«ЗБАГНИ ЇЇ БЕЗМЕЖЖЯ ДУХУ…»

V.urok Lesia Ukrajnka 12Розпочали урок учні 3-4 класів, які під керівництвом своєї вчительки п. Оксани Басенко інсценізували поезію Л. Українки «Вишеньки».

Німецький поет Гете писав: «Хто хоче зрозуміти поета, мусить побувати в його країні». Отож учні 7-11 класів, щоб зрозуміти цю надзвичайну поетесу, разом з учителем української мови та літератури п. Ганною Павлюк помандрували численними дорогами, що простелилися перед Лесею мало не в усі кінці світу. Девізом уроку були слова: «Збагни її безмежжя духу…».

Пані Ганна розпочала подорож поезією П. Дорошенка:

Де б’ється Случ у береги каміння,
Незмінні у мінливості століть,
В старому Новгороді на Волині,
Старесенький будиночок стоїть.
Непоказний, низенький, клямки ржаві,
Та ми в шанобі знімемо шапки,
Він береже нетлінну частку слави,
Що наш народ нестиме на віки.
Цього будиночка привітні стіни,
Домашня тишина його тепла
Була найпершим світлом для дитини,
Що народилась тут, і тут росла.
Русалкою вистрибувала в плесі,
Над Случчю на вінки збирала цвіт,
Зросла, назвалась Українка Леся.
І воїном пішла в широкий світ…

V.urok Lesia Ukrajnka 3Захоплюючі розповіді учнів про життєвий і творчий шлях поетеси перепліталися з інсценізованим виступом учениці 10-го класу Сіркової Анжели в ролі Л. Українки, яка зачитувала чудові поезії Лесі. Згадуючи про перлину творчості поетеси «Лісову пісню», учні Любов Василишин та Богдан Здерський інсценізували діалог Мавки та Лукаша, під супровід чаруючої сопілки.

На уроці учні дізналися про найвагоміші факти з життя Лесі Українки. І за допомогою пам’ятки «Мозаїка особистості» спробували скласти внутрішній портрет письменниці – цілий комплекс духовності: світогляд, вірування, вдача, характер, захоплення, обдарування.

V.urok Lesia Ukrajnka 13Під кінець уроку пані Ганна попросила учнів та гостей уявно встати перед могилою поетеси і, схилившись у доземному поклоні, подумати про те, які ми щасливі, що належимо до нації Лесі Українки. Щоб пишатися, треба мати на це право, його треба заслужити в розбудові української держави, поклавши туди хоч одну цеглину. Хай приклад Л. Українки нам у цьому допоможе.

 

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає…
Будуть приходити люди,
Вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде,
Я обізвуся до них.
Шелестом тихим вербової гілки,
Голосом ніжним тонкої сопілки,
Смутними росами з квітів моїх.
                                     Леся Українка

V.urok Lesia Ukrajnka 6V.urok Lesia Ukrajnka 11V.urok Lesia Ukrajnka 1V.urok Lesia Ukrajnka 2V.urok Lesia Ukrajnka 4V.urok Lesia Ukrajnka 5V.urok Lesia Ukrajnka 7V.urok Lesia Ukrajnka 8V.urok Lesia Ukrajnka 10