IV ФОРУМ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В ГРЕЦІЇ ПІДСУМОВУЄ
Українці пам’ятають і шанують
![]() |
«Свічка моління». Греція пам’ятає – Світ визнає. |
«Свічку моління» в пам’ять жертв Голодомору запалили 10 вересня 2010 р. представники світового українства, перебуваючи на IV Форумі української діаспори в Греції з 3-го по 13 вересня в місті Еретрія на о. Евія. Під лозунгом «Не дамо згасити свічу пам’яті» нова акція Світового Конґресу Українців розпочалася 19 червня ц.р. в Києві, де біля меморіалу Голодомору представники діаспори та всіх областей України запалили свічку пам’яті, засвідчуючи цим свою тверду волю продовжити боротьбу за визнання Голодомору 1932-33 рр. ґеноцидом українського народу. Отже, свою «Свічку моління», привезену з Києва головою Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька думка» п. Галиною Маслюк, українці Греції за
![]() |
Маленький Олесь Щербак запалив свою свічечку моління. |
палили цього року вперше разом з президентом Світового Конґресу Українців п. Евгеном Чолієм (Канада), президентом Европейського Конґресу Українців п. Ярославою Хортяні (Угорщина), головою Комітету «Україна-33» п. Ґенею Кузен (Франція) в присутності Надзвичайного та Повноважного Посла України в Греції п. Володимира Шкурова.
В церкві Св. Елєфтеріоса, розташованій на території готелю, панахиду відслужили українські священики Грецької православної церкви о. Михайло Юрина та о. Василь Лило. Сумними вогниками рясно горіли свічки, запалені учасниками Форуму. Вражаючими прозвучали статистичні дані втрат українського селянства в ці страшні для українського народу роки, наведені паном Чолієм. Не залишила байдужим жодного присутнього зворушлива розповідь пані Кузен, яка вже протягом 30-ти років очолює Комітет «Україна 33», завдяки діяльності якого французьке суспільство довідалося про Голодомор, а місцеві історики почали займатися цією закритою донедавна темою і вже написали наукові праці.
Шкільництво – найосновніший пріоритет діаспорної діяльності
![]() |
Учасники IV Форуму української діаспори в Греції. |
Як ми повідомляли, IV Форум української діаспори в Греції пройшов в місті Еретрія на о. Евія з 3-го по 13 вересня 2010 р. Цьогорічний захід проводився за організацією Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка» у співпраці зі Світовим Конґресом Українців (СКУ), Европейським Конґресом Українців (ЕКУ) та Українською Радою Миру (УРМ). В ньому взяли участь 29 представників з Канади, Франції, Угорщини, Греції, України.
Основною темою була освіта, отже освітяни з діаспори та України працювали над темами: «Сучасний стан викладання української мови, літератури, історії та географії в Україні та діаспорі», «Практика інтегрованого уроку в системі недільної школи», «Новітні типи уроку і їх практичне використання в системі недільної школи». Модератором освітянської конференції виступав відомий в діаспорних кругах та прекрасно обізнаний з проблемами українського шкільництва за кордоном директор Інституту української філології Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова п. Анатолій Висоцький. Було заслухано доповіді філолога грецької, української, російської мов, перекладача з Греції Наталії Басенко «Культурні взаємозв’язки українського та грецького народів", студентки ОКР «Маґістр» за спеціальністю «Мова та література новогрецька» Маріупольського державного університету з України Оксани Басенко «Країнознавство як необхідний елемент інтегрованого підходу до вивченння рідної мови у недільній школі», президента Европейського Конґресу Українців, голови Українського самоврядування Угорщини та голови Товариства української культури в Угорщині Ярослави Хортяні про стан українського шкільництва на теренах Европи та зокрема в Угорщині, директора Української школи ім. В. Сарчука в Гамільтоні, Канада, кандидата філологічних наук, доцента Євгенії Петрової «Роль української діаспори у становленні та розбудові української освіти в Канаді» директора української недільної школи при Товаристві «Українсько-грецька думка», секретаря Товариства «Українсько-грецька думка» Оксани Наконечної «Стан українського шкільництва в Греції», директора ЗНЗ «Міжнародна українська школа» (МУШ) Людмили Іванової з України з презентацією очолюваного навчального закладу, заступника директора ЗНЗ МУШ Галини Пархоменко «Одинадцятирічна освіта і Болонська система навчання в Україні», заступника директора ЗНЗ МУШ Оксани Воронецької «Особливості викладання української мови та літератури в недільній школі», методиста з історії ЗНЗ МУШ, автора підручників з історії, кандидата історичних наук Олександра Гісема «Особливості викладання історії України в недільній школі», методиста з історії ЗНЗ МУШ Світлани Нестеренко «Виховний процес у недільній школі. Збереження та виховання українців в новому середовищі», заступника головного редактора видавництва «Педагогічна преса», члена географічного товариства України і члена правління Асоціації вчителів географії України Валентини Бойко «Особливості навчання географії України в недільній школі», Даріани Т.-Блохин з Мюнхена «Українознавча наукова діяльність акад. проф. Ю. Бойка-Блохина в Людвіґ-Максиміліянс Університеті», кандидата педагогічних наук, доцента кафедри грецької філології Маріупольського державного гуманітарного університету Юлії Короткової «Забезпечення полікультурної освіти в Греції та Україні», а також проведено майстер-клас «Лялька-мотанка» методистом з історії ЗНЗ МУШ Світланою Нестеренко.
Під час обговорення ситуації, що склалася в середовищі українського діаспорного шкільництва було виділено неоднорідність проблем для різних країн, а саме, для автохтонного українського населення та нацменшин Центральної та Східної Европи і Балкан, як наприклад, Польщі, Словаччини, Хорватії, Румунії, Сербії тощо, для країн давнього поселення українців - Америка, Канада, Австралія, західна Европа, та представників останньої четвертої хвилі еміґрації, які частково долучилися до старих діаспорних організацій, де вони існували, або створили нові організації і школи при них.
Гарячі протиріччя виникли в обговоренні діяльності на европейських теренах Міжнародної Української Школи (МУШ). Цей державний проект, створений міністерством освіти України три роки тому на прохання українських громадських організацій Европи, широко презентувався серед нової хвилі міґрації як державний проект, що забезпечить українським дітям за кордоном отримання повноцінного атестату про середню освіту. Безумовно, дуже актуальний на даний момент проект МУШ повинен був допомогти українським дітям здобути освіту, дати можливість поступати в вищі навчальні заклади чи України, чи за кордоном. На жаль, в процесі діяльності не все складалося так гладко, як початково представлялося. Звісно, кожний початок складний і всі мають бути готові до подолання труднощів, що виникають. Поза чисельністю зрозумілих технічних деталей, заснувавши та прорекламувавши МУШ, український уряд майже з самого початку виявив неспроможність забезпечити її діяльність фінансово, звернувшись таким чином до українських громадських організацій, шкіл та безпосередньо батьків з проханням фінансування. Непосильний тягар в наступний раз ліг на плечі і так знедолених, заморених безробіттям, кризою і тяжкою працею українських міґрантів. Але це, як виявилося незабаром, було тільки півбіди. З метою отримання завітного паперу з гербовою печаткою в Европі почали «плодитися» комерційні навчальні заклади, єдиною метою яких є одне - атестат. Внаслідок цього на даний момент українське шкільництво в Европі перебуває під серйозною загрозою. Адже мета кожної української спільноти поза межами рідної землі є, перш за все, збереження мови та національної самоідентичності. І саме через недільні школи представники всіх етносів у світі зберігають свою самобутність і збагачують культуру країни проживання.
Отже, під час освітянської конференції Форуму було висловлено велике занепокоєння фактом, що в чисельних комерційних школах, що як гриби розплодилися на европейському просторі єдино для співпраці з Міжнародною українською школою, не надається значення патріотичному вихованню дітей в християнському українському дусі, не прищеплюється любов до рідної мови, літератури, звичаїв та прадавніх традицій українського етносу, не викладається правдива історія української нації та її героїв та не відзначаються визначні для українського народу дати і свята. Таким чином, і так зденаційовані десятиліттями радянського панування українці, що складають основну масу нової хвилі міґрації, не зможуть ні зараз, ні в майбутньому ідентифікувати себе в іноземному середовищі, відстоювати свої права та достойно представляти Україну в світі. Українські школи за кордоном, настоюють представники української діаспори, мають святий обов’язок виховувати достойну зміну, що продовжуватиме розбудовувати українську справу в усьому світі. Світ повинен знати правду про багатостраждальну історію українського народу, про столітні гоніння та заборони, про систематичне винищення українського селянства через штучний Голодомор, про тотальне винищення української інтеліґенції, про національно-визвольну боротьбу українського народу за незалежність своєї Батьківщини тощо. Українська діаспора завжди була і продовжуватиме залишатися основним провідником української ідеї в світі.
Представники діаспори схвильовані також останніми подіями в Україні і, особливо, в сфері освіти, коли посаду міністра освіти обійняв відкритий україноненависник Дмитро Табачник, що чи не щодня шокує українську світову спільноту своїми необґрунтованими, а часто відверто брехливими заявами. Перед українськими освітянами за кордоном стоїть важливе питання – чи можлива подальша співпраця і в якій мірі з міністерством освіти України? Чи не спробує сьогоднішня офіційна Україна насадити в українському закордонному просторі викладання спотвореної радянською пропагандою історії України? Чи піклуватиметься про збереження української мови в діаспорі, відколи намагається правдою-неправдою надати російській мові статус другої офіційної мови в самій Україні?
Велика кількість питань стоїть зараз як перед освітянськими фахівцями в діаспорі, так і в Україні. Весь спектр цих питань було порушено на конференції IV Форуму. Приємно, що освітяни з України щиро готові шукати шляхи розв’язання існуючих в діаспорі проблем. Це дуже важливо, так як самим діаспорянам в чужоземному середовищі це дуже важко робити. Але їм це вдавалося досі і, хочеться вірити, буде вдаватися і надалі. Незважаючи на зміни урядів, політики чи вподобань кожної наступної влади в Україні.
Результатом конференції стала прийнята Резолюція, яку організаторами Форуму було надіслано до міністрества закордонних справ та міністерства освіти України. Дирекція МУШ передала українській недільній школі при Товаристві «Українсько-грецька думка» комплекти літератури для молодшої школи, методичну літературу для старшої школи, а також атласи та карти з географії України, компакт-диски та мультфільми в допомогу вчителям недільної школи. Евгенія Петрова передала для потреб Товариства та школи канадські зразки підручників для недільної школи, методичні посібники з методики викладання історії Валентини Курилів (Канада) та компакт-диски з кінострічками історичного змісту "Між Гітлером і Сталіним" та "The Soviet Story". В роботі конференції взяли участь всі вчителі української недільної школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка».
Українській нації – бути!
![]() |
Посол України Ю. Щербак та історик О. Гісем. |
Усі ці болючі питання продовжували обговорюватися учасниками Форуму під час історичних бесід, основними темами яких були: «Україна між Европою та Росією», «Українській нації - бути. Проблеми сучасного націєтворення та шляхи до їх подолання». Цьогорічні бесіди перетворилися на справжні дискусії, що торкнулися не лише сучасного стану справ в Україні, нових глобальних реалій та місця України в світі, але й історичних питань, що викликають протиріччя у трактуванні. Жваве зацікавлення викликали у присутніх виступи відомого українського дипломата, Посла України Юрія Щербака, який теж висловив велике занепокоєння за подальшу долю України. Свою позицію щодо історичних тем та сучасних подій в країні висловив також автор підручників історії, кандидат історичних наук Олександр Гісем. За високим рівнем зацікавленості та браком часу на обговорення, було заплановано додаткові дві зустрічі поза запланованою програмою, на одній з яких було переглянуто фільм "Між Гітлером і Сталіном". Посол України Юрій Щербак подарував організаторам свою останню книгу роздумів, порівнянь, передбачень, статтей та виступів за 2003-2010 рр. «Україна в зоні турбулентності: демони минулого і тривоги ХХІ століття», що вийшла цього року у видавництві «Український письменник».
Заключне слово, спроектоване в майбутнє
Заключну сесію IV Форуму української діаспори в Греції, яка відбулася ввечері 10 вересня, розпочав один з наймолодших учасників Віктор Ващенко з Києва, який прочитав поезію Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Привітавши присутніх та передавши вітання від голів усіх організацій-членів Европейського Конґресу Українців, які дуже вболівали за роботу Форуму, а також вітання від колективу Міжнародного Інституту Освіти та Культури «Львівська політехніка» та особисто його директора пані Ірини Ключковської, голова Товариства «Українсько-грецька думка» Галина Маслюк запросила до слова Надзвичайного та Повноважного Посла України в Греції п. Володимира Шкурова.
![]() |
Віктор Ващенко декламує Шевченка. |
Привітавши присутніх пан Шкуров підтвердив зацікавленість Посольства у розбудові належної співпраці з організаціями українців у країні перебування, а також наголосив на тому, що Посольство і він сам особисто є відкритими для обговорення усіх проблем, що хвилюють українську громаду та потребують участі посольства для їх вирішення. Пан Посол особливо виділив важливі аспекти консульського захисту громадян України в Грецькій Республіці, що «передбачають врахування наступних специфічних факторів: особливості ринку праці Греції – країни-реципієнта трудових мігрантів; вагома роль грецьких операторів на ринку міжнародних морських перевезень і, у цьому зв‘язку, працевлаштування значної кількості українських моряків на суднах грецьких судновласників; географічне
![]() |
Посол України в Греції Володимир Шкуров. |
положення Греції та використання її територіальних вод міжнародними злочинними угрупованнями (до складу яких, на жаль, нерідко входять і громадяни України) для перевезення до держав Євросоюзу нелегальних мігрантів з країн Близького Сходу та Північної Африки». Надзвичайно важливою вважає пан Посол співпрацю Посольства та українців Греції в сфері освіти та культури: «...Наші з вами завдання щодо покращення іміджу України за кордоном і популяризації в країні перебування української культури повністю співпадають. Хотів би відзначити готовність Посольства максимально сприяти вдосконаленню цієї співпраці, в тому числі і силами культурно-інформаційного Центру, що діє при Посольстві України в Греції». Зворушливими і прекрасними прозвучали останні слова нового Посла України в Греції: «І на останок… Я дуже хотів би завершити своє привітання уривком із «Думок нарозхрист» Павла Загребельного, який, на мій погляд, гармонує з нотою нашого сьогоднішнього зібрання.
«Мово наша і Ріко наша! Невичерпна, вічна, молода, як весняне листя. Райдуги купаються в Дніпрі; небо хмарніє від птаства, червоновишневі зорі горять угорі, земля стогне від тяжкості хлібів, громи вигуркочують над посереддю Ріки, і садки вишневі коло хат, і хрущі над вишнями, і червоно устає в небо псалом залізу, а над усім мова гримить, і шепоче, і ніжно лащиться, і бунтується: «О люди, люди небораки…» і дух рве до бою, і діти просять «моні!», а матері лебедіють над ними, і мружаться гаї, «леліє, віє, ласкавіє», і небо пахне сміхом.
Мова вкраїнська, звідки прилетіла, як тут виросла, розцвіла і зарясніла?
Чи пила ти воду з Дніпра? Чи купалася в його ласкавих водах? Чи злітала з його мільоннокрилим птаством? Мово! Течеш вільно, як Ріка. «Тече вода в синє море, та не витікає…» А на ній човни золотії: звуків, слів, мови – із сивої-сивої Давнини причалюють човни золотії…» (П.Загребельний «Думки нарозхрист». 2. Мова, стор. 23).
Наступним до аудиторії звернувся Посол України, представник Української Ради Миру Юрій Щербак, який привітавши присутніх і подякувавши за чудову організацію Форуму, вручив від імені першого Президента України Леоніда Кравчука почесні грамоти «За вагомий внесок у миротворчу справу в ім’я утвердження миру, гуманізму та справедливості, активну громадську діяльність, спрямовану на розбудову українсько-грецьких відносин, згуртування української громади, високий патріотизм та відданість Батьківщині» голові Европейського Конґресу Українців Ярославі Хортяні, голові Комітету «Україна 33» Ґені Кузен, а також членам Ради правління Товариства «Українсько-грецька думка» Вікторії Юрині та Оксані Наконечній.
У своєму виступі Президент Европейського Конґресу Українців, перший заступник Президента Світового Конґресу Українців, голова української громади Угорщини пані Ярослава Хортяні зазначила, що взяла участь у всіх чотирьох Форумах української діаспори в Греції і наголосила на їх важливості та вдалому форматі проведення, подякувала за віддану працю грецьких українців та Товариства «Українсько-грецька думка», яке є складовою організацією ЕКУ та СКУ, в розбудову української справи. Пані Хортяні зазначила, що дві найважливіші надбудови українських організацій, Світовий та Европейський Конгреси Українців, сьогодні як ніколи діють об’єднано та злагоджено на користь усіх українців світу та України. Виклики сьогодення є великими і тільки наша спільна праця та велика згуртованість можуть дати необхідний результат, зазначила пані Хортяні, наголосивши, що і цьогорічний Форум є результатом спільних зкоординованих дій, не зважаючи на складну ситуацію в світі.
Ключовим моментом заключної сесії IV Форуму був виступ Президента Світового Конґресу Українців Евгена Чолія, який привітавши присутніх та подякувавши організаторам, доповів про засади діяльності найголовнішої надбудови українських організацій світу, Світового Конґресу Українців та окреслив його мету, завдання та напрямки діяльності на наступні роки.
Після закінчення виступів Галина Маслюк представила присутнім запропоновану Резолюцію Форуму, яку було схвалено, а також зачитала прийняту Резолюцію освітянської конференції. Обидва документи надіслані до Міністерства закордонних справ та Міністерства освіти України.
![]() |
Посол України В.Шкуров,
президент СКУ Е.Чолій,
президент УГД Г.Маслюк,
відома українська
художниця
О.Чаус. |
В заключення голова Товариства «Українсько-грецька думка» від імені українців Греції, співорганізаторів – Світового Конґресу Українців, Европейського Конґресу Українців та Української Ради Миру подякувала всім, хто долучився до роботи Форуму, хто вболіває за українську справу та відчуває особисту відповідальність за майбутнє української нації. Голова Товариства подякувала членам Товариства, подружжю відомої української художниці Греції Оксани Чаус за створення цього року нового логотипу Товариства, а також за фінансування футболок для всіх учасників з логотипом IV Форуму. Наша непоборність – в єдності українців усього світу, зазначила Галина Маслюк, закликавши усіх присутніх заспівати разом гімн України.
![]() |
Відома піаністка, вокаліст Медея Ясоніду. |
Після урочистої церемонії учасники та гості IV Форуму мали можливість насолодитися прекрасною красичною музикою, а також українськими народними піснями у виконанні членів Товариства Медеї Ясоніді, народженої в Україні в сім’ї понтійських греків, видатної вокалістки та піаністки Греції, Романа Садовського, прекрасного українського тенора з Івано-Франківщини, а також їх колеги Даніели Кліхової з Чехії, яка впродовж багатьох років радує українську громаду Греції дружнім відношенням та блискучим виконанням українських творів.
Позаду напружена робота, гострі дискусії, документи та важливі рішення. Залишилися в пам’яті багатогодинні вечірні обговорення, переживання, але й море сміху, тепла, курйозних випадків та жартів. Дружня українська родина поповнилася новими облич
![]() |
Учасники Форуму
в останній день прощання. |
чями. Позаду завжди сумні хвилини розставання. Але попереду нові радісні зустрічі.
Серед гарячки останніх днів дзеленчить дзвоник, приємний жіночий голос з Канади питає: «Слухай, Галино, чи ви вже вирішили з наступним Форумом?». Не знаємо, плакати чи сміятися, але впевнено знаємо, що гостинна грецька земля завжди чекає на своїх друзів-українців і доказала це вкотре.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|||
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|||
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|||
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|||
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|||
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|||
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
1998 - 2019 Рада правління Асоціації
Рада правління Асоціації:
![]() |
Галина Маслюк
голова |
![]() |
![]() |
![]() |
Оксана Чаус | Вікторія Тимчишин | Лєна Хіміч |
![]() |
![]() |
![]() |
Орест Чура | Андрій Бабанін-Ващук | Оксана Завгородня |
![]() |
![]() |
![]() |
Наталя Жовква, Родос | Наталя Ананевич, Пелопонес | Ірина Осінчук, Патра |
Ще один крок до визнання

![]() |
Мер Зографу Янніс Казакос |
Щиру підтримку питання визнання Голодомору 1932-33 рр. актом ґеноциду українського народу знайшли українці Греції в особі мера Зографу Янніса Казакоса. Ми знаємо, що це кропіткий довгий процес, тому що правди ніхто не любить і право на неї потрібно самовіддано відстоювати, звернувся до присутніх пан мер. Але ми є поруч з вами і разом з вами домагатимемося від грецького уряду визнання. І воно прийде. Нехай не відразу, нехай з трудом. Але правда візьме своє.
![]() |
Нікос Лігерос в оточенні членів Товариства «Українсько-грецька думка» |
Вкрай дивною прозвучала для нас відповідь представника грецького уряду після офіційного звернення Посольства України в Греції з проханням розглянути питання визнання Голодомору українців ґеноцидом, звернувся у свою чергу до присутніх Посол України Валерій Цибух. Пан посол, який окрім виконання професійного завдання, поставленого Президентом України Віктором Ющенко, протягом багатьох років з готовністю підтримує найменшу ініціативу Товариства у вирішенні цієї складної мети, розповів, що грецька влада побоюється визнати Голодомор, щоб не створити додаткові проблеми в дипломатичних відносинах з противниками визнання української трагедії, як це сталося у випадку офіційного визнання Грецією ґеноциду понтійців, що викликало погіршення ситуації у грецько-турецьких відносинах.
Галина Маслюк
Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років
28-29 листопада 2009 р. Пам’яті багато не буває. Вона або є, або її нема. Пам’ятати невинно убієнних — не гріх, а християнський, просто людський обов’язок.У ці дні в Україні відзначають річницю трагедії Голодомору. В суботу, 28 листопада, розпочався відкритий інтегрований урок з історії України та української літератури в старших класах української недільної школи при Товаристві української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка». Вчитель історії Алла Лобач озвучила епіграф до книги-меморіалу «Голод–33», написаної подружжям Володимиром Маняком та Лідією Коваленко. «Літа 7441 від Сотворення світу (літа 1933) від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів (До Книги буття українського народу, - якщо таку книгу буде колись написано)».
Діти зачитали свідчення людей, які пережили Голодомор. Кожен по-своєму переживав трагедію українського народу. На уроці прозвучали висновки Міжнародної комісії по розслідуванню Голодомору в Україні у 1932–33 рр, а також причини, які викликали цю трагедію. Вчитель української мови Оксана Наконечна розповіла про письменників діаспори, які десятиліттями поширювали правду про Голодомор своїми творами. Прозвучали імена Василя Барки з його романом «Жовтий князь», а також Уласа Самчука з твором «Марія», про які розповіли учні старших класів. В пам’ять про померлих прозвучала «Молитва за убієнних голодом» Катерини Мотрич, яка тонкою струною відізвалася в душі кожного. Особливу зацікавленість у присутніх вчителів, батьків, дітей, гостей викликала виставка книг, написаних на тему Голодомору та виданих як в Україні, так і в українській діаспорі. Страшні картини голодного українського села постали перед дітьми та дорослими у світлинах. Скільки б разів не зверталися до теми Голодомору, вона завжди буде хвилюючою, трагічною. Скорбною хвилиною мовчання сьогоднішні діти української діаспори Греціїі пом’янули невинно померлих та ненароджених в Україні в 1932-1933 роках.
Поминальні заходи продовжилися в неділю, 29 листопада, панахидою у православному храмі Св. Миколая в Піреї. Багаторічні намагання української громади донести правду про Голодомор до грецького суспільства не були марними. Вперше ініціатором заходу відзначення скорботної дати стала грецька сторона. Панахида організована Грецько-Українською палатою під егідою Посольства України в Греції. Молебень за померлими правили Митрополит Пірейський Високопреосвящений Серафим та український священик о. Михайло Юрина. На службі Божій за померлих в Україні від Голоду в роках 1932-1933 були присутні працівники дипломатичного представництва України в Греції, української громади, ділових та культурних кіл Греції. Після закінчення панахиди до присутніх звернувся член Спілки письменників Греції Хрістос Адамопулос, який з цієї нагоди написав твір «Коли на землі заспівають псалом миру?», випущений брошурою за фінансової підтримки заступника генерального секретаря Грецько-української Палати Герасімоса-Ніколаса Бугаса. Пристрасні слова письменника переконали навіть тих, в кого ще залишалась тінь сумніву в тому, що цей злочин проти українського народу і цілого людства був здійснений, - зазначив у своєму слові посол України в Грецькій Республіці Валерій Цибух.
«Не розуміють варвари і кати…, що кожного разу, коли вмирає людина, «вмирає і знищується ціле творіння Боже». Кожного разу, коли народжується людина, «Творіння шести днів народжується знову зовсім новим», схвильовано говорив пан Адамопулос. І продовжив: «Уявіть тепер, серед стількох мільйонів жертв Голодомору вмирало і знищувалось ціле «Творіння шести днів Бога»(!). І якщо це не вважається злочином проти людства, що тоді?! Що можна сказати тоді про забуття для нас і для дітей наших?». «Голодомор від самого початку був задуманий для систематичного знищення народу, який прагнув існувати, бути вільним і мислити по-своєму», впевнений Хрістос Адамопулос, який готовий активно долучитися до борців за визнання Голодомору 1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу і злочином проти людства.
Завершилися заходи поминальною панахидою у греко-католицькому храмі Св. Трійці за участю екзарха ГКЦ владики Дімітріоса та українського священика о. Тараса Когута. «Злочин Голодомору 32-33 рр. в Україні повинен бути визнаним грецьким парламентом та всією світовою спільнотою», - зазначив у своєму зверненні до присутніх владика Дімітріос. В цей вечір сотні українців Греції з запаленими свічками в руках і полум’ям жалю та скорботи в серцях зі сльозами на очах молилися за душі загиблих земляків. Церковний хор відспівав церковні псалми та молитву за Україну. У своїй промові до земляків посол України в Греції Валерій Цибух зазначив, що ми, сьогоднішні українці, не вправі забути мільйони жертв цієї страшної трагедії.
Прес-служба Товариства «Українсько-грецька думка»
"Український Голодомор - геополітичний, що має ідеологічне підґрунтя..."
Інтерв'ю з Нікосом Лігеросом, 28.09.2008
Мій співбесідник, пр. Нікос Лігерос, відома людина в Греції та усьому світі. Надзвичайні якості, що зараховують пана Лігероса до десятки найрозумніших людей планети, роблять його не тільки блискучим науковцем, митцем, філософом тощо, але й надзвичайно гуманною людиною. Божий дар, впевнений п. Лігерос, повинен служити людству в ім'я вищої Справедливості. Таким чином до сфери діяльності грецького вченого органічно попали питання поневолення Кіпру, визнання Ґеноцидів вірмен та понтійців, а також Голодомору-1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу. Пан Лігерос був одним із основних доповідачів на Конференції "Голодомор 1932-33 рр. - хронологія запланованого злочину проти українства", яка пройшла 22 вересня в Стоа вівліу (Будинку книги) грецької столиці за організації Товариства "Українсько-грецька думка" під егідою Посольства України в Греції в рамках міжнародної акції "Незгасима свічка". На наше прохання він відповів на кілька питань.
- Пане Лігерос, як Ви почали займатися Голодомором?
- Мій український приятель К. Оніщенко, знаючи, що я теоретично займаюся ґеноцидами та їх визнанням, попросив мене дослідити Голодомор. Великий поступ у цьому напрямку однак було зроблено за допомогою архівних матеріалів моєї іншої подруги українського походження Евгенії Степанівни Кузен з Франції. Але те, що дійсно пояснює моє захоплення, це потреба людської гідності.
- Як стратегічний радник, ви займаєтесь також питанням Ґеноциду вірмен та Ґеноциду понтійців. Чи могли б ви назвати якісь відмінності. Чи існує щось, що вирізняє Голодомор серед інших Ґеноцидів?
- Український Голодомор має одну особливість в сенсі визнання ґеноцидом, що є незвичним моментом для дослідників, які займаються питаннями визнання. Класичні ґеноциди є расовими. Український Голодомор не починається з расових рамок, але з геополітичних, що мають одночасно ідеологічне підґрунтя. Радянський режим має проблеми і потрібно негайно прийняти рішення. Одне з цих рішень власне і стане в майбутньому основою ґеноциду. Ще одна складність заключається в тому, що жертви рідко борються разом, тому що мертві зустрічаються разом лише внаслідок якогось результату. Протилежно цьому, кати вчаться на досвіді минулих ґеноцидів. Так, Гітлер говорив про ґеноцид вірменів: "Хто буде пам'ятати про це потім?". Якщо ми дослідимо геостратегічно як діє ґеноцид згідно вісьми фаз Стантона, ми побачимо, що завжди застосовується винищення з центру. Питання полягає в тому, щоб це не стало видимим і зрозумілим ззовні. Якщо ми розглянемо детально ґеноцид вірменів, побачимо: починається в 1896 р., стає видимим в 1915 р. і розвивається аж до 1923 р. Одночасно маємо ґеноциди понтійців та ассирохалдеїв, які розчиняться в основному. В будь якому випадку всі три ґеноциди проявляться пізніше. В цій процедурі застосовується техніка масового переміщення населення. Це стало основною ідеєю понтійського ґеноциду, коли кліматичні умови були використані для зникнення мас. Згідно з цим, Сталін, вирішуючи свої проблеми, використає засоби масового винищення населення.
- Що, на вашу думку, робить Голодомор невидимим? Чому навіть сьогодні про нього уникають говорити?
- Перш за все, при Голодоморі ви побачите, що закриваються кордони, система стає герметичною. Спочатку зникне населення в серці, починаючи з центру і обережно поширюючись до периферій, аж поки не стане необхідно жорстким в разі опору. В цій технології маємо одночасно поступове перетворення людини на тварину. Цим, в першу чергу, викликається почуття вини в жертви, за те, що вижила і, по-друге, вижила за рахунок іншої жертви. Якщо посадити двох людей в одну камеру, через деякий час між ними почнуться проблеми. Якщо ж посадити двох людей в різні камери, за деякий час вони швидше всього об'єднаються проти вас. Зокрема, треба сказати, що цей метод був застосований в Греції за часів Хунти. На одну камеру, де було 25 осіб, видавали одну картоплину. Якщо застосувати цей метод в такої величини країні як Радянський Союз, можна було зтерти з лиця землі мільйони душ.
Якщо уважно вивчити документи, що ми маємо в розпорядженні, ви побачите, що було масово переміщено понад 2 мільйони людей в надзвичайно віддалені райони. Здійснюючи масове переселення, заберіть від людей їх землю та можливі способи їх перепису. В результаті вони опиняються на чужій землі. І тут, по суті, українці опинилися чужинцями на своїй українській землі. Це є система, де використовується психологічна війна з метою позбавлення жертви національної свідомості. Багато міґрантів, опинившись за кордоном, вважають, що знаходяться у ворожому середовищі. Вони повинні зрозуміти, що найгірше опинитися міґрантом у власній країні, коли не маєш з ким говорити, тому що всі є чужими, і свої - теж чужі.
Отже, коли ми маємо ідеологічну основу, як у випадку українського Голодомору, була необхідність перетворити проблему з ідеологічної на геостратегічну так, щоб вона стала сприйнятною для громадянського суспільства.
Розмовляла Галина Маслюк
Ми повинні пам'ятати про трагедію рідного народу
Інтерв'ю з Ґенею Кузен, 27.09.2008
Моя співбесідниця Ґеня Кузен народилася у Франції в україномовній родині. Батьки її виїхали з України ще молодими, проте через все своє життя зуміли пронести український запал і цьому навчили трьох доньок. В родині звучало рідне слово, українська пісня, читалися газети і журнали українською мовою, і ніколи не згадувалися страшні часи Великого Голоду. Через збіг обставин пані Ґеня почала займатися справою Голодомору, а пізніше очолила асоціацію "Україна-33". Один із трьох синів пані Кузен є біля мами, допомагає у визнанні Голодомору у світі і продовжує двадцятип'ятилітню справу неньки. Жінці, яка достеменно цікавилася трагедією українського народу 1932-33 рр. довго не відкривали візи в Україну. І вперше вона відвідала Україну лише у 1992-му році. Потрапивши на батьківщину своїх дідів п. Ґеня довго подорожувала її дорогами, відвідала постраждалі села, спілкувалася з очевидцями трагедії. Саме ці свідчення живих людей українського походження дослідниця вважає найважливішим документом у справі визнання Голодомору. Диву даєшся, де могла людина, яка народилася поза Україною, так щиро, відкрито і твердо навчитися любити Україну? Пропонуємо вашій увазі нашу розмову із галичанкою Ґенею Кузен з Франції.
- Пані Кузен, що спонукало Вас у Франції зайнятися питанням визнання Голодомору?
- У 80-х роках чисто випадково я зустрілася з жінками, які розповіли мені про Голод в Україні. Жінки соромилися тих розповідей, вони говорили зі сльозами на очах. Для мене це було відкриттям, я до цього часу нічого не знала, хоча мої батьки виросли в Україні, але нам, дітям, ніколи про цю трагедію не розповідали. Коли не знаєш, то серце не болить. А після цієї зустрічі моє життя набрало нового змісту, і всі сили я спрямувала на викриття злочину XX століття.
- Яким чином Ваш комітет "Україна-33" збирав документи, свідчення, архіви?
- Вся моя сім'я зайнялася збором інформації для пізнання трагедії. Мої сини працювали з архівними документами американського конґресу, секретними архівами Великої Британії, де описувалася трагедія Голодомору в країні в 1932 -1933 рр. Наш комітет працював з тогочасними газетами, які виходили в Італії та Німеччині. Адже тоді у столиці України Харкові були посольства вищеназваних країн, і туди передавалася правдива інформація з України. Також французькі газети писали про Голод в Україні. Ми мали змогу це все читати.
- Як Ви бачили, Греція - країна, яка знає дуже мало про українську трагедію ХХ століття. Франція теж не визнала ще Голоду 1932-33 рр. Ґеноцидом. Чому Вас навчили 25 років роботи в цьому напрямку? Висновки з вашого досвіду.
- Як на мене, ви в Греції дуже гарно організували всі заходи, присвячені "Незгасимій свічці". Ця акція має великий відголос у цілому світі. Всього за один раз неможливо зробити. А якщо по крупинці робити одну справу, то вона обов'язково вийде. Комітет "Україна - 33" існує з 1980 року неофіційно, а в 1987 році ми зареєструвалися на державному рівні, щоб надати справі важливості і в подальшому працювати цілеспрямовано і поширювати правдиву інформацію про Голодомор в Україні в ті страшні часи. Ми дуже багато разів готували у Франції конференції, виставки із залученням громадськості, і в першу чергу, депутатів різних рівнів, науковців, істориків. В засобах масової інформації неодноразово виходили статті, повідомлення на цю тему, щоб ознайомити французький народ із трагедією. Не треба опускати руки, а працювати.
- Якими повинні бути наступні кроки українців в напрямку визнання українського Ґеноциду?
- Безумовно, важливо звертатися до депутатів, істориків, науковців, щоб Голодомор було вписано чорними літерами в усіх книгах історії, щоб діти в школі, студенти у вузах були знайомі зі сторінками історії українського народу 1932 -1933 років. Ми перевіряли у французьких школах підручники історії, де дуже мало повідомляється про Голод 33-го. Наші діти, внуки повинні знати про трагедію рідного народу, пам'ятати про неї і ніколи не допускати подібного.
Розмовляла Оксана Наконечна
"Незгасимий вогонь" в Греції
Прес-реліз, 25.09.2008
За ініціативою Товариства української діаспори в Греції та греків філоукраїнців "Українсько-грецька думка", в грецькій столиці пройшли заходи в пам'ять 10 мільйонів замордованих штучним голодом українців в 1932-33 рр. з метою інформування про цю трагічну сторінку історії України грецького суспільства.
Таким чином Товариство "Українсько-грецька думка" підключилося до ініційованої Світовим Конгресом Українців (СКУ) та підтриманої Президетом України Віктором Ющенко акції "Незгасима свічка", яка розпочалася з Австралії, пройшовши через Канаду, США, Колумбію, Еквадор, Перу, Бразилію, Парагвай, Арґентину, Чилі, Великобританію, Швецію, Естонію, Латвію, Литву, Білорусію, Польщу, Німеччину, Бельгію, Францію, Іспанію, Португалію, Італію, Сербію, Хорватію, Угорщину, Грецію, продовжить свій шлях до Румунії, Молдавії, Казахстану, Росії, Вірменії, Грузії і завершиться відзначеннями в столиці України Києві.
Церемонія передачі "Незгасимого вогню" пройшла в неділю 21 вересня у приміщенні посольства України в Греції біля погруддя Т. Шевченка. Спеціально виготовлений СКУ смолоскип з надписом "Україна пам'ятає - світ визнає" посол України в Угорщині Дмитро Ткач передав своєму колезі послу України в Греції Валерію Цибуху, який, в свою чергу, передав священий вогонь голові Товариства "Українсько-грецька думка" Галині Маслюк. В цей же день відбулися панахиди в Афінському кафедральному соборі за благословення Архиєпископа афінського та всієї Греції Ієронімоса та грецько-католицькій церкві Св. Трійці, де Екзарх ГКЦ владика Дімітріос визнав Голодомор ґеноцидом.
Заходи, які відбувалися під егідою українського посольства в Греції, завершилися конференцією, яка відбулася 22 вересня в Будинку книги. Основними доповідачами були пр. Нікос Лігерос (Греція) - викладач університету, стратегічний радник, спеціаліст у питаннях визнання голодоморів, Ґеня Кузен (Франція) - голова комітету "Україна-33", Микола Сядристий - науковець, дослідник, народний митець України. Паралельно пройшла виставка документальних та фотоматеріалів, зібраних Миколою Сядристим, під назвою "Голодомор 1932-33 - хронологія запланованого злочину проти українства".
Таким чином робляться спроби до визанння світовою спільнотою злочину сталінського режиму проти українського народу та визнання його ґеноцидом української нації.
На даний момент 17 країн світу визнали штучний голод 1932-33 рр. в Україні як Ґеноцид українського народу. Це наступні країни: Австралія, Арґентина, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чеська Республіка.
У всіх заходах взяли участь члени квартету "Українські Барви", який прибув до Греції з України з метою участі у поминальних заходах. Ними була представлена літературно-музична композиція "Реквієм", яка складалася з українського фольклору та балад присвячених темі Голодомору в Україні 1932-33 років.
Прес-служба Товариства
"Незгасима свічка" українського болю в Афінах
Пам'яті жертв Голодомору
6 квітня ц. р. в Австралії розпочалася Міжнародна акція "Незгасима свічка". Метою проведення акції є залучення світового українства до міжнародних та державних заходів з відзначення у 2007-2008 рр. 75-х роковин геноциду українського народу. Згадана акція ініційована Міжнародним координаційним комітетом Світового Конгресу Українців (МКК СКУ) з відзначення 75-х роковин Голодомору 1932-33 рр. в Україні та підтримана Секретаріатом Президента України, Міністерством закордонних справ України, Українською всесвітньою координаційною радою.
Продовжуючи естафету вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-32 рр. в Україні, "Незгасимий вогонь" 21 - 22 вересня перебував у столиці Греції Афінах. 21 вересня о 10 годині ранку в Посольстві України в Греції відбулася офіційна передача "Незгасимої свічки" послом України в Угорщині п. Д. Ткачем послу України в Греції п. В. Цибуху. Пан Ткач розповів присутнім про заходи, які пройшли в Угорщині, зокрема, про зворушливі хвилини в приміщенні угорського парламенту. Після слів подяки послу України в Угорщині за те, що поділився виділеними для цієї країни днями, пан Цибух наголосив на важливості проведення такої акції в Греції та передав смолоскип Голові Товариства української діаспори в Греції "Українсько-грецька думка" п. Галині Маслюк. Пан посол зазначив, що саме з ініціативи цього товариства "Незгасима свічка" потрапила в Афіни. "Священним обов'язком кожного українця є пам'ятати про безневинні жертви Голодомору та шанувати їх пам'ять, задля майбутнього, з метою уникнення повторення цієї жахливої трагедії у прийдешніх поколіннях", - зазначив В.Цибух.
В свою чергу п. Г. Маслюк підкреслила, що метою проведення акції "Незгасимого вогню" в Греції є донесення правдивої інформації про Голодомор в Україні 1932-1933 рр. до широкої грецької громадськості та досягнення визнання цієї жахливої трагедії грецьким парламентом. "Україна пам'ятає - світ визнає", процитувала вибитий на смолоскипі надпис п. Маслюк, наголошуючи на тому, що тільки тоді, коли українці говоритимуть про цю жахливу, але десятиліттями замовчувану трагедію свого народу, є шанс на її визнання світовим співтовариством.
На поминальному мітингу, що відбувся біля погруддя Тарасу Шевченкові, встановленому біля Культурно-Інформаційного Центру України, з короткими вітальними промовами виступили також Голова Комітету "Україна-33" пані Ґеня Кузен (Франція) та відомий український митець, історик і дослідник Микола Сядристий, які прибули до Афін на запрошення Товариства Української Діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка", щоб взяти участь у тематичній конференції, що проходить в грецькій столиці в рамках заходів естафети "Незгасимого вогню". Ґеня Кузен - українка з Франції - 25 років свого життя віддала справі визнання Голодомору у світі як геноциду українського народу. Взявши до рук "Незгасимий вогонь", вона поцілувала смолоскип і висловила сподівання, що прийде хвилина, коли весь світ буде знати про злочин, скоєний проти українського народу. Микола Сядристий впевнений, що без розуміння українського Голодомору 1932-33 рр. в Україні неможливо зрозуміти ХХ століття взагалі. Це є сімдесят три атомні бомби Хіросіми. Сказати, що Голодомору не було, це рівнозначно заперечити існування Греції як країни. А документами, які підтверджують цей злочин, можна обклеїти увесь Парфенон і встелити всі дороги, що ведуть до Акрополя, додав пан Сядристий.
Голова Товариства Галина Маслюк передала свічку в руки учениці недільної школи Лілі Куклі. Адже шлях до визнання довгий і молодше покоління повинно пам'ятати про цю трагедію і робити все можливе, щоб вона ніколи не повторилася.
Після урочистої передачі вогню присутнім була представлена літературно-музична композиція "Реквієм", у виконанні квартету "Українські Барви", який прибув до Греції з України з метою участі у поминальних заходах. Зазначена композиція складалася з українського фольклору та балад присвячених темі Голодомору в Україні 1932-33 років.
Після мітингу в українській дипустанові "Незгасимий вогонь" було перенесено до Кафедрального собору Грецької Православної Церкви, де з благословення блаженнійшого Архієпископа Афінського та Всієї Греції Ієронімоса відбувся поминальний молебень українською мовою.
Ввечері цього ж дня "Незгасима свічка" також освітила панахиду в Греко-католицькій церкві (ГКЦ) Святої Трійці (м. Афіни), де за великого зібрання української громади Греції та за присутності українських дипломатів відбулася поминальна служба грецькою та українською мовами. Екзарх ГКЦ владика Дімітрій, який разом з українським священиком правив службу за загиблими під час Голодомору 1932-1933 років, висловив щиру підтримку Україні в питанні визнання світовою спільнотою Голодомору та наголосив, що ГКЦ готова надати необхідну підтримку українській громаді в Греції в її зусиллях щодо визнання цієї жахливої трагедії грецьким політикумом та підготовці відповідного звернення до офіційних чинників країни.
22 вересня ц.р. в рамках проведення в Греції акції "Незгасима свічка" відбулася тематична конференція та виставка архівних матеріалів "Голодомор 1932-33 - хронологія запланованого злочину проти українства".
Україна пам'ятає - світ визнає
Конференція в афінському Будинку книги 22.09.2008
22 вересня ц.р. в рамках проведення в Греції акції "Незгасима свічка" в афінському Будинку книги відбулася тематична конференція та виставка документальних та фотоматеріалів, зібраних Миколою Сядристим, "Голодомор 1932-33 - хронологія запланованого злочину проти українства" за організацією Товариства "Українсько-грецька думка" та під егідою Посольства України в Греції.
Після коротких привітань Голови Товариства Галини Маслюк та Посла України в Греції, координатор конференції, журналіст українського походження Костас Оніщенко надав слово почесному гостю конференції, голові парламентської групи дружби Україна-Греція пану А. Карамаріосу, який, подякувавши організаторам за запрошення, акцентував важливість проведення таких заходів для донесення правди до грецького суспільства. Пан Карамаріос дав кілька питань доповідачам та висловив своє запевнення, що ця трагічна сторінка української історії має право на визнання та вічну пам'ять усього людства, наголосивши при цьому, що в даний момент може висловити лише свою особисту приватну думку.
Основними доповідачами конференції були Микола Сядристий - науковець, дослідник, народний митець України, Ґеня Кузен (Франція) - голова комітету "Україна-33", пр. Нікос Лігерос (Греція) - викладач університету, стратегічний радник, спеціаліст у питаннях визнання голодоморів.
Цікавими та змістовними були доповіді запрошених дослідників. У своїх виступах вони розповіли присутнім про нові факти та документи, які беззаперечно свідчать про те, що Голод в Україні був і, більш того, був цілеспрямований і добре організований. У цьому можна було переконатися, уважно переглянувши виставку М. Сядристого, де не бракувало документів, існування яких так цинічно заперечують опоненти визнання Голодомору Ґеноцидом. У своїх виступах доповідачі дали оцінку та зробили аналіз для чого і кому це було потрібно і чому таке жорстоке випробування українського народу до цих пір замовчується.
Кульмінаційним моментом став виступ голови комітету "Україна-33" Ґені Кузен, яка французькою мовою прочитала свій вірш "Голод". Біль, який звучав у її голосі пронизував свідомість і поставав навколо мільйонами опухлих дитячих тіл, які молилися до Бога за одну крихту хліба. Блискучий переклад вірша грецькою мовою пр. Нікоса Лігероса остаточно переконав присутніх у необхідності покарання винуватців та остаточного визнання Штучного Голоду цілим світом.
Велике враження справив на присутніх яскравий виступ професійного квартету "Українські Барви", який прибув до Греції з України з метою участі у поминальних заходах. Потужна літературно-музична композиція "Реквієм", до якої увійшли твори, присвячені темі Голодомору в Україні 1932-33 років, промовляла до серця кожного слухача страшним болем змордованої української душі. А символічна чорна хлібина, привезена з Києва, яку керівник квартету Оксана Стебельська віддала до залу, стала німою клятвою присутніх, що покладуть всі свої сили на те, щоб такої трагедії ніколи ніде в світі більше не повторилося.
Таким чином в Греції було вмуровано ще одну цеглину до скорботної стіни пам'яті, яку десятиліттями будують українці в напрямку інформування світової спільноти про злочин сталінського режиму проти українського народу та визнання його Ґеноцидом української нації.
Нагадаємо, що на даний момент 17 країн світу визнали штучний Голод 1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу. Це наступні країни: Австралія, Арґентина, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чеська Республіка.
Галина Маслюк