Kokkinh_karta_

ФУТБОЛ ПРОТИ РАСИЗМУ


Цього року в Греції в різних містах країни успішно пройшли матчі за участю відомих грецьких та іноземних футболістів, а також команд, зібраних з числа міґрантів, що проживають в країні. Зокрема, гасла на кшталт «Let's kick racism out of football» скандували вболівальники північного грецького міста Серрес на стадіонні Пансерраїко, а на національному стадіоні м. Ханя, що на Криті, збірна команда ветеранів грецького футболу та митців під назвою «Hasta La Victoria Siempre» зіграла матч з командою Форуму міґрантів Криту під гаслом «граємо разом на стадіоні солідарності, щоб ніхто не грав в м’яч нашим життям». «Користуючись тим, що прихильність до футболу демонструють широкі соціальні верстви, хотіли би своєю присутністю надати заходу загальнонаціонального виміру і закликати грецьке суспільство до гармонійного співіснування з людьми, які потрапили до нашої країни в пошуках кращої долі, і всім разом докласти зусиль до покращення нашого життя та подолання економічної кризи, що так жорстоко нас випробовує. Наша мета дуже проста – щоб весь світ був разом», зазначили у своєму зверненні відомі ветерани грецького футболу Нікос Малляріс та Нікос Сарґаніс.

Українські діти проти расизму

Свою «Червону картку расизму» показали цього року учні української суботньої школи при Товаристві «Українсько-грецька думка»,  які долучилися до ініціативи Football Against Racism in Europe «FARE», висловлюючи ставлення до цієї фобії усіх українців Греції та світу. 25 жовтня на афінському стадіоні «Панатінаїкос» відбулося незвичайне свято футболу «Футбол проти расизму», де діти різних національностей зустрілися з грецькими футболістами, щоб спільними зусиллями послати в суспільство потужний сигнал боротьби проти расизму і закликати з більшою чутливістю відноситися до всього відмінного чи особливого.

Цьогорічний захід був організований спільними зусиллями мера грецької столиці Нікітаса Какламаніса, голови Організації молоді та спорту Афінської мерії Васіліса Кікіляса та президента Ради негритянських європейських жінок Греції Івет Тзарвіс за підтримки Міжнаціонального центру Департаменту міґрантів мерії Афін та клубу «Панатінаїкос», який гостинно надав для проведення заходу свій легендарний стадіон. Присутніх  вітали Васіліс Кікіляс та Івет Тзарвіс. Відбулися матчі між дитячими командами, а також дружній матч команди Всегрецької спілки футболістів та збірної команди міґрантів. Врешті, всі діти отримали подарунки, медалі та почесні грамоти,  а також мали можливість отримати автографи відомих гравців грецьких футбольних клубів.

Потрібно допомагати людям пам’ятати

На наше прохання президент Ради чорношкірих європейських жінок Греції Івет Тзарвіс відповіла на кілька питань:

-Яка основна мета Ради і чим вона займається?Yvette

-BEWC - це міжнародна організація темношкірих жінок Європи, яка розпочала свою діяльність в 2007 р. Її основною метою є виявлення проблем негритянських жінок. Доконаним фактом є те, що чорношкіра жінка поза межами своєї батьківщини має три найважливіші проблеми: а) є жінкою; б) є міґранткою; в) є чорною. Ці три фактори роблять її особливо вразливою в суспільстві, де вона має нижчу зарплатню, менше шансів знайти роботу, більше складностей її отримати чи втримати. Завданням Ради є політизація цих питань, навчання та всебічна підтримка цих жінок. З цією метою проводиться маса різноманітних заходів: семінари, конференції, презентації в Європарламенті, участь у європрограмах тощо.

-Чи африканки Греції є суспільно активними?

-Хороше питання. Вони досить активні коли мова йде про забезпечення їх культурних потреб. В інших питаннях потребують підштовхування. Хоча, надзвичайно показовою була боротьба чорношкірих жінок Греції за права другого покоління. Рух «НІ расизму з колиски» зародився в моєму кабінеті з ініціативи африканок в 2005 р. Через стільки років можемо говорити про результат!

-Чи відрізняються проблеми темношкірих жінок від проблем будь-якої іншої жінки-міґранта?

-Коли Ви останній раз бачили чорношкіру жінку-продавця в бутику? Або гіда-перекладача? Або офіціантку в ресторані? Одна моя приятелька після тривалих пошуків знайшла роботу в кондитерській. Першими словами власника були: «Вперше беру на роботу темношкіру жінку. Подивимося як це сприймуть покупці».

-На Ваш погляд, грецьке суспільство є терпимим до іноземців чи не дуже?

-Вважаю, що загалом греки завжди були дуже гостинними і виказували свою доброту по відношенню до іноземців. Але зараз економічна ситуація дуже ускладнилася, греки почали переживати за своє майбутнє, за майбутнє їхніх дітей. Зростає недовіра і все збільшується кількість расистських виявлень.

-Чи аналогічні до сьогоднішнього заходи є результативними в контексті боротьби проти расизму та нетерпимості?

-Вважаю, що заходи на кшталт FARE допомагають людям пам’ятати, що є така тема. Подразнюють свідомість місцевих жителів і спонукають замислитися, що поруч, в їхній країні живуть люди, які мають масу проблем. Але перш за все зближує дітей між собою, тому що футбол – командна гра. Якщо не співпрацюєш, не маєш найкращого результату. Тут зароджується дружба між дітьми, які в буденному житті ніколи би не зустрілися.

-Що нам, дорослим, потрібно робити для того, щоб діти всіх національностей відчували Грецію своєю батьківщиною?

-Гадаю, контакт у школі робить свою справу. Діти міґрантів, з якими доводилося розмовляти, незалежно від кольору шкіри чи країни походження їхніх батьків, володіють грецькою мовою, святкують грецькі свята, знають, люблять і шанують грецькі цінності та традиції, нарівні зі своїми грецькими ровесниками слухають одну і ту ж музику, мають однакові об’єкти поклоніння. Почувають себе греками.

-Дякую за змістовні відповіді.

Галина МАСЛЮК-КАККУ. Світлини автора

Yvette_me_ta_oykranakia Denys Stadio_Panathanaikos Olena_Oumrysh Marija_Vakhulovych
І. Тзарвіс з учнями
школи Денисом
Підгаєцьким,
Марією Вахулович,
Павлом Бабієм.
Денис Підгаєцький
з новими друзями.
Готуючись до поєдинку. Мама Марії Олена
Умриш приєднується
до акції.
Першокласниця Марія
Вахулович всюди перша.

Posolstvo-5

КЕРІВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В ГРЕЦІЇ

Meria_Afin-2
Під час зустрічі з заст. мера Афін (зліва направо): Ґ.Кузен, Т.Транака, Я.Хортяні, Г.Маслюк, Евген Чолій, А.Еверт, В.Шкуров, О.Галушка, А.Чолій та А. Лобач.
Meria_Afin-1
Meria_Afin-3
Пан Чолій прощається з пані Еверт.
MVS_GR-5
Під час зустрічі з ген. секретарем МВС (зліва направо): Я.Хортяні, Е.Чолій, А.Такіс, В.Шкуров та Г.Маслюк.
Zografu
Українська делегація в кабінеті мера Зографу.
Zografou-1_
Zografou-2_
Урочисте засідання в мерії Зографу.
Zografou-3_
Е. Чолій вручає медаль Володимира Великого меру Зографу.
Zografou-5_
Біля пам’ятника Кобзарю в парку м. Зографу.
Zografou-6_
Президент СКУ Е. Чолій, мер Зографу І. Казакос, посол України в Греції В. Шкуров.
Posolstvo-3
13 вересня відбулася зустріч із заступником мера Афін Алєксандрою Еверт-Алверті в приміщенні Афінської мерії. Тут порушувалися питання чисельності та громадянської активності української громади Афін. Пан Чолій проінформував грецьких посадовців щодо Світового Конґресу Українців (склад, діяльність, мета, основні напрямки, заходи). Пані Еверт наголосила на необхідності більш активної участі українців у суспільному житті країни, вправного володіння грецькою мови тощо. Для цього при мерії створена Рада міґрантів, яку вона курує. Основна мета Ради - максимальне прискорення адаптації іноземців, що легально перебувають у країні, до грецького середовища. В квітні 2010 р. В Греції прийнятий закон, який дозволяє міґрантам брати участь у виборах до органів місцевого самоврядування. Пані Еверт зазначила, що лише 9 українців із 1300 офіційно зареєстрованих в афінській мерії зголосилися до участі у виборах. У зв’язку з цим були обговорені можливі шляхи інформування української громади, а також її заохочення до активної громадської позиції. Пані Еверт зацікавилася невідомим для неї питанням Голодомору, порушеним у розмові президентом Світового Конґресу Українців паном Чолієм. Голова української громади Г. Маслюк пообіцяла передати для детальнішого ознайомлення інформаційні матеріали грецькою та англійською мовами. Пані Еверт закликала українців більш активно відстоювати свою мову, історію тощо, так як представники російської громади енергійно переконують, що українське з російським не мають особливих відмінностей. В зустічі, окрім вищезгаданих, взяли участь голова Комітету "Україна 33" Ґеня Кузен з м. Ліон (Франція), заступник голови УГД Алла Лобач, член Товариства Оксана Чаус, дружина президента СКУ Анна Чолій.   14 вересня зранку відбулася зустріч української делегації з генеральним секретарем Міністерства внутрішніх справ Греції з питань міґрації Андреасом Такісом. Зі сторони міністерства був присутній також керівник міґраційної служби міністерства. Під час зустрічі порушувалися питання чисельності української громади, її якісний склад та наведені статистичні дані щодо статусу присутніх в Греції українців. За оцінками МВС Греції чисельність легально перебуваючих в країні українців сягає 20.000 осіб, серед яких 8.400 є в шлюбі з громадянами Греції. Даних щодо українців, які мають грецьке громадянство, немає - міністерство не наголошує на походженні людей, які вже отримали грецьке громадянство. Ці люди автоматично вважаються греками і жодним чином не виділяються в грецькому суспільстві. Очевидно, існує кілька тисяч нелегальних українців. В свою чергу пан Чолій проінформував про діяльність Світового Конґресу Українців, наголосив на необхідності визнання Голодомору як ґеноциду українського народу та про порушення зі сторони найвищої надбудови українських організацій в Організації Об’єднаних Націй питання запобігання торгівлі людьми. Присутній на зустрічі Посол України В. Шкуров та пан Такіс зазначили, що останнім часом спостерігається певне пожвавлення в питанні нелегального переміщення жінок з України з метою сексуальної експлуатації. Відтак було досягнуто домовленості про додаткові зустрічі представників міністерства з Послом України та представниками Товариства. Питання торгівлі людьми належить до компетенції міністерства правопорядку Греції. МВС Греції головним чином займається статусом присутніх на території країни іноземців. Пан Такіс зазначив, що 900 українців вже отримали в Греції безстроковий вид на проживання, що є найбільшим числом серед національних груп міґрантів, і що в намірах міністерства значно збільшити кількість безстрокових документів для українців як безконфліктних, законослухняних громадян. Пан Такіс запевнив, що міністерство готове допомогти відновити документи українцям, які багато років перебувають легально на території Греції,але через кризу не змогли виконати передумови для продовження документів, і попросив сприяння української громади в цьому питанні. Генеральний секретар МВС Греції в справах міґрації проінформував присутніх, що в Греції не планується жодної наступної хвилі легалізації, тобто країна не в стані більше приймати міґрантів, кількість яких вже зараз є з найвищих в Европі - 8-10% відносно до населення країни. Пан Такіс зацікавився також питанням Голодомору, яке було для нього цілком невідомим. Голова УГД пообіцяла передати для ознайомлення інформаційні матеріали.   14 вересня керівництво української діаспори в писутності Надзвичайного та Повноважного Посла України в Греції Володимира Шкурова зустрілося з мером м. Зографу Іоаннісом Казакосом. В розширеному колі присутніх радників мера від різних партій, політичних та громадських діячів міста, а також представників української громади Греції президент Світового Конґресу Українців Евген Чолій ознайомив присутніх з діяльністю основних діаспорних надбудов, СКУ та ЕКУ, а також досить детально розповів щодо питання Голодомору, ОУН-УПА, сучасної ситуації в Україні. Під час урочистої церемонії відбулося нагородження мера Зографу Іоанніса Казакоса вищою нагородою СКУ - медаллю Володимира Великого за визначний вклад в розбудову українсько-грецьких стосунків, допомогу українській громаді Греції, сприянні в поширенні історичної правди про Голодомор, діяльність ОУН-УПА, зведення пам’ятника Т. Шевченку на території мерії тощо. Пан Казакос запевнив українську делегацію в незмінності своїх позицій щодо українського питання. В свою чергу Посол України в Греції В. Шкуров обіцяв додати всіх зусиль для нового поштовху в розвитку українсько-грецьких стосунків. Посол України вручив меру Зографу Почесну грамоту за підписом першого президента України, голови Української Ради Миру Леоніда Кравчука "За вагомий особистий внесок у миротворчу справу в ім’я утвердження миру, гуманізму та справедливості, активну громадську діяльність, спрямовану на розбудову українсько-грецьких відносин, згуртування української громади Греції, високий патріотизм та відданість Батьківщині". Після урочистого засідання відбулося спільне покладання вінків до пам’ятника Кобзарю в парку Дружби міста Зографу. Посол України вручив почесні грамоти Української Ради Миру членам Ради правління Товариства "Українсько-грецька думка" Оресту Чурі та Андрію Ващуку. Захід супроводжував прекрасними українськими піснями гурт "Галичина", який на завершення виконав разом з усіма присутніми українцями Гімн України.   Наступним пунктом української делегації на чолі з Президентом СКУ 14 вересня стало Посольство України в Греції. Тут делегація мала можливість познайомитися з дипломатичним складом посольства. Посол України окреслив основні проблеми та напрямки роботи диппредставництва України в Греції, запевнив у співпраці з українською громадою та спільній діяльності для зміцнення міждержавних стосунків. Віце-консул Максим Немиря проінформував присутніх щодо складностей та проблем, які виникають в обслуговуванні українських громадян, особливо через недостатність персоналу. Перший радник посла з питань культури, спорту та зв’язків з діаспорою Ілля Олійник розповів щодо планів проведення мистецьких заходів в рамках Культурного центру при посольстві. Було обговорено питання релігійної проблематики української громади Греції та необхідність пошуку рішень. Під час зустрічі в посольстві відбулося нагородження Президента Грецько-британської спілки, Спілки приватних коледжів Греції, коледжу «Дельта» та Організації популяризації грецької мови Костянтина Карканяса за велику допомогу у діяльності Товариства
Posolstvo-6
Е. Чолій вручає Почесну грамоту СКУ К. Карканясу.
Posolstvo-7
В.Шкуров вручає К.Карканясу Почесну грамоту УРМ. Ліворуч Е.Чолій та Я.Хортяні.
"Українсько-грецька думка", а саме, багаторічного безкоштовного надання приміщення для потреб української недільної школи при Товаристві, проведення спільних заходів та надання приміщення для заходів Товариства. Зокрема, президент СКУ Евген Чолій нагородив пана Карканяса Почесною грамотою Світового Конґресу Українців, президент Европейського Конгресу Ярослава Хортяні вручила грецькому меценату ювілейну медаль ЕКУ, випущену на честь 60-ліття діяльності найстаршої надбудови української діаспори, посол України Володимир Шкуров від імені першого Президента України, голови Української Ради Миру Леоніда Кравчука вручив Почесну грамоту "За вагомий особистий внесок...». Окрім делегації СКУ, ЕКУ, голови Товариства УГД, на зустрічі були присутні заступник голови Товариства Алла Лобач, секретар Оксана Наконечна, члени Ради правління Орест Чура, Роман Садовський.   14 вересня ввечері керівництво СКУ та ЕКУ в особі їх голів разом з керівництвом Товариства «Українсько-грецька думка» провело підведення підсумків IV Форуму української діаспори в Греції, зустрічей з представниками грецького уряду, органів місцевого самоврядування, а також з представниками української громади Греції під час відвідування української греко-католицької парафії Афін, та намітило план спільних дій в рамках співпраці СКУ, ЕКУ та їх складової організації від Греції, Товариства "Українсько-грецька думка».   Варто зазначити, що на всіх зустрічах президент СКУ закликав громадськість та уряд Греції, як уряд демократичної країни, відслідковувати випадки порушення прав людини в Україні, притискання свободи слова та вільних демонстрацій в Україні, недопустимі заяви Росії та її грубі втручання у внутрішні справи України, та реагувати на ці явища офіційними заявами засудження.

Прес-служба Товариства «Українсько-грецька думка»


 


button IV forum

IV ФОРУМ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ В ГРЕЦІЇ ПІДСУМОВУЄ

Шкільництво – найосновніший пріоритет діаспорної діяльності

Forum-9
Учасники IV Форуму української діаспори в Греції.

Як ми повідомляли, IV Форум української діаспори в Греції пройшов в місті Еретрія на о. Евія з 3-го по 13 вересня 2010 р. Цьогорічний захід проводився за організацією Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка» у співпраці зі Світовим Конґресом Українців (СКУ), Европейським Конґресом Українців (ЕКУ) та Українською Радою Миру (УРМ). В ньому взяли участь 29 представників з Канади, Франції, Угорщини, Греції, України.

Основною темою була освіта, отже освітяни з діаспори та України працювали над темами: «Сучасний стан викладання української мови, літератури, історії та географії в Україні та діаспорі», «Практика інтегрованого уроку в системі недільної школи», «Новітні типи уроку і їх практичне використання в системі недільної школи». Модератором освітянської конференції виступав відомий в діаспорних кругах та прекрасно обізнаний з проблемами українського шкільництва за кордоном директор Інституту української філології Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова п. Анатолій Висоцький. Було заслухано доповіді філолога грецької, української, російської мов, перекладача з Греції Наталії Басенко «Культурні взаємозв’язки українського та грецького народів", студентки ОКР «Маґістр» за спеціальністю «Мова та література новогрецька» Маріупольського державного університету з України Оксани Басенко «Країнознавство як необхідний елемент інтегрованого підходу до вивченння рідної мови у недільній школі», президента Европейського Конґресу Українців, голови Українського самоврядування Угорщини та голови Товариства української культури в Угорщині Ярослави Хортяні про стан українського шкільництва на теренах Европи та зокрема в Угорщині, директора Української школи ім. В. Сарчука в Гамільтоні, Канада, кандидата філологічних наук, доцента Євгенії Петрової «Роль української діаспори у становленні та розбудові української освіти в Канаді» директора української недільної школи при Товаристві «Українсько-грецька думка», секретаря Товариства «Українсько-грецька думка» Оксани Наконечної «Стан українського шкільництва в Греції», директора ЗНЗ «Міжнародна українська школа» (МУШ) Людмили Іванової з України з презентацією очолюваного навчального закладу, заступника  директора ЗНЗ МУШ Галини Пархоменко «Одинадцятирічна освіта і Болонська система навчання в Україні», заступника директора ЗНЗ МУШ Оксани Воронецької «Особливості викладання української мови та літератури в недільній школі», методиста з історії ЗНЗ МУШ, автора підручників з історії, кандидата історичних наук Олександра Гісема «Особливості викладання історії України в недільній школі», методиста з історії ЗНЗ МУШ Світлани Нестеренко «Виховний процес у недільній школі. Збереження та виховання українців в новому середовищі», заступника головного редактора видавництва «Педагогічна преса», члена географічного товариства України і члена правління Асоціації вчителів географії України Валентини Бойко «Особливості навчання географії України в недільній школі», Даріани Т.-Блохин з Мюнхена «Українознавча наукова діяльність акад. проф. Ю. Бойка-Блохина в Людвіґ-Максиміліянс Університеті», кандидата педагогічних наук, доцента кафедри грецької філології Маріупольського державного гуманітарного університету Юлії Короткової «Забезпечення полікультурної освіти в Греції та Україні», а також проведено майстер-клас «Лялька-мотанка» методистом з історії ЗНЗ МУШ Світланою Нестеренко.

Під час обговорення ситуації, що склалася в середовищі українського діаспорного шкільництва було виділено неоднорідність проблем для різних країн, а саме, для автохтонного українського населення та нацменшин Центральної та Східної Европи і Балкан, як наприклад, Польщі, Словаччини, Хорватії, Румунії, Сербії тощо, для країн давнього поселення українців - Америка, Канада, Австралія, західна Европа, та представників останньої четвертої хвилі еміґрації, які частково долучилися до старих діаспорних організацій, де вони існували, або створили нові організації і школи при них.

Гарячі протиріччя виникли в обговоренні діяльності на европейських теренах Міжнародної Української Школи (МУШ). Цей державний проект, створений міністерством освіти України три роки тому на прохання українських громадських організацій Европи, широко презентувався серед нової хвилі міґрації як державний проект, що забезпечить українським дітям за кордоном отримання повноцінного атестату про середню освіту. Безумовно, дуже актуальний на даний момент проект МУШ повинен був допомогти українським дітям здобути освіту, дати можливість поступати в вищі навчальні заклади чи України, чи за кордоном. На жаль, в процесі діяльності не все складалося так гладко, як початково представлялося. Звісно, кожний початок складний і всі мають бути готові до подолання труднощів, що виникають. Поза чисельністю зрозумілих технічних деталей, заснувавши та прорекламувавши МУШ, український уряд майже з самого початку виявив неспроможність забезпечити її діяльність фінансово, звернувшись таким чином до українських громадських організацій, шкіл та безпосередньо батьків з проханням фінансування. Непосильний тягар в наступний раз ліг на плечі і так знедолених, заморених безробіттям, кризою і тяжкою працею українських міґрантів. Але це, як виявилося незабаром, було тільки півбіди. З метою отримання завітного паперу з гербовою печаткою в Европі почали «плодитися» комерційні навчальні заклади, єдиною метою яких є одне - атестат. Внаслідок цього на даний момент українське шкільництво в Европі перебуває під серйозною загрозою. Адже мета кожної української спільноти поза межами рідної землі є, перш за все, збереження мови та національної самоідентичності. І саме через недільні школи представники всіх етносів у світі зберігають свою самобутність і збагачують культуру країни проживання.

Отже, під час освітянської конференції Форуму було висловлено велике занепокоєння фактом, що в чисельних комерційних школах, що як гриби розплодилися на европейському просторі єдино для співпраці з Міжнародною українською школою, не надається значення патріотичному вихованню дітей в християнському українському дусі, не прищеплюється любов до рідної мови, літератури, звичаїв та прадавніх традицій українського етносу, не викладається правдива історія української нації та її героїв та не відзначаються визначні для українського народу дати і свята. Таким чином, і так зденаційовані десятиліттями радянського панування українці, що складають основну масу нової хвилі міґрації, не зможуть ні зараз, ні в майбутньому ідентифікувати себе в іноземному середовищі, відстоювати свої права та достойно представляти Україну в світі. Українські школи за кордоном, настоюють представники української діаспори, мають святий обов’язок виховувати достойну зміну, що продовжуватиме розбудовувати українську справу в усьому світі. Світ повинен знати правду про багатостраждальну історію українського народу, про столітні гоніння та заборони, про систематичне винищення українського селянства через штучний Голодомор, про тотальне винищення української інтеліґенції, про національно-визвольну боротьбу українського народу за незалежність своєї Батьківщини тощо. Українська діаспора завжди була і продовжуватиме залишатися основним провідником української ідеї в світі.

Представники діаспори схвильовані також останніми подіями в Україні і, особливо, в сфері освіти, коли посаду міністра освіти обійняв відкритий україноненависник Дмитро Табачник, що чи не щодня шокує українську світову спільноту своїми необґрунтованими, а часто відверто брехливими заявами. Перед українськими освітянами за кордоном стоїть важливе питання – чи можлива подальша співпраця і в якій мірі з міністерством освіти України? Чи не спробує сьогоднішня офіційна Україна насадити в українському закордонному просторі викладання спотвореної радянською пропагандою історії України? Чи піклуватиметься про збереження української мови в діаспорі, відколи намагається правдою-неправдою надати російській мові статус другої офіційної мови в самій Україні?

Велика кількість питань стоїть зараз як перед освітянськими фахівцями в діаспорі, так і в Україні. Весь спектр цих питань було порушено на конференції IV Форуму. Приємно, що освітяни з України щиро готові шукати шляхи розв’язання існуючих в діаспорі проблем. Це дуже важливо, так як самим діаспорянам в чужоземному середовищі це дуже важко робити. Але їм це вдавалося досі і, хочеться вірити, буде вдаватися і надалі. Незважаючи на зміни урядів, політики чи вподобань кожної наступної влади в Україні.

Результатом конференції стала прийнята Резолюція, яку організаторами Форуму було надіслано до міністрества закордонних справ та міністерства освіти України. Дирекція МУШ передала українській недільній школі при Товаристві «Українсько-грецька думка» комплекти літератури для молодшої школи, методичну літературу для старшої школи, а також атласи та карти з географії України, компакт-диски та мультфільми в допомогу вчителям недільної школи.  Евгенія Петрова передала для потреб Товариства та школи канадські зразки підручників для недільної школи, методичні посібники з методики викладання історії Валентини Курилів (Канада) та компакт-диски з кінострічками історичного змісту "Між Гітлером і Сталіним" та "The Soviet Story". В роботі конференції взяли участь всі вчителі української недільної школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка».

Українській нації – бути!

Istorychni_besidy
Посол України Ю. Щербак та історик О. Гісем.

Усі ці болючі питання продовжували обговорюватися учасниками Форуму під час історичних бесід, основними темами яких були: «Україна між Европою та Росією», «Українській нації - бути. Проблеми сучасного націєтворення та шляхи до їх подолання». Цьогорічні бесіди перетворилися на справжні дискусії, що торкнулися не лише сучасного стану справ в Україні, нових глобальних реалій та місця України в світі, але й історичних питань, що викликають протиріччя у трактуванні. Жваве зацікавлення викликали у присутніх виступи відомого українського дипломата, Посла України Юрія Щербака, який теж висловив велике занепокоєння за подальшу долю України. Свою позицію щодо історичних тем та сучасних подій в країні висловив також автор підручників історії, кандидат історичних наук Олександр Гісем. За високим рівнем зацікавленості та браком часу на обговорення, було заплановано додаткові дві зустрічі поза запланованою програмою, на одній з яких було переглянуто фільм "Між Гітлером і Сталіном". Посол України Юрій Щербак подарував організаторам свою останню книгу роздумів, порівнянь, передбачень, статтей та виступів за 2003-2010 рр. «Україна в зоні турбулентності: демони минулого і тривоги ХХІ століття», що вийшла цього року у видавництві «Український письменник».

Заключне слово, спроектоване в майбутнє

Заключну сесію IV Форуму української діаспори в Греції, яка відбулася ввечері 10 вересня, розпочав один з наймолодших учасників Віктор Ващенко з Києва, який прочитав поезію Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Привітавши присутніх та передавши вітання від голів усіх організацій-членів Европейського Конґресу Українців, які дуже вболівали за роботу Форуму, а також вітання від колективу Міжнародного Інституту Освіти та Культури «Львівська політехніка» та особисто його директора пані Ірини Ключковської, голова Товариства «Українсько-грецька думка» Галина Маслюк запросила до слова Надзвичайного та Повноважного Посла України в Греції п. Володимира Шкурова.

Forum-6
Віктор Ващенко декламує Шевченка.

Привітавши присутніх пан Шкуров підтвердив зацікавленість Посольства у розбудові належної співпраці з організаціями українців у країні перебування, а також наголосив на тому, що Посольство і він сам особисто є відкритими для обговорення усіх проблем, що хвилюють українську громаду та потребують участі посольства для їх вирішення. Пан Посол особливо виділив важливі аспекти консульського захисту громадян України в Грецькій Республіці, що «передбачають врахування наступних специфічних факторів: особливості ринку праці Греції – країни-реципієнта трудових мігрантів; вагома роль грецьких операторів на ринку міжнародних морських перевезень і, у цьому зв‘язку, працевлаштування значної кількості українських моряків на суднах грецьких судновласників; географічне

Forum-7
Посол України в Греції Володимир Шкуров.

положення Греції та використання її територіальних вод міжнародними злочинними угрупованнями (до складу яких, на жаль, нерідко входять і громадяни України) для перевезення до держав Євросоюзу нелегальних мігрантів з країн Близького Сходу та Північної Африки». Надзвичайно важливою вважає пан Посол співпрацю Посольства та українців Греції в сфері освіти та культури: «...Наші з вами завдання щодо покращення іміджу України за кордоном і популяризації в країні перебування української культури повністю співпадають. Хотів би відзначити готовність Посольства максимально сприяти вдосконаленню цієї співпраці, в тому числі і силами культурно-інформаційного Центру, що діє при Посольстві України в Греції». Зворушливими і прекрасними прозвучали останні слова нового Посла України в Греції: «І на останок… Я дуже хотів би завершити своє привітання уривком із «Думок нарозхрист» Павла Загребельного, який, на мій погляд, гармонує з нотою нашого сьогоднішнього зібрання.

«Мово наша і Ріко наша! Невичерпна, вічна, молода, як весняне листя. Райдуги купаються в Дніпрі; небо хмарніє від птаства, червоновишневі зорі горять угорі, земля стогне від тяжкості хлібів, громи вигуркочують над посереддю Ріки, і садки вишневі коло хат, і хрущі над вишнями, і червоно устає в небо псалом залізу, а над усім мова гримить, і шепоче, і ніжно лащиться, і бунтується: «О люди, люди небораки…» і дух рве до бою, і діти просять «моні!», а матері лебедіють над ними, і мружаться гаї, «леліє, віє, ласкавіє», і небо пахне сміхом.

Мова вкраїнська, звідки прилетіла, як тут виросла, розцвіла і зарясніла?

Чи пила ти воду з Дніпра? Чи купалася в його ласкавих водах? Чи злітала з його мільоннокрилим птаством? Мово! Течеш вільно, як Ріка. «Тече вода в синє море, та не витікає…» А на ній човни золотії: звуків, слів, мови – із сивої-сивої Давнини причалюють човни золотії…» (П.Загребельний «Думки нарозхрист». 2. Мова, стор. 23).

Наступним до аудиторії звернувся Посол України, представник Української Ради Миру Юрій Щербак, який привітавши присутніх і подякувавши за чудову організацію Форуму, вручив від імені першого Президента України Леоніда Кравчука почесні грамоти «За вагомий внесок у миротворчу справу в ім’я утвердження миру, гуманізму та справедливості, активну громадську діяльність, спрямовану на розбудову українсько-грецьких відносин, згуртування української громади, високий патріотизм та відданість Батьківщині» голові Европейського Конґресу Українців Ярославі Хортяні, голові Комітету «Україна 33» Ґені Кузен, а також членам Ради правління Товариства «Українсько-грецька думка» Вікторії Юрині та Оксані Наконечній.

У своєму виступі Президент Европейського Конґресу Українців, перший заступник Президента Світового Конґресу Українців, голова української громади Угорщини пані Ярослава Хортяні зазначила, що взяла участь у всіх чотирьох Форумах української діаспори в Греції і наголосила на їх важливості та вдалому форматі проведення, подякувала за віддану працю грецьких українців та Товариства «Українсько-грецька думка», яке є складовою організацією ЕКУ та СКУ, в розбудову української справи. Пані Хортяні зазначила, що дві найважливіші надбудови українських організацій, Світовий та Европейський Конгреси Українців, сьогодні як ніколи діють об’єднано та злагоджено на користь усіх українців світу та України. Виклики сьогодення є великими і тільки наша спільна праця та велика згуртованість можуть дати необхідний результат, зазначила пані Хортяні, наголосивши, що і цьогорічний Форум є результатом спільних зкоординованих дій, не зважаючи на складну ситуацію в світі.

Ключовим моментом заключної сесії IV Форуму був виступ Президента Світового Конґресу Українців Евгена Чолія, який привітавши присутніх та подякувавши організаторам, доповів про засади діяльності найголовнішої надбудови українських організацій світу, Світового Конґресу Українців та окреслив його мету, завдання та напрямки діяльності на наступні роки.

Після закінчення виступів Галина Маслюк представила присутнім запропоновану Резолюцію Форуму, яку було схвалено, а також зачитала прийняту Резолюцію освітянської конференції. Обидва документи надіслані до Міністерства закордонних справ та Міністерства освіти України.

Forum-12
Посол України В.Шкуров, президент СКУ Е.Чолій, президент УГД Г.Маслюк, відома українська
художниця О.Чаус.

В заключення голова Товариства «Українсько-грецька думка» від імені українців Греції, співорганізаторів – Світового Конґресу Українців, Европейського Конґресу Українців та Української Ради Миру подякувала всім, хто долучився до роботи Форуму, хто вболіває за українську справу та відчуває особисту відповідальність за майбутнє української нації. Голова Товариства подякувала членам Товариства, подружжю відомої української художниці Греції Оксани Чаус за створення цього року нового логотипу Товариства, а також за фінансування футболок для всіх учасників з логотипом IV Форуму. Наша непоборність – в єдності українців усього світу, зазначила Галина Маслюк, закликавши усіх присутніх заспівати разом гімн України.

Forum-13
Відома піаністка, вокаліст Медея Ясоніду.

Після урочистої церемонії учасники та гості IV Форуму мали можливість насолодитися прекрасною красичною музикою, а також українськими народними піснями у виконанні членів Товариства Медеї Ясоніді, народженої в Україні в сім’ї понтійських греків, видатної вокалістки та піаністки Греції, Романа Садовського, прекрасного українського тенора з Івано-Франківщини, а також їх колеги Даніели Кліхової з Чехії, яка впродовж багатьох років радує українську громаду Греції дружнім відношенням та блискучим виконанням українських творів.

Позаду напружена робота, гострі дискусії, документи та важливі рішення. Залишилися в пам’яті багатогодинні вечірні обговорення, переживання, але й море сміху, тепла, курйозних випадків та жартів. Дружня українська родина поповнилася новими облич

Forum-14
Учасники Форуму в останній день прощання.

чями. Позаду завжди сумні хвилини розставання. Але попереду нові радісні зустрічі.

Серед гарячки останніх днів дзеленчить дзвоник, приємний жіночий голос з Канади питає: «Слухай, Галино, чи ви вже вирішили з наступним Форумом?». Не знаємо, плакати чи сміятися, але впевнено знаємо, що гостинна грецька земля завжди чекає на своїх друзів-українців і доказала це вкотре.

Галина МАСЛЮК,
Світлини Оксани ЧАУС (Греція), Валентини БОЙКО (Україна), Евгенії ПЕТРОВОЇ (Канада).
Forum-1 Forum-2 Forum-4 Forum-5 Forum-10
Forum2 Forum-102 Osvita-11 Osvita-16 Osvita-17
Osvkonf-Zhenia_Desktop_Resolution Osvkonf-1_Desktop_Resolution Osvita-12 Osvita-2_ Osvkonf-2_Desktop_Resolution
Osvita-18 Osvita-3_ Forum3 Eretria-9 Eretria-2
Eretria-1 Eretria-3 Eretria-12 Akropol_ Motanka-2
Eretria-6 Eretria-15 Eretria-16 Eretria-4 Motanka-3
Ostanni-5 Ostanni-1 Ostanni-2 Ostanni-3 Ostanni-4

РЕЗОЛЮЦІЯ освітянської конференції IV Форуму української діаспори в Греції

2.   Учасники  IV Форуму української діаспори в Греції рекомендують СКВОР та освітянській комісії ЕКУ дослідити стан українського шкільництва в діаспорі.

3.   Учасники  IV Форуму української діаспори в Греції рекомендують президії ЕКУ та її освітянській комісії підготувати проект Договору про співпрацю з Національним педагогічним університетом ім. М. Драгоманова щодо навчально-методичної підтримки діяльності українського шкільництва.

4.   Учасники  IV Форуму української діаспори в Греції вважають за доцільне продовження роботи з Міжнародною українською школою за умови прозорості організації навчального процесу, збереження повної автономії українських діаспорних шкіл, обумовлення платних послуг у діяльності МУШ.

5.   Учасники  IV Форуму української діаспори в Греції звертаються до освітянських видавництв в Україні «Педагогічна преса», «Шкільний світ» тощо щодо поширення в Україні інформації про українське шкільництво діаспори.


ЧИ МАВ РАЦІЮ ГЕРОДОТ?

Справедливості ради мушу похвалитися, що шлях моїх пошуків був вірним (інстинкт самозбереження, як відомо, найсильніший). «Перемолотивши» всі теорії, припущення, висновки, ствердження, ймовірності та неймовірності археологів, філософів, мислителів, істориків, митців, науковців усіх мастей і рівнів, серед яких Даниленко, Силенко, Шилов, Плачинда, Чмихов, Наливайко, Кифішина, Макрама, Крен, Макнійл, Гуменна, Геродот, і припасувавши їх до найсвіжіших подій, я дійшла висновку, що «нашому роду нема переводу»! Все дуже співпадає і вимальовується в логічну послідовність. Навіть довго не розбираючись хто кого «проковтнув», «розчинив» чи унаслідував, зрозуміло звідки і чому сучасний УКРАЇНЕЦЬ наділений тими непереможними рисами, які дають йому можливість виживати за найлютіших обставин. Древність, генетичний досвід нації – це те, що захисним щитом стоїть на стражі її самозбереження (Може звідти взялася і відома нам з новітніх часів багатовекторність? М.Г.). «Первинність давньоукраїнської духовності й культури завжди дратувала і дратуватиме тих, хто прийшов у цивілізацію потім. Вторинність ніколи не пробачає первинності її духовну вищість і предковічність. Тому українці – вічні страждальці», - пише Сергій Плачинда. Страждальці, але ж «вічні» - зітхаю з полегшенням, відганяючи нав’язливу думку, що на цей раз з українцями вирішили «розібратися» остаточно.

«Мені здається, що із розвалом СРСР Україна отримала особливу самостійність. Ця самостійність переважно не політична, а народна. Культура народна, котра існувала десь там, - вона почала проявляти себе й на соціальному рівні. Україна завжди була державою. Хто нею керує – це вже інше питання. Мене цікавить індивідуальність. В України є культурна індивідуальність. Не загальна, як при Союзі: всьо вокруг народноє – всьо вокруг мойо», - на підсвідомому рівні визначає для себе одеський художник молодої ґенерації Дмитро Дульфан. «Мені здається, - вторить у своїй книзі «Благослови, Мати!» Докія Гуменна, - що вся попередня історія України до цього часу це тільки підготовка, вступ до першого розділу її властивої історії». Вчена вірить, а історія доказує, що основний тягар буреломів, розгромів, переслідувань і знищення виносить на своїх плечах традиційна хліборобська верства – українське селянство, - «не раз уже селянство попадало під копита завойовника, але ніколи не втрачало своєї гідности, - кінець-кінцем асимілятором ставало воно, воно ковтало в собі без сліду різні домішки. (Вже веселіше! Г.М.)

Це ж селянство заховувало глибоко найціннішу субстанцію і в «чорнішій чорній землі» кріпацькій сорочці, далеко не золотій, але таки вишитій, берегло її від загибелі. Це ж селянство вмить ока видало із себе блискучу інтеліґенцію й відродило на очах у живого сьогодні покоління Україну. Здавалося, вона вже сконала, а воно взяло та й вивернуло перед нащадками всі скарби свого не знищеного генія. Дивіться! Яка мова, яка скарбниця народної творчости, яка невичерпна пісенна криниця, яка поезія образовости в ній, яка ґроновитість звичаїв, яке багатство, до чого тільки не торкнешся в побуті…».

Все вірно, заспокоюю себе, відганяючи гнітючу думку, що справді саме по українських хліборобах прийшовся найсильніший удар тоталітарного радянського режиму в ХХ столітті, вірилось, останньому столітті нещадного україножерства. Страшно…, мабуть закипає в моїх жилах хижа кров скитських пращурів, що Віктор Янукович, не встигнувши піднести руку зі старовинної української реліквії – Пересопницького Евангелія, дозволив собі заперечити спланований і цинічно виконаний ґеноцид українського народу, виказавши зневагу до закону України, до країн, які визнали цей страшний злочин проти людства, знехтувавши кропіткою працею Комітету ПАРЕ з Юридичних питань та прав людини, який цього року визнав Голодомор 1932-33 рр. ґеноцидом проти українського народу. Своєю цинічною доповіддю Віктор Янукович, обраний на посаду президента України власне виборцями з регіонів, які найбільше постраждали від штучного голоду, унеможливив прийняття рішення Парламентської асамблеї Ради Европи.

Наші пращури, за абсолютно всіма історичними джерелами, за основну святість мали Справедливість, величезну вагу віддавали своїм традиціям, вірі та звичаям. Хто їх порушував чи зраджував, того жорстоко карали як зрадника свого народу і країни, не зважаючи на родинні зв’язки, звання та титули. «Як я вже зазначав, - пише у своїй четвертій книзі про населення територій, що нині складають Україну, всесвітньо визнаний «батько історії» Геродот, - цих людей ще ніхто не переміг, а всіх напасників на їх країну – вони побили». На серці відлягає, я не маю підстав не довіряти Геродоту, який на свої власні очі бачив, що скити «хоробрі, винахідливі люди, та ще й великі патріоти своєї країни, свого способу життя і дуже не люблять все чуже». Робиться трошки моторошно зі слів древнього історика, що «у вбитих ворожих правителів і полководців відрубують голови, а з їх черепів роблять чаші… п’ють з них вино на святах та пригощають із них поважних гостей. При цьому обов’язково розповідають чужинським гостям з чиєї голови зроблена ця чаша, та де саме і в якій битві вбито її власника. Це робиться не лише із хвастощів чи гордування, а більше для поширення остраху серед ворогів. Бо з кожним ворогом може статись таке ж саме, якщо вони посміють напасти війною». Моторошно, але водночас і обнадійливо. Власне, це саме те, що повертає мені силу, віру і оптимізм в майбутнє моєї нації. Бо нація – це людська спільнота, що пройшла тривалий історичний шлях розвитку і, як наслідок еволюції, має свою мову, свою віру, неповторну вдачу (психологію) та самобутні етнічні й фольклористичні ознаки (пісні, звичаї, народно-прикладне мистецтво, свою міфологію й символіку, одяг, архітектуру, усний та писемний епос тощо). Єдине, що потрібне, щоб нація не загинула, або зберегла свою ідентичність – національна свідомість і національна гордість, більше нічого.

Як надзвичайно слушно зазначає наш земляк-патріот Сергій Плачинда, «нація – індивідуальність народу, найвищий етап його еволюції… Всі нації – то є квітник планети Земля (недаремно наші новітні «амазонки» п. Лариса Івшина та п. Ірина Ключковська заснували Сад світового українства!). Якщо квітка зів’яне чи її розтопчуть, вона гниє і стає добривом для інших квітів. Коли нація втрачає мову, етнічні ознаки, вона стає «добривом» для нації-поглинача. Саме тому ми мусимо знати свою історію і зберігати свою історичну пам’ять. Дозволю собі ще раз нагадати нам всім вислів нашого грецького генія проф. Нікоса Лігероса, який запевняє: «Доки триває геноцид пам’яті, триває геноцид народу». Нам, українцям, не можна про це забувати жодної секунди! Бо нам намагаються стерти пам’ять, підмінити історію. Якщо ми це усвідомлюємо – маємо шанси на виживання. В цьому місці дуже доречна стара теза (1882 р.) Ернеста Ренана: «Неправильне розуміння історії є підставою існування нації», яку пригадав недавно Ярослав Грицак у своїй статті «Історія з глянцем і без глянцу». Історична пам’ять є не так про нагадування, як про забування. Це забування не конче мусить бути примусовим і грубим, як наприклад, стирання пам’яті про Голодомор. Маніпулювання пам’яттю може бути м’якшим і субтильним, коли сам образ минулого не знищується, просто на нього накладається ретуш чи додаються неіснуючі в ориґіналі деталі. Результат виходить однак той самий: суспільство, де масово функціонують такі образи пам’яті, стає схожим на пацієнта, хворого на Альцгаймера. Воно пам’ятає лише уривками – а тому перестає адекватно поводитися в сучасному.

Згодьтеся, тільки через безкарність за організацію Голодомору 1921-23 рр. в Україні московська більшовицька влада змогла вдатися до найбільшого злочину в історії людства, коли холоднокровно спланувала знищення українців голодною смертю на найбагатших у світі чорноземах. Тільки через повну байдужість так званої демократичної світової спільноти можна було заганяти до могили мільйони українців, котрі протиставилися насадженню колективізації й радянізації.

І вже є не тільки трагедія українства, якщо з творцями всіх їхніх нещасть отой «демократичний Захід» розпочинає співпрацю саме під час апогею голодового ґеноциду 1933 року. Український геній Микола Сядристий настоює: «Історія повторюється, якщо ми не вміємо винести з неї уроків. Якщо натовп тупий і недостойний, він мусить за це розплатитися». Страшними ці слова були навіть доки вони були просто словами. Але історія повторюється! 27 квітня 2010 року – найсвіжіше підтвердження. Україну повертають в рабство, а «демократичний Захід» знову каже: «Все ОК!». І це знову вже не тільки наша трагедія. Але через нашу недолугість і незгуртованість Україну знову принесено в жертву. Тобто ми знову ризикуємо стати «добривом» для інших народів. Історії людства відомі багато випадків тотального зникнення націй.

Очевидно, українська нація, яка щойно пробудилася і почала досить інтенсивно оживати, відновлювати свою національну гордість, реанімувати свою національну ідентичність, самобутність, неповторність, що закладене в її генетичній пам’яті і за що так вхопилися молоді покоління сьогоднішніх, народжених вже вільними українців, мусять знайти синтез між духовністю Заходу і Сходу з їх абсолютно різними методами пошуку нових ідей.

Перед нами перш за все стоїть завдання створення інформаційної політики, яка би могла безперебійно та результативно інформувати світ та нові покоління українців про все, що може розвивати їх національну гордість з тим, щоб квітка України стала однією з найгарніших прикрас Квітника планети і Саду світового українства. Ми не повинні дозволити згортання свободи слова, подальшого утвердження олігархічно-кланової моделі функціонування медіа ринку, що передбачатиме подальше витіснення української мови з телерадіоефіру та друкованої преси. Нарешті, необхідно розробити систему протидії негативному інформаційному впливові, який переслідує нас навіть у медіа просторі інших країн. Без цього не буде самостійної України. І буде проблема в усього українства. Тому що всі ми є складовими одного ланцюга. Все, що відбувається в Україні, має безпосередній відгук у діаспорі. Крім того, що вливання в діаспорні ряди великої кількості зденаціоналізованих, дезорієнтованих за десятиліття пануючої в Україні влади людей, які набули сумнівних чеснот, що «вирізняли» радянську людину серед інших соплемінників, але втратили свою національну самобутність, саме по собі створює серйозну загрозу. Адже добре відомо, що збереження національної ідентичності за межами батьківщини є справою складною і кропіткою. Якщо до цього додати докладені зусилля ззовні, небезпека стає загрозливою. Наскільки невинною можна сприймати підтримку міністерством освіти України російськомовних шкіл в середовищі української діаспори? Мабуть всі до одного з представників діаспори, які знають, що означає українська школа за кордоном, погодяться зі мною, що потрібно бити на сполох поки не стане пізно. Чи не нагадує вам щось бажання переконати, що під дахом однієї слов’янської школи в якійсь країні можна одночасно прекрасно і рівнозначно викладати російську і українську мови, історію тощо? Що є «українські» (!) школи, де майже ніхто з учителів чи директорів не володіє українською мовою. Але ці школи підтримуються міністерством освіти України, яке видає там українські атестати! Напевно всі добре розуміють як у цих школах відносяться до суто українських питань, і яку роль загалом відіграють вони в українському шкільництві за кордоном. Нам не пробачать майбутні покоління українців, якщо ми не станемо на перешкоді і дозволимо антиукраїнським силам, явним чи скритим, виконати свою зрадницьку місію.

З іншого боку, саме в середовищі великої армії новоприбулих на европейські терени вихідців з України є випадки виняткових патріотів свого народу і сила силенна людей, які ще зберігають у своїй пам’яті вранішню росу української землі, запах свіжоскошеної луки, заквітчаний вишневий садок коло хати і гніздо журавля на роздоріжжі. Ці люди є нашою найціннішою рушійною силою, бо їх любов до рідної землі настільки потужна, що може подолати при вірному підході нові посягання поневолювачів на українську землю з їх хитромудрими пастками. Отже, викликів не зменшилося, і проблем теж. Це означає, що наша пильність повинна бути загостреною і принциповість у деяких питаннях непохитною. По-іншому, втрати будуть надто великими.

На закінчення хочеться закликати всіх українців світу словами вірного оборонця національної і людської честі Івана Багряного: «Ходи тільки по лінії найбільшого опору, і ти пізнаєш світ. А пізнавши світ, ти пізнаєш себе і не понесеш ніколи душу свою на базар, бо вона буде цінніша за Всесвіт, і не буде того, хто б її міг купити».

Я перечитувала сотні сторінок десятки разів, щоб не помилитися, вірно зрозуміти і врешті впевнилася, що «цих людей ще ніхто не переміг, а всіх напасників на їх країну – вони побили». І в мене немає жодних підстав не довіряти Геродоту. Тому що його описи, зроблені в 5 ст. до н.е. отримують протягом століть щоденне підтвердження, і горе тому, хто виказує неповагу до святої української землі, кожний сантиметр якої зрошений кров’ю мільйонів наших предків, які захищали рідний край від численних орд, загарбників, зайд і окупантів. Слава нашим пророкам, героям і мудрим наставникам. І слава нашому молодому поколінню, яке сьогодні бореться проти нової окупації Вітчизни. І слава світовому українству, що плекає любов до рідного краю.

Слава Україні!


ΔΗΛΩΣΗ του Ευρωπαϊκού Κογκρέσου των Ουκρανών και άλλων ουκρανικών κοινωνικών οργανώσεων στην Ευρώπη

Κοινοποίηση στον Πρόεδρο, Βουλή, Υπουργικό Συμβούλιο της Ουκρανίας, καθώς και στη Βουλή των Ελλήνων

23 Μαΐου 2010-05-23 Αθήνα

 

Η ουκρανική κοινότητα της Ελλάδας ενώνει τη φωνή της με τις φωνές των εκατομμυρίων  συμπατριωτών τους οι οποίοι διαμαρτύρονται για τις πολιτικές εξελίξεις στην Ουκρανία το τελευταίο διάστημα.

Οι δύο μήνες που πέρασαν από την ανάληψη της προεδρίας της Ουκρανίας από τον κ. Βίκτωρ Γιαννουκόβιτς, έδειξαν ότι η επιστροφή από την ελευθερία στην καταπίεση είναι πολύ πιο σύντομη από το μακρύ και περίπλοκο δρόμο προς την ελευθερία που διένυε η Ουκρανία την τελευταία περίοδο.

Για αυτόν το λόγο, η ουκρανική κοινότητα της Ευρώπης ανησυχεί και εκφράζει τη διαμαρτυρία της που ο νέος πρόεδρος της Ουκρανίας δείχνει σε όλο τον κόσμο και στους συμπολίτες του πολιτική αδυναμία, ανικανότητα, εξάρτηση από ξένες επιρροές, εμπορεύεται την εθνική ανεξαρτησία της Ουκρανίας και την οδηγεί σε εμφύλια διαμάχη.

Οι Ουκρανοί διαδηλωτές στην πατρίδα τους αλλά και σε όλες τις χώρες του κόσμου ζητούν από τον πρόεδρο, την κυβέρνηση και το κοινοβούλιο:

  1. Να σταματήσουν να παραβιάζουν το Σύνταγμα και τους νόμους της Ουκρανίας.
  2. Να ακυρώσουν την παράνομα ειλημμένη απόφαση για την παράταση παραμονής του Ρώσικου στόλου της Μαύρης θάλασσας στην Κριμαία για 25 χρόνια, παραβιάζοντας το Άρθρο 17 του Συντάγματος το οποίο αναφέρει ότι στο έδαφος της Ουκρανίας δεν επιτρέπονται ξένες στρατιωτικές βάσεις.
  3. Ο πρόεδρος της Ουκρανίας να ανακαλέσει την άστοχη και παράνομη δήλωσή του στο Στρασβούργο ότι το Γολοντομόρ (Τεχνητός Λιμός) του 1932-33 δεν αποτελούσε γενοκτονία του ουκρανικού λαού. Σύμφωνα με τις έρευνες των ειδικών ο Τεχνητός Λιμός στην Ουκρανία 1932-33 αναγνωρίζεται από τη Βουλή της Ουκρανίας αλλά και από τις κυβερνήσεις ακόμα τουλάχιστον 17 χωρών ως γενοκτονία του ουκρανικού λαού. Ο ιδρυτής της Σύμβασης του ΟΗΕ για τη γενοκτονία Προφ. Ραφαέλ Λέμκιν δήλωνε ξεκάθαρα ότι το Γολοντομόρ στην Ουκρανία συνιστά γενοκτονία η οποία «κατέστρεφε όχι μόνο τους ανθρώπους αλλά και τον πολιτισμό και το έθνος». Ο πρόεδρος της Ουκρανίας παραβίασε άμεσα το Νόμο για το «Γολοντομόρ 1932-33 στην Ουκρανία» (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=376-16). Στις 13 Ιανουαρίου 2010 το Εφετείο του Κιέβου καταδίκασε την ηγεσία του μπολσεβίκικου ολοκληρωτικού καθεστώτος σαν υπεύθυνη για τη Γενοκτονία στην Ουκρανία το 1932-1933.
  4. Να σταματήσει όλες τις ενέργειες πώλησης και συγχώνευσης των στρατηγικής σημασίας τομέων της ουκρανικής οικονομίας με τη Ρωσία ή οποιαδήποτε άλλη χώρα που στην πράξη σημαίνουν απώλεια της ανεξαρτησίας και νέα αποικιοκρατία. Είναι απαραίτητος ο εκσυγχρονισμός του συστήματος μεταφοράς αεριού και των άλλων στρατηγικής σημασίας βιομηχανιών σε συνεργασία με νόμιμα επιλεγμένους συνεργάτες, με αμοιβαία επικερδείς συμφωνίες, σύμφωνα με τους διεθνείς νόμους χωρίς να διακυβεύεται η ανεξαρτησία της Ουκρανίας.
  5. Να σταματήσει η αντιδημοκρατική επίθεση κατά της ελευθερίας του λόγου στην Ουκρανία, η οποία τα τελευταία χρόνια αποτελούσε παράδειγμα ανάμεσα στις πρώην σοβιετικές χώρες. Ο πρόεδρος της Ουκρανίας με εντολή του κατάργησε την Εθνική Επιτροπή για την ενίσχυση της ελευθερίας του λόγου και την ανάπτυξη του πληροφοριακού χώρου. Με αμφισβητούμενο τρόπο άλλαξε την ηγεσία της Εθνικής Εταιρίας Τηλεπικοινωνιών της Ουκρανίας, συγκεντρώνοντας όλα τα ινία διαχείρισης του κρατικού πληροφοριακού χώρου στα χέρια του Υπουργικού Συμβουλίου.
  6. Να εξασφαλιστεί εφαρμογή του Άρθρου 10 του Συντάγματος της Ουκρανίας σχετικά με την κρατική γλώσσα σύμφωνα με το οποίο «Το κράτος εξασφαλίζει πολύπλευρη ανάπτυξη και χρήση της ουκρανικής γλώσσας σε όλους τους τομείς της κοινωνικής ζωής σε όλο το έδαφος της Ουκρανίας». Να μην επιτραπεί η επιβολή της ρωσικής γλώσσας σαν περιφερειακής. Στην κατάσταση που διαμορφώθηκε στην Ουκρανία με τους αιώνιους διωγμούς και την άρνηση της γλώσσας, των εθίμων και του πολιτισμού του ουκρανικού έθνους, τυχόν απομάκρυνση από τη συντηρητική στοχευμένη ουκρανοποίηση της κοινωνίας θα φέρει την απόλυτη εκτόπιση της ουκρανικής γλώσσας και ως αποτέλεσμα την απόλυτη παρακμή της.

Заява Європейського Конгресу Українців та інших українських громадських організацій в Європі

Для передачі Президенту, Верховній Раді, Кабінету міністрів України, а також Парламентам європейських країн

23 травня 2010 р.

м. Афіни (Греція)

Світове співтовариство ризикує втратити зі своїх лав країну, яка обрала шлях демократичного розвитку після падіння тоталітарного режиму в СРСР. В Україні, якій за роки своєї незалежності вдалося досягти справжніх демократичних перетворень, через неправомірні антиконституційні дії чинного уряду та новообраного президента, спостерігається згортання демократичних інституцій, притаманних європейській спільноті, і перехід до авторитарного режиму управління країною.

Кілька місяців правління нового керівництва України показали, що зворотній шлях від свободи до несвободи набагато коротший, ніж довга складна дорога до свободи, якою йшла Україна протягом усіх останніх років.

У зв’язку з цим представники української нації на європейських теренах висловлюють занепокоєння й рішучий протест.

Українська спільнота Європи висловлює незгоду на те, що п. Віктор Янукович, який складав клятву, тримаючи руку на українській реліквії, Пересопницькому Євангелії, виказує перед цілим світом, і перш за все перед своїми громадянами, політичну слабкість, неспроможність, пряму залежність від іноземних впливів, торгує національною безпекою України і веде її до громадянського конфлікту.

Закликаємо Президента та уряд України на чолі з прем’єр-міністром Миколою Азаровим відмовитися від дій, які можуть стати незворотними та непоправними для майбутнього української нації. Звертаємося до світового співтовариства засудити протизаконні, антидемократичні дії керівництва України і не допустити зазіхання з боку інших країн на територіальну цілісність України та втрати нею незалежності.

 

Ми, представники української спільноти Європи, зібравшись на всеєвропейську акцію протесту, вимагаємо:

  1. Негайно припинити порушення Конституції та законів України президентом, прем’єр-міністром та головою Верховної Ради України.
  2. Денонсувати прийняту нелегітимними методами Угоду про пролонгацію базування Російського Чорноморського флоту на території Кримського півострова на 25 років. Угода про продовження перебування збройних сил чужої держави на території України суперечить Основному Закону країни, у статті 17 якої говориться: «На території України не допускається розташування іноземних військових баз». Стаття 17 Конституції України також передбачає: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу».
  3. Спростувати невиважену протизаконну заяву президента України в Страсбурзі щодо Голодомору 1932-33 рр., який був беззаперечним ґеноцидом українського народу, що на основі наукових досліджень визнано Верховною Радою України та парламентами ще майже двох десятків країн світу. Основоположник Конвенції ООН про ґеноцид др. Рафаель Лемкін виразно заявляв, що Голодомор в Україні був ґеноцидом, який «нищив не тільки людей, але і культуру та націю». Президент Віктор Янукович прямо порушив норми Закону "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=376-16). Крім того, 13 січня 2010 Апеляційний суд Києва визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними в Ґеноциді в Україні в 1932-33 роках.
  4. Припинити всі дії щодо продажу та поглинання українських стратегічних об’єктів Росією чи будь-якою іншою країною, що на практиці означає повну втрату незалежності і нову колонізацію країни. Вдатися до модернізації газотранспортної системи та інших стратегічних галузей промисловості у співпраці з легітимно обраними партнерами на паритетних умовах з дотриманням міжнародних норм та збереженням незалежності України.
  5. Припинити антидемократичне згортання свободи слова в Україні, яка протягом останніх років була показовою країною на пострадянському просторі у цьому питанні. Президент України своїм Указом ліквідував Національну комісію по утвердженню свободи слова та розвитку інформаційної сфери, у сумнівний спосіб змінив керівництво Національної Телекомпанії України, максимально концентруючи важелі управління державним інформаційним ресурсом в руках Кабінету Міністрів.
  6. Забезпечити виконання Статті 10 Конституції України щодо державної мови, згідно з якою «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Не допустити введення російської мови як регіональної. В ситуації, що склалася в Україні за обставин столітнього гоніння та заперечення мови, традицій та культури української нації, відхід від консервативної цілеспрямованої українізації суспільства призведе до повного витіснення української мови з широкого вжитку і, як наслідок, її повний занепад.

Afiny-1-jpeg

«КОНСТИТУЦІЯ– ЗАКОН!» скандували українці, зібравшись на віче в Афінах

Afiny-1-jpeg23 травня в Афінах перед посольством України в Афінах відбулася акція протесту в рамках Загальноєвропейського віча «За дотримання Конституції в Україні!» Загальноєвропейське віче є спільною ініціативою громадян України, що перебувають у країнах ЄС, а також громадян ЄС українського походження. Ініціатива була активно підтримана Європейським Конгресом українців. Окрім Афін, віча пройшли також у багатьох інших містах країн Європи серед яких Рим, Флоренція, Лісабон, Мадрид, Варшава, Мюнхен, Берлін, Таллінн та інші.

Завжди сонячне небо грецької столиці сьогодні затягнулося хмарами і обрушилося на святкові Афіни страшенною зливою, коректуючи плани жителів, Afiny-5-jpegдля яких свято продовжуватиметься і в понеділок. І все ж непогода зробила перерву і кілька десятків грецьких українців в оточенні несподівано великої кількості поліції отримали можливість долучити свій голос до голосу земляків, які зібралися на віче в інших європейських країнах.

Afiny-4«Рішення українців Греції приєднатися до спільної акції протесту проти порушень Конституції України та протизаконних дій українського президента, уряду та Верховної Ради показує їх небайдужість до долі своєї Батьківщини, вболівання за її майбутнє, але й активну громадянську позицію», - зазначила представник організаційного комітету, голова Товариства «Українсько-грецька думка» Галина Маслюк, відкриваючи віче в Греції і наголошуючи, що його важливість є ще й у тому, що доносить позицію українців до урядів європейських держав, в яких вони проживають. Не зважаючи на відстань, яка відділяє нас від рідної землі, серце кожного українця щемить від болю, спостерігаючи за останніми подіями в Україні. «Українці Греції хочуть гордитися своїм президентом, а не соромитися за нього», - зазначила у своєму виступі пані Марія Заліщук з франківщини. «Колонізації – ні!», «Русифікації – ні!», «Україні – рідну мову», «Чорноморський флот – геть з України!», «Україна - в небезпеці!», «Конституція – закон!» - такі гасла звучали під час аналізу найгостріших моментів у політичному житті країни протягом заледве двох місяців президентства Віктора Януковича.

Найбільше занепокоєння викликають у закордонних українців порушення чинним президентом, урядом та ВР України Конституції та законів

Afiny-2-jpeg

України, небезпечне злиття стратегічних галузей економіки України з російськими, згортання демократичних інституцій, свободи слова, наступ на мову та заперечення Голодомору 1932-33 рр. як геноциду українського народу. Присутні висловилися за необхідність спільного із європейським українством звернення до Європарламенту щодо підтримки демократичного шляху України, а також приєднання до акції «Свічка моління», оголошену Міжнародним координаційним комітетом у справі Голодомору Світового Конґресу Українців під гаслом "Не даймо згасити свічку правди і пам’яті!".

Після виступів та обговорення було зачитано звернення учасників віча до президента України Віктора Януковича, голови Верховної Ради України Володимира Литвина, прем’єр-міністра України Миколи Азарова, а також звернення до грецького суспільства. «Звертаємося до світового співтовариства засудити протизаконні, антидемократичні дії керівництва України і не допустити зазіхання з боку інших країн на територіальну цілісність України та втрати нею незалежності», зокрема, говориться у заяві.

Радник посла п. Наталя Косенко, яка зустріла делегацію представників у посольстві, прийняла заяву і пообіцяла передати її за призначенням.

Закінчилася афінська акція гімном України «Ще не вмерла Україна».

Afiny-7-jpegAfiny-9-jpegAfiny-10-jpeg


Shevchenko_6.03.2010_8

Τα εγκαίνια του αγάλματος του Τ. Σεβτσένκο στο Δήμο Ζωγράφου

6 Μαρτίου 2010

Ομιλία της προέδρου της Ουκρανικής κοινότητας στην Ελλάδα «Ουκρανο-ελληνική σκέψη» κ. Γκαλίνας Μασλιούκ-Κάκκου

 

«Είναι τεράστια η ιστορία των Ελλήνων της Ουκρανίας. Δεν πρέπει να αφήσουμε να χαθεί» - μου είπε πριν πολλά χρόνια ο δήμαρχος αυτής της πόλης, κ. Γιάννης Καζάκος.Shevchenko_6.03.2010_8

«Θα την καταγράψουμε μαζί», είπαμε με χαρά εμείς, οι Ουκρανοί της Ελλάδας, οι Ουκρανοί-ελληνιστές, σε ορισμένους ευαισθητοποιημένους Έλληνες, οι οποίοι συγκινήθηκαν από την πλούσια ιστορία των προγόνων τους, που μεγαλούργησαν στην Ουκρανία. Με χαρά, γιατί είναι αναπόσπαστο κομμάτι της ιστορίας του τόπου μας, που τόσες φορές παραποιήθηκε.

Και ακόμα, γιατί εκατοντάδες χιλιάδες Έλληνες στο πέρασμα των αιώνων ένιωθαν τη χώρα μας πατρίδα τους. Και ακόμα, γιατί πρέπει να διατηρούμε τη μνήμη μας. Το οφείλουμε σε αυτούς που στο παρελθόν έχτιζαν το μέλλον μας.

Και επειδή ο κύριος Καζάκος ανήκει στους ευαισθητοποιημένους, το κάνει με τον καλύτερο δυνατό τρόπο. Του είπα, τότε, ότι δεν υπάρχει τίποτα ουκρανικό στην Ελλάδα και ότι και τη δική μας ιστορία, των Ουκρανών της Ελλάδας, θα τη γράψουμε μαζί.

Κι έτσι έγινε. Το πρώτο ουκρανικό μνημείο στην Ελλάδα το εγκαινιάζουμε εδώ, στο Δήμο Ζωγράφου. Σας ευχαριστούμε θερμά. Είναι πολύ σημαντικό και ιστορικό αυτό που γίνεται.

Επίσης, δεν μπορούμε να μην ευχαριστήσουμε τον πρέσβη μας, κ. Βαλέριο Τσίμπουχ, που βρήκε τον τρόπο να κάνει το όνειρό μας πραγματικότητα. Θα μας ήταν πολύ δύσκολο να το κάνουμε μόνοι μας. Είμαστε από τις λίγες κοινότητες στην Ευρώπη που δεν έχει καμιά βοήθεια, και η δραστηριότητά μας στηρίζεται καθαρά στην προσωπική πρωτοβουλία όπως αυτή του κ. Καζάκου, του δημοτικού σύμβουλου του Δήμου Ζωγράφου κ. Γιάννη Βούρτση, του προέδρου των Σχολών Δέλτα κ. Κώστα Καρκανιά, την τεράστια προσφορά της κ. Λίτσας Πατεράκη.

Ευχαριστούμε όλους τους Έλληνες, επώνυμους και ανώνυμους, που με την πρωτοβουλία τους μας βοηθάνε να διατηρήσουμε τη γλώσσα και τις παραδόσεις μας μακριά από την πατρίδα μας. Και αυτό το άγαλμα εδώ, το χρειαζόμαστε πολύ.

Γιατί πώς θα μάθουμε στα παιδιά μας ότι είναι Ουκρανοί; Ότι έχουν πλούσια αλλά πονεμένη ιστορία; Ότι πριν γίνει η πατρίδα μας ανεξάρτητη πέθαναν εκατοντάδες χιλιάδες στον αγώνα. Και ότι πρέπει πάντα να υποστηρίζουν την ελευθερία, να μοχθούν για την ευημερία, αλλά και να ενισχύουν την ευρωπαϊκή επιλογή της Ουκρανίας. Πώς να τα κάνουμε όλα αυτά χωρίς κανένα σημείο αναφοράς; Τώρα το έχουμε! Σας ευχαριστούμε και εσάς κύριε Πρέσβη, όπως και τους Ουκρανούς φίλους σας οι οποίοι σας στήριξαν στην προσπάθειά σας να μας βοηθήσετε.

Ο μεγάλος Ταράς έλεγε «Σαν θα πεθάνω θάψτε με στην αγαπημένη μου Ουκρανία». Πόσο το νιώθει ο καθένας μας εδώ! Όπως ακριβώς κι εκείνος. Μην ξεχάσουμε ότι μας καλούσε «Όρθιοι να σηκωθούμε», «δεσμά να σπάσουμε». Να μην αφήσουμε κανέναν να μας υποδουλώσει. Ποτέ ξανά! Μην ξεχάσουμε τη διαθήκη του. Μη χάσουμε τη μνήμη μας.

Ελπίζουμε και παρακάτω πάντα να έχουμε στο πλευρό μας τους Έλληνες φίλους μας που γνωρίζουν και αυτοί πολύ καλά τι θα πει η ξενιτιά. Ευχόμαστε η Ουκρανία να γίνει δυνατή και ο λαός της να ευημερεί, γιατί το αξίζει. Ελπίζουμε ότι ο καινούριος πρόεδρος της Ουκρανίας δε θα αγνοήσει τις προσδοκίες του λαού της χώρας του, αλλά και των 20 εκατομμυρίων ανθρώπων της ουκρανικής διασποράς, που επίσης είναι μέρος του λαού του, γιατί εμείς έχουμε απόλυτη ανάγκη να είμαστε υπερήφανοι για αυτόν, για τη χώρα μας, για την ιστορία της και τους ήρωές της. Από την πλευρά μας, ήδη κάνουμε τα αδύνατα. Και θα συνεχίσουμε παρακάτω. Για να γνωρίσει όλος ο κόσμος ότι είμαστε ένας λαός φιλικός, εργατικός, λίγο ονειροπόλος αλλά πολύ, πολύ όμορφος λαός.


Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва української громади з Послом України в Греції 23 березня 2010 р.

Зустріч була ініційована Радою правління і носила інформативний характер щодо програми заходів, запланованої товариством на 2010 рік. Були обговорені, зокрема, такі масштабні проекти як проведення у вересні ц.р. IV Форуму української діаспори в Греції, презентація селекційного грецько-українського видання творів Тараса Шевченка та матеріалів про його життя та діяльність, запланованого товариством на жовтень-листопад 2010 р., а також проведення виставки архівних матеріалів СБ України «Українська повстанська армія: історія нескорених» з презентацією брошури, виданою товариством грецькою мовою на острові Родос, запланованої на початок червня 2010 р. після успішного проведення зазначеної виставки в столиці Греції Афінах в листопаді 2009 р.

Голова товариства п. Галина Маслюк проінформувала представників посольства стосовно надісланого товариством на адресу 22-ох європарламентарів Греції листа-протесту щодо 20-го пункту резолюції Європарламенту, який стосується теми присвоєння Степану Бандері звання «Героя України» і висловила занепокоєння керівництва української громади Греції щодо подальшої долі України, її зовнішньополітичного курсу, стану української мови та ЗМІ, зв’язків з діаспорою. Окремим питанням було виділене призначення на посаду міністра освіти України одіозної фігури українського політикуму п. Дмитра Табачника та діяльності державного проекту «Міжнародна українська школа» на європейському терені і, зокрема, в Греції. Директор недільної школи при товаристві «Українсько-грецька думка» п. Оксана Наконечна передала послу лист від адміністрації МУШ щодо наступного екзаменаційного періоду, в якому зазначено, що «ЗНЗ МУШ щоквартально працює за тимчасовим бюджетом, в якому видатки на відрядження не передбачені» і висловила занепокоєння щодо відсутності фінансування комісії та ускладнення організованого проведення іспитів у країнах розташування Закордонних учбових навчальних закладів, які мають укладені угоди про співпрацю з МУШ, як це було обіцяно в період презентації проекту МУШ та заохочення до співпраці з нею закордонних закладів.

Посол України п. Валерій Цибух окрім обговорення деталей щодо запланованих заходів та з’ясування ситуації з Міжнародною українською школою, висловив громаді свої запевнення щодо незмінності зовнішньополітичного курсу президента України Віктора Януковича та новопризначеного уряду. Пан посол розповів також про спростування Дмитром Табачником інформації про непристойні вислови на адресу українського народу, які начебто йому навмисно приписують, і висловив сподівання, що новопризначений міністр освіти України виправдає виказану президентом довіру і виведе освітянську галузь країни на належний рівень. Пан Посол подякував товариству за ініційовану зустріч та закликав українську громаду активно спостерігати за подіями в Україні та брати активну участь у її житті.

На консульські питання членів Ради правління товариства «Українсько-грецька думка» дав відповідь генеральний консул України в Греції п. Ігор Повзик.