СРСР. Тому на найвищому рівні ЦК КПРС було прийнято рішення про його знищення, і КГБ послало в Німеччину добре навченого кілера зі зброєю, яка стріляла отрутою. Бандера був убитий в Мюнхені 15 жовтня 1959 року на порозі власного дому. Однак КГБ прорахувалось з вибором кілера – він боявся, що його теж знищать, і втік в американську зону Берліну за день до зведення Берлінської стіни, та здався в руки німецьким властям. В Карлсруе відбувся суд над ним, на якому німецькі судді визнали, що організатором і замовником вбивства є радянський уряд. Цілий світ дізнався, що Радянський Союз посилає своїх аґентів у інші країни, щоб знищувати невигідних для себе людей.

Вбивши Степана Бандеру, КГБ не змогло ані розгромити ОУН, ані послабити прагнення українського народу до незалежності. Українська держава існує під тими самими символами, за які боровся Степан Бандера. Інших політичних сил, які в період існування Радянського Союзу декларували б про прагнення створити незалежну українську державу, на території сучасної України просто не було. Гімн, прапор і герб сьогоднішньої України — ті ж, які проголошувалися ОУН тоді, коли ґестапо вимагало від Степана Бандери відкликати Акт відновлення Української Держави в червні 1941 року. А оскільки Україна просто не має іншого визвольного руху, який би так довго вів боротьбу при повній підтримці народу (за оцінками КГБ через УПА та підпілля пройшло біля 500 000 людей), то особа Степана Бандери стала символом боротьби українського народу за незалежність. Тому йому ставлять пам’ятники в містах і селах, називають його іменем вулиці, і навіть існують фольклорні пісні невідомих авторів періоду СРСР, присвячені саме йому. У Бандери немає конкурентів на місце цього символа в історії України, і тому незалежно від зовнішньої думки інших політичних сил, він залишиться для українців символом боротьби, за яку він спочатку сидів у польській тюрмі, потім в гітлерівському концтаборі, а врешті загинув від рук агента КГБ.


ЗВЕРНЕННЯ до освітянської громадськості

Його висловлювання на кшталт «галичане – это лакеи, едва научившиеся мыть руки», які «практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане», як і про «боротьбу між римсько-православно-галицьким і російсько-православним етносами», що нібито розгорнулася на території України, викликають подив, оскільки вони належать докторові історичних наук.

Така позиція нетерпимості до будь-якої нації чи національної культури характеризується як ксенофобія. У цьому ж випадку мова йде про ненависть до українців та української культури з боку міністра, який відповідає за державну політику в освітній галузі. Чутливість до браку толерантності відрізняє весь повоєнний світ, особливо Європу. Тому такий міністр не може сідати за стіл переговорів з міністрами цивілізованих держав, не може відповідати за науку і освіту нашої країни.

Україна потребує єдності і культури, наша освіта і наука – якісного зростання, конкурентоздатності на глобальній арені, а університети – автономії. До цих завдань не може братися Дмитро Табачник, бо гуманітарна галузь не будується на ненависті і неправді. Не будьмо байдужими сьогодні, бо наші учні і студенти не вибачать нам цього завтра! Справжня педагогіка починається з власного прикладу, з відстоювання власної гідності. Закликаємо вас висловитися публічно проти Дмитра Табачника – особи, неприйнятної на такій важливій та відповідальній посаді, як міністр освіти і науки України.

 

Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Сергій Квіт

Normal 0 false false false EL X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4 /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Table Normal"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman","serif";}

04655, Україна, м. Київ,

вул. Г. Сковороди, 2

тел. (044) 425-15-36, факс (044) 463-71-12

pressa@ukma.kiev.ua


І Форум української діаспори у Греції (2006)

Представники Європейського Конгресу Українців на І-му Форумі української діаспори в Греції Ласкаве грецьке сонце зігріває українців Європи, які зібралися на перший Форум української діаспори на острові Евія (м. Еретрія, готель “Holidays in Evia Village) з 1 по 11 вересня 2006 р. на запрошення Товариства української діаспори в Греції “Українсько-грецька думка” за співпрацею з Європейським Конгресом Українців та Українською Радою Миру. Робота Форуму розпочалася урочистим вечором знайомств. На урочистому відкритті був присутній радник Посла з політичних питань п. Тарас Малишевський. Приємно було бачити українців з різних куточків Європи (Угорщина, Польща, Румунія, Болгарія, Франція, Македонія, Боснія, Україна), які знайомилися, спілкувалися, вели полеміку, просто відпочивали.

Метою Форуму було представлення української культури на грецькій землі, збереження історичної пам’яті, ознайомлення з життям автохтонного українського населення в європейських країнах, аналіз ситуації в сучасній Україні та її ставлення до великої української діаспори. Поєднання тематичних бесід з відпочинком, ознайомлення з історичними та археологічними місцями Греції, ознайомлення з місцевими звичаями та традиціями зробили перебування учасників на острові насиченим та цікавим.

Так була організована поїздка в Дельфи, де можна було зблизька подивитися і походити по історичних місцях. За припущеннями науковців, саме тут знаходиться центр Землі. Стрімкі гори, глибокі каньйони, лазурне море - такий природній ландшафт майже всієї Греції. Саме таке поєднання надає неповторності цій країні.

Поїздка в Афіни 6-го вересня залишила чудові враження для всіх. Відвідання Посольства України в Греції, покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку. На маленькому кусочку грецької землі розмістилася частина України, її геній, Кобзар, який не залишив нікого байдужим. Біля Тараса лунали український гімн "Ще не вмерла Україна", "Червона калина", "Реве та стогне Дніпр широкий". Ще один видатний поет українського сьогодення Іван Драч, який є учасником Форуму, схилив свою голову перед Кобзарем. Щемливі теплі почуття об'єднали всіх присутніх, що згуртувалися навколо пам'ятника, в єдину велику українську сім'ю.

Знайомство з Афінами продовжилось в історичному районі Афін Плаці. Всі бажаючі мали змогу доторкнутися до шедевру древньої Греції - Акрополя, відвідати національні музеї, просто походити старовинними вуличками Афін.

Окремою темою кожного дня звучали історичні бесіди на актуальні теми сьогодення в контексті української діаспори. З цією метою Товариство "Українсько-грецька думка" запросила на Форум завідуючого Відділом новітньої історії та політики Інституту історії України НАНУ, доктора історичних наук Георгія Касьянова та завідуючого Відділом всесвітньої історії і міжнародних відносин цього ж інституту, доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча наук і техніки України Степана Віднянського. Активну участь у бесідах брав також голова Товариства "Україна - Світ" Іван Драч. Приємно, що на всі хвилюючі українство питання присутні науковці намагалися дати відповіді та проаналізувати ситуацію.

Море, тенісні корти, футбольні майданчики, басейни створювали можливості для активного відпочинку. Для любителів пішохідних прогулянок гори розкривали свої обійми.

Перший Форум української діаспори Європи відбувся, його робота проходила за програмою, потім будуть зроблені підсумки. Але вже зараз є думка, що він повинен стати щорічним і з новим досвідом, з урахуванням сьогоднішніх недоліків ще в більшому масштабі відбутися наступного року.

Заключний гала-концерт, який відбувся 9 вересня, розпочався урочистою частиною. Прибув на свято Посол України в Греції п. Валерій Цибух (зранку повернувся з відпустки з України, щоб бути присутнім на закритті Форуму). Українські танці, пісні, костюми, національна символіка викликали щире захоплення у всіх присутніх на концерті.

До нових зустрічей наступного року!

Прес-служба Товариства "Українсько-Грецька Думка"


Kallithea-1

Тарас Шевченко – Діонісій Соломос – палкі оспівувачі свободи

Kallithea-1Лекцією на тему «Тарас Шевченко – Діонісій Соломос, національні поети - оспівувачі свободи» продовжилося відзначення шевченківських днів у Греції. Лекція відбулася 11-го березня ц. р. в Культурному центрі мерії Каллітеа за участю представників мерії району, українського посольства в Греції, грецьких наукових, мистецьких та освітянських кіл, а також представників української громади країни. Організаторами заходу були Спілка культури мерії Каллітеа «Новий духовний цикл», Центр досліджень новогрецької літератури «Янніс Хатзініс» та Товариство української діаспори в Греції «Українсько-грецька думка».

Присутніх привітали голова Культурного центру мерії Каллітеа п. Хрісанті Какуліду, заступник мера міста пан Псалідопулос. У своєму зверненні пан Псалідопулос зазначив, що і Тарас Шевченко, і Діонісій Соломос відносяться до плеяди світового рівня особистостей, і є «великою честю для нас представляти двох поетів у нашій мерії», додав віце-мер.Kallithea-2

Центральним доповідачем заходу була українська дослідниця, філолог новогрецької, української та російської мов Наталя Басенко-Кормалі. Присутні в залі представники наукових та літературних кіл Греції залишилися вражені від глибокого аналізу творчості двох визначних національних поетів України та Греції, а також від разючої подібності складної долі вдалині від Батьківщини, палка любов до якої викликала глибоке неприйняття будь-якої несправедливості, безпощадності до поневолювачів і заклик рідного народу до боротьби за свободу. І дійсно, як дивно перегукується заклик Т. Шевченка:

 

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.

 

зі словами Д. Соломоса з гімну Греції:

 

Пізнаю клинок розплати

Леза гостреного спів.

Пізнаю твій зір крилатий

І в очах – священий гнів.

Мужність грецького народу

Із кісток постане знов,

Хай живе свята свобода,

Гордих Еллінів любов.

 

Зі словами щирої подяки після закінчення лекції звернувся до присутніх Посол України в Греції п. Валерій Цибух, який зокрема зазначив, що в ці дні в усьому світі проходять шевченківські святкування, а тут у Греції щойно 6-го березня було відкрито пам’ятник великому українському Кобзарю, і зачитав уривок із привітального слова новообраного Президента України до цієї великої події: «Увічнення Кобзаря в Греції – це виразний прояв шани до України, ще одне свідчення про поглиблення дружніх відносин між нашими державами, між грецьким та українським народами, їх прагнення до взаємного збагачення культур у колі вільної сім’ї європейських націй».

Голова Товариства «Українсько-грецька думка» п. Галина Маслюк у свою чергу подякувала всім присутнім за участь у заході, зазначила, що це цікаве Kallithea-3дослідження було проведене прекрасним філологом та уважним дослідником п. Наталею Басенко у зв’язку з випуском селекційного видання творів Шевченка грецькою мовою, а також наукових статей про життя та творчість українського генія, запланованого Товариством на цей рік, і висловила щирий жаль з приводу того, що через непередбачений 24-годинний страйк 11-го березня на свято не змогли приїхати учні української недільної школи, що діє при товаристві, які готувалися декламувати перед шановним зібранням поезії Діонісія Соломоса українською та Тараса Шевченка грецькою мовами.

Галина Маслюк