ТЕРМІНОВИЙ ВИПУСК Міжнародна місія СКУ зі спостереження за парламентськими виборами в Україні 2012 р.
Згідно з повідомленнями, у вівторок, 30 жовтня, в ОВК № 132 (Миколаївська область), ЦВК спочатку опублікувала інформацію про перемогу кандидата від Об'єднаної опозиції «Батьківщина» Аркадія Корнацького з перевагою у більш ніж 4000 голосів. Пізніше, увечері того ж дня, результати на веб-сайті ЦВК змінилися, показуючи, що кандидат від Партії регіонів Віталій Травянко переміг з невеликою перевагою у 232 голоси (0,3%), що спричинило масові протести біля ОВК (http://nikvesti.com/articles/36300). У відповідь на ці протести Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв рішення про вилучення усіх протоколів з ОВК та доставку їх у суд для перерахунку. Загін спецпризначення Міністерства внутрішніх справ України був залучений для забезпечення виконання рішення суду та, за повідомленнями, штурмував ОВК у п'ятницю, 2 листопада, і захопив виборчі бюлетені та печатку виборчої комісії, а також викрав голову ОВК (http://www.pravda.com.ua/news/2012/11/2/6976538/).
У низці інших ОВК спостерігачі СКУ засвідчили суттєві розбіжності між результатами виборів в одномандатних округах, наданих в офіційних протоколах з ДВК, та результатами, опублікованими на офіційному сайті ЦВК. Спостерігачі СКУ фотографували офіційні протоколи, підписані членами дільничних виборчих комісій, та порівняли їх з результатами, опублікованими на сайті ЦВК. Приклади таких розбіжностей проілюстровані на основі даних з ОВК № 90 (Біла Церква, Київська область) в наведеній нижче таблиці.
Таблиця № 1 – ОВК № 90 (Біла Церква, Київська область)
| | Кандидат | |||||
| | Роман Григоришин | Віталій Чудновський | ||||
| № ДВК | Опубліковані на веб-сайті ЦВК | Офіційні протоколи ДВК | Різниця | Опубліковані на веб-сайті ЦВК | Офіційні протоколи ДВК | Різниця |
| 321103 | 37 | 137 | -100 | 542 | 442 | 100 |
| 321112 | 58 | 158 | -100 | 522 | 422 | 100 |
| 321116 | 41 | 91 | -50 | 524 | 474 | 50 |
| 321128 | 55 | 155 | -100 | 647 | 547 | 100 |
| 321148 | 24 | 74 | -50 | 499 | 449 | 50 |
| 321166 | 27 | 127 | -100 | 466 | 366 | 100 |
| 321170 | 116 | 116 | 0* | 581 | 561 | 20 |
| 321171 | 63 | 113 | -50 | 356 | 306 | 50 |
| 321175 | 81 | 131 | -50 | 447 | 397 | 50 |
| 321176 | 65 | 165 | -100 | 575 | 475 | 100 |
| Разом | 567 | 1267 | -700 | 5159 | 4439 | 720 |
На сайті ЦВК було опубліковано, що Віталій Чудновський (незалежний кандидат) виграв з перевагою у 322 голоси над Олександром Марченком (ВО «Свобода»). Беручи до уваги тільки 10 із спірних протоколів ДВК, спостерігачі СКУ помітили, що 720 голосів були некоректно перерозподілені на користь Віталія Чудновського шляхом списання 700 голосів у кандидата Романа Григоришина (УДАР) та 20 голосів у кандидата Олександра Ліневича (див. Таблицю № 1). Дослідження усіх протоколів ДВК в одномандатному виборчому окрузі № 90 може мати у результаті більш значне розходження. Утім лише на основі 10 протоколів ДВК, які були оглянуті спостерігачами СКУ, Олександр Марченко (ВО «Свобода») мав би вигравати з перевагою у 392 голоси. Згідно з інформацією, наданою Київському суду, подано позов, що 1792 голоси шахрайським чином були додані Віталію Чудновському за рахунок інших кандидатів. Якщо позов буде задоволений, це призведе до перемоги Олександра Марченка у 1407 голосів.
Логічно зробити висновок, що ці розбіжності не є простими технічними помилками, а системними фальсифікаціями, що відбуваються, зокрема, в ОВК № 90, де голоси були перерозподілені від декількох кандидатів на користь одного в момент внесення результатів членами окружної виборчої комісії в базу даних ЦВК. Важливо зазначити, що спостерігачам не дозволяється спостерігати за процесом внесення даних з офіційних протоколів ДВК в базу даних ЦВК у жодній з ОВК.
Розгляд Київським окружним адміністративним судом судової справи стосовно ОВК №90 контролювався як спостерігачами СКУ, так і міжнародними спостерігачами низки інших організацій. Спостерігачі СКУ підтверджують повідомлення журналістів про те, що будинок суду був переповнений погрозливого вигляду молодими людьми (http://www.pravda.com.ua/articles/2012/11/2/6976500/). Пан Марченко та його команда юристів надали значну кількість документальних доказів, включаючи офіційні протоколи ДВК; письмові свідчення, підписані членами ДВК про те, що надані протоколи ДВК були єдиними підписаними протоколами; свідчення деяких членів ОВК, аудіо- та відеодокази того, що остаточні результати підрахунку голосів з ДВК, зачитані керівництвом ОВК, відповідають офіційним протоколам ДВК, але не відповідають результатам, оприлюдненим на сайті ЦВК. На додаток до цього, протоколи ДВК, надані командою захисників ОВК № 90, які відповідали результатам на сайті ЦВК, були пронумеровані у точній та неперервній послідовності, що передбачає, що вони були з однієї упаковки протоколів, втім, стверджувалося, що це були остаточні протоколи, підготовлені та надані близько 70 різними ДВК. Не дивлячись на ці переконливі докази на користь пана Марченка, Київський окружний адміністративний суд, у перші години 3 листопада, в присутності спостерігачів СКУ та інших міжнародних організацій, постановив, що докази, надані паном Марченком, були недостатніми для суду, щоб призначити перевірку результатів підрахунку голосів, які йшли всупереч офіційним протоколам ДВК. Після цього цю справу 4 листопада було розглянуто у Київському міському апеляційному суді, який виніс своє рішення на початку третьої години ранку 5 листопада. Суд знов відмовив позивачеві у задоволенні його вимог з технічних причин, при цьому судді відмовились надати чотирьом свідкам, що заслуговують на довіру, можливість дати покази від імені позивача. Цими чотирма свідками були голови чотирьох ДВК, які прийшли до суду з повним набором документів, що підтверджують, що результати голосування, оприлюднені на сайті ЦВК, не відповідають результатам остаточних протоколів ДВК. У обох випадках присутні міжнародні спостерігачі були приголомшені розглядом цих справ у судах та винесеними судовими рішеннями.
Крім цього, тривогу викликає і розвиток подій в ОВК №94 (Обухів, Київська обл.), ще одному одномандатному окрузі, в якому на роботою ОВК та за розглядом судового позову спостерігачі від СКУ стежать з 29 жовтня донині. Спочатку ЦВК оголосила перемогу з перевагою у більш ніж 8500 голосів кандидата від Об'єднаної опозиції Віктора Романюка над кандидатом від Партії регіонів Тетяною Засухою. Однак попереднього тижня Партія регіонів розпочала справу в Київському адміністративному суді, стверджуючи, що її спостерігачів не було допущено до низки ДВК у межах округу №94. На превеликий подив, позов було задоволено. Невдовзі після 6 години ранку ОВК №94 скасувала результати голосування, отримані від 28 ДВК, та здійснила перерахунок голосів, що привів до перемоги кандидата від Партії регіонів Тетяни Засухи з перевагою у 1169 голосів.
Складається враження, що у цих випадках та на численних інших виборчих дільницях, за діяльністю яких продовжують стежити спостерігачі від СКУ, де є свідчення про фальсифікації на користь провладних кандидатів, суди так само відмовляють у розгляді відповідних позовів з технічних причин та не забезпечують проведення справедливого судового розгляду. У ретельно оскаржуваних випадках, коли перемогу одержав кандидат від опозиції, наші спостерігачі помітили послідовну стратегію, згідно з якою голоси з кількох виборчих дільниць скасовуються, в результаті чого перемогу одержує провладний кандидат. Здається, що цей останній метод набуває дедалі більшого поширення, і прикладом цьому є рішення Київського окружного адміністративного суду про перерахунок голосів на 19 виборчих дільницях в ОВК 216. У Києві, де кандидат від Об'єднаної опозиції Ксенія Ляпіна виграла з перевагою у майже 1500 голосів, cпостерігачі від СКУ будуть уважно спостерігати за роботою ОВК 216 наступного тижня.
Міжнародна місія СКУ зі спостереження за парламентськими виборами закликає ЦВК уважно дослідити результати виборів у цих проблемних одномандатних виборчих округах та утриматися від формального визнання нелегітимних виборчих результатів, які не відповідають справедливому та вільному волевиявленню українського народу.
СКУ продовжує закликати уповноважених українських посадовців дотримуватись верховенства права та зосередити всі зусилля на відповідному розв'язанні проблем, які виникають у цих спірних виборчих округах.
Місія СКУ продовжить спостерігати та звітувати щодо підрахунку голосів у ОВК, а також усіх повторних підрахунків та судових розглядів, пов'язаних із виборчим процесом.
Світовий Конґрес Українців (СКУ) є міжнародним координаційним органом українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад 20 мільйонів українців. СКУ об'єднує в своєму складі українські організації із 33 країн та підтримує зв'язки з українцями ще 14 країн. Заснований у 1967 р. як неприбуткова організація, у 2003 р. СКУ був визнаний неурядовою організацією у Економічній та Соціальній Раді Організації Об'єднаних Націй зі спеціальним консультативним статусом.
Контакти для преси:Телефони: +380 44 495 85 41
E-mail: sku2012media@gmail.com
Веб-сайт СКУ: www.ukrainianworldcongress.com
Народному депутатові України
Апелюючи до Вашої політичної і моральної відповідальності, людської гідності і громадянської честі, закликаємо голосувати проти законопроекту. В разі Вашого голосування за цей неконституційний документ, ми залишаємо за собою право розгорнути кампанію серед виборців, аби роз'яснити їм Вашу антиукраїнську й антидержавницьку позицію і назавжди зачинити перед Вами двері до Верховної Ради України.
Ви маєте усвідомити: ставши на шлях відступництва, Ви залишитесь в історії України як запроданець і зрадник, а ганьба тяжким гріхом ляже на Ваших нащадків.
Лариса Масенко,
За дорученням:
Чому не можна голосувати за законопроект "Про засади державної мовної політики"?
Дванадцять основних аргументів
1. Законопроект є нелегітимним в самій своїй основі. Його предмет — надзвичайно важливе мовне питання, яке є питанням конституційного рівня і яке тому повинне вирішуватись шляхом досягнення загальнонаціонального консенсусу. Натомість розробка законопроекту відбувалась непрозоро, без участі представників як опозиційних політичних сил, так і експертного середовища та всіх зацікавлених структур громадянського суспільства. На відсутності у законопроекті адекватного консенсусного вирішення принципових питань державної мовної політики знов наголосила у своєму висновку від 2 грудня 2011 р. Венеціанська комісія, закликавши українських законодавців до "пошуку справедливого балансу між захистом прав меншин, з одного боку, і збереженням державної мови як інструменту інтеграції суспільства, з іншого" (п. 66).
2. Законопроект суперечить Конституції України і створює механізм її підміни антиконституційним законом. Засади державної мовної політики і загальний порядок застосування мов в Україні регулюються Конституцією України та Рішенням Конституційного суду України від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 про офіційне тлумачення статті 10 Конституції України.
Ст. 4 законопроекту підтверджує, що "основи державної мовної політики визначаються Конституцією України", але водночас встановлює, що після його ухвалення порядок застосування мов визначатиметься "виключно цим Законом, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов в різних сферах суспільного життя". У практичному сенсі це означає підміну Конституції — законом, який усупереч статтям 10 та 11 її розділу І "Загальні засади" встановлює нову модель мовної політики України. Такий підхід є грубим порушенням ст. 156 Конституції України, яка передбачає спеціальний порядок запровадження будь-яких змін до положень розділу І Конституції України.
3. Законопроект кардинально ревізує конституційні засади державної мовної політики і підриває конституційний лад України. Його розділ І "Загальні положення" вводить у правове поле такі, не передбачені Конституцією, поняття як "регіональна мова або мова меншин", "мовна група", "мовна меншина", "регіональна мовна група", "регіон", "рідна мова".
Водночас заключний розділ XI законопроекту "Перехідні положення" передбачає внесення докорінних змін до всього комплексу норм національного законодавства, що регулюють порядок застосування мов на основі і відповідно до ст. 10 Конституції України.
Запровадження в Україні порядку застосування мов, що суперечить ст. 10 і ст. 156 Конституції України, є порушенням Основного Закону, яке, виходячи зі змісту згаданого Рішення Конституційного суду України від 12 грудня 1999 р., слід кваліфікувати як зазіхання на засади конституційного ладу в Україні.
4. Законопроект ґрунтується не на імперативних нормах Конституції України, а на свавільно інтерпретованих положеннях Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов.
У Хартії (у правильному і точному перекладі з оригінальних автентичних її текстів англійською і французькою мовами) термін "регіональні або міноритарні мови" складає єдине поняття, що охоплює ті чи інші мови, які традиційно використовуються в межах певної території держави і носіями яких є кількісно менша група, ніж решта населення території цієї держави (стаття 1). Отже, в Хартії йдеться лише про критерій меншої поширеності певної мови в певному регіоні держави, а не про визнання за нею офіційного правового статусу і встановлення порядку її використання. Відповідно, Хартія жодним чином не зобов'язує і не уповноважує державу запроваджувати офіційний правовий статус для тієї чи іншої мови.
Виходячи з того, що визнання статусу державної (офіційної) мови за будь-якою мовою належить виключно до компетенції держави, Хартія лише заохочує держави до вільного вибору перелічених в ній факультативних рамкових заходів на підтримку використання тих "історичних регіональних або міноритарних мов Європи, декотрим з яких із плином часу загрожує зникнення". Причому преамбула Хартії передбачає, що "захист і підтримка регіональних або міноритарних мов не повинні здійснюватись на шкоду офіційним мовам та необхідності вивчати їх".
5. Законопроект, усупереч вимогам принципів Конституції України та меті Європейської Хартії регіональних і міноритарних мов, передбачає створення правового механізму підриву статусу української мови як державної (офіційної). Він встановлює у частині третій ст. 7 довільний, не відомий ні Конституції та законодавству України, ні Хартії чи будь-якому іншому міжнародно-правовому акту, кількісний критерій "10 відсотків і більше носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова" як достатню підставу для визнання тієї чи іншої мови регіональною і такою, що підлягає обов'язковому використанню паралельно або навіть замість української як державної (офіційної) у переважній більшості сфер суспільного життя.
6. Законопроект, встановлюючи згаданий свавільно визначений відсотковий критерій, створює передумови для обов'язкового запровадження в Україні російської мови – фактично в офіційному статусі регіональної – не лише на рівні села, селища, міста, району, області, Автономної Республіки Крим, а навіть щодо всіх індивідів. Адже частина 7 ст. 7 передбачає: "У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини третьої цієї статті, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов'язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян-суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб".
Саме в цьому полягає ідеологія і мета законопроекту: він фактично прирівнює російську мову до державної, забезпечуючи її обов'язкове використання та подальше поширення на максимально великій території України за рахунок української та інших мов. У разі його ухвалення державна мова (українська) ставатиме непотрібною, вона повсюдно витіснятиметься з ужитку, оскільки зникне мотивація щодо її опанування.
7. Законопроект водночас закладає підвалини для мовної фрагментації України і на місцевому рівні. Відповідно до підпункту другого частини третьої його статті 7 у конкретних ситуаціях рішення щодо використання будь-якої мови як регіональної може бути ухвалене місцевою радою навіть у випадках, коли "регіональна мовна група складає менше 10 відсотків населення відповідної території". У практичному плані це призведе до витіснення української мови з офіційного вжитку та публічного використання не лише на Сході, але й на Заході України. Такий підхід порушує припис ст. 92 (п. 4) Конституції України, відповідно до якого порядок застосування мов визначається виключно законами України.
8. Законопроект лише декларує позитивне ставлення до української мови як державної – в той час, як переважна більшість його норм спрямована на підрив її державного статусу і позицій у найважливіших сферах публічного та державного життя. Стаття 3 законопроекту, яка проголошує право кожного на мовне самовизначення і вільне користування кожним у суспільному житті будь-якою мовою, створює підстави для нехтування державною мовою тими, хто з огляду на свій офіційний статус зобов'язаний вживати українську мову при виконанні своїх службових функцій. Ні Конституція України, ні міжнародно-правові акти, що визначають стандарти захисту прав людини включно з Рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин та Європейською Хартією регіональних або міноритарних мов, не встановлюють принцип вільного мовного самовизначення в сфері застосування державної мови. В практиці європейських держав такий принцип теж відсутній. Запровадження вільного мовного самовизначення для всіх було б за своєю одіозністю аналогічним запровадженню податкового самовизначення.
9. Законопроект створює правове підґрунтя для продовження розпочатої Д. Табачником руйнації української системи освіти, в рамках якої формується національна еліта. Запровадження статтею 20 законопроекту принципу вільного вибору мови навчання (та ще й "у будь-який час періоду навчання") в специфічних умовах України практично означатиме відновлення тотальної русифікації всієї вертикалі освіти і перетворюватиме систему освіти України у кузню кадрів для Росії за рахунок нашого державного бюджету.
10. Законопроект у разі його ухвалення Верховною Радою потягне за собою значні видатки з державного бюджету. За підрахунками фахівців, витрати необхідні для його запровадження в життя сягатимуть 50-60 млрд. гривень.
11. Ухвалення законопроекту Верховною Радою матиме катастрофічні для України наслідки. У найближчій перспективі інтенсифікується процес витіснення української мови з усіх найважливіших сфер суспільного життя, відбуватиметься маргіналізація української мови, виникатимуть конфлікти на мовному ґрунті, посилюватиметься мовна ізоляція та відчуження регіонів України один від одного, що покладе початок "мовній федералізації" України та її дезінтеграції як держави.
12. Законопроект є не лише спекулятивним політтехнологічним інструментом нинішньої української влади у ситуації чергових парламентських виборів, а й результатом виконання нею політичного замовлення російської влади, яка здійснює безупинну гуманітарну агресію проти України. Найголовнішою складовою цієї агресії є мовно-культурна війна, остаточною стратегічною метою якої є знищення української нації як системотвірного чинника незалежної української державності.
Заява українських організацій Європи та США щодо прийняття Верховною Радою «мовного» закону
В ситуації, що склалася, ми засуджуємо антиукраїнську політику чинного керівництва України, відмежовуємося від будь яких дій української влади і заявляємо, що вона не представляє наших інтересів, як громадян України. Ми робитимемо все від нас залежне, щоб донести до політиків і народів країн нашого проживання правду про ситуацію в Україні та закликатимемо їх не співпрацювати з керівництвом України! Необхідно чітко розрізняти український народ та купку пройдисвітів, котрі узурпували владу в Україні! Ми закликаємо наших рідних, друзів, представників громадських організацій та всіх свідомих українців не бути байдужими!
Ми єдині в боротьбі за Україну!!!
Слава Україні!
Олесь Городецький, Голова Християнського Товариства українців в Італії (Рим, Італія)
Маріанна Сороневич, головний редактор Української газети в Італії
Павло Садоха, Голова Спілки українців у Португалії
Марія Гаврилюк, директор Суботньої української школи "Ерудит", м. Прага Чеська Республіка
Стефанія Шевцова , Голова асоціації "Українська родина" Мурсія Іспанія
Марія Курницька, Голова Української громади Кантабріі (Іспанія) асоціація "Оберіг"
Лариса Пономаренко, президент Асоціації Українців Регіону Мурсія (Іспанія)
Наталя Дмитрук, Директор Освітньо-культурного центру "Школа ім. Тараса Шевченка" (Португалія)
Олег Зайнуллін, віце-президент Міжнародного Об"єднання "Українська Свобода" (м. Прага, Чеська Республіка)
Ігор Корбеляк, Голова Спілки українців Алгарве (Португалія)
Олег Гуцько, Голова асоціації українців в Португалії "Собор"
Юрій Чопик, Голова Асоціації "Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців"
Людмила Млош, Голова Центральної Спілки Українців в Німеччині
Галина Маслюк, Голова Товариства української діаспори в Греції "Українсько-Грецька Думка"
Діна Петелько, Голова Асоціації українських жінок в Павії «Джерело»
Олександра Фарима, Голова Асоціація українських жінок в Італії (Неаполь)
Володимир Степанюк, Голова Асоціації українців на Сарденії «Барвінок» (Кальярі)
Марія Очич, Віце-Президент Асоціації «Україна в Європі» (Рим)
Мирослава Горбенко, об'єднання «Родинна Світлиця» (Рим)
Марія Беднарчук, Президент Асоціації «Оріана» (Рим)
Віра Хижа, Асоціація «Арата» (Рим)
Ольга Тарасюк, Голова Культурної Асоціація «Калина» (Салерно)
Любов Зубко, Голова Культурної Асоціації «Зубко»
Іван Онищук, Голова Християнського руху українців у Португалії
Борис Кучерас, Голова Асоціації "Джерело Світу", та українського культурно-просвітницького центру "ОБЕРІГ" м.Ешторіл
Наталя Цебрик, член ради правління італійської профспілки "UGL", Рим, ,Італія
Ігор Худик, УГО "Помаранчева Хвиля" Чікаго, США
Володимир Петрущак – Голова асоціації українців в Каталунії (Іспанія) "Червона калина"
Надія Семеген, Українська громада міста Флоренція, Італія
Олексій Яким, українська суботня школа ім. Св. Миколая, Мурсія, Іспанія
Inhuman treatment of Ukraine’s former Prime Minister Yulia Tymoshenko
His Excellency Eamon Gilmore
OSCE Chairperson-in-Office
OSCE Secretariat
Her Excellency Navanethem Pillay
UN High Commissioner for Human Rights
His Excellency Ambassador Janez Lenarcic
OSCE Director of the Office for Democratic Institutions and Human Rights
Public Affairs Unit
Her Excellency Barbara Lochbihler
Chair of the European Parliament Subcommittee on Human Rights
His Excellency Ambassador Nils Muižnieks
Council of Europe Commissioner for Human Rights
Mr. Salil Shetty
Amnesty International Secretary General International Secretariat
Ms. Erica Lally
Europe and Central Asia Division
Human Rights Watch Associate
Mr. David J. Kramer
Freedom House Executive Director
Dear Madams:
Dear Sirs:
Re: Inhuman treatment of Ukraine's former Prime Minister Yulia Tymoshenko
The Ukrainian World Congress (UWC) is appalled at the inhuman treatment of Ukraine's former
Prime Minister, Yulia Tymoshenko, by Ukraine's governing authorities.
On 24 April 2012, her lawyer, Mr. Serhiy Vlasenko, made public a hand-written statement by
Ms. Tymoshenko to the effect that she was forcefully and brutally removed from her prison cell on the
night of 20 April 2012 and transported to a state hospital against her will, and without the presence of her
attorney (http://www.bbc.co.uk/news/world-europe-17824709).
In her statement (http://www.tymoshenko.ua/uk/article/yulia_tymoshenko_24_04_2012_02), Ms. Tymoshenko says that:
After having received conclusions of the German doctors I informed the colony's head in writing,
and supervising prosecutor and deputy minister of health verbally that, taking into account the
contents of the conclusions, I was unable to go to the hospital until I meet with my defense
counsel. We agreed that the transfer to hospital would take place on Monday after I talk to
Serhiy Vlasenko.
But around 21:00, my neighbour was made to go out of the prison cell, and later three sturdy men
came into the cell. They approached my bed, threw a bed-sheet over me and began to drag me off
the bed three together applying brutal force. In pain and despair I started to defend myself as
I could and got a strong blow in my stomach through the bed-sheet, they wrung my arms and legs,
lifted me and dragged in the bed-sheet into the street. I thought these were the last minutes of my
life. In unbearable pain and fear I started to cry and call out for help, but no help came. At some
moment I fell unconscious because of awful pain and came back to consciousness in a hospital
ward. Being extremely stressed, I refused to talk to anyone until I see my defense counsels.
The next day I refused to take food. But there was no meeting with my defense counsels.
(Translation http://www.tymoshenko.ua/en/article/yulia_tymoshenko_24_04_2012_02)
Ms. Tymoshenko has been on a hunger strike since 20 April 2012 to protest what is happening in Ukraine
and the treatment she has been receiving in prison.
On 25 April 2012, the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights, Ms. Nina Karpachova,
made the following statement (http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1590:2012-04-25-
http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1590:2012-04-25-08-57-27&catid=7:2010-12-07-14-39-36&Itemid=69):
The Ombudsman of Ukraine says that such a convoy of Yulia Tymoshenko is an inhuman
treatment of the prisoner and may be qualified as torture according to the Article 3 of the
European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms as well as
to the provisions of the UN Convention against torture and the Instruction on the organization of
security in penal institutions of closed type.
In this regard the Commissioner for Human Rights demands:
1. From the Prosecutor General to open the criminal proceedings against those who were involved
in the fact of the brutal treatment of Yulia Tymoshenko during her convoy from the colony and to
suspend them from service;
2. From the Head of the State Penitentiary Service of Ukraine to urgently provide all the required
medical treatment according to the decision of the European Court of Human Rights and the
Conclusions of the Ukrainian and independent foreign doctors.
(Translation http://www.ombudsman.gov.ua/en/index.php?option=com_content&view=article&id=1171:statementof-
http://www.ombudsman.gov.ua/en/index.php?option=com_content&view=article&id=1171:statementof-the-ukrainian-parliament-commissioner-for-human-rights&catid=14:2010-12-07-14-44-26&Itemid=75)
In light of the above, the UWC specifically calls upon the international community to:
1) demand that Ms. Tymoshenko be provided with immediate treatment by independent medical
experts in a specialized clinic;
2) remind Ukraine's governing authorities of the resolutions and policies passed by international
institutions and the demands by individual nation states (i) that Ms. Tymoshenko be properly
treated and (ii) that opposition members (including Ms. Tymoshenko) be freed and allowed to
participate in Ukraine's October 2012 Parliamentary elections; and
3) warn Ukraine's governing authorities that there will be personal consequences to them (e.g. denial
of entry visas for individuals and their families) of ignoring the aforementioned resolutions,
policies and demands of international institutions and individual nation states.
The UWC is an international coordinating body for Ukrainian communities in the diaspora representing the
interests of over 20 million Ukrainians. The UWC has member organizations in 32 countries and ties with
Ukrainians in 14 additional countries. Founded in 1967 as a non-profit corporation, the UWC was
recognized in 2003 as a non-governmental organization (NGO) by the United Nations Economic and
Social Council with special consultative status.
Sincerely,
UKRAINIAN WORLD CONGRESS
Eugene Czolij
President
145 Evans Avenue, Suite 207, Toronto, Ontario M8Z 5X8 Canada
Tel: 416.323.3020 Fax: 416.323.3250 E-mail: congress@look.ca
Skype: ukrainian.world.congress Website: www.ukrainianworldcongress.org
c.c. His Excellency Viktor Yanukovych, President of Ukraine
Her Excellency Nina Karpachova, Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights
Ukrainian World Congress Member Organizations
КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ВІДКРИВ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС В ЦЕНТРІ ОТТАВИ
Маючи 70-літню історію в Канаді, КУК представляє сильну громаду, яка нараховує понад 1,2 мільйона українців. Відкриття національного офісу поряд з Парламентом Канади є важливою подією, зокрема з огляду на зусилля організації інформувати виборних посадових осіб, політиків та всеканадські неурядові організації про поточні події та підтримувати з ними зв'язок.
Президент СКУ Евген Чолій, зокрема, зазначив: "Я вітаю КУК, провідну організацію СКУ, з цим історичним досягненням, що підсилить його в просуванні важливих для українців Канади питань та в збагаченні внеску в розвиток канадського суспільства".
Довідка:
СКУ є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад 20 мільйонів українців. СКУ об'єднує в своєму складі українські організації із 32 країн та підтримує зв'язки з українцями ще 14 країн. Заснований у 1967 р. як неприбуткова організація, у 2003 р. СКУ був визнаний неурядовою організацією у Економічній та соціальній раді Організації Об'єднаних Націй зі спеціальним консультативним статусом.
 |  |  |
| Е. Чолій. | Освячення приміщення. | Гості урочистого відкриття націо- нального офісу. |
UWC CONGRATULATES THE UKRAINIAN CANADIAN CONGRESS ON THE OPENING OF A NATIONAL OFFICE (En)
For more information on the event visit:
http://www.ucc.ca/2012/03/02/ucc-opens-office-in-our-nations-capital/
"I applaud the UCC, a leading UWC member organization, on this historic accomplishment which will strengthen the organization's role in promoting issues of concern to Ukrainians in Canada and shaping the Canadian landscape," stated UWC President Eugene Czolij.
The UWC is an international coordinating body for Ukrainian communities in the diaspora representing the interests of over 20 million Ukrainians. The UWC has member organizations in 32 countries and ties with Ukrainians in 14 additional countries. Founded in 1967 as a non-profit corporation, the UWC was recognized in 2003 as a non governmental organization (NGO) by the United Nations Economic and Social Council with special consultative status.
UKRAINIAN WORLD CONGRESS145 Evans Avenue, Suite 207
Toronto, ON
M8Z 5X8 Canada
Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
Е-mail: congress@look.ca
website: http://www.ukrainianworldcongress.org
 | | | |
ПРЕСОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ
12 січня 2011 р. Світовий Конґрес Українців надіслав лист з закликом засудити політично вмотивовані судові процеси в Україні: а) верховному комісару ООН у справах людських прав Наванатем Піллай, б) директору Бюро демократичних інституцій та людських прав ОБСЄ Джанезу Ленарчику, в) голові Підкомітету Європейського Парламенту з питань прав людини Гейді Гауталі, г) комісару Ради Європи з прав людини Томасу Гаммарбергу, ґ) голові делегації Європейського Парламенту до Комітету парламентського співробітництва ЄС-Україна Павелу Ковалю та д) генеральному секретарю Міжнародної правозахисної організації “Міжнародна амністія” Салілу Шетті.
У цьому листі Світовий Конґрес Українців заявив, що:
1. Такі судові процеси підтверджують відповідність наступних спостережень, які висловлено в Резолюції Європейського Парламенту щодо України від 25 листопада 2010 р.:
д. Враховуючи, що після президентських виборів у січні 2010 року посилюються тенденції, які викликають стурбованість щодо зниження поваги до демократії та плюралізму, про що свідчить зокрема поводження з деякими неурядовими організаціями та індивідуальні скарги журналістів щодо тиску з боку їхніх редакторів чи власників видань стосовно висвітлення чи невисвітлення окремих подій, а також посиленої та політично вмотивованої діяльності Служби безпеки України та використання в політичних цілях ресурсів адміністративної та судової систем.
2. 28 грудня 2010 р. Західна інформаційна корпорація ZIK повідомила, що уповноважена Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова так прокоментувала арешти попередніх урядовців:
Моя позиція була і залишається незмінною. Україна є лідером в Європі щодо масового застосування арештів… Така ситуація ганебна.
3. 30 грудня 2010 р. уряд США висловив свою стурбованість щодо стану справ в Україні в Заяві уряду США про розслідування щодо українських опозиційних політиків, де зазначив наступне:
Незважаючи на те що уряд США, як правило, не коментує конкретики окремих справ, ми висловили українському уряду наше занепокоєння: з корупцією потрібно боротися, але переслідування правоохоронними органами не має бути вибірковим або політично вмотивованим.
У цьому контексті ми також висловили свою стурбованість тим, що коли переслідують, за маленькими винятками, лише тих високопосадовців, які пов’язані з попереднім урядом, це виглядає як вибіркове переслідування політичних опонентів.
“Світовий Конґрес Українців закликає міжнародне співтовариство та свої складові організації засудити неприпустимий антидемократичний тиск, що здійснюється на політичних опонентів в Україні,” – заявив президент Світового Конґресу Українців Евген Чолій.
«УКРАЇНЦІ У СВІТІ» ПОПАЛИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Народний депутат Петро Ющенко, ініціатор проекту, сказав, зокрема, що проект демонструє уклад українства, встановлення світової цивілізації на теренах сьогоднішньої України і за її межами, і включає в себе галузі: духовну, державотворчу, культурологічну, медичну, військову, літературознавчу, просвітницьку, науково-технічну. За словами доповідача, "назва України вперше згадується в Іпатівському літописі в 1187 р., де літописець розповідає про смерть князя Володимира Глібовича: "І плакали по ньому всі переяславці, за ним же Україна багато потужила". У своїй промові П.Ющенко зосередився на певних моментах української історії та характеристиці певних історичних постатей.
Директор Інституту літератури Національної академії наук Микола Жулинський зосередив увагу присутніх на проблемі українців-міґрантів і зазначив, зокрема, що за даними ООН, у світі працює майже 8 мільйонів українців, які виїхали з України передусім в роки незалежності. За його даними, з 47 мільйонів міґрантів в світі, 10 відсотків складають українці. Виступаючий нагадав присутнім про те, що свого часу була затверджена "державна програма зв´язків з українцями за кордоном на 2007-2010 рік, для фінансування якої передбачалося близько 77 мільйонів гривень"."Де ці кошти?".- поставив риторичне запитання промовець.
Голова Европейського Конгресу Українців, перший заступник голови Світового Конґресу Українців Ярослава Хортяні (Угорщина) зазначила, що 20-тимільйонна українська діаспора, яка проживає в понад ста країнах світу, в 57-ми з них створила свої національні громадські організації. "Світова українська спільнота має представників в багатьох державах поселення: у парламентах, урядах; своїх вчених, митців та громадських діячів, і може, і вміє впливати на міжнародні установи, і головне - на формування позитивного іміджу України за кордоном». Голова ЕКУ наголосила також, що від імені багатомільйонної діаспори вимагає дотримання депутатами ВР законів країни, шанобливого ставлення до її історичних та культурно-національних цінностей.
Народний депутат Григорій Омельченко, зокрема, підкреслив: "Кожна нація, яка є на планеті Земля, дана Богом. Кожна людина має свою національність - це етнічне коріння, свою душу - це мова, пісні, культура, історія, традиції, звичаї, своя релігія, і свій дух - це спроможність відстоювати, боротися, і, якщо потрібно, то віддати життя за свою націю, за свій народ. Ця триєдина єдність - національність, душа і дух є сутністю кожної людини. Не забувайте про це. Прокинемося і спокійно скажемо своїм дітям, онукам, правнукам: ти є Богом даний українець за національністю, душею і духом. Усвідомивши це, ви відчуєте душевне полегшення".
Народний депутат Лілія Григорович повідомила, що зареєструвала законопроект, "щоб в парламенті депутати вчили історію, конституційне право, і іноземну, українську мову. Бо якщо лікар не знає анатомії, він не буде анатом, а якщо депутат не знає своєї історії, мови, права, він є ніхто!".
На закінчення А.Мартинюк закликав присутніх до наступного: "Давайте зробимо наше життя в українській державі таким, щоб ті 20 мільйонів української діаспори не на відстані за нас заступалися, а стояли в черзі в українських посольствах за одержанням паспорта громадянина України".
Підготовано ГАЛИНОЮ МАСЛЮК з використанням матеріалів української преси.
PRIME MINISTER OF CANADA STEPHEN HARPER’S VISIT TO UKRAINE
In the last year, the Ukrainian Canadian Congress (UCC), one of UWC’s largest member organizations and the voice of the Ukrainian community in Canada for the past 70 years, has kept the government of Canada informed about the situation in Ukraine. Specifically, UCC alerted Canadian officials about the deterioration of democracy and human rights and called upon Canada to speak openly with Ukraine on these issues while fostering strong bilateral relations.
UWC President Eugene Czolij asked Prime Minister Harper to raise a number of issues with Ukraine’s leaders during official talks that are considered important by the international Ukrainian community. He asked him to communicate that Canada will continue supporting Ukrainian democracy and independence thereby showing Ukraine the value of improving ties with the West instead of pursuing the exclusively pro-Russian course chosen by the current government. The UWC President also requested Prime Minister Harper address the issues of the violation of human rights and fundamental freedoms occurring in Ukraine, media censorship and issues related to the 1932-33 Holodomor genocide of the Ukrainian people.
The Prime Minister of Canada began his visit to Ukraine in Kyiv on October 25, 2010. He honoured the memories of Ukrainian genocide victims at the “Remembrance Candle” Memorial Complex where he laid a symbolic candle and urn with wheat at the foot of the “Girl with wheat” statue and visited the "Memorial of Holodomor Victims in Ukraine" National Museum. Prime Minister Stephen Harper also laid memorial wreaths at the Tomb of the Unknown Soldier and the Monument to the victims of Babyn Yar.
Next, the Canadian and Ukrainian delegations were introduced during an official ceremony. During his meeting with President Victor Yanukovych, Prime Minister Stephen Harper noted that Canada has been actively cooperating with Ukraine since Independence and that Canada was the first Western country to recognize that Independence. The issues of freedom and democratic rights were raised during talks as was the expansion of commercial activity between Canada and Ukraine. The sides signed a bilateral Youth Mobility Agreement, the goal of which is to improve opportunities for travel and employment between young people in both countries. During the joint press conference, the Prime Minister of Canada stated that his country will continue supporting Ukraine for as long as the principles of peace, democracy and freedom are respected.
Later the Prime Minister of Canada met with the Head of the Supreme Council Volodymyr Lytvyn and Prime Minister Mykola Azarov. The sides discussed bilateral cooperation and the upcoming local elections. Speaking to the latter issue, the Prime Minister of Canada noted that all parties running in the elections should respect Ukrainian law. Irrespective of the fact that Ukrainian is the state language of Ukraine, Prime Minister Mykola Azarov spoke Russian during the meeting.
While in Kyiv, Prime Minister Stephen Harper met with opposition leader and head of the “Batkivshchyna” political party Yulia Tymoshenko. They discussed current events and the upcoming local elections. Canada’s Prime Minister said that his country will continue to support Ukrainian democracy.
On October 26, 2010, the Prime Minister of Canada and the Canadian delegation travelled to Lviv where they visited the Ukrainian Catholic University and met with its rector, Fr. Boris Gudziak. He made headlines earlier in the year after being pressured by the State Security Service of Ukraine. The Prime Minister delivered a speech at the university in which he spoke about independence, freedom, democracy, human rights, rule of law and Canada’s support for democratic reforms in independent Ukraine. He made reference to the 1932-33 Holodomor noting that that Canada’s parliament recognized the manmade famine as genocide of the Ukrainian people.
Next the Prime Minister of Canada toured the National Museum and Memorial to the Victims of Occupational Regimes "Lonsky Street Prison" and met with its director Ruslan Zabily, who was recently detained by the State Security Service of Ukraine. The head of Canada’s government expressed dismay over the fact that the Communist regime has not been condemned like the Nazi regime. He pledged support for a memorial honouring the victims of Communist repressions to be built in Canada on the initiative of the Ukrainian Canadian community.
According to the Prime Minister of Canada, his visits to the "Memorial of Holodomor Victims in Ukraine" and "Lonsky Street Prison" museums, showed his support for renewing Ukraine’s national memory and dealing with the consequences of Ukraine’s totalitarian past.
The Prime Minister of Canada also visited St. George’s Cathedral where he met with Bishop Venedict (Aleksiychuk) and descended into the crypt that houses the remains of Metropolitan Andrey Sheptyckyj and Patriarch Josyf Slipyj. Prime Minister Stephen Harper capped off his visit to Ukraine by laying flowers to the Taras Shevchenko monument in the Lviv city centre.
Summing up the visit to Ukraine, UWC President Eugene Czolij stated: “Prime Minister of Canada Stephen Harper’s visit to Ukraine was very successful. It proved that Canada is a long-time and reliable partner of Ukraine in supporting its independence and development of democratic institutions. I hope that the visit helped the people of Ukraine realize the importance of developing ties with Western countries, in particular with Canada, to counterbalance the drastically pro-Russian course adopted by Ukraine’s current government. It’s important that the Prime Minister of Canada spoke about the 1932-33 Holodomor as a genocide of Ukrainian people, that he voiced concern over the violations of human rights and fundamental freedoms and censorship of free speech in Ukraine and that he met with Fr. Boris Gudziak and Ruslan Zabily who have been subject to pressure by Ukraine’s new government.”
UKRAINIAN WORLD CONGRESS
145 Evans Ave., Suite 207
Toronto, ON
M8Z 5X8 Canada
Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca
website: www.ukrainianworldcongress.org
ВІЗИТ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА КАНАДИ СТІВЕНА ГАРПЕРА ДО УКРАЇНИ
Протягом цього року Конґрес Українців Канади, що є однією з найпотужніших складових організацій СКУ та вже 70 років голосом української громади в Канаді, звертав увагу уряду Канади на нинішню ситуацію в Україні, а зокрема на погіршення стану демократії та прав людини, а також закликав Канаду вести відкритий діалог з Україною щодо цих питань та в той же час плекати тісні міждержавні відносини.
 |
| Прем'єр-міністр Канади С. Гарпер перед пам’ятником жертвам Голодомору. |
 |
| На фото (зліва направо): П.Ґрод, С.Гарпер, о.Борис Ґудзяк та Е.Чолій. |
З проханням піднести під час офіційної подорожі до України ряд важливих питань, що хвилюють світове українство, звернувся до Прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера президент СКУ Евген Чолій. Він зокрема просив наголосити, що Канада і далі буде сприяти зміцненню демократії в Україні і її утвердженню як незалежної держави та цим самим зацікавити Україну в розширенні зв’язків з заходом, на противагу цілковито проросійському курсу нинішніх владних структур. Президент СКУ також просив звернути увагу на порушення в Україні людських прав і основних свобод та впровадження в засобах інформації цензури, а також на питання Голодомору 1932-33 рр. як геноциду українського народу.
Свою подорож до України Прем’єр-міністр Канади розпочав 25 жовтня 2010 р. у Києві з відвідин пам’ятних для українського народу місць. Він зокрема завітав до Меморіального комплексу “Свічка пам'яті”, де вшанував пам’ять жертв геноциду українського народу, поставивши біля скульптури “Дівчинка з колосками” горщик з символічною композицією із квітів та колосків та відвідавши Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні". Прем’єр-міністр Стівен Гарпер також поклав вінки до Могили невідомого воїна і пам’ятника жертвам Бабиного Яру.
Затим відбулась офіційна церемонія зустрічі Прем’єр-міністра Стівена Гарпера та Президента Віктора Януковича, під час якої було взаємно представлено членів делегацій Канади та України. Після цього пройшла зустріч лідерів двох держав, на якій Прем’єр-міністр Стівен Гарпер наголосив, що Канада активно співпрацює з Україною з часів її незалежності, яку вона визнала першою в західному світі. У ході переговорів було обговорено питання про дотримання в Україні фундаментальних цінностей свободи і демократії та про розбудову комерційних відносин між Канадою та Україною. Відтак було підписано міжурядовий Меморандум про взаєморозуміння стосовно молодіжних обмінів, головною метою якого є поліпшення можливостей для молоді щодо праці та подорожей. На завершення під час прес-конференції Прем’єр-міністр Канади заявив, що Канада продовжуватиме підтримувати Україну, якщо вона буде дотримуватися принципів миру, демократії і свободи.
У цей же день пройшли зустрічі Прем’єр-міністра Канади з Головою Верховної Ради Володимиром Литвином та з Прем’єр-міністром Миколою Азаровим. Було обговорено питання про необхідність активізації співробітництва між державами та про майбутні місцеві вибори, у зв’язку з чим Прем’єр-міністр Канади наголосив на важливості дотримання всіма їх учасниками законодавства України. Незважаючи на те, що єдиною державною мовою України є українська мова, Прем’єр-міністр Микола Азаров вів міждержавний діалог російською мовою.
Під час перебування в Києві Прем’єр-міністр Стівен Гарпер також зустрівся з лідером опозиції, головою партії “Батьківщина” Юлією Тимошенко, з якою обговорив питання про сучасні події в Україні та про майбутні місцеві вибори. Він запевнив, що Канада буде продовжувати підтримку української демократії.
26 жовтня 2010 р. у Львові Прем’єр-міністр Канади разом з делегацією побував в Українському католицькому університеті, де зустрівся з його ректором о. Борисом Ґудзяком, на якого в цьому році було здійснено тиск з боку Служби безпеки України. Прем’єр-міністр Стівен Гарпер виступив з доповіддю, в якій наголосив на важливості таких вартостей, як незалежність, свобода, демократія, права людини і верховенство права та звернув увагу на сприяння Канади розвитку демократичних реформ в незалежній Україні. Він також заторкнув тему Голодомору, пригадавши, що два роки тому Парламент Канади прийняв закон про визнання Голодомору 1932-33 рр. геноцидом українського народу.
Після цього Прем’єр-міністр Канади оглянув експозицію Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” та зустрівся з його директором Русланом Забілим, який недавно зазнав переслідування з боку спецслужб України. Під час перебування в музеї Прем’єр-міністр Стівен висловив своє занепокоєння тим, що комуністичний злочинний режим ще не до кінця засуджений, як це було зроблено з фашистським режимом та поінформував, що з ініціативи українців Канади та за його підтримки в Канаді відкриють пам’ятник жертвам комуністичних репресій.
Своїми візитами до музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" та до музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького”, за словами Прем’єр-міністра Канади, він засвідчив підтримку процесам відновлення національної пам’яті та подолання тоталітарного минулого в Україні.
Прем’єр-міністр Канади також побував у Архикатедральному соборі Святого Юра, де зустрівся з Владикою Венедиктом (Алексійчуком) та спустився до крипти собору, де спочивають тлінні останки Митрополита Андрея Шептицького та Патріарха Йосифа Сліпого. На завершення подорожі до України Прем’єр-міністр Стівен Гарпер поклав квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку в центрі Львова.
Підсумовуючи результати поїздки до України, президент СКУ Евген Чолій заявив: “Візит Прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера до України був дуже успішним. Він засвідчив, що Канада є давнім і надійним партнером України в утвердженні її незалежності та розвитку демократичних інституцій. Сподіваюсь, що цей візит дав зрозуміти українському народу необхідність розширення зв’язків з країнами західного світу, а зокрема з Канадою, на противагу різкому проросійському курсу нинішніх владних структур України. Важливо, що Прем’єр-міністр Канади наголосив, що Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом українського народу, а також заявив про стурбованість порушеннями людських прав і основних свобод та цензурою слова в Україні та зустрівся з о. Борисом Ґудзяком і Русланом Забілим, на яких було здійснено тиск з боку нової влади в Україні”.
СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ
145 Evans Ave., Suite 207
Toronto, ON
M8Z 5X8 Canada
Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca
website: www.ukrainianworldcongress.org