Липень 2019-го. Vl Форум української діаспори в Греції

  Так все починалося... Сонячна Греція. Півострів Пелопоннес. Коринфська затока. Берег Іонічного моря. Готель «Родіні»... Саме сюди почали з’їжджатися українці з різних країн світу. Українська діаспора та гості з батьківщини зібралися в цьому райському куточку благословенної елладської землі не на відпочинок, а до праці. Так, 1-го липня 2019 року розпочав свою роботу Vl Форум української діаспори в Греції «Дорогою правди», який вшосте проходив за ініціативою та організацією Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” та на цей раз - під егідою Світового Конґресу Українців. Серед учасників вже традиційно керівники та представники діаспорних організацій, науковці, освітяни, журналісти, громадські діячі тощо. Знайомство Перший день - день знайомства. Під шум морських хвиль, на білосніжній веранді готелю, господиня заходу - Голова Асоціації «Українсько-Грецька Думка» Галина Маслюк представила всіх учасників. Україна, Угорщина, Англія, Німеччина, Франція, Канада, Греція - така географія прибулих на цьогорічний Форум гостей. Представників світового українства привітав Голова спілки українсько-грецької дружби Пелопоннесу «Фарос» - Міхаліс Родопулос. На завершення всі отримали від організаторів подарунки - футболки з логотипом форуму, які кольором так гармонійно доповнювали синь моря та блакить неба. З морем кожен знайомився самостійно, адже воно, як кохання - безмежне, прекрасне, загадкове та неповторне. Круглий стіл із питань Засобів Масової Інформації (ЗМІ) Наступний день розпочався за планом - Круглим столом із питань ЗМІ «Роль діаспори у покращенні міжнародного іміджу України у світі». Олекса Підлуцький - модератор, доцент кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат економічних наук, у своєму виступі розкрив тему взаємодії діаспори з мас-медіа країн перебування заради просування інтересів України в світі. Ольга Гресько, модераторка, доцентка кафедри телебачення та радіомовлення Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидатка філологічних наук, акцентувала увагу на авторській журналістиці української діаспори як авторитетному джерелі правдивої інформації. Актуальним був виступ Тараса Марусика: Мовні акти, які змінили Україну: від закону до закону (1989-2019). У своїй доповіді пан Тарас зробив аналіз тридцятилітнього шляху боротьби за мову. Від першого «Закону про мови в Українській РСР» - до сьогоднішнього «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Незважаючи на нові виклики, боротьба триватиме, доки українська мова не посяде конституційно визначеного статусу у всіх сферах життя на всій теритотії України. Оксана Косик, кандидатка біологічних наук, доцентка ННЦ інституту біології і медицини, розказала про ландшафтний дизайн як складник сучасної екокультури європейців, а Славка Ройкова (Словаччина – Велика Британія) – про українців та русинів Словаччини. Особливим був виступ відомого українського художника Олега Шупляка - члена НСХУ, заслуженого художника України, лауреата премії ім. Михайла Бойчука, всеукраїнської премії ім. Братів Лепких, автора офіційного логотипу до 200-річчя народження Т. Шевченка. Жанрист говорив про автентичність української культури в авторських картинах - ілюзіях. Полотна митця давно відомі за межами України. Пан Олег малює оптичні ілюзії - двозори, в яких криється потайний зміст, в залежності від оптичного кута, під яким на них дивитися. А панно «Берегиня» пана Шупляка, мабуть, найпопулярніша його робота в Україні. Тому всі присутні були дуже зворушені виставкою репродукцій художника. Лелеки, батьківська хата, рідне гніздечко, мальви - обереги української душі, вічний біль і туга чужини. На закінчення круглого столу до готелю навідалися гості — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Греції Сергій Шутенко у супроводі першого секретаря з консульських питань посольства України в Греції Ганни Тіщенко. Учасники форуму радо вітали представників української дипломатичної місії з вдячністю за те, що офіційна Україна є уважною та прислухається до запитів діаспори. Перші слухачі книги, яка ще пишеться А присмерком всі зібралися біля моря, щоб під заспокійливий хлюпіт хвиль послухати уривки з нової книги Олексія Бобровнікова під робочою назвою “Сіра зона” у виконанні самого автора. Восени уривки з цієї книги читатимуться англійською та німецькою мовами в Німеччині, під егідою Пен-центру, стипендіатом якого є автор з України. Тим часом молодий талановитий письменник, серед іншого, настільки живо передав трагічні події кінця Майдану, початку війни, очевидцем та учасником яких був сам, що слухачі мимоволі повернулися в тривожні дні чотирнадцятого року, по-новій переживаючи ті страшні доленосні часи. В програмі Форуму був ще один Круглий стіл “Впровадження комплексної системи української освіти за кордоном: проблеми та перспективи” - тема, яка жваво обговорювалася учасниками протягом всього часу. Круглий стіл з питань освіти, що відбувся (чи, краще, тривав) у рамках VI Форуму української діаспори, обʼєднав педагогів з України, Франції, Канади і Греції. Учителі й науковці обговорювали питання ролі освіти в збереженні національної ідентичності українців за кордоном (Katerina Ostrovska Катерина Островська); виклики сучасності щодо етнонаціональної та громадянської ідентичності (Inga Petrovska Інга Петровська); наукової складової в експериментальній роботі в упровадженні комплексної системи української освіти за кордоном (Віра Корнят Vira Hodzinska); української школи як необхідного чинника формування успішної особистості етнічних українців (Лілія Дробіт). Директорки шкіл: Irena Korbabicz-Putko (Київська Новопечерська школа Київ - Торонто), Олена Коваленко (СЗШ № 67 м. Львова), Оксана Усенко (СШ № 139 м. Києва), вчителька Української школи Святого Володимира в Парижі Люба Любчик Lyuba Lyubchyk, викладачки Української недільної школи при Асоціації “Українсько-Грецька Думка” Вікторія Тимчишин, Лєна Хіміч, а також члени грецької Асоціації Галина Маслюк, Наталя Жовква, Наталя Ананевич, Олена Макідо, говорили про формування моделі комплексної освіти українців за кордоном, зокрема, й про виховання національно-патріотичних цінностей. У виступі Валентини Бойко, головної редакторки видавництва «Освіта України», авторки підручників та посібників з географії, йшлося про вебінари як дистанційний формат саморозвитку вчителя української школи і українознавчої школи за кордоном. Також акцентувалася увага на проблемах створення навчальних програм з українознавчих предметів для шкіл за кордоном. Робота освітньої секції не закінчувалася ніколи... Робота освітньої секції продовжилась і після круглого столу. Після доповідей науковців, директорів шкіл, вчителів-практиків розпочалася жвава дискусія. Думки учасників розходились, бачення проблем системи освіти та методи їх вирішення теж. Пошуки спільного знаменника тривали протягом наступних днів. Адже мета форуму не просто окреслити проблему, а шукати способи її вирішення. Тому співпраця між науковцями та вчителями триватиме надалі по вже наміченій тут дорожній карті. Майстер-клас А ввечері наші психологи провели учасникам форуму майстер-клас. Робота з власними ресурсами за методикою «Річка життя» - тема заходу. Психологія, як наука, в нашому суспільстві дуже часто буває недооцінена. Якщо роботу хірурга можна побачити, помацати, то роботу психолога можна тільки відчути. Одне лікує тіло, інше душу. Працювали парами, відшукуючи спогади, які відповідали поставленій задачі. Це нелегко, повертатися в пережите та ділитися з напарником відчуттями. Але назбиравши певну кількість позитивних «камінчиків» відчуваєш, що разом з тим скидаєш із себе інші «каміння», негативні, які забулися, але роками «лежали на душі». Гамма відчуттів, переживань: від злості та розпачу - до спокою та щастя, заповнюють все твоє єство. І все це під наглядом досвіченних спеціалістів - Катерини Островської та Лілії Дробіт. На підсумок кожен учасник розказав, що би хотів поміняти в майбутньому для себе. Спасибі організаторам за набутий досвід працювати з власними ресурсами. Всі дороги ведуть до храму І дійсно, що це за дорога, яка не веде до Храму? Та ще й у Греції? Учасників форуму вона завела... Зранку, перед конференцією в місті Патри, українці відвідали собор святого Андрія Первозванного. Це місце паломництва християн усього світу. Як зʼясувалося, це найбільший (площа понад 1800 кв. м, вміщає 5,5 тис. осіб!) православний храм Греції і четвертий за величиною на Балканах! Саме в Патрах перший апостол Христа – Андрій, провів останні дні свого життя. Тут його розіп’яли на хресті. Хрест мав не звичайний вигляд, а скошений, тому що апостол вважав себе недостойним померти на такому самому хресті, що й Ісус Христос. Відтоді такий скошений хрест називають “андріївським”, і він є одним із найбільш шанованих символів християнства. У соборі, у срібному ковчезі на престолі з білого мармуру зберігаються мощі апостола. Невеликі частини хреста, на якому він прийняв мученицьку смерть, що збереглися, вкраплено в спеціальний релікварій – косий хрест. Собор збудовано у неовізантійському стилі. Його інтер’єр вражає багатством мозаїк. У центрі купола – мозаїчне зображення Христа Вседержителя, у напівкруглій абсиді – Богородиці. Мозаїки прикрашають і підлогу – там дивовижно гарні мармурові зображенням рослин, звірів, птахів, риб. По центру храму висить різьблена деревʼяна люстра. Благоговійна велич собору, духовна цінність його святинь надихають задуматись про справжні цінності нашого буття, про те, що варто іти вперед дорогою правди. Конференція Апогеєм форуму стала конференція «Стратегія поступу: місія української діаспори», яка відбулася в Патрах 5-го липня 2019 року в найелітнішій залі міста - культурному центрі Royal Patras. Окрім учасників форуму, прибули гості: працівники посольства України в Грецькій Республіці на чолі з Послом Сергієм Шутенком, офіційні особи міста Патри, генеральний секретар Українсько-Грецької Палати, представники грецьких академічних кіл, духовенство, місцеві журналісти. Модераторами засідання були Ольга В. Гресько, доктор філологічних наук, доцент кафедри телебачення та радіомовлення Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Галина Маслюк, редакторка українсько-грецького альманаху “Вісник -Анґеліафорос”, голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка”. Перша частина коференції була урочистою. Делегатів вітали Голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка», членкиня Ради директорів СКУ (Світового Конґресу Українців) Галина Маслюк, Надзвичайний та Повноважений Посол України в Греції Сергій Шутенко, офіційні особи міста, членкиня Ради директорів СКУ, Екзекутиви СКУ, голова української діаспори в Угорщині Ярослава Хортяні, директор Представництва СКУ в Україні Сергій Касянчук. Презентували два відеозвернення-привітання з України: легендарного мовознавця, публіциста, професора Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка Олександра Д. Пономаріва, та української науковця, директорки Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірини М. Ключковської. За вагомий внесок у розвиток українсько-грецьких відносин Світовий Конґрес Українців нагородив медаллю Святого Володимира Великого Герасимоса-Ніколаоса Бугаса – Генерального Секретаря Грецько-Української Палати, палкого симпатика України, який уже понад 14 років на системній основі надає підтримку українсько-грецькому співробітництву в політичній, торговельно-економічній та культурно-гуманітарній сферах. Г.-Н. Бугас, завдяки власному впливу у політичних, ділових і громадських колах Греції, сприяє поширенню об’єктивної інформації про Україну, утвердженню позитивного іміджу України у Греції, наданню підтримки грецькою стороною її суверенітету та територіальної цілісності, а також процесу європейської інтеграції. Пан Бугас – людина, яка по-справжньому і щиро любить Україну, вболіває за її майбутнє, радіє за її досягнення, і нетерпляче, як і кожний українець, чекає на результати життєво важливих реформ. Тому нагороду на конференції пану Бугасу вручили представники СКУ — Ярослава Хортяні, Сергій Касянчук та Галина Маслюк. Друга частина заходу була насиченою. Афіна Янгічер, випускниця Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка презентувала свій фільм «Народжений греком». Стрічка розказує про життя українських греків Приазов’я. Виступ грецького вченого, професора Нікоса Лігероса - «Вклад діаспори в геополітичне визнання Голодомору», був надзвичайно цікавим. Незвичний погляд на речі, оригінальний підхід до певних історичних процесів, сміливі гіпотези, зробили його доповідь унікальною, сміливою, неординарною. І взагалі, весь його відчит можна свобідно розбирати на цитати. Та це і не дивно, адже др. Нікос Лігерос - грецький вчений, професор, відомий своїми винятковими розумовими здібностями, є стратегічним радником та викладачем дисциплін геостратегії, топостратегії, хроностратегії та стратегічного менеджменту у вищих навчальних закладах Греції, Кіпру та Франції, зокрема, що готують кадри для служб внутрішньої та зовнішньої національної безпеки, військово-оборонного комплексу. Автор понад 35.000 заміток і віршів, 2.000 мистецьких творів, лектор у галузях математики, стратегії, геостратегії, історії, енергетики і навколишнього середовища, філософії, мистецтва, літератури, тощо. Входить до 50-ти найрозумніших людей планети. Емоційно-сенсаційною була промова Олексія Бобровнікова. Стипендіат PEN Zentrum (Німеччина), колишній спецкор телеканалів “1+1”, “Інтер”, “Пік”), журналіст, який робить чесно свою роботу, незаангажований, непідкупний і безстрашний. Олексій розповів про контрабандний Wikileaks. Що можна дізнатись про торгівлю з російськими та підконтрольними Росії військами, а також серії вбивств на українській ділянці фронту, зламавши з допомогою хакерів засоби комунікації кількох агентів спецслужб, і чому це небажано робити в домашніх умовах. Адже часто видно тільки вершину айсберга, і все, що робиться нижче, скрито. І правда часто буває неприглядною. Але, як би боляче та неприємно не було, істина завжди повинна вийти наверх. Інакше наше життя, наша боротьба не мали би сенсу. Виставка графіки Петра Грицюка В перерві між ораціями відбулася виставка графічних творів Петра Грицюка «Станіславів & Галичина». Було представлено 45 графічних робіт, сюжетом яких є історичні, культурні та архітектурні пам’ятки Галичини з минулих літ. “З думкою через старе до нового” - ідея їх створення. Манявський скит, знамениті мости над Прутом, косівські, коломийські, надвірнянські кам’яниці.Мета - показати, як виглядав цей край в минулому, звернути увагу суспільства на необхідність збереження культурних пам’яток, нагадати, що без минулого немає сьогодення і не буде майбутнього. Свої малюнки художник виконав з великою повагою до історії Прикарпаття. Адже Петро Грицюк народився 7-го листопада 1979 року в селі Микуличин, що на Яремчанщині, Івано-Франківської області. За фахом юрист, у вільний час займається художньою творчістю, пише вірші. Провів низку персональних виставок, як в Україні, так і за її межами, учасник всеукраїнських і регіональних виставок. Лауреат Івано-Франківської обласної премії імені Ярослава Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва, лауреат премії імені Миколи Домашевського в галузі літератури та мистецтва. Учасник та партнер Проекту «Портал незалежних художників», член літературно-мистецького об’єднання «Згарда» та об’єднання художників «Мистецьке братство». Автор та організатор творчих заходів всеукраїнського патріотичного мистецького проекту «У нас єдина доля — ім’я їй Україна». Значна частина мистецьких творів художника об’єднана у експозицію «На гранях суперечностей» (2013-2016). Протягом 2015 — 2019 років створив та продовжує роботу над серією живописних та графічних творів образотворчого мистецтва. Значна частина мистецьких творів художника об’єднана у експозицію «На гранях суперечностей» (2016-2019), виставка яких проходила в 2016 році в Посольстві України в Грецькій Республіці. На даний час працює над створенням серії робіт «Філософія кольору». Гості та учасники форуму змогли не тільки насолодитись витонченими роботами пана Петра, але й придбати його ескізи. “Вісник — Анґеліафорос” В рамках конференції відбулася презентація нового числа українсько-грецького альманаху “Вісник – Анґеліафорос”. Голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” Галина Маслюк, яка є також головною редакторкою видання, розповіла присутнім, як в 1997 році вона разом з невеликою командою греків-однодумців, видала українсько-грецький двотижневик під назвою “Вісник – Анґеліафорос”. Газета стала не тільки острівцем спасіння для українців, які опинилися в Греції в пошуках кращої долі, але й джерелом неупередженої інформації про Україну для греків, які до того часу ще добре не відрізняли Україну від Росії, як і весь простір колишнього Радянського Союзу зі всіма його п'ятнадцятьма країнами. Адже щільна радянська завіса спритно приховувала від світу все, що відбувалося в межах її кривавої імперії. Отже, основним завданням нашого видання, розповідала Галина Маслюк, було донести до грецького суспільства історичну, національну, культурну правду українського народу, невід'ємною частиною якого є грецька меншина. Газета проіснувала неповних три роки і стала чи не найвидатнішою подією в присутності українців у Греції, а до 20-літнього ювілею її виходу в світ, у 2017 році за підтримки Міністерства закордонних справ Греції вийшов річний альманах під тією ж самою назвою. Так, двомовне видання знайшло своє друге життя майже якраз до 100-літнього ювілею заснування українсько-грецьких дипломатичних стосунків. Зворушливим моментом було те, що понад століття назад, дипломатична місія молодої, щойно проголошеної Української Народної Республіки, приїхавши до Атен у 1919 році, виставила пріоритет, і заснувала інформаційний “Вісник – Анґеліафорос”. Показово, зазначила редакторка альманаху, що протягом століття нічого не змінилося, і прибулим до Греції після розвалу Радянської імперії на початку 90-тих років українцям — жителям тоді 56-мільйонної країни — довелося знову розповідати світу, що український народ — це окремий народ зі своєю мовою, культурою, традиціями, що саме українське чернецтво пов'язують тисячолітні стосунки зі святою горою Афон, що саме Київська Русь перейняла християнство від Візантійської імперії і отримала першу на теренах митрополію від Вселенського Патріархату. В Греції, як і в інших країнах Європи, продовжують жити спотворені міти, насаджені світу експансивною політикою Російської Федерації, яка намагається привласнити історичну, інтелектуальну та культурну спадщину десятків народів для того, щоб прикрити своє деструктивне, агресивне і руйнівне для світу існування, побудоване на сфабрикованих подіях, замішаних на великій дозі нездорових амбіцій та шовінізму. Фуршет після напруженої праці — те, що треба Після закінчення пленарного засідання організатори Форуму — Асоціація української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка”, приготувала своїм гостям пригощення: славнозвісні елладські вина та вишукані частування. Фуршет – це така штука, коли за келихом сонячного грецького вина легко встановлюються і дружні стосунки з людьми, з якими щойно познайомилися, і ділові зв’язки з колегами, і стійкі відчуття, що Греція прекрасна. А після насиченого важкого дня це ще й найкращий спосіб розслабитися, відновити сили. Подорожі... в Географію Півострів Пелопоннес. Сонце закотилося за верхогір’я Пінду. Хвилі Коринфської затоки Іонічного моря з приглушеним шурхотом ритмічно накочуються на берег. Це змальовано не просто пейзаж, а залаштунки нашої імпровізованої зали – тераси, де триває продовження пленарного засідання конференції VI Форуму української діаспори. Слово надали географам. Під грецькими зорями, проектуючи слайди презентації просто на стіну загорожі, Валентина Бойко виступила з доповіддю «Україна – Греція: географічні паралелі». Пані оповідачка - головна редакторка видавництва «Освіта України», авторка підручників та посібників з географії. Україна і Греція - це дві країни, які мають досить тісний зв’язок історично, і в цьому «винувата» географія, тобто географічне положення двох країн. Це науково довела наша доповідачка у своєму виступі. Було дуже цікаво і повчально! У продовження теми з паралелями, грецького походження Сергій Міхелі Sergey Miheli, доктор наук кафедри фізичної географії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, розповів про унікальні природні обʼєкти України, порівнюючи їх зі світовими аналогами. Сім чудес світу - сім чудес України. Це було вражаюче! Диковинні тварини в Асканії Новій, пустеля, каньйони, Заліщики, мінеральні джерела - дивовижна подорож сановитою Україною, а поряд - Іонічне море накочує хвилю на хвилю, підганяючи їх до берега, вдалині чорніють величні гірські хребти, за які зачепився серпик місяця, зірки такі рідні, такі вкраїнські. З’являється розуміння того, наскільки щедрим був Бог до нас, до людей! Навпакт(ос) Неділя - день відпочинку. Поїздка в Навпактос зробила цей день незабутнім. Невелике містечко, розташоване на північному узбережжі Коринфської затоки, неподалік від її гирла, поруч із мостом Ріо-Антиріо. Назву міста можна перекласти, як місце, де будують кораблі. У грецьких міфах Навпакт був місцем, де Геракліди збудували свій флот, щоб переправитися на Пелопоннес. Тут колись знайшли прихисток повсталі проти Спарти, тут був опорний пункт для афінян під час Пелопоннеської війни. Протягом тисячоліть місто завойовувалось, звільнялось, міняло назву, правителів, терпіло облогу Османської імперії. Поблизу міста в 1571 році, відбулась одна з найбільших морських битв у світовій історії - битва при Лепанто (тодішня назва міста). В цій битві був поранений, тоді ще зовсім юний, Сервантес, який служив в іспанській армії. В цій битві потерпів поразку турецький флот султана Селіма II, сина нашої Роксолани. Навпакт був одним із центрів Грецької війни за незалежність, і з 1829 року місто входить до складу незалежної держави Греція. Сьогодні Навпакт - це мальовниче затишне містечко. Про минулі великі подвиги нагадує фортеця на вершині гори, що височіє над містом, та велика кількість пам’ятників, що відображають подвиги минулих десятиліть, століть, тисячоліть. Час тут немає влади. Минуле дивним чином переплітається з сьогоденням, і повстає перед гостями міста дивною мозаїкою, від якої неможливо відвести очей. Наші учасники форуму змогли вдосталь налюбуватись охайними вуличками, неповторними краєвидами, піднятись на вершину гори, оглянути цитадель, випити запашної грецької кави, оцінити місцеву кухню. Пан Олекса Підлуцький зумів, навіть, побути гідом. Оглядаючи древнє укріплення, російські туристи запитали в журналіста, чи не знає він що це за замок. І наш професор в деталях описав їм славнозвісну битву при Лепанто. А на здивоване запитання росіян: - “Звідки ви все це знаєте?” -, гордо відповів: - “Я ж Українець!”. З екскурсії всі поверталися втомлені і щасливі - з масою вражень і світлин! Презентація книжки Безансона ...І знову до праці. Мабуть, свіжість морських вечорів надихає: чи то лагідний морський бриз, чи то таємниче нічне небо, чи атмосфера форуму, але наступного вечора всі з великим задоволенням зібралися на веранді послухати презентацію україномовної версії книги Алена Безансона «Свята Русь», у перекладі Тараса Марусика. Пан Тарас - український журналіст, фахівець з мовної політики, громадський діяч, перекладач із французької. Його працю презентував доцент кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат економічних наук Олекса Підлуцький. Доповідач спочатку познайомив слухачів (віртуально) з Аленом Безансоном - французьким істориком, професором Вищої школи соціальних наук, дослідником в інституті соціальної історії, учасником Нової атлантичної ініціативи, великим симпатиком і другом України. Перекладач, насамперед, пояснив, що сама назва книги «Свята Русь» відображає міфічний образ Росії, який десятиліттями подавався легковірним європейцям, як щось особливе, хоч насправді нічого особливого в ньому немає. Але певний стереотип «загадкової російської душі» протягом довгого часу будувався, і зовсім не сам по собі. Його створювали зовсім не безневинно, а переслідуючи певну мету. І зараз на заході більша частина суспільства сприймає цей образ «Святої...» автоматично, не здогадуючись, що все це просто фейк. Безансон в своїй книзі доводить, що від часів існування Росії, вона завжди послуговувалася брехнею. А ще гірше: напівправда маскувалася під правду, спотворюючи реальність. Злодійство, жорстокість, безпринципство, жадність, цинізм - риси притаманні усім російським режимам. А ще, роздумує автор, ніхто ніколи не був покараний за злочини цих режимів, як ніхто ніколи не розкаявся. Зловісність, спотвореність верховодить і нині в Російській Федерації. Тому вона і веде зараз підступно гібридну війну проти світу. Пан Тарас з жалем відмітив, що незважаючи на те, що видатний французький вчений є великим симпатиком України, сама Україна мало цікавиться ним. Тому так важливо знайомити наше суспільство з працями Безансона. Українці повинні відчути, що в протистоянні російській пропогандистській машині, ми не є одинокими. До побачення, Греціє!.. Все хороше колись закінчується. Прийшов час прощатися. Програму форуму виконано. Незважаючи на такий малий проміжок часу, в учасників з’їзду з’явилися спільні звички та традиції. Сніданок на сонячній терасі готелю в колі друзів з обов’язковим побажанням всім доброго дня - заряджав хорошим настроєм на цілий день. А ритуал проводжати сонце на спочинок став традиційною особливістю. Греція славиться чудовими краєвидами. Тому всі українські гості, як тільки сонечко нахилялося до обрію, спішили до моря насолодитися його заходом. Яскраво-жовтий диск скочувався повільно за гори. Його можна було «взяти» в долоні, в сердечко. І хоч очі були переповнені заходом, серця наповнював світанок - це така неперевершена магія елладського моря і сонця. Нові-старі друзі роз’їжджалися по світу. Ніхто не казав «прощайте», бо є намічений план співпраці на цілий наступний рік. Зрештою, всі домовилися про зустріч на наступному - VII Форумі, який відбудеться... в одному із найживописніших куточків Греції. До зустрічі, друзі-українці! Успіху нам!

Валентина Бойко, Вікторія Тимчишин, Галина Маслюк.

Світлини Валентини Бойко (найкращі :) ), і всіх решта любителів :).

Рада правління Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” висловлює щиру вдячність усім своїм членам за докладені зусилля у проведенні заходу, а саме Вікторії Тимчишин, Лєні Хіміч, Наталі Ананевич (Пелопоннеський осередок Асоціації), Наталі Жовкві (осередок Асоціації на острові Родос), Галині Маслюк. Особливу подяку висловлюємо учасникам Форуму, без організаційного сприяння яких його успішне проведення не було би можливим, а саме Олені Макідо, Валентині Бойко, Ользі Гресько, Катерині Островській, Лілії Дробіт, Оксані Усенко, Федотенко Олегу, а також Оксані Романюк за чудовий переклад на центральній конференції Форуму.

Професор Олександр Пономарів вітає учасників VI Форуму української діаспори в Греції (2019)

  https://youtu.be/6L4bja1417M Олександр Данилович Пономарів (17 жовтня 1935, Таганрог, СРСР) — український мовознавець, перекладач, публіцист, громадський діяч. Доктор філологічних наук (1991), професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік АН ВШ України (1998), заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка; відповідальний редактор газети «Київський університет»; головний редактор «Записок Наукового історико-філологічного товариства Андрія Білецького». Автор понад 250 наукових, науково-популярних і науково-публіцистичних праць з історії, стилістики та культури української мови, її відродження та утвердження як державної, укладач і редактор навчальних посібників та словників різних типів. В арсеналі вченого кандидатська дисертація «Лексика грецького походження в українській мові». Автор понад 250 наукових, науково-популярних та науково-публіцистичних праць з історії й культури української мови, проблем нормативності мови засобів масової комунікації, українсько-грецьких мовно-літературних зв'язків, теорії й практики перекладу. Багато зусиль спрямовує на поширення й утвердження нового правопису української мови (праця в комісії з питань правопису, виступи в ЗМІ з роз'ясненням його засад, дискусії на телебаченні з опонентами нового правопису тощо). Автор і редактор словників різних типів, підручників та навчальних посібників із української мови. Підготував 10 кандидатів філологічних наук. Перекладає з новогрецької мови та слов'янських мов. Член редколегій журналу «Дивослово» і газети «Слово Просвіти». Член Спілки письменників України (1993), Спілки журналістів України (1985). Є прихильником пристосування імен та прізвищ іноземців до фонетики української мови. Зокрема, оскільки росіяни, на його думку, ніколи не назвуть Довженка, як українці, тому й українці мають Пушкіна називати не Алєксандром, а Олександром.

VІ ФОРУМ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В ГРЕЦІЇ “ДОРОГОЮ ПРАВДИ”

Асоціація Української Діаспори в Греції та греків філоукраїнців «Українсько Грецька Думка» ось уже вшосте організовує Міжнародний Форум Української Діаспори. VI Форум відбуватиметься під егідою Світового Конгресу Українців* і вперше проходитиме на Пелопоннеському півострові, за підтримки Товариства Греко-Української Дружби «Фарос». Форум відбудеться 01-10 липня 2019 на базі готелю Rodini Beach Hotel (Κυανή Ακτή 265 00, Ψαθόπυργος, Πάτρα, Πελοπόννησος/Kiani akti 265 00, Psathopyrgos, Patra, Peloponnese, Greece www.hotelrodini.gr). В рамках Форуму плануються: 4 липня 2019, в приміщенні Rodini Beach Hotel, о 10.00: Круглий стіл з питань ЗМІ на тему: “Роль діаспори у покращенні іміджу України в світі”. 5 липня 2019, в приміщенні культурного центру Royal Patras (http://www.royaltheater.gr) (Ακτή Δυμαίων 51, Πάτρα 263 33), об 11.00 відбудеться головна Конференція Форуму на тему: “Стратегія поступу: місія української діаспори”. У заході візьмуть участь Надзвичайний та Повноважний Посол України в Грецькій Республіці пан С. Шутенко, Директор представництва Світового Конгресу Українців в Україні пан С. Касьянчук. З доповіддю на тему: «Сучасні геополітичні події від Чорного моря до східного Середземномор′я» виступить відомий міжнародний стратегічний аналітик професор Атанасіос Другос. З доповіддю на актуальні питання щодо України та Греції виступить стратегічний аналітик професор Нікос Лігерос. В рамках Форуму відбудеться виставка графічних робіт відомого українського художника Петра Грицюка, зокрема, будуть представлені роботи з серії «Станіславів & Галичина», а також відбудеться презентація українсько-грецького альманаху “Вісник — Анґеліафорос” головною редакторкою та головою Асоціації Української Діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” Галиною Маслюк (e-mail: huth@ukrgrdumka.gr). 6 липня 2019, в приміщенні Rodini Beach Hotel, о 10.00: Круглий стіл з питань освіти на тему: “Впровадження комплексної системи української освіти за кордоном: проблеми та перспективи”. Ми раді повідомити, що Форум Української Діаспори продовжує проводитися в Греції, незважаючи на економічну кризу, котра вже десятий рік виснажує Європу і, особливо, Грецію та Україну. Наш перший Форум відбувся на острові Еввія в 2006 році, п'ятий – в містечку Анавісос на узбережжі материкової Греції, в 2012 році, під час якого відбулися Річні збори Світового Конгресу Українців, який відзначив тоді свій 45-річний ювілей. За ці роки у форумах взяли участь сотні представників української діаспори з усіх континентів, українські та грецькі політики, представники міністерств, місцевого самоврядування Греції та України, а також перший Президент Незалежної України пан Леонід Кравчук. При необхідності з будь-яких питань просимо звертатися: Від «Українсько Грецька Думка»: +30 6973310317 Від Товариства «Фарос»: +30 6934040928 * The Ukrainian World Congress is the international coordinating body for Ukrainian communities in the diaspora representing the interests of over 20 million Ukrainians. The UWC has a network of member organizations and ties with Ukrainians in 61 countries. Founded in 1967, the UWC was recognized in 2003 by the United Nations Economic and Social Council as a non-governmental organization with special consultative status and obtained in 2018 participatory status as an international non-governmental organization with the Council of Europe.

КАЗКА від Аскольда Лозинського

У південній частині Мангеттену, що є хіба найповажнішою складовою міста Ню Йорк в околиці яка несе назву “Східне Село” одного вечора у травні 2019 року проходила неабияка культурна подія - театральна інсценізація за східноєвропейським фольклором “Баба Яга” з людськими персонажами, фантазією, розмовляючими рослинами і тваринами, міфічними і дійсними, та навіть говорючою брамою. П'єса відбувалася в англійській мові з повними модерними адаптаціями, але відбувалася вона не у Ню Йорку, а на нашій Гуцульщині. Костюми, музика, озвучення, оформлення були бездоганними, а то навіть на професійному рівні завдяки жертовності добрих людей. Виконавцями ролей були американські студенти від 9 до 12 класу, частина з яких були також не тільки українського походження, але з самої України. Це було видним, бо їхня англійська мова відрізнялася від тут роджених відносним акцентом емігранта. Фактично актори були різного етнічного походження, українського, латиноамериканського, африканського, китайського, а також різних рас, білої, чорної, жовтої, також мішаної. Основою казки перемога добра над злом, у цьому випадку української дівчини Калини над Бабою Ягою. Режисером, а також автором сценарію була в США народжена американка українського походження. На завершення програми студентський хор під проводом українського диригента відспівав чотири пісні, три українські та одну американську під гучні оплески публіки. Хіба особливо імпонуючим був солоспів молодої американки латиноамериканського походження виконання пісні “Виростеш ти сину” в українській мові але з акцентом. Правда було пізнати що співачка не чистокровна українка. На кінець прозвучала пісня Володимира Івасюка “Червона Рута”. Співали всі, навіть глядачі, а на закінчення директор школи, теж американець українського походження, подякував усім. Різноманітність мовна і вигляду глядачів спектаклю засадничо відзеркалювало виконавців. Це були незаангажовані театрально студенти, батьки студентів, представники української громади, духовенство. Розмовляли перед представленням і після різними мовами, на різні теми. Це був дійсний Ню Йорк у мікрокосмі, прекрасна мозаїка еміграційної різноманітності. Це диво відбувалося у приміщенні Академії Святого Юри у Ню Йорку. Фактично Академія сьогодні це свого роду анахронізм, який існує всупереч реаліям, але уможливлений жертовністю зокрема отців і сестер Чину Святого Василія Великого та української громади великого Ню Йорку разом з її інституціями та меценатами. Чимало приватних освітніх інституцій закриваються сьогодні через фінансові неспроможності, але Академія щороку хоч трішки зростає як кількістю студентів та освітнім вивінуванням. Парадокс де українці дають собі раду, зберігаючи свої інституції, коли другі етнічні групи неспроможні та піддаються. Творили цей навчальний заклад післявоєнні емігранти з благородним наміром забезпечити потребу християнського релігійного та українського національного виховання. При цьому головну роль відіграли отці та сестри, монахи і монахині ЧСВВ, які відзначилися своїми освітянськими здібностями. Спершу влаштували початкову школу від садочку до восьмого класу, а згодом і академію. Наступна хвиля емігрантів далеко слабше оцінила потребу національного і релігійного виховання за деякими виїмками. Можливо тому, що звикли думати, що освіта має бути їм дарована, а християнське виховання забезпечить власний дім і церква. На жаль школу від садочку до восьмого класу не вдалося зберегти вже у ХХІ століттю, але Академія працює до сьогоднішнього дня. Академія одначе перейшла відродження через можна назвати трансформацію задля того, щоби зберегтися. Академія почала надавати стипендії зокрема найбільш потребуючим студентам емігрантам та шукати меценатів у громаді. Оформлено навіть окрему Фундацію для допомоги. Активно включилася у це діло місцева українська кредитова кооперативна спілка відповідно названа “Самопоміч”. Сьогодні у Академії навчається більше неукраїнців чим українців, але християнський та український дух залишилися. В додатку у цій немов казці перемоги добра над злом з'явився непересічний сценарій. Академія стала не тільки кузнею християнської католицької та загальної освіти, але також засобом поширення відомості про Україну і її народу. Вона стала одною з головних ланок публічних відносин або мотором ПР. Сьогодні молоді люди різного етнічного походження і різної расової приналежності навчаються про український католицький обряд, традиції, історію та культуру українського народу разом з математикою, біологією, хімією, фізикою, кібернетикою та англійською мовою, світовою і американською літературою та історією. Білі, чорні, жовті, бронзові беруть участь у відзначенні великих релігійних і національних американських і українських свят, марширують з транспарантами у походах Голодомору та беруть участь у поминальних відправах, а також у фестивалях української музики. І це роблять з великим ентузіазмом та різноманітним акцентом. Кращого як кажуть в Україні ПР для української освіти не можна навіть було собі уявити. А все це сталося немов у казці тому, що школа і її прихильники боролась за своє існування. Академія не тільки вповні акредитована як навчальний заклад держаними органами освіти штату Ню Йорк, а майже усі її випускники продовжують студії в різних американських університетах. Залишається за ними не тільки великий багаж здобутої освіти, а також і втілена християнська етика і мораль, і здається мені, добра пам'ять про Україну та українців. От казка, яка є приємною, і хіба несподіваною дійсністю.

2 червня 2019 р., Аскольд С. Лозинський,

(екс-президент Світового Конгресу Українців, США)


WRAP OF FIRST WEEK OF PRESIDENCY – SECOND WEEK A NEW OPPORTUNITY

An Australian perspective - A perspective from afar Being elected to any high office brings with it responsibilities. One needs to have a vision, a position on any changes and reforms that will improve the current status. Being elected by a great majority brings with it adrenalin and excitement. It also brings high expectations. However, taking on the role the most important things to remember are: a) One is only a custodian not an owner b) One should not write history from oneself and not put down all that came before c) One needs to leave office having made a positive contribution and left it in a better state With this mind the Australian Federation of Ukrainian Organisations (AFUO ) the peak body for Ukrainians in Australia makes the following comments in relation to the first week of President Zelensky’s Presidency. The AFUO sent a message to President Zelensky acknowledging his victory, wishing him success and that the will of the people must to be respected by all. The AFUO has offered its support: • in ensuring the values and principles of Ukraine are upheld and respected , • its territorial sovereignty, accepting that Ukrainian language is the lingua franca(a language that is adopted as a common language between speakers whose native languages are different.) , • for those who defend Ukraine , • for upholding the attained progress of the programs of decommunization and Ukrainization and • acknowledging that Russia is the arch enemy in having boots on the ground and its unlawful annexation of Crimea . • for road to Europe, the and membership in NATO and other major wins. These all equate strengthening Ukraine and its identity. The AFUO restates it will support all these and other initiatives that will drive Ukraine’s Statehood. It will, as in the past, challenge any attempt to do otherwise. Such an approach is incumbent on all of us. as President Zelensky said to be contributors, in building a stronger Ukraine. Australia’s Ukrainian community prides itself, whilst being 20,000km away, in being part of the Statehood building process over many years. President Zelensky needs to articulate his vision in a clear and unequivocal way . He must now outline his roadmap for his term in office. Showtime is over; reality must kick in. The Presidency of Ukraine is not a person, but an institution and whilst institutions at times have makeovers, the moral fabric must remain and be respected by those who hold the office and the those who the office serves. Last Monday’s Inauguration speech has had mixed reactions. The first part of the speech calling on unity, responsibility, a change of mindset was important . It was a shout out to the nation – “We are in this together- regardless which passport you hold ; 65,000,000 Ukrainians have been invited to play a role”. The second part of the speech commenting on the former leadership, calling for the sacking of officials (who had already agreed to the normal conventions of resigning), calling on the Cabinet to resign and then calling for the dissolution of the Parliament were statements, if better thought out , could have been made the day after. These demands distracted from his main message. Throughout the first week , we witnessed: • Questionable senior appointments • calls for electoral reform, • Intrigue as to the constitutional power of dissolving Parliament • The call for referendum on how to end the war and relationship with Russia. This is not the way to deal with foreign policy and issues of national security when the country is in the state of war. • The President’s official speech e.g. the IT in forum in the Russian language and a first for a President of Ukraine to use F words in an official address These are but some of the issues that have put a dampener on the new regime’s first week and have started to polarize the nation. Further we witnessed: • A petition for the President’s removal (over 50,000 signatories in a few days • Constitutional court challenges • the investigation of whether the appointment of head of the administration is valid These again blur the way forward. Other issues, such as opening the door to dual citizenship, have prompted discussion. It is an option for consideration but needs to be investigated and explored in terms of policy. There are pluses and minuses. These must be addressed. The week saw the return of former pro Russian oligarchs, former Ministers in the Yanukovych regime. The questions raised are why and for what purpose – not only by Ukrainians but by some of our close international allies. The potential for Revanche (some would argue that is hysteria and its old school activity to garner support) but is becoming a reality that must be dealt with in no uncertain terms. Some may argue the above is all more about perception rather than reality – but the President and his administration are not dispelling many of the claims. By way of suggestion, what is needed is a simple statement – “We will not be rewinding the clock – those who are enemies of the nation will continue to remain on the blacklist and our blueprint looks like this”. One might add: “Ukraine and Ukrainians are the beacon for striving , fighting, demanding and delivering democracy . Ukraine is an inspiration many countries . The last elections were the cleanest in history – Not because Ukraine said so – but the international community recognized this”. So, what could the second week bring? There needs to be a recalibration of the situation . President Zelensky has the opportunity to articulate quickly and clearly his position on the redline issues. Some are listed above; others come from a more extensive list – including from our International partners and supporters. No doubt taking the nation on a journey is exciting, but also challenging. You will never satisfy all, but you can have people work with you and not against you. Change for the sake of change, throwing the baby out with the bath water, exerting powers that may be contradictory to the constitution, disregarding past achievements, engaging in populist rhetoric, in this context, all need to be considered unhelpful. Much has been made of the 73% victory; This also needs to be put in context – 73% of the 65% of those who voted; another 35% who did not vote. Honeymoon periods don’t last long – Ask the former President Poroshenko. 65,000,000 Ukrainians in a unified and strategic alliance can not only make Ukraine a great state but can show the world how to transform societies. A burning example is Health reform being implemented by Dr Ulana Suprun and her team. Australia recently hosted Deputy Minister for Health Stanislav Linchevshky. In his address he spoke about not only changing process but changing the philosophy - “the mindset”. President Zelensky alluded to this in his inauguration speech. Our reforms in education follow the same philosophy. It seems this is what everyone sees as the key. The question is how do we do this? There is now an opportunity, which needs to be grasped with both hands. A newborn baby adjusts very quickly to the outside world but is very much reliant on those around it. Left on its own, it simply cries and does not grow; given adequate guidance, it invariably flourishes. President Zelensky and his team are now likewise in the early stages of a birth process. They should come up for oxygen and adjust their position on certain issues. Other politicians, political parties, government instrumentalities and civic society generally also need to adjust to doing business in a different way ; they too need to endeavor to change the philosophy. The slogan Ukraine above All – Україна Понад Усе – must be the driving factor. The values and principles of Statehood must not be compromised – We must all agree on a set of values and a framework. We owe this to all who have fought for Ukraine’s independence and sovereignty . We owe it to those who went through the Orange Revolution and the Revolution of Dignity. We owe it to those on the front today and to each everyone of the over 13,000 who have died in the war with Russian in Donbas and to the veterans who have returned and have had their lives overturned because of the war, The values, principal and standards and the agreed red line issues must be adhered to not flaunted. Ukraine has come too far in forming its identity to allow for the slightest return to any Russian involvement, influence or interference. If so, the challenge will not doubt met by those in Ukraine and Ukrainians in the diaspora. For some, the above might seem like resorting to old school, motherhood statements. We would argue they are the basis on which a newly, democratically elected President and his administration should build and strive for stronger and more developed Ukraine, including being Smartphone savvy. The suggestion is to revisit recalibrate and readjust, where necessary. in the second week. This may assist in clearing the road for a succesful Presidency which will be remembered not only for its innovation, but for acknowledging and recognition of our past, respecting accepted values which gave the President the opportunity to be democratically elected to allow him to live out his vision for Ukraine. Stefan Romaniw OAM Chairman

ОГЛЯД ПЕРШОГО ТИЖНЯ ПРЕЗИДЕНСТВА – ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ З ДРУГОГО ТИЖНЯ

(австралійська перспектива – або перспектива здалека) Коли будь-хто обирається на високу посаду, всі мають до такої людини великі очікування. Відповідно високопосадовцю треба мати власне бачення, виявляти свою позицію щодо будь-яких змін і реформ, які покращать поточний стан справ. Обрання переважною більшістю приносить з собою адреналін і хвилювання. Поруч з тим, беручи на себе роль лідера, потрібно розуміти: - не варто починати історію із себе, перекреслюючи все, що було зроблено раніше; - потрібно зробити свій позитивний внесок, і потім залишити справи в кращому стані, ніж це було до тебе. Із цією метою Союз українських організацій Австралії (СУОА), організація, що об’єднує українське організоване життя в Австралії, пропонує наступні коментарі стосовно першого тижня президентства Володимира Зеленського. СУОА послала Президентові Зеленському повідомлення про визнання його перемоги, побажавши йому успіхів і стверджуючи, що волю народу слід поважати за будь-яких умов. Наша організація запропонувала Володимирові Зеленському свою підтримку: • у забезпеченні та дотриманні всіх політичних прав і свобод; • у боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України; • визнаючи державний статус української мови; • у зміцненні досягнень декомунізації та українізації; • визнаючи, що Росія зараз виступає агресором і небезпечним ворогом; • на шляху до членства в Європейському Союзі й НАТО. СУОА буде підтримувати всі ці та інші ініціативи, які будуть стимулювати зміцнення української державності та національної ідентичності. Адже на всіх нас, як сказав Президент Зеленський, покладено обов'язок вносити вклад в розбудову сильної України. Українська громада Австралії пишається тим, що перебуваючи на відстані 20 000 км, вона виступає частиною процесу державного будівництва на своїй історичній батьківщині. Ми вважаємо, що Президент Зеленський має чітко і однозначно висловити своє бачення поточних подій, також презентувати дорожню карту для всього терміну свого перебування на найвищій державній посаді. Адже саме президентство – це не особиста, а громадська і політична справа. Мова йде про один з найважливіших владних інститутів країни. Тому для цілого українського суспільства важливо зрозуміти, кому він служить. Промова на інавгурації минулого понеділка мала неоднозначну реакцію. Перша частина виступу, що закликає до єдності, відповідальності, зміни мислення, була важливою. Це був виклик до всього народу: “Ми разом мусимо нести відповідальність - незалежно від того, хто який паспорт має на руках”. Фактично всі 65 мільйонів українців були запрошені до участі в розбудові держави. Друга частина виступу, з негативними коментарями на адресу попереднього керівництва державою, закликами до відставки Кабінету Міністрів та розпуску Парламенту, виглядала дещо різкою. Адже ці заклики та оцінки могли би бути висловлені пізніше, не обов’язково під час інавгураційної промови. Протягом першого тижня ми були свідками: • деяких сумнівних призначень до керівництва Адміністрації Президента; • закликів до змін виборчого законодавства, що насправді суперечили пізніше внесеному Президентом і відхиленому Верховною Радою законопроекту; • неправомірного з погляду конституційного права розпуску Парламенту; • незрозумілого під час війни заклику до референдуму про майбутні стосунки з Росією; • офіційної промови Президента на ІТ форумі російською мовою з такими ж неприйнятними лайливими висловами; Це лише деякі з питань, що ніяк не заспокоїли багатьох українців у перший тиждень нової президентської каденції. Навпаки, вони відразу почали поляризувати націю. Далі ми стали свідками: • петиції про відсторонення Президента (понад 50 000 підписантів протягом кількох днів; • петиції про відсторонення голови АП – знову понад 50 000 підписантів; • позов від народних депутатів до Конституційного суду; • розслідування про правомірність призначення голови АП. Деякі питання, як-от про подвійне громадянство, потребують спеціального обговорення. Велику тривогу про можливість проросійського реваншу викликає факт повернення в Україну олігархів та функціонерів часів режиму Януковича. Останніми роками Україна надихала багатьох у всьому світі з погляду боротьби за демократичні цінності. Зокрема, останні президентські вибори стали зразковими з погляду прозорості та дотримання законодавства. Пане Президенте, звичайно, що ніколи не можна задовольнити всіх, але краще, щоб народ працювами з Вами, а не проти Вас. Медовий місяць не триватиме дуже довго – Ви можете запитати про це у недавнього Президента Петра Порошенка. 65 000 000 українців всього світу в єдиному та стратегічному альянсі можуть зробити Україну великою державою та показати світові, як можна здійснити позитивні суспільні зміни. Яскравим прикладом виступає реформа охорони здоров’я, яку здійснює д-р Уляна Супрун та її команда. Показово, що про зміну філософії мислення натякав у перший тиждень своєї роботи Президент Володимир Зеленський, а також заступник міністра охорони здоров’я Станіслав Лінчевський, коли ми недавно приймали його в Австралії. Бачимо прогрес в галузі освіти та науки – знову зміна у філософії. Ми вважаємо, що всі українські політичні сили, представники уряду, громадянського суспільства повинні вчитися працювати по-новому. Гасло «Україна понад усе» має бути рушійним чинником реформ у державі. Ми зобов'язані всім, хто боровся за незалежність і суверенітет України. Ми зобов'язані тим, хто пройшов через Помаранчеву революцію та Революцію Гідності. Ми зобов'язані сьогодні тим, хто на фронті, і кожному з понад 13 тисяч, які загинули під час війни з росіянами на Донбасі, і ветеранам, які повернулися живими. Подальший розвиток української держави повинен спиратися на переконливі досягнення останніх п’яти років. Не можна відступати ні кроку назад. Цінності, принципи, стандарти, правові норми, до яких прийшло українське суспільство, і які були названі своєрідними червоними лініями, не можуть ставитися під сумнів. Тим більше, неможливим є повернення будь-яких російських впливів. Дехто буде аргументувати, що вищезазначені твердження належать до політики старої школи. Ми стверджуємо, що вони є основою, на якій новий демократично обраний Президент і його Адміністрація повинні будувати сильну незалежну Україну. Наша пропозиція: повторно перевірити дещо з першого тижня та відрегулювати, де це необхідно, протягом другого тижня. Такий виважений підхід може допомогти очистити дорогу для успішного президентства, що запам'ятається не тільки новаторством, але й визнанням нашого минулого. Також повагою до прийнятих політичних цінностей, які дали новому Президентові можливість бути демократично обраним, щоб реалізувати власну візію України. Стефан Романів Голова

Онлайн виставка «Взяв би я бандуру…»

Шановні друзі та колеги! Запрошуємо до перегляду документальної онлайн виставки ЦДАЗУ «Взяв би я бандуру…» (перегляд за посиланням http://tsdazu.gov.ua/index…/…/component/content/article/1492). На виставці представлені документи, що висвітлюють розвиток українського бандурництва у міжвоєнний і повоєнний періоди на еміграції, творчий шлях славної Капели бандуристів імені Т. Шевченка (Північна Америка), Капели бандуристів ОДУМу ім. Гната Хоткевича, Капели бандуристок осередку СУМу ім. Пилипа Орлика; організацію та діяльність літніх кобзарських таборів для молоді та юнацтва, видання літератури та музичних записів, створення «Школи кобзарського мистецтва» (Нью-Йорк) та її пресових органів – «Кобзарський листок» та журнал «Бандура». На скрижалях бандурного мистецтва української діаспори свої імена записали такі відомі диригенти, бандуристи і співаки, як В. Ємець, династія Китастих, Й. Панасенко, В. Мота, В. Луців, М. Досінчук-Чорний, священник, бандурист і художник о. Сергій Кіндзерявий-Пастухів та ін., про творчий шлях та неоціненний внесок у популяризацію бандурництва яких свідчать експоновані на виставці документи. Про неабияку популярність бандурництва свідчать і численні творчі роботи українських художників та скульпторів, потужним поштовхом до творчості яких були кобза і бандура, народні та козацькі думи, історичні пісні, шевченківська тематика тощо. У розділі виставки «Кобза та бандура в образотворчому мистецтві» представлені окремі роботи Т. Шевченка, П. Андрусіва, Р. Багаутдінова, М. Дмитренка, Ю. Кульчицького, П. Капшученка, В. Лопати, Г. Мазепи, К. Шонк-Русича. Хронологічно документи виставки охоплюють період 1903–2016 р.      Матеріали взяті з Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ)   http://tsdazu.gov.ua/index.php/ua/component/content/article/1492?fbclid=IwAR0I3Vf24o-5BJk2SVwJ39VuK6l8sKrTQ5qYJAeOKgdHBOE_yqY9UZT-xv4

5τη επέτειο της "Επανάστασης της Αξιοπρέπειας" τίμησε η ουκρανική διασπορά της Ελλάδας/П'яту річницю Революції Гідності відмітила українська діаспора Греції

Не зважаючи на робочий день, багато небайдужих українців, 20 лютого 2019 року зібралися на центральній площі Грецької столиці, площі Конституції, для того, щоб вшанувати пам'ять Героїв Небесної сотні. Локацію для проведення мітингу організаторами було вибрано не випадково, тому що біля Парламенту Греції завжди збирається велика кількість жителів та гостей столиці. Метою акції було нагадати грецькому суспільству, що війна в Україні триває. Україна та українці у всьому світі пам'ятають та шанують своїх Героїв, які стали першими жертвами кривавої розправи над мирною демонстрацією злочинного уряду Януковича. Під час акції було виставлено плакат з фотографіями усіх загиблих “Небесної сотні”, та вражаючі світлини з Майдану під час Революції Гідності. Учасники мітингу роздавали перехожим інформаційну листівку щодо подій в Україні у трагічні дні 2014 року в Україні грецькою мовою, де наголосили, зокрема, на тому, що очікує Україна від Світу через 5 років після початку агресії зі сторони Росії, а також заклик Світового Конгресу Українців українською та англійською мовами. Цікаво, що багато перехожих знають та співчувають українському народу. Цією акцією українська діаспора Греції долучила свій голос до Всесвітньої акції Світового українства “Зупинімо війну Росії проти України!”, яка пройшла в багатьох країнах світу.

Світлини Олени Маснєвої, Галини Маслюк, Лєни Хіміч.

    Οι καταχρήσεις της αστυνομίας κατά της ειρηνικής διαμαρτυρίας στις 30 Νοεμβρίου 2013 ώθησαν τον κόσμο, εξοργισμένο από τη διαφθορά, τον σφετερισμό της εξουσίας, την ξαφνική οπισθοχώρηση στο θέμα της ενταξιακής πολιτικής της χώρας στην ΕΕ και απότομη στροφή προς ρωσοποίηση και προσέγγιση με τη Ρωσία, να βγουν στους δρόμους. Εκατοντάδες χιλιάδες των Ουκρανών από όλη τη χώρα, διαμαρτυρόμενοι, πλημμύρισαν την κεντρική πλατεία του Κιέβου, Μαϊντάν Ανεξαρτησίας, και δεν αποχωρούσαν για πάνω από τρεις μήνες παρά το πολικό κρύο του βαρύ χειμώνα του 2014. Μάταια προσπάθεια της κυβέρνησης του ρωσόφιλου προέδρου Βίκτορ Γιαννούκοβιτς να αδειάσει τους κεντρικούς δρόμους της πρωτεύουσας της Ουκρανίας, την έφτασε στα άκρα. 18-20 Φεβρουαρίου 2014 Μέσα σε δύο μέρες: 108 νεκροί – Η Ουράνια Εκατοντάδα – στο εξής - σύμβολο Ελευθερίας και αντίστασης του Ουκρανικού λαού Δεκάδες αγνοούμενοι, χίλιοι τραυματισμένοι, εκατοντάδες συλληφθέντες και βασανισθέντες Στις 22 Φεβρουαρίου ο εγκληματικός Βίκτορ Γιαννούκοβιτς διέφυγε στη Ρωσία, υπό την προστασία της οποίας βρίσκεται μέχρι σήμερα. Εκστρατεία αλληλεγγύης στον Ουκρανικό λαό σάρωσε τον κόσμο. Οι διαδηλώσεις πραγματοποιήθηκαν σε περισσότερες από 20 χώρες.
20 Φεβρουαρίου 2014 - 20 Φεβρουαρίου 2019

5τη συνεχόμενη χρονιά πολέμου της Ρώσικης Ομοσπονδίας εναντίων της Ουκρανίας.

Αυτό σημαίνει χιλιάδες θύματα; σακατεμένες ζωές, χήρες, ορφανά παιδιά. Ο Λαός της Ουκρανίας πλέον τα βγάζει πέρα μόνος του, προστατεύει τα σύνορα της Ευρώπης και υπενθυμίζει ότι ο πόλεμος δεν τελείωσε! Στις 19 Φεβρουαρίου 2019 ο Πρόεδρος του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Donald Tusk, μίλησε στο Ουκρανικό Κοινοβούλιο στην ουκρανική γλώσσα.Η συνεδρίαση ήταν για την πέμπτη επέτειο της ένοπλης επίθεσης της Ρωσίας κατά της Ουκρανίας. «Ήρθα να σας μιλήσω στην πέμπτη επέτειο για τα δραματικά γεγονότα στο Μαϊντάν - την επέτειο της "Επανάστασης της Αξιοπρέπειας". Να ευχαριστήσω όλους τους Ουκρανούς και τους εκλεγμένους εκπροσώπους τους... Θέλω να σας ευχαριστήσω για τη σταθερότητα σας. Βρίσκεστε στη μεγαλύτερη καμπή της ιστορίας σας. Μακροημερεύετε και πρέπει να είστε υπερήφανοι γι'αυτό παρά την δύσκολη γεωπολιτική κατάσταση, τις κακές προθέσεις, την επιθετικότητα του γείτονα και την υποκρισία πολλών δυνατών παικτών στην παγκόσμια πολιτική σκηνή. Μπορείτε και στέκεστε στα πόδια σας, ενώ οι φίλοι σας δεν μπορούν να σας βοηθήσουν πάντα ... Γνωρίζω ότι το συναίσθημα της μοναξιάς σε περιπτώσεις έκτακτης ανάγκης είναι χειρότερο και από εχθρική επίθεση... Μπορώ να επαναλάβω όχι προσωπικά, αλλά για λογαριασμό ολόκληρης της Ευρωπαϊκής Ένωσης: Είμαστε μαζί σας. Και θέλουμε να σας βοηθήσουμε περαιτέρω". Τόνισε ότι η Ευρώπη δεν θα αναγνωρίσει ποτέ την προσάρτηση της Κριμαίας από την Ρωσία και δεν θα σταματήσει τις κυρώσεις. Επίσης, η ΕΕ δεν θα ανεχτεί άλλες πράξεις ρωσικής επιθετικότητας στην ξηρά και στη θάλασσα. "Δεν υπάρχει Ευρώπη χωρίς την Ουκρανία" Ζήτω η Ουκρανία!!!

ΟΧΙ στον πόλεμο                                  ΟΧΙ στο ψέμα             ΟΧΙ στην επιθετικότητα                             
ΟΧΙ στον επεκτατισμό
Ζητάμε Ειρήνη           Ζητάμε σεβασμό στις Διεθνείς Υποχρεώσεις           
Ζητάμε τήρηση των Νόμων

=================================================

18 February 2019           

APPEAL

UWC calls for International Action “Stop Russia’s war against Ukraine!” 

On the 5th anniversary of Russia’s aggression against Ukraine and murder of the Heavenly Hundred

Today, Russia continues to wage a bloody war against the Ukrainian people. The Ukrainian World Congress (UWC) calls upon the international community to join the International Action “Stop Russia’s war against Ukraine!” on the 5th anniversary of Russia’s aggression against Ukraine. The goal is to mobilize international support for Ukraine in the defence of its sovereignty and territorial integrity. In 2014 the people of Ukraine stood up against the Russian-controlled authoritarian regime of Viktor Yanukovych in a Revolution of Dignity which ended in the mass shooting and death of 100 peaceful Ukrainian protesters on February 20, 2014 in Kyiv. This murder is clearly traceable to Vladimir Putin and his henchmen including Ukraine’s past-President Viktor Yanukovych who fled Ukraine and continues to hide in Russia under Putin’s protection. Immediately following the Revolution of Dignity, the Russian Federation invaded and illegally occupied Ukraine’s Crimean peninsula and launched a war against Ukraine on its Eastern territories. This invasion is the most blatant violation of international borders since the Second World War and a violation of the Charter of the United Nations, the 1975 Helsinki Accords, and the 2004 Budapest Memorandum, among others. Since 2014, the Russian Federation has committed numerous war crimes and crimes against humanity on the territory of Ukraine including the shooting down of passenger flight MH-17 which resulted in the murder of 298 people onboard; 11,000 people killed as a result of the war; oppression of religious and ethnic communities; 1.5 million internally displaced people; the November 2018 attack and capture of Ukrainian naval vessels and their crew in international waters; and the persecution of 70 Ukrainian political prisoners in Russian jails including acclaimed filmmaker Oleh Sentsov who while in prison was awarded the 2018 European Parliament’s Sakharov Prize. Today, the Russian Federation, continues to flagrantly disregard international law by waging a hybrid war and disinformation campaign against Ukraine intended to sow discord among its people ahead of the presidential and parliamentary elections. “On the 5th anniversary of Russian aggression, I ask all peace-loving people to join the UWC International Action “Stop Russia’s war against Ukraine!”. We must actively support Ukraine, and honour the memory of the Heroes of Heavenly Hundred (Nebesna Sotnya), all of the fallen defenders of Ukraine in this war and its peaceful residents,” stated UWC President Paul Grod. The UWC calls on all Ukrainians and our supporters to organize events, including rallies, commemorative initiatives and social media campaigns with the goal of raising awareness and urging governments around the world to:
  • increase pressure on Russia and its supporters by increasing sanctions and excluding it from international forums for its ongoing violations;
  • provide defence and security assistance to Ukraine, including defensive weapons and military support; launch a United Nations peacekeeping mission to the Russia-Ukraine border and an OSCE monitoring mission to Crimea;
  • advocate for the release by the Russian Federation of all prisoners of war, hostages and political prisoners; and
  • terminate the development of the Nord Stream 2 Russian gas pipeline which will threaten European unity and security

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

18 лютого 2019 р.     

ЗАКЛИК

СКУ закликає до Всесвітньої акції “Зупинімо війну Росії проти України!”

З нагоди 5-ої річниці російської агресії та розстрілу Небесної Сотні

Сьогодні Росія продовжує вести криваву війну проти українського народу. Світовий Конґрес Українців (СКУ) закликає міжнародну спільноту долучитися до Всесвітньої акції “Зупинімо війну Росії проти України!” з нагоди 5-ої річниці агресії Росії проти України. Метою є мобілізувати міжнародну підтримку України в захисті свого суверенітету і територіальної цілісності. У 2014 р. народ України виступив проти контрольованого Росією авторитарного режиму Віктора Януковича під час Революції Гідності, що завершилася масовими розстрілами та смертями 100 мирних українських демонстрантів 20 лютого 2014 р. в Києві. Слід цих вбивств чітко веде до Владіміра Путіна та його поплічників, включно з попереднім Президентом Віктором Януковичем, який втік з України та продовжує приховуватись у Росії під протекцією Путіна. Відразу після Революції Гідності Російська Федерація вторглася і незаконно окупувала Кримський півострів та розгорнула війну проти України на її східних територіях. Це вторгнення є найбільш грубим з часів Другої світової війни порушенням міжнародних кордонів та норм міжнародного права, зокрема Хартії ООН, Гельсінських угод 1975 р. і Будапештського меморандуму 2004 р. Починаючи з 2014 р. Російська Федерація вчинила на території України численні воєнні злочини та злочини проти людяності, що включають знищення пасажирського літака рейсу МН-17 та загибель 298 людей; 11,000 загиблих у результаті війни; утиски релігійних і етнічних громад; 1.5 млн внутрішньо переміщених осіб; атака і захоплення у листопаді 2018 р. українських морських суден та їхніх команд у міжнародних водах; переслідування 70 українських політичних в’язнів у російських тюрмах, у тому числі й відомого режисера Олега Сенцова, який, перебуваючи в тюрмі, був у 2018 р. нагороджений Європейським Парламентом премією Сахарова. Сьогодні Російська Федерація продовжує грубо ігнорувати міжнародне право, ведучи гібридну війну та дезінформаційну кампанію проти України, щоб посіяти розбрат серед її народу напередодні президентських та парламентських виборів. “У 5-ту річницю російської агресії я закликаю всіх миролюбних людей долучитися до Всесвітньої акції СКУ “Зупинімо війну Росії проти України!”. Ми мусимо активно підтримати Україну, а також вшанувати пам’ять Героїв Небесної Сотні та всіх загиблих під час цієї війни захисників України і її мирних жителів”, - заявив Президент СКУ Павло Ґрод. СКУ закликає всіх українців та наших прихильників провести заходи, включно з мітингами, пам’ятними заходами та кампаніями в соціальних мережах з метою підвищення обізнаності, та спонукати уряди країн світу:
  • зміцнити тиск на Росію і її прибічників, посиливши санкції та виключивши її з міжнародних форумів за поточні порушення;
  • надати Україні безпекову допомогу, зокрема озброєння оборонного характеру та військову підтримку;
  • розгорнути миротворчу місію ООН на російсько-українському кордоні та спостережну місію ОБСЄ в Криму;
  • робити адвокаційні дії для звільнення Російською Федерацією всіх військовополонених, заручників і політичних в’язнів та
  • припинити будівництво російського газопроводу “Північний потік-2”, який загрожує європейській єдності та безпеці.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 
Вшанування пам'яті Небесної Сотні в Греції Вшанування пам'яті Небесної Сотні в Греції   Вшанування пам'яті Небесної Сотні в Греції 
  Вшанування пам'яті Небесної Сотні в ГреціїВшанування пам'яті Небесної Сотні в Греції

Насичений жовтень: Гості з України, табір «Ми – нащадки козацької слави», фестиваль “Зустріч світового Еллінізму” в Патрах

Жовтень 2018 видався насиченим на події. У жовтні місяці нас вівдвідали  діти Небесного Легіону з куратором Русланом Теліпським.  9 дітей Небесного Легіону тиждень провели чудовий час з насиченим дозвіллям у Греції! Цей відпочинок був організований у співпраці між Асоціацією «Українсько-Грецька Думка»  і волонтерського руху «Мeцeнaти для сoлдaтa» (МдС). Даний проект став можливим завдяки благодійній допомозі ТОВ Авіакомпанія «Джоніка», що забезпечила переліт для 10 осіб. Діти побували на Корінфійському каналі, що з'єднує Егейське та Іонічне моря.
Спільно зі школярами Української недільної школи при товаристві "Українсько-Грецька Думка" відвідали інтеграційний табір, що пройшов у чудовому готелі «Родіні» (тематика цьогорічного з'їзду: «Ми – нащадки козацької слави»).
              
13 жовтня 2018 року українські діаспоряни Греції та гості з України взяли участь у великому заході – Першому фестивалі “Зустріч світового Еллінізму” під гаслом “Усі разом – можемо”, який відбувся на стадіоні Аполлона в столиці Пелопоннесу – Патрах, район Перівола. Фестиваль проводився Українсько-Грецькою спілкою дружби “Фарос” у співорганізації з Периферією Західної Греції, за участю представників уряду Греції, органів місцевого самоврядування, церкви, дипломатичних місій на півострові, депутатів, а також підприємницьких, мистецьких та літературних кіл Греції. Зокрема, фестиваль благословив Митрополит Патри Хрисостомос, участь у заході взяли генеральний директор Генерального секретаріату для греків зарубіжжя МЗС Греції п. Міхаліс Коккінос, тимчасово повірений у справах України в Греції п. Наталя Косенко, голова Обласної державної адміністрації Пелопоннесу п. Апостолос Катсіфарас та інші.
 

В м. Патри взяли участь у Богослужінні, яке провів о. Орест Козак, перебуваючи в цей час в Греції, а також відвідали знаменитий на всю Європу Собор Святого Андрія Первозванного.

Діти "Небесного Легіону" завітали до Посольства України в Грецькій Республіці, де зустрілися зі співробітниками дипустанови; піднялись на найвищу точку столиці – гору Лікавітос та відвідали всесвітньовідомий історико-архітектурний заповідник "Акрополь"; здійснили надзвичайно захоплюючу морську подорож до острову Саламіна; гостили у діаспорних сім’ях, котрі проявляючи свою турботу та любов ознайомлювали дітей з грецькою культурою, традиціями і кулінарією; мали пікніки на пляжах та багато інших захоплюючих заходів та розваг!!!

                  
 
І багато-багато спогадів і світлин...      

Russia Wages a Religious War Against Ukraine

The Kremlin tries without success to dominate the Eastern Orthodox Church. By Michael Khodarkovsky Sept. 30, 2018 A Ukrainian Orthodox Church of Kiev patriarchate march in Kiev, July 28. PHOTO: NURPHOTO VIA ZUMA PRESS Russia’s assault on Ukraine unfolded along military, economic and diplomatic lines. Vladimir Putin’s Moscow also is waging a less-noticed war on Ukraine’s religious sovereignty. To understand this, look at the structure of Eastern Orthodox Christianity. The church consists of 14 autocephalous, or self-governing, churches. Religious and national identities often overlap, as in the Orthodox Churches of Russia, Romania, Bulgaria and Georgia. Each national church falls under a particular patriarchate, and the ecumenical patriarch of Constantinople is considered first among equals. In recent centuries, Ukrainian believers had belonged to the Russian Orthodox Church. Shortly before the demise of the Soviet Union in 1991, a council of bishops in Ukraine declared the church’s independence from Russia. In the ’90s, the new leader of the Ukrainian Orthodox Church—Filaret, the metropolitan bishop of Kiev—came under pressure from Russian church and security officials to resign. He refused. In 1997 the patriarch of the Russian church excommunicated him and declared his followers schismatics. An estimated 12,300 parishes in Ukraine continue to follow Moscow and belong to what is known as the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate. Meantime, some 5,100 parishes switched to the Ukrainian Orthodox Church of the Kiev Patriarchate, led by Filaret. Patriarch Filaret seeks recognition of the Ukrainian Orthodox Church as autonomous and independent, and he is about to get it. The ultimate arbiter in this dispute is Ecumenical Patriarch Bartholomew of Constantinople. On Sept. 23 he confirmed his intention to issue a tomos, or decree that confers the independence of a local church, for Ukraine. The ties between the Kremlin and the Moscow Patriarchate are as old as Russia itself. Throughout its history, the Russian Orthodox Church had been subservient to the state and an unshakable supporter of autocracy. Since the late 15th century, the church provided Moscow’s rulers with a political theology of manifest destiny, asserting that Moscow had become the Second Jerusalem and the Third Rome (Constantinople being the second). The emergence of the atheist Soviet state in 1922 dealt a severe blow to the church. The state confiscated most ecclesiastical property. It destroyed many churches while turning others into storage places. Steeples that rose high enough became jamming stations to prevent Voice of America or the BBC from reaching Soviet citizens. Few seminaries survived. Those that did, trained a small number of priests. The KGB infiltrated the priesthood, informing on clergy and promoting Soviet interests abroad. During Russia’s brief experiment with democracy in the 1990s, the church rebounded from decades of suppression. But under Mr. Putin the state quickly co-opted and subsumed the church. The Kremlin has relied on the Orthodox Church as the main unifying force in the country and provides it with generous financial support. In return, the church has been the key promoter of the “Russian World” concept that casts the Kremlin as a defender of Russians outside Russia. Patriarch Kirill has called the Putin era “a miracle of God.” The prospect of Ukraine’s autocephaly would mean losing millions of dollars worth of properties and thousands of priests in Ukraine. It would deprive Moscow of power over several million Ukrainians. Most important, it would deal a serious blow to Moscow’s ambition of being the leader of Orthodox Christianity. Moscow has put pressure on Patriarch Bartholomew using unsavory methods. A group of Kremlin-connected hackers, recently indicted in the U.S., stole thousands of email messages from Patriarch Bartholomew’s aides. That backfired: The patriarch does not use email and no compromising material from his aides emerged. On Aug. 31 Patriarch Kirill made an urgent visit to Istanbul to dissuade Patriarch Bartholomew from issuing a tomos. The two do not see eye to eye. While Patriarch Kirill considers Western values as antithetical to the Russian Orthodoxy, Patriarch Bartholomew supports closer ties with Western churches, including the Vatican. Patriarch Kirill argued that Moscow has led the Ukrainian Orthodox church for 300 years, but this sounded hollow in the halls of Patriarch Bartholomew’s Istanbul headquarters. For Bartholomew and other patriarchs the historical record is clear: the Constantinople patriarchs never officially approved Russia’s claims over the Ukrainian church. Patriarch Kirill returned to Moscow empty-handed. Moscow has resorted to traditional bullying, issuing unspecified threats and denouncing Patriarch Bartholomew as an agent of the U.S. and the Vatican. When the threats failed, on Sept. 14 the Russian church issued a formal statement condemning Bartholomew’s intention to grant autocephaly to Ukraine. In a sign of an ultimate break, Moscow also announced that it would stop using Bartholomew’s name in prayers. Mr. Putin’s geopolitical goal of turning Ukraine into a satellite state instead has given Ukraine a renewed sense of its national identity. Russia’s spiritual imperialism has also diminished the Russian Orthodox Church. These expansionist policies, holy and worldly, are leading to Russia’s further isolation.

Mr. Khodarkovsky, a professor of history at Loyola University Chicago,

is author of “Russia’s 20th Century: A Journey in 100 Histories,”

forthcoming from Bloomsbury.

https://www.wsj.com/articles/russia-wages-a-religious-war-against-ukraine-1538329125#comments_sector