Shevchenko_Hungary

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА УГОРЩИНИ ПІД ЗАГРОЗОЮ

Україніці Греції стурбовані ситуацією, що склалася навколо виборів до Державного самоврядування українців Угорщини. Співпереживаємо разом з нашими співвітчизниками, ураїнцями Угорщини, які зробили великий внесок у розвиток українсько-угорських відносин. Знаємо, що Товариство української культури Угорщини за 20 років свого існування та за підтримки угорського уряду досягло важливого поступу в суспільному житті Угорщини. Неодноразово відвідуючи Вашу країну щоразу переконувалися, наскільки вміло та успішно Товариство вміє згуртовувати навколо себе українців та друзів угорців. Для нас воно було завжди прикладом. Його досягнення поважає та цінує вся світова українська спільнота.

Були дуже здивовані інформацією про небезпеку, що загрожує сталій діяльності української громади Угорщини. Зокрема, за участю у найвищих органах керівництва людей, які не тільки не є українського походження, але і не відстоюють інтереси українців, тому що, в районах, де створилися самоврядування, не існує жодного українця. І все це робиться, зловживаючи законами Вашої країни. Кого ж вони насправді представлятимуть в українській громаді? Чи з якою метою вони туди йдуть ?

Звертаємося до вас, вельмишановний пане Прем’єр-міністре, з надією, що Ви втрутитеся особисто і не дозволите дискредитації та порушення продуктивної діяльності української громади Вашої країни, яка має право будувати та розвивати свої структури з тими людьми, які мають безпосереднє відношення до неї, зберігають українську мову, традиції та роблять все можливе для того, щоб їхні діти були достойними громадянами Угорщини».

Як поінформувало Товариство української культури в Угорщині, у виборчому процесі до Державного органу самоврядування українців у багатьох випадках взяли участь виборці та кандидати, які не є частиною української громади та не зберігають українську мову, культуру та традиції. “Світовий Конґрес Українців закликає Прем’єр-міністра Угорщини ... перевірити, чи виборчий процес, включно з виборами до Державного органу самоврядування українців Угорщини, пройшов згідно з фундаментальними принципами таких виборів, а якщо ні, то вжити відповідних заходів, щоб виправити цю ситуацію,” – заявив зокрема президент СКУ Евген Чолій.

ГАЛИНА МАСЛЮК


ПРЕСОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

12 січня 2011 р. Світовий Конґрес Українців надіслав лист з закликом засудити політично вмотивовані судові процеси в Україні: а) верховному комісару ООН у справах людських прав Наванатем Піллай, б) директору Бюро демократичних інституцій та людських прав ОБСЄ Джанезу Ленарчику, в) голові Підкомітету Європейського Парламенту з питань прав людини Гейді Гауталі, г) комісару Ради Європи з прав людини Томасу Гаммарбергу, ґ) голові делегації Європейського Парламенту до Комітету парламентського співробітництва ЄС-Україна Павелу Ковалю та д) генеральному секретарю Міжнародної правозахисної організації “Міжнародна амністія” Салілу Шетті.

У цьому листі Світовий Конґрес Українців заявив, що:

1.      Такі судові процеси підтверджують відповідність наступних спостережень, які висловлено в Резолюції Європейського Парламенту щодо України від 25 листопада 2010 р.:

д. Враховуючи, що після президентських виборів у січні 2010 року посилюються тенденції, які викликають стурбованість щодо зниження поваги до демократії та плюралізму, про що свідчить зокрема поводження з деякими неурядовими організаціями та індивідуальні скарги журналістів щодо тиску з боку їхніх редакторів чи власників видань стосовно висвітлення чи невисвітлення окремих подій, а також посиленої та політично вмотивованої діяльності Служби безпеки України та використання в політичних цілях ресурсів адміністративної та судової систем.

2.      28 грудня 2010 р. Західна інформаційна корпорація ZIK повідомила, що уповноважена Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова так прокоментувала арешти попередніх урядовців:

Моя позиція була і залишається незмінною. Україна є лідером в Європі щодо масового застосування арештів… Така ситуація ганебна.

3.      30 грудня 2010 р. уряд США висловив свою стурбованість щодо стану справ в Україні в Заяві уряду США про розслідування щодо українських опозиційних політиків, де зазначив наступне:

Незважаючи на те що уряд США, як правило, не коментує конкретики окремих справ, ми висловили українському уряду наше занепокоєння: з корупцією потрібно боротися, але переслідування правоохоронними органами не має бути вибірковим або політично вмотивованим.

У цьому контексті ми також висловили свою стурбованість тим, що коли переслідують, за маленькими винятками, лише тих високопосадовців, які пов’язані з попереднім урядом, це виглядає як вибіркове переслідування політичних опонентів.

“Світовий Конґрес Українців закликає міжнародне співтовариство та свої складові організації засудити неприпустимий антидемократичний тиск, що здійснюється на політичних опонентів в Україні, – заявив президент Світового Конґресу Українців Евген Чолій.


СТЕПАН БАНДЕРА - ГЕРОЙ УКРАЇНИ!

Поява цього повідомлення зараз, з посиланнями на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року, виглядає як відкрита провокація та зневага до українського народу та його історії.

Вищеназвані рішення українських судів прийняті з грубим порушенням чинного законодавства, суперечать нормам права і судочинства і є політичним замовленням влади України. Через це вони не можуть бути визнаними.

Степан Бандера не є і не може бути символом якоїсь однієї партії чи політичної сили. Будучи одним з найбільш яскравих борців за Незалежну і Соборну Українську Державу, він є символом Незалежної України. Він - Герой не для окремої частини України, а для кожного свідомого українця, незалежно від місця проживання: на Заході чи Сході України, або ж за кордоном. Світлої пам’яті Степан Бандера та очолювана ним Організація Українських Націоналістів як ніхто інший наблизили народження Української Держави, віддавши за цю священну мету найдорожче — власне життя. Без їх героїчної боротьби не було б на карті світу держави Україна, а отже і інституту Президента, відповідно і Президента Януковича.

Факт публічної зневаги до постаті Степана Бандери і так зване “скасування” Указу Президента про присвоєння йому звання Героя України ми вважаємо свідомою антиукраїнською провокацією владної верхівки в Україні, ознакою її політичної незрілості і меншовартості, а також загрозою для самого існування Держави України.

Висловлюємо нашу солідарність обласним радам Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини та всім громадським і політичним організаціям, котрі висловили свій протест проти цього незаконного та антинародного рішення.

Звертаємося до Президента України із закликом припинити провадити антиукраїнську політику на замовлення північного сусіда, не позбавляти український народ власної історії, мови та культури.

Зі свого боку ми робитимемо все від нас залежне, щоб в країнах нашого перебування громадськість могла якомога більше знати про Україну, про її справжню історію та Героїв, а також про актуальний стан політичного та суспільного життя.

Бандера був, є і буде Героєм України!

Слава Україні!!!

 

Португалія:

Спілка українців у Португалії - Голова Павло Садоха

Асоціація українців у Португалії "Собор" - Голова Олег Гуцько

Християнський рух українців у Португалії - Голова Іван Онищук

Українсько-португальський освітньо-культурний центр, школа Тараса Григоровича Шевченка Директор Наталія Дмитрук

Німеччина:

Центральна Спілка Українців в Німеччині - Голова Людмила Млош

Італія:

Християнське Товариство Українців в Італії – Голова Олесь Городецький

Асоціація українських жінок в Павії «Джерело» - Голова Діна Петелько

Асоціація українських жінок в Італії (Неаполь) – Голова Олександра Фарима

Асоціація українців на Сарденії «Барвінок» (Кальярі) - Голова Володимир Степанюк

Асоціація «Україна в Європі» (Рим) - віце-президент Марія Очич

Українська школа «Свята Софія», об’єднання «Родинна Світлиця» (Рим) - директор Мирослава Горбенко

Асоціація «Оріана» (Рим) – Президент Марія Беднарчук

Асоціація «Арата» (Рим) – Віра Хижа

Культурна асоціація «Калина» (Салерно) - Голова Ольга Тарасюк

Асоціація «Надія» (Брешія) – Голова Ольга Вдовиченко

Культурна асоціація «Зубко» - Президент Любов Зубко

Іспанія:

Асоціація "Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців" – Голова Юрій Чопик

Асоціація Українців Регіону Мурсія  - Голова Лариса Пономаренко

Греція

Товариство української діаспори в Греції "Українсько-грецька думка" - Голова

Галина Маслюк-Какку


1919 — проголошення АКТА ЗЛУКИ

Проголошення Акта Злуки українських земель на Софійській площі в Києві. 22 січня 1919 р. Фото роблено з дзвіниці Софійського собору, на горизонті видно ще не зруйнований більшовиками Михайлівський Золотоверхий.    Січень видався багатим на значимі для української нації події місяцем. Сьогодні, з нагоди 90-ї річниці відзначення історичного Акту Злуки, хотіла би зробити невеличкий екскурс в минуле, щоб зрозуміти справжнє значення низки трагічних подій у долі нашого народу. Протягом 17-18 років, що віддаляють нас від розвалу Радянської імперії, і особливо, протягом останніх років завдяки зусиллям влади, в Україні з меншим чи більшим успіхом, але все ж таки робляться спроби пошуків та відтворення історичної правди, переоцінки та реабілітації зумисно дискредитованих та спотворених історичних фактів та постатей нашого минулого. Цей процес складний і болючий, тому що руйнує чиюсь хибно сформовану уяву, але абсолютно необхідний для повноцінного, самодостатнього майбутнього українця, як горду за своєю національною ознакою складову нового українського громадянського суспільства, або політичної нації, як ще прийнято говорити. Отже, минулого року 21 січня виповнилося 360 років від початку Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648). Ця війна формально завершилася через 6 років укладенням 8 січня 1654 року так званої Переяславської угоди про входження України як автономної держави під протекторат Росії. Історичне значення Визвольної війни і загалом політичної діяльності Богдана Хмельницького в тому, що гетьманові вдалося утворити досить велику й потужну козацьку державу. Таким чином, аж через понад 400 років було відновлено державність України. Адже після загарбання роздрібненої Київської Русі монголо-татарами (1240 рік — взяття Києва) слов’янські землі більш як на століття опинилися під владою Золотої Орди. Потім майже на два століття увійшли до складу Великого князівства Литовського, а після об’єднання останнього з Польським королівством у Річ Посполиту, опинилися на ціле століття у складі цієї держави. Отже, Хмельницький відновив державність. І невдовзі втратив її у результаті підписання Переяславської угоди, яку, щоправда, українська старшина задумувала зовсім не як загарбання України. Але вийшло саме так. Після смерті Хмельницького 1657 року (є версія про його отруєння) його наступники не змогли об’єднати Україну в одне ціле, як це зробив могутній гетьман. Натомість — чвари, розбрат, те, що згодом назвали Руїною, і що знову на століття позбавило нас незалежності. Національно-визвольний рух початку ХХ ст. активізувався після першої російської революції 1905—1907 рр. Гасла автономної України лунали на засіданнях Державної думи Росії, на сторінках органу української фракції І Думи —“Украинского вестника”. Часопис виходив за активної участі провідника українського руху Михайла Грушевського, кожне число відкривалося його публіцистичними виступами з вимогами автономії України, розвитку національної школи, мови, преси. З початком Першої світової війни на арену боротьби за самостійну Україну виходять політемігранти з Наддніпрянщини, які створюють Союз визволення України. Лідери Союзу проводили активну просвітницьку роботу серед полонених українців з російської армії у таборах Німеччини та Австрії. Задля піднесення національної свідомості серед полонених Союз видавав популярні праці з історії України, зокрема праці Михайла Грушевського. Саме завдяки діяльності Союзу в таборах було сформовано Синьожупанну та Сірожупанну дивізії, підрозділи яких брали участь у боях із більшовицькою навалою. “Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу”. Коли вперше цю багатовікову мрію українців озвучив Михайло Грушевський в ніч на 11 січня 1918 р. в залі Центральної Ради, буря овацій потрясла її стіни. Відновлення української державності, здавалося, безнадійно втраченої в глибинах ХVІІІ ст., — у цьому полягала сутність та головна конструктивна ідея ІV Універсалу. Цей акт став вершиною діяльності Української Центральної Ради та логічним доповненням і розвоєм найрадикальнішого документа УЦР — ІІІ Універсалу, в якому вже було закладено головні підвалини державотворення: народ, територія, влада. У найдраматичніший момент своєї історії новітній український парламент ухвалив ІV Універсал, щоб захистити Україну від більшовицької навали, укласти мирний договір (Берестейський мир ) і вплинути на геополітичну ситуацію в Європі.  Про зміну геополітичної ситуації свідчать тогочасні карти, на яких своє повноправне місце серед європейських держав займає молода незалежна держава Україна. Її визнали країни Четвертного Союзу як незалежну державу. А вже у квітні внаслідок приходу до влади П. Скоропадського замість УНР було проголошено Українську Державу, яка, проте, проіснувала недовго. У грудні 1918 року УНР відновила Директорію. Тогочасні українські політики не могли передбачити всі проблеми, які стануть на шляху утвердження незалежності. Проте вони були свідомі того, що за головний постулат ІV Універсалу доведеться боротися не одному поколінню. Справді, це був документ перспективної дії, його історичне значення виявилося не відразу. Ключові слова ІV Універсалу Центральної Ради покликали на захист самостійної України київських студентів та гімназистів, що полягли під Крутами; Так, 29 січня 1918 року, через тиждень після проголошення ІV Універсалу про незалежність, Українській Народній Республіці довелося захищатися від агресії більшовицької Росії на ближніх підступах до столиці. Більшовицькі війська, в обозі яких плелися на Київ і так звані українські радянські частини, біля станції Крути, між Бахмачем і Ніжином, зупинили кілька сотень молодих воїнів УНР. На жаль, це було все, що на той момент українська влада могла кинути на захист столиці — юнаків з військових училищ, студентів київських університетів. Бо УНР необачно не взяла під свій контроль численні українські військові фронтові частини, не подбала про оборону республіки. Юні патріоти загинули, через кілька днів. Агресори штурмом узяли Київ. У зв’язку з цим сьогодні Голова Спілки офіцерів України В’ячеслав Білоус загострює нашу увагу на сучасному законодавстві, де задекларовано зменшення кількісного складу Збройних сил України, і проводить паралель між IV Універсалом, де записано “реорганізувати армію в народну міліцію”. Перші наслідки такої реорганізації Україна 1918-го, вважає пан Білоус, побачила вже за тиждень — 29 січня під Крутами. Сьогодні Збройні сили України налічують 200 тис. осіб, натомість кількість війська в Польщі — 350 тис., Німеччині — 500 тис., Росії — 1 мільйон. Естафету боротьби за незалежну Україну з кінця 1918 до початку 1921 р. перебрала Директорія Української Народної Республіки та провідники Західно-Української Народної Республіки. Рівно через рік після проголошення ІV Універсалу 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві було проголошено Акт злуки — об’єднання історичних українських земель в єдину державу — Українську Народну Республіку. Акт проголосили уряди УНР і Західно-Української Народної Республіки, що утворилася на землях, які століттями були відірвані від України. День 22 січня, починаючи з 1999 р. (якщо не помиляюся) за президента Л. Кучми, в незалежній Україні відзначають як свято — День Соборності. Незадежна Держава перестала існувати наприкінці листопада 1920 р. внаслідок остаточного захоплення території УНР російськими більшовиками та виїзду голови Директорії УНР і Ради Народних Міністрів УНР в еміграцію. Проте слова ІV Універсалу продовжували звати до бою вояків Армії УНР доби Директорії та Січове Стрілецтво Української Галицької Армії. Різними засобами за самостійну Україну боровся Уряд УНР в екзилі, Українська Повстанська Армія в роки Другої світової війни, шістдесятники в період тоталітаризму. Незалежність України, проголошену 1991 року, можна вважати одним із найвагоміших результатів ІV Універсалу. І про сучасне… В січні минулого року в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського до 90-річчя проголошення ІV Універсалу Української Центральної Ради відкрилася виставка “…однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною…”. Відкриття виставки до 90-ої річниці проголошення незалежності України в родинній садибі Грушевських на Паньківській, 9 мало особливе, символічне значення. Саме їхня садиба стала епіцентром січневих подій 1918 р. Тісно переплелася особиста трагедія Михайла Грушевського з трагедією молодої Української держави, яку він виборював упродовж десятиліть. Більшовики добре усвідомлювали провідну роль лідера Центральної Ради, тому і спрямували свій жорстокий удар саме проти нього. Вони зумисне обстріляли дім Грушевських, з якого напівживою винесли матір Михайла Сергійовича, в пожежі загинули унікальне зібрання українських старожитностей, книгозбірня, архів, рукописи. Незважаючи на трагедію, Грушевський закликав новими очима поглянути у майбутнє: “І мені здається, що те, що переживаю я так гостро в сім моменті, переживає й уся Україна. Що Україна також поховала своє старе в сім огнищі, в сій руїні, в могилах своїх дітей, забитих рукою большевиків, як я в могилі матері…”.   В травні минулого року в Будинку вчителя (колишнє приміщення Центральної Ради) відбулася прес-конференція з приводу створення Музею Української Народної Республіки. Її учасниками були в. о. голови Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський, останній Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк, президент Академії педагогічних наук України Василь Кремень, заступник голови Українського інституту національної пам’яті Владислав Верстюк, директор бібліотеки ім. О. Ольжича Олександр Кучерук, директор Київського будинку вчителя Лариса Мельник, президент “Київміськбуд” Петро Шилюк, виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду національної пам’яті Борис Пономаренко та інші. Музей розташовуватиметься в історичній будівлі Української Центральної Ради. Вдалося частково відновити історичну топографію будинку, коли там працювала Центральна Рада. Поруч перебували інші державні й громадські установи. Саме тут розташувався перший український уряд УНР — Генеральний Секретаріат України. Засновниками Музею стали Український інститут національної пам’яті, Київський міський будинок учителя, Академія педагогічних наук, Фундація ім. О. Ольжича, бібліотека ім. О. Ольжича, Міжнародний благодійний фонд національної пам’яті. Значну допомогу в підготовці приміщення для розміщення експозиції надає АТ ХК “Київміськбуд”, виконуючи ремонт за сучасними технологіями. Тепер документи, універсали, світлини та інші пам’ятки Української Народної Республіки розташовуватимуться на другому поверсі Будинку вчителя. Експозицію музею започаткував останній Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк просто під час прес-конференції. Він передав унікальні реліквії доби УНР, серед яких оригінальна фотографія голови Директорії Симона Петлюри, фото трьох прем’єр-міністрів уряду УНР, речі генерала Армії УНР Миколи Капустянського, державні нагороди УНР, книги з автографами діячів УНР. І це лише невелика частина з того, що перейде у власність музею. Решта нині зберігається в архіві бібліотеки ім. О. Ольжича.   Цього року француз Серж Ґетц (мама родом із Сумської області), який давно живе у серці з Україною, привіз з далекої Франції унікальні матеріали доби Української Народної Республіки — тогочасні видання, рукописи, карти, книгу спогадів голови уряду УНР Володимира Винниченка “Відродження нації”, перше видання, том ІІІ, кілька книжок, присвячених дипломатичній активності УНР на Паризьких мирних переговорах 1919—1920 років. Більшість переданих матеріалів доповнять колекцію Музею Української Народної Республіки, відкриття якого заплановано на сьогодні - 22 січня 2009 року — до 90-ліття Акта Злуки — в історичному приміщенні Української Центральної Ради. Раритети, привезені з Франції, з вдячністю прийняв в. о. голови Українського інституту національної пам’яті академік Ігор Юхновський. Звичайно, це один із перших відгуків світової спільноти на заклик підтримати створюваний Музей УНР у Києві. Сподіваємося з часом до новоствореного музею зберуться документальні матеріали з усього світу.   І на закінчення… Згадуючи ті чи інші події минулого століття, можна часто почути «навіщо згадувати минуле?». Тут не можу ще раз не повторити фразу грецького вченого Нікоса Лігероса стосовно Голодомору 1932-33 рр.: «Доки існує геноцид пам’яті, продовжується геноцид народу». Очевидно, нам – сучасним українцям, варто замислитися над доленосними подіями 1917—1920 рр. Такі уроки для того, аби їх засвоювати. Головний урок Дня злуки — це усвідомлення того, що сила держави — тільки в єдності. Тільки в єдиній мовно-інформаційно-культурній зоні можливе прийняття соціальних, економічних, правових концепцій. Лише за умови політичної й економічної незалежності Україна може претендувати на гідне місце в світі. Тільки сильна держава і сильна влада убезпечить націю від служіння чужим інтересам. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної Соборної держави і віддавати йому всі свої сили та здібності. Дякую за увагу. Підготувала голова Асоціації «Українсько-Грецька Думка» Галина Маслюк, Атени 2011 р.      Молебень на Софіївській площі у Києві з нагоди проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. В центрі – Симон Петлюра та Володимир Винниченко. 22 січня 1919 року. 
sluh_VR_Ukraine_2

«УКРАЇНЦІ У СВІТІ» ПОПАЛИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Народний депутат Петро Ющенко, ініціатор проекту, сказав, зокрема, що проект демонструє уклад українства, встановлення світової цивілізації на теренах сьогоднішньої України і за її межами, і включає в себе галузі: духовну, державотворчу, культурологічну, медичну, військову, літературознавчу, просвітницьку, науково-технічну. За словами доповідача, "назва України вперше згадується в Іпатівському літописі в 1187 р., де літописець розповідає про смерть князя Володимира Глібовича: "І плакали по ньому всі переяславці, за ним же Україна багато потужила". У своїй промові П.Ющенко зосередився на певних моментах української історії та характеристиці певних історичних постатей.

Директор Інституту літератури Національної академії наук Микола Жулинський зосередив увагу присутніх на проблемі українців-міґрантів і зазначив, зокрема, що за даними ООН, у світі працює майже 8 мільйонів українців, які виїхали з України передусім в роки незалежності. За його даними, з 47 мільйонів міґрантів в світі, 10 відсотків складають українці. Виступаючий нагадав присутнім про те, що свого часу була затверджена "державна програма зв´язків з українцями за кордоном на 2007-2010 рік, для фінансування якої передбачалося близько 77 мільйонів гривень"."Де ці кошти?".- поставив риторичне запитання промовець.

Голова Европейського Конгресу Українців, перший заступник голови Світового Конґресу Українців Ярослава Хортяні (Угорщина) зазначила, що 20-тимільйонна українська діаспора, яка проживає в понад ста країнах світу, в 57-ми з них створила свої національні громадські організації. "Світова українська спільнота має представників в багатьох державах поселення: у парламентах, урядах; своїх вчених, митців та громадських діячів, і може, і вміє впливати на міжнародні установи, і головне - на формування позитивного іміджу України за кордоном». Голова ЕКУ наголосила також, що від імені багатомільйонної діаспори вимагає дотримання депутатами ВР законів країни, шанобливого ставлення до її історичних та культурно-національних цінностей.

Народний депутат Григорій Омельченко, зокрема, підкреслив: "Кожна нація, яка є на планеті Земля, дана Богом. Кожна людина має свою національність - це етнічне коріння, свою душу - це мова, пісні, культура, історія, традиції, звичаї, своя релігія, і свій дух - це спроможність відстоювати, боротися, і, якщо потрібно, то віддати життя за свою націю, за свій народ. Ця триєдина єдність - національність, душа і дух є сутністю кожної людини. Не забувайте про це. Прокинемося і спокійно скажемо своїм дітям, онукам, правнукам: ти є Богом даний українець за національністю, душею і духом. Усвідомивши це, ви відчуєте душевне полегшення".

Народний депутат Лілія Григорович повідомила, що зареєструвала законопроект, "щоб в парламенті депутати вчили історію, конституційне право, і іноземну, українську мову. Бо якщо лікар не знає анатомії, він не буде анатом, а якщо депутат не знає своєї історії, мови, права, він є ніхто!".

На закінчення А.Мартинюк закликав присутніх до наступного: "Давайте зробимо наше життя в українській державі таким, щоб ті 20 мільйонів української діаспори не на відстані за нас заступалися, а стояли в черзі в українських посольствах за одержанням паспорта громадянина України".

Підготовано ГАЛИНОЮ МАСЛЮК з використанням матеріалів української преси.


Iryna_Kliuchkovska_Halyna_Masliuk

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ПЛАНУЄ ЗАХИЩАТИ ПРАВА УКРАЇНСЬКИХ МІҐРАНТІВ

Dmytro_Slavov_vystupaje
Виступає
Д. Славов
(Відень, Австрія)
.
Borys_Tarasiuk
Виступає Борис
Тарасюк.

Серед доповідей варто також виділити виступи Олександра Шокала, голови Міжнародної громадської організації українців «Четверта Хвиля» (Україна, Київ) з темою «Соціальні наслідки української трудової міграції та їх подолання» (організація виступила ініціатором нинішніх слухань), Віктора Горобчука, голови громадського об’єднання Трудова спілка «Солідарність» в Італії (Італія, Рим), з темою: «Потреби консультаційно-правової допомоги українським громадянам за кордоном», Дмитра Славова, керівника Української світової інформаційної мережі (УСІМ) МГОУ «Четверта Хвиля» (Австрія, Відень) з темою: «Суспільне телерадіомовлення як індикатор свободи слова в Державі та забезпечення інформаційних потреб громадян України за кордоном».

У своєму виступі на тему «Виховання й освіта другого покоління нової хвилі української еміґрації в Европі та роль України в цьому процесі» Галина Маслюк (Греція, Афіни) загострила увагу присутніх на якісно новому, за самовизначенням нетрадиційному для української діаспори складі нової хвилі міґрації з України і відмітила необхідність пошуку нового підходу, особливо, що стосується питання виховання та освіти другого покоління, а також залучення новоприбулих українців до активного громадського життя як в українській справі, так і в житті країни перебування. Виступаюча зазначила також, що основні українські надбудови, як Світовий та Европейський Конґреси Українців занепокоєні проектом «створення інноваційного освітнього простору для українських шкіл зарубіжжя», ініційованого сьогоднішнім міністерством освіти України. Поки в Україні не сформується стабільна позиція щодо основних національних цінностей, серед яких, зокрема, відношення до мови, історії та традицій нашого народу, які би не змінювалися з кожною зміною президента чи уряду, таке втручання в діаспорне шкільництво виглядає досить передчасним і небезпечним. Наслідком понад столітньої діяльності українських громадських організацій та недільних шкіл при них є те, що 5-6-те, а в деяких випадках 10-11-те покоління українців продовжують бути носіями мови, культури, традицій і самоідентифікувати себе як представників українського етносу. Тому, на даному етапі закордонним українським організаціям доцільніше співпрацювати з науковцями, фахівцями конкретних українознавчих студій та неурядовими громадськими організаціями, допомагаючи одночасно в розбудові громадського життя в Україні, яке ще досить відстає від европейського рівня.

Pensijnyj_fond
Начальник управління
Пенсійного фонду
України М. Плаксій.
Якщо підвести риску, то поряд з позитивним моментом продовження проведення Парламентських слухань і цього року, що, безумовно, сприяє оперативнішому виявленню проблем, неможливо не відмітити їх певну поверховість. Неможливість послухати заплановані виступи, відсутність дискусії і закінчення сесії без оголошення будь-яких висновків схиляє до думки, що, на жаль, про формування постійно діючого механізму діалогу з громадськими організаціями діаспори, про

який шлася мова на минулорічних слуханнях, поки що далеко. Наразі, кожний говорить сам по собі. Адже будь-які зміни в даному питанні на законотворчому рівні передбачають участь депутатів, які не виявляють ще належної уваги, або не відчувають його важливості. Очевидно, що без системного структуризованого підходу до співпраці держави з українською діаспорою, важко чекати на якийсь суттєвий поступ у вирішенні чисельних проблем, чи здобуття серйозних досягнень на міждержавному та міжнародному рівнях. Підхід до проблем «старої» діаспори, трудових міґрантів чи автохтонного українського населення повинен бути диференційованим. Однак, ми повинні запастися терпінням і впевнено просуватися вперед до бажаного результату. Тому, сьогоднішні слухання, при всіх їх недоліках, це дуже важливий крок до досягнення спільної мети.

ГАЛИНА МАСЛЮК. Світлини автора.

 


Mariupol_5

ГРЕЦЬКІ ПОЕТИ МАРІУПОЛЯ ПИСАЛИ УКРАЇНСЬКОЮ І ПЕРЕКЛАДАЛИ ГРЕЦЬКОЮ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ТА ЛЕСЮ УКРАЇНКУ

Kallithea_1_
Х. Какуліду (ліворуч)
і Наталія Басенко.
Kallithea_2_
Після закінчення
доповідач розмовляє
з Г.Аврамідісом,
українським греком
з Криму

І справді, доповідь української дослідниці викликала не тільки здивування і зацікавленість, але й зворушення від того, скільки зусиль докладали і продовжують докладати представники грецької громади України для збереження рідного слова, традицій, який тісні стосунки пов’язують грецький народ з українським. Життя, творчість, історія, витримки з ориґінальних текстів цілої плеяди грецьких поетів та письменників, серед яких Амфіктіон Дімітріу, Акрітас Харлімпій, Галла Василіс, Лаго Григоріс, Телєнчі Данііл, Тишлєк Михаіл, не кажучи про такі яскраві особистості як Савва Ялі, Дімітріос Папус, Георгій Костоправ, Дмитро Демерджи, Mariupol_1Леонтій Кир’яков, промайнули перед очима слухачів. В залі не залишилося жодної  байдужої людини, коли розповідаючи про кожну наступну особистість, доповідач повідомляла: «Репресований і розстріляний в 1937 р. за те, що був ГРЕК, як великими червоними буквами писалося в слідчій справі, заведеній на кожного «ворога народу»». Як, наприклад, обдарований грецький поет Маріуполя Георгій Костоправ став однією із перших жертв у списку так званої «грецької операції», в результаті якої в 1937-1938 рр. внаслідок сталінських репресій були знищені  5783 представників грецької інтеліґенції.

Леонтій Кир'яков, поет з Сартани завжди вів активну роботу з відродження румейської літератури, продовжуючи справу свого вчителя і наставника Георгія Костоправа. Він переклав на грецьку мову шедеври світової літератури: «Слово о полку Ігоревім», «Витязь у тигровій шкурі» та ін, а також багато творів О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, Т. Шевченка, Л. Українки, М. Рильського, І. Драча, Д. Павличка та ін. В одному зі своїх інтерв’ю поет зазначає, що до 1937 р. в Україні дозволяли писати грецькою мовою, потім почалися репресії, розстріляли багато грецької інтелігенції, не зважаючи на те, що більшість були комуністами. Завдяки визначним особистостям, які не дивлячись на набезпеку заохочували талановиту молодь творити грецькою мовою, зберегли радянські греки частину своєї самобутності, не дали знищити все, і додає: «Нічого не вартий народ, який не знає своєї мови».

Але життя продовжується і наше завдання пам’ятати всі безневинні жертви терору з тим, щоб це ніколи не повторилося, вважає українська дослідниця Наталія Басенко-Кормалі. Багато втрачено, дякуємо всім тим, що нехтуючи небезпекою зберігали для нас нашу спадщину. Великий і талановитий грецький народ, який знайшов на землі України другу батьківщину. Пані Басенко розповіла присутнім про величезний український вплив на творчість греків – поетів Приазов’я. «Українська мова засвоювалася нашими ромеями через багатство пісенного фольклору України, що вже давно став невід’ємною частиною грецького побуту. Знання української мови, поряд з російською, традиційне для  грецької інтеліґенції Приазов’я. Наш просвітитель та історик Феоктист Хартахай відомий своєю знаменитою промовою над могилою Великого Кобзаря. Як він сам зазначав, вона була промовлена «рідною українською мовою». Українською мовою писала свої дослідження з ромейської літератури Кассандра Костан.  Відомий діяч грецької культури Савва Ялі написав українською свою книгу «Греки УРСР» («Рух», 1931, Харків). Володів українською і Георгій Костоправ, про що свідчить його автобіографія українською мовою. Учні та послідовники Костоправа Антон Шапурма та Леонтій Кир’яков залишили нам унікальне рукописне видання грецьких перекладів «Кобзаря», як дар поваги ромейских поетів великому співаку України. Грецький ромейський поет Павло Саравас перекладає грецькою поезію Шевченка та присвячує йому ряд своїх творів.

Минають дні,

Течуть століття,

Дрібне, мов сон, зникає в мить...

До тебе ж кожне серце в світі

Любовю вічною горить.

На заключення Наталія Басенко навела слова доньки ще одного відомого поета з селища Сартана Дімітріоса Папуса Анастасії, яка, на жаль, не зберегла мову своїх пращурів: «Якою би мовою не творили греки, вони завжди залишаються греками, розумом і серцем, тому ще це не тільки талановитий народ, але народ, який ніколи не забуває про своє коріння».

Галина МАСЛЮК.


Forum-3

ГРЕЦІЯ ПАМ’ЯТАЄ - СВІТ ВИЗНАЄ!

Forum-3

В рамках відзначення річниці Голодомору в Україні 1932-33 рр. Товариство української діаспори в Греції «Українсько-грецька думка» закликає всіх небайдужих взяти участь у наступних заходах:

27 листопада 2010 р. о 9.00 в приміщенні української недільної школи при Товаристві (Ретімну, 2, Афіни) відбудеться Літія за жертвами Голодоморів в Україні та запалення «Свічки моління».

27 листопада 2010 р. о 12.00 в приміщенні української недільної школи при Товаристві (Ретімну, 2, Афіни) в початковій школі окремо, в старшій школі окремо відбудеться інтегрований урок з історії України та української літератури «Голодний рік, голодний вік...». Учні старшої школи та всі присутні зможуть переглянути фільм «The Soviet Story».

28 листопада 2010 р. об 11.30 відбудеться Панахида за жертвами Голодомору 1932-33 рр. в Україні та запалення «Свічки моління» в храмі Живоносного джерела в Малакасі (о 8.30 ранку з площі Омоніа (біля Хондос-центру) відправляється автобус до храму Живоносного джерела на Літургію. Після Панахиди автобус повертається до Афін).

28 листопада о 17.00 відбудеться Панахида, запалення «Свічки моління», реквієм за жертвами Голодомору 1932-33 рр. в Україні в церкві Св. Трійці (вул. Афхарнон, 246). Після закінчення планується перегляд документального фільму.

Дорогі українці Греції! Закликаємо долучитися до світового українського співтовариства і 27 листопада о 19.32 запалити у вікні своєї домівки свою "Свічку моління", а також вшанувати пам’ять мільйонів невинних жертв Голодомору 1932-33 рр. в Україні хвилиною мовчання. Україна пам’ятає – Світ визнає!!!


PRIME MINISTER OF CANADA STEPHEN HARPER’S VISIT TO UKRAINE

In the last year, the Ukrainian Canadian Congress (UCC), one of UWC’s largest member organizations and the voice of the Ukrainian community in Canada for the past 70 years, has kept the government of Canada informed about the situation in Ukraine. Specifically, UCC alerted Canadian officials about the deterioration of democracy and human rights and called upon Canada to speak openly with Ukraine on these issues while fostering strong bilateral relations.

UWC President Eugene Czolij asked Prime Minister Harper to raise a number of issues with Ukraine’s leaders during official talks that are considered important by the international Ukrainian community. He asked him to communicate that Canada will continue supporting Ukrainian democracy and independence thereby showing Ukraine the value of improving ties with the West instead of pursuing the exclusively pro-Russian course chosen by the current government. The UWC President also requested Prime Minister Harper address the issues of the violation of human rights and fundamental freedoms occurring in Ukraine, media censorship and issues related to the 1932-33 Holodomor genocide of the Ukrainian people. 

The Prime Minister of Canada began his visit to Ukraine in Kyiv on October 25, 2010. He honoured the memories of Ukrainian genocide victims at the Remembrance Candle Memorial Complex where he laid a symbolic candle and urn with wheat at the foot of the Girl with wheat statue and visited the "Memorial of Holodomor Victims in Ukraine" National Museum. Prime Minister Stephen Harper also laid memorial wreaths at the Tomb of the Unknown Soldier and the Monument to the victims of Babyn Yar.

Next, the Canadian and Ukrainian delegations were introduced during an official ceremony.  During his meeting with President Victor Yanukovych, Prime Minister Stephen Harper noted that Canada has been actively cooperating with Ukraine since Independence and that Canada was the first Western country to recognize that Independence. The issues of freedom and democratic rights were raised during talks as was the expansion of commercial activity between Canada and Ukraine. The sides signed a bilateral Youth Mobility Agreement, the goal of which is to improve opportunities for travel and employment between young people in both countries. During the joint press conference, the Prime Minister of Canada stated that his country will continue supporting Ukraine for as long as the principles of peace, democracy and freedom are respected.

Later the Prime Minister of Canada met with the Head of the Supreme Council Volodymyr Lytvyn and Prime Minister Mykola Azarov. The sides discussed bilateral cooperation and the upcoming local elections. Speaking to the latter issue, the Prime Minister of Canada noted that all parties running in the elections should respect Ukrainian law. Irrespective of the fact that Ukrainian is the state language of Ukraine, Prime Minister Mykola Azarov spoke Russian during the meeting.

While in Kyiv, Prime Minister Stephen Harper met with opposition leader and head of the Batkivshchyna political party Yulia Tymoshenko. They discussed current events and the upcoming local elections. Canada’s Prime Minister said that his country will continue to support Ukrainian democracy.

On October 26, 2010, the Prime Minister of Canada and the Canadian delegation travelled to Lviv where they visited the Ukrainian Catholic University and met with its rector, Fr. Boris Gudziak. He made headlines earlier in the year after being pressured by the State Security Service of Ukraine. The Prime Minister delivered a speech at the university in which he spoke about independence, freedom, democracy, human rights, rule of law and Canada’s support for democratic reforms in independent Ukraine. He made reference to the 1932-33 Holodomor noting that that Canada’s parliament recognized the manmade famine as genocide of the Ukrainian people.

Next the Prime Minister of Canada toured the National Museum and Memorial to the Victims of Occupational Regimes "Lonsky Street Prison" and met with its director Ruslan Zabily, who was recently detained by the State Security Service of Ukraine. The head of Canada’s government expressed dismay over the fact that the Communist regime has not been condemned like the Nazi regime. He pledged support for a memorial honouring the victims of Communist repressions to be built in Canada on the initiative of the Ukrainian Canadian community.

According to the Prime Minister of Canada, his visits to the "Memorial of Holodomor Victims in Ukraine" and "Lonsky Street Prison" museums, showed his support for renewing Ukraine’s national memory and dealing with the consequences of Ukraine’s totalitarian past.

The Prime Minister of Canada also visited St. George’s Cathedral where he met with Bishop Venedict (Aleksiychuk) and descended into the crypt that houses the remains of Metropolitan Andrey Sheptyckyj and Patriarch Josyf Slipyj. Prime Minister Stephen Harper capped off his visit to Ukraine by laying flowers to the Taras Shevchenko monument in the Lviv city centre.

Summing up the visit to Ukraine, UWC President Eugene Czolij stated: “Prime Minister of Canada Stephen Harper’s visit to Ukraine was very successful. It proved that Canada is a long-time and reliable partner of Ukraine in supporting its independence and development of democratic institutions. I hope that the visit helped the people of Ukraine realize the importance of developing ties with Western countries, in particular with Canada, to counterbalance the drastically pro-Russian course adopted by Ukraine’s current government. It’s important that the Prime Minister of Canada spoke about the 1932-33 Holodomor as a genocide of Ukrainian people, that he voiced concern over the violations of human rights and fundamental freedoms and censorship of free speech in Ukraine and that he met with Fr. Boris Gudziak and Ruslan Zabily who have been subject to pressure by Ukraine’s new government.

UKRAINIAN WORLD CONGRESS

145 Evans Ave., Suite 207
Toronto, ON 
M8Z 5X8 Canada

Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca

website: www.ukrainianworldcongress.org


uwc_logo

ВІЗИТ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА КАНАДИ СТІВЕНА ГАРПЕРА ДО УКРАЇНИ

Протягом цього року Конґрес Українців Канади, що є однією з найпотужніших складових організацій СКУ та вже 70 років голосом української громади в Канаді, звертав увагу уряду Канади на нинішню ситуацію в Україні, а зокрема на погіршення стану демократії та прав людини, а також закликав Канаду вести відкритий діалог з Україною щодо цих питань та в той же час плекати тісні міждержавні відносини.

1
Прем'єр-міністр
Канади С. Гарпер
перед пам’ятником
жертвам Голодомору.
3
На фото (зліва
направо): П.Ґрод,
С.Гарпер, о.Борис
Ґудзяк та Е.Чолій.

З проханням піднести під час офіційної подорожі до України ряд важливих питань, що хвилюють світове українство, звернувся до Прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера президент СКУ Евген Чолій. Він зокрема просив наголосити, що Канада і далі буде сприяти зміцненню демократії в Україні і її утвердженню як незалежної держави та цим самим зацікавити Україну в розширенні зв’язків з заходом, на противагу цілковито проросійському курсу нинішніх владних структур. Президент СКУ також просив звернути увагу на порушення в Україні людських прав і основних свобод та впровадження в засобах інформації цензури, а також на питання Голодомору 1932-33 рр. як геноциду українського народу.

Свою подорож до України Прем’єр-міністр Канади розпочав 25 жовтня 2010 р. у Києві з відвідин пам’ятних для українського народу місць. Він зокрема завітав до Меморіального комплексу “Свічка пам'яті”, де вшанував пам’ять жертв геноциду українського народу, поставивши біля скульптури Дівчинка з колосками” горщик з символічною композицією із квітів та колосків та відвідавши Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні". Прем’єр-міністр Стівен Гарпер також поклав вінки до Могили невідомого воїна і пам’ятника жертвам Бабиного Яру.

Затим відбулась офіційна церемонія зустрічі Прем’єр-міністра Стівена Гарпера та Президента Віктора Януковича, під час якої було взаємно представлено членів делегацій Канади та України. Після цього пройшла зустріч лідерів двох держав, на якій Прем’єр-міністр Стівен Гарпер наголосив, що Канада активно співпрацює з Україною з часів її незалежності, яку вона визнала першою в західному світі. У ході переговорів було обговорено питання про дотримання в Україні фундаментальних цінностей свободи і демократії та про розбудову комерційних відносин між Канадою та Україною. Відтак було підписано міжурядовий Меморандум про взаєморозуміння стосовно молодіжних обмінів, головною метою якого є поліпшення можливостей для молоді щодо праці та подорожей. На завершення під час прес-конференції Прем’єр-міністр Канади заявив, що Канада продовжуватиме підтримувати Україну, якщо вона буде дотримуватися принципів миру, демократії і свободи.

У цей же день пройшли зустрічі Прем’єр-міністра Канади з Головою Верховної Ради Володимиром Литвином та з Прем’єр-міністром Миколою Азаровим. Було обговорено питання про необхідність активізації співробітництва між державами та про майбутні місцеві вибори, у зв’язку з чим Прем’єр-міністр Канади наголосив на важливості дотримання всіма їх учасниками законодавства України. Незважаючи на те, що єдиною державною мовою України є українська мова, Прем’єр-міністр Микола Азаров вів міждержавний діалог російською мовою.

Під час перебування в Києві Прем’єр-міністр Стівен Гарпер також зустрівся з лідером опозиції, головою партії “Батьківщина” Юлією Тимошенко, з якою обговорив питання про сучасні події в Україні та про майбутні місцеві вибори. Він запевнив, що Канада буде продовжувати підтримку української демократії.

26 жовтня 2010 р. у Львові Прем’єр-міністр Канади разом з делегацією побував в Українському католицькому університеті, де зустрівся з його ректором о. Борисом Ґудзяком, на якого в цьому році було здійснено тиск з боку Служби безпеки України. Прем’єр-міністр Стівен Гарпер виступив з доповіддю, в якій наголосив на важливості таких вартостей, як незалежність, свобода, демократія, права людини і верховенство права та звернув увагу на сприяння Канади розвитку демократичних реформ в незалежній Україні. Він також заторкнув тему Голодомору, пригадавши, що два роки тому Парламент Канади прийняв закон про визнання Голодомору 1932-33 рр. геноцидом українського народу.

Після цього Прем’єр-міністр Канади оглянув експозицію Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” та зустрівся з його директором Русланом Забілим, який недавно зазнав переслідування з боку спецслужб України. Під час перебування в музеї Прем’єр-міністр Стівен висловив своє занепокоєння тим, що комуністичний злочинний режим ще не до кінця засуджений, як це було зроблено з фашистським режимом та поінформував, що з ініціативи українців Канади та за його підтримки в Канаді відкриють пам’ятник жертвам комуністичних репресій.

Своїми візитами до музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" та до музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького”, за словами Прем’єр-міністра Канади, він засвідчив підтримку процесам відновлення національної пам’яті та подолання тоталітарного минулого в Україні.

Прем’єр-міністр Канади також побував у Архикатедральному соборі Святого Юра, де зустрівся з Владикою Венедиктом (Алексійчуком) та спустився до крипти собору, де спочивають тлінні останки Митрополита Андрея Шептицького та Патріарха Йосифа Сліпого. На завершення подорожі до України Прем’єр-міністр Стівен Гарпер поклав квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку в центрі Львова.

Підсумовуючи результати поїздки до України, президент СКУ Евген Чолій заявив: Візит Прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера до України був дуже успішним. Він засвідчив, що Канада є давнім і надійним партнером України в утвердженні її незалежності та розвитку демократичних інституцій. Сподіваюсь, що цей візит дав зрозуміти українському народу необхідність розширення зв’язків з країнами західного світу, а зокрема з Канадою, на противагу різкому проросійському курсу нинішніх владних структур України. Важливо, що Прем’єр-міністр Канади наголосив, що Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом українського народу, а також заявив про стурбованість порушеннями людських прав і основних свобод та цензурою слова в Україні та зустрівся з о. Борисом Ґудзяком і Русланом Забілим, на яких було здійснено тиск з боку нової влади в Україні”.

 

СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ

145 Evans Ave., Suite 207
Toronto, ON 
M8Z 5X8 Canada

Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca

website: www.ukrainianworldcongress.org