Україна 1932 - 1933. Геноцид голодом

Голодомору передувало понад п'ять тисяч антисталінських повстань селянства - історик

Геноциду українців передувало 5000 повстань, заявляють історики, спростовуючи міф про відсутність спротиву українських селян більшовицькому режиму. Голодомор став відповіддю на антибільшовицькі повстання - історик Про це повідомили УНІАН у прес-центрі Центру досліджень визвольного руху. Історик Володимир В’ятрович пояснює: «Побутує міф про відсутність спротиву українських селян більшовицьким грабіжникам напередодні та під час Голодомору. Але навіть в ті страшні часи тисячі українців боролися, зокрема зі зброєю в руках, відстоювали своє право на свободу та життя». За даними істориків, українські селянські повстання 1930-1932 років поставили під загрозу реалізацію планів Сталіна. Режим боявся, що український спротив призведе до його падіння: адже у першому півріччі 1932 року 56% протестних виступів у СРСР припадали на Україну. Тому диктатор завдав страшного удару у відповідь, яким став штучно організований голод. Читайте також Експерти вважають, що Голодомор 1932-33 років має психологічні наслідки для сучасної України «Згадуючи мільйони жертв цього страшного злочину, слід особливо пом’янути тих, хто до останнього чинив спротив. Завдяки кожному із цих людей, нас не знищили як народ у 33-му. А пам’ять про них робить нас непереможними сьогодні», – зазначив В’ятрович. Як нагадали в Українському інституті національної пам’яті, центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації стало українське село. У 1930 році в Україні відбулось понад 4 тис. масових протестних виступів, у яких взяли участь, за оцінками дослідників, біля 1,2 млн. осіб. За перші 7 місяців 1932 року органи ҐПУ (головне політичне упраіління) зафіксували в УССР понад 900 виступів, що становило 56 % усіх антивладних виступів в СССР. Тоді ж з колгоспів в Україні вийшли 41 200 селянських господарств, близько 500 сільських рад відмовлялись приймати нереальні плани хлібозаготівель. «Голодуючі селяни нападали на зерносховища, де зберігалось відібране у них зерно, саботували роботу колгоспів, а з посиленням свавілля та викликаного ним голоду, взялися за зброю: у 1932 році зафіксовано понад 1000 актів збройного спротиву режиму», - зазначили у прес-центрі і додали: «Цей стихійний спротив і став основою звинувачень у підготовці на весну 1933 року повстання в Україні, які були використані окупаційною владою як виправдання вбивства голодом». *** Щорічно у четверту суботу листопада Україна згадує жертв Голодомору. Цього року Український інститут національної пам’яті підтримав традицію, започатковану Громадським комітетом із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Відповідно заходи з нагоди 81-х роковин Голодомору будуть присвячені зокрема пам’яті тих, хто чинив спротив геноциду. Національні пам’яті заходи пройдуть під гаслом «Голодом вбивали нашу свободу. Не підкорені у ‘33-му – непереможні сьогодні!». Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/society/1008525-golodomoru-pereduvalo-ponad-pyat-tisyach-antistalinskih-povstan-selyanstva-istorik.html

Останній дзвоник в Українській недільній школі

Я ЄСТЬ НАРОД, ЯКОГО ПРАВДИ СИЛА НІКИМ ЗВОЙОВАНА ЩЕ НЕ БУЛА…    П. Тичина Може здатися дивним такий епіграф до свята Останнього Дзвоника Української недільної школи, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка», яке відбулося 25 травня 2019 року. Але вже третій рік поспіль ми починаємо і закінчуємо навчання в прекрасному зеленому парку Гуді в центрі Атен, де знаходиться пам’ятник Шевченка, нашого українського Шевченка. Це вже традиція. Тому, що ми сім’я, велика шкільна родина, що складається з маленьких українських чи змішаних сімей. І всі разом ми належимо до українського народу. Народу з тисячолітньою історією, віковими традиціями. І де б ми не жили, куди б не занесла нас доля, ми стараємося зберегти свою ідентичність. Створюємо школи, навчаємо дітей мови, історії. Розвиваємось, рухаємося вперед, несемо свою правду в світи. І ніхто, і ніщо ніколи не зможе нас здолати та зупинити, тому що немає в світі такої сили. Саме тому пам’ятні дати, знакові для українців події, ми хочемо відмічати в нашій школі разом з нашим Пророком - пам’ятаємо минуле, живемо сьогодення, виховуємо - для майбутнього. На святковій лінійці з нагоди закінчення навчання - і діти, і дорослі - в яскравих вишиванках, з квітами, підвели підсумки року. Голова Асоціації «Українсько-Грецька Думка», пані Галина Маслюк, у своєму виступі відмітила, що у нас цей рік був особливий, вперше після багатьох років, ми діяли суто як діаспорна школа, з українознавчими предметами. Вчителі дуже намагалися зробити привабливими вивчення мови і традицій. І їм це вдалося. А діти наші - креативні і відповідальні, і це дуже важливо, щоб вони були самостійні, брали ініціативу, тому що тільки тоді вони самі будуть керувати своєю долею. Вчителька географії Лєна Хіміч вручила дітям сертифікати про закінчення навчального 2018-2019 року. Вихователька дитячого садочка «Рукавичка», п. Наталя Смоляник, привітала своїх випускників: Кельбас Марію, Смоляра Данила та Садовську Ніколь. Побажала їм успіхів у навчанні, тішити своїх батьків, бути гордістю вчителів. Вчителька початкових класів, п. Тимчишин Вікторія, також привітала свою випускницю Драб Юліану, пригадала, якою маленькою та прийшла в перший клас, і що зараз вона є абсолютно самодостатньою особистістю, зі своїми напрацюваннями, мріями і власною думкою. Побажали всього найкращого в дорослому житті найосновнішому випускнику, Мисаковцю Василю, який цього року закінчує школу. Вчителі та учні записали йому побажання в пам’ятному альбомі зі світлинами зі шкільних буднів. Такі фотоальбоми в подарунок приготував батьківський комітет всім учням школи. Наша учениця Катя Харчистова, дуже душевно та зворушливо прочитала вірш Г. Бірча «Якою я бачу свою Україну». Великим позитивом діаспорної школи є те, що нас часто відвідують гості з України. І саме тому на нашому святі, діти мали змогу познайомитися з відомим українським поетом, громадським діячем - Олегом Короташем. Пан Олег звернувся до дітей та дорослих з невеличким словом. Він розказав, що перед приїздом сюди, мав виступ перед студентами Ужгородського Національного університету, де розповідав сьогоднішнім студентам, що коли він попередній раз приїжджав в Ужгород п’ять років тому, вони тоді були ще школярами. А сьогодні вже дорослі люди, які змушені відповідати викликам сьогодення, творити країну в цей важкий час. І що через пару років і перед нашими дітьми теж постануть свої виклики. І дуже б не хотілося,"щоб у часі, коли малеькі афіняни завершать навчання, нам довелося відбудовувати Україну, збираючи уламки держави десь по діаспорі". Після урочистостей був пікнік. Діти побігли ганяти м’яча, а дорослі мали змогу вдосталь поспілкуватися. Піца знову зібрала всіх разом за імпровізованим парковим застіллям, за яким і привітали Когута Даниїла з Днем народження. Запалали бенгальські вогні, зазвучали чисельні та різноманітні привітання, потягали за вуха (за традицією).
Додому розходились неохоче, тому що ніякі телевізори та комп’ютери ніколи не замінять людям живого спілкування. Задушевні бесіди, жарти, дискусії - вони набагато цінніші, коли ти маєш живу реакцію співрозмовника. Так зароджується чуття єдиної родини. І тільки своїм прикладом ми можемо навчити цьому дітей. Із року в рік, із покоління в покоління.

Запрошення на наукову сесію із вшанування 150-річчя Федора Матушевського

 

Посольство України в Грецькій Республіці у співпраці з Науковим товариством історії дипломатії та міжнародних відносин (Україна) запрошують Вас 5 червня 2019 року о 17-00 на наукову сесію із вшанування 150-річчя Федора Матушевського, Першого Посла України в Греції у рамках заходів з нагоди відзначення 100-річчя української дипломатичної присутності в Греції (1919 - 2019) Адреса: Посольство України в Грецькій Республіці (2, Stephanou Delta str., Philothei, 15237, Athens) tel. 210 68 00 230 • fax. 210 68 54 154 • e-mail: emb_gr@mfa.gov.ua


Мати, матінка, матуся, Мама, мамонька, мамуся! "Українсько-Грецька Думка" вітає!

Найдорожче в світі слово Так звучить у рідній мові: Мати, матінка, матуся, Мама, мамонька, мамуся! Гринько Варвара Найдобріша, наймиліша подія відбулася 18 травня в Українській недільній школі при Асоціації «Українсько-Грецька Думка» - Свято Матері. Для кожного матуся найдорожча, найрідніша людина на землі. Тому щороку в ці теплі травневі дні в нашій школі вітаємо любих Мам. А ще, діти готують подарунки, зроблені власними руками. Добре слово, гарна пісня також зігрівають і тішать. «Все починається з мами» - такою піснею привітали мам вихованці дитячого садочка «Рукавичка». Хлопчики подарували матусям «Мамин вальс», а старшокласниці - Хіміч Марілена, Смоляник Маріана та Харчистова Дарина - надзвичайно прекрасну та мелодійну пісню «Мама». Драб Юліана та Сторожинська Анастасія затанцювали мамам «Черевички», а на танок «Мамині долоньки» вийшла вся молодша дітвора. Найсміливіші з дітей заплели своїм матусям коси, як вони би мали їх носити в Україні, а поскакати по "протоптаній" доріжці зголосилася без винятку вся школа - діти, батьки та гості, але й вчителі. Не залишилися осторонь вчителі та батьки нашої школи. У їхньому виконанні прозвучали поезії Бориса Олійника, Олега Орача, Степана Занько, Віктора Геращенка, М. Бакая, авторське виконання вчительки історії Ірини Пясецької. Роман Садовський викликав сльози душевним виконанням пісні «Два кольори». А «Хата моя, біла хата» прозвучала у виконанні філолога школи Любові Грабної. Сльози смутку заблищали на очах присутніх дорослих не раз, адже всіх у далекій Україні щемно чекають найдорожчі матері. Рідна мати, рідна хата, рідна Батьківщина - стелиться туди завжди від серця нашого стежина. Та коли наша вчителька музики Лілія Ситнікова заспівала «Мамин вальс», а дітки запросили своїх матерів до танцю - це була найзворушливіша мить. Всі закружляли в ритмі грайливого вальсу. Щастям світилися очі наших матусь. Тож бажаємо, щоб це почуття назавдли залишалося теплим, щораз новим і неповторним. Любі наші матусі, всього вам найкращого! https://youtu.be/STV42QxdhiM https://youtu.be/ost7tVvvoyE https://youtu.be/94-QPd0hO3Y https://youtu.be/xu-aC1EBlHs https://youtu.be/hkWEBPwm_nU

О Спорт! Ти прогрес! Ти сприяєш вдосконаленню людини – найбільш прекрасного творіння природи.

О спорт! О спорт! Це просто клас! Дружіть із ним завжди. Здоров’я, юність, силу дасть І творчої снаги! Спорт стає засобом виховання тоді, коли він улюблене заняття кожного, казав наш великий педагог Василь Олександрович Сухомлинський. Тому в нашій Українській недільній школі, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка» вільний час в перервах між навчанням стараємось проводити рухливо, грайливо, весело! В чому ми лишень себе не пробуємо! Для хлопців, звичайно, найважливішим є футбол! Підозрюю, що вони з м’ячем і сплять😃. Але теніс та бадмінтон також приваблює всіх. Через це ракетки часто стають предметом різних маленьких чвар та інтриг. А переможці цих «перегонів» гордо бігають за воланчиком чи м’ячиком, міцно стискаючи в руці ракетку.🤪 Та все ж улюбленим видом спорту для всіх, тут мова йде не тільки про школярів, але і вчителів, - є волейбол. Тому вже на наступний навчальний рік будуємо плани займатись волейболом більш системно та серйозно. Але це поки що секрет, тому нікому не кажіть! І тренер у нас буде суперовий! Ой, це теж секрет, ну ви зрозуміли! Мовчок! 😜 Дівчатка ще дуже полюбляють скаканку. Малеча - різні рухливі ігри, естафети. На щастя подвір’я в нашій школі величезне, місця вистачає всім. Думаю спорт є найкращою альтернативою спогляданню мобільних телефонів, зануренню молоді в інтернет. Ех, ще би басейн нам, щоб по справжньому зануритись! Жартую, жартую. Між перервами занурюємося в науку.🤔 А якщо серйозно, то саме спорт привчає дітей до активного способу життя. А це - запорука здоров’я! О Спорт! Ти прогрес! Ти сприяєш вдосконаленню людини – найбільш прекрасного творіння природи.

                                                                                                                                        П’єр де Кубертен.

Наші юні атлети в дії!

Пам’ятаємо! Перемагаємо!

Коли побачиш влітку в полі Червону квітку — символ волі, Згадай синів безстрашних України, Що полягли на землях Батьківщини.                                                   Марія Устинчук Шкільне життя в Українській недільній школі при Асоціації "Українсько-Грецька Думка" завжди цікаве та насичене. Суботній день, наче калейдоскоп подій, тільки поспівай! Тому, день 11 травня розпочався зі згадки про подію, що відзначалася 8 травня - завершення Другої світової війни. 74 роки минуло з того часу, як фашистська Німеччина підписала Акт капітуляції. Мільйони українців було знищено в ті страшні роки. Квітка червоного маку стала символом жертв війни в Україні. Школярі дізналися про українського воїна Миколу Шевеля, загиблого під час звільнення Греції від нацизму і похованого на Союзницькому військовому цвинтарі в Алімосі (Аттика). Хвилиною мовчання учні, вчителі та гості школи вшанували пам’ять полеглих не тільки у Другій світовій, але й у сьогоднішній російсько-українській війні. Пам’ятаємо! Перемагаємо! Однак, у цю суботу в школі були гості. Пан Юрій Вішневський, мореходець, який об’їхав увесь світ, та юний мандрівник - Станіслав Стратан, який здійснив пішу подорож з України до Греції. Отже наступною цікавинкою сьогоднішнього дня став відкритий урок географії «Мандруємо світом». Вчителька Олена Хіміч, підводячи підсумки вивченого протягом року, запросила пана Юрія поділитися з дітками враженнями від своїх подорожей. Розповідь мореходця була дуже захоплюючою, і без того грайливу уяву наших вихованців збуджували цікаві пригоди та невідомі таємниці нашої планети. Тому пана Юрія засипали новими та новими запитаннями. Мабуть, вперше закінчувати урок дітям не хотілося. По тому як блищали очі у хлопців, можна зробити висновок, що їхні мрії та плани явно збагатилися. Пан Вішневський підняв ще одну проблему сучасності - екологічне забруднення морів та океанів. Виявляється, існує величезний плавучий острів з пластикових відходів, що викидаються в океан. Величина острова просто вражає - майже як пів Австралії. Тому наступна подія, яка відбулася в нашій школі - підготовка до Дня вишиванки, але в світлі екологічної проблеми нашої планети - тісно пов’язана з екологією. Ідея зробити вишиванку-пано з пластмасових кришечок народилася давно. Діти збирали протягом останнього півріччя закруточки від води, кока-коли та інших напоїв. А після шокуючих фактів забруднення цивілізацією навколишнього середовища, думка альтернативного використання пластикових відходів, втілилася на практиці в нашій маленькій шкільній спільноті. Шкільна майстерня знову запрацювала. Всі, від маленького до великого, були задіяні: розфасовували кришечки за кольорами, обговорювали орнамент, клеїли. Спільна праця завжди допомагає згуртуватись, вчить дітей прислухатися один одного, виробляє вміння гармонійно жити і співпрацювати в суспільстві. А ще діти мали змогу вивчати українську вишивку, познайомитися зі специфікою орнаментів з різних регіонів України. Тому малюнок до нашого пано вибирали та придумували самі. Творча думка повинна бути вільною, не загнаною в якісь рамки, тільки тоді буде розвиток. І результати цієї спільної праці були дуже непогані. На цьому бурхливий шкільний день ще не закінчився - попереду була підготовка до Маминого свята. Але про це вже розповімо в наступному дописі. Шкільні будні бувають різними, але нудними не бувають ніколи. Точно не в нашій школі!    

Оксана Усенко, директорка Київської школи-побратима, в Атенах

25 квітня ц.р. відбулася робоча зустріч Посла України в Грецькій Республіці Сергія Шутенка з директором спеціалізованої школи № 139 Шевченківського району м.Київ Оксаною Усенко та головою громадської організації «Українсько-Грецька Думка» Галиною Маслюк. При товаристві «Українсько-Грецька Думка» діє українська недільна школа, яка активно розвиває зв’язки із партнерами в освітній сфері в Україні. Дві школи об’єднали спільні інтереси – в Афінах учні вивчають мову, історію та культуру України, а в Києві – більше ста дітей вже другий рік поспіль освоюють новогрецьку мову, із задоволенням відкриваючи через неї цивілізацію Еллади. У ході розмови з Послом України Сергієм Шутенком йшлося про спільні гуманітарні проекти, які Посольство готове підтримати, щоб вони стали реальними вже цього року в рамках щойно підписаної угоди між київською школою № 139 Шевченківського району та школою №50 м.Афіни, району Аттіка.  
Ой малює Одарочка Писанки червоні, І біжать до неї взори: Півні, зорі, коні. Кожне просить на писанці Його написати, Кожне хоче звеличати Господнєє Свято. Л. Храплива 20 квітня, в Українській недільній школі, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка», був  справжній творчий бум.. Останній день навчання перед Великодніми канікулами, напередодні Вербної неділі!. Треба ж діткам, як слід, підготуватись до свят. Тому запрацювала мистецька майстерня. Ні , пасочки ми не пекли, зарано! А от прикрасити свічечки (λαμπαδες), та розмалювати яйця - саме час! Вихованці дитячого садочка «Рукавичка» та учні школи, розділившись на групи, взялися за роботу. Думаєте вчителі сиділи осторонь? Аж ніяк! Горіли очі у всіх. Різнобарвні стрічечки, шнурочки, квіточки, сови, бджілки, морські зірочки - все це клеїлось, намотувалось, примірялось. Пасхальні свічки вийшли саме такі, куди кожного завела його фантазія. Тому, однозначно, сама багата та фантазія виявилась у малят - місця вільного не залишили на своїх «витворах мистецтва». Писанки ж розписувати вибрали нетрадиційним методом, за допомогою батонеток. Пофарбувалися, правда, не тільки яйця, а й все навколишнє середовище - парти, руки, лиця, та навіть підлога! Зате всі були задоволені результатом. І писанки, і свічечки були гордо поміщені в дитячі портфелі, як беззаперечний доказ надзвичайної працьовитості та геніальності їх авторів. Під кінець заняття до нас завітали гості з України -директорка київської школи-побратима, пані Оксана Усенко. Їй урочисто була вручена пасхальна свічка - спільний результат праці багатьох юних дарувань. Тому сьогоднішній шкільний день закінчився самим святковим великоднім настроєм і мріями про двотижневе творче байдикування. Тож: верба б’є, верба б’є, від нині за тиждень Великдень! Гарних всім свят! Тоненьким прутиком З вербовим котиком Себе вітаємо Легеньким дотиком... Радісну вістку Собі говоримо, Що день великий Не поза горами, Що вже за тиждень Буде Великдень. М. Хоросницька