ОСТАННІЙ ДЗВОНИК
І знову дзвоник. Вкотре останній. Радісно на душі. Адже ще декілька маленьких українців далеко від рідної землі набули певних умінь і навичок, знань...
Останній дзвінок в українській недільній школі при Товаристві “Українсько-Грецька Думка” пролунав у суботу, 11 червня 2017 року. В цей день в Україні святкували безвіз. Родинно-шкільне свято, яке ретельно підготували вчителі недільної школи, і історична подія наповнили присутніх хвилюючими емоціями. Вчителька української мови пані Любов Грабна уміло поєднувала виступи дітей і привітання батьків.
Ігор Данилюк приємно здивував запрошених презентацією робіт на тему: “Історичні пам'ятки України”, над якими старшокласники під його керівництвом працювали протягом усього навчального року. Цілий рік учні школи трудилися. Вони вивчали те, що нам настільке близьке, але водночас далеке, оскільки воно знаходиться на відстані майже у 2000 кілометрів.
Так це Україна! Діти вивчали історичне та героїчне минуле України, в якому іїні пращури захищали свою батьківщину.
"Приєднуйся до нас взнати більше про те, хто ти такий, і якого роду-племені!", - таким був висновок проекту, презентацію якого робили самі учні школи, викликавши щире захоплення дітей, вчителів, але навіть своїх батьків.
Однак... Літо кликало дітей. Воно обіцяло несподіванки...
Галасливий шкільний дзвінок у руці маленького Спіроса... радісно лунав під щасливий сміх дитини. Восени Спірос стане першокласником. Він отримав у подарунок свій перший Букварик, восени на нього чекають нові друзі.
Школа чекає на вас, маленькі наші українці!
Колектив школи уважно віднесеться до всіх потреб і побажань дітей та їхніх батьків. Цьогорічні подяки і грамоти від адміністрації школи та Ради правління Товариства “Українсько-Грецька Думка” засвідчують це. Вклад кожного є особливим і надзвичайно цінним!
До зустрічі в новому 2017-2018 навчальному році!
Леся КУРИЛЯК, вчителька молодших класів.
Відеопрезентація Сергія ЛЕМІШКА.
https://youtu.be/efLCcdamJuIПерікліс - фіналіст виставки «Де я – там мій прапор»
Вітаємо Наталю Ананевич, члена Ради правління Асоціації "Українсько-Грецька Думка" та її сина Перікліса Агріопулоса-Ананевич з відкриттям виставки дитячих малюнків "Де я - там мій прапор", яку 1 червня у Міжнародний день захисту дітей відкрив Президент Петро Порошенко разом з дружиною Мариною в арт-просторі «Second Floor Art Center» Адміністрації Президента України. Перікліс став одним із 16-ти фіналістів Міжнародного художнього конкурсу для дітей з української діаспори "Де я - там мій прапор". Це 16 історій про дітей, про родини, які через різні життєві обставини поїхали з України.Без любові до України такі малюнки не створиш – Президент на відкритті виставки дитячих малюнків «Де я – там мій прапор»
Неймовірна подія!!! Друзі, такого ще не було у світі: дитяча творчість на найвищому державному рівні барвисто промовляє до Світу, презентуючи красу, молодість України та запевняючи, що в нас є чудове майбутнє! До дня захисту дітей Президент України Петро Порошенко разом із дружиною Мариною відкрили виставку Міжнародного художнього конкурсу для дітей з української діаспори "Де я - там мій прапор".Друге життя українського Студіону в Римі в рік пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого
Знаменно, що в рік 125-тої річниці з дня народження блаженної пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого, розпочав повернення до життя монастир Св. Теодора Студита (“Студіон”), що знаходиться в околиці озера Альбано, поблизу містечка Кастель Гандольфо, біля Риму.
Коротко про історію цього монастиря, який за бажанням блаженної пам’яті митрополита Андрея Шептицького, як також і за велику частину його коштів, був придбаний блаженної пам’яті патріархом Йосифом Сліпим для монахів Свято-Успенської Унівськоі Лаври, небагатьом з яких вдалось в часи Другої Світової війни втекти від нищівного поневолення їхньої батьківщини тоталітарним Совєтським Союзом, що, руйнуючи, загнав у підпілля не лише монастирі, але цілу Греко-католицьку церкву.
Митрополит Андрей прагнув створити осередок східного чернецтва в Римі, який би репрезентував традицію нашої церкви, як також дав би можливість монахам-студитам, призначеним до вивчення богословія в Римі, залишатись в середовищі свого монашого життя. Тому митрополит поручає о. Кирилу Королевському, який був представником УГКЦ при Апостольському Престолі, придбати землю під будівництво, або монастир в Римі, що о. Кирило і зробив, придбавши в центрі Риму землю, яку згодом змушений був продати з огляду на існуючий закон, згідно якого землю, призначену до забудови, якщо не використовувати відповідно за призначенням протягом п’яти років, потрібно було продати, або ж держава її забирала. Ці кошти з продажу землі отець Кирило поклав до Конгрегації Східних Церков до кращих часів, бо почалася війна і про будівництво не могло йти й мови.
Патріарх Йосиф Сліпий, який повернувся до Риму з радянських концтаборів, практично відразу почав шукати монастир для монахів-студитів, яким вдалось втекти від радянської окупації на Захід. І от патріарх знайшов і придбав монастир оо. Маріоністів в околиці озера Альбано. Стягнув до цього монастиря монахів, де ігуменом був світлої пам’яті о. Антоній Рижак, а відтак архімандритом став блаженніший Любомир Гузар. Патріарх Йосиф завжди скеровував до цього монастиря своїх гостей, або людей, яким була цікава духовна і літургійна традиція української католицької церкви візантійського обряду. Вражає далекоглядність великоукраїнського ісповідника віри. Мудрий муж, знаючи людську природу, захистив облюбований монастир, наклавши анафему на тих, хто би хотів його продати, або змарнувати. Адже цей монастир був придбаний не за ситі пожертви західних багатіїв, а за натруджені гроші передвоєнної України, і в більшій мірі Митрополита Андрея Шептицького. Однак, в ті часи монахів було мало, не було багато і наших вірних у Римі, тому і життя в монастирі було нелегким з огляду не тільки на матеріальні труднощі, але й щодо змісту та життєвого призначення монашої спільноти.
Коли УГКЦ вийшла з підпілля, монахи Студіону почали серйозно зостановлятись над змістом свого духовного життя і перспектив його розвитку. Прийнявши рішення, в 1993 році вони залишають Студіон і перебираються в Україну. З цього часу починаються поневіряння Студіону, тобто приміщень монастиря і храму, що довший час залишались порожніми, або використовувалися різними спільнотами, які за мізерну плату цей монастир використовували. Таким чином ця посілість поступово почала деградувати, а протягом останніх 17-ти років одна, менша частина монастиря, була під управлінням одного італійського римо-католицького священика, а більша – реконструйована під старечий будинок і здана в оренду, за яку священик отримував якісь копійки в оплату, наче за опікування монастирськими приміщеннями і землею. Патріарша перлина зазнала страшного занепаду.
Чимало випробувань випало на долю української Греко-католицької церкви та її прихильників минулого століття. На щастя, в її лавах вистачає, з чистим розумом і щирим серцем, вірних служителів. Завдяки зусиллям Отця і Глави УГКЦ Святослава Шевчука та Конгрегації для Східних Церков Святого Престолу в Римі, Студіон починає відроджуватися. Звичайно, складно реанімувати щось, що ледве дихає, але перші кроки зроблені і, вперше за багато років здійнялися з вдячністю до неба монастирські сосни, спраглі до людської опіки. Ієромонах Орест (Олег Козак), якому була доручена душпастирська опіка українських греко-католиків в Греції, став покликаний до віднови монашого життя в Студіоні, яке необхідно починати від найменших дрібниць. Тепер для повноцінного функціонування очікується на офіційне призначення о. Ореста Козака Конгрегацією для Східних Церков відповідальним за цей монастир не лише перед українською Церквою, але також і перед італійською державою, щоб він міг в повній мірі виконувати покладені на нього обов’язки. Отець щиро вболіває за долю історичної святині його церкви, і готовий справитися з дорученням, докласти зусиль до того, щоб мрія Йосифа Сліпого стала дійсністю. Духовна обіцянка, не перед людьми, перед Богом…
Отже, попереду багато праці, але й багато планів. Сьогоднішня ситуація, на відміну від колишньої, нарешті, сприятлива. В перспективі цей монастир має за ціль репрезентувати не лише східне монашество УГКЦ, але відкривати для зацікавлених осіб красу сакрального мистецтва візантійської церковної традиції, зорганізовуючи іконографічну школу візантійського чотирьохколірря та школу церковного співу, студенти яких могли би, проживаючи в монастирі, брати участь у повному правилі літургійного життя монастиря. Цього року, 19-23 жовтня в монастирі пройде перша Міжнародна наукова конференція з візантиністки «Візантійська спадщина в історії і духовній культурі України», започатковуючи серію наукових конференцій візантиністів в Студіоні. Знаменно, що у рік світлої пам’яті його духовного отця, Патріарха Йосифа Сліпого, та саме за його заповітом, монастир почне дихати на повні груди, ставши духовним осередком, привабливим напрямком як для майже мільйонної української громади Італії, так і для монахів з України та усіх куточків світу.
Отже, до зустрічі в жовтні біля озера Альбано, віддамо свою шану Великому Українцю, схилившись в молитві за долю України серед патріарших сосен.
Галина Маслюк, голова Асоціації української діаспори
в Греції “Українсько-Грецька Думка”.
Святкування 50-річчя Світового Конгресу Українців (СКУ) в українській недільній школі при Товаристві "Українсько-Грецька Думка"
В рамках святкування 50-літнього ювілею Світового Конгресу Українців в суботу 22 квітня 2017 року до Атен завітали шановані, відомі у багатьох країнах світу, офіційні представники цього Конгресу. На запрошення голови товариства "Українсько-Грецька Думка" пані Галини Маслюк, дорогі гості завітали до школи, що діє при цьому товаристві. Прибулих гостей радо вітали присутні у залі учні нашої школи та школи "Берегиня", а також батьки, вчительські колективи шкіл, волонтери. За традицією, учні школи Богдан Коваль та Катерина Дзюба піднесли гостям хліб-сіль. Директор школи п. Г. Павлюк щиро привітала Президента СКУ п. Евгена Чолія (Канада), Генерального секретаря СКУ п. Стефана Романіва (Австралія), Голову ЕКУ п. Ярославу Хортяні (Угорщина), представників СКУ із Англії, Німеччини, Угорщини, Естонії, Португалії, Австралії, Канади, США. Пані Ганна Павлюк розповіла шановним гостям про досягнення школи, мрії колективу і буденні труднощі. В доказ оптимізму життя школи маленькі козачки станцювали свій улюблений танок "Повзунець", а група старшокласниць привітала гостей піснею "Україно моя". Хореограф п. Лєна Євтєева, вчительки музики та співів п. Оля Василишин та п. Ліля Ситнікова доклали до цього свої здібності та вміння. До слова були запрошені прибулі представники СКУ. Добродій Евген Чолій тепло, по-родинному надавав слово кожному із своїх колег, залучаючи до розмови школярів, але й усіх присутніх. Затишно було всім хто знаходився в залі, прикрашеному з любов'ю батьками та вчителями. Особливо хотілося би відзначити вчителів школи та батьків її вихованців пп. В. Тимчишин, Н. Смоляник, Л. Грабну, Лєну та Вадима Хіміч, С. Здерську, В. Сенів, ... та інших. Пані Г. Маслюк у своєму виступі щиро подякувала дорогим гостям за виявлене бажання відвідати школу, за подарунки, із якими завітали гості, в розрахунку на подальшу успішну роботу колективу. Після зустрічі учні початкових класів у своїх відгуках написали в робочих зошитах про свої враження, а Данило Когут, учень 3-го класу, відзначив, що гордий бути українцем. Пізніше, я була свідком того, як він легко поділився зі своїм братом подаруночком, якого заслужив за танок. "Обніміться, брати мої, Молю вас, благаю..." Т. Г. Шевченко Особливо від себе хотіла би подякувати п. Г. Маслюк за вмілу організацію святкування 50-ліття Світового Конгресу Українців в Атенах, а також за можливість познайомитися із офіційними представниками великої української діаспорної родини, дізнатися про величезний об'єм роботи цієї організації за час його 50-літнього існування. Побажаймо ж усім, хто не стоїть осторонь гострих проблем України і українців, здоров'я та невичерпної енергії!Леся КУРИЛЯК, вчителько молодшої школи.
Світлини Вадима ХІМІЧ.