Як Росія знищувала український Донбас
По закінченні світової війни внутрішнє становище УСРР було кризовим. Розруха загострювала політичну ситуацію. Запроваджена у роки "воєнного комунізму" продрозкладка — примусові реквізиції селянського хліба — позбавила селян зацікавленості в результатах
своєї праці. З метою розколу села та створення опори режимові у травні 1920 р. було прийнято декрет про організацію комітетів незаможних селян (КНС), які фактично стали органами радянської влади на місцях. Члени комітетів звільнялися від податків, мали переваги при розподілі землі й отримували відсоток конфіскованої у "куркулів" власності. На кінець року комнезами діяли вже в кожному третьому селі. Майже з самого моменту організації КНС створювалися і збройні загони селян. На початок 1921 р. такі загони діяли в усіх губерніях республіки: загалом 730 формувань, понад 56 тис. бійців (без урахування груп самозахисту). Незаможники брали активну участь у збиранні продрозкладки.
Продрозкладка перетворилася на безжальне пограбування села, хоча офіційно й проголошувалося, що забиратимуть лише "надлишки"! На території України на той час уже багато років точилися воєнні дії, — Перша світова, поразка Національної революції й кривава окупація України призвели до загибелі величезної кількості населення. Село стояло зруйноване, спустошене, без господаря. Чоловіки загинули на фронтах, жінки намагалися зорати на собі хоча б клаптик, посіяти хліб — і так врятувати родину від голодної смерті. А тим часом московські більшовики навперебій твердили: "Без українського хліба радянська Росія існувати не зможе!". В.Ленін казав: "Я бачив товаришів, що приїхали з Сибіру, тт. Луначарського і Рикова, що приїхали з України і Північного Кавказу. Про багатства цього краю вони говорять із нечуваним здивуванням. На Україні годують пшеницею свиней, на Північному Кавказі, продаючи молоко, баби молоком споліскують посуд". Зрозуміло, що такі картинки не мали нічого спільного з реаліями, але запалювали агітаторів, будили в них революційну правосвідомість і ненависть. Прибули в українське село. Де хліб? Немає?! На продрозкладку немає, а свиней годувати є?! Навіть злиденне життя українських селян не переконувало таких загітованих активістів! Продовольчі загони, озброєні не тільки гвинтівками та кулеметами, а ще й класовою ненавистю до "куркуля", забирали в селян усе до останньої зернини, — прирікаючи людей на злидні і голод.
Така політика привела до масового опору селянства. В республіці діяло багато озброєних угруповань. Більшовики дали їм офіційну назву — "банди". Хоча у повстанському русі брали участь практично всі верстви села, пропаганда трактувала цей спротив як "куркульський". Вирішення проблеми селянських повстанців бачили тільки в посиленні репресій. 20 квітня 1920 р. РНК України прийняла "Коротку інструкцію по боротьбі з бандитизмом і куркульськими повстаннями". В документі акцентовано на поширенні репресій: запроваджувалася кругова порука, аж до винищення села; населення "бандитських районів" перетворювалося на заручників; щоб запобігти поповненню селянами лав повстанців, передбачався арешт усього дорослого населення тощо. За офіційними даними, наприкінці 1920 р. в Україні проти радянської влади виступало близько 50 тис. селян, які мали на озброєнні гвинтівки, кулемети та гармати. Сучасні дослідники називають значно більшу кількість невдоволених селян. За даними О.Полянського, в Україні воювало близько 150 тис. повстанців. "Село не з нами!" — з тривогою відзначав голова Раднаркому Х.Раковський. В. Ленін, проаналізувавши ситуацію, у жовтні 1920 р. констатував: "Ми беремо хліб із Сибіру, беремо хліб з Кубані, але не можемо взяти його з України, бо там кипить війна, і Червоній Армії доводиться боротися проти банд, якими вона кишить".
Принциповим є той факт, що повстанський рух охопив усю територію УСРР. Навіть у східних регіонах, де природно-географічні умови несприятливі для партизанської боротьби (немає великих лісових масивів або гір тощо), зорганізувався активний спротив. Так, на території Донецької губернії діяли селянські повстанські загони: Білокобильського, Блохи, Каменєва, Каменюка, Карлова, Колесникова, Лимаренка, Лодиря, Махна, Назарова, Фоми Повстанчеського, Саєнка, Солодова, Терезова та багатьох інших. У Старобільському повіті на початку 1921 р. воювали
загони: Лимаренка Андрія
(250 піхотинців і 50 вершників, мали на озброєнні 10 кулеметів); декілька загонів Зайцева та Волоха — по 80–100 бійців на тачанках. На Донеччині чинило спротив радянській владі більше повстанців, ніж на Чернігівщині, Полтавщині, Харківщині, Одещині, разом узятих. За кількістю бійців регіон поступався лише Київщині.
Навіть запровадження Нової економічної політики (НЕП) не знизило напруги в суспільстві. Хоча офіційно продрозкладку й замінили податком, але збирали продподатки, використовуючи все ті ж перевірені жорстокі методи: репресії, взяття заручників, залякування та пограбування. У деяких регіонах продрозкладку не було скасовано і після проголошення НЕП. Так, на нараді при Донецькому губвиконкомі, яка відбулася з участю наркомпрода 7 червня 1921 р., прийняли рішення "розкладку зберегти в повітах Таганрозькому, Маріупольському, Гришинському".
Вісті з села скидалися на військові зведення. Загалом упродовж 1921 р. у республіці відбулося 1376 збройних нападів повстанців на населенні пункти, 259 — на радянські органи влади, 342 — на промислові та продовольчі установи і підприємства. Радянська влада кинула на боротьбу з ними всі сили: Червону армію, міліцію, частини особливого призначення, збройні загони КНС. І всеукраїнський з'їзд КНС ухвалив постанову про створення у кожному повіті України кавалерійської сотні з незаможників. Перемога над білими дала змогу залучити до боротьби досвідчених військових командирів і найбільш боєздатні та перевірені частини: корпус червоного козацтва В.Примакова, 25-ту Чапаєвську дивізію, 44-ту стрілецьку І.Дубового, 9-ту кавалерійську Г.Котовського та інші. У серпні 1921 р. в УСРР дислокувалося 14 стрілецьких і 4 кавалерійські дивізії, прикордонна дивізія особливого відділу КВО, технічні частини, аероплани, 23 бронепоїзди тощо.
За наказом командувача Збройних сил України та Криму М.Фрунзе, у 1921 р. в частинах було заведено спеціальні журнали воєнних дій, які фіксували інформацію про сутички з "бандами". Для боротьби з селянами у січні 1921 р. організовано мережу нарад стосовно боротьби з бандитизмом. Перша Всеукраїнська нарада КП(б)У (травень 1921 р.) постановила: "Щоб наради по боротьбі з бандитизмом засідали принаймні двічі на тиждень, а в особливо загрозливих районах і частіше".
З огляду на важливість промислового потенціалу регіону, а також масштаб опору радянській владі, на Донеччину двічі приїжджав особисто голова Всеросійської надзвичайної комісії Ф.Дзержинський. Взимку 1921 р. проведена під його керівництвом колегія Донецької губчека ухвалила, що "губернській НК передаються військові частини, які одночасно вестимуть енергійну боротьбу з бандитизмом". У лютому 1921 р. сформовано Донецьку дивізію ВУНК, якій передано для боротьби з повстанцями бронепоїзд. У березні того ж року в
регіон, на особисте розпорядженням Ф.Дзержинського, "для підсилення" скеровано велику групу російських чекістів. Призначений наприкінці
1920 р. головою Донецької губчека К.Карлсон отримав надзвичайні повноваження у боротьбі з "бандитами". І довіру виправдав. Уже 21 жовтня
1921 р. В.Балицький, який на той момент тимчасово виконував обов'язки голови ВУНК, клопотав про нагородження К.Карлсона орденом Червоного Прапора за проведену "велику роботу по ліквідації махновщини та низки інших великих банд — Каменюка, Зайцева, Золотого Зуба". Орден К.Карлсон отримав лише у 1923 р., а тоді спеціальною постановою колегії ВУНК від 17 грудня 1921 р. його нагородили золотим портсигаром із написом "За викорінення бандитизму та успішну боротьбу на економічному фронті від колегії ВУНК".
Крім того, рішеннями місцевих органів влади організовувалися судові "надзвичайні трійки". Так, Маріупольський виконком у травні 1921 р. постановив створити таку трійку "у зв'язку з бандитизмом, який не вщухає в повіті, та протидією куркульського елементу" з правом винесення вироку, "аж до вищої міри". За даними Г.Куромії, найжорстокішим був терор на сході Донбасу. Червоні грабували козацькі станиці, заарештовували селян, відправляли їх до Луганська і там жорстоко закатовували.
Жорстокість каральних акцій та широке застосування "вищої міри" породжували активну протидію. Невдоволені селяни знищували представників радянської влади. Так, влітку 1921 р. загін Каменюка, намагаючись вирватися з оточення червоноармійських частин, окрім ведення боїв із регулярною армією, був змушений вступати в сутички із бійцями КНС, а також партійно-радянським активом. У селі Щегловці 22 червня у бою з бійцями цього загону загинули міліціонер і 3 активісти. Наступного дня в селі Картушино загинули голова виконкому та землемір... Незважаючи на значні втрати (понад півтори сотні вбитими й полоненими), кинувши частину зброї та дві гармати, повстанці змогли вирватися з оточення і зберегти близько 150 вершників та кулемети.
Всупереч офіційній пропаганді, "бандитів" масово підтримувало населення, що надзвичайно ускладнювало каральні акції. Так, командир червоного батальйону, перед яким влітку 1921 р. було поставлено завдання ліквідувати "бандитизм" поблизу міста Бахмут, у своїх звітах повідомляв про великі й малі сутички з повстанцями, перелічував власні втрати і захоплені трофеї (26 червня 1921 р. відбито у повстанців 2 кулемети системи "Максим", один кулемет "Кольт", набої та снаряди). Але жодної інформації щодо вбитих чи полонених "бандитів" не повідомляв. Місцеве населення інформувало повстанців про всі пересування червоного батальйону, тож і воєнні дії перетворилися на нескінченну гонитву донецьким степом.
У доповідній записці від
9 лютого 1921 р. С.Каменєв інформував Л.Троцького, що в республіці діють військові формування трьох видів:
1. Організовані повстанці, які користуються активною підтримкою місцевого населення і за сприятливих обставин можуть привернути на свій бік тисячі бійців.
2. Збройні угруповання (як нечисленні, так і доволі великі), котрі пов'язані з місцевим населенням, але не мають масової підтримки.
3. Кримінальний бандитизм, боротьбу з яким селяни всіляко підтримують і навіть намагаються вести власними силами.
Радянська влада вважала, що найнебезпечнішими є насамперед "бандити" першої та другої груп. "Ліквідація бандитизму" перетворилася на масові каральні акції проти селян. Як свідчать документи, більшість населення не вважала повстанців "бандитами", а, навпаки, сприймала їх як рятівників і захисників: "Незабаром прийде Махно, поляки і Врангель, які не дадуть збирати податок... комуністи не підуть брати податок там, де є банда". Вирішальним моментом стала, як мусила констатувати навіть офіційна преса того часу, "цілковита підтримка сільським населенням" повстанського руху. Це твердження також руйнує міф про "бандитизм" повстанців. У таємному зведенні ДПУ по Донецькій губернії акцентовано, що вбивства, пограбування та інші бандитські прояви чиняться насамперед колишніми кримінальними елементами, участь у бандитських угрупованнях селян — незначна. Селяни насамперед брали участь не в кримінальному, а в повстанському політичному русі.
Чекісти, обманюючи людей, перед самими собою були чесні: тавруючи рух як "куркульський", у своїх зведеннях правдиво називали його "селянський повстанський рух". Саме в селах жило майже 80% населення регіону, отож будь-яка боротьба з ним, попри всю свою кривавість, бронепоїзди та яку-завгодно кількість розданих іменних годинників, буде заздалегідь приреченою.
У 1921 р. в ряді губерній України (зокрема й на Донеччині) розпочався перший голодомор. Нові архівні документи, введені у науковий обіг, переконливо свідчать, що головною метою голоду була саме каральна функція — впливовий удар по селянському повстанському руху. Тільки в перший тиждень червня 1921 р. Постійна нарада по боротьбі з бандитизмом при РНК УСРР тричі (!) розглядала питання "Про продовольчі репресії бандитських гнізд". Наслідком цих засідань стала інструкція з проведення репресій продовольчого характеру проти українського селянства. "Бандитськими гніздами" було проголошено не просто окремі населенні пункти, а цілі губернії. Каральні акції, які посилювалися посухою, вразили своїм розмахом та жорстокістю.
У зверненні до Центральної комісії допомоги голодуючим керівники Донецького губвиконкому свідчили: "Голод у Донбасі набрав жахливих розмірів. Голодує до 500 тис. людей. Селяни у відчаї риють собі могили, не відчуваючи реальної допомоги. Досі з центру не одержано ні зернини". Весь 1921 р. голод в Україні повністю замовчувався. У грудні
1921 р. почалася масова загибель селян від голоду. Але, наприклад, харківський "Пролетарий" навіть 29 грудня 1921 р. дуже чітко розмежовував "голод у Поволжі" (яке треба було рятувати щосили, у тому числі й хлібом з України) та "недорід у південних губерніях України" (який, відповідно, на думку московських керівників, жодної компенсації не потребував). Хлібом постачався лише міський пролетаріат — робітники шахт, із сіл Донеччини хліб вивозили. На 15 січня 1922 р. з губернії було викачано 120 тис. пудів хліба. В умовах терору та голоду повстанські загони, не маючи перспектив і можливостей подальшої боротьби, або були знищені, або самоліквідувалися.
Характерним може стати приклад отамана Каліновського зі Старобільського повіту, який спробував "зібрати армію" для "визволення України" (важливо те, що було висунуто не лише економічні, а й політичні вимоги — здобуття незалежності країни). Але сім'ї повстанців конали з голоду, доведені до крайнього відчаю, люди розійшлися по домівках. Товаришів Каліновського заарештували, отаман уникнув покарання і продовжував боротьбу самотужки у глибокому підпіллі.
Продовольчі репресії "бандитських гнізд", які тривали й довели свою ефективність на початку 1920-х років, практикували і в наступні роки як превентивно-репресивні заходи. Терором і голодом можна було знищити повстанський рух, проте не доводилося очікувати, що такі дії схилять селян до підтримки більшовиків. Які досить часто абсолютно не турбувалися про створення позитивного іміджу в очах селян. Дії партактиву на селі скидалися на поведінку представників окупаційної влади, а зовсім не "рідної" радянської. Важливим свідченням є, наприклад, повідомлення червоноармійця 3-го полку зв'язку С.Грибинюкова, надіслане ним особисто на ім'я голови ВУЦВК Г.Петровського у травні 1925 р. "Повернувшись із семиденної відпустки в село Черкаський Брад Новосвєтловського району Луганського округу Донецької губернії, бачив:... міліція б'є селян прикладами, відбираючи в них худобу. Голова сільради — партійний, щоденно виконує директиви партії і Радянської влади за пляшкою самогону. Кооперація на селі на 100% торгує горілкою. Партія та комсомол на селі є загороджувальним загоном, що відбирає в селян вугілля, яке вони купують для опалення... селяни самим консервативним чином налаштовані проти Радянської влади".
Голод на селі у підрадянській Україні став буденним явищем. Так, 1925 р. у Білокуракинському районі Старобільського округу Донецької губернії, де свого часу активно діяли численні повстанські загони, реєструвалися випадки опухання від голоду, 70–80% населення харчувалося сурогатами. По Луганському округу становище було ще гірше, люди їли траву та жолуді. Комісія, яка обстежувала райони недороду в Старобільському та Луганському округах, у своєму звіті від 25 лютого 1925 р. доповідала: "зростання до величезних розмірів гостро-шлункових захворювань" внаслідок харчування непридатними для їжі продуктами, "цинга стала звичайним явищем на селі". У листуванні, призначеному тільки для службового користування, партійні керівники наголошували на тому, що цифри офіційних доповідей про голод не перебільшені, а свідомо занижені.
Бунтівних селян із "бандитських районів" влада навіть після ліквідації підпілля намагалася поставити в умови постійної боротьби за виживання. Каральними акціями — терором і голодом — антибільшовицький повстанський рух опору в українському селі на Донеччині було подолано. Тисячі патріотів загинули... Будь-які згадки про них радянська влада намагалася назавжди поховати у закритих архівах. Але копітка праця дослідників не лише повертає історії імена багатьох героїв — борців за волю України, а й остаточно руйнує вигадані червоною пропагандою міфи. У тому числі й про "історичну" відсутність національної гордості та самоповаги у жителів Донеччини.
Джерело: Костянтин Нікітенко, Дзеркало тижня
Ουκρανία: Διαφωνίες στο Συμβούλιο Ασφαλείας για το ρωσικό ψήφισμα
Στην κεκλεισμένων των θυρών συνεδρίαση, ο Ρώσος πρεσβευτής Βιτάλι Τσούρκιν κάλεσε, όπως μεταδίδει το ρωσικό RT, να εγκριθεί το ψήφισμα λέγοντας πως «δεν είναι πολιτικοποιημένο» και λέγοντας πως το Κίεβο πρέπει να σταματήσει «να βομβαρδίσει αδιακρίτως κατοικημένες περιοχές» στην ανατολική Ουκρανία.
Η Ουάσινγκτον ήταν η πρώτη που απέρριψε ως υποκριτικό το ψήφισμα, με το Στέιτ Ντιπάρτμεντ να σημειώνει ότι ότι η ρωσική έκκληση σε κατάπαυση πυρός είναι άσκοπη την στιγμή που η Ρωσία υποστηρίζει τους φιλορώσους ενόπλους στα ανατολικά της Ουκρανίας.
Η Ρωσία, ανέφερε η εκπρόσωπος του αμερικανικού ΥΠΕΞ Τζεν Ψακή, «δεν κάνει τίποτε για να σταματήσει τους ενόπλους που απαγάγουν ξένους αξιωματούχους και επιτίθενται σε αεροδρόμια». «Έαν [η Ρωσία] πρόκειται να καλέσει σε μείωση της έντασης και αποκλιμάκωση, θα ήταν πιο αποτελεσματικό να σταματήσει» είπε.
Η ανταπάντηση από τη ρωσική πλευρά ήταν η αναμενόμενη, λέγοντας πως η κριτική των ΗΠΑ είναι «πλήρης μίσους».
Αρνητική ήταν η υποδοχή του ψηφίσματος και από τα περισσότερα άλλα μέλη του Συμβουλίου. Τόσο ο βρετανός όσο και ο γάλλος πρεσβευτής επέκριναν την έλλειψη «καίριων στοιχείων» από το ψήφισμα, κυρίως την απουσία αναφοράς στην ανάγκη για σεβασμό της ουκρανικής εδαφικής κυριαρχίας.
Στο τραπέζι οι υπουργοί Άμυνας του ΝΑΤΟ
Την Τρίτη, το ΝΑΤΟ συνεδριάζει στις Βρυξέλλες για να εξετάσει σε ποιες ενδεχόμενες «μακροπρόθεσμες αλλαγές», σύμφωνα με το Reuters, μπορεί να προχωρήσει στην στάση του απέναντι στη Ρωσία.
Κατά τη διάρκεια της τρίμηνης θερμής φάσης της ουκρανικής κρίσης, το ΝΑΤΟ έχει «ανεβάσει ταχύτητα» στην παρουσία του στις χώρες της ανατολικής Ευρώπης, αποκλείοντας σε κάθε περίπτωση επέμβαση στην Ουκρανία.
Ωστόσο, τα μέλη του, όπως αναφέρει στο βρετανικό πρακτορείο ανώτατος αξιωματούχος της Συμμαχίας, θα εξετάσουν πώς θα αντιδράσουν απέναντι στην τακτική που χρησιμοποιεί η Ρωσία στην Ουκρανία, την οποία χαρακτηριστικά περιέγραψε ως «κατά το ήμισυ υποδαύλιση αποσχιστικών τάσεων και κατά το ήμισυ σκόπιμη αποσταθεροποίηση».
Τις παραμονές της συνάντησης, το γερμανικό υπουργείο Άμυνας είχε αναφέρει ότι η Συμμαχία θα εξετάσει μεταξύ άλλων προσωρινή ενίσχυση των δυνάμεών του στην Πολωνία, ανταποκρινόμενο στις ανησυχίες της Βαρσοβίας.
Πηγή: www.tovima.gr
Το μακρύ χέρι του Πούτιν στην Ελλάδα...
Κατά τον στωικό φιλόσοφο: «Πρέπει πάντα να σχηματίζουμε τον ορισμό ή την περιγραφή του αντικειμένου μιας εντύπωσης έτσι ώστε, ό,τι και αν είναι το πράγμα αυτό, να το βλέπουμε ολόγυμνο στην ουσία του, αναλυμένο στα συστατικά του μέρη και να λέμε το όνομά του και τα ονόματα εκείνων των πραγμάτων από τα οποία αποτελείται και στα οποία θα διαλυθεί εντέλει».
Η πραγματικότητα συνήθως δεν είναι βαθιά θαμμένη στην παραπληροφόρηση. Μερικές πληροφορίες και μερικές συγκρίσεις είναι αρκετές για να βοηθήσουν και κάποιο μη ειδικό να ανακαλύψει το κάλπικο από το αληθινό και να προσδιορίσει τα κίνητρα αυτών που διακινούν τα ψέματα και καλλιεργούν απατηλές εντυπώσεις.
Η αλήθεια για την Ουκρανία
Τους τελευταίους μήνες ολόκληρη η Δύση, αλλά η Ελλάδα περισσότερο καθώς είναι μια χώρα των συνόρων και η μοναδική ορθόδοξη χώρα της Δύσης, αλλά και η μοναδική ορθόδοξη χώρα της Ανατολής, η οποία δεν υπέστη τα δεινά της σοβιετικής κατοχής, υπάρχει έξαρση της ρωσικής προπαγάνδας.
Ένα ψέμα που αναπαρήγαγαν κατά κόρον τα φερέφωνα της προπαγάνδας του ολιγαρχικού και κλεπτοκρατικού καθεστώτος του Πούτιν, είναι πως η Δύση στην Ουκρανία επί της ουσίας στηρίζει ένα ναζιστικό καθεστώς.
Το συμπέρασμα έβγαινε από την επιλεκτική χρήση και αναμετάδοση κάποιων βίντεο και φωτογραφιών.
Στη μια φωτογραφία εμφανιζόταν ο προσωρινός πρωθυπουργός της χώρας, να χαιρετά ναζιστικά. Η αναπαραγωγή όλης της σκηνής στο βίντεο έδειχνε πως δεν επρόκειτο για ναζιστικό χαιρετισμό, αλλά για την απομόνωση μιας στιγμιαίας κλίσης του χεριού σε ένα φυσιολογικό χαιρετισμό.
Ολιγάριθμες ομάδες, του «Δεξιού Τομέα» με ναζιστικά σύμβολα προβάλλονταν στα μέσα της Δύσης (και της Ελλάδας ιδιαίτερα) με την υπερβολή και την ψεύτικη πληροφορία πως πρόκειται για την πλειοψηφία του κινήματος που ανέτρεψε την φιλορωσική κυβέρνηση.
Πριν λίγες μέρες έγιναν οι εκλογές και ο φιλοναζιστικός «Δεξιός Τομέας» δεν κατάφερε να συγκεντρώσει ούτε το 1% των ψήφων.
Αντιθέτως η φιλοναζιστική ελληνική Χ.Α. εκδηλώνει ανοιχτά τη συμπάθεια προς το καθεστώς Πούτιν, όπως και πολλοί από τους Ευρωσκεπτικιστές που ανθούν στη γηραιά ήπειρο εσχάτως...
Η υπερδύναμη δεύτερης διαλογής
Μια άλλη απατηλή εντύπωση που καλλιεργείται στην Ελλάδα κυρίως αλλά και άλλες χώρες της Ευρώπης ειδικά σε ακροατήρια ακροδεξιού ή ακροαριστερού Ευρωσκεπτικισμού, είναι αυτή της Ρωσίας σαν στρατιωτική υπερδύναμη, ικανή να έχει λόγο σε διεθνείς εξελίξεις μακράν των συνόρων της.
Πόσο μάλλον όταν η υποτιθέμενη αυτή στρατιωτική ισχύς της κατά φαντασίαν υπερδύναμης συνδυαστεί με τη στρατιωτική ισχύ της Κίνας.
Η Κίνα δεν αποτέλεσε στρατιωτικό σύμμαχο της ΕΣΣΔ ούτε κατά την περίοδο του ψυχρού πολέμου, καθώς η γεωγραφία των δύο χωρών τις καθιστά ανταγωνιστές και όχι συμμάχους...
Η Ρωσία όπως έχουμε γράψει από αυτή τη στήλη αποτελεί μια στρατιωτική δύναμη δεύτερης διαλογής, στην καλύτερη περίπτωση, αναλόγου πραγματικής ισχύος με αυτήν της Γαλλίας ή του Η.Β. Γράφω στην καλύτερη περίπτωση γιατί το επίπεδο τεχνολογικών καινοτομιών και οικονομικής οργάνωσης της χώρας δεν επιτρέπει καινοτομίες σε άλλους τομείς άρα ούτε στην στρατιωτική τεχνολογία.
Λογικά η Ρωσία ανακυκλώνει τα τεχνολογικά επιτεύγματα της ΕΣΣΔ όταν οι επιστήμονες της Ένωσης δεν είχαν τη δυνατότητα να ταξιδέψουν στη Δύση και να προσφέρουν τη γνώση τους στις αμυντικές της βιομηχανίες που είναι σε θέση να εξασφαλίσουν καλύτερες αμοιβές και καλύτερους όρους διαβίωσης.
Το πλέον χαρακτηριστικό στοιχείο αξιολόγησης της ισχύος της ρωσικής πολεμικής μηχανής είναι οι αμυντικές δαπάνες και η σύγκρισή τους με αυτές άλλων χωρών.
Σύμφωνα με το Ινστιτούτο Διεθνών Ερευνών της Στοκχόλμης για την Ειρήνη το 2013 οι αμυντικές δαπάνες των ΗΠΑ έφτασαν τα 640 δισ. δολάρια, της Κίνας τα 188 δισ. δολάρια και της Ρωσίας τα 88 δισ. δολάρια.
Την ίδια περίοδο οι αμυντικές δαπάνες της Γαλλίας ήταν 61 δισ. δολ. Του Ηνωμένου Βασιλείου 58 δισ. δολ., της Γερμανίας 48 δισ., της Ιταλίας 32 δισ. δολάρια κλπ.
Με απλά λόγια μόνο το σκέλος του ΝΑΤΟ της Ε.Ε. διαθέτει στρατιωτική ισχύ υπέρτερη της Ρωσίας...
Από πού απορρέει λοιπόν αυτή η εντύπωση πως η Ρωσία αποτελεί διεθνώς σημείο αναφοράς στρατιωτικής αποτελεσματικότητας σπουδαιότερο από ένα κλάσμα της ισχύος των ευρωπαϊκών μελών του ΝΑΤΟ;
Ένα επιπλέον στοιχείο διεθνούς στρατιωτικής ισχύος αποτελούν τα αεροπλανοφόρα, καθώς καθένα από αυτά συνδυάζει την ισχύ ενός μικρού στόλου, μιας μικρής πολεμικής αεροπορίας και μιας δύναμης αποβατικών χερσαίων δυνάμεων. Δηλαδή, την ισχύ ενός στρατού που μπορεί να μεταφερθεί και να μεταφέρει τον πόλεμο σε οποιοδήποτε σημείο του πλανήτη.
Σε ολόκληρο τον κόσμο υπάρχουν 23 αεροπλανοφόρα, εκ των οποίων τα 10 ανήκουν στις ΗΠΑ και από 1 στη Ρωσία και την Κίνα. Οι ΗΠΑ και οι σύμμαχοι αθροίζουν σχεδόν στο σύνολο αυτού του όπλου, που αποτελεί τη βάση του ρόλου ενός παγκόσμιου χωροφύλακα.
Για αναλυτικά στοιχεία βλέπε: Υπερδύναμη δεύτερης διαλογής...
Δεν είμαι ειδικός στα εξοπλιστικά για να μπορώ να αξιολογήσω την αποτελεσματικότητα των διαφόρων οπλικών συστημάτων, αλλά η οικονομική βάση που την καθορίζει δεν επιτρέπει παρερμηνείες... οι διαφορές είναι συντριπτικές εναντίον της Ρωσίας.
Δεχόμαστε λοιπόν ένα βομβαρδισμό ρωσικής προπαγάνδας με ψέματα και απατηλές εντυπώσεις που εξυπηρετούν τα συμφέροντα της ρωσικής εξωτερικής πολιτικής.
Σε πολιτικό επίπεδο ο «έρωτας» προς τη Ρωσία στην Ευρώπη εκφράζεται τόσο από ακροδεξιά πολιτικά σχήματα όσο και από τέτοια της ριζοσπαστικής αριστεράς. Μην ξεχνάτε πως ο Αλέξης Τσίπρας ηγέτης της ριζοσπαστικής αριστεράς στην Ευρώπη στις τελευταίες εκλογές είχε επισκεφτεί τη Μόσχα και μπροστά από μια πύλη με σοβιετικούς θυρεούς είχε καταγγείλει την Ε.Ε. για έλλειμμα δημοκρατίας, θυμίζοντας τους αλήστου μνήμης Κνίτες της δεκαετίας του '70 και του '80.
Όλα αυτά δεν σημαίνουν πως τόσο η Ε.Ε. στην οποία ανήκουμε σε ένα πλαίσιο συγκυριαρχίας, αλλά και η Ελλάδα δεν πρέπει να ασκούν μια πολυδιάστατη οικονομική και εξωτερική πολιτική και με τη γειτονική Ρωσία. Αυτό δεν σημαίνει όμως πως πρέπει να αφήνουμε την προπαγάνδα της ρωσικής ολιγαρχίας ασύδοτη να εξυπηρετεί τα συμφέροντά της, μετατρέποντας τα μυαλά σε άμορφο χυλό νοητικής ακρισίας και πνευματικής νωθρότητας.
Επιπλέον δεν σημαίνει πως πρέπει να αφήνουμε απατηλές εντυπώσεις οι οποίες καλλιεργούνται τεχνητά μέσω προπαγάνδας και χειραγωγούμενης δημοσιογραφίας και κοινωνικής δικτύωσης να μας καθοδηγούν να βγάζουμε λάθος συμπεράσματα και ανάλογες πολιτικές και οικονομικές αποφάσεις.
2) Εκατομμύρια για ρωσική προπαγάνδα...
Ο Ροντιονόφ υπεραμύνεται του προέδρου Πούτιν σε τέτοιο βαθμό που κάποιος μπορεί να τον «μπέρδευε με εκπρόσωπο τύπου του Κρεμλίνου» αναφέρει το Spiegel. Εκ πρώτης όψεως δεν είναι εμφανές ότι το Ruptly στην πραγματικότητα είναι η κρατική ρωσική τηλεόραση. Εκτός από τις ομιλίες του Πούτιν, στα αρχεία του υπάρχουν πολυάριθμα βίντεο, από τις Pussy Riot μέχρι τις συλλήψεις μελών της αντιπολίτευσης στη Ρωσία. Ωστόσο, όσον αφορά την κρίση της Ουκρανίας, τα βίντεο αντανακλούν αποκλειστικά φιλορωσικές θέσεις.
Βλέπε: Εκατομμύρια για ρωσική προπαγάνδα...
3) Τα πλοκάμια του Πούτιν στην Ευρώπη...
Στην Ελλάδα, η Χρυσή Αυγή δεν κρύβει και αυτή τον θαυμασμό της για τον Πούτιν, ζητά την επαναδιάταξη της γεωστρατιγικής πολιτικής της Ελλάδος προς την Ρωσία. Και η ΧΑ επισκέφθηκε την Μόσχα πριν την έναρξη της προεκλογικής της εκστρατείας.
Η ακροδεξιά στην Ευρώπη τόσο θαυμάζει τον Πούτιν, όσο και επικροτεί την κατάκτηση μέρους της Ουκρανίας.
Η επίσκεψη του Τσίπρα στη Μόσχα, για να πάρει και αυτός την ευλογία από εκεί, ίσως είναι άλλο ανέκδοτο. Ίσως, όχι. Ίσως, τον ΣΥΡΙΖΑ τον ενώνει με την ακροδεξιά το μίσος για την Ευρώπη.
Βλέπε: Τα πλοκάμια του Πούτιν στην Ευρώπη...
Πηγή: www.capital.gr
Хакери зламали сайт Держдуми РФ і прикрасили його гаслом "Слава Україні!"
На зламаній сторінці сайту з'явилося антиросійське звернення, яке закінчується гаслом "Слава Україні!".
Українські хакери знову зламали сайт Держдуми Росії. Цього разу - сторінку Комітету Держдуми з транспорту і від імені голови комітету розмістили чергове антиросійське звернення. "У складну для Батьківщини годину, ми, депутати Державної Думи Російської Федерації, усвідомлюючи відповідальність, що лежить на нас, перед росіянами, повинні сказати рішуче "Ні!" оскаженілим чекістам, які ведуть Росію в прірву", - йдеться в повідомленні. Читайте також: Російський бойовик у Донецьку зізнався, що приїхав "допомагати братньому народу" "Ми повинні негайно повернути наші збройні сили додому, і зупинити агресію стосовно братської України", - наголошується у зверненні. У тексті, крім того, розкритикований російський депутат Микола Харитонов з комітету з регіональної політики і проблем Півночі і Далекого Сходу. Його звинуватили в боягузтві. Звернення, як і минулого разу, закінчується закликом "Слава Україні!". Нагадаємо, востаннє хакери зламали сторінку Комітету з регіональної політики та проблем Півночі і Далекого Сходу.
ОДЕССКАЯ ТРАГЕДИЯ. УЗЕЛКИ НА ПАМ'ЯТЬ (Сокращено. Только тезы)
А постфактум - просмотреть гигантский массив отснятого с разных точек видео-материала.
Казалось бы, что тут может быть непонятного, если есть глаза и желание разобраться?
Но нет! Нифига! Сказка интереснее была.
Мифотворчество и некрофильские импровизации - интереснее шершавых фактов.
Какой только бред не пришлось прочитать в ФБ за последние часы!..
В общем, я тут проговорю некоторые сто тысяч раз задокументированные и подтверждённые ВСЕМИ очевидцами вещи, чтобы потом время на них не тратить.
Хотите принимайте их к сведению, хотите - нет...
1. Ультрасы "Черноморца" - одесситы. Самооборона одесского Евромайдана - тоже. Остальные, кто находился в тот момент на Греческой - горожане, собравшиеся послушать в живую фанатский ультра-хит...
2. В дебюте все было просто.
При появлении противника горстка самооборонцев выдвинулась вперёд, чтобы закрыть собой внушительную толпу нарядных горожан и харьковских гостей. И тут начался ад, к которому никто не был готов. Ад этот устроила компактная группа диверсантов, действовавших под ментовским прикрытием.
3. Вы просто посмотрите фотографи...
4. Поход на Куликово поле ...
Сколько же человек заперлось в Доме профсоюзов?
Есть официальная статистика: 210 человек потом покинули здание самостоятельно, 120 эвакуировали во время пожара (при активнейшем участии собравшихся на поле людей!), 50 остались на крыше.
5. Кто же Дом профсоюзов поджёг?
6. Пожар, как мы видим, возник спонтанно. По крайней мере, с внешней стороны - точно.
7. Как-то плохо они между собой сочетаются: традиционные обитатели Куликова поля ... и резкие, технологичные, как швейная машинка, упыри с огнестрельным оружием, заварившие всю эту кроваво-огненную кашу.
Складывается впечатление, что пророссийски настроенных одесситов цинично использовала в качестве... даже не "живого щита", а "пушечного мяса" какая-то совершенно неодесская безжалостная сила. Гастролёры. Именно они устроили стрельбу на Греческой, превратив ее в "одесскую версию Институтской".
P.S. Корреспондент "Радио Свобода" заканчивает свой одесский репортаж так:
"...Кстати, сегодня жители города рассказывали мне, что одесские маклеры на полном серьезе спрашивают: «Вы для кого квартиру снимаете? Для шпионов?». Меня уверяют, что все съемные квартиры, все санатории Одессы наводнены мужчинами из России, которые тихо живут в номерах и комнатках по одному, по двое. Ждут своего часа. Кто знает - пробил ли их час уже сегодня, или это было только начало."
Владимир ГОЛЫШЕВ, "Эхо Москвы"
В Москві підрахували, що насправді за приєднання Криму до Росії проголосували 15%
Крим за приєднання до Росії фактично не голосував - така сенсаційна заява днями зʼявилася на сайті Ради при президентові Росії з питань розвитку громадянського суспільства та прав людини, передає Еспресо.TV.
Незручну новину з президентського сайту швидко прибрали. Але правозахисниця Світлана Ганнушкіна, одна з тих, хто досліджував кримські настрої, була відверта з українськими журналістами. В інтервʼю "Каналу 24" вона прямо сказала, що Росія оскандалилася кримською кампанією.
За даними членів президентської ради, на березневий референдум про статус Автономної Республіки прийшли щонайбільше 30% громадян. І лише половина з тих, хто зʼявився на референдум, - проголосували за приєднання до Росії. Отже, долю українського Криму визначила проросійська меншість: десь 15%. Приблизно такі ж дані явки і голосування оприлюднив і Меджліс. І це де-факто доводить, що анексія Криму не має нічого спільного з волею більшості кримчан.
У террористов в Славянске шевроны российского Беркута
Блоггеры изучили знаки отличия так называемого «ополчения» Донбасса из видеоматериалов, которые были опубликованы. На них видно, что террористы носят шевроны «Беркут» с российским флагом, сообщает Хвыля. Об этом у себя в Facebook написал Денис Борисенко. «Ну вот и доказательство присутствия российских военных на территории Украины», — отметил блоггер. Напомним, что 24 марта 2014 года министр внутренних дел Российской Федерации Владимир Колокольцев сообщил, что Крымский «Беркут» сохранит своё название в составе Министерства внутренних дел Российской Федерации.
Источник: [url=http://www.ua-ru.info/news/14366-u-terroristov-v-slavyanske-shevrony-rossiyskogo-berkuta-fotofakt-video.html] Украина без цензуры[/url]
РЕПОСТ ДЛЯ ВСЕХ - У КОГО ЕСТЬ ДРУЗЬЯ В РОССИИ
4. Тут видно, как перед домом Профсоюзов сепаратисты стреляют по ультрасам и мирным жителям с крыш огнестрельным оружием
https://www.youtube.com/watch?v=Y3L9Ibp1bto
https://www.youtube.com/watch?v=nghlJaPEnpI
5. Полное видео атаки НА сепаратистов разъяренной толпы
https://www.youtube.com/watch?v=PZOiDRui8a8
Видео с разбором стрельбы сепаратистами.
https://www.youtube.com/watch?v=0rgf5n2HiMw
Крупным планом стрельба в ультрасов и мирных жителей.
https://www.youtube.com/watch?v=HdRJAt4b5Vc
6. Это видео сторонников сепаратистов, тут показывают как была произведена атака на дом Профсоюзов, как сотник самообороны одесского майдана отстреливался от сепаратистов.
Это уже вооруженное столкновение. Обрати внимание, это СОТНИК в синей рубашке и в черном бронике, на нем темные брюки.
Также тут видно, как "фашисты" (по мнению российских СМИ мы фашисты) кинулись спасать выпрыгивающих с окон сепаратистов https://www.youtube.com/watch?v=je1neAJT4Hs
7. Видео подтверждающее, что это сотник самообороны (они все официально имеют оружие)
https://www.youtube.com/watch?v=VgiTb3ed65w
8. Это запись "Дождя" о том, как часть ультрасов объединилась в спасении сепаратистов
https://www.youtube.com/watch?v=9chlJL7NkbM
https://www.youtube.com/watch?v=xy6vbh1W2Ks
https://www.youtube.com/watch?v=zcERmnGY9Os
В России говорят, что ультрасы добивали палками спасшихся из огня. Вот как было на самом деле:
https://www.youtube.com/watch?v=kf-GMfynD-o
9. Атака на дом профсоюзов - общий план, тут видно (на 2:00 минуте), что пожар начался изначально на 3-ем этаже, и начался не из-за внешнего поджога, а внутреннего.
https://www.youtube.com/watch?v=s9AMjLBIliw&feature=youtu.be
10. Мы тоже считаем, что очень странная смерть среди тех, кто был в доме профсоюзов в Одессе:
Почему люди задыхались в закрытых помещениях , где НЕ БЫЛО ОГНЯ СОВСЕМ ?
Почему люди задыхались прямо на месте, НЕ ДОБЕЖАВ К ОКНАМ?
Почему люди умирали в странных позах (беременная девушка аж выгнулась назад. А НОГИ оторвались от пола!)?
Почему все умерли одинаково - лежа на спине с выпученными животами и поднятыми ладонями?
Почему люди не успевали БИТЬ ОКНА ?
Почему одни умирали, а другие ПРЕДНАМЕРЕННО СТРЕЛЯЛИ ПО СПАСАТЕЛЯМ?
Почему огонь вспыхнул в центре дома, а умерли люди НА ВСЕХ ЭТАЖАХ И КАБИНЕТАХ ?
ЭТО ТОЧНО КАКОЙ-ТО ГАЗ или вещество! ЭТО КАКОЕ-ТО умышленное преступление!
Обгорели ЛЮДИ УЖЕ ПОСЛЕ ОТРАВЛЕНИЯ И СМЕРТИ, поскольку имеют одинаковые выражения лиц!
http://maidenua.blogspot.com/2014/05/3-2014.html
11. Интервью с одесским ультрасом (очевидец)
https://www.youtube.com/watch?v=OJi-emtjNeA
12. После пожара, страшные кадры последствий (не для слабонервных)
https://www.youtube.com/watch?v=vv9_z6Cdf3g
https://www.youtube.com/watch?v=npaPDQsT564
КОМУ ПОТРІБНИЙ БЕЗЛАД В УКРАЇНІ???
Валерия Новодворская: "Сейчас вопрос о санкциях против России – это вопрос о выживании человечества. Ни куска, ни глотка, ни визочки. Посчитайте, сколько жалобщиков в Страсбург поддержали аннексию Крыма. Пусть пользуются тем басманным правосудием, которым колорады себя обеспечили по трусости и лени, тупости и имперскости".
Дмитрий Глуховский о журналистской ответственности и журналистских наградах: "Так вот: это ведь вы, ребята, устроили. В Кремле придумали, а устроили вы. Каждый из вас, кто не хотел менять работу. Кто боялся понижения зарплаты. Кто просто не знал, как возражать начальнику. Кто убедил себя, что он прав. Ваши медальки — это не награды. Это Путин вам морфин в шприцах раздает. Обмойте сегодня. И помяните тех, кого обмываете".