Останній дзвоник в Українській недільній школі

Я ЄСТЬ НАРОД, ЯКОГО ПРАВДИ СИЛА НІКИМ ЗВОЙОВАНА ЩЕ НЕ БУЛА…    П. Тичина Може здатися дивним такий епіграф до свята Останнього Дзвоника Української недільної школи, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка», яке відбулося 25 травня 2019 року. Але вже третій рік поспіль ми починаємо і закінчуємо навчання в прекрасному зеленому парку Гуді в центрі Атен, де знаходиться пам’ятник Шевченка, нашого українського Шевченка. Це вже традиція. Тому, що ми сім’я, велика шкільна родина, що складається з маленьких українських чи змішаних сімей. І всі разом ми належимо до українського народу. Народу з тисячолітньою історією, віковими традиціями. І де б ми не жили, куди б не занесла нас доля, ми стараємося зберегти свою ідентичність. Створюємо школи, навчаємо дітей мови, історії. Розвиваємось, рухаємося вперед, несемо свою правду в світи. І ніхто, і ніщо ніколи не зможе нас здолати та зупинити, тому що немає в світі такої сили. Саме тому пам’ятні дати, знакові для українців події, ми хочемо відмічати в нашій школі разом з нашим Пророком - пам’ятаємо минуле, живемо сьогодення, виховуємо - для майбутнього. На святковій лінійці з нагоди закінчення навчання - і діти, і дорослі - в яскравих вишиванках, з квітами, підвели підсумки року. Голова Асоціації «Українсько-Грецька Думка», пані Галина Маслюк, у своєму виступі відмітила, що у нас цей рік був особливий, вперше після багатьох років, ми діяли суто як діаспорна школа, з українознавчими предметами. Вчителі дуже намагалися зробити привабливими вивчення мови і традицій. І їм це вдалося. А діти наші - креативні і відповідальні, і це дуже важливо, щоб вони були самостійні, брали ініціативу, тому що тільки тоді вони самі будуть керувати своєю долею. Вчителька географії Лєна Хіміч вручила дітям сертифікати про закінчення навчального 2018-2019 року. Вихователька дитячого садочка «Рукавичка», п. Наталя Смоляник, привітала своїх випускників: Кельбас Марію, Смоляра Данила та Садовську Ніколь. Побажала їм успіхів у навчанні, тішити своїх батьків, бути гордістю вчителів. Вчителька початкових класів, п. Тимчишин Вікторія, також привітала свою випускницю Драб Юліану, пригадала, якою маленькою та прийшла в перший клас, і що зараз вона є абсолютно самодостатньою особистістю, зі своїми напрацюваннями, мріями і власною думкою. Побажали всього найкращого в дорослому житті найосновнішому випускнику, Мисаковцю Василю, який цього року закінчує школу. Вчителі та учні записали йому побажання в пам’ятному альбомі зі світлинами зі шкільних буднів. Такі фотоальбоми в подарунок приготував батьківський комітет всім учням школи. Наша учениця Катя Харчистова, дуже душевно та зворушливо прочитала вірш Г. Бірча «Якою я бачу свою Україну». Великим позитивом діаспорної школи є те, що нас часто відвідують гості з України. І саме тому на нашому святі, діти мали змогу познайомитися з відомим українським поетом, громадським діячем - Олегом Короташем. Пан Олег звернувся до дітей та дорослих з невеличким словом. Він розказав, що перед приїздом сюди, мав виступ перед студентами Ужгородського Національного університету, де розповідав сьогоднішнім студентам, що коли він попередній раз приїжджав в Ужгород п’ять років тому, вони тоді були ще школярами. А сьогодні вже дорослі люди, які змушені відповідати викликам сьогодення, творити країну в цей важкий час. І що через пару років і перед нашими дітьми теж постануть свої виклики. І дуже б не хотілося,"щоб у часі, коли малеькі афіняни завершать навчання, нам довелося відбудовувати Україну, збираючи уламки держави десь по діаспорі". Після урочистостей був пікнік. Діти побігли ганяти м’яча, а дорослі мали змогу вдосталь поспілкуватися. Піца знову зібрала всіх разом за імпровізованим парковим застіллям, за яким і привітали Когута Даниїла з Днем народження. Запалали бенгальські вогні, зазвучали чисельні та різноманітні привітання, потягали за вуха (за традицією).
Додому розходились неохоче, тому що ніякі телевізори та комп’ютери ніколи не замінять людям живого спілкування. Задушевні бесіди, жарти, дискусії - вони набагато цінніші, коли ти маєш живу реакцію співрозмовника. Так зароджується чуття єдиної родини. І тільки своїм прикладом ми можемо навчити цьому дітей. Із року в рік, із покоління в покоління.

Яворівська забавка мандрує світом!

Кожне свято має свою родзинку. Такою родзинкою на цьогорічному святі Миколая в Українській недільній школі, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка», стала Яворівська Іграшка. Так, саме тут, в Греції, дітки прикрашали новорічну ялинку власноруч розфарбованими кониками! Але давайте все по порядку. Цього літа ми, вчителі української школи взяли участь у Першому світовому форумі українознавчих суботніх та недільних шкіл. Де, завдячуючи організаторам, а саме Міжнародному Інституту Освіти Культури і зв'язків з діаспорою (МІОК) під головуванням Ірини Ключковської, відвідали Яворівщину. Цей мальовничий куточок Львівщини є батьківщиною всесвітньо відомої Яворівської іграшки. Отож нам випала чудова нагода ознайомитися з цим видом українського мистецтва і повчитись у справжніх майстринь; з перших уст почути історію виникнення Іграшки та побачити шедеври місцевих митців. Зазначу, що люди там надзвичайно гостинні та доброзичливі, мабуть тому і мають таке творче натхнення. Вже повернувшись в Атени, вирішили обов’язково познайомити наших діток з цим самобутнім народним мистецтвом. Адже сама техніка розмальовування не є надто складною: використовуються, зазвичай, чотири кольори та досить прості елементи орнаменту, а також багато-багато фантазії. А це саме те, що треба нашим непосидам! Тому на майстер-клас до новорічних свят обрали саме Яворівську іграшку. І не помилилися. Заготовки, дерев’яних коників нам вирізав учень нашої школи - Пиріг Владислав. Захід проводили вчителька початкових класів Тимчишин Вікторія та вихователька дитячого садочка “Рукавичка” Смоляник Наталія. У суботу зранку запрацювала наша святкова новорічна майстерня. Майбутні маленькі митці, озброївшись пензликами та фарбами, дали волю своїй фантазії, звичайно, з допомогою наставників. То ж жовті коники покривались червоними та зеленими краплинками, кружечками, рисочками, а білі цяточки в кінці оживляли будь-який орнамент. І ось, коли робота була вже майже завершена: акуратно складені іграшки підсихали, замурзані юні таланти мили руки, двері класу раптом відчинилися. Дізнавшись про майстер-клас, прийшли учні грецької школи. Цікаво, яскраво, захоплююче дітям розповідали про Україну, Яворівську іграшку, показувати методику малювання, адже це були дітки якого тільки хочете походження - греки, з Албанії, Нігерії, Грузії тощо. Охочих розмалювати українського коника все прибувало! Мабуть, довелося би нам довго працювати та говорити, якби не закінчилися заготовки. Розчарованих довелося заспокоювати, і пообіцяти майстер-клас української Яворівської іграшки повторити. А різнобарвні коники прикрасили ялинку на святі Миколая, яке відбувалося відразу після майстер-класу. А потім дітлахи їх порозбирали додому, кожен до своєї ялинки. Дуже приємно усвідомлювати, що цього року в Греції, в багатьох оселях святкову ялинку прикрашатиме українська Яворівська іграшка.

Вікторія ТИМЧИШИН, вчителька молодших класів.