Провокації та насильство під час заходу вшанування жертв Голодомору в Греції: загроза миру та демократії
23 листопада, під час заходу у місті Мандри, присвяченого вшануванню пам’яті жертв Голодомору, відбулися провокативні дії групи активістів із використанням прапорів та символіки Комуністичної партії Греції (ККЕ). Унаслідок інциденту постраждав дипломат Посольства України, а серед учасників заходу, зокрема дітей, виникли серйозні занепокоєння. Посольство України в Греції готує офіційну комунікацію щодо події.
Захід, організований Українсько-Грецькою Палатою у співпраці з Муніципалітетом Мандри-Ідилії та за підтримки Посольства України в Греції, мав на меті увічнення пам’яті про один із найстрашніших злочинів ХХ століття проти людяності. Голодомор, як невизнаний та непокараний злочин, продовжує забирати життя українців навіть сьогодні, майже через століття після Штучного Голоду, спровокованого радянською владою на найродючіших землях Європи.
«Атмосфера страху та хаосу запанувала там, де мала звучати молитва», — зазначив український священик, коментуючи подію.
За свідченнями очевидців, нападники з комуністичною символікою перекрили доступ до пам’ятника Шевченка, вигукували образи, погрози та вдавалися до агресивних дій.
Ми сподіваємося, що поліція ретельно розслідує цей неприємний інцидент, а винні будуть притягнуті до відповідальності. Адже Греція є демократичною країною, яка захищає права та свободи всіх людей, включно з найбільш вразливими категоріями населення.
Греція стала притулком для десятків тисяч українців, які рятувалися від повномасштабного вторгнення Росії на територію суверенної України. Водночас, очевидним залишається негативний вплив російської пропаганди, яка інтенсивно поширюється у грецькому суспільстві, створюючи загрозу громадянському миру і безпеці, особливо під час заходів, де присутні діти.
 |
 |
 |
 |
| Діти української школи "Берегиня" та катехитичної школи при церковній громаді УГКЦ в Афінах Св. Миколая. |
ХЛІБ - УСЬОМУ ГОЛОВА!
В ці листопадові дні українці пригадують трагічні події 1932-33 років. Голодомор... Трагедія, яку навіть розумом не можна осягнути. Пам'ять живе. Щороку ми запалюємо свічечку пам'яті та вчимо підростаюче покоління шанувати хліб. Адже у хлібі душа нашої землі, доля багатьох людей, їхня невтомна праця. Цієї суботи, 18-го листопада, в початкових класах української недільної школи при Асоціації "Українсько-Грецька Думка" пройшов відкритий урок на тему: "Хліб- усьому голова".
Аби зрозуміти скільки праці потрібно вкласти, щоб мати на столі запашну хлібину, дітки попробували самі місити тісто. І вийшли у них колобочки, палянички, косички! Майбутня поміч батькам!
Ось так по крупиночці, крок за кроком учителі молодшої школи - Вікторія Тимчишин, Олександра Куриляк, Наталія Смоляник, прищеплюють дітям любов до рідної землі, народу, мови, любов до всього святого!
Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років
28-29 листопада 2009 р. Пам’яті багато не буває. Вона або є, або її нема. Пам’ятати невинно убієнних — не гріх, а християнський, просто людський обов’язок.У ці дні в Україні відзначають річницю трагедії Голодомору. В суботу, 28 листопада, розпочався відкритий інтегрований урок з історії України та української літератури в старших клас
ах української недільної школи при Товаристві української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка». Вчитель історії Алла Лобач озвучила епіграф до книги-меморіалу «Голод–33», написаної подружжям Володимиром Маняком та Лідією Коваленко. «Літа 7441 від Сотворення світу (літа 1933) від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів (До Книги буття українського народу, - якщо таку книгу буде колись написано)».
Діти зачитали свідчення людей, які пережили Голодомор. Кожен по-своєму переживав трагедію українського народу. На уроці прозвучали висновки Міжнародної комісії по розслідуванню Голодомору в Україні у 1932–33 рр, а також причини, які викликали цю трагедію. Вчитель української мови Оксана Наконечна розповіла пр
о письменників діаспори, які десятиліттями поширювали правду про Голодомор своїми творами. Прозвучали імена Василя Барки з його романом «Жовтий князь», а також Уласа Самчука з твором «Марія», про які розповіли учні старших класів. В пам’ять про померлих прозвучала «Молитва за убієнних голодом» Катерини Мотрич, яка тонкою струною відізвалася в душі кожного. Особливу зацікавленість у присутніх вчителів, батьків, дітей, гостей викликала виставка книг, написаних на тему Голодомору та виданих як в Україні, так і в українській діаспорі. Страшні картини голодного українського села постали перед дітьми та дорослими у світлинах. Скільки б разів не зверталися до теми Голодомору, вона завжди буде хвилюючою, трагічною. Скорбною хвилиною мовчання сьогоднішні діти української діаспори Греціїі пом’янули невинно померлих та ненароджених в Україні в 1932-1933 роках.
Поминальні заходи продовжилися в неділю, 29 листопада, панахидою у православному храмі Св. Миколая в Піреї. Багаторічні намагання української громади донести правду про Голодомор до грецького суспільства не були марними. Вперше ініціатором заходу відзначення скорботної дати стала грецька сторона. Панахида організована Грецько-Українською палатою під егідою Посольства України в Греції. Молебень за померлими правили Митрополит Пірейський Високопреосвящений Серафим та український священик о. Михайло Юрина. На службі Божій за померлих в Україні від Голоду в роках 1932-1933 були присутні працівники дипломатичного представництва України в Греції, української громади, ділових та культурних кіл Греції. Після закінчення панахиди до присутніх звернувся член Спілки письменників Греції Хрістос Адамопулос, який з цієї нагоди написав твір «Коли на землі заспівають псалом миру?», випущений брошурою за фінансової підтримки заступника генерального секретаря Грецько-української Палати Герасімоса-Ніколаса Бугаса. Пристрасні слова письменника переконали навіть тих, в кого ще залишалась тінь сумніву в тому, що цей злочин проти українського народу і цілого людства був здійснений, - зазначив у своєму слові посол України в Грецькій Республіці Валерій Цибух.
«Не розуміють варвари і кати…, що кожного разу, коли вмирає людина, «вмирає і знищується ціле творіння Боже». Кожного разу, коли народжується людина, «Творіння шести днів народжується знову зовсім новим», схвильовано говорив пан Адамопулос. І продовжив: «Уявіть тепер, серед стількох мільйонів жертв Голодомору вмирало і знищувалось ціле «Творіння шести днів Бога»(!). І якщо це не вважається злочином проти людства, що тоді?! Що можна сказати тоді про забуття для нас і для дітей наших?». «Голодомор від самого початку був задуманий для систематичного знищення народу, який прагнув існувати, бути вільним і мислити по-своєму», впевнений Хрістос Адамопулос, який готовий активно долучитися до борців за визнання Голодомору 1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу і злочином проти людства.
Завершилися заходи поминальною панахидою у греко-католицькому храмі Св. Трійці за участю екзарха ГКЦ владики Дімітріоса та українського священика о. Тараса Когута. «Злочин Голодомору 32-33 рр. в Україні повинен бути визнаним грецьким парламентом та всією світовою спільнотою», - зазначив у своєму зверненні до присутніх владика Дімітріос. В цей вечір сотні українців Греції з запаленими свічками в руках і полум’ям жалю та скорботи в серцях зі сльозами на очах молилися за душі загиблих земляків. Церковний хор відспівав церковні псалми та молитву за Україну. У своїй промові до земляків посол України в Греції Валерій Цибух зазначив, що ми, сьогоднішні українці, не вправі забути мільйони жертв цієї страшної трагедії.
Прес-служба Товариства «Українсько-грецька думка»
"Український Голодомор - геополітичний, що має ідеологічне підґрунтя..."
Інтерв'ю з Нікосом Лігеросом, 28.09.2008
Мій співбесідник, пр. Нікос Лігерос, відома людина в Греції та усьому світі. Надзвичайні якості, що зараховують пана Лігероса до десятки найрозумніших людей планети, роблять його не тільки блискучим науковцем, митцем, філософом тощо, але й надзвичайно гуманною людиною. Божий дар, впевнений п. Лігерос, повинен служити людству в ім'я вищої Справедливості. Таким чином до сфери діяльності грецького вченого органічно попали питання поневолення Кіпру, визнання Ґеноцидів вірмен та понтійців, а також Голодомору-1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу. Пан Лігерос був одним із основних доповідачів на Конференції "Голодомор 1932-33 рр. - хронологія запланованого злочину проти українства", яка пройшла 22 вересня в Стоа вівліу (Будинку книги) грецької столиці за організації Товариства "Українсько-грецька думка" під егідою Посольства України в Греції в рамках міжнародної акції "Незгасима свічка". На наше прохання він відповів на кілька питань.
- Пане Лігерос, як Ви почали займатися Голодомором?
- Мій український приятель К. Оніщенко, знаючи, що я теоретично займаюся ґеноцидами та їх визнанням, попросив мене дослідити Голодомор. Великий поступ у цьому напрямку однак було зроблено за допомогою архівних матеріалів моєї іншої подруги українського походження Евгенії Степанівни Кузен з Франції. Але те, що дійсно пояснює моє захоплення, це потреба людської гідності.
- Як стратегічний радник, ви займаєтесь також питанням Ґеноциду вірмен та Ґеноциду понтійців. Чи могли б ви назвати якісь відмінності. Чи існує щось, що вирізняє Голодомор серед інших Ґеноцидів?
- Український Голодомор має одну особливість в сенсі визнання ґеноцидом, що є незвичним моментом для дослідників, які займаються питаннями визнання. Класичні ґеноциди є расовими. Український Голодомор не починається з расових рамок, але з геополітичних, що мають одночасно ідеологічне підґрунтя. Радянський режим має проблеми і потрібно негайно прийняти рішення. Одне з цих рішень власне і стане в майбутньому основою ґеноциду. Ще одна складність заключається в тому, що жертви рідко борються разом, тому що мертві зустрічаються разом лише внаслідок якогось результату. Протилежно цьому, кати вчаться на досвіді минулих ґеноцидів. Так, Гітлер говорив про ґеноцид вірменів: "Хто буде пам'ятати про це потім?". Якщо ми дослідимо геостратегічно як діє ґеноцид згідно вісьми фаз Стантона, ми побачимо, що завжди застосовується винищення з центру. Питання полягає в тому, щоб це не стало видимим і зрозумілим ззовні. Якщо ми розглянемо детально ґеноцид вірменів, побачимо: починається в 1896 р., стає видимим в 1915 р. і розвивається аж до 1923 р. Одночасно маємо ґеноциди понтійців та ассирохалдеїв, які розчиняться в основному. В будь якому випадку всі три ґеноциди проявляться пізніше. В цій процедурі застосовується техніка масового переміщення населення. Це стало основною ідеєю понтійського ґеноциду, коли кліматичні умови були використані для зникнення мас. Згідно з цим, Сталін, вирішуючи свої проблеми, використає засоби масового винищення населення.
- Що, на вашу думку, робить Голодомор невидимим? Чому навіть сьогодні про нього уникають говорити?
- Перш за все, при Голодоморі ви побачите, що закриваються кордони, система стає герметичною. Спочатку зникне населення в серці, починаючи з центру і обережно поширюючись до периферій, аж поки не стане необхідно жорстким в разі опору. В цій технології маємо одночасно поступове перетворення людини на тварину. Цим, в першу чергу, викликається почуття вини в жертви, за те, що вижила і, по-друге, вижила за рахунок іншої жертви. Якщо посадити двох людей в одну камеру, через деякий час між ними почнуться проблеми. Якщо ж посадити двох людей в різні камери, за деякий час вони швидше всього об'єднаються проти вас. Зокрема, треба сказати, що цей метод був застосований в Греції за часів Хунти. На одну камеру, де було 25 осіб, видавали одну картоплину. Якщо застосувати цей метод в такої величини країні як Радянський Союз, можна було зтерти з лиця землі мільйони душ.
Якщо уважно вивчити документи, що ми маємо в розпорядженні, ви побачите, що було масово переміщено понад 2 мільйони людей в надзвичайно віддалені райони. Здійснюючи масове переселення, заберіть від людей їх землю та можливі способи їх перепису. В результаті вони опиняються на чужій землі. І тут, по суті, українці опинилися чужинцями на своїй українській землі. Це є система, де використовується психологічна війна з метою позбавлення жертви національної свідомості. Багато міґрантів, опинившись за кордоном, вважають, що знаходяться у ворожому середовищі. Вони повинні зрозуміти, що найгірше опинитися міґрантом у власній країні, коли не маєш з ким говорити, тому що всі є чужими, і свої - теж чужі.
Отже, коли ми маємо ідеологічну основу, як у випадку українського Голодомору, була необхідність перетворити проблему з ідеологічної на геостратегічну так, щоб вона стала сприйнятною для громадянського суспільства.
Розмовляла Галина Маслюк