Пам’ятник Тарасу Шевченку відкрито в Афінах
6 березня 2010 року в затишку живописного парку місцевості Гуді, розташованого в місті Зографу, одному з центральних районів грецької столиці, в рамках святкування шевченківських днів відбулася урочиста церемонія відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку. Урочистий захід, що зібрав численну громаду українців та прихильників України, став ще одним підтвердженням справжньої взаємної поваги греків та українців, тісної історичної, культурної та духовної взаємодії двох народів. З нагоди цієї знаменної нагоди парк майорів українськими та грецькими прапорами, а атмосферу урочистості та неординарності створювала гра професійного 
муніципального оркестру мерії Зографу.
Гучними оплесками супроводжували присутні історичний момент, коли Посол України в Грецькій Республіці п. Валерій Цибух та мер міста Зографу п. Янніс Казакос зняли з пам’ятника величезний український прапор, виготовлений спеціально до цієї події. Двоє державних мужів символічно висадили біля пам’ятника спеціально привезене з України деревце калини та лаврове дерево Аполлона. 
Турботою грецьких українців буде тепер догляд як за пам’ятником, так і за цими особливими деревами. Таке зобов’язання взяла на себе українська громада перед мером Зографу, який вважає, що українська калина на грецькій землі має почувати себе впевнено та комфортно, як на батьківщині, і порадувати жителів міста своїм калиновим цвітом.
Як пасує двом християнським народам, пам’ятник перш за все освятили грецький священик о. Хрістос Хрістінакіс та український 
священик о. Михайло Юрина, після чого з привітальною промовою до присутніх звернувся пан Посол Валерій Цибух. Зачитавши вітальне слово Президента України п. Віктора Януковича, пан Посол розповів про те, що перші переклади творів українського Кобзаря були здійснені в далекому 1961 р. видатним грецьким поетом Яннісом Ріцосом, але були маловідомі широкому загалу. Цього року українська громада Греції за сприяння грецьких друзів готує до випуску нове видання, покликане розповісти грецькому суспільству про значимість та велич цієї світового масштабу особистості.
Під час церемонії відкриття з урочистими промовами виступили також: губернатор Афін Янніс Сгурос, Голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, мер району Зографу Янніс Казакос, Директор Департаменту двосторонніх зв’язків з Україною та країнами Чорноморського регіону МЗС Греції Каролос Гаадіс, 
Голова Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка» Галина Маслюк. Вищезазначені посадові особи в знак шани поклали до пам’ятника вінки. До них долучилися учні української недільної школи при Товаристві української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка», які в свою чергу висловили пошану до символу українського духу на грецькій землі покладанням кошика ніжних білих, синіх та жовтих квітів. На закінчення свята представники української громади разом із школярами та студентами відділення славістики Афінського університету співали пісень та декламували вірші Тараса Шевченка двома мовами.
Відкриття пам’ятника Великому Кобзарю стало можливим завдяки ініціативі Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка», підтримці 
муніципалітету м. Зографу (Афіни), сприянню Міністерства закордонних справ України, а також українського Благодійного Фонду «Парфенон» і громади Львівської області, чиїм добровільним коштом було виконано погруддя Кобзаря. Автором погруддя Т. Г. Шевченка є відомий український скульптор, професор Львівської Національної академії мистецтв Володимир Одрехівський.
Після численних виступів гостей до присутніх звернулася голова Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка» Галина Маслюк (виступ подається повністю).
Відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку в м. Зографу (Аттика)
6 березня 2010 р.
Виступ голови Товариства української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка» Маслюк Галини.
«Багата історія греків України, не можна дозволити їй загубитися», - багато років тому сказав мені мер міста Зографу пан Янніс Казакос. «Спробуємо зберегти її разом», - сказали з радістю ми, українці Греції, українці–елліністи з України деяким небайдужим грекам, яких зворушила багата історія їх прадідів, що творили великі справи в Україні. З радістю, тому що це частина історії нашої країни, яка багато разів перекручувалася. І ще… Тому що багато тисяч греків впродовж століть відчували нашу країну своєю батьківщиною. І ще… Потрібно зберігати нашу пам’ять. Ми завдячуємо 
тим, хто в минулому будував наше майбутнє.
І тому що пан Казакос відноситься до тих «чутливих», робить він це найкращим чином. Тоді я сказала йому, що в Греції немає нічого українського, і що нашу історію, українців Греції, ми писатимемо разом.
І так сталося… Перший український пам’ятник на грецькій землі ми відкриваємо тут, в мерії Зографу. Щиро вам дякуємо. Дуже важлива і історична подія, яка сьогодні тут відбувається.
Також не можемо не подякувати нашому послу п. Валерію Цибуху, що знайшов шлях зробити наші мрії дійсністю. Нам було би дуже важко зробити це самим. Ми одна з небагатьох громад в Європі, яка не отримує жодної допомоги. Окрім окремих ініціатив цілком конкретних людей, як оця, пана Казакоса, радника мера Зографу пана Янніса Вурціса, пре
зидента коледжу «Дельта» пана Костаса Карканьяса, величезного вкладу пані Ліци Патеракі.
Дякуємо всім грекам, відомим і невідомим, що за власним бажанням допомагають нам зберігати свої мову та традиції так далеко від рідної землі. І цей пам’ятник тут нам дуже потрібен.
По-іншому як нам навчити наших дітей, що вони українці?! Що мають багату, але зболілу історію?! Що перш ніж наша країна стала незалежною, загинули сотні тисяч в боротьбі. Що треба завжди прагнути до свободи, працювати для добробуту, підтримувати європейський вибір України. Як можна робити це все, не маючи жодного українського місця в Греції? Зараз – маємо! Дякуємо і вам, пане Посол, і тим вашим друзям-українцям, які підтримали вашу спробу допомогти нам.
Великий Тарас говорив: «Як умру, то поховайте… на Вкраїні милій…». Як добре це відчуває кожен з нас тут! Саме так, як він. Не забуваймо, що Тарас закликав нас «повстати», «кайдани порвати…». Не дозволити нікому нас поневолити. Ніколи знову! Не забуваймо його заповіту. Не загубімо нашу па
м’ять.
Надіємося, що і надалі матимемо поряд наших друзів–греків, які теж добре знають, що таке чужина. Бажаємо, щоб Україна стала сильною і народ її зажив добре, тому що він того вартий. Сподіваємося, що новообраний президент України виправдає надії свого народу, 20-тимільйонної української діаспори, яка також є частиною його народу, тому що ми маємо абсолютну потребу бути гордими за нього, за нашу країну, за її історію та за її героїв.
Зі своєї сторони ми вже робимо неможливе. І продовжуватимемо далі. Щоб дізнався весь світ про те, що ми дружний, працьовитий, трошки мрійливий, але дуже – дуже гарний народ.
Дякую.
Українці Греції взяли участь у Міжнародному дні Рідної мови
Урочистість, присвячена Міжнародному дню рідної мови, відбулася 21 лютого 2010 р. в центральному офісі Спілки Мігрантів Греції (СМГ) в центрі Афін. Голова Спілки Жан-Даніель Колобані, відкриваючи приурочену конференцію під назвою «Мовна та культурна різноманітність» зокрема зазначив, що «рідна мова є невід’ємною частиною культури кожного з нас, з якого куточка планети би ми не походили», і підтвердив готовність СМГ і надалі розвивати діяльність Спілки в багатокультурному напрямку.
Австралійська журналістка грецького походження п. Амалія Травасару наголосила в свою чергу на необхідності презентації культурної самобутності мігрантів, що проживають у Греції і поділилася з присутніми враженнями зі свого особистого життя в Австралії як грецької емігрантки.
Голова Ради правління пакистанської громади п. Mian Suhail Hanif відзначив важливість рідної мови як носія культури, але і як одного з найосновніших шляхів інтеграції в суспільство. Відбулася жвава дискусія з цього приводу, після чого присутні переглянули відеосюжет (http://www.youtube.com/v/-BlAkbuHSYo&hl=en_US&fs=1&rel=0&border=1), підготовлений Спілкою за участю української суботньої школи при Товаристві «Українсько-грецька Думка», Культурного центру албанської громади, школи пакистанської громади, Російського освітнього центру «Мір».
Завершилось свято урочистим відкриттям започаткованої бібліотеки та виступом хору російського Товариства «Берьозка».
Вибори Президента України в Греції
17 січня 2010 р. в приміщенні Посольства України в Грецькій Республіці (виборча дільниця №18 по закордонному виборчому округу), в рамках проведення президентських виборів, відбулося таємне голосування громадян України, які проживають чи перебувають на території Греції. Голосування розпочалося о 8 год. 00 хв. та закінчилось о 20 год. 00 хв.(за київським часом).
Першим проголосував Надзвичайний та Повноважний Посол України в Греції В.Цибух (фото). Загалом на виборчій дільниці №18 по закордонному виборчому округу проголосувало 1299 осіб (попередній підрахунок голосів станом на 20.00). Члени дільничної виборчої комісії відзначили високу активність та явку на вибори громадян України в Греції, які виявили бажання віддати свій голос за кандидата на посаду Президента України.
За час проведення голосування 17 січня ц.р. не зафіксовано випадків порушень виборчого процесу, а також не відбулося жодних надзвичайних подій. Виборча комісія була у повному складі у кількості 21 особа, що надало можливість вчасно та якісно оформляти відповідну документацію. Місцевою поліцією м.Афіни протягом всього голосування було забезпечено додаткову безпеку біля приміщення Посольства.
Вибори Президента України викликали значний інтерес серед населення та засобів масової інформації Греції, оскільки вважається, що від результатів сьогоднішніх виборів залежить зовнішня політика держави та її майбутнє становище на міжнародній арені.
Посольство України
в Грецькій Республіці
Твір української художниці в Греції Оксани Чаус прикрашає мистецький календар ЮНЕСКО на 2010 р.
 |
| Голова Клубу ЮНЕСКО презентує календар 2010 р. |
Відкриття виставки живопису відбулося 15 грудня в Картинній галереї міста Пірею у зв’язку з випуском нового календаря на 2010 рік, до якого увійшли роботи понад 60-ти художників. «Живописний» календар став прекрасним новорічним подарунком Клубу ЮНЕСКО Пірею та островів жителям Пірею та навколишніх мерій і, зокрема, учасникам руху опору мерії Нікеа. Цей календар, сповнений образів та кольорів, ми присвячуємо тисячам біженців з Малої Азії, понтійцям та борцям руху опору проти фашистської навали, - з такими словами звернувся до присутніх голова Клубу ЮНЕСКО пан Іоанніс Маронітіс. Історичне місто Нікеа, в якому я народився і виріс, - додав пан Маронітіс, - орошене кров’ю відважних героїв, потом біженців, що поселилися тут після вигнання зі святої землі Малої Азії. Тяжко працювали, з нуля розпочали свої господарства, сім’ї, своє життя. З мрією про краще майбутнє своїх дітей та спогадами про незабутню милу Батьківщину, створили в такий спосіб ціле місто – НІКЕА, принісши нам, тутешнім, високу культуру своїх батьків та дідів, визначаючи і наше майбутнє.
 |
| «Дімітра» О. Чаус. Олія. |
Ініціатор випуску календаря пан Маронітіс вірить, що це видання супроводжуватиме жителів його рідного міста, але й багатьох інших міст Афін та Пірею протягом усього року, прикрашаючи не тільки оселі, але й суспільні місця, наближаючи таким чином людей до мистецтва, згуртовуючи митців між собою, а також знайомлячи жителів Греції з творчістю іноземних художників, які стали частиною їхнього життя.
 |
| Оксана Чаус (ліворуч), Георгіос Фарсакідіс, Галина Маслюк. |
Щире захоплення викликав у відвідувачів виставки в Картинній галереї Пірею твір української художниці Оксани Чаус «Дімітра», який Товариство української діаспори в Греції «Українсько-грецька думка» запропонувало внести до знаменитого календаря. Біля картини Оксани Чаус зібралося багато грецьких митців, які спішили висловити своїй колезі вдячність за професійність та неординарність виконання. У розмові голови Клубу ЮНЕСКО Іоанніса Маронітіса, відомого грецького художника Георгіоса Фарсакідіса та голови Товариства Галини Маслюк було запропоновано провести у 2010 р. в Піреї персональну виставку української художниці.
Коровай-коровай, кого хочеш вибирай…
Кожен народ має свої правічні святині, що їх пошановує як найвеличніший дар, переданий у спадок предками. Як-от - хліб на столі, родинне вогнище, дитяча колиска, оселя і святі образи в ній... Український народ завжди славився гостинністю, бо "Веселий гість - дому радість". Споконвіку на столі, застеленому вишитим рушником, лежав хліб, а біля нього - сіль, найсвятіші для українців дари Божі. Хліб - символ добробуту, гостинності, радості, щастя, здоров’я та багатства.
-Де починається хліб?
-У тісті.
-Де починається тісто?
-У зерні.
-Де починається зерно?
-У землі.
-Де починається земля плодовита?
-У руках працьовитих...
Саме цей, чи не найважливіший урок життя, вирішили дати батьки Української Недільної школи при товаристві "Грецька-Українська думка" своїм дітям в один із осінніх вихідних. І хоча погода із самого ранку капризувала і робила спроби залякати подорожуючих, жоден із них не відмовився від поїздки. І недаремно! У Історично-етнічному музеї Варнави нас зустріли, як давніх знайомих - тепло і гостинно.
Надзвичайно приємні господарі – пані Папа зі своїм чоловіком буквально заразили своїм ентузіазмом всіх присутніх. Для дітей була підготована спеціальна навчально-пізнавальна програма "Хліб - від зернин до караваю", а для дорослих (безкоштовно!) екскурсія по музею із гостинними господарями.
Наскільки все ж таки подібними виявились звичаї та побут грецьких та українських народів! Дві нації із різними культурними цінностями виявились напрочуд багатими на однакові, подібні обряди, атрибути та звичаї. Тут і знаряддя праці селян ідентичні до наших, і навіть узори, виткані на ткацькому ергальо* (*Ергаліо - верстат), подібні до наших закарпатських. Та найбільше враження на всіх справила унікальна виставка "Хліб-вишиванка". Понад 420 зразків найрізноманітніших видів хліба з понад 20-ти країн світу зібрано у музеї. Це найбільша колекція такого плану у Європі.
Яких тільки узорів та форм калачів, паляниць, бубликів, короваїв (весільних, святкових, обрядових тощо), найрізноманітніших Васілопіт* (*Васілопіта - спеціальний новорічний коровай в Греції, спечений «на Василя». В коровай кладеться талісман. Кому попадеться талісман, вважається щосливчиком року) ми там не побачили! Очі просто розбігались. Як приємно були вражені батьки, побачивши і Український весільний коровай. І негайно посипались рецепти та описи короваїв, обрядів, пов’язаних із ними із різних регіонів України. Діти ж навчались висівати зерно, молоти його на муку на кам’яних жорнах, місити тісто і ліпити Кулурі тіс Ірініс* (*Печиво Ірини). Потрібно було бачити щасливі оченята дітей, коли кожен із них простягнув зроблений своїми руками чудернацько виплетений калач.
Навіть погода не витримала такого могутнього натиску позитивної енергії і із-за хмар визирнуло усміхнене сонце. Повертаючись до Афін у чудовому настрої, батьки із задоволенням спостерігали за веселим щебетанням збуджених дітей. Відпочивши та набравшись наснаги на новий трудовий тиждень, дали обіцянку частіше вибиратись на спільні заходи разом із дітьми.
Олена Умриш.
Ще один крок до визнання
 |
| Мер Зографу Янніс Казакос |
Щиру підтримку питання визнання Голодомору 1932-33 рр. актом ґеноциду українського народу знайшли українці Греції в особі мера Зографу Янніса Казакоса. Ми знаємо, що це кропіткий довгий процес, тому що правди ніхто не любить і право на неї потрібно самовіддано відстоювати, звернувся до присутніх пан мер. Але ми є поруч з вами і разом з вами домагатимемося від грецького уряду визнання. І воно прийде. Нехай не відразу, нехай з трудом. Але правда візьме своє.
 |
| Нікос Лігерос в оточенні членів Товариства «Українсько-грецька думка» |
Вкрай дивною прозвучала для нас відповідь представника грецького уряду після офіційного звернення Посольства України в Греції з проханням розглянути питання визнання Голодомору українців ґеноцидом, звернувся у свою чергу до присутніх Посол України Валерій Цибух. Пан посол, який окрім виконання професійного завдання, поставленого Президентом України Віктором Ющенко, протягом багатьох років з готовністю підтримує найменшу ініціативу Товариства у вирішенні цієї складної мети, розповів, що грецька влада побоюється визнати Голодомор, щоб не створити додаткові проблеми в дипломатичних відносинах з противниками визнання української трагедії, як це сталося у випадку офіційного визнання Грецією ґеноциду понтійців, що викликало погіршення ситуації у грецько-турецьких відносинах.
Галина Маслюк
Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років
28-29 листопада 2009 р. Пам’яті багато не буває. Вона або є, або її нема. Пам’ятати невинно убієнних — не гріх, а християнський, просто людський обов’язок.У ці дні в Україні відзначають річницю трагедії Голодомору. В суботу, 28 листопада, розпочався відкритий інтегрований урок з історії України та української літератури в старших клас
ах української недільної школи при Товаристві української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка». Вчитель історії Алла Лобач озвучила епіграф до книги-меморіалу «Голод–33», написаної подружжям Володимиром Маняком та Лідією Коваленко. «Літа 7441 від Сотворення світу (літа 1933) від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів (До Книги буття українського народу, - якщо таку книгу буде колись написано)».
Діти зачитали свідчення людей, які пережили Голодомор. Кожен по-своєму переживав трагедію українського народу. На уроці прозвучали висновки Міжнародної комісії по розслідуванню Голодомору в Україні у 1932–33 рр, а також причини, які викликали цю трагедію. Вчитель української мови Оксана Наконечна розповіла пр
о письменників діаспори, які десятиліттями поширювали правду про Голодомор своїми творами. Прозвучали імена Василя Барки з його романом «Жовтий князь», а також Уласа Самчука з твором «Марія», про які розповіли учні старших класів. В пам’ять про померлих прозвучала «Молитва за убієнних голодом» Катерини Мотрич, яка тонкою струною відізвалася в душі кожного. Особливу зацікавленість у присутніх вчителів, батьків, дітей, гостей викликала виставка книг, написаних на тему Голодомору та виданих як в Україні, так і в українській діаспорі. Страшні картини голодного українського села постали перед дітьми та дорослими у світлинах. Скільки б разів не зверталися до теми Голодомору, вона завжди буде хвилюючою, трагічною. Скорбною хвилиною мовчання сьогоднішні діти української діаспори Греціїі пом’янули невинно померлих та ненароджених в Україні в 1932-1933 роках.
Поминальні заходи продовжилися в неділю, 29 листопада, панахидою у православному храмі Св. Миколая в Піреї. Багаторічні намагання української громади донести правду про Голодомор до грецького суспільства не були марними. Вперше ініціатором заходу відзначення скорботної дати стала грецька сторона. Панахида організована Грецько-Українською палатою під егідою Посольства України в Греції. Молебень за померлими правили Митрополит Пірейський Високопреосвящений Серафим та український священик о. Михайло Юрина. На службі Божій за померлих в Україні від Голоду в роках 1932-1933 були присутні працівники дипломатичного представництва України в Греції, української громади, ділових та культурних кіл Греції. Після закінчення панахиди до присутніх звернувся член Спілки письменників Греції Хрістос Адамопулос, який з цієї нагоди написав твір «Коли на землі заспівають псалом миру?», випущений брошурою за фінансової підтримки заступника генерального секретаря Грецько-української Палати Герасімоса-Ніколаса Бугаса. Пристрасні слова письменника переконали навіть тих, в кого ще залишалась тінь сумніву в тому, що цей злочин проти українського народу і цілого людства був здійснений, - зазначив у своєму слові посол України в Грецькій Республіці Валерій Цибух.
«Не розуміють варвари і кати…, що кожного разу, коли вмирає людина, «вмирає і знищується ціле творіння Боже». Кожного разу, коли народжується людина, «Творіння шести днів народжується знову зовсім новим», схвильовано говорив пан Адамопулос. І продовжив: «Уявіть тепер, серед стількох мільйонів жертв Голодомору вмирало і знищувалось ціле «Творіння шести днів Бога»(!). І якщо це не вважається злочином проти людства, що тоді?! Що можна сказати тоді про забуття для нас і для дітей наших?». «Голодомор від самого початку був задуманий для систематичного знищення народу, який прагнув існувати, бути вільним і мислити по-своєму», впевнений Хрістос Адамопулос, який готовий активно долучитися до борців за визнання Голодомору 1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу і злочином проти людства.
Завершилися заходи поминальною панахидою у греко-католицькому храмі Св. Трійці за участю екзарха ГКЦ владики Дімітріоса та українського священика о. Тараса Когута. «Злочин Голодомору 32-33 рр. в Україні повинен бути визнаним грецьким парламентом та всією світовою спільнотою», - зазначив у своєму зверненні до присутніх владика Дімітріос. В цей вечір сотні українців Греції з запаленими свічками в руках і полум’ям жалю та скорботи в серцях зі сльозами на очах молилися за душі загиблих земляків. Церковний хор відспівав церковні псалми та молитву за Україну. У своїй промові до земляків посол України в Греції Валерій Цибух зазначив, що ми, сьогоднішні українці, не вправі забути мільйони жертв цієї страшної трагедії.
Прес-служба Товариства «Українсько-грецька думка»
Ми повинні пам'ятати про трагедію рідного народу
Інтерв'ю з Ґенею Кузен, 27.09.2008
Моя співбесідниця Ґеня Кузен народилася у Франції в україномовній родині. Батьки її виїхали з України ще молодими, проте через все своє життя зуміли пронести український запал і цьому навчили трьох доньок. В родині звучало рідне слово, українська пісня, читалися газети і журнали українською мовою, і ніколи не згадувалися страшні часи Великого Голоду. Через збіг обставин пані Ґеня почала займатися справою Голодомору, а пізніше очолила асоціацію "Україна-33". Один із трьох синів пані Кузен є біля мами, допомагає у визнанні Голодомору у світі і продовжує двадцятип'ятилітню справу неньки. Жінці, яка достеменно цікавилася трагедією українського народу 1932-33 рр. довго не відкривали візи в Україну. І вперше вона відвідала Україну лише у 1992-му році. Потрапивши на батьківщину своїх дідів п. Ґеня довго подорожувала її дорогами, відвідала постраждалі села, спілкувалася з очевидцями трагедії. Саме ці свідчення живих людей українського походження дослідниця вважає найважливішим документом у справі визнання Голодомору. Диву даєшся, де могла людина, яка народилася поза Україною, так щиро, відкрито і твердо навчитися любити Україну? Пропонуємо вашій увазі нашу розмову із галичанкою Ґенею Кузен з Франції.
- Пані Кузен, що спонукало Вас у Франції зайнятися питанням визнання Голодомору?
- У 80-х роках чисто випадково я зустрілася з жінками, які розповіли мені про Голод в Україні. Жінки соромилися тих розповідей, вони говорили зі сльозами на очах. Для мене це було відкриттям, я до цього часу нічого не знала, хоча мої батьки виросли в Україні, але нам, дітям, ніколи про цю трагедію не розповідали. Коли не знаєш, то серце не болить. А після цієї зустрічі моє життя набрало нового змісту, і всі сили я спрямувала на викриття злочину XX століття.
- Яким чином Ваш комітет "Україна-33" збирав документи, свідчення, архіви?
- Вся моя сім'я зайнялася збором інформації для пізнання трагедії. Мої сини працювали з архівними документами американського конґресу, секретними архівами Великої Британії, де описувалася трагедія Голодомору в країні в 1932 -1933 рр. Наш комітет працював з тогочасними газетами, які виходили в Італії та Німеччині. Адже тоді у столиці України Харкові були посольства вищеназваних країн, і туди передавалася правдива інформація з України. Також французькі газети писали про Голод в Україні. Ми мали змогу це все читати.
- Як Ви бачили, Греція - країна, яка знає дуже мало про українську трагедію ХХ століття. Франція теж не визнала ще Голоду 1932-33 рр. Ґеноцидом. Чому Вас навчили 25 років роботи в цьому напрямку? Висновки з вашого досвіду.
- Як на мене, ви в Греції дуже гарно організували всі заходи, присвячені "Незгасимій свічці". Ця акція має великий відголос у цілому світі. Всього за один раз неможливо зробити. А якщо по крупинці робити одну справу, то вона обов'язково вийде. Комітет "Україна - 33" існує з 1980 року неофіційно, а в 1987 році ми зареєструвалися на державному рівні, щоб надати справі важливості і в подальшому працювати цілеспрямовано і поширювати правдиву інформацію про Голодомор в Україні в ті страшні часи. Ми дуже багато разів готували у Франції конференції, виставки із залученням громадськості, і в першу чергу, депутатів різних рівнів, науковців, істориків. В засобах масової інформації неодноразово виходили статті, повідомлення на цю тему, щоб ознайомити французький народ із трагедією. Не треба опускати руки, а працювати.
- Якими повинні бути наступні кроки українців в напрямку визнання українського Ґеноциду?
- Безумовно, важливо звертатися до депутатів, істориків, науковців, щоб Голодомор було вписано чорними літерами в усіх книгах історії, щоб діти в школі, студенти у вузах були знайомі зі сторінками історії українського народу 1932 -1933 років. Ми перевіряли у французьких школах підручники історії, де дуже мало повідомляється про Голод 33-го. Наші діти, внуки повинні знати про трагедію рідного народу, пам'ятати про неї і ніколи не допускати подібного.
Розмовляла Оксана Наконечна
"Незгасимий вогонь" в Греції
Прес-реліз, 25.09.2008
За ініціативою Товариства української діаспори в Греції та греків філоукраїнців "Українсько-грецька думка", в грецькій столиці пройшли заходи в пам'ять 10 мільйонів замордованих штучним голодом українців в 1932-33 рр. з метою інформування про цю трагічну сторінку історії України грецького суспільства.
Таким чином Товариство "Українсько-грецька думка" підключилося до ініційованої Світовим Конгресом Українців (СКУ) та підтриманої Президетом України Віктором Ющенко акції "Незгасима свічка", яка розпочалася з Австралії, пройшовши через Канаду, США, Колумбію, Еквадор, Перу, Бразилію, Парагвай, Арґентину, Чилі, Великобританію, Швецію, Естонію, Латвію, Литву, Білорусію, Польщу, Німеччину, Бельгію, Францію, Іспанію, Португалію, Італію, Сербію, Хорватію, Угорщину, Грецію, продовжить свій шлях до Румунії, Молдавії, Казахстану, Росії, Вірменії, Грузії і завершиться відзначеннями в столиці України Києві.
Церемонія передачі "Незгасимого вогню" пройшла в неділю 21 вересня у приміщенні посольства України в Греції біля погруддя Т. Шевченка. Спеціально виготовлений СКУ смолоскип з надписом "Україна пам'ятає - світ визнає" посол України в Угорщині Дмитро Ткач передав своєму колезі послу України в Греції Валерію Цибуху, який, в свою чергу, передав священий вогонь голові Товариства "Українсько-грецька думка" Галині Маслюк. В цей же день відбулися панахиди в Афінському кафедральному соборі за благословення Архиєпископа афінського та всієї Греції Ієронімоса та грецько-католицькій церкві Св. Трійці, де Екзарх ГКЦ владика Дімітріос визнав Голодомор ґеноцидом.
Заходи, які відбувалися під егідою українського посольства в Греції, завершилися конференцією, яка відбулася 22 вересня в Будинку книги. Основними доповідачами були пр. Нікос Лігерос (Греція) - викладач університету, стратегічний радник, спеціаліст у питаннях визнання голодоморів, Ґеня Кузен (Франція) - голова комітету "Україна-33", Микола Сядристий - науковець, дослідник, народний митець України. Паралельно пройшла виставка документальних та фотоматеріалів, зібраних Миколою Сядристим, під назвою "Голодомор 1932-33 - хронологія запланованого злочину проти українства".
Таким чином робляться спроби до визанння світовою спільнотою злочину сталінського режиму проти українського народу та визнання його ґеноцидом української нації.
На даний момент 17 країн світу визнали штучний голод 1932-33 рр. в Україні як Ґеноцид українського народу. Це наступні країни: Австралія, Арґентина, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чеська Республіка.
У всіх заходах взяли участь члени квартету "Українські Барви", який прибув до Греції з України з метою участі у поминальних заходах. Ними була представлена літературно-музична композиція "Реквієм", яка складалася з українського фольклору та балад присвячених темі Голодомору в Україні 1932-33 років.
Прес-служба Товариства