Afiny-1-jpeg

«КОНСТИТУЦІЯ– ЗАКОН!» скандували українці, зібравшись на віче в Афінах

Afiny-1-jpeg23 травня в Афінах перед посольством України в Афінах відбулася акція протесту в рамках Загальноєвропейського віча «За дотримання Конституції в Україні!» Загальноєвропейське віче є спільною ініціативою громадян України, що перебувають у країнах ЄС, а також громадян ЄС українського походження. Ініціатива була активно підтримана Європейським Конгресом українців. Окрім Афін, віча пройшли також у багатьох інших містах країн Європи серед яких Рим, Флоренція, Лісабон, Мадрид, Варшава, Мюнхен, Берлін, Таллінн та інші.

Завжди сонячне небо грецької столиці сьогодні затягнулося хмарами і обрушилося на святкові Афіни страшенною зливою, коректуючи плани жителів, Afiny-5-jpegдля яких свято продовжуватиметься і в понеділок. І все ж непогода зробила перерву і кілька десятків грецьких українців в оточенні несподівано великої кількості поліції отримали можливість долучити свій голос до голосу земляків, які зібралися на віче в інших європейських країнах.

Afiny-4«Рішення українців Греції приєднатися до спільної акції протесту проти порушень Конституції України та протизаконних дій українського президента, уряду та Верховної Ради показує їх небайдужість до долі своєї Батьківщини, вболівання за її майбутнє, але й активну громадянську позицію», - зазначила представник організаційного комітету, голова Товариства «Українсько-грецька думка» Галина Маслюк, відкриваючи віче в Греції і наголошуючи, що його важливість є ще й у тому, що доносить позицію українців до урядів європейських держав, в яких вони проживають. Не зважаючи на відстань, яка відділяє нас від рідної землі, серце кожного українця щемить від болю, спостерігаючи за останніми подіями в Україні. «Українці Греції хочуть гордитися своїм президентом, а не соромитися за нього», - зазначила у своєму виступі пані Марія Заліщук з франківщини. «Колонізації – ні!», «Русифікації – ні!», «Україні – рідну мову», «Чорноморський флот – геть з України!», «Україна - в небезпеці!», «Конституція – закон!» - такі гасла звучали під час аналізу найгостріших моментів у політичному житті країни протягом заледве двох місяців президентства Віктора Януковича.

Найбільше занепокоєння викликають у закордонних українців порушення чинним президентом, урядом та ВР України Конституції та законів

Afiny-2-jpeg

України, небезпечне злиття стратегічних галузей економіки України з російськими, згортання демократичних інституцій, свободи слова, наступ на мову та заперечення Голодомору 1932-33 рр. як геноциду українського народу. Присутні висловилися за необхідність спільного із європейським українством звернення до Європарламенту щодо підтримки демократичного шляху України, а також приєднання до акції «Свічка моління», оголошену Міжнародним координаційним комітетом у справі Голодомору Світового Конґресу Українців під гаслом "Не даймо згасити свічку правди і пам’яті!".

Після виступів та обговорення було зачитано звернення учасників віча до президента України Віктора Януковича, голови Верховної Ради України Володимира Литвина, прем’єр-міністра України Миколи Азарова, а також звернення до грецького суспільства. «Звертаємося до світового співтовариства засудити протизаконні, антидемократичні дії керівництва України і не допустити зазіхання з боку інших країн на територіальну цілісність України та втрати нею незалежності», зокрема, говориться у заяві.

Радник посла п. Наталя Косенко, яка зустріла делегацію представників у посольстві, прийняла заяву і пообіцяла передати її за призначенням.

Закінчилася афінська акція гімном України «Ще не вмерла Україна».

Afiny-7-jpegAfiny-9-jpegAfiny-10-jpeg


Shevchenko_6.03.2010_8

Τα εγκαίνια του αγάλματος του Τ. Σεβτσένκο στο Δήμο Ζωγράφου

6 Μαρτίου 2010

Ομιλία της προέδρου της Ουκρανικής κοινότητας στην Ελλάδα «Ουκρανο-ελληνική σκέψη» κ. Γκαλίνας Μασλιούκ-Κάκκου

 

«Είναι τεράστια η ιστορία των Ελλήνων της Ουκρανίας. Δεν πρέπει να αφήσουμε να χαθεί» - μου είπε πριν πολλά χρόνια ο δήμαρχος αυτής της πόλης, κ. Γιάννης Καζάκος.Shevchenko_6.03.2010_8

«Θα την καταγράψουμε μαζί», είπαμε με χαρά εμείς, οι Ουκρανοί της Ελλάδας, οι Ουκρανοί-ελληνιστές, σε ορισμένους ευαισθητοποιημένους Έλληνες, οι οποίοι συγκινήθηκαν από την πλούσια ιστορία των προγόνων τους, που μεγαλούργησαν στην Ουκρανία. Με χαρά, γιατί είναι αναπόσπαστο κομμάτι της ιστορίας του τόπου μας, που τόσες φορές παραποιήθηκε.

Και ακόμα, γιατί εκατοντάδες χιλιάδες Έλληνες στο πέρασμα των αιώνων ένιωθαν τη χώρα μας πατρίδα τους. Και ακόμα, γιατί πρέπει να διατηρούμε τη μνήμη μας. Το οφείλουμε σε αυτούς που στο παρελθόν έχτιζαν το μέλλον μας.

Και επειδή ο κύριος Καζάκος ανήκει στους ευαισθητοποιημένους, το κάνει με τον καλύτερο δυνατό τρόπο. Του είπα, τότε, ότι δεν υπάρχει τίποτα ουκρανικό στην Ελλάδα και ότι και τη δική μας ιστορία, των Ουκρανών της Ελλάδας, θα τη γράψουμε μαζί.

Κι έτσι έγινε. Το πρώτο ουκρανικό μνημείο στην Ελλάδα το εγκαινιάζουμε εδώ, στο Δήμο Ζωγράφου. Σας ευχαριστούμε θερμά. Είναι πολύ σημαντικό και ιστορικό αυτό που γίνεται.

Επίσης, δεν μπορούμε να μην ευχαριστήσουμε τον πρέσβη μας, κ. Βαλέριο Τσίμπουχ, που βρήκε τον τρόπο να κάνει το όνειρό μας πραγματικότητα. Θα μας ήταν πολύ δύσκολο να το κάνουμε μόνοι μας. Είμαστε από τις λίγες κοινότητες στην Ευρώπη που δεν έχει καμιά βοήθεια, και η δραστηριότητά μας στηρίζεται καθαρά στην προσωπική πρωτοβουλία όπως αυτή του κ. Καζάκου, του δημοτικού σύμβουλου του Δήμου Ζωγράφου κ. Γιάννη Βούρτση, του προέδρου των Σχολών Δέλτα κ. Κώστα Καρκανιά, την τεράστια προσφορά της κ. Λίτσας Πατεράκη.

Ευχαριστούμε όλους τους Έλληνες, επώνυμους και ανώνυμους, που με την πρωτοβουλία τους μας βοηθάνε να διατηρήσουμε τη γλώσσα και τις παραδόσεις μας μακριά από την πατρίδα μας. Και αυτό το άγαλμα εδώ, το χρειαζόμαστε πολύ.

Γιατί πώς θα μάθουμε στα παιδιά μας ότι είναι Ουκρανοί; Ότι έχουν πλούσια αλλά πονεμένη ιστορία; Ότι πριν γίνει η πατρίδα μας ανεξάρτητη πέθαναν εκατοντάδες χιλιάδες στον αγώνα. Και ότι πρέπει πάντα να υποστηρίζουν την ελευθερία, να μοχθούν για την ευημερία, αλλά και να ενισχύουν την ευρωπαϊκή επιλογή της Ουκρανίας. Πώς να τα κάνουμε όλα αυτά χωρίς κανένα σημείο αναφοράς; Τώρα το έχουμε! Σας ευχαριστούμε και εσάς κύριε Πρέσβη, όπως και τους Ουκρανούς φίλους σας οι οποίοι σας στήριξαν στην προσπάθειά σας να μας βοηθήσετε.

Ο μεγάλος Ταράς έλεγε «Σαν θα πεθάνω θάψτε με στην αγαπημένη μου Ουκρανία». Πόσο το νιώθει ο καθένας μας εδώ! Όπως ακριβώς κι εκείνος. Μην ξεχάσουμε ότι μας καλούσε «Όρθιοι να σηκωθούμε», «δεσμά να σπάσουμε». Να μην αφήσουμε κανέναν να μας υποδουλώσει. Ποτέ ξανά! Μην ξεχάσουμε τη διαθήκη του. Μη χάσουμε τη μνήμη μας.

Ελπίζουμε και παρακάτω πάντα να έχουμε στο πλευρό μας τους Έλληνες φίλους μας που γνωρίζουν και αυτοί πολύ καλά τι θα πει η ξενιτιά. Ευχόμαστε η Ουκρανία να γίνει δυνατή και ο λαός της να ευημερεί, γιατί το αξίζει. Ελπίζουμε ότι ο καινούριος πρόεδρος της Ουκρανίας δε θα αγνοήσει τις προσδοκίες του λαού της χώρας του, αλλά και των 20 εκατομμυρίων ανθρώπων της ουκρανικής διασποράς, που επίσης είναι μέρος του λαού του, γιατί εμείς έχουμε απόλυτη ανάγκη να είμαστε υπερήφανοι για αυτόν, για τη χώρα μας, για την ιστορία της και τους ήρωές της. Από την πλευρά μας, ήδη κάνουμε τα αδύνατα. Και θα συνεχίσουμε παρακάτω. Για να γνωρίσει όλος ο κόσμος ότι είμαστε ένας λαός φιλικός, εργατικός, λίγο ονειροπόλος αλλά πολύ, πολύ όμορφος λαός.


Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва української громади з Послом України в Греції 23 березня 2010 р.

Зустріч була ініційована Радою правління і носила інформативний характер щодо програми заходів, запланованої товариством на 2010 рік. Були обговорені, зокрема, такі масштабні проекти як проведення у вересні ц.р. IV Форуму української діаспори в Греції, презентація селекційного грецько-українського видання творів Тараса Шевченка та матеріалів про його життя та діяльність, запланованого товариством на жовтень-листопад 2010 р., а також проведення виставки архівних матеріалів СБ України «Українська повстанська армія: історія нескорених» з презентацією брошури, виданою товариством грецькою мовою на острові Родос, запланованої на початок червня 2010 р. після успішного проведення зазначеної виставки в столиці Греції Афінах в листопаді 2009 р.

Голова товариства п. Галина Маслюк проінформувала представників посольства стосовно надісланого товариством на адресу 22-ох європарламентарів Греції листа-протесту щодо 20-го пункту резолюції Європарламенту, який стосується теми присвоєння Степану Бандері звання «Героя України» і висловила занепокоєння керівництва української громади Греції щодо подальшої долі України, її зовнішньополітичного курсу, стану української мови та ЗМІ, зв’язків з діаспорою. Окремим питанням було виділене призначення на посаду міністра освіти України одіозної фігури українського політикуму п. Дмитра Табачника та діяльності державного проекту «Міжнародна українська школа» на європейському терені і, зокрема, в Греції. Директор недільної школи при товаристві «Українсько-грецька думка» п. Оксана Наконечна передала послу лист від адміністрації МУШ щодо наступного екзаменаційного періоду, в якому зазначено, що «ЗНЗ МУШ щоквартально працює за тимчасовим бюджетом, в якому видатки на відрядження не передбачені» і висловила занепокоєння щодо відсутності фінансування комісії та ускладнення організованого проведення іспитів у країнах розташування Закордонних учбових навчальних закладів, які мають укладені угоди про співпрацю з МУШ, як це було обіцяно в період презентації проекту МУШ та заохочення до співпраці з нею закордонних закладів.

Посол України п. Валерій Цибух окрім обговорення деталей щодо запланованих заходів та з’ясування ситуації з Міжнародною українською школою, висловив громаді свої запевнення щодо незмінності зовнішньополітичного курсу президента України Віктора Януковича та новопризначеного уряду. Пан посол розповів також про спростування Дмитром Табачником інформації про непристойні вислови на адресу українського народу, які начебто йому навмисно приписують, і висловив сподівання, що новопризначений міністр освіти України виправдає виказану президентом довіру і виведе освітянську галузь країни на належний рівень. Пан Посол подякував товариству за ініційовану зустріч та закликав українську громаду активно спостерігати за подіями в Україні та брати активну участь у її житті.

На консульські питання членів Ради правління товариства «Українсько-грецька думка» дав відповідь генеральний консул України в Греції п. Ігор Повзик.


Фестивальна преЛЮДІЯ

  "Галина - то Бог", - так про неї якось сказав Орест (ця дійова особа з'явиться пізніше). Ми, дівота з Інституту журналістики, потім перевірила: справді. І не Бог, а Божище! Щоправда спочатку ми щиро думали, що вона грекиня тільки з гарною українською мовою. Чорнява, засмагла, неукраїнський розріз очей. А потім полегшено зітхнули: нехай географічно-кліматичні умови проживання і позначаються на найукраїнськіших українцях, та це тільки зовнішній вплив. Оте що горить у серці - запалене не афінськими пожежами... - Андрію, ти не встигнеш! - Галино, дай мені робити свою роботу, - Андрієва, нашого балеруна, губа поповзла на ніс. Я уважно за нею спостерігаю. Ні, начебто не натягується, навіть не чіпляється кінчика носа. Дивно. Але ж і рухлива! Його обличчя - то екран, на якому можна побачити, як швидко-швидко снують думки. Від того руху думки й творчої миті на обличчі геть зморшок не видно - усе ховається, розгладжується, не "там" зморщується. Знервована Галина глянула на мене. - Чому ви хвилюєтеся? - здивовано заспокоюю. - Ми все встигнемо. Коли концерт? - недбало запитую, потягуючи пиво з Андрієвої пляшки. - У п'ятницю! - фальцетує Галина. - Чудово! А сьогодні що? - Середа. Дванадцята година ночі! - Я ж казала, що встиг... Сьогодні що? Середа? - Уже четвер... - зауважує хтось. А як усе гарно починалося. Зустріч-знайомство з українською діаспорою, варіації на тему українського танцю студенток-журналістів - і бац ми вже "цвях" фестивальної програми "На Спаса". Ще дико спокійні вивчаємо танцювальні фігури на місцевому пляжі, від чого здивовані греки застигають, як їхні кам'яні тисячолітні статуї. Щось там наспівуємо під акомпанемент Перця. А потім починаєш усвідомлювати, що часу бракує так, як і сценарію, костюмів, музики, людей. За великим рахунком, можна було б фестиваль відтягнути на день-два, але ж приїжджає високопоставлене ліцо. Ніц, ніяк не можна "Спас" перенести. Ліцо - важливе, ігнорувати його нам просто не дозволяє совість (чи оргкомітет?). Прокидаюся від спогадів через те, що по праву руку істеричить Андрій. Я розглядаю його, мов комаху під лупою, - колоритний експонат. Високий, ставний, дещо жіночний, кучеряво-кручений. Його хода - експозиція в літературі, мова - гра на сцені, усмішка - завжди в об'єктив. Манірність, знервованість, креативність, рухливість... На столі росте гірка недопалків, час від часу попільничка совається туди-сюди, зачіпаючи недбало кинуту, зібгану пачку з-під цигарок. Недопите пиво... Його пальці занурюються у волосся. Андрій завмирає: ловить думку, яка так і бігає навколо його рота - раптом кам'яніє розкритий рот, шикуються зуби, мов солдати перед генералом-язиком, напружуються окуляри, заплющені очі не затремтять. - О-о-о-о...о-о-о...о-о...о... - наче входження в нірвану. - Та-а-а-ак...та-а-а-к...та-а-к...та-ак...так... - ніби качка до своїх мокропузих. - ТАК! - і розслаблюється. Такий блаженний, упіймав думку! Потягнувся за пивом. Усміхнувся ближчій дівчаті. Замуркотів. Потім схопився за олівець і почав строчити сценарій на вже завтрашній фестиваль. Про таких, як Андрій кажуть, що вони Божі люди: творчі, натхненні, раптові, знервовані, хвилинні. Вони абсолютно не пристосовані до практичного життя. Ні, випрати речі чи насмажити яєчню він може (чомусь я в цьому впевнена), але на щось практичніше (дерево посадити, хату змурувати, дитя в школу провести) - навряд чи. Акуратно застелене ліжечко, простирадло в цяточку, мереживні фіранки на вікнах, герань на підвіконні й злегка чутний аромат смаженої картоплі спільно з учорашнім борщем - це однозначно не Андрієве гніздечко. Я чомусь уявляю, що в нього шовкові простирадла, під ліжком далеко-далеко сховані шкарпетки, попільнички в кожній кімнаті, і... стерильна чистота... мабуть... За творчими потугами поблажливо, благословенно, ліниво, спокійно спостерігає Орест. Він, наш куратор і путє-водітєль, регулярно підносить до свого рота пляшечку пива і вливає в горляночку грецьку гидоту, мріючи про справжнє, українське. Для нього мистецькі муки Андрія - це очікування чогось важливого опісля репетиції. Путє-водітєль поволі поглядає на годинник, вираховує, скільки ж залишається часу для здорового сну, і так само ліниво педалює Андрія: - Ти ще довго? Ще скільки тобі? Там горить! І тут не терпить! Ну? Наївний, наївний Орест. Він і не здогадується, що його сьогоднішня безтурботність возведеться у квадрат квадрата і перетвориться на жіночу істеричність, тільки-но дізнається, що Андрій витанцьовуватиме свої "па" не біля готельного басейну, а на головній грецькій сцені. Який жаль! А поки що куратор куняє в кріслі, щось блаженно булькочучи. Пригадую, коли зустрічав нас в афінському аеропорту - це зовсім інший персонаж: суцільна діловитість, ледь уловима незадоволеність, мовляв, чого ми припхалися раніше від усіх. Орест - глиба. Витесана майстром. Не зовсім Пігмаліоном (той все-таки жінку творив), але старанним каменярем. На перший погляд - похмурий, вічно зайнятий: тому туалет покажи, тому квиток купи, того в готелі розмісти, тому соску дай... Крокує наче голова колгоспу "Червоне дишло" за черговим орденом. За сумісництвом він ще й завгосп жовтих футболок, тож завжди чистенька, свіженька ознака форуму лежить на його плечах. Ну викапаний тобі хлопчик-горобчик! ...Прокинувся, оцінив обстановку, усміхнувся, як чеширський кіт з казочки про Алісу. Приваблива усмішка! Дуже щира - чи б то радісною вона була, чи ні. І знову поринув у сон-очікування. Я помічаю Оксану, яка щиро хоче допомогти Андрію, однак він нетерпляче відмахується, ігнорує будь-яке втручання в його святилище, оповите цигарковим смердючим димом. Оксана миттю оцінює творчу атмосферу й не наважується в неї занурюватися, зникає в ліфті. Я ще нічого про цю енергійну жіночку не відаю. А вона - справна молодиця, бистра, про таких кажуть - у руках горить. Але інше мене вразило в ній - вона знала на ім'я всіх учасників форуму. Навіть вивчила напам'ять моє неукраїнське прізвище, до якого я так ревно ставлюся. За Оксаною, отримавши відкоша від балеруна, підтюпцем біжить Інна - вертлява дівчина. Її активність затягнула першу теплу зустріч діаспори: збирається Галина дякувати за увагу, аж гульк - Інна, і вже нашіптує на вухо Богові про котрогось із забутих, не згаданих, але важливих! Спекавшись усіх потенційних помічників, Андрій занурюється в роботу...  
Дія друга   Басейн. Імпровізовані сцена й куліси. Командний голос Андрія. Куди ділася його манірність? Тра-та-та - встаньте туди, тра-та-та - зробіть те-то... Руку підніміть, ногу опустіть, усміхайтеся. - Головне усміхайтеся... - А коли спідниця на сцені впаде? - Усміхнулися, підняли спідницю і танцюєте далі... - оксамитовий голос Андрія начебто заспокоює. Але не надовго. Дістає із сумки сувій чорної, цвинтарного ентузіазму тканини. - Дівчата, це ваші спідниці... - ??? - гоголівська сцена "До нас їде ревізор". Укотре згадується Галинине: "Ви не встигнете!" Ще не отямившись, як ритмічно, такт за тактом, зазвучав суворий голос: - Тут дев'ять метрів тканини, - такт! - Берете ножиці й кожна відрізає собі метр, - такт! - Потім підперізуєте її, - такт! - Ось вам спідниця, - такт! Нічогенький собі креатив! Дівчата від такого костюмного ходу на мить німіють. Стрес за стресом! Тільки ж ось-ось відійшли від шоку "гамівних сорочок", себто тунік грецького пошиву, надто широких, незграбних і грубезних, - а в них журналістська дівота мала бути тендітними мавками-русалками. Яка гарна казка "Попелюшка"! Там звичайна гарбуза з пацюком перетворюється на вишуканий екіпаж з усміхненим кучером, благеньке дрантячко - на елегантну сукенку, а срібні черевички дарує добра тіточка Фея. Е-е-ех! Де ті срібні черевички? - Босі! Бо-о-сі! - розпинається балерун. І тут з'являється справжня тіточка Фея, пані Тетяна, яка за дві години організовує вісім заквітчаних, стрічками прикрашених, із паском спідничок. ...Андрій глянув на годинник, подумки перехрестився і зник... За хвилину пароплав віз нашого танцювального майстра в Афіни, десь там його чекала Велика сцена. А тут розігрувалася маленька драма. Орест розширював словникові межі крутими слівцями, поки що тихо. В очікуванні вечірнього дійства, де він виконуватиме роль наглядальника, музикальника і регулярного кричальника, його розпирало від відповідальності: Андрій, Божа людина, запалив творчий вогонь, а хмизу принести не встиг. Хоч сам гори, Оресте. І він горів. Ох як він горів! (А в момент найвищого горіння його мова урізноманітнювалася, змістовно глибшала, гучнішала). ...Українські віночки із запашної рути-м'яти, барвіночку, любисточка, маку. Віночку, ти ж мені долю покажи, до милого припливи... Як душевно закликала молода дівчина свого судженого, віночок плела квіточка до квіточки, щоб міцно тримався, у воді не розпався, на вітрові не розвіявся, на сонечку не змарнів... - Оресте, нам треба знайти якесь сіно чи гнучке гілля, щоб сплести вісім вінків, - це вже я мудрую над декорації фестивалю. - До Галини... Я до Галини. Вона: - До Оксани... Я до Оксани. Вона: - До Костаса. Мій чоловік вам посприяє. Ну звісно, хто ж краще допоможе сплести магічний український віночок, як неукраїнець. Костас - усміхнений олов'яний солдатик. Міцний, як дубочок. Допитливий. А зі своїм ціпочком - справжнісінький-тобі страж наших душ від розчарування й утоми і наших тіл - від змій. Разом з ним легко, цікаво й невимушено ми подолали десятикілометровий забіг, як дев'ятикілометровий. Його розважлива усмішка, геніальна толерантність до моєї жахливої англійської заспокоює. За хвилину квартет із Костаса, Ореста, мене й танцівниці вечірнього дійства за готелем скубемо гілля дерева, яке на готельній території суворо заборонено шматувати. Будуть вам українські віночки! ...Ближче до вечора і музика на диск записалася, і танець пострункішав, і вісім віночків лежали, тугенько зв'язаних. Навіть з'явився час, щоб пообідати, вишиванки випрасувати, стрічки в коси заплести. Жевріла надія, що Андрій встигне до свята, але танцівниці-журналістки стиха молилися, щоб не на його початок. Спільна відмова від "гамівних сорочок" для інсценування виходу таємничих мавок гуртувала танцювальний колектив студенток не танцювального Інституту журналістики. ...Офіційно-урочисті слова були мовлені високопоставленим ліцом. Потім ще кимсь. І кимсь ще. А тоді, коли Андрій бачив вогні Мармарі, та ще не міг його дістатись, коли Орест тасуючи диски, як карти в колоді, шукав перший музичний трек, а за кулісами як і скільки їсти часник навчали Ро'мана (молодий парубчина, ввічливий, уважний - усім футболки роздавав, боявся, щоб когось не пропустити, на вечірці з усіма дівчатами кружляв, боявся, щоб не пропустити?), почалося дійство... Сплелися в одне коло сотня небайдужих рук, усмішка і життєвий рух укупі - й резонанс, і землетрус далеко не сейсмічний... Танцює гопака грекиня, вкраїнський хлопець випива наливку несвою... Столи відсунуті, басейн стиснувся увесь, а ніч від сміху, страху, танцю, легкості, п'яну нагрілася, і вітер не згасив вогонь сердець. І ти - у дикому танку, біжиш, не чуючи землі, ні музики, ні ритму - тільки сміх... Весілля... Розливайте в чаші... Музи'ки, га'йда у танок... Хто ліпше? Хто справніше? А хто швидше?.. І мріяти, стиснувши чиюсь руку, обійми, ось широка спина, друга, третя... Вишиванки, сукні, кожушки... Розбита склянка, вже порожня пляшка... Вода в басейні закипає... Вогонь горить... Вінки у купці на воді... Енергія з долоні у долоню - приймаю я її... Й лечу з тим божевіллям у майбутнє... Завіса

23 вересня, 4:10 ранку Ірина Виртосу

   

Координати для відгуків:

+3 8 (097) 769 000 7

rivari@rambler.ru

 

ІІ Форум української діаспори у Греції (2007)

Заключним акордом свята був виступ грецького хору під керівництвом п. Еви Васілопулю з м. Карістос. Хор неодноразово брав участь у різноманітних фестивалях, зокрема у балканських хорових співах, де зайняв призове місце. Грецький танцювальний колектив з м. Мармарі під керівництвом п. Анастасії Бурну подарував гостям хвилини насолоди справжніми грецькими танцями. Цей танцювальний колектив буде представляти о. Евію на Олімпіаді 2008 у Пекіні. Вперше разом з Форумом проводилась міжнародна конференція журналістів RUNE MEDIA. На ній були присутні Голова RUNE MEDIA Віктор Чернишук (Литва), головний редактор місячника "Український журнал" Ленка Кнап (Чехія), представники ЗМІ з Латвії, Естонії, Болгарії, Греції, Чехії, України. До учасників Форуму звернувся з вітальним словом Перший Президент України Голова Української Ради Миру п. Л. Кравчук. У своєму виступі він зазначив необхідність проведення таких Форумів з метою популяризації України на міжнародній арені. Українська Рада Миру другий рік поспіль є співорганізатором Форуму українців у Греції, а також співпрацює з Товариством "Українсько-грецька Думка". Леонід Кравчук нагородив Почесною Відзнакою Української Ради Миру Голову Товариства української діаспори у Греції "Українсько-грецька Думка" Галину Маслюк за багаторічну плідну громадську діяльність заради збереження миру і злагоди, відданість справі України і утвердження слави України на міжнародній арені. УРМ лобіює інтереси закордонних українців в Україні, є одним із ініціаторів відновлення програми підтримки закордонного українця. Під час перебування на Форумі Голова Української Ради Миру дав інтерв'ю засобам масової інформації та провів прес-конференцію для представників ЗМІ Європи та Канади. Програма Форуму була насиченою і цікавою. Нікого не залишила байдужим подорож у Дельфи, де в стародавні часи долю людей творили оракули. Відвідання Акрополя, старовинного району Плака, археологічних пам'яток в Афінах дали можливість гостям доторкнутися до історії людства. Як розповідала одна із учасниць Форуму, саме відчуття, що ти ходиш по каменях 2500-річної давності, робить тебе гордим і доводить до стану запаморочення. Кожен день, крім відпочинкової програми на березі моря( хоча і там проходили словесні дебати), мав пізнавальну мету. А це цікаві зустрічі на тему шкільництва та освіти в діаспорі з виступами та реальними ідеями про співпрацю з Національним педагогічним університетом ім. М. Драгоманова, з Інститутом журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка( представники обох вузів були присутні), вечір питань і відповідей на історичні теми з доктором історичних наук, завідувачем відділом новітньої історії та політики Інституту історії України НАН України Г. Касьяновим, який два роки поспіль є бажаним гостем Форуму. Вдруге присутня на Форумі Голова Європейського Конгресу українців, Голова самоврядування Угорщини п. Я. Хортяні коротко і влучно висловилася про цьогорічний Форум: "Кожного року все краще". Цікавою видалася бесіда на тему "Витоки та розвиток української мови" з доповідачами академіком АПН України, професором, завкафедрою стилістики Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова п. Мацько Л.І. і професором, директором Інституту української філології Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова п. Висоцьким А. В. Так звана стара діаспора не розуміє російської мови, і, приїжджаючи в Україну, виникають курйозні випадки на вулицях столиці. Велася активна розмова від зародків писемної мови на території України аж до сьогоднішніх днів. В розмові торкнулися питання суржику української мови, її діалектів. Спонсорами свята виступили концерни "Немирів" і "Кока-Кола", власник готелю "Marmari Bay" в Мармарі п. Танасіс Зафіріс. Другий Форум української діаспори у Греції закінчив свою роботу. Учасники роз'їхалися по своїх домівках і повезли у серцях частинку теплого Егейського моря, години плідного спілкування, нових друзів. Студенти Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка вже розробляють програму співпраці і допомоги україномовним діаспорним виданням у Греції. Після приземлення на батьківщині посипалися повідомлення з ностальгією за проведеним часом. Так як і діаспорні українці живуть від зустрічей до зустрічей, тепер будуть жити і учасники Другого Форуму української діаспори.

Прес-служба Товариства


І Форум української діаспори у Греції (2006)

Представники Європейського Конгресу Українців на І-му Форумі української діаспори в Греції Ласкаве грецьке сонце зігріває українців Європи, які зібралися на перший Форум української діаспори на острові Евія (м. Еретрія, готель “Holidays in Evia Village) з 1 по 11 вересня 2006 р. на запрошення Товариства української діаспори в Греції “Українсько-грецька думка” за співпрацею з Європейським Конгресом Українців та Українською Радою Миру. Робота Форуму розпочалася урочистим вечором знайомств. На урочистому відкритті був присутній радник Посла з політичних питань п. Тарас Малишевський. Приємно було бачити українців з різних куточків Європи (Угорщина, Польща, Румунія, Болгарія, Франція, Македонія, Боснія, Україна), які знайомилися, спілкувалися, вели полеміку, просто відпочивали.

Метою Форуму було представлення української культури на грецькій землі, збереження історичної пам’яті, ознайомлення з життям автохтонного українського населення в європейських країнах, аналіз ситуації в сучасній Україні та її ставлення до великої української діаспори. Поєднання тематичних бесід з відпочинком, ознайомлення з історичними та археологічними місцями Греції, ознайомлення з місцевими звичаями та традиціями зробили перебування учасників на острові насиченим та цікавим.

Так була організована поїздка в Дельфи, де можна було зблизька подивитися і походити по історичних місцях. За припущеннями науковців, саме тут знаходиться центр Землі. Стрімкі гори, глибокі каньйони, лазурне море - такий природній ландшафт майже всієї Греції. Саме таке поєднання надає неповторності цій країні.

Поїздка в Афіни 6-го вересня залишила чудові враження для всіх. Відвідання Посольства України в Греції, покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку. На маленькому кусочку грецької землі розмістилася частина України, її геній, Кобзар, який не залишив нікого байдужим. Біля Тараса лунали український гімн "Ще не вмерла Україна", "Червона калина", "Реве та стогне Дніпр широкий". Ще один видатний поет українського сьогодення Іван Драч, який є учасником Форуму, схилив свою голову перед Кобзарем. Щемливі теплі почуття об'єднали всіх присутніх, що згуртувалися навколо пам'ятника, в єдину велику українську сім'ю.

Знайомство з Афінами продовжилось в історичному районі Афін Плаці. Всі бажаючі мали змогу доторкнутися до шедевру древньої Греції - Акрополя, відвідати національні музеї, просто походити старовинними вуличками Афін.

Окремою темою кожного дня звучали історичні бесіди на актуальні теми сьогодення в контексті української діаспори. З цією метою Товариство "Українсько-грецька думка" запросила на Форум завідуючого Відділом новітньої історії та політики Інституту історії України НАНУ, доктора історичних наук Георгія Касьянова та завідуючого Відділом всесвітньої історії і міжнародних відносин цього ж інституту, доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча наук і техніки України Степана Віднянського. Активну участь у бесідах брав також голова Товариства "Україна - Світ" Іван Драч. Приємно, що на всі хвилюючі українство питання присутні науковці намагалися дати відповіді та проаналізувати ситуацію.

Море, тенісні корти, футбольні майданчики, басейни створювали можливості для активного відпочинку. Для любителів пішохідних прогулянок гори розкривали свої обійми.

Перший Форум української діаспори Європи відбувся, його робота проходила за програмою, потім будуть зроблені підсумки. Але вже зараз є думка, що він повинен стати щорічним і з новим досвідом, з урахуванням сьогоднішніх недоліків ще в більшому масштабі відбутися наступного року.

Заключний гала-концерт, який відбувся 9 вересня, розпочався урочистою частиною. Прибув на свято Посол України в Греції п. Валерій Цибух (зранку повернувся з відпустки з України, щоб бути присутнім на закритті Форуму). Українські танці, пісні, костюми, національна символіка викликали щире захоплення у всіх присутніх на концерті.

До нових зустрічей наступного року!

Прес-служба Товариства "Українсько-Грецька Думка"


Kallithea-1

Тарас Шевченко – Діонісій Соломос – палкі оспівувачі свободи

Kallithea-1Лекцією на тему «Тарас Шевченко – Діонісій Соломос, національні поети - оспівувачі свободи» продовжилося відзначення шевченківських днів у Греції. Лекція відбулася 11-го березня ц. р. в Культурному центрі мерії Каллітеа за участю представників мерії району, українського посольства в Греції, грецьких наукових, мистецьких та освітянських кіл, а також представників української громади країни. Організаторами заходу були Спілка культури мерії Каллітеа «Новий духовний цикл», Центр досліджень новогрецької літератури «Янніс Хатзініс» та Товариство української діаспори в Греції «Українсько-грецька думка».

Присутніх привітали голова Культурного центру мерії Каллітеа п. Хрісанті Какуліду, заступник мера міста пан Псалідопулос. У своєму зверненні пан Псалідопулос зазначив, що і Тарас Шевченко, і Діонісій Соломос відносяться до плеяди світового рівня особистостей, і є «великою честю для нас представляти двох поетів у нашій мерії», додав віце-мер.Kallithea-2

Центральним доповідачем заходу була українська дослідниця, філолог новогрецької, української та російської мов Наталя Басенко-Кормалі. Присутні в залі представники наукових та літературних кіл Греції залишилися вражені від глибокого аналізу творчості двох визначних національних поетів України та Греції, а також від разючої подібності складної долі вдалині від Батьківщини, палка любов до якої викликала глибоке неприйняття будь-якої несправедливості, безпощадності до поневолювачів і заклик рідного народу до боротьби за свободу. І дійсно, як дивно перегукується заклик Т. Шевченка:

 

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.

 

зі словами Д. Соломоса з гімну Греції:

 

Пізнаю клинок розплати

Леза гостреного спів.

Пізнаю твій зір крилатий

І в очах – священий гнів.

Мужність грецького народу

Із кісток постане знов,

Хай живе свята свобода,

Гордих Еллінів любов.

 

Зі словами щирої подяки після закінчення лекції звернувся до присутніх Посол України в Греції п. Валерій Цибух, який зокрема зазначив, що в ці дні в усьому світі проходять шевченківські святкування, а тут у Греції щойно 6-го березня було відкрито пам’ятник великому українському Кобзарю, і зачитав уривок із привітального слова новообраного Президента України до цієї великої події: «Увічнення Кобзаря в Греції – це виразний прояв шани до України, ще одне свідчення про поглиблення дружніх відносин між нашими державами, між грецьким та українським народами, їх прагнення до взаємного збагачення культур у колі вільної сім’ї європейських націй».

Голова Товариства «Українсько-грецька думка» п. Галина Маслюк у свою чергу подякувала всім присутнім за участь у заході, зазначила, що це цікаве Kallithea-3дослідження було проведене прекрасним філологом та уважним дослідником п. Наталею Басенко у зв’язку з випуском селекційного видання творів Шевченка грецькою мовою, а також наукових статей про життя та творчість українського генія, запланованого Товариством на цей рік, і висловила щирий жаль з приводу того, що через непередбачений 24-годинний страйк 11-го березня на свято не змогли приїхати учні української недільної школи, що діє при товаристві, які готувалися декламувати перед шановним зібранням поезії Діонісія Соломоса українською та Тараса Шевченка грецькою мовами.

Галина Маслюк


vidkryttia-1

І Форум: Фоторепортаж

Відкриття Форуму

vidkryttia-1 vidkryttia-3 vidkryttia-2

В Посольстві України в Греції

posolstvo-1 posolstvo-4 posolstvo-2

Біля пам'ятника Тарасові Шевченку

shevcenko-1 shevcenko-2 shevch-3

В Дельфах

drach-2 delfy-1 delfy-3

***

monastyr gr-tanci hotel-basejn-3
Shevchenko_6.03.2010_1

Пам’ятник Тарасу Шевченку відкрито в Афінах

Shevchenko_6.03.2010_16 березня 2010 року в затишку живописного парку місцевості Гуді, розташованого в місті Зографу, одному з центральних районів грецької столиці, в рамках святкування шевченківських днів відбулася урочиста церемонія відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку. Урочистий захід, що зібрав численну громаду українців та прихильників України, став ще одним підтвердженням справжньої взаємної поваги греків та українців, тісної історичної, культурної та духовної взаємодії двох народів. З нагоди цієї знаменної нагоди парк майорів українськими та грецькими прапорами, а атмосферу урочистості та неординарності створювала гра професійного Shevchenko_6.03.2010_2муніципального оркестру мерії Зографу.

Гучними оплесками супроводжували присутні історичний момент, коли Посол України в Грецькій Республіці п. Валерій Цибух та мер міста Зографу п. Янніс Казакос зняли з пам’ятника величезний український прапор, виготовлений спеціально до цієї події. Двоє державних мужів символічно висадили біля пам’ятника спеціально привезене з України деревце калини та лаврове дерево Аполлона. Shevchenko_6.03.2010_3Турботою грецьких українців буде тепер догляд як за пам’ятником, так і за цими особливими деревами. Таке зобов’язання взяла на себе українська громада перед мером Зографу, який вважає, що українська калина на грецькій землі має почувати себе впевнено та комфортно, як на батьківщині, і порадувати жителів міста своїм калиновим цвітом.

Як пасує двом християнським народам, пам’ятник перш за все освятили грецький священик о. Хрістос Хрістінакіс та український Shevchenko_6.03.2010_4священик о. Михайло Юрина, після чого з привітальною промовою до присутніх звернувся пан Посол Валерій Цибух. Зачитавши вітальне слово Президента України п. Віктора Януковича, пан Посол розповів про те, що перші переклади творів українського Кобзаря були здійснені в далекому 1961 р. видатним грецьким поетом Яннісом Ріцосом, але були маловідомі широкому загалу. Цього року українська громада Греції за сприяння грецьких друзів готує до випуску нове видання, покликане розповісти грецькому суспільству про значимість та велич цієї світового масштабу особистості.

Під час церемонії відкриття з урочистими промовами виступили також: губернатор Афін Янніс Сгурос, Голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, мер району Зографу Янніс Казакос, Директор Департаменту двосторонніх зв’язків з Україною та країнами Чорноморського регіону МЗС Греції Каролос Гаадіс, Shevchenko_6.03.2010_5Голова Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка» Галина Маслюк. Вищезазначені посадові особи в знак шани поклали до пам’ятника вінки. До них долучилися учні української недільної школи при Товаристві української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка», які в свою чергу висловили  пошану до символу українського духу на грецькій землі покладанням кошика ніжних білих, синіх та жовтих квітів. На закінчення свята представники української громади разом із школярами та студентами відділення славістики Афінського університету співали пісень та декламували вірші Тараса Шевченка двома мовами.

Відкриття пам’ятника Великому Кобзарю стало можливим завдяки ініціативі Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка», підтримці Shevchenko_6.03.2010_6муніципалітету м. Зографу (Афіни), сприянню Міністерства закордонних справ України, а також українського Благодійного Фонду «Парфенон» і громади Львівської області, чиїм добровільним коштом було виконано погруддя Кобзаря. Автором погруддя Т. Г. Шевченка є відомий український скульптор, професор Львівської Національної академії мистецтв Володимир Одрехівський.

Після численних виступів гостей до присутніх звернулася голова Товариства української діаспори в Греції «Українсько-грецька Думка» Галина Маслюк (виступ подається повністю).

 

Відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку в м. Зографу (Аттика)

6 березня 2010 р.

 

Виступ голови Товариства української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка» Маслюк Галини.

 

Shevchenko_6.03.2010_8

«Багата історія греків України, не можна дозволити їй загубитися», - багато років тому сказав мені мер міста Зографу пан Янніс Казакос. «Спробуємо зберегти її разом», - сказали з радістю ми, українці Греції, українці–елліністи з України деяким небайдужим грекам, яких зворушила багата історія їх прадідів, що творили великі справи  в Україні. З радістю, тому що це частина історії нашої країни, яка багато разів перекручувалася. І ще… Тому що багато тисяч греків впродовж століть відчували нашу країну своєю батьківщиною. І ще… Потрібно зберігати нашу пам’ять. Ми завдячуємо Shevchenko_6.03.2010_10тим, хто в минулому будував наше майбутнє.

І тому що пан Казакос відноситься до тих «чутливих», робить  він це найкращим чином. Тоді я сказала йому, що в Греції немає нічого українського, і що нашу історію, українців Греції, ми писатимемо разом.

І так сталося… Перший український пам’ятник на грецькій землі ми відкриваємо тут, в мерії Зографу. Щиро вам дякуємо. Дуже важлива і історична подія, яка сьогодні тут відбувається.

Також не можемо не подякувати нашому послу п. Валерію Цибуху, що знайшов шлях зробити наші мрії дійсністю. Нам було би дуже важко зробити це самим. Ми одна з небагатьох громад в Європі, яка не отримує жодної допомоги.  Окрім окремих ініціатив цілком конкретних людей, як оця, пана Казакоса, радника мера Зографу пана Янніса Вурціса, преShevchenko_6.03.2010_7зидента коледжу «Дельта» пана Костаса Карканьяса, величезного вкладу пані Ліци Патеракі.

Дякуємо всім грекам, відомим і невідомим, що за власним бажанням допомагають нам зберігати свої мову та традиції так далеко від рідної землі. І цей пам’ятник тут нам дуже потрібен.

По-іншому як нам навчити наших дітей, що вони українці?! Що мають багату, але зболілу історію?! Що перш ніж наша країна стала незалежною, загинули сотні тисяч в боротьбі. Що треба завжди прагнути до свободи, працювати для добробуту, підтримувати європейський вибір України. Як можна робити це все, не маючи жодного українського місця в Греції? Зараз – маємо! Дякуємо і вам, пане Посол, і тим вашим друзям-українцям, які підтримали вашу спробу допомогти нам.

Великий Тарас говорив: «Як умру, то поховайте… на Вкраїні милій…». Як добре це відчуває кожен з нас тут! Саме так, як він. Не забуваймо, що Тарас закликав нас «повстати», «кайдани порвати…». Не дозволити нікому нас поневолити. Ніколи знову! Не забуваймо його заповіту. Не загубімо нашу паShevchenko_6.03.2010_9м’ять.

Надіємося, що і надалі матимемо поряд наших друзів–греків, які теж добре знають, що таке чужина. Бажаємо, щоб Україна стала сильною і народ її зажив добре, тому що він того вартий. Сподіваємося, що новообраний президент України виправдає надії свого народу, 20-тимільйонної української діаспори, яка також є частиною його народу, тому що ми маємо абсолютну потребу бути гордими за нього, за нашу країну, за її історію та за її героїв.

Зі своєї сторони ми вже робимо неможливе. І продовжуватимемо далі. Щоб дізнався весь світ про те, що ми дружний, працьовитий, трошки мрійливий, але дуже – дуже гарний народ.

Дякую.