Останній дзвоник в Українській недільній школі

Я ЄСТЬ НАРОД, ЯКОГО ПРАВДИ СИЛА НІКИМ ЗВОЙОВАНА ЩЕ НЕ БУЛА… П. Тичина Може здатися дивним такий епіграф до свята Останнього Дзвоника Української недільної школи, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка», яке відбулося 25 травня 2019 року. Але вже третій рік поспіль ми починаємо і закінчуємо навчання в прекрасному зеленому парку Гуді в центрі Атен, де знаходиться пам’ятник Шевченка, нашого українського Шевченка. Це вже традиція. Тому, що ми сім’я, велика шкільна родина, що складається з маленьких українських чи змішаних сімей. І всі разом ми належимо до українського народу. Народу з тисячолітньою історією, віковими традиціями. І де б ми не жили, куди б не занесла нас доля, ми стараємося зберегти свою ідентичність. Створюємо школи, навчаємо дітей мови, історії. Розвиваємось, рухаємося вперед, несемо свою правду в світи. І ніхто, і ніщо ніколи не зможе нас здолати та зупинити, тому що немає в світі такої сили. Саме тому пам’ятні дати, знакові для українців події, ми хочемо відмічати в нашій школі разом з нашим Пророком - пам’ятаємо минуле, живемо сьогодення, виховуємо - для майбутнього. На святковій лінійці з нагоди закінчення навчання - і діти, і дорослі - в яскравих вишиванках, з квітами, підвели підсумки року. Голова Асоціації «Українсько-Грецька Думка», пані Галина Маслюк, у своєму виступі відмітила, що у нас цей рік був особливий, вперше після багатьох років, ми діяли суто як діаспорна школа, з українознавчими предметами. Вчителі дуже намагалися зробити привабливими вивчення мови і традицій. І їм це вдалося. А діти наші - креативні і відповідальні, і це дуже важливо, щоб вони були самостійні, брали ініціативу, тому що тільки тоді вони самі будуть керувати своєю долею. Вчителька географії Лєна Хіміч вручила дітям сертифікати про закінчення навчального 2018-2019 року. Вихователька дитячого садочка «Рукавичка», п. Наталя Смоляник, привітала своїх випускників: Кельбас Марію, Смоляра Данила та Садовську Ніколь. Побажала їм успіхів у навчанні, тішити своїх батьків, бути гордістю вчителів. Вчителька початкових класів, п. Тимчишин Вікторія, також привітала свою випускницю Драб Юліану, пригадала, якою маленькою та прийшла в перший клас, і що зараз вона є абсолютно самодостатньою особистістю, зі своїми напрацюваннями, мріями і власною думкою. Побажали всього найкращого в дорослому житті найосновнішому випускнику, Мисаковцю Василю, який цього року закінчує школу. Вчителі та учні записали йому побажання в пам’ятному альбомі зі світлинами зі шкільних буднів. Такі фотоальбоми в подарунок приготував батьківський комітет всім учням школи. Наша учениця Катя Харчистова, дуже душевно та зворушливо прочитала вірш Г. Бірча «Якою я бачу свою Україну». Великим позитивом діаспорної школи є те, що нас часто відвідують гості з України. І саме тому на нашому святі, діти мали змогу познайомитися з відомим українським поетом, громадським діячем - Олегом Короташем. Пан Олег звернувся до дітей та дорослих з невеличким словом. Він розказав, що перед приїздом сюди, мав виступ перед студентами Ужгородського Національного університету, де розповідав сьогоднішнім студентам, що коли він попередній раз приїжджав в Ужгород п’ять років тому, вони тоді були ще школярами. А сьогодні вже дорослі люди, які змушені відповідати викликам сьогодення, творити країну в цей важкий час. І що через пару років і перед нашими дітьми теж постануть свої виклики. І дуже б не хотілося,"щоб у часі, коли малеькі афіняни завершать навчання, нам довелося відбудовувати Україну, збираючи уламки держави десь по діаспорі". Після урочистостей був пікнік. Діти побігли ганяти м’яча, а дорослі мали змогу вдосталь поспілкуватися. Піца знову зібрала всіх разом за імпровізованим парковим застіллям, за яким і привітали Когута Даниїла з Днем народження. Запалали бенгальські вогні, зазвучали чисельні та різноманітні привітання, потягали за вуха (за традицією). Додому розходились неохоче, тому що ніякі телевізори та комп’ютери ніколи не замінять людям живого спілкування. Задушевні бесіди, жарти, дискусії - вони набагато цінніші, коли ти маєш живу реакцію співрозмовника. Так зароджується чуття єдиної родини. І тільки своїм прикладом ми можемо навчити цьому дітей. Із року в рік, із покоління в покоління.

by Admin3

Яворівська забавка мандрує світом!

Кожне свято має свою родзинку. Такою родзинкою на цьогорічному святі Миколая в Українській недільній школі, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка», стала Яворівська Іграшка. Так, саме тут, в Греції, дітки прикрашали новорічну ялинку власноруч розфарбованими кониками! Але давайте все по порядку. Цього літа ми, вчителі української школи взяли участь у Першому світовому форумі українознавчих суботніх та недільних шкіл. Де, завдячуючи організаторам, а саме Міжнародному Інституту Освіти Культури і зв'язків з діаспорою (МІОК) під головуванням Ірини Ключковської, відвідали Яворівщину. Цей мальовничий куточок Львівщини є батьківщиною всесвітньо відомої Яворівської іграшки. Отож нам випала чудова нагода ознайомитися з цим видом українського мистецтва і повчитись у справжніх майстринь; з перших уст почути історію виникнення Іграшки та побачити шедеври місцевих митців. Зазначу, що люди там надзвичайно гостинні та доброзичливі, мабуть тому і мають таке творче натхнення. Вже повернувшись в Атени, вирішили обов’язково познайомити наших діток з цим самобутнім народним мистецтвом. Адже сама техніка розмальовування не є надто складною: використовуються, зазвичай, чотири кольори та досить прості елементи орнаменту, а також багато-багато фантазії. А це саме те, що треба нашим непосидам! Тому на майстер-клас до новорічних свят обрали саме Яворівську іграшку. І не помилилися. Заготовки, дерев’яних коників нам вирізав учень нашої школи - Пиріг Владислав. Захід проводили вчителька початкових класів Тимчишин Вікторія та вихователька дитячого садочка “Рукавичка” Смоляник Наталія. У суботу зранку запрацювала наша святкова новорічна майстерня. Майбутні маленькі митці, озброївшись пензликами та фарбами, дали волю своїй фантазії, звичайно, з допомогою наставників. То ж жовті коники покривались червоними та зеленими краплинками, кружечками, рисочками, а білі цяточки в кінці оживляли будь-який орнамент. І ось, коли робота була вже майже завершена: акуратно складені іграшки підсихали, замурзані юні таланти мили руки, двері класу раптом відчинилися. Дізнавшись про майстер-клас, прийшли учні грецької школи. Цікаво, яскраво, захоплююче дітям розповідали про Україну, Яворівську іграшку, показувати методику малювання, адже це були дітки якого тільки хочете походження - греки, з Албанії, Нігерії, Грузії тощо. Охочих розмалювати українського коника все прибувало! Мабуть, довелося би нам довго працювати та говорити, якби не закінчилися заготовки. Розчарованих довелося заспокоювати, і пообіцяти майстер-клас української Яворівської іграшки повторити. А різнобарвні коники прикрасили ялинку на святі Миколая, яке відбувалося відразу після майстер-класу. А потім дітлахи їх порозбирали додому, кожен до своєї ялинки. Дуже приємно усвідомлювати, що цього року в Греції, в багатьох оселях святкову ялинку прикрашатиме українська Яворівська іграшка.

Вікторія ТИМЧИШИН, вчителька молодших класів.

by Administrator 1

Іду з дитинства до Тараса

Під такою назвою у суботу 10-го березня 2018 року в Українській недільній школі при Асоціації української діаспори Греції та філоукраїнців греків “Українсько-Грецька Думка” пройшов урок-свято, присвячений Тарасу Шевченку. Вчительський колектив школи доклав зусиль, щоб не просто вшанувати пам’ять геніального поета України, а щоб діти відчули Тарасове слово своїм серцем.

Зібралася вся шкільна родина. Діточки молодшої школи разом із своїми класоводами Вікторією Тимчишин, Лесею Куриляк та вихователькою дитячого садочка “Рукавичка” Наталею Смоляник, були господарями цього заходу. Пані Вікторія повела всіх присутніх дитячою стежечкою малого Тарасика. Розповіла про те, як любив Тарас слухати казки, зачаровувався піснями матусі, а найбільше подобались розповіді сивого дідуся. Народну творчість, традиції, звичаї, любов до України — все це пізніше вилив Тарас Шевченко у своїх поезіях. Вірші, які він писав — це душа нашого народу. Пані Вікторія наголосила, що у віршах Кобзаря багато любові і болю, що наче та сорочечка, яка вишита червоними та чорними нитками.

Чудове декламування віршів Т. Шевченка, виконання пісень “Зацвіла в долині червона калина”, “Тече вода з-під явора”, “Зоре моя вечірняя” під керівництвом вчительки співів Лілі Ситник та звуки бандури вчительки музики і співів Ольги Василишин, танець “Подоляночка”, показали, що діти знають Кобзаря та люблять його вірші та пісні. “Думи мої думи” виконала на скрипці учениця 7-го класу Христина Пападопулю. Проникливе виконання поезії “Лілея” вчителькою школи Лєною Хіміч справило на присутніх враження, а в подарунок грецькому гостю, генеральному секретарю Українсько-Грецької Палати пану Герасімосу-Ніколаосу Бугасу, учениця 8-го класу Іліана Пападімітріу прочитала “Заповіт” в грецькому перекладі.

Надзвичайно цікавою була розповідь п. Бугаса. Це, напевно, було відкриття навіть для багатьох з нас, дорослих. Увесь жіночий рід сім’ї п. Бугаса носили ім’я — Тарсо. Його завжди цікавило, звідки походить таке незвичне для Греції ім'я, шукав його походження. Так п. Бугас дізнався про Тараса Шевченка і, як наголошує, знає тепер про нього більше за нас.

Завдяки розповіді грецького друга ми дізналися, що наш геній, поет, художник Т. Шевченко, мав свого небесного покровителя — Святого Тарасія, день якого відзначають в Україні - 10-го березня. Коли попадає високосний рік, Святого Тарасія вшановують 9-го березня. Пан Бугас кілька разів відвідував Україну, шевченківські місця, і в даний час за власні кошти будує маленьку церкву в честь Святого Тарасія в Україні. А його донька Тарсо відзначає тепер День Ангела 25-го лютого за новим стилем.

Рахується, що Шевченко писав про Україну, розповідала дітям директорка школи п. Г. Павлюк, але слово Бог, Христос, Ісус — вживаються у його творах 1281 раз, а слово Україна - 269. Шевченко прагнув, “вимагав” болючим словом, ласки Божої для українського народу. Життя сина України було складне й жертовне.

Перед тим як представити присутнім свого колегу, пана Бугаса, голова товариства “Українсько-Грецька Думка” показала дітям реліквії зі своєї шевченківської колекції, а саме, книги, кожна з яких мала свою особливу історію.

На закінчення присутній на святі отець Андрій Твердохліб пригадав, що рівно рік назад він вперше приїхав у Грецію і саме в ці дні познайомився з нашою школою та Товариством “Українсько-Грецька Думка”. Отець Андрій прочитав рядки з поезії “Доля” Т. Шевченка:

Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя!

У цьому вірші поет звертається до своєї долі, як до друга. Він радий, що у нього немає “зерна неправди за собою”. Отець Андрій закликав до правдивості, чесності, віри, любові до Бога і, взявшись за руки, всі присутні створили серце любові до Кобзаря і помолилися за вічний спокій поета, за його безсмертну душу, за те, щоб його пророчі слова збувалися.

На закінчення пані Ганна наголосила, що для того, щоб не соромно було перед Шевченковою пам'яттю, ми повинні так як він любити свій народ, свою Батьківщину, знати свою мову, історію, шанувати своїх героїв, щодня бути готовими до боротьби за себе, за своє майбутнє, за справедливість, за честь матері-України. Ми маємо усвідомити, що життя — це боротьба, і ми повинні завжди бути готовими відстоювати свій народ і його споконвічні цінності.

Прес-служба Товариства.